Ольга Калина

Відпустка ( Артюх Юрій Іванович)

Артюх  Юрій  Іванович

(4  серпня  1980р  –  2  вересня  2014р)  
Місто  Київ.
Сержант,  командир  відділення  12-го  батальйону  територіальної  оборони  «Київ»,  26-ї  окремої  артилерійської  бригади.
Загинув  2  вересня  2014  р.  близько  15.00  під  час  артилерійського  обстрілу  в  м.  Луганськ,  Жовтневий  район,  мікрорайон  Красний  Яр.  Отримав  наказ  вивезти  матеріальні  цінності  взводу  з  місця  дислокації,  від'їхавши  від  блокпосту  150  метрів  в  машину  влучили  2  міни.  Загинув  на  місці.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Він  на  війну  вертавсь  з  відпустки,
На  все  у  нього  п’ять  лиш  днів.  
В  очах  ховав  краплини  смутку,
Сам  жартував,  всіх  веселив.  

Єдиний  син  він  у  родині    
Пішов  Вітчизну  боронить.
Де  було  знать  батькам,  що  нині  
Із  сином  їх  остання  мить.

Із  Днем  народження  татуся
Ще  спозаранку  привітав,  
Обняв  ріднесеньку  матусю
І  сам  пішов  -    Донбас  чекав..

Позаду  липи  і  каштани,
Позаду  Київський  вокзал.  
Десь  там  Дніпро  шумить,  кургани,
А  попереду  -  Красний  Яр.

Те  місце,  де  його  чекають,  
На  смерть  стоять  товариші,
Бо  там  війна,  бо  там  стріляють  –
Тривога  в  нього  у  душі.  

Як  друзі  там  тепер  без  нього
Чи  всіх  застане  ще  живих?
Він  рідним  не  сказав  нічого,  
Щоб  не  тривожились  про  них.  

Скоріше  б  у  Луганськ  добратись,
А  там,  дивись,  і  -  Красний  Яр.  
Він  буде  битись,  захищатись
Із  ворогами  у  боях.  

Відстоїть  він  свою  державу,
Щоби  єдиною  була,
А  Україна,  щоб  по  праву
У  мирі  і  в  добрі  жила.
Та  не  судилось  хлопцю  жити,  
Загинув  згодом  у  бою,
Умів  Вітчизну  він  любити  -
Лишився  назавжди  в  строю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019

Стіна пам’яті

Батьки,  сини  –  суцільною  стіною,  
В  однім  строю  стоять,  зімкнувши  сотий  ряд.  
І  в  кожну  мить  готові  знов  до  бою,
Щоб  Незалежність  наша  не  зазнала  зрад.

Приспів:  
Ми  будем,  сину,  завжди  одним  цілим,
І  Честь  та  Гідність  разом  збережем  свою.  
Надалі  нас  ніхто  вже  не  розділить,
За  Україну  ми  навік  в  однім  строю.

-  Сьогодні  я  прийшла  до  тебе,  сину..
Дощ  на  Михайлівській  світлини  намочив.  
-  Ти  захищав  Свободу  України
Загинув  і  земний  життєвий  шлях  скінчив.

Приспів:  
Ми  будем,  сину,  завжди  одним  цілим,
І  Честь  та  Гідність  разом  збережем  свою.  
Надалі  нас  ніхто  вже  не  розділить,
За  Україну  ми  навік  в  однім  строю.

-  Ой,  сину  мій!  ..    -  волає  в  небо  мати.
Забракло  слів..  Вмивається  слізьми  й  земля.  
-  Мій  дорогесенький,  ти  мусиш  знати,  
Сюди  щораз  прийду  до  тебе  я  здаля.  
 
Приспів:  
Ми  будем,  сину,  завжди  одним  цілим,
І  Честь  та  Гідність  разом  збережем  свою.  
Надалі  нас  ніхто  вже  не  розділить,
За  Україну  ми  навік  в  однім  строю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846413
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.08.2019

На кладочці

Ремейк  народної  пісні    "  На    камені  ноги  мила"  




На  кладочці  ноги  мила,
 Ще  прала  спідницю
І  у  річку  задивилась    -
В  прозору  водицю.  

Приспів:
Річка  тихо  протікає,  
Гонить  вітер  хвилі.
Скажи,  річко,  чи  кохає
Мене  вірно  милий?

Тече,  тече  ріка  бистра  
У  даль  за  долину,  
Де  вквітчалася  в  намисто  
Червона  калина.

Приспів:
Річка  тихо  протікає,  
Гонить  вітер  хвилі.
Скажи,  річко,  чи  кохає
Мене  вірно  милий?

Я  намисто  позбираю,  
Одіну  на  шию,
Бо  на  милого  чекаю
До  себе  в  неділю.  

Приспів:
Річка  тихо  протікає,  
Гонить  вітер  хвилі.
Скажи,  річко,  чи  кохає
Мене  вірно  милий?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019

Я всього лиш маленька частинка

Я  всього  лиш  маленька  піщинка
В  Марші  Гідності  -  в  спільній  ході.  
І  горить  в  моїм  серці  іскринка
Правди  й  стійкості  у  боротьбі.  

Ми  на  ваги  за  Волю  й  Свободу
Не  раз  клали  синівське  життя.
Для  стражденного  мого  народу
Мир  є  сенсом  у  світі  буття.  

Ми  не  хочемо  більш  воювати,  
Проте,  свого  не  віддамо.
Хто  посміє  до  нас  з  мечем  пхатись,  
Тому  відсіч  ми  гідну  дамо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2019

Марш Гідності

Колона  по  Хрещатику  іде
І  Волі  дух  усіх  вперед  веде.  
Єднання  разом  армії  й  народу
За  нашу  Честь  і  Гідність,  і  Свободу.

І  заклики,  і  гасла,  й  прапори,    
Ще  й  Мати  Божа  з  нами  ізгори.
Вклоняємося  дочкам  і  синам,
Які  боротись  вийшли  на  Майдан.  

Сини  Вкраїни,  дякуємо  Вам,
Бійцям  відважним,  всім  захисникам,
Усім,  усім  від  Заходу  до  Сходу
За  вашу  відданість  народу.  

Військовим  лицарям  земний  уклін!
Ми  хочем  Миру  і  на  краще  змін.
Звучить  стоголосо  вкраїнським  бійцям  -
Спасибі,  Герої!  Ми  дякуєм  Вам!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019

В однім строю

Батьки,  сини  –  суцільною  стіною,  
В  однім  строю  стоять,  зімкнувши  сотий  ряд.  
І  в  кожну  мить  готові  знов  до  бою,
Щоб  Незалежність  наша  не  зазнала  зрад.

-  Сьогодні  я  прийшла  до  тебе,  сину..
Дощ  на  Михайлівській  світлини  намочив.  
-  Ти  захищав  Свободу  України
Загинув  і  земний  життєвий  шлях  скінчив.

-  Ой,  сину  мій!  ..    -  волає  в  небо  мати.
Забракло  слів..  Вмивається  слізьми  й  земля.  
-  Мій  дорогесенький,  ти  мусиш  знати,  
Сюди  щораз  прийду  до  тебе  я  здаля.  

Ми  будем,  сину,  завжди  одним  цілим,
І  Честь  та  Гідність  разом  збережем  свою.  
Надалі  нас  ніхто  вже  не  розділить,
За  Україну  ми  навік  в  однім  строю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019

Державний прапор

Ми  маєм  прапор  жовто-синій.
Держава  наша  молода.
Ми  –  українці!  І  віднині
Нас  не  здолає  вже  орда.

Державний  прапор  України  –
Це  символ  Миру  і  Добра.  
Знов  для  козацької  родини  
Прийшла  випробувань  пора.

На  нашу  з  вами  Незалежність
Вже  стільки  було  зазіхань.
Цинізму  їх  нема  обмежень,
Не  буде  зиску  з  умовлянь.

Лише  потрібно  взяти  зброю  
І  вигнати  усіх  заброд.
Вітчизну  захистити  свою,  
Щоб  вільно  дихав  наш  народ.

Бо  прапор  нашої  країни  
У  жовто-синіх  кольорах.  
Над  нами  небо  -  синє,  синє,
Й  колосся  хлібні  у  житах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019

Поїсти

Заходив  потайки  до  тітки
Тоді,  як  їсти  він  хотів.  
І  не  шукав  якоїсь  хвіртки,
А  закрадався  з-за  кущів.  

Ховавсь  як  злодій..  Ззаду  хати
Несміло  стукав  у  вікно.  
І  залишався  там  чекати  –
Можли́во,  згля́неться  хоч  хто.  

Що  як  чужий  зайшов  до  хати?  -
Чекати  треба  хай  піде.  
Боявсь,  щоб  не  дізнався  це  тато,  
Бо  би́тим  він  тоді  буде́.  

Щоби́  не  ба́чили  сусіди,
Й  не  взна́ла  ма́чуха  про  те..  
Тож  закрада́вся  він  завсіди,  
Вдивлявся,  чи  ніхто  не  йде.  

І  вже  тоді,  як  вийде  тітка,
Та  тихо  в  хату  забере,  
В  тарілку  покладе  наїдки,
Що  для  сирітки  береже.  

Душе́ю  в  тітки  відкрива́вся,
Чекали  тут  завжди  його́.  
Із  се́страми  і  бра́том  грався,
І  не  боявся  нікого́.  

А  потім  знову  пробира́вся
Через  доро́гу  крізь  кущі..  
На  бабу  Ганну  натика́вся,  
А  та  зітха́ла  лиш  в  душі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019

По воду

Надво́рі  віхола  гуляє
Й  дорогу  снігом  замело.
Його  ніхто  не  прочищає,
Тож  в  кучугу́рах  все  село.  

Послали  хлопця  до  крини́ці
Принести  свіжої  води:
Корів  поїти,  а  ще  пти́цю  -
Неблизько  до  криниці  йти.
 
Йому́  було́  тоді  лиш  десять,
Не  так  багато  з  роду  літ,  
Та  до  роботи  залучають,  
Щоб  в  господарстві  допоміг.  

Тож  спустив  голову,  схопився,
Благеньку  курточку  одів,
На  босу  ногу  швидко  взувся..
А  рукавиць  шукать  не  смів.

Бо  вже  давно  десь  загубились,
Можливо,  й  зовсім  не  було..  
Зима  надворі  хурделилась  -
 Побрів  по  воду  він  в  село..  
   
Великі  тягне  він  санчата
Бідони  два  на  них  стоїть.
Набрав  води.  Вже  близько  й  хата.  
Аж  мачухи  синок  біжить..  

Одягнений  як  слід  і  взутий,  
І  рукавички  на  руках.  
Він  безтурботний  і  веселий  –
Ховає  підлість  у  думках.

Надвір  він  вийшов,  щоб  погратись,
З  горба  на  лижах  пронестись.  
І  захотів  ще  посміятись  –
Пихну́в  бідони,  щоб  лились..  

Вмить  щезла  у  снігу  водиця,
Бідони  впали  без  води.
Позаду  десь  ота  криниця  –
Потрібно  знову  йти  туди.
 
Нема  ні  злості,  ані  помсти,  
Лише  в  очах  блищить  сльоза.  
Підняв  бідон,  на  сані  мостить  -  
Не  прийде  ж  в  дім  вода  сама.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019

Боцман ( Шмирін Сергій Васильович)

Шмирін  Сергій  Васильович  (  «Боцман»)

(25  липня  1972р  –  25  серпня  2017р)
 місто  Житомир
Сержант,  розвідник-корегувальник  26-ї    артилерійської  бригади.  
23  серпня  2017  р.  на  позиції  в  районі  селища  Троїцьке  (Попаснянського  району,  Луганської  області)  загострилися  хвороби,  набуті  в  зоні  АТО.  Був  евакуйований  до  військового  шпиталю  Харкова,  де  25  серпня  2017  р.  помер  від  поліорганної  недостатності.
Місце  поховання:  м.  Житомир,  Корбутівське  кладовище.


Коли  родина  у  Житомир  
Приїхала  на  пмп,
Для  хлопця  місто  незнайоме  
І  він  тривоживсь  через  це.  

Він  тут  навчався,  був  спортсменом,
Призером  конкурсів,  змагань,
Був  необділений  талантом
І  хист  він  мав  щей  до  навчань.  

Він  тут  зустрів  своє  кохання
І  одружився,  мав  сім’ю,
Проте  пішов  вже  без  вагання
 Вітчизну  боронить  свою.      

В  нас  Україну  захищати    -
Обов’язок  чоловіків.  
Він  був  за  батька  і  за  брата  
Для  наших  мужніх  вояків.

Відважний  і  в  бою  сміливий,
Бійцям  порадити  умів,
Про  інших  піклувавсь  –  дбайливий,  
Повагу  мав  товаришів.  

Солдат  Сергій  був  справжній  воїн
І  «  Боцман»  -  мав  він  позивний.  
Став  в  чотирнадцятім  до  зброї  
Й  три  роки  на  передовій.

Було  в  бійця  кілька  поранень,
Відпочивати  ж  не  хотів.
Потроху  гоїлися  рани,
Проте  себе  він  не  жалів.

Здав  організм,  забракло  сили.
Змішалось  все:  війна,  роки.  
Його  хвороби  підкосили,
Поранення  дались  взнаки.

Рідня  за  нього  вся  молилась  
І  хвилювалися  бійці.
Така  вже  доля  їм  судилась  -
У  діток  сльози  на  лиці.

