| Сторінки (12/1187): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Борис Тимофійович Романченко
пережив Бухенвальд, Пенемюнде, Дора-Міттельбау
та Берген-Бельзен, але був убитий російською ракетою у своїй
квартирі під час чергового терористичного акту РФ.
Дідусь Борис завжди розповідав
В дворі висоток, сидячи на лавці,
Як в сорок третім німець з них знущавсь
Тоді, в концтаборі у Бухенвальді.
І до кінця війни по таборах
Аж поки не звільнили в сорок п’ятім,
В жахливих тих умовах їхав дах:
І в Пенемюнде, й в Дора-Міттельбау.
Та не згасала віра у людей,
Що виживуть і прийде перемога,
Серед зимових довгих тих ночей,
На нарах тихо він молився Богу.
Був поряд з ним з Воронежа Іван,
Що разом призивався в сорок першім.
Фашистів вони били й в Бухельвальд
Потрапили в концтабір полонених.
Але підтримка поміж них була –
Це додавало сили і наснаги:
На двох ділилась разом баланда,
Й одна шинель зимою зігрівала.
І мріялось: як виживуть вони,
То будуть святкувати перемогу,
Що будуть родичатись їх сини,
Ділитимуть і радість, і тривогу.
Пройшли роки... Помер дідусь Іван...
Сини старі... Онуки підростають...
На Харків новий вже фашист напав
Й щодень по місту градами стріляють...
Ось виліз з танка молодий рашист:
Він внук того з Воронежа Івана,
Якраз навпроти, де жив дід Борис..
Де був будинок – то лишилась яма.
І дивиться: лежить якийсь портрет.
Впізнав на ньому дідуся Івана,
Ще молодого й поряд чоловік...
А хто такий – для нього біла пляма.
Мабуть, портрет висів десь на стіні,
І вчора градами вони розбили..
Тут дід жив цей та правнуки малі...
Лиш вирва залишилася… звільнили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Чи хочуть москалі війни?!
Скандують в раші, що не хочуть.
Самі не відають вони,
Що язиком своїм торочать.
І не вбивати вони йшли,
І не війну в нас розпоча́ли,
Свій «рускій мір» нам принесли -
«Спецоперація» назвали.
Зачистку щоб зробити в нас...
Яку?–скажіте – І від чого?
Й хто має право у наш час
У дім чужий пхать носа свого?
Ну звісно ж, якось страшно так
«Війна» сказати слово нині,
«Спецоперація» - якраз,
Безмозким дурням плутанина.
Чи хочуть москалі війни?
«Інфраструктуру ж не чіпають»...
Міста розбиті і мости –
То нищать «нацики» й вбивають.
А вони, звісно, ні при чім,
Тут лише танками гуляють,
У Чорнобаївку раз сім,
Десь заблудившись, заїжджають.
Чи хочуть москалі війни?
Одні мовчать, а другі плачуть
(ті, в кого згинули сини),
А треті з радості аж скачуть.
Чи хочуть москалі війни?
Самі не відають, що хочуть.
Чого вони сюди прийшли? –
То дати відповідь не можуть..
Чи хочуть москалі війни?
Я стверджую, що звісно, хочуть.
Вже й геноцид в нас почали ...
А дати ради то не можуть.
Відкрито б’ють – де більш людей,
Усе рівняють із землею.
Не шкода їм: старих й дітей –
То кров’ю вмиються своєю.
З мечем хто йде до нас у двір,
То від меча і сам загине,
А курку, що з герба, повір,
Ще вгонять в землю наші вила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Олександр Миколайович Овчар
1966 року народження;
село Маркуші Бердичівського району Житомирської області;
головний сержант 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281;
був вбитий під час бою з російськими окупантами 8 березня 2022 року в районі населеного пункту Ізюм, отримавши несумісні з життям важкі поранення.
Війна триває ... Перші втрати...
Везуть загиблого бійця.
Йшов Україну захищати,
За неї битись до кінця.
Загинув першим у бригаді,
В повномаштабній цій війні,
Проте вже - шостий у громаді
Полеглих земляків-бійців.
Йде в Україні вісім років
Неоголошена війна –
Донбас стріляли...З різних боків
Тепер посунула орда.
Стріляють Харків, Маріуполь,
Ірпінь, Чернігів та Ізюм,
Бомблять Макарів і Гостомель -
З усіх сторін безжально б'ють.
Орду спиняють безупинно,
А та все суне без кінця.
І ось тепер за Україну
Боєць Овчар віддав життя.
Його чекають хоронити:
Дружина, син, дочка і зять.
Тут зможе вічним сном спочити,
Де земляки уже лежать.
Бійця доставлять у Бердичів,
А звідти - в рідні Маркуші.
Хоч ворог вбив, але не знищив
Той дух, що був в його душі.
Той дух прабатьківський свободи,
Що в кожному із нас живе,
Заради нашого народу,
Вже не один життя кладе.
Та вірим: буде Україна,
Бо з нами - правда, з нами - Бог!
І наш Овчар за всіх загинув,
Щоб вільно жив увесь народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Коли гримлять гармати,
То музи теж не сплять,
Сиреною в набатах
Аж в синю даль летять.
Під зриви ураганів
І градів - канонад,
Під стогін від поранень
Смертельних променад,
Показують дорогу
У знищених житах.
Вперед до перемоги,
Бо це – єдиний шлях!
Куди тут відступати:
Ми на своїй землі!
І мусим захищати -
Кругом все у вогні.
Потрібно боронити,
Бо хто ще як не ми,
Щоб ворога убити
Й настав скоріше мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
З ювілеєм, сусідко, вітаю
Щиро я від всієї душі,
Неба мирного зараз бажаю,
Спокою у вечірній тиші;
Слухати: як співа соловейка,
Як у вишнях літають хрущі;
Сонце гріло щоби помаленьку
Й кожен день щоб всміхалось тобі.
Я бажаю здоров’я, достатку,
Благополуччя нехай іде в дім;
Нехай скрізь усе буде в порядку,
Й супроводжував завжди успіх;
Від людей я бажаю поваги:
Всіх колег і знайомих усіх,
Від дітей і пошани, й уваги,
І любові від внуків своїх.
Нехай щастям наповниться хата,
Нехай радість лунає і сміх,
Й те тепло, що в серці багато,
Хай зігріє навколо усіх.
Хай роки розквітають весною,
Щоб життєвий був довгим твій вік,
Як ти є, щоб лишалась такою,
Ще на МНОГАЯ МНОГАЯ ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Максим, учень 5-го класу
Бориспільської школи №7,
який прийшов записатися
до техоборони захищати Україну
Не свари, матусенько, героя,
Що вночі тихесенько прийшов
До техоброни сам по зброю..
Навіть, страх нічний він поборов.
Адже треба Київ боронити,
Не пустити в місто ворогів,
П’ятий клас Максим встиг закінчити,
Хай беруть в загін захисників.
Доброзичливо його зустріли,
Й записали у ряди бійців,
Коржиками й чаєм пригостили,
І тепер між них він став своїм.
Сміло Україну захищати
Зможе, хоча мало йому літ,
Тільки не свари так сильно, мати,
Він свідомо йшов – не з дому втік.
Є майбутнє в нашої країни
І воно в надійних вже руках
Підростаючого покоління –
Їм країну славити в віках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
(майже фейлетон)
Притихла війни ейфорія
Й не знизивсь військовий запал..
Не зараз напала росія -
Чималий пройшов інтервал.
Тож хочу спитати я Вову..
Так, саме тебе, президент:
Де в нас наступальна є зброя,
Й що маєш робити тепер?
Прогнав бойових офіцерів
Та й декого в тюрми садив,
Крутим почувавсь господа́рем,
А потенціал (для війни) не рости́в.
Потрібен тобі Порошенко,
Що ти за ним бігав, ганявсь?
Ти ж бачив: війна! Краще б стрімко
Нарощенням зброї займавсь.
Тепер сидимо у калоші –
Догнати собак до москви
Нема в нас чим, люди хороші..
(Матюк пре тут..) Боже, прости!
Тож маєм сидіти в окопі
Й чекати, що путін помре,
Що здохне проклята росія,
І мир довгожданий прийде?
Чи бачиш свої хоч помилки
Й яку за них платим ціну?
Дивись, хоча б зараз не схиби -
Нам виграти треба війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Розбитий будинок ущент – не вцілілий,
Розкидана цегла, фрагменти покрівлі.
З панелі куски по всій вирві лежать,
А вирва глибока – на метрів десь п’ять.
Бетон розлетівся на дрібний пісок,
І меблі побиті, лежить чобіток,
І речі дитячі, продукти, крупа,
Кусок телевізора... Боже, рука...
Присипана тут під землею людина..
А може жива ще?! Скоріше, сюди-но!..
І збіглись з усюди, і стали копати...
Скоріше! Скоріше! Потрібно дістати...
Дістали... Є пульс... І кладуть на носилки...
Ніхто тут не знає: а хто вона й звідки?!
Бо зараз, на часі, спасати життя,
Тож мчить до лікарні людину швидка.
Розбиті будинки, розбиті міста...
І як не здригнулась у вбивці рука?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Під віконечком калина
На тин гіллячко схилила.
Виряджала мати сина
Й Матір Божую просила:
Я благаю, Божа Мати,
Вбережи мені дитину,
Адже син йде воювати,
Захищати Україну.
Вбережи його від смерті
Та від куль, і від полону,
На війні не дай померти,
Хай живим прийде додому.
Під калиною торішні
Дрібні ягідки червоні..
Кожен день стає страшнішим
Та сивіють в мами скроні.
Підійде́ вона до тину
Подивитись на дорогу:
Виглядає свого сина
І чекає перемогу.
Йде весна, та у калини
Досі ще бруньок немає..
Йде війна, та мати сина
Виглядає і чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Про це не можна вже мовчати,
Волати треба і кричати,
Щоб нас почув весь білий світ:
В нас путін тво́рить геноци́д!
Він дурить по ТВ всю рашу,
Ущент бомби́ть країну нашу.
Міста стражденні: Маріуполь,
Ірпінь, Чернігів і Гостомель
Змітає він з лиця землі..
А там же діточки малі!
Злітають в небо янголя́та!-
Волає слізно з горя мати..
Почуйте, сильні на землі!
Чом стоїте десь в стороні?
Надієтесь, що вас мене?!
Уб’є він нас – до вас прийде!
Почуйте нас! Почуйте нас!
Бо вам вмішатися вже час..
Як бу́дете із цим ви жить?!
В нас путін геноцид твори́ть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P_FkYXVu-mE[/youtube]
Оборону з тобою тримали
І завзято ми бились в бою,
Під ногами земля в нас палала,
Але ми залишались в строю.
Руйнувались розбиті будинки,
А все небо - в диму і вогні..
Голосіння, ридання і крики
Матерів і дружин, й дітлахів.
Приспів:
Україно, ти – вільна держава!
Майорить жовто-синій наш стяг.
Україні й Героям всім Слава!
З Перемогою наших звитяг!
Свою Гідність і Волю збороли,
Найдорожчим платили – життям.
Зло вороже навіки зламали
І назад вже нема вороття.
Всі боролися і не скорились.
Ми є дочки й сини козаків.
І нам Слава і Правда лишились,
І той шлях, що нам Бог повелів.
Приспів:
Україно, ти – вільна держава!
Майорить жовто-синій наш стяг.
Україні й Героям всім Слава!
З Перемогою наших звитяг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Якби той дід, що вбитий в сорок п’ятім,
Піднявся й подививсь на білий світ,
Як ми свій край боронимо завзято –
За голову б узявся в землю ліг.
Якби він знав, що через стільки років,
На наші землі вторгнеться москаль -
Стріляти і бомбити з різних боків
Ірпінь і Київ, Харків, Мелітополь;
Будинки нищити в містах і селах,
Вбивати мирних і простих людей;
Що розум згубиться в кривих дзеркалах
Й війна з москвою жде його дітей;
Той самий німець бу́де помага́ти
Нам знищити проклятих москалів –
То ще тоді почав би їх вбивати,
Щоби кацап у нас тут не ходив.
То ще тоді б він знищив ті «совєти»,
Нехай би ще тоді їх німець розбомби́в.
То б дітям звірств не довелось терпіти
І наш народ спокійно б далі жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Ми наближаєм перемогу.
Вона все ближче з кожним днем.
Бійцям потрібна допомога
І це важливо так тепер.
Що кожен з нас для цього робить?
