| Сторінки (3/286): | « | 1 2 3 | » |
Снують селом живі мерці
І перегаром дихають у вічі.
Їх смерть затисла у руці
І приготовила вже свічі...
І пусткою стоять доми,..
Лиш де-не-де вогонь у печі.
А ви сховались за дверми
І тягнете партійні "речі".
Та ви злочинці перед Богом.
Це ж ви створили це життя
Це ви лишили за порогом,
Відняли в них все майбуття.
Це ви співаєте про голодомор,
А самі творите те ж саме ...
Для вас минуле лиш фольклор,
Картина пекла, що випала із рами.
Коли нарешті станете людьми,
Коли зальєте жадну пельку?..
Трудар у Бога важить, як і ви...
Коли згадаєте ви й неньку?..
Нещасну неньку Україну ...
Це ви своїми жадними руками
Створили в ній таку руїну,..
... В якій потонете і самі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139760
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2009
Спитаєш, чому так пізно
Пустив у світ я свої вірші?
Був час коли суспільство грізно
Їх оцінило б, як найгірші...
Це морок був і інший час,
Де не бува пророка в ріднім краї.
Коли ми бидло і кожен з нас -
Лиш сіра миша в чорній зграї.
І зараз їх пустити в світ непросто.
Кому потрібний серед багатства біль,
Коли народ гризе короста...
І замість пісні... згіркла сіль.
І зараз не змінилося нічого.
Лиш ділять піт та кров уже другі.
І "люблять-поважають" лиш німого,
А "слуги" плазують нижче, чим вужі.
І вже навколо нові лжепатріоти,
Дифірамби співають про свій народ.
Що аж дивуєшся диву, як ці "ідіоти",
Все запихають в ненаситний свій рот.
І що їм мова рідна, і що їм ненька...
Вони у груди б'ють, що щирі і свої,
Що вишиванка мила і коляда старенька,
А в голові у них гудуть другі рої...
Це ж при них кати в пошані наші.
Для них і плата особлива, і ордени.
І дай ікри їм, сала й каші,..
Бо "рай" для нас придумали вони...
Ох, бідна ненька Україна
І син її - обірваний Іван,
Що завжди пада на коліна,
Як перед ним з'являвся хан.
І гірко, й страшно серцю нині,
Бо глухий до всього і сусід, і брат.
Під тихий шурхіт шин в машині,
Під дім наш їде новий "кат"...
І так завжди і так понині,
Кара для нас одна і та,.. -
У всьому ми і завжди вині,
А в них велична є "Мета".
2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139681
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009
. "Плачте діти козацькії
Така ваша доля ..."
ТАРАСОВА НІЧ
Т. Шевченко
Ідуть по сходах вперто батраки.
Сьогодні в них життя немиле.
Скупа сльоза упала з-під руки,
А витерти... немає сили.
І сором очі вже не їсть,
Бо в найми йдуть сліпі неначе.
Для них тут буде вічний "піст".
Терпи, терпи - не плач козаче!
І йдуть чужі, в чужих країнах.
Ідуть нещасні і душею голі...
Потіють в першій, другій, третій змінах.
Мабуть не козаки, мабуть - "моголи".
Бо продають свою нещасну неньку.
Одні від голоду та злиднів безконечних,
На пам'ять взявши землі лиш жменьку,
Л'ють піт через правителів своїх безпечних.
Другий добро везе в вагонах,
Життя країни поставивши на кон...
Йому зійде. В нього піджак в пагонах
І за плечима грізно встав закон...
А цей, найвищий, править ці ж закони, -
Називаючи їх "правилами гри."
Прилюдно очі зводить на ікони -
"Терпи народе! Усе це до пори...
... А завтра будуть гори золоті
І всі вони призначені для вас..."
Чому ж терпіти мають бідні і прості -
Біду та горе... пити ніби квас?
Чому ж ви, купаючись у молоці,
Не ділите з народом цю же участь...
... Застиг кийок в вгодованій руці, -
Ці, в картузі, порядку вас научать...
Терпи козаче,
Тобі ще повезло...
Он, Україна гірко плаче,
Бо в неї, як на зло,
Один лишився путь...
Вона кульгаючи іде неначе
І жити по-другому не дають.
Вона і виїхать не може нікуди,
Кинувши дітей своїх напризволяще,
Стоїть на місці, чекаючи біди,..
І, плачучи, надіється на краще...
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2009
. "У ворожки - волошки,
А у мене мої васильки."
Ти сплети вінок мені з васильків,
Я на тебе так довго чекала...
Ти так вже спішив. Ти так не хотів,
Щоб любов наша піснею стала.
Очі в тебе, як море зелене,
Сняться ночами тривожно мені,
Бо забув ти дорогу до мене -
Любов розтала, як сніг навесні.
Василю, Василю, ти мій васильок.
До тебе, що вечір серцем я лину...
Де ж нині згубився ти мій "мотильок", -
Де й на яку опустився калину?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137575
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2009
Живемо в світі моральних коливань
І ритмів - суворих, незбагнених...
Сьогодні прокинувся в таку вже рань, -
Колись на розстріл, в цю пору,..
вели нещасних полонених.
Життя у них забрали так,.. задаром.
Хіба за те, що вірили в майбутнє.
Прогнали босих по мерзлому базару
І душі відійшли їх в незабутнє...
Та це ж братів стріляли у ранковій тиші.
Де ті, що потім скажуть -
"ми виконали лиш наказ."
Де ті дрібні,.. нікчемні,.. сірі.. миші,
Що потім голову піднімуть ще не раз.
Брати мої, чому сувора доля,
На вас упала за безграничний труд.
І за колосок із скошенного поля,
Вас в прах земельний перетрут...
Це нині попіл їхній стукає у груди,
Тривожить серце... І душа болить.
І хай ніколи такого більш не буде...
Збудись народ! Хай розум твій не спить!
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137464
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2009
Шумить, вирує нині Україна...
Стоїть на перехресті всіх доріг.
Народ не хоче на коліна,
Його не скорить вже й батіг.
Мільйон сердець в однім пориві
В єдиний моноліт з'єднав Майдан.
Лиця натхнені, в душі красиві,
Вони вовік не сприймуть вже кайдан.
На день прийдешній вся надія,
Бо день вчорашній правдою зростав.
Сьогодні знаменна подія,..
В державі день новий настав!
Людці!
Біснуйтеся! Творіть слова блудливі.
Ваш час у небуття уже пішов...
Ви лиш бур'ян в народній ниві.
Народ воскрес! І новий шлях знайшов!
26. 12. 2004 р.
P. S.
Та ні, бур'ян таки живучий...
Він згине коли коріння неживе.
Стогни народ, народ плакучий.
Тебе людці узяли за живе...
21. 07. 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137415
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2009
Я вчора не спала
І нині не сплю.
Як би я знала,
Чому я люблю...
........................................
... Люблю тебе до божевілля.
До сходу сонця я встаю,
Шукаю зілля ...
Вдихаю я любов,
Як смак вина.
Вирує і буянить кров
Моя вина ...
... З кохання сни
Солодкі в'ю
І їх, як трунок
Ніжно п'ю ...
... Любов, як подарунок,
Сховаю у чадру,
Вплету у тіні ночі.
Без тебе я помру -
Моя любов...
А може злочин?..
2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137393
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2009
. "Тече вода, плине життя -
Хвилини, секунди, р́оки.
Усе невпинно йде у Небуття .
Думай! Живий ти поки..."
З щоденної суєти та плину часу,
Строго дивляться Господи очі Твої.
Я вірність у серці до Тебе несу
І вічні пісні,.. що їх п'ють солов'ї.
А час наш жорстокий мчить і летить,
Та залишає обривки спогадів-дум.
І серце вже ниє, ниє й болить
І на душі не радість,.. а сум.
Кожен колись зробить підсумок дня,
Долю свою покладе на житеві терези.
Не спасе від цього ні гучне ім'я,
Ні совість, яку замінили протези.
Так, протези... Бо кожен говорить:
"Я завжди жив, як совість веліла."
І хитро, проворно зупинить мить,
Коли його совість прожорливо мліла.
Але спитає Господь на схилі дороги:
"Яку радість від совісті тої ти мав?..
Твої дні протекли, як вода крізь пороги
І що на алтар життя ти поклав?.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137064
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2009
. "Які в юності райдужні наші надії,
Ніби веселка підпирає життя ..."
Красива пора - бабине літо...
Яблука падають в росянисту траву
Серце бабусі перестало боліти,
Коли пригадала далеку весну...
............................
... Стою на роздолі,
Весна серед поля,
Туманеться небо,
Голубінь безконечна...
... Чого серцю треба,
Яка в мене доля?
Яка я безпечна...
Як гарно в світі,
Яка я красива,
Надворі весна,
А я уже в літі.
Аж серце хмеліє,
Така я щаслива...
О, Боже мій милий!
Як мені жити,
Щоб муж був вродливий
І сліз, щоб не лити...
Дай мені діток,
Щастя і долю,
І вбережи від злих пліток...
Я тебе молю!..
... Роки пролетіли,
Як листя в полі,
Як ми хотіли
Розтавити ролі
В житейскому морі.
Та роки, як вітер -
Ривок...
І вже на тополі
Останній листок.
Ні щастя, ні долі,
Лиш троянди привялої
Один пелюсток...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
. "Все життя шукаємо правду,
А знаходимо лише брехню."
А правда наша - страстна чаша,
Страшніша страшної війни,.. -
Народження і смерть, і доля наша,
І терени життя,.. якими йдемо ми.