Сумують  діти  і  їх  мати  –
Без  батька  світ  уже  не  той.  
Пішов  Вітчизну  захищати.
Пишайтесь,  діти!  Він  –  Герой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019

Дмитро (Борозенець Дмитро Анатолійович)

Борозенець  Дмитро  Анатолійович

 (  29  грудня  1981р  –  2  вересня  2015р)
Кривий  Ріг  Дніпропетровської  області.
Молодший  сержант,  старший  навідник  26-ї  артилерійської  бригади.
 Загинув  2  вересня  2015  р.  під  час  несення  служби  в  районі  с.  Нікіфорівка,  Бахмутський  район,  Донецька  область.
Нагороджений  відзнакою  м.  Кривий  Ріг  "За  Заслуги  перед  містом"  3  ст.  (посмертно).


Відома  всім  Алея  Слави.
Стяг  жовто-синій  майорить.  
Квітки  барвисті  і  яскраві.
Тут  час  тихесенько  біжить.

Тут  сонце  променем  зігріє
Могилу,  вкутає  теплом  
Та  дрібний  дощик  її  вмиє,  
І  вітер  витре  рушником.  

Тут  вранці  жайвір  заспіває,  
Щоби  так  сумно  не  було.  
У  цій  могилі  спочиває
Звичайний  воїн  –  наш  Дмитро.  

Пішов  він  землю  боронити  -
Війна  всіх  кликала  на  Схід.
І  в  двадцять  шостій  став  служити
У  свої  тридцять  з  гаком  літ.  

Любив  життя,  любив  родину
І  славне  місто  Кривий  Ріг,
Любив  найбільше  Україну
І  захищав  її,  як  міг.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019

Сирота

Малянівський  Василь  Іванович      

(  6  січня  1991р  –  31  серпня  2014р)
Андріяшівка  Бердичівського  району  Житомирської  області
Старший  солдат,  механік-водій  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  31  серпня  2014  р.  під  час  обстрілу  поблизу  с.  Весела  Гора  Луганської  області.
нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Сирота


Сестра  повісила  світлини
Твої,  синочку,  на  стіну.  
Їх  береже,  як  ті  святині  -
Вся  її  пам'ять  про  сім’ю.  

Не  стало  рано  в  вас  матусі,  
Лиш  бачив  ласку  від  сестри.  
Була  родина,  були  й  друзі  -
Ярлик  над  вами  сироти.  

Обох  гнітило  це  сирітство
І  стільки  горя  додало,  
Зневагу,  підлість,  лицемірство
З  дитячих  літ  для  вас  несло.  

З  маленства  у  собі  замкнувся  
І  переносив  все  в  душі,
Біг  на  могилу  до  матусі  -
Лиш  любо  там  було  тобі.  

Щоб  зникли  труднощі  дитинства
Спішив  ти  швидше  підрости.
І  кольори,  лише  барвисті,
Ти  намагався  в  світ  нести.  

Але  не  сталось,  як  хотілось,
Бо  почалася  в  нас  війна.  
У  страшнім  вирі  закрутилась  
І  людям  смерть  несла  вона.  

Сестра  жила  тоді  в  Луганську
І  мала  вже  свою  сім’ю.
А  ти  служив  на  той  час  в  війську  -
Стежину  прокладав  свою.    

Із  рук  війни  отих  кістлявих
Сестру  ти  вирвати  зумів:
Від  вибухів  невипадкових
Тікати  звідти  їй  велів.  

Вона  вернулася  додому.
Ти  врятував  сестру  й  дітей,
Та  не  вдалось  тобі  самому
З  смертельних  вирватись  сітей.

За  що,  скажи,  жорстока  доле,
Ти  посміялась  з  сироти,
Принесла  стільки  йому  горя,  
Життю  не  дала  розцвісти?!

Під  плин  смертельних  жнив  потрапив.
І  де  тепер  тебе  знайти?  -  
Небесне  Воїнство  поповнив
І  став  Героєм  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019

Олексій ( Богуш Олексій Анатолійович)

Богуш  Олексій  Анатолійович
 (16  липня  1988р  –  14  вересня  2014р)  
Село  Старики  Коростенського  району  Житомирської  області.

Солдат,  командир  гармати    26-ї  окремої  артилерійської  бригади.  

1  вересня  2014-го  зазнав  важких  поранень  під  час  обстрілу  терористами  з  БМ-21  «Град»  позицій  26-ї  артилерійської  бригади  біля  села  Весела  Гора,  що  під  Луганськом;  ще  двоє  вояків  зазнали  тяжких  поранень,  один  згорів  живцем.  Олексій,  будучи  пораненим,  продовжував  рятувати  побратимів.  14  вересня  Олексій  Богуш  помер  в  Київському  шпиталі.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).



Знов  до  Веселої  Гори    
Думки  летять  й  до  міста  Щастя.
Батьки  всі  ночі  й  вечори  
Лишаються  з  своїм  нещастям.

Так  посміялась  з  них  війна
І  вибрала  злостиво  місце.  
Та  й  горем  назва  ця  сповна  
Рве  на  шматки  батьківське  серце.  

Гора  -  весела?!  Кам’яна.  
(Можливо,  й  щастя  для  росії.)
Солдата  знищила  вона,
Забрала  в  рідних  Олексія.  

Вже  п’ятий  рік  його  нема
І  п’ятий  рік,  як  горе  в  хаті.  
Вселилась  в  душу  їх  зима
І  почорніла  з  горя  мати.  

Зазнав  поранень  він  важких
Під  час  ворожого  обстрілу.  
Й  два  тижні  довгих  ще  страшних
В  матусі  серце  рвалось  й  тліло.  

Його  спасали  як  могли,  
Робили,  навіть,  неможливе.  
Найкращі  лікарі  були..  
А  в  мами,  в  мами  –  коси    сиві..

Відомо  лише  їй  одній:  
Нема  ціни  життю  надалі  -
Помер  синочок  Олексій
У  місті  Києві,  в  шпиталі.

Нема..  Нема  дитини  вже.
Поповнив  він  Небесне  Військо.      
Біль  не  стихає,  серце  рве..
Де  їм  шукати  Олексійка?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019

У теплім літі хочу залишитись

У  теплім  літі  хочу  залишитись,
Щоби  не  йти  в  осінній  листопад,
В  барвистім  розмаїті  зупинитись
І  споглядать  серпневий  зорепад.  

Ще  ніжити  і  милувати  око
Пахучими  квітками  у  саду.
У  небо,  десь  за  хмарами  високо,
Дивитись  довго  в  чисту  синяву.  

Купатися  у  сонячнім  проміні,  
Тепло  вбирати,  як  трава  росу.  
Та  знати,  що  по–божому  велінню,
У  небі  вітер  прожене  грозу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019

Музун

Гово́рять:  «Муза  до  всіх  ходить»
І  лиш  до  мене  йде  «  Музун».
Прийде́  і  часто  за  ніс  водить,
Як  по  брудній  воді  Нептун.

А  я  ж  то  хочу  кудись  в  поле,  
Ромашки  ніжно  де  цвітуть.
І  вже,  десь  там,  собі  на  волі  
Дивитись  як  вони  ростуть.

І  як  пливуть  по  небу  хмарки,
В  долині  вітер  гомонить,
Як  зустрічає  жайвір  ранки..
Але  «Музун»  мені  велить:

Пройти  тернистії  дороги,  
Що  в  ліс,  у  хащі,  заведуть,
Зібрати  в  серці  всі  тривоги,
Що  не  дають  мені  заснуть.  

Сиджу  тихесенько  в  покорі
І  пишу  все,  що  він  велить,
А  ніч  іде  -    я  бачу  зорі
І  помале́ньку  час  летить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2019

На війні ( Барановський Василь Володимирович)

Барановський  Василь  Володимирович

(30  січня  1967р  –  29  січня  2015р)
Устинівка  Малинського  району  Житомирської  області.  
Старший  лейтенант  ,  командир  взводу    44-ї  окремої  артилерійської  бригади,
зник  безвісти  29  січня  2015  р.  у  боях  з  російськими  збройними  формуваннями  у  м.  Вуглегірськ  (Донецька  область).  Ідентифікований  серед  загиблих.  Похований  20  червня  2015  року    в  селі    Фортунатівка  Малинського  району.
Нагороджений  орденом  Богдана  Хмельницького  III  ступеня  (посмертно).


Жили,  як  кажуть,  душа  в  душу,  
Ділили  радість  і  журбу.
А  ще  я  вам  признатись  мушу:
Взаємність  не  знайдеш  таку.  

Для  неї  Вася  був  -  підтримка,  
Що  так  кохав  її,  жалів.
Якщо  десь  вільна  є  хвилинка,  
То  ніжних  скаже  кілька  слів.

Якщо  затримавсь  десь,  немає,  
Без  нього  сумно  стане  їй,  
 Швиденько  дзвонить  і  питає:
-Ти  де,  Василик?
-На  війні.  

Отак  любив  він  жартувати,  
Але  не  знав  іще  тоді,
Що  справді  піде  воювати,  
На  сході  буде,  на  війні.  

Йшов  боронить  свою  країну,  
Свою  дружину  і  дітей,  
Дзвонив  частенько  до  родини  –
 Хороших  ждали  ті  вістей.  

Але  недобрі  ті  новини  
Зі  зведень  чути  було  всім.
З  біди  і  горя  сліз  корзину,  
Війна  несла  у  рідний  дім.  

Його  дружина  ще  не  знала:
Під  Вуглегірськом  у  бою
Біда  на  Васю  чатувала
І  на  Миколу  Качкалду.  

Їх  танк  підбили  вже  сепари  
І  він  у  балці  догоряв.  
Це  лиш  початок  був  кошмару  -
Поранень  Вася  ще  зазнав.

Тож  подзвонили  командиру
І  розказали:  де  вони.  
А  далі  все  туманом  вкрило
Незрозумілої  війни.

Так  довго  друзі  їх  шукали:
Ні  мертвих,  ні  живих  нема,  
Бо  зникли  безвісти,  пропали..
Шукала  жінка  вже  й  сама..  

Вона  пороги  оббивала  
І  в  двері  стукала  усі.
А  ті  чиновники  не  знали  
В  її  що  коїлось  душі.  

Привезли  Васю  хоронити
Через  пів  року  у  труні.
Не  хоче  жінка  з  тим  змиритись  -
Про  смерть  не  віриться  її.  

Хоч  і  аналізи  робили,
Звіряли  всіх  по  ДНК,  
Не  впевнена,  що  хоронити
В  труні  приве́зли  Василя.

Їй  кажуть,  що  то  був  Василик,
Миколу  й  досі  не  знайшли.
О,  Боже  милий,  дай  їй  сили!  
Хотілось,  щоб  живі  були..  

Хоч  ходить  часто  до  могили,  
Не  вірить  серце,  що  то  він.
Вона  діждеться.  Хватить  сили,
Бо  він  ще  й  досі  на  війні..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019

Петро (Дубик Петро Борисович)

Дубик    Петро  Борисович

(14  липня  1983р  –  14  серпня  2014р)
 Немиринці,  Ружинського  району,  Житомирської  області,
молодший  сержант  26-ї  окремої  артилерійської  бригади.
Загинув  в  районі  Амвросієвки  (Донецька  область)  під  час  обстрілів  з  боку  терористів  і  з  території  Росії.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Промінчик  сонця  на  світанку
Жене  геть  нічку  крізь  вікно.  
Не  прокидайсь,  щоб  йти  на  ґанок,
Бо  зараз  поряд  твій  Петро.  

Вже  п’ятий  рік  отак  приходить,  
У  сні  радіє  він  тобі,
Бере  на  руки  тебе  й  носить.
-  Ти  посміхнись,  не  будь  в  журбі.  

Коханий,  любий,  найрідніший,
Найкращий  в  світі  чоловік.  
І  був  тобі  він  наймиліший.
Війна  забрала  вже  навік…

Не  віриш  ти,  що  розлучила,  
Адже  до  тебе  знов  прийде.  
Все  буде  так,  як  ти  хотіла  -
Букет  ромашок  покладе.  

А  вранці  як  відкриєш  очі  
І  кинеш  погляд  на  вікно  -
Голубці  голуб  щось  воркоче
Й  ромашки  там  лежать  давно.  

-  Приніс  ромашки  для  Наташки  -
Завжди  тобі  так  говорив.  
-  А  хочеш  в  постіль  чаю  чашку?!
Для  тебе  з  м’яти  заварив.  

Лиш  ти,  Наталко,  не  журися,  
Не  проливай  солоних  сліз.
А  з  тим    що  сталося  -  змирися,
Адже  за  тебе  він  поліг.  

Він  так  любив  свою  родину,
Тож  захищав  її  в  боях.  
Загинув  він  за  Україну  -
Вділила  доля  такий  шлях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019

Убили (Степан Вікторович Чубенко)

Степан  Вікторович  Чубенко

 (11  листопада  1997р.н.    -  25  липня  2014р.,
 Краматорськ,  Донецька  область,  Україна)
 —  український  школяр  і  патріот,
 воротар  футбольного  клубу  «Авангард»  (Краматорськ),
 катований  і  розстріляний  бойовиками  
проросійської  терористичної  організації  «ДНР»
 за  проукраїнську  позицію,
 народний  Герой  України.


Скажіть:  за  що  його  убили?
За  стрічку  жовто-синю  з  рюкзака?!
Та  молоде  життя  згубили..
І  в  чім  була  провина  юнака?!

Степанку  лиш  було  шістна́дцять  –
Сепари  взяли  хлопця  у  полон.  
Батьки  хотіли  щось  дізнатись,
Бо  невідомість  їм  як  страшний  сон.  

Його  схопили  на  вокзалі,
 Як  повертався  в  Краматорськ.
І  що  з  ним  діялось  надалі,
Був  свідком  за  Донецьком  пост.  