Й що може саме він зробить?
В тероборону хтось з нас ходить..
Та хто ж без діла тут сидить?!
Багато хто з нас - волонтерить:
Хтось шиє, возить, дістає,
Студенти і пенсіонери,
В нас всі задіяні, хто є.
Давайте всі допомагати,
Бо разом сила ми, броня,
Й тоді не зможе нас здолати
Заклятий ворог- кацапня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
росіє,
ти опустилася на дно..
А ще ж недавно так гуло:
Р-о-с-і-я!
Ця зверхність в тебе до людей..
Не навчені простих речей
в росії,
раділи: вибраний народ,
насправді ж, це - звичайний скот
в росії.
Той дурнуватий у кремлі
царем хтів буть « всія землі»..
росіє,
зростив він націю катів
та йти вбивати повелів
росії,
а ті, без розуму пішли
й назад лиш смерть всім принесли
в росії.
Запекла в нас іде війна,
в ній винувата лиш одна
росія.
Людей вже стільки полягло..
Невже весь розум відняло
в росії?
Кругом розбомблені міста...
Скажи: яка ж твоя мета,
росіє?
Старе й мале тебе кляне,
тобі розплата надійде,
росіє.
Горіти будеш у вогні
за усі смерті в цій війні,
росіє.
Ми ж відбудуємо міста,
й забудем: хто ти є така -
росія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Кацапе, ти чого звірієш
Із кожним днем сильніш, сильніш?
Ми захищатися умієм
І просто так нас не візьмеш.
Ти наче звір оскаженілий,
Що загнаний у глухий кут,
Побитий, рваний, зголоднілий..
Тримайсь, фашист, тобі –«капут!»
Твій погляд хижий і панічний,
Та зуби скалиш, скреготиш,
А вчинки підлі та цинічні,
І хто ще знає, що ти втнеш.
Загнав ти сам себе у клітку,
З якої виходу нема,
З якої небо крізь решітку -
Тут не спасе тебе й тюрма.
І будеш ти горіть у пеклі!
Та жаритись живим в вогні
За кожну смерть і аж до краплі,
Що ти приніс у цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Війна, що сьогодні в нас йде – Вітчизняна.
І назва її - не інакша, така,
Бо вся Україна, уже нездоланна,
Відважно свій край боронить почала.
Та слово «Вітчизна» - якесь ще совкове:
Вітчизна, споріднене слово - вітчи́м.
Та в нашому вжитку воно помилкове,
Як вникнути трішки – нещирість звучить.
Вітчизна, вітчи́м – це не батько й не мати,
Хоч родич якийсь там, але не рідня.
Тепер - Батьківщина - потрібно казати,
Бо це – українська є назва, своя.
«Отєчество» їхнє та їхню «побєду»,
Що в їхньому марені досі була,
Воно все совкове - зали́шмо позаду,
Щоб вже Україна без цього жила.
Тож вигнати треба від нас супостата,
Скоріше б до нас Перемога прийшла.
А те, що в нас коїться, треба казати:
Вітчизняна російсько-українська війна.
По сліду піде, як всі їхні «совєти»
Та згине у просторі, геть пропаде.
Тоді Україна постане воскресши,
Й у нас – Батьківщиною ! – зватись буде́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Я дякую Богу за те, що проснулась
За сонце, що бачу в вікні,
За ніч, що для мене так тихо минула
Всім тим, хто не спить у війні.
Усім, хто країну сьогодні боронить,
Із ворогом б’ється в боях,
І хто волонтером задіяний, возить
Усе, що потрібно бійцям.
Я дякую Богу, що я – українка,
Що я народилася тут,
Що в нації є особлива родзинка:
Козацький нескорений Дух.
Ще той не родився, хто зміг би зламати,
Впродовж цих всіх довгих віків,
Той дух, що в утробі давала нам мати,
Щоб кожен із правдою жив.
Щоб кожен боровся за правду, за волю,
За Богом нам вибраний шлях.
Сьогодні до Бога звертаюсь і молю,
Щоб він допоміг нам в боях.
Щоб він допоміг нам загнати в болото
Проклятих отих москалів,
Щоб більш із війною не пхалась сволота,
Вбивать щоб ніхто не хотів.
Щоб наша країна – незламна і вільна,
Спокійно надалі жила.
І поміж країн європейських та рівних
Одною з найкращих була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Проснулась... жива...дав Бог ранок.
Світає в моєму вікні.
Із на ніч закритих фіранок,
Йде світло навскіс по стіні.
Так тихо... Не чути ні звуку,
Ні шереху, скрипу...ніде.
Реальність вертає до смутку
І вже не сховатись ніде.
Сирени вночі сповістили
Чотири аж рази підряд...
В підвалі тихенько сиділа,
А десь розірвався снаряд.
Десь знову розбитий будинок,
Хтось знову лежить неживий...
Ця думка лишає відбиток...
Лиш скрегіт зубів мовчазний.
О, Боже! Надай нам терпіння..
Хай прийде кінець цій війні.
Із Божого твого веління
Хай бу́де мир скрізь на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Наскільки (я не знаю) правди
В словах тих є, що я скажу.
Й того не можемо ми знати...
Мольфар вів розповідь таку.
Брехня чи байка, небилиця,
Легенда, й може правда те...
Колись вся Русь прийшла хреститься,
Там, де Дніпро-ріка тече.
Князь Володимир Християнство
Став запроваджувать в Русі –
До того часу божества всі
Були прабатьківські, свої.
Дажбог, Ярило, Хоре – сонце,
Стрибог, Мокоша і Перун..
Були всім людям – охоронці,
Які жили вздовж по Дніпру.
Тож все населення зігнали
І стали у воді хрестить.
Тих, що Ісуса не сприймали –
Князь наказав усіх убить.
І полилася кров рікою
За течією по Дніпру.
Там стогін, крики, скрегіт зброї...
Жахіття неслись за версту.
Тоді розсердились язичні
Слов’янські в небі всі Боги.
І покарання остаточні
Русі - нащадкам нарекли.
Пройшли роки... Тисячоліття...
І на Русі в усі часи
Було одне кровопролиття..
( Як нарекли тоді Боги).
Весь час боролися за Волю,
За місце на своїй землі,
Та лише бачили неволю,
Той самий скрегіт у Дніпрі...
Тепер закінчився той термін,
Що покаранням нам було.
І Бог на захист став вже першим
Зло вимітати, що прийшло.
Адже, впродовж тисячоліття,
Козацький Дух наш не зламавсь,
В часи буремні лихоліття,
Народ наш гідно йшов, тримавсь.
Тепер залишилося трішки...
Тож, нумо, братці! Один крок ...
Загарбників прогоним рашки,
Бо з нами - Правда! З нами – Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
[i]Борітеся - поборите !
Вам Бог помагає!
За вас правда. за вас слава
І воля святая!
Т.Г. Щевченко.
[/i]
Знай: ми бо́ремось,Тарасе,
Бог допомагає.
Наша віра перемогу
до нас наближає.
І ми б’ємся з ворогами,
нищимо, вбиваєм,
нашу землю та їх кров’ю
щедро одобряєм.
Тож хай знають вороженьки:
як прийти з війною
і надалі помаленьку
б’ються між собою.
Хай всі знають: Україна -
вільна є держава!
Вказувати як нам жити
в них немає права.
Боремося ми, Тарасе,
встань та подивися.
І сьогодні з нами Богу
ра́зом помолися.
Гідно б’ємося, Тарасе,
всі за нашу волю.
Бог нехай нам посилає
мир і кращу долю.
Хай синам - всім козаченькам,
Бог гріхи прощає,
наша славна Україна
за́вжди процвітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
Два тижні запекла війна в нас триває -
Розбиті скрізь села й міста.
Тріу́мфу кацапів ще досі не має..
І це для них - просто біда!
П’ятсот одиниць воро́жої те́хніки
Пронеслось до Харкова й Сум,
Такі озвірілі, готові всіх стерти,
Роби́ти безчи́нства і глум.
Та знов десь поділись, в тумані згубились,
Гуляють десь досі в полях.
Без "відьом", що із Конотопу з'явились,
Орда не згубила б свій шлях.
Бо відьми кацапам заслі́пили очі,
Завіяли снігом сліди -
Розбита вся техніка, димить потороча,
Ординців живих не знайти.
Мабуть у кобзона - концерт вже триває,
То дружньо до нього пішли.
Там ленін і сталін, "пуйла" лиш немає,
Просив, щоб його привели.
Тож, нумо, ординці, вилазьте із лісу,
Мандруйте усі на концерт.
А ні, додамо ми вам жару до хмизу
Й зітремо на попіл - ущент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
[i] І буде син, і буде мати
І будуть люде на землі.
Т.Г.Шевченко
[/i]
Ми будемо з ворогом битись,
свій край боронити,
бо - це українська земля.
Немає куди відступати,
бо є що втрачати –
за нами всі села
й міста.
За нами країна
і вся українська родина,
за нами батьки і діди,
і мати, дружина,
й малесенька зовсім дитина –
їх ми вбережем
від біди.
В останньому видиху,
в останньому вдиху,
і краплі останній крові,
ми будемо гідно триматись,
свій край захищати,
ми всто́їмо й будем
живі.
Загоїмо рани,
омиті гіркими сльозами,
утішимо вдів, матерів..
Ми будемо за́вжди старатись
поля засівати,
щоб край процвітав
крізь віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Десь «на росіі» мої се́стри...
Тепер, на жаль, їх вже нема:
Родинні нитки ущент стерти
Змогла проклята ця війна.
В чоти́рнадцятім промовчала,
Як сина везли хоронить,
Хоч горе серце розривало
Й не знала як надалі жить.
Тепер відкрито заявляю:
Рідні́ позбавила війна.
Я вашу «рашу» проклинаю!
Хай Бог змете її до тла.
Нехай сторицею віддячить
Вам всім за горе, за війну.
Я вам ніколи не пробачу
За вашу підлість ось таку.
За те, що тихо промовчали
Як вас збирали на війну.
Ви свого «путька» не спиняли,
Принесли горе нам, біду.
Тепер стріляєте відкрито
По наших селах і містах.
Людей, дітей вже стільки вбито..
А вам загарбати - мета?!
Загарбати і нас звільнити..
Від чого?– я спитаю вас.
Одне лиш - це життя лишити!
І це ви робите в цей час.
І хто тепер із нас–фашисти?
Включайте мізки, накінець..
Ми виметемо вас начисто..
Моліться Богу, вам– кінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Цікава позиція Криму..
Гей, люди! Скажіть, шо у вас?
Ви ніби у хмарах незримих,
Чи може ви б’єтесь за нас?
Чи може ви разом з москвою
Ідете в нас «нациків» бить ?
І смерть нам несете з собою,
То будем і вас тут душить.
Чекаєте хто переможе
Й тоді хто до рук прибере?
Немовби вам, знатним вельможам,
В тарілочці дань піднесе.
Чи може настільки вже вбили
Стремління до волі, ваш дух,
За вісім цих років промили
Вам мізки й запал ваш потух?
Гей, люди, прошу відізвіться!
Лиш осторонь ви не сидіть..
Додому назад поверніться,
Бо разом прийдеться нам жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Російський кора́бель, навівши гармати
На острів Зміїний, вказав, щоб здались
Бійці гарнізону, інакше стріляти
Почне та з землею здійме все увись.
Але прикордонники досить спокійно,
Сміливо "москві" відказа́ли: "..Іди.. "
І всі зрозуміли цей вислів дослівно...
Трималися хлопці - проте не здались.
Тож, «рускій корабль», ти йди за призначенням
Ось так, по похилій, сам знаєш куди.
А де ти потонеш – немає вже значення.
На часі у нас відновля́ти мости.
Мости і будинки, дороги розбиті,
Що знищив ущент ти у селах, містах.
І будемо далі спокійно ми жити,
Та сіяти жито, пшеницю в полях.
В нас – чиста земелька, свята, українська,
Де завжди буяли розкішні жита́,
Ніколи не ступить нога вже ординська...
Іди, корабе́ль, у свої болота́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Дрімає ніч десь у садочку
І все накрила темнота.
Старенька - в кріслі у куточку:
Ні сліз, ні страху – пустота...
Позаду розпач, неспроможність
Страшні події зупинить...
Та покриває безпорадність
Надії праведної нить.
В чеканні блимає світильник
І вічно тягнеться ця мить..
Безжально цокає годинник,
А серце тисне і щемить.