І розкіш тут, і страшна біднота,
Обнявшись йдуть по наших п'ятах.
А ми ховаємся, як миші від кота
В старих мішках,.. а хто в палатах.
Та ти знайдеш нас все одно, -
І пісні нашій тут кінець...
Здобутки всі ідуть на дно,
А нам дістанеться вінець...
Та ще тонка із воску свічка,
Яка тихенько гасне у руках.
Не буде в кришці навіть "вічка",
На дні залишиться лиш прах...
Дивне життя і смерть наша така,
А десь між ними істина зарита...
Все життя до неї тягнеться рука,
Й дарма!.. Ми не оплатили мита...
От ми і одягаєм правду в шати,
Та називаєм вже її брехнею...
І вішаєм на неї срібні лати,
Щоб інші вже захоплювались нею.
О, бідна доле, ти нещасна!
І як тобі між ними жити?..
... Яка богиня тобі красна?..
Чию сльозу ти будеш пити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136393
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2009
"Глобалізація - засилля корпурацій, грошей,
товарів та пропозицій. Товарів дуже часто
непотрібних, або й шкідливих. Все заради грошей!..
В бізнесі свій жорстокий закон. Гроші вимагають
грошей!!! Яке місце в цьому світі Людини,
з її тисячолітніми надбаннями національних
культур, самобутності та неповторності?
Чи не перетвориться вона на одіту та вгодовану
тварину в клітці всемогучих корпорацій,
які визначать її світогляд, уподобання та сенс життя,
під кутом отримання все більших і більших
прибутків для себе. От тільки питання - навіщо
всі ці прибутки, якщо вони отримані такою ціною?!."
"Чого ви чванетеся, ви!
Сини сердечної Вкраїни,
Що добре ходите в ярмі,
Ще луччше, як батьки ходили."
І МЕРТВИМ І НЕ НАРОДЖЕНИМ
Т. Г. Шевченко
Україно, бідна моя Україно,
Україно - нещасная мати...
Народ нині упав на коліна
І я не в силі навіть ридати.
Де сила і слава наших дідів?..
Вони серце і душу за волю віддали.
Де звитяжність та праця наших батьків?
Вони всі здобутки берегти наказали.
А ви все сьогодні спокійно віддали
За шматочок чужої, липкої жуйки.
І за це вам так "щедро" надали...
Індифікаційний номер від "вуйка".
Тепер все одно які в тебе задатки,
Чи живий ти сьогодні, чи вчора помер.
Головне, щоб справно платив ти податки.
Це саме головне для "дядька" тепер...
Він і внука відмітить, як наступить річниця.
Саме важливе для нього, щоб був гаманець.
Все інше для нього маленька дрібниця -
Сьогодні живий ти,.. чи тобі вже кінець...
Отак, мабуть вчора, якийсь собі "іудей",
Там де Швейцарія, чи другий "Грінвальд",
Рішив пронумерувати на планеті людей,
Хай буде для них вже новий Бухенвальд...
Це в нього мета, чи може така його мрія,
Отак в рабство загнати тепер увесь світ...
А ти помолись - може буде надія
Потомкам послати хоч останній привіт...
А іменем твоїм назвуть якусь там подію,
Або ж які-небудь змагання,.. хай їм грець.
А ти мав на це, мабуть, іншу надію?..
Ну, ідола поставлять в твою честь, накінець!
Ну, а як же діти, а як же онуки,
Раніш на них ти так задивлявся...
(Як же до цього змогли ми дійти),
З нездійсненою мрією ти так і остався,
А вони розійшлися в чужії світи...
А як же мати,.. а як же Вкраїна,..
А як же Шевченкове - "Єднайтесь брати..."
О, Боже мій милий, мабуть я старію,
Це все пропадає... Мене ти прости...
........................................................
... Тому надії зерно... я так старано сію,
Та чи зможе в потомках воно прорости?..
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2009
Весна завжди для всіх дарунок,
Як море квітів, радості й краси.
І сонце шле для тебе поцілунок -
Його в день завтрішній неси...
Радій оцьому чуду весняному.
І серцем відчувай всі запахи весни.
І день почнеться по-другому,
І кольорові снитись будуть сни.
Радій! Природа знову оновилась.
І ти змінився з нею теж...
Душа весняним сонцем вже напилась,
Тепер для творчості немає меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2009
Якби чужі, а то свої,
Богом прокляті холуї,
За копійку вдавляться у церкві.
А душі ниці, мерклі
Покажуть, як святі...
Накинувши церковні ризи,
Сховавши очі свої хижі,
Співають гучно псалтиря.
А громада,.. як зачароване теля,
Розвісить вуха й рот відкриє
Надіючись, що він налиє
Священої води...
І вірять всі, що винні,
(Носи в них, правда, трохи сині),
Але гріха в душі нема...
Та для нього все дарма -
"Відкупляйте первородній гріх,
(А самого душить тихий сміх...)
І бажано в валюті..."
І очі... - хижі, люті...
.........................................
... Отак й живуть ці фарисеї.
А церква - храм?..
Дійну корову роблять з неї.
Ні совісті, ні страху -
В душі пігмеї,
А кажуть, що пророки...
Це так - поскільки, поки...
Поки не стануть...
На чашу Вічних Терезів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2009
Всюди бачу нині зраду та брехню...
Ідуть вони з владиками в обнімку.
Владики бояться правди, як вогню,
Бо з одиниці зразу роблять сімку...
І ми уже живем красиво, як в раю,
Відкривши рот на їх брехливі речі, -
"Я щастя і богатство нині вам даю,
А в вас чомусь упали низько плечі..."
О, Боже! Дай нам сили і відваги
Їм відповідь знайти за нашу м́уку, -
Родить правителів, творців наснаги,
А злодіїв піймати всіх "за руку."
Та люд обкрадений мовчить,
Додолу опустивши мокрі очі.
Минулий час чомусь не вчить -
На світлу думку вже немає мочі.
О Іване, нещасний мій Іване!..
Невже на світ родився ти рабом,
Невже ярмо для тебе щастя зване?..
Так став питання нині ти ребром!..
Ріши питання раз... і назавжд́и.
І вимети всю нечисть із країни...
І хрест постав, що люди не раби -
На щастя й радість неньки України!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2009
Крихітна, немічна, мала,
Але який азарт, яке бажання.
Блиснула вся, скільки могла,
Бо пісня була ця остання...
І блиск її відкинув морок
Лиш на секунду... і в цю хвилину
Цю пісню підхопили уже сорок.
Життя віддали, як данину...
І вже буяє полум'я буремно,
Уже заполонило сотні тисяч душ.
Ні! Її життя пропало не даремно,
І світлу пам'ять ти не руш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136194
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.07.2009
... Стою на березі ріки...
Вже сонце впало в очерет,
Вода торкнулася руки...
І чую кречета тривожний лет...
На небі фарби, як в раю,..
Шепоче щось вода щораз.
А я завмер... і ледь стою.
І відчуття... Спинився час...
... І я бреду отут лугами,
Малий - ледь видно із трави.
Іду, чіпляючись ногами,..
За спогади далекої пори.
Як дорогі для нас ці кроки,
Ці перші кроки по землі...
Летять літа, минають роки,
А спогади не піддаються тлі.
Оце напевне наша суть -
Ці перші кроки по траві...
Вони ніколи не помруть,
Вони, як рай в душі живі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2009
Знайшли підкову.(Кажуть з Рима.)
Заїзджену, іржаву, не нову.
Повісили її над дверима...
І чекають на величну будову.
А згубив її зайда-монгол...
Був старий він, підступний і підлий.
Хто знайде - стане нещасний і гол...
Братами обкрадений буде... і бідний.
А повісили підкову цю так,
Що всі ідеї стікають додолу...
І в державу вселився "бардак" -
Всі бачать її лиш... бідну і голу.
Висить ця підкова іржава й пуста
І прапор чомусь вверх ногами.
В прибутках - нулі лиш від ста...
А самі співаєм... чудні такі гами...
Так і виводим чому ще не вмерла
Мабуть наша... остання надія...
Та ні - ... ще не вмерли...
... напевне ми всі...
От такі в нас віршовані перли.
P. S.
Коли ж з'явиться новий Мойсей,
Що виведе... з дому неволі?
Де ж наш проводир, де ж цей...
А поки ідем і кульгаєм поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136146
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.07.2009
В триптих входят: - "Річечка Рось" - на украинском языке
- "Древня Енеїда" - на украинском языке
- "Русь" - на русском языке
Гей, гой
Да есы,
Русь красна
Уже без косы -
Ясна девица.
С Рюриковичами
Насильно повенчана,
Да богом милована.
Но монгольскими ханами
Изнасилована...
Разродилась не почестями,
А худоб́ой, голытьбой,
Да тремя дочерьми...
Младшая на тебя
Не похожая.
Из сборного добра
Ханского сложенная,
С двуглавою головою,
Захотела быть становою.
А сестер в служанки,
По норову ханскому...
И пошли гульба да пьянки
По дому да Романову...
Была Русь,
А как только напьюсь,
Сразу Рас-се-я.
Стала она окать да акать,
По поводу и без повода.
На сестер какать:
Как их назвать,
Как им помочь,
Как их извести...
Она ведь не прочь
В одно всех свести,
Но с ликом своим,
А им чтоб конец
И с гордой стопой
Самой под венец
С немцем пойти.
И всегда так:
В неё квартирант
Француз, да поляк
Её консультант.