Дитину  іроди  прокляті
Так  довго  катували  у  тюрмі,
Бо  пики  ті,  горілкою  залляті,  
Творили  що,  не  відали  самі.

«Бандерою»  його  назвали..
Скажіть,  кого?  Оце  дитя?!  
Ви  як  фашисти  мордували,
В  дитини  відбирали  ви  життя.  

Чи  породила  вас  не  мати,  
А  чи  синів  не  маєте  своїх?  
Як  смієте  ви  діток  убивати,
Чому  так  зневажаєте  чужих?  

Прийде  й  на  вас  Господня  кара,
Тоді  відповісте  за  все  сповна.  
Допоки  блудом  мізки  марять,
Не  скоро  ще  закінчиться  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019

З Медовим Спасом!

Друзі,  з  Спасом  вас  Медовим!
З  гарним  святом  пречудовим!
З  буйним  цвітом  запашним!
В  маковійчик  вам:  жоржин,  
Чорнобривців  і  барвінку,
М’яти,чебрецю,любистку,
Айстри  різної,  гвоздики,  
Пучки  маку  невеликі,
Колос  жита  і  пшениці..
Нехай  з  медом  паляниці
У  цей  день  смакують  вам!
Коржі  з  маком  ще  додам.  
Щоб  були  усі  здорові
І  рум’яні,  й  чорноброві,
В  мирі,  в  дружбі  щоб  жили,
Та  щасливими  були!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2019

І знову дощ

І  знову  дощ..  Іде.  Періщить.
По  шибці  дзвінко  стукотить.
Дедалі  дні  все  холодніші
І  час  швидесенько  летить  .  

І  знову  дощ..  Сумує  літо,
Туманом  стелиться  щодня.
Зібрали  у  стодоли  жито,  
А  в  полі  лиш  одна  стерня.  

І  знову  дощ..  А  слідом  осінь
Вже  скоро  ступить  на  поріг.
Закриють  хмари  синю  просинь,
Заплаче  небо  угорі.  

І  вдалині,  за  небокраєм,
Відлунням  дзвінким  голосним,
«  Курли»  -  далеко  пролунає  –
Сумні  журавок  голоси.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019

Райгородок

Райгородок    -  село  величне,
Засноване  дуже  давно.
Є  прапор  і  герб  свій  незвичний  -
Здавен  знамените  воно.

 І  вихідці  з  різних  народів
У  райськім  своїм  городку  
Жили  завжди  в  мирі  та  згоді,
 Життям  несли  ношу  свою.  

Містечко  собі  розвивалось  -
Євреї,  поляки  жили,  
Торгівлею  люди  займались,
Майстри  знамениті  були.

Ще  й  нині  у  парку  є  клени
І  липа  старезна  цвіте,
Та  все  навкруги  тут  зелене  –
Палац  Мазаракі  ще  є.

Жили  тут  заможні  дворяни,
Шляхетних  приймали  гостей.  
Про  те  все  сучасні  містяни
Дізнались  з  архівних  вістей.  

Оздоблення  гарні,  покрівля  -
Маєток  заможних  вельмож.
Із  часом  велична  будівля
Змінила  свій  вигляд  також.

Немає  вже  в  нас  синагоги,  
Костьолу  в  містечку  нема.  
Падіння  були  й  перемоги,
Та  й  церква  сьогодні  нова.  

Багато  рокі́в  проминуло,  
Століття  пройшло  не  одне,
А  завше  до  парку  манило..
Дубина  ще  й  досі  зове.  

Місця  є  у  нас  відпочити  
І,  навіть,  скупатись  в  ставку,
Тут  можна  і  рибу  ловити,
Грибів  назбирати  в  ліску.  

У  центрі  стоять  магазини,  
І  школа,  й  дитячий  садок,
А  в  когось  якісь  там  гостини  -  
Посидіти  є  де  часок.  

І  люди  в  нас  милі,  і  щедрі,
І  добрі  в  містечку  живуть.
Завжди  і  привітні,  і  щирі,  
І  в  гості  до  себе  зовуть.

Як  будете  ви  недалечко,
Проїздом,  бо  траса  тут  йде,
Навідайте  наше  містечко  -
Тут  ко́жен  вам  ра́дий  буде́.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019

В Медовий Спас (Сокорчук Олександр Вікторович)

Сокорчук  Олександр  Вікторович

(  3  січня  1988р.  –  14  серпня  2014р.)  
 Уродженець  Старого  Солотвина,  Бердичівського  району,  Житомирської  області;
солдат,  водій    26-ї  окремої  артилерійської    бригади;
загинув  14  серпня  2014  р.  в  районі  Амвросієвки  (Донецька  область)  під  час  обстрілів  з  боку  терористів  і  з  території  Росії.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).




 В  Медовий  Спас  не  медом  –  дьогтем
Стелилась  доля  на  поріг.
А  чорний  ворон  звістку  горем
У  дім  з  воєнних  ніс  доріг.  

Ходила  мама  в  церкву  зранку,
 Молилась  Богу  за  дитя,  
А  на  Донбасі  спозаранку
Душа  рушала  в  небуття.  
 
І  серце  мами  відчувало:
Стискалось,  мліло  у  душі,  
А  чорні  хмари  все  згущались  –
Спішили  плакати  дощі.  

Гучним  відлунням  чорна  звістка,
Як  грім  ударила  в  село.  
Вже  однокласник  знає  й  тітка,  
В  якої  ноги  відняло.  

Душа  матусі  відчуває,
Та  й  серце  в  грудях  тріпотить,
Але  вона  іще  не  знає  -
До  неї  їдуть  сповістить.  

О,  Боже  милий,  як  сказати?!
Яка  страшна  й  болюча  мить!  
Синів  хто  має  -  мусить  знати  
Як  серденько  за  них  болить.  

Минає  п’ятий  рік  сьогодні,
Як  Саши  їхнього  нема.  
Він  у  строю  в  Небесній  Сотні  –
Ми  їх  шануєм  імена.  
 
Не  вірить  мама,  що  немає  –
Надіється,  що  він  прийде..  
Шматує  серце  своє  й  крає,
Та  все  ж  чекає  сина..Жде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019

Матусенька

Відцвіли  у  саду  білі  вишні  
І  осипавсь  додолу  їх  цвіт.  
Я  назустріч  до  матінки  вийшла,  
Хоч  згубила  давно  її  слід.  

Приспів:
Моя  рідна  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  у  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

Ти  покинула  нас  дуже  рано  –  
Подалася  в  небесні  світи.  
Залишила  у  серденьку  рану,  
Де  тепер  тебе,  мамо,  знайти?

Приспів:
Моя  рідна,  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  у  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

Пройшло  літ  із  тих  пір  так  багато,
Як  раніше,  тут  вишня  стоїть.  
Я  щораз  повертаюсь  до  хати,  
Як  додому  лелека  летить.

Приспів:
Моя  рідна  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  у  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019

Ромашки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nxm0bqFo7zA[/youtube]


На  ромашках  гадаю  я:
А  чи  милий  прийде?!  
Пелюстки  обриваю    я:
Чи  кохає  мене?!

 Приспів:
Ой,  ромашки,  ромашечки,  
Ведуть  в  поле  стежки.
Рвали  зранку  ромашечки
Для  дівчат  парубки.
Ой,  ромашки,  ромашечки,    
Білосніжні  квітки.  
Погадаю  на  квіточках–
Обірву  пелюстки.  

Я  із  милим  зустрілася  –
Букет  ніс  у  руці.
Закохалась,  знітилася,
Зашарілась  в  лиці.  


Приспів:
Ой,  ромашки,  ромашечки,  
Ведуть  в  поле  стежки.
Рвали  зранку  ромашечки
Для  дівчат  парубки.
Ой,  ромашки,  ромашечки,    
Біло-сніжні  квітки.  
Погадаю  на  квіточках–
Обірву  пелюстки.  

Ніжні,  милі  пелюсточки  –
Нехай  вітер  несе.
Виглядаю  на  стежечці  -
Може  милий  прийде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2019

Відпустка

Давно  боєць  на  сході,  на  війні,
Від  ворога  боронить  Україну.
Він  мріє  про  відпустку  навесні,
Бо  хоче  бачити  дітей,  родину.

Не  знає  він,  приїхавши  додому,
Чи  зможе  як  усі  відпочивати.
Не  вірить  зараз  він  собі  самому,  
Що  буде  серед  ночі  спати.

Але  він  звик,  чого  гріха  таїти,
Під  вибухи  і  гуркіт  засинати.
Під  час  обстрілу  в  бліндажі  сидіти  -
Не  раз  могло  й  землею  присипати.

Найменший  шум  й  хапається  за  зброю,
Забувши,  що  в  цей  час  не  на  Донбасі.
Коли  торкнеться  до  землі  ногою,
Враз  зрозуміє:  спокій  не  на  часі.

Не  зможе  він  спокійно  в  ліжку  спати:
А  що,  як  хлопці  в  цю  хвилину  гинуть?
То  ж  треба  чим  скоріш  назад  вертати,
Лиш  на  Донбас  його  думки  всі  линуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019

Сусіди ( Надії Олександрівні Базилівській)

Хорошій  сусідці  Надії  Олександрівні
Базилівській  присвячую:


Якщо  сусіди  -    назавсіди  -
Так  кажуть  люди  всі  навкруг,  
Бо  тут  нема  де  правди  діти  -
Сусід  тобі  найкращий  друг.  

Якщо  в  душі  якась  тривога,
Можливо,  сталася  біда.  
Прийдуть  сусіди  на  підмогу  
І  щезне  ваша  вмить  журба.  

Вони  порадять  і  розрадять,
І  відведуть  від  вас  біду,
Та  всі  тривоги  ваші  згладять
І  справу  зроблять  до  ладу.

І  радість  з  вами  ще  розділять,  
Й  розділять  чарку  за  столом,
Та  вас  ніколи  не  обмовлять,
Поділяться  своїм  теплом.

Нехай  сусіди  будуть  завжди
Разом  із  вами  як  рідня,  
Щоб  не  цурались  вони  правди
І  вам  раділи  щоб  щодня.

Давайте  будем  шанувати  
Усіх  сусідів  дорогих,  
Із  кожним  днем  новим  вітати,  
Як  родичів  своїх  близьких.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019

Стежина до сина ( Коренівському Сергію)

Коренівський  Сергій  Петрович

(24  квітня  1981р  –  5  серпня  2014р)    

Старший  прапорщик  Збройних  сил  України,
головний  сержант  роти  15-го  окремого  гірсько-піхотного  батальйону  ,  128-ї  окремої  гірсько-піхотної  бригади.  Загинув  6  серпня  2014  р.  в  бою  за  аеропорт  Луганська.
Указом  Президента  України  №  817/2014  від  21  жовтня  2014  р.,  "за  особисту  мужність  і  героїзм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).Нагороджений  нагрудним  знаком  «За  оборону  Луганського  аеропорту»  (посмертно).
За  особисту  мужність  і  героїзм,  проявлені  під  час  захисту  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України  в  ході  проведення  антитерористичної  операції  на  Сході  країни,  згідно  рішення  Ужгородської  міської  ради  19.09.2014  р.  присоєно  звання  «Почесний  громадянин  м.  Ужгорода»  (посмертно).



До  сина  споришем  стежина
Не  заростає  п’ятий  рік,  
Сумує  мама  і  дружина
Згубили  в  горі  дням  цих  лік.

Нема  тепер  у  мами  сина,
Лише  могила  височить.  
І  де,  скажіть,  їй  взяти  сили,
І  як  надалі  в  світі  жить.?!

Війна..Війна..Та  будь  проклята!  
Найкращих  забираєш  ти!
Подушка  мокра  і  зім’ята  ..
О  змилуйсь,  Боже,  і  прости!

За  що,  скажи,  в  нас  гинуть  діти
І  кров  людська  тече  струмком?
Допоки  будем  сльози  лити?!
Та  й  горе  в  горлі  вже  клубком..

Веде  стежина  до  могили,
Щодень  матусенька  іде.
Їй  білий  світ  уже  не  милий,
Бо  слід  синочка  не  знайде.

Як  тихо  тут,  біля  могили,  
І,  навіть,  пташка  не  співа..  
Сидить  матусенька  похила,
А  знизу  -  стоптана  трава.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019

Вітаю! (Тимошенко Людмилі)

Зробила  ти  собі  сюрприз
Затією  своєю:
Взяла  й  поїхала  в  круїз
З  нагоди  ювілею.

І  вже  позаду  Бухарест,
А  зараз  у  Вероні.  
Це  добре,  хоч  не  Еверест,
Не  в  сніжному  полоні.

А  пляжі  -  зовсім  не  біда
І  навіть,  у  прибої,
Дивись:  хлюпочеться  вода,
І  ноги  мий  там  сво́ї.

Неаполь  далі,  а  чи  Рим,
А  може  Сан-Марино?!
Скоріше  всього,  що  Турін,  
Можливо,  і  Мессіна.

Я  туристичне  це  турне
Позначую  на  мапі.  
Бо  кожен  день  новий  веде
Галопом  по  Європі.

Тож  побажаю  я  тобі
По  повній  «відірватись».  
Усе  дозволити  собі,  
Щоб  нового  дізнатись.

Тож,  насолоджуйся,  гуляй  
По  Ейфелевій  вежі,
Та  не  забудься  про  зв'язок  –
З’являйся  у  мере́жі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019

Вітаємо! ( Світлані Володимирівні Богайчук)

Світлані  Володимирівні    Богайчук
з  нагоди    Дня  народження



Сьогодні  гарний  ювілей
У  доброї  людини.
Багато  в  дім  прийде  гостей  
На  свято  до  родини.  