І так невпинно калатає,
Тріпочеться, мов горобець.
Таблетка не допомагає..
Неспокій.. Хай же йому грець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Пройшло століття.. Знову Крути
І знову йде запеклий бій.
Чи заново змогло б все бути
У день новий воєнних дій?!
Свою земельку відстояти
Тепер ми здатні у цей раз.
А довелося ж то чекати
Століття довге... І весь час
Була рідненька Україна
Під гнітом виродків совка:
Весь час схиляли на коліна
І рід наш нищили до тла.
НКВДешники, чекісти
Людей гноїли в Соловках..
За правду, віру, совість чисту
Усі вмирали в таборах.
В часи страшні голодомору,
І ще в буремні дні війни,
Багато гинуло народу,
Та не ламалися вони.
Дух український не зламати,
Не знищити козацький рід.
І рідну Неньку захищати
До бою встав увесь нарід.
І знову Крути, знов стріляють,
І в цей раз - танками повзуть.
Ординцям хлопці страх вселяють,
Та з дронів їх добряче б’ють.
Те ж саме поле, ті ж дороги,
Проте війна уже не та.
Москва принесла смерть та горе,
Тепер горіти їй до тла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022
Аж вісім років у нас йде війна,
Вже й раша відкрито напала,
Та байками досі годує вона,
Що ніби в лісах заблукала.
В останні роки я тим тільки жила,
Щоби відомстить за дитину,
Чи їла, чи спала – все тліла душа,
І мрія жевріла єдина:
Щоб згинула раша, пропала навік,
Ніде не лишилося сліду,
Мій біль щоб кацапам сторицею пік,
Прах їхній розвіявсь по світу.
Та жаб щоб загнати в болото назад -
Хай велич свою прославляють,
Хай кумкають звідти й шикуються в ряд,
Та тільки назад не вертають.
Бо їхня земля – це оті болота,
А рід - це монголи і мокші.
А Матінка-Русь – це земелька свята!
Не місце московським тут вошам.
Хай згинуть ті нелюди і пропадуть,
Земля хай під ними палає,
Та їхнього сліду ніде не знайдуть...
Україна нехай процвітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Без оголошення війни,
Так Гітлер нагло в сорок першім
Послав на Київ літаки,
Щоби бомбить в години темні.
З тих пір пройшло багато літ,
В минуле відійшли фашисти.
Нова біда на цілий світ:
Війну розпочали рашисти.
І хто посмів, оте - "пуйло"?!
Той підлий виродок проклятий?!
І що в тій голові було,
Що дав наказ у нас стріляти?!
Так само підло учинив:
Коли всі люди мирно спали,
Годинник п’яту лиш відбив,
По Україні вже стріляли.
В облогу нас із всіх сторін
Взяли і градами паляли..
Тож москалям в вогні горіть,
У пеклі їх вже зачекались.
Своєї мало їм землі?
Прийшли, щоб нашу захопити?
Хоча ми люди не скупі,
Та «фіг їм» метрів два вділити.
Нехай собаки розтягну́ть
Кістки ординські в нашім полі,
Нехай ворони розклюють,
Щоби й не бачити ніколи.
А ще мерзотнику-"пуйлу",
Живцем горіти щоб у пеклі.
Злу вийти звідти, як в пургу,
Не бачити ніколи дверці.
Щоб вже навіки залишивсь
"пуйло" з чортами й відьмаками.
Бо від людей ти заслужив
Одні прокльони..Проклинаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
[i]Матрос Скакун Віталій Володuмuровuч,
окремuй батальйон морської піхотu.
Щоб зупuнuтu просування танкової колонu,
було прuйнято рішення на підрuв Генічеського автомобільного мосту.
Віталій підірвав міст разом із собою, ціною свого життя.
Указом президента України від 25.02.22 року
Віталію Володимировичу Скакуну
присвоєно звання Героя України (посмертно).
[/i]
Зриваються вирви, палає земля,
Розноситься ревище танків,
Стріляють десь зблизька, стріляють здаля:
І вчора, й сьогодні вже зранку.
І пруться із Криму кацапські скоти –
Генічеський міст перекритий,
І щоб у Херсон не пустити, спасти,
То треба їх тут зупинити.
А як це зробити, як тут на мосту
Провозять гармати і танки.
Кацапи проїхали вже не версту,
Щоб нас – українців вбивати.
Ціною життя не пускають орду
Всі хлопці з морської піхоти,
Колону вже знищили тут не одну,
А ті до нам пруться, мерзоти.
І щоб зупинити навалу страшну,
Потрібно цей міст підірвати,
Це взявся зробити Віталій Скакун..
О, Боже, голосить десь мати!
Бо як передати словами той біль -
Не відаю, навіть, не знаю..
Останні слова, що донеслись звідтіль,
Віталій сказав: « Підриваю.»
Ось - справжній Герой! І своє він життя
Віддав за спасіння країни.
Пишаймось ним, друзі, родина, сім’я..
Він – справжній Герой України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Ловіть диверсантів, вишукуйте гадів,
Які вже ховаються в наші двори.
Ви можете їх на шматочки порвати,
Та, Боже боронь, щоби їх відпустить.
А можна іще на 102 подзвонити,
І звідти приїдуть та їх заберуть,
Й допоки він буде чекати й сидіти,
Тримайте ломаку, щоб нею пальнуть.
Отак, межи лоба, щоб очі іскрились
Та в них засвітились червоні вогні,
Щоби пам’ятали, як в нас опинились,
І як це вбивати людей на війні.
Вишукуйте гадів! Їх легко впізнати,
Потрібно спитати один лиш пароль,
Заставте його «паляниця» - сказати,
Повірте: не скаже, бо він – ідіот.
Це слово лиш наше! Воно – українське!
Це символ родючості, миру, добра!
І як кацапня все не крала ординська,
Та слово присвоїти це не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Ніколи не думала, що прислухатись
Я буду щодня і весь час:
Посидіти ще, а чи може зриватись
І бігти у погріб, підвал;
Що стану за звуком тепер розрізняти
Які там гудуть літаки,
Що серденько може ось так калатати -
Це страх так дається взнаки.
Ніколи не думала: в нашім ось краї,
Що так розпочнеться війна...
А клята росія все преться, стріляє..
Хай буде проклята вона!
Ніколи не думала: градами крити
Нас будуть із різних сторін,
Й руками ми голими будем душити
Шмаркатих ось цих москалів.
Ніколи не думала: зможем зібратись,
Відважно їм пики товкти,
Що буду тепер я ось так матюкатись...
О, Господи милий, прости!
Ніколи не думала: дружно й всі разом
Ми Київ почнем боронить,
За термін короткий, з маленьким ось часом,
Тут зможемо їх задушить.
Тож, нумо, берімося знову до бою,
Бо ранок вже новий настав,
Тепер ми всі можем пишатись собою:
Герої в нас – світ ще не знав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Стоїть на дорозі ось знак вказівний,
Показує напрям простіший.
То все для вас,«братці», від нас путівник,
Щоб мчати змогли ви скоріше.
На ньому три букви знайомі усім,
До болю такі вже вам рідні.
Тож, швидко за напрямом йдіть, москалі,
Бо цього ви шляху всі гідні.
Сюди вам дорога й такі вам квітки!-
Ось так зустріча Україна.
А фейки - придумані вами плітки,
Засуньте собі у торбину.
Якого ви чорта приперлись сюди?
Для чого прийшли із війною?
Хотіли ви смерті всім нам принести?!
Та ні – заберете з собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
О, Боже, врятуй Україну!
Від зла "кацапні" захисти,
Не дай їм зробити руїну.
Помилуй нас, Боже, спаси!
А ще збережи українців,
Що стали на захист землі,
Хай кулі від зброї чужинців
Йдуть мимо - й всі будуть живі.
Мій Боже, візьми під опіку
Усі українські міста,
Щоб наша Вітчизна довіку
Незнищенна - вільна була.
Хай стане, як завше, єдина
І Крим повернеться й Донбас.
Хай мати не плаче за сином.
О, Боже, помилуй всіх нас!
Мій Боже, твої ми всі діти.
І в нас Україна - одна!
Ми хочемо в мирі тут жити.
Хай спиниться клята війна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Оговтались, люди?! Чи ще хтось боїться
Й біжить до крамниці, щоб солі купить?
Не бійтеся, любі, те все – якось буде...
Для нас головне - це свій край боронить!
Гуртуймось, вставаймо та йдем боронити,
Хто ж зробить крім нас це і хто, як не ми.
Коли ми всі ра́зом, то нас не зломити
І жодні тоді не страшні вороги.
Як Гітлер колись,знов напали зненацька,
Коли ще всі спали і бачили сни,
А вбивчої техніки гнали багацько –
Із різних сторін до нас пхались вони..
Із Криму – в Херсон, із росії – у Харків,
Під Сумами також поля у вогні.
І небо стогнало, скрізь ревище й гаркіт –
Аж скло тарабанило в кожнім вікні.
Бої на Донбасі і б’ється Житомир,
Чернігів весь день у пекельнім вогні,
Бомблять з Білорусії наший Гостомель…
Та пекло їм зробимо ми у війні!
Одна в них мета – захопити наш Київ,
І владних своїх посадить "холуїв",
А Київ – Герой і ніхто ще не видів,
Щоби москалеві він здатись зумів.
Тож, нумо, до бою! Хто чим і як може…
Хоч якось підтримати наших бійців.
Вони в нас – найкращі та гідно боронять
Для нас Україну від цих москалів.
25.02.22р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Вставай, піднімайся, народ України,
Бо Ненька сьогодні в вогні,
На захист Вітчизни, старого й дитини
Ми відсіч дамо кацапні!
Вставай, піднімайся, хто може тримати
В руках бойовий автомат,
Хто здатен, спроможний людей захищати-
Вперед! І ні кроку назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
А чи сильніш затягне завтра
Нас у проклятий вир війни?!
Та з нами–Бог, із нами–правда,
І ми не маємо вини.
Не йдемо ми у чужі землі
І не несемо смуту, кров,
Бо прагнем миру в дні буремні
Та хочем вирватись з оков.
Із тих оков, що московія
Щоденно втягує міцніш -
Вже канонаду як стихію
Все ближче чуємо й частіш.
Ізнову вирви, знов снаряди,
Погрози ллються із кремля..
Не сплюндрувати вже їм правди,
Бо українська в нас - земля!
Прабатьківська із споконвіку -
Її потрібно боронить,
Щоб наші діти і онуки,
Під мирним небом змогли жить.
Ми станемо усі до бою
На захист рідної землі.
І не злякає нас війною,
Той виродок, що у кремлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
В руках тримала його лист -
сто раз читала,
тих слів прочитаних й той зміст
все не сприймала.
«Я не приїду, не чекай..
кохаю іншу.
Мене забудь. Навік прощай!
Більш не напишу.»
Не вірила своїм очам:
Невже це - правда?!
Подушка мокра по ночах –
коханий зрадив.
Поїхав десь на чужину́,
на заробітки,
та залишив її одну
й маленьких діток.
А там забув він про сім’ю,
що так чекала,
та поміняв на ту чужу..
Якби-то знала…
І ось тепер тримає лист
перед очима..
Вкриває тихо падолист
ніч за дверима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
В нас Ангели досі злітають у небо -
Щоденно у військо небесних бійців.
А влада все очі відводить ганебно,
Бо злочини досі ніхто не розкрив.
Не знаємо ми хто стріляв на Майдані,
Хто винен із них в Іловайськім котлі..
Із серця країни крова́вляться рани
І повняться ріки слізьми матерів.
Все ллються з екранів лише́ обіцянки,
Одні теревені й пусті балачки,
А чи не пора виставляти рахунки
За смерті, за сльози, за чорні хустки?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Вітаємо щиро і маму, і сина,
Бо свято подвійне: в обох – іменини.
Синочка Василя і маму Ірину
Спішить привітати вся наша родина.
Закинула доля далеко від дому
І що буде далі – було невідомо..
Проте, коли сина вона народила,
То знала, що треба назвати Василем.
В родинному дереві, ще із коріння,
У кожній сім’ї було їм’я Василя:
І прадід, і дід, і брати, і племінник,
І в неї родився, також, свій Василик.
Василик вже виріс і став він – Василь,
Хай шлють привітання йому звідусіль.
Наділить хай Бог йому щастя і долю,
А Матінка Божа прикриє рукою,
Де буде потрібно, й від зла вбереже,
Та Ангел-Хранитель хай поряд іде.