Была Красной Русью,
А стала Рас-се-я-ной
Да с Гришей
Рас-пут-ин-ной...
Обласкана Ле-иным,
Затаскана Ста-иным...
А как же народ?..
Да как старый сапог -
Давил их грузин,
Рвал их поляк...
С криком "дзержи-нск-их".
Хватали всех:
И киевских, и минских,
И псковских да и московских...
Из городов и сел "ягода-малина"
Текла в "ежовых рукавицах"
И стыла кровь
На мокрых половицах...
А слуги от радости кричали -
"Бери-их", "Бери-и-ия"...
И брали, а те "мы-ча-ли"...
И мор нашёл свободу
В бараках среди елей...
Покуда грохот канонад
Да политруков свирели
Немного приглушили
Оргию любви к народу...
А пиррова победа
За пройденные вехи.
За кровь в пол неба
Стерла все грехи...
А мы были горды,
Мы были впереди,
Но все наши труды
Покрыли холмики земли...
Потом хлеб хрущи,
И даже, кукурузу съели.
Но нам казали - не грусти,
Мы покуда не на мели...
А дальше снова
Всё пошло по-брежнему:
Рот разинув,
Речам вклонялись нежным...
... Но лечились странно,
С кляпом во рту.
И просыпаясь рано,
После говорили,
В мокром поту,
Что у Психеи
(Богиня такая)
Больно дышать
И невмоготу...
Потом два старца
Быстро прошли через двор.
Что пронесли -
Не вспомнит никто до сих пор...
Но после у калитки
Появился горбатый.
И все аккуратно,
Словно лопатой,
Тихонечко сгрёб
Да ветер з-под ели
Ему помог
Дело довести до конца...
И снова ель
Запела над нами,
Цены не зная,
За эту напасть...
И вот три путника странных,
В лаптях разбитых,
В шапках "мыршавых",
(Шапки по-молдавски
Как-то странно звучат),
В руках с лукошком дырявым,
Устало по хляби
Беспутно бредут.
А вдруг кто-то подаст
Хлеба краюху...
" Не дайте пропасть" -
Приложив руку
К глухому уху,
Орут и мечтают
К заморскому
Дяде попасть...
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136005
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 03.07.2009
В триптих входить: - "Річечка Рось"
- "Древня Енеїда"
- "Русь" - на російській мові
"Ми пам'ятаєм тебе батьку" - Котляревському
На брезі річки Рось,
Невідомо звідки і коли,
Голодне плем'я узялось.
Що утікало від біди.
А плем'я мирне це було.
Вози тягнули кози та воли
І в животах давно гуло,
Й не було стройної ходи.
Голодні, голі, босі,
На берег тихої ріки,
Прийшли нещасні росси
Та й залишились на віки.
Дівчата їхні, чудної краси,
Порозпускали русі коси.
І ніжками, о Боже їх спаси,
Збивали там холодні роси.
А хлопці, молоді дубки, -
Кримезні, дужі та міцні.
Похоже, справжні козаки -
Зірвиголови оці...
А прийшлі росси, як воли,
Взялись за вожі та за плуг,
Бо не ліниві же були...
Усе зорали там навкруг,
Та й спокійно зажили.
А після них прибились готи,
Тепер так звані німці...
Усе змішалось, переплелось.
Так появились українці,
Так звідти все і почалось...
Оце і наша "Енеїда",
З тих часів і почалась.
Іде від прадіда до діда,
До нас тепер от добралась...
... Раптом туди прийшли і гуни.
Сердиті та страшні...
Стоптали всі лагуни
Й пропали в камишні.
Їхній вождь Атілла, -
Бандюга - і не проси,
З ножакою пристав до тіла -
Давай їм сала й ковбаси.
Після них осталась Гунька,
Нікчемна бабця, одна злоба.
І ніс у неї ніби брунька,
Ніяк не вилізе з-під лоба.
І тюрки приперлися чомусь,
З вітрів сирих, холодних.
І Рюрік випав ніби гусь
Із стаї забулдиг голодних.
І зразу тоже хоче в князі.
Годуйте їх та одягайте.
На лоб єлеєм ложіть мазі.
Хомут на шию приміряйте...
І стали росси всім служить
Та землю ділити по межі,
І голови свої ложить...
За ідеї нікчемні та чужі.
А тут насіла татарва
І сили більше не стало.
Де було місто - виросла трава,
Любиме сало й те пропало...
І мучились, і жили, як могли,
Клянучи грішну свою долю...
Соху вручну тягнули, як воли,
По полином засіяному полю.
Отак правителів орда
Пройшлась по їхніх долях.
Та правда їхня хоч стара,
Була на перших ролях...
P. S.
Живуть вони нескорено і чесно,
Хоча біда не залишає їх...
В душі надіються на "весну",
Яка добром зігріє всіх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.07.2009
В триптих входять: - "Річечка Рось"
- "Древня Енеїда"
- "Русь" - (на російській мові)
Далеким предкам - посвячується
Річечка Рось -
Брільянт краси...
По лугах розлилось
Срібне море роси.
З черемшиних гаїв,
Де заснула лоза,
Серед буйних садів
Протікає сльоза.
Чиста світла вода,
Ніби з серця землі.
Ти завжди молода -
Довподоби мені.
Загубились в лугах
Тихі плеса твої...
Там в вишневих садах
Трелі л'ють солов'ї.
На твої береги
Поселилися роси.
І щасливо жили,
Клали жито в покоси.
Це предки мої, -
Сива даль давнини,
Поклонились землі,
Яку в матір взяли.
Володарко полів,
В вересковій росі.
Я вклонитись хотів
Твоїй вічній красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.07.2009
"Що найдорожче для людини? Кожний подумає про різне.
Але беззаперечно - це Сонце! Сонце... і Темрява Ночі...
Вічні антагоністи. Вічна боротьба. А людина завжди між ними,
як між молотом і наковальнею. Тому люди, напевне, і ідуть
в Вічність, найчастіше, вранці так і не дочекавшись першого
Променя Сонця..."
Ніч опустилась на землю тихенько, -
В сяйві місяця, в трелях нічних солов'їв.
Спала літня жара помаленько...
Чудний смак на губах - я вже вишень поїв.
Тає від вишень на губах насолода.
Нічний вітерець бузком шелестить.
В саду наростає нічна прохолода...
І промінчик зорі задержався на мить.
Тіло від сонця та жари спочиває,
Вухо ласкає тихий шелест бузку...
Мабуть краще нічого в світі немає,
Як ніч зустрічати у літнім садку.
Та раптом змінилась мелодія ночі,
Мов магічна струна забриніла нараз.
Щось тривожно в кущах вишукують очі
І вітер сердито зривається враз...
Щось темне й важке на землю спустилось
І вишня тривожно раптом загула...
Сіпнулось серце та глухо забилось,
Ніби райский садок накрила чума...
Ну і підступна ти - чарівнице ночі.
Вабиш ласкою, легким вітерцем...
А потім грізно в кущах щось шепоче:
"Ти застинь і впади перед моїм лицем."
Ти хочеш, щоб душа тобі двері відкрила
Та бурю впустила в свою келію...
Подальш... від гріха, душа вже знялася на крила
І я пред... тобою теж устою...
Я руки підняв і очі до неба, я звів,
І серцем за обрій далекий полинув.
Я сили й підтримки від сонця схотів
І сонце з'явилось десь за хвилину...
Обрій далекий загорівся вогнем,
Хоч ніч туманом моє тіло обмила.
Та перший промінчик ударив мечем
І в чарівниці-ночі відрубані крила...
... Я промінчики сонця в руках затискаю,
Душею і серцем до нього я лину...
Усе найдорожче, що в світі маю -
Це сонця промінчик та дощу краплину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135925
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.07.2009
. "Такії, боже наш, діла
Ми творимо у нашім раї
На праведній твоїй землі!
Ми в раї пекло розвели,
А в тебе другого благаєм.
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо
І їх сльозами поливаєм."
ЯК БИ ВИ ЗНАЛИ ПАНИЧІ
Т. Г. Шевченко
Ти питаєш,.. ти знову питаєш...
Чом в віршах немає радості волі,
Чому не лунає в них пісня та сміх?..
Глянь на сестер, що маячать на полі
І радість в момент перетвориться в гріх.
Ти поглянь на їх мозолисті руки,..
Подивись на сльози в застиглих очах.
Скільки дісталось їм горя і муки.
І що це за доля?.. Один просто жах!..
Це нині, в верхах, папером і "сталлю"...
Мріють "ощасливити" бідний наш люд.
А у самих ні душі, ні серця,.. ні жалю,
Лиш блаженство, коли гаманці грошима наб'ють.
Ох людці!.. Як гарно ви возлюбили Тараса,
Особливо його - "Дери та дай і прямо в рай..."
Ох ви наша еліта,.. возлюблена раса!..
Це ж скільки терпітеме вас нещасний наш край.
Так ви ж не згинете мабуть ніде й ніколи,
Лише переповзете з одної партії в другу...
Вам все одно, що люд голодний, бідний, голий.
Бо ваша мрія... стягнути все в свою нору...
1995 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135907
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.07.2009
. "Життя завжди вперед іде,
в які тенета народ би не потрапив."
Падає мораль.
Міняються люди.
В них відсутній астрал.
А завтра,.. що буде?..
В наркотичнім угарі
Живуть наші діти.
Кругом одні чвари.
Від чого радіти?..
... Падають люди,
Ніби вже трупи.
А ті, що остались
Збираються в групи
І партіями себе називають...