Бо  в  нас  Світлана  Богайчук,
Вона  сама  надійність.
Одна  з  найкращих  запорук  –
Це  творчість  і  чарівність.  

Уже  впродовж  десятка  літ
З  колегами  в  партнерстві,    
Промінчик  доброти  у  світ
Несе  її  мистецтво.

Ще  сіє  вічне  і  святе,
Дарує  людям  радість.  
Талант  її  щодня  росте
Й  цінується  в  громаді.

А  музика  її  пройме,
Розбудить  кожне  серце,
Відкриє  душу  і  знайде
Світ  барв,  що  на  веселці.  

То  ж  в  День  народження  її
Ми  щиро  привітаєм,
Здоров’я,  щастя  у  сім’ю
Від  серця  побажаєм.

Натхнення,  визнання,  краси,
І  оплесків,  й  овацій,  
Щоб  Музи  до  Парнас  несли
В  шедеврах  нотних  грацій.  

Нехай  в  душі  завжди  горять
І  радість,  і  бажання,
Нехай  не  знає  серце  зрад,
А  знає  лиш  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019

Яблуні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CAu0DkR8veI[/youtube]



Моє  рідне  і  миле  село
Потопає  у  цвіту  садків.  
Тут  у  ньому  дитинство  пройшло,
Я  росла  поміж  цих  яблунів.

Приспів:
Яблуні́,  ви  мої,  яблуні́,
Ті,  що  мама  іще  посадила.  
Найдорожчі  у  світі  мені,
Досі  ходжу  до  вас,  як  ходила.


Я  бреду  по  росі  босоніж
І  збиваю  ранкову  росу.
Свою  душу  відкрию  навстіж,
Розкажу́  про  цих  я́блунь  красу́.  

Приспів:
Яблун́́́і,  ви  мої,  яблуні́,
Ті,  що  мама  іще  посадила.  
Найдоро́жчі  у  світі  мені,
Досі  хо́джу  до  вас,  як  ходи́ла.


Яблуне́ві  зрива́ю  плоди́:
Сокови́ті,  дозрілі  і  спілі.
І  мани́ли,  і  манять  сюди
Мої  я́блучка  сти́глі  у  гіллі.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019

Живи, Україно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IigTuOvdGmk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-aZpKzf5tgs[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ppvHe7kJgoU[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wc3oK0IbT58[/youtube]


Якщо  колоситься
У  полі  пшениця,
То  будуть  із  медом  смачні  калачі.  
Джерельна  водиця
У  нашій  криниці
Тамує  нам  спрагу  і  вдень,  і  вночі.  

Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Ці  роси  ранкові
Й  зоря  світанкова,
Й  веселка  у  небі  собі  виграва.  
Стрекоче  лелека
І  близько,  й  далеко,
В  гаю  соловейко  так  дзвінко  співа.


Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Червона  калина
Росте  тут  за  тином
І  мальви  сягнули  аж  ген  до  вікна.  
Садок,  що  з-за  хати
На  вишні  багатий,  -  
Найкраща  у  світі  моя  сторона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2019

Моя Україна

Україна  моя  синьоока  -
Це    простори  пшеничних  полів,
Де  Дніпро  сивочолий  глибокий  
Хвилі  гонить  посеред  ланів.

Приспів:
Україно,  моя  чорноброва!  -
Найбагатша  родюча  земля.
Як  матусина  пісня  чудова,  
Наймиліша  -  Вітчизно,  моя!

Тут  весною  в  каштановім  цвіті
Древній  Київ  наш  гордо  стоїть.  
Звідусіль  наймиліша  у  світі
Наша  мова  вкраїнська  звучить.  

Приспів:
Україно,  моя  чорноброва!  -
Найбагатша  родюча  земля.
Як  матусина  пісня  чудова,  
Наймиліша  -  Вітчизно,  моя!

Чути  звуки  в  Карпатах  трембіти,  
А  в  подільських  садах  солов’їв.  
Україно  –  ми  всі  твої  діти
І  живем  у  єдиній  сім’ї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019

Номер в телефоні

Дивлюся  на  мобілку  у  долоні
І  в  мене  є  бажаннячко  просте:  
Скоріш  набрати  номер  в  телефоні,  
І  знов  почути,    як  раніш,  тебе.  

Цей  номер  нас  пов’язував  з  тобою  –
Ми  довго  спілкуватися    могли.  
Та  доля  роз’єднала  нас  війною..  
Пробач,  синок,  тебе  не  вберегли.

Наважитися,  взяти  й  подзвонити,
Почути  голос  рідний  вдалині  
І  довго  із  тобою  говорити  –
Це  все,  що  зараз  хочеться  мені.  

Але  боюся  в  тишині  вечірній  
Тих  слів  від  оператора  мені:
«Ваш  абонент,  на  даний  час,  відсутній»..
Автоматично  тисну,  як  у  сні..  
 
Мовчить  твій  номер  -  не  відповідає,  
Лише  гудки  з  мобілки  у  руці.
Пекучий  біль  серденько  огортає  -
Сльоза  непрохана  скотилась  по  лиці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019

Нічне небо

Насилу  спала  ця  нестерпна  спека
І  темінь  опустилась  під  вікно.  
Стою  й  дивлюсь  на  небо  я  далеке,
Де  все  покрилось  сірим  полотном.  

Пливуть  по  ньому  темно-сірі  хмари:
Такі  дрібнесенькі,  як  те  пшоно.
І  місяць  в  них  ховається,  як  марить,
Хоча  на  небо  вийшов  вже  давно.    

Деінде  зіронька  ясна  мигає,
Вона  чекає  на  своїх  подруг:
То  вигляне  з-за  хмарки,  то  сховає
Своє  лице,  що  світиться  навкруг.    

А  темінь  опускається  густіша
І  вже  ховає  в  небі  синяву.  
Все  засинає  і  стає  тихіше,
Лише  роса  спадає  у  траву.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019

З Кораловим весіллям! ( Лідії та Сергію Губецьким)

Лідії  і  Сергію  Губецьким  до  ювілею
з  нагоди  35-річчя  з  Дня  весілля.  



З  Кораловим  весіллям  вас  вітаю!  
Здоров’я    кре́пкого  обо́м  бажаю!
Хай  ва́ші  долі  ща́стя  під  вікно́м
Льняним  ще  довго  стелять  полотном,
Коханням  й  радістю  ваш  дім  вквітчають,
Достаток  й  успіх  в  нього  зазива́ють.    
Щоб  ві́рність,  дружелю́бність  і  пова́га
В  родині  вашій  мали  перевагу.
Панує  хай  між  вами  розуміння
Турботи  і  взаємності  проміння.  
Обом  сімейного  благополуччя
Іще  на  довгі  ро́ки,  на  сторіччя.
Бажання  ваші  й  мрії  щоб  збувались,  
Й  в  житті  лиш  добрі  люди  зустрічались.  
Йшли  поруч  по  життю  рука  об  руку  
Й  завжди́  щоб  шанува́ли  діти  й  внуки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019

Посадила мати вишні край городу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8dsF5v8g-KY[/youtube]



Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  отвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні  ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019

Моє

Усе  життя  я  відчувала:
Живу  не  так  і  все  не  те.
Усе,  що  доля  дарувала,  
То  все  чуже  і  не  моє.  

Завжди  чогось  душа  бажала
І  рвалась  з  тіла  у  світи,  
Себе  картала  і  не  знала:
Де  те  своє  мені  знайти?!

І  ось  нарешті,  відшукала
Душі  обірвану  струну,  
Прилаштувала,  щоб  співала.
Вона  співає  -  я  живу.
 
Слова  лягають  у  рядочки
І  рима  ямби  полонить.  
А  ручка  пише  на  листочки
Все  те,  що  Муза  їй  велить.  

Моя  струна  бринить  несміло,
Проте  я  вірю:  зазвучить
І  в  небо  здійметься  уміло  -
Прийде  до  мене  щастя  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2019

Вітання Тані ( Тетяні Статіно)

До    55-річчя  з  Дня    Народження  
Тетяни  Андріївни    Статино.  




Вона  із  роду  Базилівських,
А  рід  великий  у  селі:
Коріння  у  краю  поліськім,
А  пагінці  по  всій  землі.

Танюша  наша  підростала  -
Найменша  донечка  в  сім’ї.
Родина  в  них  була  чимала:
Два  брата  мала  й  дві  сестри.

З  дорослих  лише  одна  мати  -  
Не  стало  рано  татуся.  
Потрібно  їй  допомагати,
Щоб  прожила  якось  сім’я.  

Були  всі  дружні,  підростали,
Ділили  хліб,  що  на  столі
І  діти  матір  шанували,
То  й  поважали  їх  в  селі.

Як  вб’ється  в  пір’ячко  пташина,
То  вилітає  із  гнізда.  
Отак  і  Таніна  стежина
Вела  від  рідного  села.  

В  життєвім  вирі  закрутила
Студентська  юність  золота,
В  кохання  вже  весна  манила  
І  заміж  йти  прийшла  пора.

Її  обранцем  став  військовий,
Красивий  парубок  Чеслав
І  очі  мав,  як  цвіт  бузковий  -
 Танюшу  щиро  покохав.  

Життя  їх  долі  поєднало  
Як  двох  у  небі  лебедів
І  юній  парі  дарувало
Прекрасних  діток–двох  синів.  

Поїздок  в  них  було  багато  
По  всім  Союзі.  Кожен  раз,
На  місці  лиш  стали  звикати,
В  дорогу  знов  рушати  час.  

Маленькі  діти  підростали,
Турботами  жила  сім’я.
На  Батьківщину  повертались  -
Раділа  Таніна  рідня.  

В  своєму  місті  поселились,  
У  щасті  й  радості  живуть.  
Сини  вже  їхні  одружились
Й  онучечки  у  хату  йдуть.  

Машуля,  Кіра  і  Каріна    -
Ніжненькі,  милі  квіточки.
Ними  пишається  родина,
Вони  найкращі  діточки.

Сьогодні  радо  всі  вітають,
З  шампанським  келихи  дзвенять.  
Бо  всі  чудово  пам’ятають,  
Що  вже  прийшло  -    55.  

Всі  зичать  щастя  і  здоров’я
Дарують  усмішки  й  квітки.
Хай  дім  наповниться  любов’ю
На  довгі,  довгі  ще  роки.

Нехай  завжди  шанують  діти,  
Кохає  вірно  чоловік,  
Щоби  могла  внукам  радіти
Ще  не  один  десяток  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019

Не можу повірить

Не  можу  повірить,  
Що  я  вже  не  ходжу.
Не  можу  повірить,  
Що  я  вже  не  можу
Високо  стрибати,  
Нестися  невпинно  -
В  дорогу  далеку  
Думками  лиш  лину.
Отак  розбігаюсь,
Здіймаюсь  на  крила
І  вже  зупинитись
Не  маю  я  сили.
Та  лину  я  в  далі,
В  світи  неозорі,
Де  бачу  чималі
Мигаючі  зорі.
Білесенькі  хмари
Пливуть  в  вишині..
Ти  думаєш:  марю?  
Ні,  любо  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019

Матір Божа, збережи

О,  Матір  Божа,  укрий  нас  покривалом!
Та  Неньку-Україну  збережи!  
Щоб  негаразди  й  біди  оминали,
Ти  українцям  вірний  шлях  вкажи.

Хай  запанує  Правда  і  Свобода,  
І  Злагода  й  Довіра  між  людьми.  
Хай  Чесніть  й  Гідність  нашого  народу
Покажуть  нам  дорогу  із  пітьми.  

Нехай  же  сонце  в  мирнім  небі  світить
І  всі  поля  врожаяться  зерном.
Хай  посмішки  усім  дарують  діти,
А  кожен  дім  збагатиться  добром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019

Стежинка сироти

А  сте́жечка  зна́є  дитячі  сліди,
Бо  часто  в  дитинстві  ти  бігав  сюди.  
Шукав  ти  тут  ма́тінку  серед  могил,
А  вслід  полетіти  не  бу́ло  ще  сил.  

Сидів  так  часте́сенько  у  бур’янах  
І  біль  свій  ховав  у  гірких  полинах,
Від  смутку  обличчя  в  солоних  сльозах,
Лиш  вітер  висушував  їх  на  очах.

Куйовдив  волоссячко  на  голові  -
Спокійно  і  любо  става́ло  тобі.  
Немовби,  ти  ма́тінку  тут  відшука́в
І  з  нею  тихе́сенько  так  розмовляв.

Мабуть,  що  мату́сі  ти  слід  віднайшо́в,
До  неї  далеко  в  світ  інший  пішов.  
Покрилась  стежина  уся  споришем
І  рясно  вмивається  сірим  дощем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019

Парламентські вибори

І  знову  вибори  дочасні  в  нас  на  носі,  
Зовсім  недавно  ще,  як  президентські  відбули.  
Витає  у  повітрі  невідомість  досі..
Ось  і  парламентські    -  вітри  нам  принесли.  

 Підходить  ближче  день  і  глибшає  тривога
За  долю  України  і  кожного  із  нас.
Чому  себе  самі  ми  пхаєм  на  Голгофу,  
Встромляєм  голови  у  зашморги  щораз?

Коли  вже  думати,  нарешті,  ми  почнемо,
Що  доля  України  залежить  лиш  від  нас,
Коли  за  справу  цю  ми  дружно  всі  візьмемось,
Щоб  на  граблі  не  наступить  в  черговий  раз?

Беруть  реванш  всі  проросійські  сили?  -
Подумайте,  нарешті,  шановні  земляки!
Щоб  голову  в  петлю  ми  знову  не  встромили,  
То  добре  думайте  сьогодні  -  підключіть  мізки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2019

А я навчилася чекати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=99Tu7x8x7uo[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NxZ2kPy3WWk[/youtube]

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.

 Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2019

Літо, літечко

Ох  ти,  літо,  літо,  літо,
Тепле  літечко  моє!
Я  ще  зовсім  не  зігріта..
А  біжиш-то  ти  куди?

Облітають  абрикоси,
Обвисає  з  яблунь  плід,
З  ночі  вранішнії  роси
Так  холодні,  наче  лід.  

Ластівки  у  чистім  небі
Вже  гуртуються,  спішать:
Пташенят  навчити  треба,
Скоро  в  вирій  полетять.  

Ну  а  вітер  на  роздоллі
Тихо  з  кленом  гомонить
І  гуляє  він  у  полі,
Все  чекає  жнивну  мить.  

Бо  достигла  вже  пшениця,
Обвисають  колоски.  
Скоро  все  тут  завертиться,
Додасть  хліба  і  муки..  

Ну  а  я  благаю  літо,  
Щоби  зменшило  свій  хід,
Бо  я  б  зовсім  не  хотіла  
Десь  його  шукати  слід.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019

Загинув один

В  прес-службі  знову  прозвучало:  
«Боєць  загинув  в  нас  один».  
А  що  колону  обстріляли
Й  від  вирвів  ще  не  влігся  дим  -
 
Про  це  тихенько  промовчали,
Адже  ніхто  ще  не  лічив
Двохсотих,  навіть,  не  збирали,  
Бо  ворог  цілу  ніч  гатив.    
   
На  ранок  запахом  тротилу,
Вогню  і  рваних  людських  тіл,
Всю  балку,  як  туманом,  вкрило,
І  брухт  металу  ще  димів.

Боєць,  який  живий  лишився,
Поранених  шукав  своїх
І  побратим,  що  ледь  підвівся,  
Допомагав  йому  як  міг.  

А  десь,  за  сотню  кілометрів,  
Через  чотирнадцять  годин,
Щоб  не  лякать  людей,  звучало:
«Боєць  загинув  в  нас  один».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019

Віддаймо шану

Віддаймо  шану  ми  Герою,  
Що  у  могилі  цій  лежить,
Адже  поліг  за  нас  з  тобою,
А  міг  сьогодні  жить  і  жить.

Він  міг  би  як  і  ми  ходити,  
Ростити  діточок  своїх,
Виховувати  їх,  любити,  
Але  на  сході  він  поліг.  

Він  заплатив  найбільшу  плату
І  найціннішу  –  це  життя.  
То  ж  ми  повинні  пам’ятати  
Яка  ціна  за  майбуття.  

Майбутнє  наше  -  це  Свобода
І  вільний  європейський  шлях.
Хай  Слава  нашого  народу
Живе  ще  довго  у  віках!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842044
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.07.2019

Шукала папороті цвіт

(слова  до  пісні)

В  чарівну  ніч,  в  ніч  на  Купала,
До  ранку  молодь  лиш  гуля,  
А  я  свою  юність  згадала,
Як  молодою  ще  була.  
В  ніч  на  Купала  ми  зустрілись
І  довго  лісом  ми  брели.
Про  щастя  мрії  не  здійснились.
Ой,  де  ж  сліди  ті  віднайти?!

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

Плету  і  пущу  я  віночок,
Нехай  пливе  він  по  воді.  
Сама  я  вийду  на  місточок,
Де  ми  ходили  молоді,
Де  на  Купала  аж  до  ранку
Шукали  папороті  цвіт,
Русалки  з  річки  на  світанку
В  тумані  наш  сховали  слід.

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019

Повернешся сюди

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019

Моя хата скраю

Іде  війна.  Десь  там  вона.
І  добре,  що  не  в  мене,  й  не  зі  мною.
І  я  така  тут  не  одна  -
Волію  я  займатися  собою.  

Потрібен  нам  дешевий  газ,
Потрібно,  щоб  понизили  тарифи,
Щоб  щось  зробили  вже  для  нас,  
А  то  щодня  підсовують  лиш  міфи.

І  не  вникаю  я  в  ніщо,
Бо  завжди  буде  моя  хата  скраю.
Шкода,  що  гинуть..  Ну,  а  що
Я  можу  вдіяти  отут?  -  Не  знаю.  

В  Росію,  чи  в  Європу  шлях?  
Плювать..  Хто  їздить,  той  хай  вибирає.
Якщо  і  гинуть  у  боях  –
Мені  до  того  діла  геть  немає.

Коли  лиш  прилетить  снаряд
Й  розірветься  у  мене  на  подвір’ї,  
Тоді  дістану  всіх  підряд
Та  так,  що  буде  навкруги  лиш  пір’я.  

Таких  багато  серед  нас,
Вони  не  бачать  далі  свого  носа,
В  складний  для  України  час
Не  розуміють  звідки  йде  загроза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019

Багаття на Івана Купала

Горить  багаття  та  палає
І  всім  сьогодні  сил  дає.
Хто  вірно  милого  кохає,
Стрибати  в  чергу  хай  стає.

Через  вогонь  хто  перестрибне,  
В  того  щасливе  майбуття:
Палке  кохання  тоді  прийде
І  будуть  разом  все  життя.

-  Бери  скоріш  мене  за  руку,
Перестрибне́м  через  вогонь.  
І  щоб  не  було  нас  розлуки,  
Не  роз’єднаємо  долонь.

Не  відпускай,  держи  міцніше,
Стрибні́мо  разом  ми  удвох,  
Адже  кохання  наймиліше,  
Коли  довіра  є  й  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019

Купальський вінок

Виплітаю  Купальський  віночок
Із  квіток,  що  знайшла  –  польових.
До  листочка  добавлю  листочок,
Ще  й  ромашок  таких  запашних.

Я  добавлю  і  маків,  й  волошок,  
Ще  пшеничних  вплету  колосків.
Заплету  я  і  мальви,  й  любисток,  
І  між  них  запашний  деревій.

Заквітчаю  віночок  барвінком,  
Незабудки  добавлю  і  хміль.  
Хто  це  стане  моїм  чоловіком?
Щоб  я  знала:  він  буде  звідкіль,

То  я  пущу  віночок  на  воду  –
Хай  по  річці  далеко  пливе.
Він  побачить  мою  у  нім  вроду  
І  собі  той  віночок  візьме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019

Душа вирушає ( Володимиру Сироті)

Пам’яті    Володимира  Констянтиновича  Сироти  
вчителя  Райгородоцької  загальноосвітньої    школи
присвячую



Духмяно  липи  зацвіли  
Десь  в  холодочку,
А  бджоли  знову  загули
В  його  садочку.
Нектар  липневий  не  беруть,
Хоча  літають.
Деінде  мед  вони  несуть
Й  сюди  вертають.
Його  вже  зіронька  ясна
Для  нас  не  сяє.
Життя  обірвана  струна
Іще  співає.
Струна  тихесенько  бринить  
По  всіх  октавах
І  промінь  сонця  жебонить  
В  зелених  травах.  
А  болем  змучена  душа
В  світи  рушає
Так  потихеньку,  неспіша  -
Її  чекають.  
Тепер  звільнилась  від  недуг    -
Все  залишає..
Із  жалем  дивиться  навкруг
Понад  розмаєм
У  ту  далеку  неба  синь,  
Та  й  відлітає.  
А  вслід  мелодія  бринить          
І  затихає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019

Загинув він за Україну ( Павлу Ящуку)

Ящук  Павло  Володимирович

(11  жовтня  1966р  –  21  липня  2014  р)

Брав  активну  участь  у  подіях  Революції  Гідності,  позивний  «Паша  Московський».  У  квітні  документально  зафіксував  своє  українське  громадянство,  змінивши  з  російського.  Під  час  війни  –  доброволець,  командир  взводу,  24-го  батальйону  територіальної  оборони  «Айдар»,  позивний  «Мисливець».  
Загинув  21  липня  2014  р.  від  влучення  танкового  снаряду  під  час  виконання  бойового  завдання  в  районі  смт.  Георгіївка,  Лутугинського  району,  Луганської  області.

Указом  Президента  України  №  365/2015  від  28  червня  2015  року,  "за  особисту  мужність  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
 Нагороджений  нагрудним  знаком  «За  оборону  Луганського  аеропорту»  (посмертно).    


Таким  присвячують  книжки  –
Подіями  багата  доля.
Життєві  непрості  стежки
Вели  боротися  за  Волю.

Павло  був  –  справжній  патріот,  
Любив  найбільше  Батьківщину.
Він  прагнув  вигнати  весь  зброд,
Щоб  процвітала  Україна.

Братерську  дружбу  цінував
І  на  Майдані,  і  в  «Айдарі»,
Свій  досвід  хлопцям  передав
І  ті  вступили  в  Сектор  Правий.

Він  на  Майдані  підказав
Й  створив  для  захисту  загони,
А  потім  хлопців  ще  навчав
З  Бердичівської  оборони.

На  Схід  він  з  ними  вирушав,  
Щоб  боронити  Україну.
Про  кожного,  як  батько  дбав,  
Леліяв  як  малу  дитину.

Себе  ніколи  не  жалів
І  першим  він  ставав  до  бою,
Життя  бійців  спасти  хотів
І  навіть,  закривав  собою.

Товаришам  він  був  взірцем
І  патріотом  України.
За  Волю  й  Гідність  став  борцем,
Й  за  щастя  кожної  родини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019

Антон (Ігнатченко Антон Геннадійович)

 Ігнатченко  Антон  Геннадійович

(  14  вересня  1995р  -  13  червня  2014р)
Солдат,  механік-водій  25-ої  окремої  повітряно-десантної  бригади
м.  Кривий  Ріг  Дніпропетровської  області
Загинув  під  час  виконання  бойового  завдання  у  складі  розвідгрупи  під  Слов'янськом  у  бою  з  терористами.  Знищивши  вогневу  точку  противника,  врятував  життя  своїх  бойових  побратимів.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)
Нагороджений  відзнакою  м.  Кривий  Ріг  "За  Заслуги  перед  містом"  3  ст.  (посмертно)
Нагороджений  медаллю  ВГО  "Країна"  "За  визволення  Слов'янська"  (посмертно).

Лиш  вісімнадцять  -  ще  дитина,  
А  воїн  вже  і  на  війні.
Тож  мама  виглядала  сина
З  доріг  далеких  навесні.

Ховала  виплакані  очі
І  хвилювання  за  дитя.
Вона  молилася  щоночі,
Щоб  Бог  зберіг  йому  життя.

Він  воював  десь  там,  на  сході,
Бійцем  відважним,  мужнім  став.
Завжди,  при  будь-якій  погоді,
Він  Батьківщину  захищав.

Одного  разу  насвітанку
Загін  отримав  завдання:
Розвідати  землі  ділянку,  
Знайти  ворожі  укриття.

Бо  десь  сховались  терористи  –
Прицільний  звідти  йшов  вогонь.  
То  ж  їх  знайти  потрібно  й  знищить,
Вони  за  пагорбом,  либонь.

Коли  лісочком  пробирались,
Потрапив  в  засідку  загін.
Від  терористів  відбивались,  
А  ті  стріляли  з  трьох  сторін.

Антон  почав  й  собі  стріляти,
Поцілив  в  точку  вогневу.
Життя  не  одного  солдата
Вдалось  спасти  тоді  йому.

Та  розірвавсь  снаряд  поблизу,
Смертельно  ранило  його.  
Боєць  схиливсь  тоді  донизу,  
Землею  всипало  всього.

Із  диму  згарища  завіса
Ще  не  вляглась  у  чебреці  -  
Спасати  вже  було  запізно,  
Лиш  кров  стікала  по  лиці.

А  мама  вдома  все  чекала
І  хвилювались  дві  сестри.
Ще  й  пташка  в  шибку  припадала,
Немов,  просилася:  «  Впусти».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019

Слова

Ну  що  зі  мною,  люди  милі?  -
Слова  поділися  кудись.  
Мабуть,  що  вітер  дав  їм  сили  
Й  вони  шалено  понеслись  .                            

За  ті  гаї,  ліси,  діброви,  
За  темні,  синіі  моря,
Де  кожен  ранок  в  хвилях  знову  
Купається  ясна  зоря.    

Де  можна  з  нею  в  цьому  морі
Пройтись,  як  промінь  по  воді,                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
Гуляти  з  вітром  на  просторі,                    
Де  сонця  барви  золоті.
 
І  де  за  обрієм  жар-птиця,  
Змахне  омріяним  крилом.
Невже,  мені  оце  все  сниться,
Адже  сиджу  я  за  столом?!                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019

Зустріч однокласників

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gf3ylvaJPF8[/youtube]


Думки  у  юність  понеслись  -
Згадати  школу  час.  
Вона  святково,  як  колись,
Сьогодні  стріне  нас.  
Відкриє  двері  у  наш  клас:
-  Ступайте  на  поріг,
Я  вас  чекаю  кожен  раз,
Вертайтесь  із  доріг.

Останній  дзвоник  пролунав
Багато  літ  назад.
Зорю  свою  кожен  стрічав
Й  життєвий  зорепад.
Нас  всіх  дороги  розвели  –
Розбіглись  хто-куди.  
Шкільні  роки,  які  пройшли,
Ми  згадуєм  завжди.

Куди  б  не  вів  життєвий  шлях,
Зустрітись  ми  прийшли.  
Ті  ж  самі  клумби,  що  в  квітках
Ми  в  спогадах  несли,  
Ті  ж  самі  липи,  що  цвітуть  
І  дзвоник  знов  звучить,  
Та  інші  діти  з  школи  йдуть  -
Їх  Бог  благословить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись,  як  завжди:  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  не  втекли  ми  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість,
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише,  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо?  Що  нас  чекає?
Вдається  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  полишаємо  ярма.