Хай завжди в усьому щастить мамі й сину,
Хай вас поважають і люди, й родина.
Достатку, добра, благополуччя у дім,
Хай буде підтримка і злагода в нім,
В кімнатах лунає дитячий скрізь сміх
Та завжди із вами йде поряд успіх.
Хай всі починання і добрі затії
Приносять лиш радість, й збуваються мрії.
В родинному дереві весь родовід
З нових додається хай з гілок і віт,
І Бог посилає всім МНОГАЯ ЛІТ!
13.02.2022р
+++++++++++++++++++++++++++++++
Вітаю
Дозволь , сестричко, привітати
У день народження Тебе
І щастя щиро побажати,
Адже воно таке просте…
Жіноче щастя - щастя в дітях:
Двійнята-донечки, синок,
Адже хороші в тебе діти:
Вероніка, Діана, Васильок.
Дорослі діти, мають сім’ї
І стежка в кожного своя,
Вже тільки внуками радіти
І ними повниться сім’я,
Тебе вітаю і Василька,
Бо день народження співпав,
Різниця в день лиш - невеличка.
Тепер й Василик татом став.
Вже вдруге стала ти бабуся,
Бо перший внук твій – Андріан,
Хай будні в радості несуться,
Й не сходить усмішка в вустах.
Тож побажаю всім здоров’я,
Бо це в житті є головне,
Хай доля вам й Господня воля
Багато літ усім несе.
13.02.24 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Згущаються хмари густіше-густіше,
Про напад московський сказав президент.
Можлива війна: не тепер – то пізніше, -
Вже всім зрозуміло,на даний момент.
Війська на кордоні, в Криму, Придністров’ї,
Немовби, навчання веде Білорусь,
Щоденно і далі стріляють на сході..
Рішили в облогу нас взяти, чомусь.
Кого ти лякаєш, старий шизофренік?
Ніхто не боїться! Ти тільки ступи..
Для твого сміття наготовлений віник,
Зуміємо вправно ми ним підмести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Засріблилася паморозь біла
І сховала в зимовий туман
Ту надію, що ледве жевріла,
Біль утрати та зболених ран,
І весь розпач, й буденні тривоги,
І предовгі сумні вечори,
І журбу, що несла до порогу
Чашу смутку й тривоги у сни.
Все це десь залишилось позаду,
А попе́реду жде пустота,
І лиш шлейф із холодним туманом
Мої думи щільніш обгорта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Завірюха розгулялась,
Кучугури намела,
Покривалом застеляла
Всю дорогу до села;
Обгортала всі дерева,
Що обабіч поросли,
Щоб в цю віхолу лютневу
У кожусі ті були,
Щоб не мерзло їх коріння,
Ані гіллячко ламке,
І морозного скрипіння
Їм б не чулось, та м’яке
Застеляла покривало
На засніжені поля,
Щоб там жито спочивало,
Та поорана рілля.
А як сонечка весняні
Всіх розбудять промінці -
То з проталин сіро-тьмяних
Вверх проткнуться пагінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
На Вінниччині в ріднім краї
Поля всі снігом замело.
Втопає в сніжному розмаї
Клітенка - це твоє село.
У цім селі ти народився,
Пройшло дитинство, підростав,
В Кропивні в школі ти учився..
Не зоглядівсь – дорослим став.
Життєва стежка від порогу
В поля безмежні пролягла,
Ти вибрав вже свою дорогу -
І доля в світ цей повела.
Студентські роки безтурботні,
Немов ті коні пронеслись,
Закінчив ВУЗ - вже на роботі,
І часто їздиш, як колись,
Додому..Там, де рідна хата,
Де квітнуть айстри під вікном,
Де завжди виглядає мати,
І стара груша за садком.
Позаду всі свята різдвяні,
В права вступив вже новий рік
І в дні січневі, морозяні
Йде свято знов на твій поріг.
Це – День народження й сьогодні
Прийшов до тебе Ювілей,
Тож побажань хай лине сотні
Й багато в дім іде гостей.
Тебе вітатиме родина
І баба Ганя поміж них,
Хоч ти - дорослий – все ж дитина.
І я вітаю від усіх.
Всі зичимо щасливу долю,
Здоров’я міцне, Многа Літ,
І щоб всього було доволі:
Добра, достатку на весь вік.
Щоб завжди сонечко світило
Промінням теплим на твій шлях,
Кохання в серці пломеніло,
Як квіти, що цвітуть в полях.
Господь нехай благословляє
І Мати Божа береже,
Хранитель-Ангел захищає
І поряд хай з тобою йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Аеропорт під обстрІлами..
Смерть наче стрілами
Вправно влучає в бійців.
Стіни попадали,
Блоки розкидало -
Вижить не кожен зумів.
Розбите летовище..
Кіптява, згарище..
Плавиться в танку броня.
Влучно снарядами,
Криє каскадами –
Ворог стріляє щодня.
Кіборги зморені,
Але нескорені,
Відсіч дають ворогам.
Чекає країна..
В тривозі родина
Молиться слізно богам.
За Україну –
Свою Батьківщину
Вистоять тут до кінця:
До останнього вдиху,
Останнього видиху,
До останньої миті життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Нумо, друзі, щедрувати,
Жодну хату не минати!
Із Меланкою, з козою,
Ми веселою юрбою
Йдем від хати і до хати
З Новим Роком всіх вітати.
Тож дозвольте, господарю,
Вам щедрівку заспіваєм:
Щедрі, щедрі, щедрівочка,
Ваша дочка у віночку,
Ваша жінка у намітці,
А синочок ще в колисці.
Нехай будуть всі здорові,
Білолиці, чорноброві;
Хай достаток буде в хаті,
Щоб були усі багаті.
І жили завжди у парі.
Щоби ладилось в кошарі:
Всі овечки покотились,
А корови потелись,
Щоб родило жито й просо,
Та врожаї гарні в осінь
Ви збирали у комори
І порядок був у дворі.
З Новим Роком! З новим щастям!
Хай в житті усім все вдасться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SxPQCtudDnI[/youtube]
Я дякую, Боже, за шлях мій, дорогу,
Якою я досі іду по життю.
Якщо не зважати на біль і тривоги,
То все таки в світі ще цьому живу.
Я дякую, Боже, що завжди ти поряд
Й мене направляєш на правильний шлях,
Що ти випробовуєш розпачем, горем -
Здолаю усе, бо ціную життя.
Я дякую, Боже, тобі за світанки,
За час для родини в ясні вечори,
За змогу літати у снах аж до ранку,
За світ, що для мене ти, Боже, створив.
За дім, що я маю, дітей і онуків,
Що я не самотня у цьому житті,
Що маю багато надійних я друзів,
Які - добре знаю: не кинуть в біді.
Я дякую, Боже, за дощ і за сонце,
Проміння ласкаве, що гріє теплом,
За квіти, що завжди цвітуть під віконцем,
За верби похилі над нашим ставком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936809
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
(12 липня 1971року - 9 лютого 2015року)
Село Бистрик Бердичівського району Житомирської області.
Молодший сержант, стрілець 10-го окремого мотопіхотного батальйону, 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 9лютого 2015року в селі Гранітне Волноваського району Донецької області під час ворожого мінометного обстрілу.
Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
Присвоєно звання « Почесний громадянин Бердичівського району» (посмертно).
В Бердичів ве́зли хоронити
Аж двох бійців – доба чекань...
Юру в Гальчин, Сергія в Бистрик
Доставлять рідним для прощань.
Страшна ця звістка, серце мліє,
В скорботі місто і район.
Війна нікого не жаліє:
Попав під о́бстріл батальйон.
Сепари градами гатили –
В Гранітному горять хати.
Бліндаж армійці не накрили;
Снаряд ворожий впав туди.
Змішались в купу сніг з землею
Навкруг розкидало тіла.
Із кров'ю тут калюжі глею,
А поряд вирва не одна.
В повітрі з диму чорна хмара,
І стогін ранених бійців:
Той у свідомості, той марить,
А ще є хлопці неживі.
Солдатів везли хорони́ти
Додому в цинкових труна́х..
Сергія Ковтуна зустріти
Вже батько, й мати не змогла.
Їх час минув, вони на Небі,
Не має й брата вже в живих.
Таке ось горе: він, середній,
Віддав життя й пішов до них.
Тепер лиш сонце тепле світить,
Із вітром гомонить трава,
Де у могилах батьки й діти...
Аж трьох братів уже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Ящук Валентині Борисівні до ювілею:
Різдво постукало у двері,
Кутю принесло до вечері
Й сім’ю зібрало за столом..
Господня зірка над селом,
Яка вечерю освятила
І радість в хату поселила.
Усі святкують тут Різдво,
Наїдки на столі й вино,
А за столом уся родина,
Між ними наша Валентина.
Вона – дочка і жінка, й мати,
І теща ще своєму зятю;
Сестра найкраща для братів,
Й хороша сваха для сватів;
Для мами Ніни й тата Бори
Дочка турботлива і добра;
Підтримка в праці та у мріях
Для чоловіка, для Сергія,
Єдина, вірна і кохана,
Як зірка в небі незрівняна;
А для двох доньок: Юлі, Алли,
Вона найкраща в світі – мама;
І теща-мама для Сергійка..
А в хаті гарна господарка.
Не стихли ще свята різдвяні,
Звучать колядки гучні, гарні,
І знову свято у родині:
У Ящук Валі іменини.
І їй сьогодні – сорок п’ять!
Усі спішать її вітать.
А з ними і сусідка Таня
Із ранку щирі шле вітання.
Хай буде день цей – гарним святом,
Хай в дім гостей іде багато,
Лунають тости за столом,
Й колядки линуть над селом.
І Валі щиро побажаєм:
Земне життя хай буде раєм,
Здоров’я міцного і щастя,
Нехай в житті усе удасться,
Хай буде радість у оселі,
Здорові діти і веселі,
Нехай луна дитячий сміх,
Й всіх супроводжує успіх.
Від всіх людей тобі пошани,
А від дітей своїх поваги.
Щоб довгим був життєвий вік,
Бажаєм МНОГА, МНОГА ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Вже зайшов до нас у двір
Водяний блакитний тигр.
Через гай йшов, через ліс
І надіємось: приніс
Позитивних тільки змін.
Щоби був щасливим він,
Нам потрібен тільки мир,
Повернувся Крим, Донбас,
Вірус не тривожив нас,
Маски щоб з лиця зняли
Та спокійно всі жили;
Радість в хату і добро,
Щоби затишно було;
Щастя кожному в житі,
Впевненості у путі,
Й супроводжував успіх,
Мрії щоб збувались всі.
Тож надіємось: все це
Тигр Водяний несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Базилівському Сергію Анатолійовичу
до ювілею:
Тобі п‘ятдесят – це багато, чи мало?
Це лиш половина дороги в путі,
Це є півстоліття, в якому бувало
Багато всього у твоєму житті.
Бували і злети, були і падіння,
І горе було, заглядало у дім,
Як втратили свого синочка Колюню,
То серце тоді розривалось навпіл.
Та була підтримка від жінки й синочків,
І горе страшне́ ви ділили на всіх.
Не дав вам Господь ані жодної дочки,
То дасть - невісток вже діждетесь своїх. .
В родині сини є – це ваша надія,
Це ваша опора в подальшім житті,
Коли всі зберуться, то серце радіє
Й немає межі для отих почуттів.
Що значить для батька те - виростить сина?!
То значить, що в світі він жив недарма.
Віталік і Саша, й ще Вася – дитина,
Нікого за них найрідніших нема.
Синочків аж троє, Оксана – дружина,
У тебе є хата, за хатою сад,
Де вишні ростуть, і груші, й малина -
Ви скрізь в господарстві наводите лад.
Сьогодні зберуться в родинному колі,
Усі найрідніші за вашим столом.
Тож буде і втіхи, і тостів доволі
І пісня здійметься аж ген за село.
Я хочу тебе з ювілеєм вітати,
Наллявши по вінця у келих вина.
І хочу від щирого серця бажати,
Щоб доля щаслива надалі була.
Здоров’я міцного, щоб лилось рікою,
Тобі в цьому домі, дружині синам,
Взаємна довіра між них і тобою,
Підтримка і злагода в хаті була.
Щоб завжди збувались всі мрії, бажання,
Щоб вас супроводжував успіх в житті,
Щоб лише міцніло з роками кохання,
І радості було багато в сім’ї.