А в кожної партії
Свої інтереси, -
Брешуть народу,
Байки складають для преси.
І л'ють обіцянки,
Л'ють ніби воду...
А ціль в них одна...
Побільше украсти,
Вигребти до самого дна
Все, що осталось...
Ні, ні!..
Вони особливої касти
Від них унікальне
Нам щось дісталось...
Вони ж "еліта"...
Вони "від бога"...
І як їх багато,
Закрили пів-світа...
І звідки буде нам допомога,
Коли настане для люду свято?
Коли?.. Коли?.. Як їх багато...
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135723
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
. "З юних літ любіть життя,..
цінуйте кожний його день."
Розмірено годинник лічить час
І маятник уперто місить вічність.
Збиває з толку очманілих нас
І випробовує на міцьність...
В дитинстві дні чомусь стоять,
Не йдуть до мрійливих вершин.
І за спиною років лише п'ять,
І ріст чуть більше за аршин...
В дорослих час іде у другу сторону.
Завжди не там,.. завжди не так...
На справи кине не покривало - борону.
Життя пиляє, як дерево тартак...
А в літніх час пливе ніби вода.
І хочется зробити безліч справ...
Ще вчора доля сміялась молода,
А нині вже покоси сухих трав...
Лише в столітніх час спокійно йде.
Вони з всіма уже простилися давно.
Вже точно знають - юність не прийде
Лише "костляву" виглядують в вікно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135716
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
. "На дуби, ясини опускаються сни
Крізь кватирку летять на подушку."
Сьогодні приснились мені
Карі очі, променисті, твої.
Я до тебе, сьогодні, у сні
Летів, ніби в сад солов'ї...
Ти ж була легка, як пушинка.
Тебе вітром куди-то несло.
Твій голос тонкий, як билинка
Пушинками бився об моє чоло.
Я в небо широ́ко розкинув руки,
Я готовий обняти весь світ...
Під ногами росою світяться луки,
А я вітром лечу у дивний політ...
Промінчиком сонця ти линеш до мене,
Теплом наповняєш мене до країв.
Твої руки упали на мої рамена...
І я вже не чую п'янких солов'їв.
Твій голос мої наповнює груди,
Волосся вогнем накрило лице...
Твої очі... Багряно горять ізумруди...
Ну, як тобі... розказати про це!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
"І впаде зерно в грунт благодатний"
Біблія
Прометею! Ти дав людству вогонь.
Ти дав радість і світлу надію.
І жар твоїх променистих долонь,
Кличе, кожного з нас, на творчість і дію.
Хай горить цей вогонь у кожному з нас:
У роботі, в натхненні, в коханні...
Люди! Не гасніть душею. Благаю я вас!
Живіть, ніби кожний день є останній...
Не марнуйте безцінні години та дні,..
Не заривайте їх в суєту та будденість.
Душа хай яскраво горить, як в вогні
І летить у простір, у даль, в нескінченість.
Хай кожен відкриє у собі талант,
Хай стане гігантом творчої думки.
Бо кожна людина в душі є Атлант...
І ідеї свої не кладіть до "глибокої сумки".
Р.S.
Прометею! Дай нам мудрість й натхнення.
Здолати рутинність свою та зневіру,..
Щоб радісним й світлим було сьогодення,
Щоб ми повернули свій сумнів на віру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135671
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
...........................................
(ЄЛЕЙ НА ДУШУ)
(для жінок)
Я посію вітер у твої долоні.
Я напущу суму у твою печаль.
Заіскряться сріблом посивілі скроні,
Все, що було вчора, буде тобі жаль.
Ти піднімеш в небо посивілі вії,
Понесеш у серці вогняну любов...
Хай тебе тривожать незбагнені мрії
І бурлить у жилах молодеча кров...
Ти мене згадаєш, але буде пізно.
Все, що колись було, відійде у даль.
Молитимеш долю і гірко, і слізно,..
Та у серці буде лиш пекучий жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135640
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2009
Весна! Какие запахи! Спасите! "SOS"!
Все чувства так ретивы...
Мои глаза... Слова в разнос -
Поют во мне любви мотивы.
Целуй у губы, в щеки, в нос.
Смотри на губы. Как красивы
Мои глаза. Как много говорят
Мои горящие зрачки...
Смотри чего сейчас хотят
Эти тревожные значки.
Ведь для тебя они горят...
Твой взгляд зажег во мне огонь.
Пылает в нём душа моя.
Не отводи глаз. Боже боронь...
Оставить сердце в том огне.
Ведь в нем сгорит душа моя...
А как же мне
Тебя любить, -
Без чувств, без совести
Мне жить.
И где мне душу отвести,
И грех...
Куда нести!?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135637
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.06.2009
Любовь - это мечта,
Как сон посреди ночи,
Обманчива она...
Хоть кричи, что мочи,
Но только не проси
У неё счастья...
Она к тебе придёт,
Когда её не ждешь
Куда-то позовёт...
И уже ненастье
Ворвётся в жизнь твою.
И нет тебе покоя,
Цена тебе лишь грош
Во времена застоя...
И ты уже боишься
Случайно потерять
Свою заветную мечту...
И зной твоих ночей
Тревожить будет душу.
(Кричи, - "Что это я учту!..")
И словно муравей,
Неся тяжёлу... ношу,
Придёшь к ней на поклон,
Из-за этой жажды...
И этот циклотрон
Тебя раскрутит
И однажды
Ты вылетишь за борт.
Не удивляйся... Ты чудак!..
Не криви рот...
Ведь это будет так,
Не наоборот...
Вот так бывает в жизни...
То, что потерял,
Того уж не вернуть.
Ты только научись
Не гнуть колени.
Ведь в этом суть...
И только лени,
Не дай себя захомутать,
И злобе тоже.
Спокойным будь!..
Иначе этой "роже"
Будешь потом служить.
А другой путь,
(Не вздумай только водку пить),
Тебя к вершине приведёт
И трезво и спокойно
Ты взглянешь на любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135575
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.06.2009
Всю жизнь учись,
Всегда дерзай
Даже если ты ошибся.
И свыше нагоняй
Пусть не смутит тебя.
Голову не опускай -
Ищи ответ.
Книг страницы теребя,
Всегда найдешь совет...
И не злись ты на друзей.
Они как все люди,
Ошибки все свои,
Покажут как твои...
А сомнение будет
Ночью тебя терзать,
Так сразу не спеши
Ты кардинально
Решать вопрос.
А то опять
К нему вернёшься
И снова моментально
Все перечеркнешь...
И так все без конца, -
Ошибка тянет за собой
Всегда ошибку ...
Останови юнца,
Пусть охладит свой пыл.
По новому взгляни -
Где фронт, где тыл...
Такой тебе совет...
И чтоб ты не решил -
Знай,..
Что лучше есть ответ...
И умный тот...
Кто не спешил,..
Поспешно принимать
Решения...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135570
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2009
Ну как можно
Торговать солнцем
В Сахаре-пустыне.
Но это несложно
Депутатам поныне...
Продают они байки
О нашей жизни.
Обещают булки да сайки
Или "хлеба краюху"...
Ты только поверь -
Развесь своё ухо...
Тебе нарисуют
Райскую дверь...
А действительность
Другая теперь -
Пустое брюхо...
И впереди глухая стена
Да разбитый барак.
Вот такая она
Райская жизнь...
Не поймёшь ты никак
Отчего, почему ...
Ты стоишь как дурак,
А копейки твои
В чужом кошельке
Уже звонко звенят...
...Ты судьбу напои,
Что бы слёз не лила.
Тебе не понять...
Слова те мои
Не бери всерьёз -
Зачем тебе море
Пролитых слёз,
Куда ты снесёшь
Глупое горе...
Разве друга поманишь
И ему продашь...
Кукиш в кармане
Да тупой карандаш.
Вот и замкнутый круг
Или продана совесть.
Был детства друг -
И пройдена повесть...
Как тут станешь
Теперь мудрецом?..
Разве жизнь обманешь
Став подлецом!?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135479
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.06.2009
. "Весна! Дивись на світ,
Яка краса навколо...
І скільки днів, і скільки літ -
Життя замкнулося у коло."
В Е С Н Я Н И Й Д Е Н Ь
Життя ніби нитка,
Вервечкою в'ється в шурхоті днів.
І душа, ніби скрипка, -
Для неї мелодію знайти я хотів...
... Я по вулиці йду. Усміхаюсь собі.
І дивлюсь на людей з-за чужого плеча.
Я ноти шукаю в бурхливій юрбі ...
... Он мелькнуло дівча, -
Юне, веселе, привітне,
Ніби книжка душа
І усмішка вишнями квітне.
А вітер гортає
Пасма волосся.
Іде і не знає,
(Мені так здалося).
Не знає, що хтось читає
Мелодію щастя
З її лиця...
... Мелодія ця
Невловимо чудна,
Із рук вислизає щоразу...
Це напевне весна
Такі творить пісні,
По своєму чудному заказу...
... Біжи юна квітко,
Будь весела завжди,
Будь красива зимою і влітку.
Залишай у серцях незвичайні сліди
І не спіши в позолочену клітку...
... (Тяжко в юрбі
Зрілу думку знайти,
Бо думки, як в журбі
Замітають сліди...)
Р. S.
Це вже завтра піду я шукати пісні,
Зранку, промивши свідомість від сну,
Побіжу у сади, де шпаки голосні
Кожний день прославляють весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135336
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.06.2009
Змінився курс і ти на роздоріжжі
Стоїш з розірваним мішком...