Невже  ми  пильність  загубили?
Байдуже  нам  і  чхать  на  все,
Цвіт  кращий  нації  убили.
А  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  берім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019

Відпусти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kWHP_67Oo6c[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SsIt-ur6HH4[/youtube]

Невже  він  пішов  і  ще  не  вернувся,
Десь  іншу  знайшов  й  про  тебе  забувся,
Бо  міг  же  тобі  хоч  раз  подзвонити..
Як  смів  він  тебе  в  тривозі  лишити?!

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа
Й  тебе  не  кохає.

Ти  біля  вікна  всю  ніч  простояла,
В  тривозі,  сумна,  його  виглядала.  
А  місяць  світив  стежину  із  неба,
Та  він  не  спішив  –  не  бачив  потреби.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

А  вранці  роса  упала  на  трави
І  сум  заховавсь  в  пахучі  отави.  
Нехай  він  іде  й  назад  не  вертає,  
А  з  іншою  він  хай  щастя  не  знає.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019

Віє вітер

Віє  вітер  по  долині,
По  широкім  полі,
Гонить  в  небі  хмари  сині;
Він  гуля  на  волі.

А  ті  хмари  посіріли  –
Чути  громовицю.
Косарі  вже  своє  сіно
Стягують  в  копицю.

Вітер  сіно  розвіває,  
Носить  по  долині.  
А  косарик  доганяє:
-Ой,  куди  ж  ти  линеш?

Хитрий  вітер  з  них  регоче  –
Не  дав,  щоб  стягнули.  
Мабуть,  дуже  він  не  хоче,
Щоб  його  забули.

Він  про  себе  нагадає:
Хто  тут  старший  в  полі.
Хоче  спить,  а  ні  -  гуляє,  
Бо  його  тут  воля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019

Хвороба

Хвороба  триває.  Вона  прогресує,
Немає  спочину  ні  дня,  ні  чуть-чуть
Мабуть,  що  зі  мною  так  доля  жартує.
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?  

Мов  зжата  в  лещата,  викручує  кістку
І  крутить  отак,  навіть,  важко  дихнуть.
Не  можу  в  цей  час  я  ні  встати,  ні  сісти.
Дорога  одна..Як  її  оминуть?

-Прошу  зупинися..О,  дай  хоч  хвилинку!
Хоч  краплю  повітря  в  легені  дихнуть.
Тоді  б  я  зуміла  стерпіти  жаринку..
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019

Парасольки

Віднедавна  в  Житомирі  свято  –
На  Михайлівській  все  для  людей.
І  світлин  з  парасольками  знято
Так  багато  в  приїзджих  гостей.  
 
Я  так  хочу  під  ці  парасольки:
По  Михайлівській  знову  пройтись,  
Як  у  юності,  впевненим  кроком,  
По  асфальту  отак  пронестись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.  

Нехай  серце  моє  наповняють  
Веселкові  ясні  кольори,  
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки  яскраві    згори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019

Сонце сідає

Ти  бачиш,  сонце  вже  сіда́є,
Рум’янцем  небо  багряни́ть.
Високо  жайвір  ще  співає,
А  поле  слухає,  мовчить.

На  полі  жито  достига́є,
До  сонця  тя́гнеться  увись.
І  від  землі  всю  міць  черпає,
Вже,  майже,  стигле  –  подивись.

Тут  вітер  бавиться  в  колоссі,
Знайшов  волошок  пелюстки́.
Неначе  неба  синю  просинь,
Гойдає  по́махом  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019

Зниклий безвісти ( Щербатюк Роман Олексійович)

Щербатюк  Роман  Олексійович
(  05.08.1990р.н  -  08.08.2014р)  
Попільня  Житомирської  області.
Молодший  сержант  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  8  серпня  2014  року  близько  01:00  в  районі  м.  Амвросіївка,  Донецької  області  під  час  мінометного  обстрілу  позиції  гаубичного  самохідно-артилерійського  дивізіону.  Похований  2  жовтня  в  Попільні.  
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
Рішенням  тридцять  першої  сесії  Попільнянської  районної  ради  VI  скликання  нагороджений  відзнакою  Попільнянщини  «Гордість  району»  (посмертно).



Два  місяці  жевріла  ще  надія  
В  сестри  Романа  і  його  батьків:
Можливо,  у  полоні,  десь  в  Росії,  
Потрапив  до  сепарів  –  ворогів.

Можливо,  ранений  і  ще  озветься,
Про  себе  вісточку  якусь  подасть.
Ніяк  батькам  заснути  не  вдається  -
Їм  невідомість  сили  не  додасть.

Так  сподівалися,  чекали,  виглядали,
Проходив  день  і  ніч,  і  знову  день..
Вже  листя  на  деревах  опадало  -
Живим  би  повернувся  він  лишень.

Жахлива  зникне  ніч,  наступить  ранок
І  їх  синок  постукає  в  вікно,
А  мама  з  татом  вискочать  на  ганок  -
Як  хочеться,  щоб  саме  так  було.

І  знову  рвалось  серце  їм  надвоє,
А  сльози  ллялися,  як  та  вода.
Тоді  не  знали  ще  вони  обоє,  
Що  чорним  птахом  мчалася  біда.

Що  їх  синочка  там  знайшли  на  полі,
Везуть  Романа  в  цинковій  труні.
У  вирві  після  вибуху  лежав  відтоді,
Весь  пошматований  –  загинув  на  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019

Наш Юрій ( Жабенко Юрій Леонідович)

Жабенко  Юрій  Леонідович

(  12.01.1994р.н.  -  08.08.2014р.)
Брусилів  Житомирської  області.
Солдат  26-ї  артилерійської  бригади
Загинув  8  серпня  2014  року  під  час  обстрілу  військової  частини  
біля  м.  Амвросіївка  Донецької  області.
 Похоронений  в  селищі  Брусилів,
 Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).



Був  Юрій  старшим  у  сім’ї,
А  із  батьків  -  одна  лиш  мати.
Він  шанував,  любив  її,  
Завжди  хотів  допомагати.

Не  просто  було  їй  одній  
На  ноги  діток  піднімати:
Дівчатка  дуже  ще  малі,  
Не  виріс  ще  і  Юрин  братик.

Не  стало  рано  татуся,
То  ж  Юрій  взяв  на  свої  плечі,
З  початку  і  аж  до  кінця,
Відповідальність  за  малечу.

Він  мріяв  швидко  підрости,
Щоб  вже  самому  заробляти,  
Щоб  гарні  гроші  в  дім  нести,  
Господарем  хорошим  стати.

І  після  школи  він  учивсь
На  водія  і  машиніста,  
Та  й  автослюсарем  трудивсь  
І  був  той  шлях  його  тернистим.

Непрохана  прийшла  війна
І  мріям  збутись  не  судилось.
У  вир  подій  тягла  вона  -
На  сході  перша  кров  пролилась.

Військовий  досвід  хлопець  мав,  
Бо  відслужив  на  той  час  в  війську,  
На  захист  Батьківщини  став  
І  поважав  людей  армійських.

Бійці  попали  під  обстріл,
Безжально  ворог  бив  із  градів.
Наш  Юра  у  бою  поліг  –
Спасти  –  зусилля  були  марні.

Його  надії  не  збулись,  
Хоча  робив  усе  для  цього.
Про  все,  що  мріяв  він  колись,
Родина  зробить  задля  нього.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019

Він мріяв бути офіцером ( Шевченко Олексій Володимирович)

Шевченко  Олексій  Володимирович  
(  12.02.1988р.н  –  19.06.  2914р.)  №  184
Левків  житомирського  району  Житомирської  області
Старший  солдат,  розвідник-кулеметник  95-ї  окремої
аеромобільної  бригади
Загинув  19  червня  2014  р.  у  бою  під  Красним  Лиманом
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)




Він  мріяв  про  кар’єру  офіцера,
Військовим  бути  змалечку  хотів.  
Проте  тоді  не  знав,  що  незабаром
На  Сході  буде  бити  ворогів.

Позаду  залишились  вуз  і  школа,  
І  служба  у  підрозділі  «  Грифон».  
Спортивну  мав  статуру  він,  відколи  
Почав  в  команді  грати  у  футбол.

З  амрестлінгу  він  їздив  на  змагання
І  був  призером  в  них  не  раз.
У  рідному  селі  почав  навчання
Для  діток  з  волейболу  в  вільний  час.

Пишались  у  Левкові  односельці
Цим  гарним,  добрим,  щирим  юнаком,  
Було  для  всіх  відкрите  в  нього  серце  -
Тож  став  він  мужнім,  справжнім  козаком.

І  вже  коли  позвала  Україна,
Був  першим  з  тих,  які  пішли  на  схід.  
Позаду  залишалася  родина  -
Попереду  був  ворог  –  той  «сусід».

На  завданні,  як  рушили  з  Лиману,
Відбити  міст  над  Сіверським  Дінцем,  
Отримав  Олексій  смертельну  рану  -
І  небеса  поповнились  бійцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019

На мосту ( Ковальчук Олександр Володимирович)

Ковальчук  Олександр  Володимирович
(  21.03.1983р.н  –  22.05.2014р.)  №52

Лопатичі  Олевського  району  Житомирської  області
Солдат  -  кулеметник  30-ї  механізованої  бригади
загинув  22  травня  2014року  м.  Рубіжне  Луганської  області.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Тут  Сіверський  Донець  спадає,
Шумить,  аж  чути  за  версту,  
Туманом  беріг  застеляє.
Колона  їде  по  мосту.

Несуться  швидко  БТРи  –
Проскочить  треба  на  той  бік,
На  другім  березі  сепари  –
Розпочинається  двобій.

І  вже  палає  БМПешка  –  
Зірвавсь  снаряд,  а  далі  знов.  
Із  під  коліс  із  диму  стежка,
І  пролилася  перша  кров..

Не  всім  вдалось  міст  пролетіти,
Бо  він  розбитий  уже  вщент.
Загинули  тут  наші  діти,
Їх  смерть  прийшла  в  один  момент.

Був  серед  інших  і  наш  Саша,
А  вдома  мама  і  сестра
Молились  Богу  вже  не  вперше,
Та  не  минула  їх  біда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019

Жасмин росте у нас під тином

Жасмин  росте  у  нас  під  тином
І  пахне  цвіт  біля  воріт,  
А  я  радію,  як  дитина
І  поринаю  в  ніжний  квіт.

Я  так  люблю  іще  з  дитинства:
Заходити  в  квітучий  сад,  
Як  поглинає  мить  блаженства  –
П’янкий,  духмяний  аромат.

Він  зачаровує,  мов  казка
І  струн  торкається  душі.  
Я  відчуваю  Божу  ласку  -
Спішу  записувать  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019

Він майстром був своєї справи ( Верещак Вітор Олександрович)

Верещак  Віктор  Олександрович
(  29.11.1971р  -13.05.2014р)
Старший  сержант  2-го  дивизіону  26-ї  окремої  артилерійської  бригади
 Никонівка    Бердичівського  району  житомирської  області.  
Загинув  13  травня  2014-го  поблизу  села  Рівного  Генічеського  району  Херсонської  області,  під  час  пересування  підрозділу  з  однієї  позиції  на  іншу  в  ході  навчань,  сталася  пожежа  й  вибух  в  одній  з  самохідних  гаубиць  2С19  «Мста-С»



Він  майстром  був  своєї  справи  
Та  мав  ще  руки  золоті,
І  не  шукав  для  себе  слави  –
Звичайним  був  собі  в  житті.

Навчався  в  Никонівській  школі,
А  потім  шлях  свій  прокладав,  
Не  жалкував  про  те  ніколи,
Яку  професію  обрав.

Його  любили  й  поважали  
І  друзі,  і  знайомі  всі,
Та  плідну  працю  шанували  -  
Такі  майстри  в  нас  у  ціні.

Коли  біда  прийшла  в  країну,  
Як  надворі  цвіла  весна.
На  захист  став  він  України  –
Гібридна  почалась  війна.

І  Віктор  був  одним  із  перших,  
Хто  йшов  країну  боронить.  
Не  думав  він  що  буде  дальше
І  скільки  залишилось  жить.

Під  час  навчання,  на  світанку,  
Як  яблуні  в  садах  цвіли,
Зірвавсь  снаряд  і  наостанку,
Хто  був  навкруг,  всі  полягли.

Загинули  бійці-солдати,
В  небесні  подались  світи,
Тож  їх  ми  будем  пам’ятати,
І  Віктор  з  нами  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019

До зустрічі однокласників

Вже  кругла  дата  -  сорок  років,
В  яких  вмістилось  все  життя.
На  них  дивлюсь  сьогодні  збоку  -  
Назад  немає  вороття.

Покрились  сивиною  коси,  
А  в  когось  і  косей  нема.  
Дорога  привела  нас  в  осінь,
За  нею  йтиме  вже  зима.

Було  всього  на  цій  дорозі:
І  радість,  й  болі,  і  жалі.  
А  скільки  днів  пройшло  в  тривозі  -
Були  й  проблеми  чималі..

По-різному  складались  долі:
Здобутки,  успіхи  в  одних,
Та  в  других  лиш  на  серці  болі,  
А  дехто  і  того  не  встиг.

В  них  обірвалася  дорога,
Коли  ще  тільки  почалась,
Десь  загубилася  за  рогом  –
В  світи  небесні  понеслась.

Та  й  школа  вже  не  та,  де  вчились  –
Простора,  світла  і  нова.
Не  всі  і  вчителі  лишились,  
Лиш  пам’ять  наша  ще  жива.