Хай Матінка Божа усіх захищає,
І сили Господь посилає щодня,
А доля хай щедро років наділяє
Усім в цьому домі на МНОГІ ЛІТА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Якби молодість знала, якби мудра була,
Глибу скелі рубала б і крізь гори пройшла,
Підстелила б м’якеньким на своєму путі
Щоб не боляче падать у подальшім житті,
Не робила б помилок - йшла на вірний лиш шлях,
Засівала добро лиш у родючих полях.
Якби молодість знала, якби мудра була,
То багато б змінила, людству радість несла.
Якби старість зуміла, якби старість змогла,
То ту глибу рубала б, щоби молодість йшла:
Прокладала б дорогу, навпростець, у полях,
Щоби сонце світило на тернистих шляхах.
Якби молодість знала, якби старість могла,
То життя би змінилось - світ зазнав би добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
Так хочеться морозу й сонця -
Тієї сніжної зими,
Де ніжать очі крізь віконце
Пухово-білі килими́
І візерунками на шибці
Зима змалює полотно,
Мороз, зібравши гами в скрипці,
Жбурне мелодію в вікно.
Заслухається буйний вітер
Й принишкне тихо у кущах.
Не донесеться й звуку звідти
Та в гіллі задрімає птах.
Дерева всі покриє іній,
Що діамантами блисти́ть,
А сніг в затінку – синьо-синій, -
У кучугурах, немов, спить.
Сніг простягне́ться так далеко:
Ген за поля, у синю даль,
Поселить радість у серденько, -
Із нього вижене печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Волонтеру АТО та ООС
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
В цієї жінки – сива голова,
Хода її змінилась і постава -
Та оптимізмом сповнені слова,
І духу міць додалась і тужава.
Закрались зморшки в кутики очей,
Та вогники добра в них досі сяють.
Буремних стільки днів, недоспаних ночей
Позаду.. Йшла вперед – бо там чекають..
Бо там на сході, в пеклі вогнянім,
Бійці, що Україну захищають –
За кожен клапоть нашої землі
Там кожен день хтось мужньо помирає.
Вона спішить.. Летить до них щодня,
Щоб крапельку тепла привезти з дому –
За вісім років стала всім своя
І рідною як мама – не одному.
До Перемоги! – це її девіз –
Подоки не прогоним супостата!
Щоб мир настав й не було більше сліз,
І горем не наповнювались хати.
В цієї жінки - сива голова,
А до війни ж була колись чорнява..
Та додають снаги її слова:
Ми переможем! Україні Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Щиро вітаю з Днем народження!
Василь Миколайович, щиро
Сьогодні вітаю я Вас,
Життєвих гараздів хай щедро
Вам доля дарує в цей час.
Здоров’я міцного, наснаги
І щастя для Вас повен дім,
Йде радість в життєву дорогу,
Й приноситься тільки успіх.
Приємних сюрпризів, моментів
Хай буде побільше в житті,
І посмішок щирих онуків,
Й підтримки від діток своїх.
Піднесений настрій, бадьорість
Нехай з Вами будуть завжди,
Бажання щоб було й можливість
До цілей поставлених йти.
Хай Вас береже Божа Мати,
І Ангел Ваш йде слід у слід,
Щоб зміг Вас завжди захищати
Ще Многая, Многая Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Немає тебе, мій синочку:
Забрала війна в грізний час…
Та рідний мені голосочок
Я чую й здригаюсь щораз.
Здається, недавно загинув,
А вже ось минув сьомий рік…
В твоєї ж сестрички дитина
Зростає.. Йому десять літ.
І дуже він схожий на тебе -
Це міміка, жести і рух.
Як бачу його біля себе,
В цю мить не збагну: син, чи внук.
І подумки я у дитинство
Твоє повертаюсь назад..
Гнітить в нім нелегке сирітство,
Там бачу я хату і сад.
Ти бігаєш в нім і щось робиш -
Все це так знайоме мені,
Смієшся чи просто говориш –
Ці жести такі дорогі.
Це все повернулось в онуку:
Племінник тобі, син сестри.
До болю знайомі всі рухи,
Всі ті, що у тебе були.
Хоч мав ти життя закоротке,
Та слід по собі залишив,
Бо доля призначила чітко:
Щоб внук за обох в світі жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
(за світлиною моєї подруги Наталії )
-Ну що, мій коханий, тобі як ця хустка?
Я зранку для тебе сьогодні вдягла.
Збиралися в ліс, бо настала відпустка,
Тож вділа щоб тепло і гарна була.
-Для мене найкраща, моя ти - зозулько,
І в цілому світі така ти одна.
Моя ти дружинонька, мила голубко,
І де ти пройдеш - там розквітне весна.
Та серце по вінця наллється любов’ю,
Захочеться жити, кохати, творить.
Я хочу за руку йти разом з тобою,
Підтримкою бути в житті та любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
Тернова хустина в бабусиній скрині
У схову на свято, лежить у кутку,
Як личить вона її внучці-дівчині,
Коли напинає голівку свою.
Барвистий віночок, квітчаста хустина –
Це символи нації, код в них, душа,
В них мальви квітують, червона калина,
Колосся із жита канву прикраша́.
В них рута і м’ята, хрещатий барвінок,
В них я́блуні цвіт і дубові листки́,
Вони випромінюють барви веснянок -
Подібне у світі ніде не знайти.
Хустки́ одівайте на свято і в будень,
Дістаньте із скрині – нехай не лежать.
Вони обере́гом дівчатам всім бу́дуть,
Пове́рху голівки якщо пов’яза́ть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
Пам’яті Крикотнюк Галини Євгенівни
присвячую:
Ось знов зима.. І замітає
Холодним снігом ті сліди,
Де ти ходила в ріднім краї –
Вже не повернешся сюди.
Сюди, де є твоя хатина:
На Молодіжній, у кутку,
Де під вікном росте калина,
Що ти садила в холодку.
Ростила сина і дві доньки,
І дружну мала ти сім’ю..
Та горе дітям на долоньки
Вже клало торбу із жалю..
Поклало тугу і ті сьози,
Які лилися тобі вслід:
В туман зимовий, наче в роси,
Пішла ти вранці в інший світ.
І Ваню- внука, й дочку Юлю
Забрала, й з ними ти в Раю,
А тут рядном з туги та муки,
Покрило хатоньку твою.
Тепер стоїть сама – сирітка
В селі, в Караковім Кутку,
Лиш зрідка скрипне темна хвірта,
В завісах, а чи на гачку.
Вселилась пустка на подвір’ї,
Тьмяніє в вікнах жаль та сум,
І всі дерева в сірий іній
Поглинув час, й немов заснув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
День Армії, друзі! Зі святом!
Я щиро вітаю усіх.
І зичу здоров’я багато,
Та довгих життєвих років.
Я зичу прихильності долі,
Господь хай усіх береже,
Щоб ран не зазнали і болі,
Хай Ангел ваш поряд іде.
Всім витримки, сил і терпіння,
І мирного неба вгорі,
Наснаги, удачі, везіння,
Спокійних армійських доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
Потрібен мир нам всім сьогодні
Й щоби скінчилася війна.
Втомились деякі, вже й згодні
На все.. Але яка ціна?
Готові поступки зробити,
До раші на поклон піти,
Із ДеНееР поговорити,
Щоб компроміс якийсь знайти.
Щоб демону з кремля вгодити,
Щоб він не сердився на нас,
Щоб дав спокійно всім нам жити,
І наступив вже мирний час.
«Послухайте..» - скажу –« Пано́ве!
Нам не потрібен мир такий.
В ярмо себе загнати знову? –
Цей шлях невірний та крихкий.
Потрібно скільки ще вампіру?
Чому ми має догоджать?
Не має кровопивця міри –
Все буде крові вимагать..
Культуру нашу не сприймають:
Ні нашу мову, ні пісень;
Грабують, нищать, убивають,
Нас не вважають за людей.
Вже стільки крові пролилося
І море виплаканих сліз..
А щоби краще нам жилося,
То треба: чорт щоб в землю вліз.
Лиш під землею йому місце,
А не сидіти у кремлі,
Бо він є нелюд і убивця..
А щоб прийшов кінець війні,
То нам потрібна перемога:
З Донбасу вигнати заброд,
Крим повернути і в дорогу
Хай своїм шляхом йде народ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Пам’яті моєї сестри Ніли присвячую:
Вже двадцять три… А час спливає..
І спомин тягнеться назад
У ті часи, де ще не знаєш:
Яким зросте маленький сад.
В садочку саме посадила
Ти молоденькі яблунІ,
Надія серце твоє гріла,
Що вродять яблучка смачні.
Що будуть ними смакувати,
І діти й внуки гамірнІ,
Коли у гості приїжджати
До тебе будуть вони всі.
Ті яблуньки́ ти полива́ла,
Зігріті сонячним теплом,
Але тоді іще не знала,
Що не збереш ти за столом
Ані дітей, ані онуків..
Що вже життя йде вшкеребеть..
Що не візьмеш дітей на руки..
Попе́реду – жахлива смерть..
І в двадцять три не стане сина –
Він за тобою пІде вслід.
Покриє ту́гою роди́ну
І потьмяніє білий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Надії Ананівні Томчук (Білик)
Вітаємо з ювілеєм!
Рядном біленьким простелила
Зима подвір’я до воріт,
І ювілей новий зуміла
Додати знов до твоїх літ.
В цім ювілеї – світла дата
І огляд прожитих років,
В яких було всього багато:
І щастя, радості, жалів.
Багато радості у квітах,
Що літом пахнуть під вікном,
Та більше радості у дітях,
Коли зберуться за столом.
Сьогодні всі спішать до хати,
Яка збере усю сім’ю
І будуть радісно вітати
Бабусю, матінку свою.
Приїдуть в гості Саша й Алла
І любий їх синок Назар,
А також, Леся із Русланом,
Іще малесенький Богдан.
Дідусь їх - Стьопа, стріне радо,
Тобі ж він – любий чоловік,
Він і підтримка, і порадник,
Й кохання вірнеє навік.
Життям за руку крокували,
Як пара в небі лебедів,
Добром всю ниву засівали,
Робили так як Бог велів.
Тож побажаємо сьогодні:
Здоров’я, щастя у сім’ю,
Грошей, достатку щоб доволі,
Для всіх у хатоньку твою.
Тобі ж бажаєм МНОГА ЛІТА,
Щоб довгим, довгим був твій вік.
Щоб доля, сонцем обігріта,
Не плела в коси білий цвіт.
02.12.2021р
*****************************
Катерині Семенюк-Березовській
Вітаємо з ювілеєм!
У третю Пречисту на Введення в храм
Богородиці Діви, тоді ще дитям,
На радість велику і щастя батькам,
З’явилась ти в світ світлокосим дівчам.
Назвали - Катруся, бо як ще інакше:
Свята Катерина слідом йде в путі,
Візьме під свій захист, як всіх бере завше,
І Ангелом стане тобі у житті.
І наша Катруся – мале янголятко,
Росла-підростала в батьківськім дворі,
Сумлінно, старанно у школі дівчатком
Навчалась і тишились цим вчителі.
Роки все летіли, розтавивши крила,
І ось – медалістка, слідом – випускний.
Тож далі навчатись пішла, бо хотіла
Продовжити шлях цей шкільний чарівний.
Збулися всі мрії й дитячі бажання:
Ти Вчителем стала у цьому житті.
Продовжила шлях свій шкільний і навчаєш
Тепер вже у школі ти учнів своїх.
На Введення свято і твій день сьогодні,
Бо в гості постукав – значний ювілей.
Із різних сторін привітань буде сотні,
І буде у домі багато гостей.
Тож щиро вітаєм тебе із цим святом,
Із цим Ювілеєм в твоєму житті.
Хай сипле здоров’я міцного багато
Свята Катерина на стежку тобі.
Хай буде щаслива й усміхнена доля,
І буде в сім’ї, та в житті все гаразд,
Достатку багато хай буде у домі,
А серце радіє нехай кожен раз.
Невтомну енергію, успіх й наснагу,
Багато приємних подій у житті,
Від учнів, колег і людей всіх поваги
На Многая Літа я зичу тобі!
04. 12.21р.
*****************************************
Наталії Андріївні Богайчук
Вітаємо з ювілеєм!
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані її,
Були в них зими, теплі весни,
І дні осінні чарівні.
Було в них, також, тепле літо,
Де квітами буяв розмай,
Де неслось з лип пахучим цвітом
Й медовим трунком аж за гай.