На серці біль, і рани свіжі
І німець манить пальцем - "ком".
Та побачивши твої голодні очі,
Повернувся зразу жирною спиною.
І слухати тебе уже не хоче,.. -
Живи і дальше з вічною журбою.
А тут, що не регіон то жадні друзі,
Малюють нам захмарний рай...
Вони ж в пошані і в заслузі, -
Їм ордени, медалі й "булку" дай.
А ти, як був рабом, рабом - остався,..
Лише обпльований красивими словами.
І в спадок хрест тяжкий тобі дістався
Й тернистий шлях під босими ногами.
І де кінець цій каторжній дорозі?
Вороги кругом - "свої" й "чужі"...
Тягнути лямку люд уже не в змозі,
Бо "слуги" наші слизькі, як вужі...
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.06.2009
Ох, Зеновію-Богдане, нерозумний сину,
Навіщо ти продав нещасний свій народ.
Чому не вірив трудовому селянину,..
Чому на допомогу кликав різний зброд.
А губив народ і пан, і "добрий" отаман
І полином-бадиллям заростали села.
Коли приходив лях, москаль чи хан -
Смерть заметіллю душі людьські мела.
А ти вперто торгувався з вражими ляхами
За якусь там кількість реєстрових козаків.
А турки гнали смертельно-битими шляхами
Селян у глиб своїх розжарених пісків...
І стала пусткою цвітуща Україна,
І вимер чисто в ній селянський дух.
Де хутори, міста, де села?.. Лиш руїна...
Та на трупах скопища від мух...
А після тебе, з тупою жадністью в чолі,
Жерлись за булаву сотники й гетьмани.
А в Україні татари, ляхи, москалі,
На тілі рвали все нові й нові рани...
Ох, і не розумний ти Богдане!..
Чому ти жив лише вчорашнім днем,
Чом глянути в майбутнє було лінь?
Чом серце не пекла твоє вогнем
Доля твоїх майбутніх поколінь?..
Коли б прозорливим ти був, здалось мені,
Не було б війн цих світових, голодомору,
Де мільйони душ пропали в страшному вогні...
... От, що то значить сліпота твоєго зору!..
Врахуйте це майбутні всі правителі,
Врахуйте цю страшну відповідальність.
Ви є провидці, а не людей "мучителі"...
Завчасно провіряйте ви свою ментальність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135238
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2009
Навіть один малий обман,
Тягне за собою другий.
І вже спускається туман
Брехні, неправди і облуди.
Як важко жити в чистоті,
Коли брехня уже навколо...
Живеш з брехнею у житті,
Брехня взяла тебе у коло.
І ти забув вже смак життя -
Ти став заложником у ньому.
В житті немає вже пуття...
Та й смисл пропав при цьому.
А обманув ти лиш себе,
Ти біля розбитого корита.
Й тебе ця участь не мене,
І карта буде твоя бита...
Буде лише сухий пісок,
Що тихо сипеться крізь пальці.
Життя надірваний шматок
Брехнею стягнутий на п'яльці.
Попробуй вишити на ньому долю
Коли з брехнею вік прожив.
І підеш ти по стоптаному полю -
Не буде радості від жнив...
Усе пусте, усе пропало.
Ніхто по тобі не тужив...
Пасткою життя для тебе стало,
Бо даремно ти на світі жив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135230
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2009
Людці нікчемні
Ви є болото, -
Сміття, що пройшло крізь касу
Вашінгтона та Москви.
Народ вас терпить
Бо сліпі та темні, -
Прозрів лиш хто-то.
Та все до часу,
До пори.
Та прийде мить...
А потім кара
Упаде на вас
За вкраден... час,
За втрачені надії.
Ніхто вже не здурить нас...
І ці події
Будуть осиковим кілком
В вашій "могилі".
А люди злії,
За те,що вкрали
Їхню мрію
Вас навіки проклянуть
Й потомків ваших...
Оце і буде
Ваша Суть!..
... Ви цього хочете
Мабуть!?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135225
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2009
Лине пісня і звучить мелодия.
Звенить у серці вічності орган:
Серенада, полонез, рапсодія -
Реве в мені Індійський океан.
Тут звуки хвиль "ревущих сорокових" *
І тихий шелест українських трав...
... Від ритмів воїнских суворих, -
Які малим у пам'ять я вбирав...
І до космічних, галактичних, нових, -
Якими в юності я душу наповняв...
І лише скрипка в серці тихо плаче,
Ридає завжди, мов мале дитя...
І глушить, і сьогоднішне, й юначе -
Міняє вкрай усе моє життя...
* Сорокові широти в Індійському океані,
славляться постійними штормами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135120
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2009
А дощ іде. Я чую капель стук.
Який там дощ!.. Відкрив вікно.
Тече з небес вода. Тече із рук.
А людям вдома все одно...
А за вікном природа вся мовчить,
Схилила віти та плоди... Чекає.
А дощ іде і ніби жити вчить,..
Що важливішого в житті немає.
"Я вмию всіх із голови до ніг.
Я змию пил та бруд з природи..."
Ну хто б іще таке зробити зміг,
Відділити грязь ось так від вроди?
І лиш людина випала з рядка,
Й змиває бруд із себе в ваній.
Та фальш, як гріх осталась. І бридка
До серця липне, як листочок банний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2009
"Меж горами старий Дніпро...
...А понад ним зеленіють
Широкії села,
А в селах у веселих
І люде веселі."
"І виріс я на чужині"
Т.Шевченко
Який народився я ненаситний,..
Чого для щастя мені ще треба?
Я ніби колос дозріваючий житний,
Жити не можу без синього неба.
Не можу без пісень голосних солов'їв,
Бо ночами не сплю до самої зорі...
Без темних дібров та зелених гаїв,
Що дрімають на сонці, в спекотній порі.
Не можу без сіл черешневих, веселих,
Які потонули в зелених садах...
Без міст які, як наповнений келих,
Де кожний куточок бензином пропах.
Без коромисла-веселки, що підпирає небо,
Без веселого грому, весняного дощу...
Ох, як багато для щастя ще треба,
А я мало встиг - ніяк собі не прощу...
P. S.
Люди! Краяни! Спішіть гарно жити.
Не гайте даремно сьогодні часу.
Учіться трудитись, співати, любити!
І бережіть Україну,
її неповторну та вічну красу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135096
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2009
Стара ця ідея, як в вічності світ.
Всі хочемо ми в зачарований рай.
За мрією ідемо стільки вже літ,..
Що й забуваєм свій батьківський край.
Десь там ми надіємось щастя знайти,
В чужім та далекім, невідомім кра́ю...
Куди сотні доріг необхідно пройти,
А в дорозі забудеш про мрію свою...
...А на рідній землі
Роси п'ють солов'ї.
В досвітанковій мглі
Зріють мрії твої...
Тут розум спочине, душа звеселиться.
Блаженство у серці - немає кра́ю...
Кругом гарні люди, світлі в них лиця,
Усе так прекрасно, ніби в раю...
А в батьківській хаті свій тихий куток,
Де можна спочити від житейских тривог.
Де думи сплітаються, як нитки в клубок
І душу наповнює спокоєм Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135082
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2009
Чарівна жінка
Та темна думка
Зморшками вкрила
Високий лоб.
Зламала душу,
Зкривила рот.
Єхидний сміх -
Єдиний друг
Та їдке слово -
Гостре жало
Жалить всіх
Навкруг.
А у самої
Серце страдає
Від туги німої,
Від гострого слова,
До щемлящого болю...
Та поруч немає
Нажаль, нікого,
Щоб кинути ласки
Рятівний круг.
А душа в неї інша,
Душа в неї друга.
Що це за щастя -
В словах наруга?..
Хочеться з ранку
З троянди роси...
Та поруч немає
Надійного друга,
Щоб серцем кликав
До цієї краси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134885
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2009
Я тревожные чувствую мысли твои,
Как терзаешь нынче ты душу.
Все мысли, стремления свои
Теребишь, как ветер иссохшую грушу.
Я знаю, жизни ты хочешь иной -
Безумно гореть и страдать, и любить...
Чтоб шар быстрее вертелся земной,
Чтоб в руках была путеводная нить.
Я же не смогу бежать за тобой,
Лететь не зная зачем и куда.
Я только могу быть нынче собой.
В тебя другая должна быть судьба...
Р. S.
Желанье выглядит очень смешно,
Когда взять и соединить этот вздор -
Мое тиши озёрное окно...
И твой летящий в него метеор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134881
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.06.2009
Как цветы роняем
Лепестки наших дней.
Что хотим не знаем,
Все мечтаем о ней...
Той единственной нашей,
Что бы была одна.
Неповторна... и краше,
И нам Богом дана...
Чтоб сердце и душу
Соединило с ней,
Как воду и сушу...
И чтоб жизнь без камней.
Чтоб счастье текло,
Как ручей средь полей.
Не жизнь - молоко...
С каждым днём всё милей!
Только всё это...
Нужно сделать самим.
И в жаркое лето,
И в холоде зим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134861
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.06.2009
Любовь - это хрустальная ваза
Полна елея, вдохновения и слёз.
Храни от бурь её ты сразу,
Не увлекайся зовом несбыточных грёз.
А расплескаешь бесценную влагу,
Увянут лепестки любви и роз.
(Бессмысленно - писать об этом сагу.)
Любовь уйдёт. И ты повесив нос,
Останешься один с колючими шипами,
Удивлённо тараща заплаканный глаз...
Слезу ты утри. Счастье, что ваза цела.