В  цей  день  не  будем  сумувати,  
Бо  раді  кожному  із  нас,  
Усім,  хто  зміг  ще  завітати  
Й  зустрітись  з  школою  в  цей  час.

Давайте  будем  веселитись,  
Згадаємо  шкільні  роки.  
Чого  зуміли  ми  навчитись,  
Про  все  згадаймо  залюбки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019

В селі

(  слова  до  пісні)

А  у  селі,  а  у  селі
Співає  півень  спозаранку.
Гримлять  на  кухні  каструлі
І  двері  рипають  на  ганку.
Це  встала  теща  й  тупотить
І  зятю  не  дає  поспати,
Рубати  дрова  йти  велить  –
От  вже  дістала  вража  мати.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

Годуйте,  мамо,  ви  бичка
І  краще  видійте  корову.  
Бо  гримите  тут  звечора  
І  не  даєте  спати  знову.  
Ідіть  сапати  буряки,  
Картоплю,  потім  ще  квасолю.
Я  допоможу  залюбки,
Але  пізніше  те  прополю.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

Не  чує  теща  зятя  слів
І  тупотить  собі  по  ганку.  
А  з  тих  солодких  його  снів
Кудись  все  вивітрилось  зранку.  
То  ж  встав  поволі  й  потягнувсь  –
Ой  як  ще  хочеться  поспати.
Іде  надвір,  хоч  не  проснувсь,  
Бо  треба  дрова  ті  рубати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019

На Климовій греблі

Як  любо  на  Климовій  греблі
Хлюпочеться  тиха  вода.
З  весни  поселилась  у  зіллі
Тут  пара  качок  молода.

В  кущах  верболозу  ховають
Маленьких  своїх  каченят,
Ті  плавають,  швидко  пірнають,  
Хоч  схожі  на  чорних  курчат.

Тут  чапля  поважно  і  пишно,
Завмерла,  стоїть  у  воді,  
Ловить  жабенят  вона  вийшла,  
Як  вітер  ще  спав  на  вербі.

Прокинувся  вітер-  небога,
На  хвилях  гойдає  качок,  
А  ті  не  бояться  нічого,  
Адже  це  їх  рідний  ставок.

І  нам  дуже  любо  на  греблі,
Ми  ходимо  часто  сюди  -
В  години  спекотні  і  теплі
Побути  тут  біля  води.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019

Вишні

Як  скоро  все  перецвітає  –
Кудись  подівся  первоцвіт.
Червоні  вишні  дозрівають
Гілки  схилились  до  воріт.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Піду  сама  у  сад  вишневий,
Де  ми  спускались  до  ріки
І  під  зорею  в  ніч  липневу
Ми  смакували  ягідки.  
 
Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Ще  досі  вишня  розцвітає
І  радує  вишневий  цвіт,
А  моє  серденько  чекає  
Твого  кохання  стільки  літ.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019

Бродяга

Початок  страшної  війни:
Нема  ні  техніки,  ні  зброї.
На  тлі  порожньої  казни
На  захист  встали  в  нас  Герої.

Бродяга  –  мав  він  позивний,  
Бо  так  складалась  його  доля  -  
На  шлях  тернистий  сироти
Камінням  кидала  недоля.  

"Бродяга"  -  САУ  підписав,  
Що  швидко  мчалася  полями.
З  гармати  екіпаж  стріляв,
Як  проривалися  з  боями.  

Він  був  -  відважний  захисник,  
Тримав  із  гідністю  удари,
В  бою  ховатися  не  звик  -
Його  боялися  сепари.  

Якось,  як  мчав  на  завдання,
Почув  по  рації  розмову:
«Бродяга  едет  –  нам  хана,
Валить  счас  будет  без  разбора».  

Тож  самохідка,  наче  птах,
Бійці  чекали  на  підмогу,
Кінь  бойовий  на  всіх  парах
Не  вибирав  собі  дорогу.

В  хвилини  тиші,  на  дозвіллі,  
Де  кожен  згадував  сім’ю,
Й  собі  гортав  світлини  милі  -  
Давно  не  бачив  він  рідню.  

«Згадав  я,  хлопці,  анекдоти»  -
Товаришам  тоді  сказав.
І  підійшов,  і  став  навпроти  -
Раптово  вибух  пролунав…

Снаряд  від  граду  розірвався
І  дощ  з  осколків  шпаранув.
Не  встиг  ніхто,  не  заховався,
Ніхто  нічого  не  збагнув.  

В  ту  мить  бійці  не  зрозуміли
Чому  Бродяга  похиливсь,  
Спасати  ще  його  хотіли,
А  він  з  життям  своїм  простивсь.

Ще  кров  із  рани  витікала,
Горіла  САУ  в  бур’янах..
Душа  над  тілом  ще  літала,
А  потім  зникла  у  світах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019

Я кидаю виклик проклятій війні

Сторінка  фейсбуку.  Світлина  чужа.
Схватило  за  серце  –  не  треба  й  ножа.  
Невже  наш  синочок?!  Скотилась  сльоза.
І  вже  придивляюсь  до  цього  лиця,
До  тіла,  до  постаті  сина  -  бійця.  
Та  ні,  це  не  він.  І  бути  не  може.
О,  Боже  ж  мій  милий,  а  як  же  тут  схожий.
Себе  я  картаю  –  впізнати  не  можу,
Так  схожий  на  тебе  цей  хлопець,  синочку,
І  сльози  з  очей  намочили  сорочку.
Я  знов  придивляюсь.  Це,  все  таки  –  ТИ!  
О,  сину  рідненький,  мене  ти  прости.
Зостався  назавжди  в  проклятій  війні,
Ввижаєшся  в  кожнім  бійцеві  мені.
Так  хочу  побачити  сина  ще  раз,  
На  мить  у  розмові  вернутись  той  час.
Завжди  на  світлинах  тебе  я  шукаю,
Зі  смертю  не  згідна  -  додому  чекаю.  
Я  кидаю  виклик  проклятій  війні:
-Верни  ти  дитину  додому  мені!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019

В лузі на калині

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmUZqXLAdCw[/youtube]

Ой  піду  в  луг  на  долину  -  там  росте  калина,
А  зозуля  спозаранку  плаче,  як  дитина.
Кує,  кує  зозуленька,  вголос  примовляє,  
Де  згубила  свою  долю  -  то  вона  не  знає.

Все  у  лісі,  на  узліссі  щаслива  літала,  
В  чужі  кубла  своїх  діток  вона  підкидала.  
Спохватилась,  зажурилась  -  немає  нічого:
Ані  діток,  ані  друзів,  ані  житла  свого.

Прилетіла  на  калину  та  стала  кувати  –
Скільки  діток  загубила  стала  рахувати.
Все  ридала,  припадала,  збилася  із  ліку  –
Стільки  всього  загубила  на  своєму  віку.

Кожну  днину  на  калині  кує  зозуленька,
Тепер  зичить  літ  всім  довгих  й  добра  для  серденька.
-  Ой  закуй  же,  зозуленько,  в  лузі  на  калині.  
Скільки  літ  життєвих  зичиш  ти  мені  віднині?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019

З Вознесінням Господнім!

Ти  бачив  сьогодні  як  сонце  вставало,  
Високо  над  нами  як  небо  палало?
То  Ангели  вийшли  Ісуса  стрічати,
З  Вознесінням  Господнім  усіх  привітати.
Хай  помисли  чисті  керують  душею,
Господь  хай  завжди  переймається  нею.  
Нехай  мирне  небо  й  теплесеньке  сонце
Щоранку  тебе  виглядають  в  віконце.
Добра  і  любові  вкраїнській  родині,  
А  ще  процвітання  моїй  Україні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019

Назбираю ромашок ( Пастораль)

Назбираю  у  полі  ромашок  -
Про  них  мріяла  я  так  давно.
Та  до  них  ще  добавлю  волошок  
І  поставлю  в  букет  на  вікно.

Будуть  квіти  мене  ці  вітати,  
Дарувати  п’янкий  аромат,  
Коли  стану  вікно  відкривати
У  вишневий  і  рідний  мій  сад.

Доки  бачу  скрізь  в  житньому  полі,  
Ці  приємні  для  ока  квітки,  
Я  збиратиму  їх  у  долоні  -
І  хай  мчаться  шалені  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019

На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  хлопчика-бійця́,
Хоч  юний  вік  й  обличчя,  як  в  дитини.  
А  десь  далеко  мати  жде  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Ще  вицвілий  під  сонцем  камуфляж
І  чорні  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  (зібрався  не  на  пляж).  
-Герою  наш,  пишаюся  Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?  
А  навкруги  буяє  цвіт  весни,  
В  кишені  фото  дівчини  на  згадку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  сказати.
-За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа  -  дуже  вдячна  мати.

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019

Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019

Бур’яни

У  цім  занедбанім  садочку  
Хатина  батьківська  стоїть.
Тут  пустка  з  кожного  куточка
До  себе  зве  й  мені  велить:

Скосити  трави  зависокі
 Та  посапати  бур’яни,
Багато  з  ними  тут  мороки,
Коли  ж  бо  виросли  вони?  
 
Здається,  тільки  ось  недавно  
Прибрали  скрізь  і  підмели,  
Та  бур’яни  ростуть  так  вправно,
Й  не  скажеш,  що  ми  тут  були.  

Все  дороге  мені,  як  пам'ять,  
Як  згадка  про  моїх  батьків,  
Але  щоразу  серце  ранять  
Ці  бур’яни  з  усіх  кутків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019

Пропали

Які  чудові  вірші
Сьогодні  написала    уві  сні!
І  саме  що  найгірше,    -
Що  жоден  не  запам’ятавсь  мені.  

Всю  нічку  працювала  –
Всі  рими  заганяла  у  рядок.  
В  своєму  сні  не  спала  –
Справлялась  із  навалою  думок.  

Слова  усі  в’язала  
Перевеслом  із  голосних  складів.
Катрени  закладала
В  стодоли  з  зібраних  снопів.    

І  видала  шедеври  –
Настільки  вже  довершені    були!
Зробили  ті  маневри
Й  кудись,  в  пітьму,  від  мене  загули.  

Навіщо  просинатись?!  
Було  ж  собі  тихенько  й  далі  спи.
Я  мушу  вам  зізнатись,
Що  то  були  мої  прекрасні  сни.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019

Із Днем Народження, сестро! (Лідії Губецькій)

Мабуть,  сьогодні  вже  пора  
Тебе  із  днем  цим  привітати,
Всього  найкращого  бажати  
В  Твоїм  життєвому  путі
Й  подальших  успіхів  в  житті.  
Бажаю  щастя,  радості  і  сміху,  
Троянд,  щоб  квітнули  на  втіху
Й  торкались  струн  до  Тво́го  серця.  
Якщо  води,  то  лиш  з  джерельця,  
А  ще  лиш  неба  голубо́го,  
А  ще  лиш  со́нця  золотого.  
Щоб  від  дітей,  то  тільки  ша́ни,  
Щоб  від  людей,  то  лиш  пова́ги.  
Любові  й  ніжності  від  внуків,  
Щоб  не  було  з  ними  розлуки.  
Кохав  щоб  завжди  чоловік
І  шанував  щоб  цілий  вік.  
Обожнював  Тебе,  як  жінку,
Щоб  жили  в  парі  ви  довіку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019

Тьоті Стасі ( Анастасії Богайчук)

До  ювілею  Богайчук  Анастасії  Василівни.



Відомо  родичам  усім,  
Що  Вам  сьогодні  -  77!!
А  це  іще  не  так  багато..
Настала  ця  чудова  дата,
Гостями  повниться  вся  хата.  

Сьогодні  в  свято  Миколая
Я  Вас  сердечно  привітаю.
На  весь  широкий  білий  світ
Я  побажаю  Многа  літ,
Щоб  Ваш  не  в’янув  зрілий  цвіт.  

Здоров’я  хай  пливе  рікою,
Ще  й  повноводною,  стрімкою.
Щоб  йшли  по  довгій  Ви  стежині.
У  кожен  день,  в  кожну  хвилину
Хай  щастям  повниться  родина.  

Нехай  прихильна  буде  доля
І  Ви  надалі  ще,  поволі,  
З  Пилиповичем  вдвох  у  парі,  
Бо  все  життя  ви  -  господарі,
То  вже  щоб  частувались  в  барі.  

Щоб  жити  дуже  Ви  хотіли,
Дітьми  і  внуками  раділи,
А  ті  любили,  й  шанували,
І  часто  Вас  щоб  навіщали,  
Та  й  люди  Вас  щоб  поважали.  

Нехай  Господь  Вам  на  підмогу,
Встеливши  килимом  дорогу,
У  цей  травневий  буйноквіт
Ще  посилає  МНОГА  ЛІТ  !!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019

Заробітчани

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPHSmXXZ3S4[/youtube]

Летять,  мов  лелеки  світами,
Щоб  щастя  своє  віднайти,  
Родину  не  бачать  роками
Вкраїноньки-неньки  сини.

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Взяли  лиш  з  собою  світлини
Усіх  із  своєї  сім’ї.
Без  вас  засинає  дитина..
Хто  казку  читає  її?!

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Старенька  матуся  і  батько…
На  кого  залишили  їх?
Заробите  може  й  багато  -
Чи  варте  зусиль  те  таких?

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2019

Глибока Канава

(водойми  мого  села)

Глибока  Канава  –  струмок,  чи  ріка?!  -
Біжить  по  знайомій  долині..
Із  Вилів  свій  шлях  прокладала  вона
Й  спокійно  біжить  тут  донині.

Бо  саме  у  Вилах  б’є  те  джерело,
Що  повнить  водою  кринички,  
А  з  них  струменить  і  аж  ген  за  село
Несе  вдаль  прозору  водичку.