Була і радість, і був розпач,
Було і щастя, і жалі,
І стрімголов неслися в розтіч
Літа від неї молоді.
Але вона не жалкувала
І впевнено шляхом ішла,
Частинку серця роздавала
Й добро поміж людей несла.
Всім лікувала душу й тіло,
І добрим словом у той час
Старалась кожного зігріти,
Бо медиком працює в нас.
В мороз, чи в спеку в кожну хату,
Удень, а часто і вночі
Ішла, бо викликів багато,
І не зважала й на дощі.
Тому всі люблять й поважають:
Дорослі й діточки малі,
І з нетерпінням виглядають
В нас в кожній хаті, у селі.
Тож ми сьогодні привітаєм,
Бо в неї гарний ювілей
І щиро від душі бажаєм,
Щоб пройшов радісно цей день.
Щоби гостей прийшло багато,
Як ранок ступить за вікном,
Щоб було втіхи повна хата
І тости неслись за столом.
Здоров’я ллється хай рікою,
Серед квітучих берегів,
Й в життєвій стежці із тобою,
Твій Янгол поряд щоб ходив.
А Мати Божа захищала,
Господь із неба щоб беріг,
І доля щедро дарувала
Багато ще життєвих літ.
07.12.22р
*******************************
Радчуку Віктору
Дивлюся на профіль в Фейсбуці безликий -
Нагадує зранку, що свято твоє.
Гортаю в сторінці пости чоловіка:
Цей Віктор Радчук однокласником є?!
Так.. Справді це ти.. Тут немає помилки,
Одні і ті ж люди, що в друзях у нас:
Наташа і Ніна, і Катя, й Будзінський –
Та тут весь зібрався 10-й наш клас!
І подумки лину в стару нашу школу,
Де ми безтурботні й такі молоді,
Де Ніна Степанівна сварить Миколу,
А ми вдвох воюємо тихо й собі.
Рогатка на пальцях, із зошита кульки,
Стріляю я в тебе, ти в мене – назад.
Затрималась кулька лише на хвилинку
Та втрапила в вчительку так невпопад..
Нас вигнали з класу .. і там, в коридорі,
Вже аж до перерви тинялися ми.
І довго всім класом сміялись у школі,
Як Ніну Степанівну ми довели..
Тепер вже дорослі й давно вже не діти,
У коси так стрімко вплелась сивина..
Бабусі й дідусі - повинні радіти,
Що стежка життєва до літ цих дійшла.
Ну що ж, любі друзі, давайте вітати,
Бо маємо свято подвійне в цей день:
Старий Новий рік! - й не слід забувати,
Що в нашого Віті – значний Ювілей.
Давно вже не Вітя – поважна людина,
Він - батько, він – вчитель, та й друг нам усім,
Сім’янин він зразковий, хороша родина,
Всіх прикладом гідним навчає своїм.
Тож ми побажаєм здоров’я і щастя,
І посмішок щирих побільше тобі,
Нехай стороною обходять нещастя,
І збудеться все, що бажаєш собі.
Бажаємо радості, втіхи, натхнення,
І успіхів, злетів в твоєму житті,
Щоб задуми всі, твої мрії, бажання,
Збувались завжди у твоїм майбутті.
Хай Матінка Божа йде поряд з тобою,
Отець наш Небесний додасть тобі вік,
І Ангел-Хранитель закриє собою
Де буде потрібно, ще - Многая Літ!
**************************************************
Савелюк Ніні Андріївні
Ось у шістнадцятий вже день
Цих всіх буремних днів війни,
Прийшов до тебе Ювілей
В страшний холодний час весни.
Немає радості в людей,
Не будеш святкувати свято,
Проте я хочу у цей день
Із Ювілеєм привітати.
І побажати перш за все
Потрібно зараз Україні:
Хай Бог нам миру принесе,
І мирне небо всій родині.
Та щоб ворожі літаки
У нашім небі не літали,
Щоб наші діти та батьки
Ні горя, ні біди не знали;
Щоби закінчилась війна,
Міста і села не бомбили,
Щоб відновилися міста –
Все те, що в нас тут розгромили.
Ну, а тобі бажаю днів
Життєвих довгих та терпіння,
Щоб тільки слухать солов’їв,
А не ворожих літаків гудіння,
Й спокійно спати по ночах,
Під мирним небом засинати,
Світилась радість щоб в очах,
Як починає розсвітати.
Хай сонцем кожен день вітає
Життєву всю твою дорогу,
І квітами хай осипає,
Та щедро стелить попід ноги.
Благополуччя і добро,
Й здоров’я лилось щоб у хату,
Щоб кожен день тобі везло
Й щасливих днів було багато.
Поваги, звісно, від дітей
Й тобі любові від онуків,
Пошани від усіх людей,
Не знати ні журби, ні смутку,
Страждань не знати, ні біди,
І з горем, також, не стрічатись.
Лиш по закінченню війни
Ювілей будем відзначати.
11.03.22р.
***************************************************
Посконос Галі та Маркін Люсі
Тридцяте березня.. Весна.
Вже перша пташечка співає.
Пора приходить чарівна,
Де все на світі оживає..
Летять по небу журавлі ,
Додому з вирію вертають,
Щороку далі чималі
Та перешкоди всі долають..
Приніс колись так на крилі,
Лелека двієчко маляток,
Й зоставив в Райгородку селі
Оцих гарнюсіньких дівчаток.
Тож двом родинам радість в дім
І щастя поселив в оселі,
Бо щебетушки підростали в нім:
Чудові, милі та веселі.
Одна з них – Галя Плосконос –
Це друга дочка у родині,
Вдягала бантики до кіс,
Каталась з татом на машині.
Бо тато був її шофер
І в дочках він душі не чаяв..
Впродовж життя, аж дотепер,
Ті світлі дні всі пам’ятає.
В родині другій залишив
Друге малятко – Люсю Маркін,
ЇЇ також, тато водив
На пасіку у кінці парку.
Бо тато пасічником був,
Де мед, квітки й гуділи бджоли,
І в Люсі дні щасливо йшли
Так непомітно аж до школи.
У школу разом вони йшли,
Навчалися ув однім класі,
Подружками завжди були
І все робили вони разом.
А з ними: Катя Семенюк,
Марина, Валя Зозуліська,
Ще Вітя, Саша Поліщук,
Коля Біленький і Будзінський.
Вані: Бунченко й Іщук, Лис,
З Мартинівки і Люба, й Ніна,
Та Таня, що любив Борис –
Кохання перше та нетлінне.
І взагалі, був дружним клас:
Один за одного - горою,
І спогади ідуть не раз
Із ностальгією, й журбою.
Пройшли роки шкільні давно,
Життя розкидало по світу,
Проте у Райгородок- село
Дорога їм завжди відкрита.
Сьогодні гарний ювілей
В наших дівчат: і Галі, й Люсі..
Можливо, їм не до гостей,
Коли країна у напрузі.
Бо так в житті вже повелось,
Де поряд ходять: радість й сльози,
Та привітати я берусь,
Попри війну і всі загрози.
І перш за все бажаю вам,
Щодня стрічати мирне небо,
На зло холодним й злим вітрам,
У нормі бути, так як треба.
Серед квітучих берегів
Здоров’я ллється хай рікою,
Та Янгол поряд щоб ходив
І затуляв завжди собою.
Поваги, звісно, від дітей
Й любові щирої онуків,
Пошани від усіх людей,
Не знати ні журби, ні смутку.
Вам нових сходинок в житті,
Нових ідей та нових прагнень,
І втілень мрій всіх в майбутті,
Здобутків та нових досягнень.
Господь із неба щоб беріг
І Мати Божа захищала,
Й багато щоб життєвих літ
Вам доля щедро дарувала.
30.03. 2022р.
**************************************************
Матківській Антоніні
Вітаємо Матківську Антоніну
В холодний цей, але весняний день.
В важкі часи для нашої країни
Прийшов до тебе гарний ювілей.
Матківська Тоня, Тонічка, Тонюша,
Ти дружелюбна є, й була завжди,
І серед інших, мабуть, наймиліша,
Старалась кожному допомогти.
Ти маєш добру душу й щире серце,
І доброзичливе для всіх людей.
Тепло з якого йде, немов, від сонця,
Твій дім завжди відкритий для гостей.
Дозволь тебе сьогодні привітати,
І побажати радості, добра,
Щоб мир та спокій вже прийшов до хати,
Щоби закінчилась скоріш війна.
Щоб назавжди залишили тривоги,
Щоби не знали люди горя і біди,
Щоб світлою була твоя дорога,
Окроплена лиш краплями роси.
Окроплена міцним-міцним здоров’ям,
Добром і щастям наповнявся дім,
Завжди були відкриті двері друзям,
Та посмішки щоб дарували всі.
Щоби збувались мрії й всі бажання,
Щоб успіх за тобою йшов завжди,
Й по шляху за Божим повелінням
Більш за сто літ змогла ще ти пройти.
5.05.22р.
*************************************************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Горить свіча.. Вогонь палає..
І знову в пам’яті спливає
Дитинство. В нім - моя бабуся..
А я ж до рук її тулюся
І тихо слухаю розмову,
Оте тремтливо-щемне слово,
Той відчай, біль її душі,
Що крадькома лиш у тишІ,
Могла тихенько розказати,
Адже повинні пам’ятати
Як пухли і вмирали люди
У той голодний тридцять другий.
Як ті примари, помарнілі,
Худі, знесилені, як тіні,
Де йшли - там падали під тином:
Старий, дорослий, чи дитина,
Ще шепотіли: « Їсти, їсти..»,
Та не могли ні встати, сісти.
І мертвих з хати, чи городу
Збирали мовчки на підводу*,
Й везли́ на цвинтар хоронити.
В людей не було шансу жити.
За колоски, нарвані в полі,
Садили в тюрми і в неволі,
Приречені на смерть, вмирали
І вже додому не вертались.
А так хотіли вони жить..
Ось свічка пам’яті горить
І вже тихенько догоряє..
Ми запалили.. Пам’ятаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=8s[/youtube]
Літа у осінь повернули,
Вплелась у коси сивина
І сірі хмари небо вкрили,
Спадають сумом до вікна.
Чомусь, навіює журбою..
Дощем заплакав білий світ,
Бо не повернемось з тобою
До безтурботних юних літ.
Пройде зима і заметілі,
Пройдуть морози і сніги,
І проліски цвістимуть білі,
Бо дочекаються весни.
Розквітнуть квіти й соловейки
Співатимуть свої пісні,
Вернуться з вирію лелеки,
Засяє сонце угорі.
Лиш не повернуться весною
Стежками пройдені літа,
Все більше срібною росою
Та смутком коси запліта.
На жаль, кліп пісні у виконанні Андрія Васильовича Амадея, чомусь, неможливо поставити.
Посилання на Ютюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=85s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=335eLqXZa-8[/youtube]
У небі загорілися дві зіроньки ясні –
Це доля нас з тобою поєднала,
Кохання розцвіло в душі як квіти навесні,
А серденько від щастя заспівало.
Приспів:
Ти - зіронька моя, мені ти як весна
І осінь золота журлива..
Медовії вуста і всі твої слова
Звучать як пісня журавлина.
Візьму мерщій за руку й поведу тебе в цю ніч,
Де явір розмовляє із вербою,
Де місяць світлим променем торкається до пліч,
А зіроньки танцюють над водою.
Приспів:
Ти - зіронька моя, мені ти як весна
І осінь золота журлива..
Медовії вуста і всі твої слова
Звучать як пісня журавлина.
Для нас з тобою в вечір цей світитимуть зірки
І тихо заспіває соловейко,
А місяць нам стежиночку покаже до ріки,
Де будемо ми вдвох, моє серденько.
Приспів:
Ти - зіронька моя, мені ти як весна
І осінь золота журлива..
Медовії вуста і всі твої слова
Звучать як пісня журавлина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932053
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Ти стала вже, майже, доросла:
У школу пішла в перший клас,
У руки взяла «в косу» зошит,
Відкрила буквар перший раз.
І букви навчилась докупи
Складати у перші склади,
Та з ними зазнала халепи:
Читались туди і сюди.
Ніяк не могла зрозуміти:
Що перше: чи МА, а чи АМ,
Яка послідовність цих літер
Й читати їх як по складах?
Дісталось і мамі, й сестричкам:
Всі разом ловили склади,
Розставляли їх мов, по поличках
А ті розбігались кудись..