Любовно наполнишь ее ты не раз,
Будет любима она и мила...
...А коль вазу ты разобьёшь, -
Останешься ты с черепками,
Что от кучи стекла ты возьмёшь?..
... До этого додумайтесь сами ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134858
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.06.2009
За водой с ведром
Шла ты не спеша...
Повела бедром -
Замерла душа.
Бабки-богомолки
Поглядели вслед,
Словно на кусочки
Разорвали плед.
Ох уж эта старость -
Зависть молодым...
Пройденая радость -
Дней прошедших дым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134810
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.06.2009
Завжди підступно,.. хитро,.. тихо...
З затертою монеткою в руці,
Крадучись ходить поміж нами лихо
І шелестить грошима в гаманці.
А людці на власний риск і страх,
Підло несуть його серед людей.
І в вже в брудних, страшних руках
Зріють тисячі людських смертей...
Всі гроші пахнуть тільки смертью
І міріадами страшних мікроб...
В багатстві хитро грані стерті,
В яких сховались тисячі нероб...
Ох, гроші!.. Підступні, підлі гроші.
У світ без вас, із дому, дарма йти.
Повзуть по світу ці тифозні воші...
І неможливо правду вже знайти.
Як часто люди гинуть за метал,..
Віддавши совість, честь і працю, -
За бездушний, жовтий дявола оскал,..
Життя поклавши на смертельну тацю.
Ніхто в грошах ще щастя не знайшов,
Хоч люди вперто там його шукають.
Та не чекає час... Він взяв й пішов,
А люди щастя... так й не мають!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134809
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.06.2009
У кожного свій, тяжкий хрест
І в кожного своя дорога...
Все буде так, як вкаже перст,
Небесний перст, що йде від Бога.
Шляхи ведуть в незвідані світи,
А ми ідем по них неначе діти...
Нам серцем і душею би рости,
А ми дрібницям хочемо радіти.
Творець всевишній розуму нам дай,
Не допустити в душу дріб'язковість.
І посели у серці світлий рай,..
Нехай красива й мудра буде совість!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.06.2009
Летять в безконечність всі твої мрії:
Глобальні, великі, життєві, малі...
Прикриєш тихенько натомлені вії
І вони вже живуть без тебе самі.
Як може жити людина без мрії.
Мрія це сенс і душевності рай.
Кожен орач зерно своє сіє...
В надії, що буде рясний урожай.
Які твої мрії - така ти людина...
Ти непомітний, а в душі ти Антей!
Колись прийде критична година...
І ти станеш потрібний для тисяч людей.
Бережи у душі головну свою мрію.
Вона, як маяк, що висвітлює путь.
Тебе я пр́ошу, прош́у, як вмію,
Про мрію свою в житті не забудь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.06.2009
Терпіння вже переповнилось вщерть -
Двох людей на світі таки забагато...
Сьогодні один з них зустріне смерть,
А другому настане радості "свято"...
Перетрушені кишені... та гаманці -
Полетіло в болото "срібло" та "злато"...
Шпага твердо, як правда застигла в руці -
Дві думки на світі... уже забагато!
По-моєму й 10 думок - так нині мало,
Щоб долю людини ставить на "кон"...
От би з небес мудре "рішення" впало
І Бог для "баранів" видав закон...
Так, щоб думку вони чужу поважали,
Щоб знали завжди де добро, а де зло.
Інакше тваринами, щоб зразу стали...
Коли людські проблеми їм вже ніщо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134773
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2009
Я так мало жив.
Я не все ще сказав.
Не в вірші перелив
Всі думи свої...
І сонця проміння,
І спів солов'їв,
І стогін каміння,
Що на серці лежить.
А час не стоїть,
Він стрілою летить.
Це ми стоїмо,..
Бо життя лише мить.
А ми завжди плачем,
Щось жадно "їмо"...
А кажем,
Що творчо живем
І вірим,
І мрієм...
До вершини ідем...
... А здобутки
Курам на сміх,
Не життя -
Один лише гріх...
Кожен день
Встаємо до бою,
(Ми воюєм завжди),
Але тільки з собою...
І ніяк не обійдем біди,
Ніяк не вирвемся з лап
Страшної дами цієї...
... От і сльози -
Кап... кап... кап...
На серце душі моєї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134590
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2009
Усе життя Іван наївним був
І завжди бив себе у груди.
Сьогодні це в останній раз,
Такого більш уже не буде...
І знову наступав на ці грабл́і,
І знову вірив він елітним дурням.
Усе життя він порпався в землі,
А в свята поклонявся будням.
Усе надіявся на мале чудо,
Що пан подасть його з небес.
Життя ішло і сохли груди,..
Росли могили біля берез...
І син вставав на цю дорогу,
І так же йшов розбитим шляхом.
Шептав молитви слізно Богу,..
А піт віддав вже новим "ляхам".
Ішли віки. Нові пани
Смоктали кров твою, як воду...
І піт твій зрошував лани,..
Лише кістки лишались від народу.
А від панів - картини, замки,
Бали, розхристаний балет...
Усе життя зачинене у рамки,
Елітою натягнутих тенет...
І так закон цей діє і по нині -
Людці переплавляють кров у піт.
Життя спресоване у днині,
А в їх очах холодний лід...
У їхніх жилах тече сморід,-
Не голуба, а чорна уже кров...
Вставай Іване! Буди свій рід!..
Бачиш! Вони ярмо готують знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134585
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2009
Я чую чудний дзвін.
Гуде і б'є в набат,
Гуде і будить він...
А перед очима циферблат
Розбитої доби...
... Та спить народ.
У сні пропали нині люди.
У них зашитий рот
І поступу не буде.
Нема могутньої ходи
За правду, волю, за життя,
За право називатися людьми.
В дітей немає майбуття -
Ми залишились за дверми.
Не люди ми - раби!..
... Раби в кайданах із грошей,
Законів прийнятих для нас...
Раби "правителів - мишей",
Що згризли душу - Божий глас.
А на руках роздертий час...
Й життя не гідне і людини.
Ти інструмент в чужих руках,
Твоє життя - життя тварини.
Сьогодні день - вчорашній прах,
Сміття украденої днини...
... Ти ж вчора вибрав сам, -
"Святих", брехливих цих божків.
Сліпий, наївний ти Адам
У виборі державних ватажків.
У них же совісті лиш грам!..
А ти біля розбитого корита
Чекаєш на захмарний рай.
Та карта твоя бита...
... Тепер хоч бублик тобі дай
Або ж хоч жменю жита
Ти будеш безконечно рад...
Проснися мій нещасний брате,
Звільніться від туману люди...
Ну досить їм сорочку нашу рвати,
Від цього щастя нам не буде.
Проснися сонний мій народе!
Згадай про душу ти свою,
Згадай про ціль свого життя!..
........................................
... Я совість вам не роздаю, -
Ви ж самі йдете в майбуття,
Ви ж на землі, а не в раю...
2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2009
Сонце промінням,
Земля камінням,
Людина умінням
Пробивають свій шлях.
А час іде...
Чим людина живе?
Ці думи тривожать мене,
Бо час через душу проліг.
Життя рікою
Несе за собою.
Ми разом з журбою
По тернистих дорогах ідем.
Коли б ми знали,
Куди нам іти.
Ми щастя би мали
І досягнули б своєї мети.
А так питання -
Для чого на світі живем?
Для чого зусилля, єднання,
Коли завтра все рівно помрем?
Де наші слова?
Ми, як трава.
Весною з землі проростаєм,
А осінню в землю ідем.
І безконечність...
І де наш едем?...
Так і не знаєм,
Навіть коли ми помрем...
Вічно в Бога питаєм -
"Що з собою візмем
І що називається Раєм?.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2009
І стигне в капілярах кров
Та не знаю, чому це так...
Чи я помер, чи я здоров,
А день - загублений пятак.
Усі проблеми я зборов,
А спокій в душу і не йде.
До першоджерел вертаюсь знов...
Куди цей сум мене веде.
Чом сумнів сів на саме дно?
Чому жаліється душа?..
... ЇЇ мабуть не все одно,
Бо серце дальше не руша...
P. S.
Яке чудне наше життя, -
Все в колотнечі, в суєті.
Як день пропаде без пуття,
То й радості нема в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2009
. "Солдат чекає так весни,..
Бо в нього дома наречена.
Тривожні сняться йому сни,
Що служба в нього нескінченна..."
Приснився вчора мені сон,..
Що ти вернувся вже додому.
І я виглядую тебе з усіх вікон...
(Тепер я сон сприймаю по-другому.)
Бо ти розп'яв мене, мов на хресті
Й кохав-любив мене вже так,
Немов останній раз в житті...
А я прошу́ -" Ну зупинися мій козак."
А ти, як танком їхав в поле.
І сон пропав посеред ночі...
І я із сумом, з тупим болем
До ранку терла мокрі очі...
І я без слів кричу у ніч.
"Ти зрозумій душу мою...
Я є людина, а не річ...
Я все життя на цім стою!
Ти з ніжністю до мене йди
І хай туман впаде на очі...
Торкнися губ. В серце ввійди
І я твоя... Тебе я схочу...
Я хочу ласки, ніжних слів...
І губ твоїх - вогненної роси.
І ніжних дотиків - чудних послів,
Предвісників кохання і краси.
Заполони тривожні мої сни,..
І радістю наповни мою душу.
Душа давно чекає вже весни.
Вона горить. А я чекати тебе мушу.
Тебе чекаю... Тобою я живу,
Твою я ласку завжди хочу пити.
