Як стиглі грона тужавіють грози,
А ти в степу, задуманий і босий,
Неси
грози
ази
загроз,
Коли над гаєм грою передгроззя
Вогненним почерком пройшлось.
Карміново-бурштиновий свербивус
У тебе в кошику, як скарб.
Та ось грози мозаїка явилась
Тріумфом акварельних барв!
І грізна злива водами полилась.
Метнув Перун гримучий спис,
А я з-під нього вивернувсь невміло.
Тут громовержець розізливсь,
Бо сталось не потрафити по цілі!
Він знов метав списища озвіріло.
У грудь земну стріл множина упилась,
Ламалась в злами зореві.
Я без щита й кольчуги. Лиш свербивус...
Така війна небесна роз'ярилась!
Тепер я – на передовій!
Так за життя з останніх сил воюють,
За власне, дане тільки раз.
Грім- одесную, рину- ошуюю.
На небі повно больових гримас,
Які уже нічого не віщують.
За мить прожив і Трою, й Карфаген,
В додачу- Сіракузи й Гавгамели.
Вода й вогонь – дань Леля і Полеля –
Омили, освятили кожен ген,
Щоб я щодень був добрим і веселим.
Щоб степом йшов задуманий і босий,
Як стиглим гроном тужавіють грози,
Щоб вчив грози ази загроз,
Коли над гаєм грою передгроззя
Лиш першим почерком пройшлось.
Щоб лад - в душі. Й одна – єдина зваба,
Як подощева райдуга надій:
Йти килимцем серпневої кульбаби
Отримати посвідчення в соцзабі:
«Учасник громових подій».
А що такі вже видають.Тоді я за Вами.