Та врешті, вдалось загнуздати,
І букви, і літери всі,
Розставиш і можеш читати,
І знаєш: де МА, а де МІ.
Тепер вже ти – справжня школярка:
Є ранець, пенал, олівці,
На асфальті до школи від ґанку
Всі ямки відомі тобі.
Сусідські собачки і кішки
Слідом за тобою ідуть,
Обмурзають лапками трішки,
А потім назад тебе ждуть.
Тобі ж побажаєм сьогодні,
Щоб завжди був світлим твій шлях,
Летіли роки́ як ті ко́ні,
Та сонце світило в полях.
Щоб добре навчалася в школі,
Сумлінна, слухняна була,
Щоб смутку не знала ніколи,
Й в здоров’ї щаслива росла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Листопад, листопад, листопад,
Я тебе не чекала, повір..
Ти так стрімко ввірвався в мій двір
І зали́шив без ли́стя мій сад.
В нім я цвіту дерев не знайду
І у літо не куплю квиток,
Бо останній із вишні листок
Ти безжалісно кинув в траву..
І заплакало небо дощем
Як летіли удаль журавлі,
Як пронеслася аж до землі
Та журба із пташиним плачем.
Листопад, листопад, листопад,
Не вселяй в моє серце жалю́,
Повернися, тебе я молю́,
Повернися скоріше назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Я хочу сьогодні сказати,
Що ми всі в КП, як сім’я,
І щиро від серця вітати
Співочу пташку, солов’я:
Дорогий наш, Андрію Васильовичу, з великою повагою, від чистого серця щиро вітаю Вас з Днем народження. Бажаю міцного здоров"я, невичерпної енергії, наснаги, подальших злетів і успіхів на творчій ниві, ясних світлих днів, багато приємних подій і миттєвостей у житті, великого взаємного і незгасаючого кохання у серденьку, та Божого благословення на Многая Літа!
Амадей - в іме́ні чарівнім
Загадкова магічність звучить.
А в серці, для світу відкритім,
Так ніжно кохання бринить.
І стільки у ньому любові,
Що вистачить всім на землі,
Він нею поділиться в слові –
Це мелодії, вірші, пісні.
Й від щастя серденько співає,
Та з радості плаче душа:
То ніби, сопілка заграє,
То чуть переспів солов’я.
З цією любов’ю у пісні
Несешся аж ген до зірок
І навіть, їй там буде тісно,
Бо Музи підуть у танок.
На крилах Пегаса кружляєш,
Як в казці, у тому танку
І ніби, Орфей виграває
На лірі, в лавровім вінку.
І там,на підгір’ї Парнасу,
Співає пісні Амадей,
Любов розчиняється в часі
І сиплеться з гір на людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
Молімось Богу за синів,
Щоби Господь їх уберіг
Й тоді, коли ще в сповитку,
Вділив їм долю не важку,
Й життєвий шлях щоб їх проліг
Десь так за сто із гаком літ.
Молімось Богу за синів:
І за малих, і школярів,
Щоби здоровими були
Та в мирі й радості росли,
Щоби добру навчались гідно,
Й батькам за них не було стидно.
Молімось Богу за синів,
За наших славних козаків,
Щоб правдою життям пройшли
Та честь і гідність зберегли,
Щоб шанували і батьків,
Й здобутки прадідів своїх.
Молімось Богу за синів,
За тих, що зараз на війні,
Щоби вернулися живі.
Вклонімось їм аж до землі.
Вони країну захищають,
Та мирний сон оберігають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
«А що таке Гідність й Свобода?» –
Спитала дитина мала –
«Чи дійсно для мого народу
Така вже важлива вона?
Чи варто було на Майдані
За неї в морози стоять
І в ночі холодні, крижа́ні
Кров наших людей проливать?»
«Ну, що ти..» - дідусь подивився
І люльку старий закурив -
Знов біль в його серці проснувся,
Адже «беркут» сина убив.
«Візьми, моя мила дитинко,
І в клітку сади солов’я,
Чи стане вона як хатинка,
Хай, навіть, в ній злато сія?!
Ніколи не зможе та пташка
В неволі пісні заспівать,
Бо буде гнітити так важко
Журба, що не може літать.
І зрештою, в клітці загине -
Туга її серденько з’їсть..
А ось коли вільно полине
У сад, а чи, навіть, у ліс,
Тоді вже вона заспіває,
Бо любо на волі усім,
А в серці весна розцвітає,
Лунає і радість, і сміх.
Тож знай, моя люба дитино,
Що Воля - квітучий той сад
І вистояв гідно за нього
Нескорений Гордий Майдан.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
Іде тихенько манівцями
Обдерта, втомлена душа,
Байдужі їй вітри з дощами,
Що поли рвуть її плаща,
Що так безжалісно шмагають
У пізню осінь ось таку,
І роздирають, й вивертають
Холодним вітром наготу.
Розхристана і вщент промокла
У сірій і туманній млі..
Іде до раю, чи до пекла?! -
Вже не бентежить це її.
Лиш ззаду шлейф з туги та жалю,
Та слід із виплаканих сліз,
Що десь в обхід слів на скрижалях,
Життєвий шлях її проніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Я сьогодні вітаю із ранку,
З днем народження, дочко, тебе,
І бажаю, щоб разом з світанком,
Хай до тебе назавжди прийде
Спокій, затишок, радість у хату,
Будуть світлі і сонячні дні,
Буде щастя без міри багато,
Яке щиро всміхнеться тобі.
Нехай буде поблажлива доля,
Матір Божа нехай береже,
І достатку щоб було доволі,
А погане минає тебе.
Нехай щастям наповниться хата,
Ну а щирий дитячий скрізь сміх
Хай лунає і буде багато,
і за вами хай йде скрізь успіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Вже осінь..Парк і Денищі..
Алея в світлі ліхтарів.
І листя у траві лежить,
Та під ногами шарудить,
А сосни тягнуться увись:
Ще пам'ятають, як колись,
Їх хтось маленькими садив,
І доглядав тут, і ростив,
А вже тепер вони вгорі,
Дорослим в радість й дітворі,
Своїми гілками шумлять,
Про щось із вітром гомонять.
Та шум той розбиває вщент
В дворі на лавочках концерт:
Тут сміх,і жарти, й пісеньки,
І небилиці, і плітки..
Ось вже й гармошку хтось приніс,
Й понеслась пісня аж у ліс.
***************
ТАНЦІ
( ЖАРТІВЛИВИЙ ВІРШ)
СЬОГОДНІ ТАНЦІ В ВЕСТИБЮЛІ,
НА НИХ ЗІБРАВСЯ ВЕСЬ БОМОНД:
ДІВИЦІ, ЖІНОЧКИ, БАБУЛІ..
ТА МОВА НЕ ПРО ЦЕ, А - СПОРТ..
СЮДИ НЕ ЇДУТЬ БІЗНЕСМЕНИ,
НЕ ТЯГНЕ ЇХ У ДЕНИЩІ,
СЮДИ ПРИЇЗДЯТЬ ЛИШ СПОРТСМЕНИ,
ЩО ТИХО КРЕКЧУТЬ У ТИШІ.
І СЕРЕД НИХ Є ХОКЕЇСТИ,
ЦЕ ТОЙ, У КОГО Є ЦІПОК -
ВСЕ ПРИДИВЛЯЮТЬСЯ ДЕ СІСТИ,
БО ЇХ НЕ ТЯГНЕ У ТАНОК.
А ЩЕ ТУТ ЛИЖНИКИ-СПОРТСМЕНИ -
ЦЕ ТІ, У КОГО ДВА ЦІПКА..
СЬОГОДНІ ТАНЦІ В НАС ВЕСЕЛІ,
Й ЛУНАЄ МУЗИКА ЛЕГКА.
МОРГАЄ ПАРУБКУ ДІВИЦЯ,
ЗАПРОШУЄ В ТАНОК ПІТИ,
В ПИШНОГРУДА МОЛОДИЦЯ,
ТРЯСЕ, БО Є ЧИМ ПОТРЯСТИ.
НЕ ВТРИМАВСЯ І НАШ МИКИТА,
ВІДКИНУВ В СТОРОНУ ЦІПОК,
БО ТИСК Й ТЕМПЕРАТУРА ЗБИТА,
ЗОСТАЛОСЬ ТІЛЬКИ У ТАНОК.
ЗАБУВСЬ ЗА СПИНУ ВІН, ЗА НОГИ,
ЗАБУВСЬ ЗА ХВОРИЙ ПОПЕРЕК,
ТА ЛІКАРІВ ВСІ ЗАСТОРОГИ,
Й ЧИЇ ТУТ ТАНЦІ, ЙОГО - ВЕРХ.
А ЗАВТРА ЗНОВУ ПРОЦЕДУРИ -
ЯК ЗАВШЕ ВІН ВІЗЬМЕ ЦІПОК,
ПРИЙМЕ ПІГУЛКИ І МІКСТУРИ
І ДАЛІ БУДЕ - ЗВИЧНИЙ СПОРТ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CugcHI88_eU[/youtube]
Покажи мені цю осінь, покажи,
І у вальсі падолисту закрути,
Де листочки тихо падають згори
Де у травах світанкової пори
Заблищить, немов, дзеркалами роса,
Бо вже сонце ніжно землю обійма.
Ти стрічай мене скоріше, зустрічай..
Ми підемо із тобою в зелен-гай,
Де дубочки із берізками в танку,
А вербичка задивилась на ріку,
Покупала свої коси у воді,
Її віти і тендітні, й молоді.
Ти веди мене,веди в осінній сад,
Де в верхів'ї виграває зорепад,
Ну а місяць диригентом угорі,
Він не втомиться до самої зорі..
Забери мене в цю осінь, забери,
Покажи мені цю осінь, покажи..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930387
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
А унизу маленька річка...
Спущуся тихо до води,
Пливе там качка невеличка,
Не знає горя, ні біди.
Вже осінь вкрилася багрянцем
І листя падає згори,
Кружляє з вітром в ніжнім танці,
Спадає тихо до води.
І качка в листячку кружляє:
Пливе туди, пливе сюди,
Від себе хвилі розганяє -
Із листя тягнуться сліди.
Прийде зима,вже на порозі..
Ту річку кригою скує,
Здійметься качка у тривозі
Й покине листячко своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Згадаємо рідних, навіки спочилих,
Які відійшли в потойбічні світи,
За них ми молились і Бога просили,
Щоб місце їм в Райськім саду віднайти.
А в мене там батько і рідна матуся,
І старший мій брат, і молодша сестра,
Й племінників два, за яких я молюся,
Бо йти в засвіти їм не бу́ла пора.
Адже там родина, а з ними і пам'ять,
Яка залишилась зі мною в душі,
І часом буває хвилин тих замало,
Коли повернеться у спомин в тиші.
Я мо́люся Богу і щиро благаю,
Щоб зжаливсь над ними Небесний Отець,
Щоб душам спокійно жилося у Ра́ю..
Спаси Матір Божа й Небесний Отець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Авраменко Олександр Іванович
(24.03.1971р. – 25.02.2016р.)
Матяшівка Лубенського району Полтавської області
Звання: Молодший сержант.
Посада: Командир відділення.
Підрозділ: 14-й окремий мотопіхотний батальйон (72-а окрема механізована бригада).
Дата та місце загибелі: 25 лютого 2016 р., с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область.
Місце поховання: смт. Ромодан, Миргородський район, Полтавська область.
А мати мала трьох синочків:
Володю, Сашу іще Толю,
І жодної не дав Бог дочки –
Така вже, мабуть, її доля.
В сім’ї - три си́ни, три соко́ли:
Веселі, дружні, гамірні.
Ставало радісно довкола,
Як бавились сини в дворі.
Ще змалку техніку любили..
Був мотоцикл і мопед, -
Самі ж на все це й заробили,
А в Толі був - велосипед.
Коли канікули у школі,
Не били байдики, не спали,
Механізаторам у полі,
Що в їхніх силах - помагали.
Отак росли і підростали,
Не знали бідоньки, ні горя,
Та щастя вічним не буває,
Мабуть,така Господня воля.
І як вже мати не старалась,
Та лихо не могла прогнати,
Бо чорна смуга починалась
Коли ж кінець – не можем знати.
Дві операції зробили
У старшого її синочка;
Хвороба й Толю підкосила ,
В якого син росте та дочка.
Тоді середній Олександр
Узявся брату помагати,
Відомо: в наш час лікуватись -
Грошей багато треба мати.