Лечу до тебе я у сні і наяву...
Мені без тебе вже не жити!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134473
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2009
. "Усі ми вчилися колись,
Усі ми вчились чк-небудь.
А дні у роки пролились...
У чому ж наша тепер суть?"
Тепер рідна школа, як яскравий маяк
Нагадує нам про далекі часи.
Хоча ми і вчились тоді аби́як...
Та ніщо не захмарить дитинства краси.
От би, сьогодні, вернутись назад...
Скількох помилок не зробили б ніколи.
Кожен з нас, сьогодні, би рад...
Разом з дитинством вернутись до школи.
Та це нездійснене, це минула пора...
Але, сьогодні, разом ми з вами, -
Ми вам розкажем про наші діла,
Ну а висновки зробите самі.
Тепер вам в життя вибирати дорогу.
Тож не хромайте по життєвому полю.
Маєте розум, натхнення та змогу
Тому вибирайте і щастя, і долю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133963
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2009
О, княже Данило, як тобі жилось,
На старій, галицькій, рідній землі
Що тобі, княже, ночами снилось,
Коли бояри на тебе точили ножі...
Як жадоба їхня рвалась на простори
І кожен боярин стать хотів королем.
Ніхто не дивився на рвані постоли,
Бачив лише багатство і царский гарем.
О, княже Данило, скільки сили і часу,
Ти втратив, щоб в стійло загнати бояр,
Щоб усмирити цю ненажерливу масу,
Щоб земля відпочила від вогнених чвар...
........................................................
... Три тополі, ген у полі,
Гіллям небо підпирають...
Буйні вітри в піснях волі
Предків наших прославляють.
Ой тополі - символ волі,
Що ви шепчете в полях?..
-"На вкраїнцях спини в солі
І важкий, тернистий шлях".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2009
"За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси
То оддасте..."
"П. С." Т. Шевченко
Ти гарні говорив слова,
Та тільки толку нині з цього.
Твої слова, ніби трава -
Вони припарки для мертвого.
Твоя душа тепер черства,
Чужого не сприймає болю.
Сумління теж уже нема,
Бо ти ж пристроїв свою долю.
Тепер керуєшся одним -
"Своя сорочка ближче тіла."
І до людей ти став глухим -
Душа давно вже заніміла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133546
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2009
"Оглянись!..
Чи не несе твоя радість
Кому-небудь горя."
Зрубли в пень
Наше красиве тіло.
І завернули в целофан.
І кожний день,
То й діло,
Обнюхує нас старий пан,
Щоб дарувать своїй дружині...
"Що-то за квіти!.. Яка крас-с-а!.."
...І в кого серце стане вже боліти,
Що кров прозора, як роса,
Запеклась на кожній стебелині...
"Ми мертві вже -
Хто зрозуміє нині,
Що ніжно нюхає вже труп,
Завернутий в красивій пелерині...
...Дивись! Це наша кров тече із рук
І наше тіло мертва вже краса.
А слова красиві - пустий звук...
То хай простять нам небеса,
За те, що сонце ми любили
І душею тягнулись ми ввись,..
І в помислах були красиві, милі...
Ну, а людей... хай Бог простить колись."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133223
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
Тобі помідор - сонце в консерві.
Потрешся об нього щокою,..
Нагрієш руками, з'їси на перерві
Та й засумуєш за мною...
Я теж, як цей помідор,
Емоції в себе вбираю...
Кінчається пара - біжу в коридор,
На зустріч з тобою чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
Відкриті очі -
Радість життя.
Мрії пророчі -
Для нового дня.
Віра у мрію -
Кредо моє.
Я серцем радію
За щастя твоє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133195
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
А на дворі чарівниця весна
Розкинула сонячні віти.
За зимою вже жалю нема,
Лиш бажання безмежно радіти.
Всі сили земля віддала
Дочці своїй - веселій весні.
Канула в безвість чаклунка-зима
І радість заповнила серце мені.
Часом для щастя мало так треба:
Промінчика сонця, веселки, дощу,
Усмішки людини, шматочок неба -
І всі образи всім я прощу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133183
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
Я б'ю у дзвін,
Я б'ю на сполох!
Нехай добро розбудить він,
Нехай відступить молох...
Прокиньтесь люди! Вже пора.
Впустіть промінчик Сонця.
Серця відкрийте для Добра,
В Душі відкрийте хоч віконце.
Нехай очиститься Душа
Від мороку тяжкої ночі.
І хай не скаче мов лоша,
Яке упало в вовчі очі...
Ви сильні. Ви можете усе:
І успіх ваш, і діти ситі.
Лише Душа гріхи несе...
У Вічність!..
Від тієї рокової миті...
Не дайте впасти їй у прірву.
Вона єдина ваша суть...
...За неї з вас я шкіру "зірву",
Бо без Душі...
Ніде... й ніколи не живуть!
Травень 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133176
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
І знову день уже пройшов,
Пробіг, майнув, ніби година.
Хіба я істину знайшов?..
А день промчався, як хвилина.
Як швидко мчить крізь нас життя
І залишає тільки шрами.
Назад не має вороття,
Лише зупинка біля брами...
Де цвинтар розкрива домівки,
Давно чекаючи на нас...
Під тихим шурхотом бруківки
Шмигне у браму черствий час...
P.S.
Як легко ми здаєм свої години
На поталу примхам всім своїм.
І тільки лиш одної днини -
Прозріння... Ми перед прірвою стоїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2009
"Думи мої, думи мої
Лихо мені з вами..."
Т. Шевченко
Ох!.. Вірші, вірші,..
... Слова уперті...
І серце б'ється уже гірше,
А ти на паперті
Стоїш. Про совість щось говориш.
Навіщо душу їм відкрив.
Ти сам не знаєш, що ти твориш.
Не кожний зрозуміє чим ти жив.
Один поклонеться за чесність,
Душа ж відкрита - "на сквозняку".
Другий у злості - месник,..
Шматок закине в неї кізяку.
.........................................
...Ох і тяжка ця справа, -
Казати людям правди слово,
Бо на пророка завжди лава
Л'ється брехні. І для душі
Вже каторга готова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2009
Життя іде
І в кожного...
За спиною багаж.
Й сховатися нід́е -
Усе іде в тираж.
І повторяється
В словах, у звуках,
У піснях.
Пливе, не зупиняється -
В зусиллях, в муках...
Просто страх,
Який тісний і дивний світ.
А ще який широкий,
В буянні майских віт...
...Крізь них
Проходять наші роки.
А ще тісний страшено він
В людській душі...
Бо не гримить там дзвін -
В ній завелися миші
Та ще буяє цвіль
У мертвій тиші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133086
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2009
Біжить по рейках електричка,
А я в вагоні пиш́у вірш́і...
Такою стала уже звичка,
Думки ловити - крик душі.
А думка б'ється об колеса,
Об стогін рейок і туман...
В душі родилась тиха меса,
Звучить величності орган.
Слова летять іскринками з рядків
Й на серце ліг щемлящий "зов",..
Як з трансформаторних витків,
Напругу з серця зняли знов...
Ритмічний стук стальних коліс
Знімає з серця всю тривогу.
А за вікном зелений ліс
Пливе та кличе у дорогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2009
. "Хіба хочеш - мусиш..."
Крик в польоті у даль журавля,
На шматочки рве серце і душу -
"Прощай ненаглядна, рідна земля,
Летіти у даль невідому я мушу.
Тут залишились: матінка рідна,
Сестри кохані, любимі брати..."
Куди ти летиш голівонько бідна,
Чого тебе тягне в далекі світи.
Летять і летять у даль журавлі.
Летять і кличуть зажурено в небо.
Бо на рідній, коханій землі
Нікому вмирати не треба...
Весна надійде і змінеться щось,
Для нас і для вас, кохані мої.
Весною, як завжди уже повелось,
Ви повернетесь знову у рідні краї.
До неньки-землі припадете чолом
І серце від туги сильніш защемить.
Забуті оселі оживуть під крилом
І молодь підніметься в синю блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133056
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2009
Іду засніженим містом
І ніг не можу підняти.
Сніг прозорчастим тістом
На ноги став налипати.
Мерзенно, холодно, сиро -
Ноги до дому не тягнуть ніяк.
Скоріше б прибігти в квартиру,
Хай душу зігріє коньяк...
Р. S.
Які чудеса робить з нами природа,
Ніби наш розум не вмістилище дум...
... Отака нікчемна, зимова погода
І на серці вже смуток і сум...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2009
Журавлі, журавлі
Ви мені поможіть.
Ви мене на крилі
Ввись на мить підніміть.
Дайте сили мені,
Дайте трішки удачі,
Натхнення неньки-землі,
Щоб не був я ледачий.
Щоб не був я глухий
До болю народу...
Щоб не був я німий,
Бо ж козацького роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2009
Вирує море, сердито вітер свище.
В безумстві хвилі берег розбива.
Шалені хвилі рвуться вище й вище...
І у душі спокою вже нема...
І згадав я ті серпневі тихі ночі,
Як море ласкаво несло прибій.
Місячна стежина лине прямо в очі...
Я заворожений! Я сам не свій...
А зараз хвилі сердито рвуть вже небо
І на землі спокою нам нема...
Такого буйства нікому вже не треба,..
Та у природи є свої права.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132956
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2009
"Люди! Які ви жорстокі
в своїх стандартах!.."
Весна! А деревам обрізають крила.
Підганяють під людську красу.
Сік ніби, кров застигла,..