Потічок  окутує  Старе  Село
І  повнить  ставок  в  Котловані,
А  другий  із  Копанки  ще  принесло,
Й  в  Безодні  джерела  прегарні.

Змішавшись  докупи  всі  води  в  ставку,
Звідтіль  витікають  рікою.  
І  бачимо  ми  вже  Канаву  стрімку
Що  мчить  в  берегах  за  Рудою.

Канава  впадає  в  ріку  Гнилоп’ять,
А  далі  вже  в  Тетерів-річку
Й  ті  води  стрімкі  так  далеко  шумлять,  
А  вийшли  з  малого  потічку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019

Дощик

Вже,  вкотре  ,  дощик    стукає  по  шибці,  
Збігають  крапельки  по  склу,
А  вітер  під  березами  на  скрипці
Заграв  мелодію  сумну.  

Розгойдує  він  гіллям,  що  звисає  
На  землю,  наче  батоги,
Стрункій  берізці  коси  заплітає  
І  чути  пісню  навкруги.  

Земля  вбирає  воду,  наче  губка,  
Дрижить  від  холоду  трава,
Біжать  по  небу  хмари  в  сірих  шубках,
Навкруг  дощем  все  полива.  

Дивлюсь  в  вікно  і  слухаю  цю  мантру  –
Приходить  в  серденько  журба.
Та  думаю:  журитися  не  варто,
 Адже  весняна  йде  пора.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019

Маки червоні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KVe2BdAiZKc[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wTlzgPlRBdU[/youtube]



Я  піду  там,  де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа  серед  вас  розквіта.  
 
Буду  слухати  жайвора  у  небі,
Який  пісню  співає  мені.
Дуже  хочу  сказати:"  Спасибі"
За  ці  співи  такі  чарівні.

Ще  пройдусь  по  пшеничному  полю
І  букет  із  цих  маків  нарву.
Я  вклоняюсь  тобі,  моя  Доле,  -  
Бо  у  рідному  краї  живу.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019

Доброго ранку

Купається  сонце  у  росах,  
Коли  проводжає  зорю.
Сьогодні  по  травах  я  боса
На  зустріч  з  світанком  іду.  

Ступаю  тихенько  й  ногами
Навкруг  розганяю  туман,  
А  жайвір  у  небі  піснями
Розбризкує  щастя  фонтан.  

-Я  Доброго  ранку  бажаю
Сьогодні,  Світанку,  тобі!
Веселку  у  небі  стрічаю,
Де  хмарки  пливуть  голубі.

Цей  ранок  хай  буде  найкращим,
Та  радість  хай  йде  до  людей,  
А  серце  хай  буде  відкритим
Для  добрих,  хороших  вістей.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019

Не просто

Як  нам  пережити  святкові  години
У  дні  поминальні  важкі.
Стискається  серце  від  втрати  дитини
Як  чуєш  промови  сумні.

Не  було  в  дитини  ні  щастя,  ні  долі  -
Завжди  лиш  ярлик  сироти.  
Одне  лиш  просвітлення:  вчився  у  школі,
 А  потім  подався  в  світи.

А  був  він  відкритий  для  цілого  світу,  
Бо  щира  і  добра  душа.  
Недоля  підносила  «друзів  лжесвиту»,
Які  і  не  варті  гроша.  

Та  поки  у  людях  навчивсь  розбиратись,  
Вже  стукала  в  двері  війна.
І  він  не  хотів  в  стороні  залишатись  -  
У  вир  затягнула  вона.  

Не  бу́ло  споко́ю  в  сирі́тської  до́лі  –
Немає  його  і  тепер.  
Лиш  злі  язики́  підкида́ють  сіль  й  бо́лі
У  рани  мої  дотепе́р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019

Чекаю я на перемогу

Чекаю  я  на  Перемогу.
Коли  закінчиться  війна  -
Про  це  відомо  лише  Богу.
Війні  кінця  усе  нема..  

Сповна  заплачено  за  Волю
І  не  один  віддав  життя
За  України  кращу  долю,  
За  наших  діток  майбуття.  

В  Європу  вибрали  дорогу  –
Цей  вільний  від  Росії  шлях.  
Але  посіяла  тривогу
Вона  із  смертю  у  полях.  

Війну  потрібно  зупинити,  
Але  не  так,  аби  спинить.
Потрібно  землі  повернути  -
Десь  забарилася  ця  мить.  

Нам  всім  потрібна  Перемога.
Ми  дочекаємось  її..  
Хоч  кров’ю  встелена  дорога,
Та  буде  Мир  на  всій  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019

Хвилина мовчання

Завмерли  в  хвилині  мовчання.
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Хвилина  мовчання  -  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  сумують  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2019

Донецький аеропорт

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QBkr_qPqWC8[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kHqtfqgHIhs[/youtube]


Здіймалася  в  небо  із  диму  завіса,
Сепари  гатили  прицільним  вогнем.
По  аеропорту  Донецька  з-за  лісу  –
Стріляли,  вбивали  -  не  вийти  живцем.

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів.
Життя  віддали  за  Свободу  і  Волю
І  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Там  падали  стіни  й  уламки  бетону
Собою  прикрили  відважних  бійців.  
Лиш  троє  зосталось  із  їхнього  взводу
І  вже  не  чекали  підмоги  й  гінців.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  .  
Життя  віддали  за  Свободу  і  Волю
І  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Від  стін  терміналу  зостались  руїни,  
Там  кіборг  загинув  в  боях  не  один.
За  мир  для  народу,  за  Неньку-Вкраїну
Життям  не  один  заплатив  її  син.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів.  
Життя  віддали  за  Свободу  і  Волю  
І  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019

Як легко плюнути у душу

Як  легко  плюнути  у  душу,
Втоптати  в  землю  почуття  -
Тепер  їх  спробуй  відродити
І  повернути  до  життя.

Як  повернути  ту  довіру,  
Яка  розбилась  на  друзки?
Коли  цинізм  не  має  міри,
То  маєм  лише  черепки..

Не  просто  буде  склеїть  глечик,  
Що  розлетівся  на  шматки.
Як  не  тули,  скажу  до  речі,
Що  не  надійні  то  латки.

Чи  зможеш  ти  той  глек  наповнить
І  чи  задержиться  вода?!
Показує  хоч  цілий  зовні,  
Проте  щілина  не  одна..

Не  заживе  душевна  рана  –
На  ній  залишаться  рубці..
Буває  гірше  від  тирана
Зміст  у  промовленім  слівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2019

Сповідь в поминальні дні

Пішло  на  небо  більше,  ніж  лишилось  –
На  тому  світі  майже  вся  сім’я.
Удвох  ми  із  сестрою  залишились
І  батьківське  спустошене  подвір’я.  

Не  знаю  я:    за  ким  найбільш  сумую,
За  ким  серденько  рветься  на  шматки.
Ночами  плачу,  та  ніхто  не  чує  -
На  серце  не  наклеїти  латки.

Не  заживуть  ніяк  душевні  рани,  
Що  доля  так  підступно  піднесла.  
Ішли  з  життя  по  черзі  дуже  рано,  
А  я  за  вас  боролась,  як  могла.  

Пішла  бабуся,  братова  дитина,  
А  потім  –  молодою  ще  сестра.
Погрузла  в  пересудах  вся  родина
І  чорна  смуга  далі  все  брела.  

Та  я  уперто  долі  не  здавалась:
Крізь  перепони  по  дорозі  йшла.
Дітей  сестри  ростити  намагалась,
Бо  як  же  залишити  їх  могла?!  

Чим  далі  в  ліс,  тим  більше  дров  рубалось  -
Пішов  мій  старший  брат  за  ними  вслід.
А  в  матінки  серденько  розривалось:
За  що  така  біда  і  чий  цей  гріх?!

Розбило  горе,  знищило  матусю  -
Душа  її  понеслась  в  небеса.  
-До  кого  ж  я,  рідненька,  притулюся,  
Й  пораджусь  з  ким,  як  підійде  сльоза?  

Найбільше  горе  спереду  чекало:  
Загинув  на  війні  сестри  синок  -  
Дитя,  якому  літ  було  так  мало,
Героєм  став,  полинув  до  хмарок.  

Біда  страшнено  каменем  давило,
А  в  пересудах  геть  потмаривсь  світ.
В  дім  горе  знову  стежечку  стелило  –
Не  витримав  мій  батенько  і  зліг.  

Ізнову  смерть  постукала  у  двері,  
Прийшлося  тата  свого  хоронить.  
Не  викласти  те  горе  на  папері,  
З  яким  прийшлося  в  цьому  світі  жить.  

Наперекір,  я  долі  не  здаюся:
Де  плакати  потрібно,  я  держусь,
Та  в  світ  поезії  прекрасний  мчуся
Й  розраду  в  нім  знаходжу  я,  чомусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019

Моїй племінниці, Танюші

в  День  народження    

 Ми  пишаємось,  Таню,  тобою,  
Бо  ти  впевнено  йдеш  по  життю,
Де  змішалися  зорі  з  водою
Прокладаєш  стежину  свою.

Бо  Іспанія  -    інша  країна..
Там  співають  не  ті  солов’ї.  
Так  далеко  від  тебе  родина,
Та  і  люди  там  інші  –  чужі..  

Хоч  успішно  проходить  навчання,
Ти  і  друзів  хороших  знайшла,
Прокидатись  не  хочеш  ти  зрання,  
Бо  вві  сні  в  Україні  була.  

Бачиш  води  обох  океанів.
Б’ються    хвилі    -  іспанський  прибій,  
Але  погляд  шукає  з  екранів
Жовто-синій  наш  стяг,  бо  він  свій.  

Час  летить  над  цим  світом  стрілою,
Ще  лиш  рік  –  він  так  швидко  збіжить.  
Ми  зустрінемось,  дочко,  з  тобою..
Хай  скоріше  настане  ця  мить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019

Біленька хатина

За  Панським  ставком  на  горбочку,
Де  корінь  пустив  родовід,
Стояла  хатина  в  садочку,
Яку  збудував  ще  мій  дід.

Ця  мазанка  біла,  як  іній,
Віконця  маленькі  в  стіні.
На  ній  візеруночки  сині
Були  найгарніші  мені.

Під  стріхою  сіра  покрівля  -
В’язали  з  соломи  снопи.  
Долівка  застелена  зіллям,
Ще  свіжим  його  занесли.

Коричнева  глина  на  призьбі,
Жовтесенька  смужка  навкруг,
Всміхалося  сонечко  в  небі
До  рівно  наведених  смуг.

Там  ріс  попід  тином  барвінок,
Під  вікнами  мальви  цвіли.
Від  груші  старої  затінок  -  
Дерева  розлогі  росли.

Тягнулась  стежина  до  хати,  
Яка  поросла  споришем...  
Моєї  матусеньки  мати
Усіх  пригощала  борщем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Розлетілися діти по світу

Розлетілися  діти  по  світу  -
Залишилася  ненька  одна,  
Все  чекає  на  звістку  привітну,
 Своїх  рідних  щодня  вигляда.  

Люба  ненько,    не  треба  журиться,  
 Бо  в  дітей  твоїх  стежка  своя,  
В  небі  кожного  зірка  іскриться,
Світить  людям  й  тебе  звеселя.

Хоч  вони  і  мандрують  по  світу,
Пам’ятають    тепло  твоїх  рук,
Їх  серця,    добротою  зігріті,
Тобі  вдячність  життям  пронесуть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Плаче весна

Враз  чорним  зробилося  небо  
І  плакати  стала  весна.
-Чого  ж  тобі,  Веснонько,  треба,
Адже  ти  привітна  була?

Дерева  сумні,  невеселі,
Донизу  схилилась  верба.  
Чомусь  мені  сумно  в  оселі..
Шумить  і  стікає  вода.

Б'ють  косо  по  шибці  краплини,
Збігають  донизу  згори.  
І  вже  від  цієї  картини
Так  сумно  усім  навкруги.

Змивається  цвіт  абрикосів
Та  й  вишні  сховали  квітки,
І,  навіть,  птахи  стоголосі
Шмигнули  у  різні  кутки.

Лиш  вітер  тихенько  в  садочку
З  кущами  про  щось  розмовля..
І  сльози  весняні  в  струмочки
Збирає  докупи  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019

Так хочу я сказати прямо

(  музика  Андрія  Мартиненка)

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно…
Хотіла  б  я  закрити  двері
Перед  тобою,  ще  й  вікно.
Тебе  не  кличу  на  вечерю..
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч,
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звіділь  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

І  черемшина  вже  немила,
Немилий  чемховий  цвіт,
Коли  весни  сконала  сила
Й  потух  в  очах  коханий  світ!
Щоб  повернутися  просила  -
Щодня  чекаєш  на  отвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019

Вітаю з ювілеєм! ( Людмилі Жаврук)

До    55-ліття  Людмили  Анатолівни  Жаврук  

В  цей  день,  де  Божа  благодать
Зійшла  з  Христовим  Воскресінням,
Зустріла  Ти  п’ятдесят  п’ять  
Й  заграло  сонечко  промінням.  

Мабуть,  що  все  це  неспроста
У  день  такий  є  співпадіння,
І    шлях  свій  з  чистого  листа
Почнеш  Ти  з  Божого  веління.  

В  дорозі,  в  вихорі  життя
П’ятдесят  п’ять  лиш  половина.
Твій  шлях  простелить  в  майбуття
Квітуча  щастям  скатертина.  

Здоров’я,  успіхів,  тепла
І  щастя,  радості  без  міри,
Щоб  доленька  твоя  була
Завжди  барвиста,  а  не  сіра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019