я вигадав частинку
твоєї присутності...
так хотілось помріяти
про те щоб ти
була не
там
а
тут
зі мною
хоча б інколи
хоча...
наш час не
настане ніколи
.
я вигадав усе це
ну знаєш буває таке...
смішно?
я знаю
банально про таке писати
але...
зупинитись не всилі
бо до ранку потрібно
народити пародію нового
вірша про те
що під ребрами б'ється
вже швидше
коли чую твій голос
.
тоді ти горнулась
губами до сонця
і казала
що їдеш а час
невблаганно пішов із тобою
бо місце твоє під чужими руками
чужі очі
чужі листи
чужі ми
.
ті дві години втекли
у безкінечність
і щастя торкнулось
моєї душі
бо
ти і є
щастя
абсолютно
вигадане
і банально
намріяне
але
ти
є
.