Падає, з криком, в холодну росу.
Зрізають в небо простягнуті руки,
А внизу: гілки, листя та бруд...
Не люди - чорнії круки
Творять свій праведний суд.
Яка тут радість, хіба це весна?..
Простір крає беззвучний крик.
У дерев порятунку нема
І клен головою поник...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2009
. "Хто стояв на вершині той знає це почуття,
Коли ти наодинці з усім Всесвітом..."
Закотилося сонце, як яблуко спіле
У верховіття старих, замшілих смерек.
Защеміло в душі щось старе, наболіле
І болем незвичним занив поперек...
Мороком темним, ніч опустилася в гори.
Ліс прадавний заповнили звуки століть.
Шумлять смереки, шумлять ніби море
І час зупинився та на місці стоїть...
Ніч у долинах світиться медом -
Ароматом магнолій, конвалій та лип,..
А в горах - холодним, зоряним ледом,
Що десь біля серця намертво прилип.
Ніч на вершині це тайна космічна!
Ти один, а навпроти Всесвіт увесь.
І думка вчорашня, дрібна і комічна
Згубилась у хащах, травах чи десь...
Які там проблеми... квіти, трави чи лози.
Тут простір безмежний та вічні зірки...
І душу кліщами стискають морози,..
Бо на краю планети - безконечність і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2009
Мрачная ночь
И пустые глаза
Дома встречают тебя.
Скупо блестит
На веке слеза
И говорит,
Что страдает любя.
Со всем миром
Ты в соре,..
Но белая булка
И Черное море
Под рукою всегда.
Машина, как уголь
И черный костюм...
От чего ты бываешь
Груб и угрюм.
Чёрные мысли
Гложут всегда,
Откуда не знаешь
Крадётся беда...
Визгнут колёса
В четыре утра
И черный ворон
Умчит навсегда.
Призрачно все,
Как тёмная ночь.
Ты в партии сын,
А может и дочь.
Даже родным
Не можешь помочь.
Чёрные мысли
И пустые глаза...
Лети чёрный ворон,
Лети в никуда.
Последние вздохи -
Гонишь их прочь...
... Ушел без прощанья
В серую ночь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132715
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.06.2009
Ох, інтересує мене страшно так,
Як життя іде на творчій ниві...
Чи цвіте в нас скритий плагіат,
Чи всі пегаси стали сиві?..
Так, вчора, рідний сват чи брат
Узяв й присвоїв твою працю.
Й каже - "Який це плагіат,
Слова з небес... упали в мою тацю.
Тепер несу я цінний цей "піднос",
Наповнений чарівними словами
І хай пробачить мені Бог, чи босс,-
Це ж я приніс все власними руками.
А де ж в вас документ, що ті слова,
У вас украли нишком серед ночі.
Бач мова в нас єдина,.. не нова..."
Й в долівку втупить мутні очі...
То де наш "Вічно Старий Плагіат?"
Цікава ця проблема і понині...
Проблему цю рішав іще Пілат,
А потім довго мив він руки "сині"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132697
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2009
Чи є серед вас... своєї землі патріоти,
В яких серце за неньку-державу болить?
Чи на колінах стояти ми будемо доти,
Поки Господь не відніме останю в нас мить.
Ви навіщо з'явились на білому світі,
Щоб матір-Вкраїну віддать ворогам?..
Чи свободою жити до останьої миті
І з гаслом - "Я нізащо її не віддам..."
Йти крізь бурі суворі та житєві невзгоди,
Високо тримаючи прапор свободи в руках.
Не надіючись на похвали, ні нагороди,..
Лиш би потомки про нас не забули ввіках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132691
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2009
Край неба спалахнув світанок,
Настала ранішння пора.
Спішить у ліс весняний ранок.
Поспішно утіка зима...
Природа рада, як ніколи...
Загув протяжно сонний ліс,
Стіжок крижин поплив рікою,
Щось журавель в гніздо поніс.
Всі зранку зайняті собою
Весняні птахи і звірі...
Весну стрічають всі юрбою
Раненько вранці, на зорі.
Весна це радість і надія
Життя найти на цій землі.
Хто зиму пережив у того мрія,
Радість знайти у літньому теплі...
19.. р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132609
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2009
. З раннього
Прилетіли уже журавлі.
Прилетіли до рідного краю.
Ходять мовчки собі по ріллі.
І я теж в душі щось шукаю.
Весна! На дворі знову весна.
І душа розквітає ніби лілеї,..
І цвіте, і радіє нестримно вона,
Що аж незручно... порою за неї.
Журавлі!
Ви весну принесли з далекого краю,
І радість вселили в серце моє...
За це, журавлі, вас безмежно кохаю,
Бо туга за вами... спокою мені не дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132606
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2009
З моїх початкових
Цілу ніч я не спав, кудись біг...
І зірки рахував до світанку.
Усі сни мої збилися з ніг,
Заблудились в холодному ґанку.
Думками я рвався увись,
Та тіло видіннями скуте.
Сни в зоряне небо неслись,
А душа мов дитятко забуте...
Серце і душу ніч полонила,
Зв'язала примарами тіло...
Впали до долу фантазії крила.
Серце моє не жаліла...
Руки і ноги свинцем налиті,
Важко у сні ступать по землі.
Бачать незриме очі закриті.
Каменем душу стиснуло мені...
........................................................
... Та на світанку я сумнів відкинув,
Ранішню зірку знайшов вдалині.
Душею та серцем за обрій полинув
І сонце промінням всміхнулось мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2009
Із моїх початкових
Хай вітер завіває слізно,
Все одно дорогу я знайду.
Чи рано, чи то пізно
А все таки до вас прийду.
Прийду я зранку, на світанні,
Зіб'ю ногами усю росу...
І як промінчик ранній,
В руках я сонце принесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132565
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2009
Наши дни - череда
Бесконечных забот.
Наши дни - чепуха,
Что заполнила рот.
Так и живём,
Как пламень и лёд.
Если надо умрем,
Коль наш черёд.
Или съедим,
Как холодный пломбир,
Нашу мечту...
Потом будем стоять,
Рыдая опять,
Над разбитым корытом
И с "мордой" небритой,
Будем корить,
Обещая не бить,
Соседа иль кого-то,
Что тянет в болото
Пропащую жизнь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132466
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.06.2009
Как жалко и грустно, что человек
Живет на земле счастьем не меченый...
Лишь только беда, горе да век
Оставляют на сердце отметины.
Ничто не проходит бесследно:
Ни горе, несчастье, или беда...
Лицо лишь становится бледно
Да щеку бороздит солена... слеза.
А на душе открываются раны.
(Рано иль поздно они заживут.)
Останутся только морщины да шрамы
И уныло годы судьбы потекут.
А как же счастье, наше желанное?
Эта сладкая, розова... дымка...
Ех, было б оно, как приданное
Или покупка принесенная с рынка.
Но счастье - персональная наша удача:
Тернистый путь, избита дорога,..
Красиво решенная в жизни задача
И желанье шагать,.. не сидеть у порога.
А если достиг ты желанной вершины,
Что же нужно еще человеку тогда?..
Или там и сидеть до самой кончины,
И пусть пролетают незримо года!?.
... Да это же рабство или неволя,..
Наркотический, сладенький сон.
А где в человеке сила да воля?
Ведь счастье в победе - таков есть закон!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132455
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.06.2009
Родился очень рано.
Теперь дошло,
Что зря,
Когда-то из огня,
Таскал каштаны.
А время уж не то...
И для меня
Не те баштаны
И арбузы не те...
Но у меня,
Как прежде,
Болят раны
От детских грёз
И юности надежды...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132443
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.06.2009
. "Журавлі!.. Ви є моя пісня і мука,
Бо з вами я завжди лину увись.
І серце моє розриває розпука -
З вами у небо я піду колись..."
Журавлі, журавлі -
Такі птахи пророчі...
Щось шукають собі на ріллі,
Ніби щастя знайти моє хочуть.
Журавлі, журавлі...
Сумно в небі курличуть.
Часом сниться ночами мені,
Що з собою вони мене кличуть.
Журавлі, журавлі...
В небо синє майнули.
Залишили на грішній землі,..
Випадково, про мене забули.
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132441
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2009
. "І буде людей на землі,
Як в морі води,
Як в пустині піску."
Біблія
Шукаю людей...
В день з свічкою.
Не пустих, без ідей,..
А бурхливих, як повінь річкою.
Як "сліпець" Діоген,
Не бачу нікого...
"Де ж ви люди,.. гей-ген",
Хоч знайти би одного.
Кругом снують споживачі
Хліба,
Сала,
Горілки,
Солі...
З рота тирчать квачі
І серцем не чують волі...
Всі нещасні раби
Багатства,
Стастей,
Привичок...
Були б Прометеї, як би
Не підім'яв суєти черевичок...
... Люди! Струсіть полуду,
Ви все не вип'єте і не з'їсьте.
Звільніть душу від бруду,
Хай Благородність там проросте!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2009
Ти йшов із телевізора крізь час.
Такий чудний, трохи цибатий...
Ти всіх кудись спішив відвезти нас,
Зненацька, "витягнуши" з хати.
І от світанок, ніби гострий меч,
Зрубав всі плани та події.
Тягар життя зірвавши раптом з плеч -
І зникли всі твої надії...
Р. S.
Ну хто б, ще вчора, подумати би міг,
Що час такий сьогодні швидкоплинний,
Що заглянувши у вічність, як за ріг,
Підеш у даль нікому вже невинний...
8. 05.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132173
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2009