Та він не встиг привезти гроші,
Як був вже похорон в селі,
Біда…й новини нехороші:
Їх односельці на війні.
І добровольцем Олександр
На схід відправився з бійцями,
Щоб Україну захищати,
Де діти брата, дім з батьками.
Надійний друг, армієць вправний
Відважно з ворогом він бився,
Та шлях життєвий закороткий
Герою нашому судився.
Додому Саша не вернувся,
Поповнив він небесне військо.
Цей подвиг нами не забувся,
Вклоняємось Герою низько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
Пожарський Дмитро Павлович
(24.06.1983 р. – 06.10. 2014р.)
Умань, Черкаська область
Дата та місце загибелі: 6 жовтня 2014 р.,
с. Старогнатівка, Тельманівський район, Донецька область.
Звання: Старший солдат.
Посада: Гранатометник відділення охорони.
Підрозділ: 14-й батальйон територіальної оборони «Черкаси».
Вони рушали з полігону,
Військові рухались на схід.
- Коли б заскочити додому,
Щоби провідати своїх.
Обнять Артемка і Діану –
Рідненьких діточок малих,
Дружину вірну і кохану,
І їх поцілувати всіх.
Вже кілька місяців як з дому,
А там попереду війна,
Що всіх чекає – невідомо,
Країною снує біда.
Повз рідне місто, славну Умань,
Колона прокладе свій шлях.
Побачитись..А що тут думать –
З'явилась радість у очах.
Але не сталось, як гадалось..
Так обмаль часу, їм - пора..
Колона поспішала, мчалась..
«Пробач, кохана, це – війна..»
Ще в слухавці гудки гуділи,
Ірина їхала в таксі,
З сестрою їх колону стріли,
Сестра й дружина -молодці.
Машини гучно зупинилась,
Їм декілька дали хвилин..
З очей жіночих сльози лились,
Не плакав тільки він один.
Він обійняв свою дружину
Сестричку Олю пригорнув,
І щоб утішити Ірину
Сказав: «Чекайте, я вернусь.
Усіх іду я захищати,
В цей час рушаю на Донбас,
Бо діти наші проживати
Щасливо мають в мирний час.»
Вона ж, стояла і дивилась,
Гули мотори вдалині,
З очей гірка сльоза котилась –
Згущались хмари в висоті.
Вже зовсім скоро чорна звістка
З'явилась пташкою в вікні,
Не стало в неї чоловіка:
Герой загинув на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Бевз Роман Миколайович
(28. 07.1981р - 02.10.2014р)
с. Аврамівка, Монастирищенський район, Черкаська область.
Звання: Старший лейтенант.
Посада: Командир взводу.
Підрозділ: 14-й батальйон територіальної оборони «Черкаси».
Загинув 2 жовтня 2014 р. під час обстрілу біля с. Старогнатівка, Волновахський район, Донецька область.
Сімейний стан: Залишились дружина та троє дітей.
Якщо я не навчу, то хто?! –
Сказав він батьку на прощання,
Обняв за плечі та в АТО,
Тихенько рушив на світанні.
Військову справу знає він,
Хоча і офіцер запасу,
Біда вже стукає у дім,
Вагання нині не на часі.
Він мусить хлопців тих навчить,
Які не вміють і стріляти:
Їм рідну землю боронить,
Й свої кордони захищати.
Хто ж міг подумать, що війна
Постукає до нас у двері,
Що нападе на нас москва,
Усе їй мало – ненажері.
Тож його навики і вміння
Не раз ставали у нагоді
Та з Божого благословіння
Спас не одне життя на Сході.
А вдома татка виглядають
Маленьких пташеняток трійка:
Софійка старша, їй лиш п’ять,
Молодші Ростислав й Марійка.
Їх дім як затишне кубло,
Дружина - любляча Ірина..
Не довгим щастя їх було -
Війна проклята у тім винна.
Роман у дім свій не вернувсь,
Попав під обстріл в Волновасі,
Враз Ангелом він обернувсь,
Та показався дітям в хаті.
Раділа донечка мала:
«Прийшов наш татко!» – сповістила,
Дружина ж, по стіні сповзла,
Враз зблідла, ноги підкосились.
Стиснулось серце у той час,
В очах від жаху потемніло,
Надії вогник ще не згас -
По телефону вже дзвонили.
Віддати честь йому прийшло
Людей багато до Майдану,
Героя везли у село,
Де вже стоїть могила мами.
Назавжди діточкам своїм
Він буде Ангелом Небесним,
І буде захищати їх,
Й не раз в їх пам’яті воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=94aXB57_OTw[/youtube]
Як часто сниться мені пекло,
Оте, що бачив на війні,
Коли удень, неначе смеркло,
І залп снарядів вдалині.
Як уцілів – того не знаю,
Мабуть, що Бог мене вберіг.
В очах ще досі: розриває
Снаряд ворожий двох бійців.
Із терикону б’ють сепари,
А ми – мішень для них внизу.
Прицільним пострілом удари..
-Тримаймось, хлопці! – я кричу.
Нас троє ще живих лишилось
І нам потрібно уціліть,
За хлопців наших ще помститись,
За себе і за них прожить.
Не всі в обстрілі уціліли,
Та САУ вберегли свою,
За хлопців наших вітомстили,
За кров пролиту в тім бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
ремейк на пісню « А белый лебедь на пруду»
А за селом маленький став
Давно вже так причарував
Цю пару білих лебедів..
Тож, рідним стати він зумів
Для лебедів.
В коханні й вірності жили
І ціле літо від весни,
В кубло лебідці на ставу
Носив м’якесеньку траву..
На їх ставу.
Із неба зірочку дістав,
Пустив на хвилі у цей став
Й тепер лебідка на ставу
Гойдає зірочку малу..
На їх ставу.
Не залишають вони став..
Осінній падолист настав
І вітер листя поверхУ
На хвилях гонить у траву..
На їх ставу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
А осінь тихо замітає
Опалим листям ті сліди,
Де ми ходили в нашім гаї
І де освідчивсь мені ти,
Де ти тримав мене за руку,
Боявся, навіть, відпустить
І в думці не було розлуки,
Бо що нас зможе розлучить.
Та час іде і все минає,
І змінює усе навкруг:
В нім хтось знайшов, а хтось втрачає,
І став чужим колишній друг.
І вже в осіннім падолисті,
Та шурхоті посохлих трав,
Кружляє вітер жовте листя,
Що вихором з землі підняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
Ти сьогодні стрічаєш в дорозі
День народження свій черговИй,
А удома тебе на порозі
Виглядає пухнастик малий.
Виглядає і песик, і кішка -
За тобою сумують в цей день,
На полиці улюблена книжка
І твій плейєр з набором пісень,
Старші братики й менша сестричка
Вже прибрали в кімнаті твоїй -
Шкільні зошити всі на поличці,
А подушка в постелі м’якІй.
Коли завтра приїдеш додому,
День народження будем стрічать,
І на святі прекраснім твоєму,
Тебе радо ми будем вітать.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, СВІТЛАНО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
Ти немовлям приходиш в світ, людино,
Безпомічним, безсилим, безпорадним.
І в такий спосіб ти цей світ покинеш,
Адже життя бажанням непідвладне.
В хвилини перші немовля вмивають,
Також, вмивають тіло і востаннє,
І в гарну чисту одіж одівають
Спочатку і коли кінець настане.
З собою ти нічого не приносиш,
Назад не зможеш також, і забрати,
Не вдієш тут, нічого не поробиш,
Залишиш все: і гроші, й бізнес, й хати.
Бо там, на небі, все це не потрібне,
Там матеріальні цінності не ходять,
Вагу там має лише все духовне -
Земне, що мав, залишиться, відходить.
Життєвий шлях – це мить у безкінечність:
З’явилась, загорілась і погасла.
То звідки впевненість така й безпечність,
Допоки твою душу не вознесли.
Навіщо тоді в цей відрізок часу
Ти сієш злобу, ненависть, і мстивість,
Наповнюєш гріхом життєву чашу,
Не думаєш про Божу справедливість?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
З днем народження щиро вітаю
Я тебе у цей день, братова.
Все найкраще тобі побажаю,
А чи знайду для цього слова.
Я здоров’я міцного бажаю,
Світлих посмішок, в серці весни,
Хай шанують тебе, поважають
І дарують найкращі квітки.
Ще бажаю безмежного щастя
Я тобі у життєвім віку,
Що задумала, нехай усе вдасться,
Успіху на твоєму шляху.
Повен дім нехай буде достатком,
Благополуччя у кожнім кутку
І щодня нехай множаться статки,
Ну а радості – цілу ріку.
Побажаю тобі я підтримки,
Від коханого і від дітей,
Щоби часто у дім на гостини
Йшло і друзів багато, й гостей.
Нехай Янгол тебе вберігає
І завжди нехай поряд іде.
Мати Божа нехай захищає,
Ну а доля щаслива буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
А осінь холодним туманом
Тихенько встеляє поріг,
Не видно крізь нього в цей ранок
Ні поля, ні лісу, доріг.
Суцільною зверху стіною
Й донизу, впритул до землі,
Окутане й вмите водою,
Все губиться в сірій імлі.
Десь там загубилося сонце
І сіра кругом пелена,
Стікає по шибці віконця
Осіння сльоза росяна.
Десь там, у цім сірім тумані,
Твої загубились сліди.
Мабуть, ті шляхи нездолані
Понесли з собою птахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Тиша і пустка,
Сум у душі.
Стелиться смуток
Й тут, у вірші.
Тихо крадеться
Чорна пітьма,
Ніч вже глибока –
Спати пора.
Тільки не спиться –
Думи ятрять,
Йдуть чередою,
Навіть, летять.
Кожна щось хоче
Дати мені,
Та лиш приносить
Миті сумні.
З думами разом
В цю ніч не сплю,
Що підливають
В серце жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Пам’яті Крикотнюк Юлії Юріївни
присвячую:
Жорстоко доля невблаганна
Останній винесла вердикт:
Ідеш з життя ти дуже рано..
Й надії вогник зовсім зник.
Отримала фізичні травми,
Що несумісні із життям,
Чи снилося колись ночами,
Що буде ось таким твій шлях?
Ти тиждень за життя боролась,
Була на небі й на землі –
Не вийшла з коми, не проснулась..
Пішла.. А діточки ж – малі!
Не знатимуть своєї мами,
Ні її ласки, теплоти,
А все життя над головами –
Ярлик дитини-сироти.
До кого прийдуть, пригорнуться,
Розкажуть болі та жалі,
Хто ж поцілує, як проснуться,
І витре слізоньки дрібні?
Дощить із неба, тужать люди –
Здається, плаче увесь світ.
Тебе ніколи не забудуть,
Хоч шлях твій в небеса проліг.
Вічна пам’ять! Вічний спокій
і Царство Небесне Твоїй світлій душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
На гостину приїду я в село Лемеші,
Де хатина батькі́вська ще сумує в тиші́,
Де йдуть спомини теплі, де ще пам'ять жива,
Хоч подвір’я колишнє покриває трава.
Біля тину старого ще криниця стоїть,
Ланцюжок на цямрині та відерце висить.
А в криниці холодна і джерельна вода,
Життєдайна й прозора аж до самого дна.
Тин старий похилився й поросли бур’яни,
Зажурилась хатина, в ній снують павуки.
І садок край городу пагінцями заріс,
Лиш калина червона хилить кетяги вниз.
Ще батьки посадили, щоб весною цвіла,
І щоб рясно родила, й смаковита була.
Не зламав її вітер і не стер часу плин,
Вона й досі ще родить, похилившись на тин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Малянівський Василь Іванович (06.01.1991р- 31.08.2014р)
Богуш Олексій Анатолійович ( 16.07.1988р -14.09.2014р)
Весела Гора, що так близько від Щастя..
Сміялась злостиво кістлява невлад.
Тоді, в злу годину, в вогні передмістя,
У САУ раптово поцілив снаряд.
Порушилась тиша обстрілом російським,
Ворожий пальнув у наш бік «Ураган»,
Бійці не чекали ударів сепарських,
Хоча, і навчились тримати удар.
Секунда - і вирва, за нею - ще знову,
Здригається поле у щільнім вогні.
Залізо змішалось з землею і кров’ю -
Цей жах уявити аж страшно мені.
Пекельний вогонь охопив все навколо.
І свист у повітрі - снаряд, знов снаряд…
І білого світу не видно довкола:
Побачив - лежить непритомний солдат.
Якась лише мить – і горить його тіло!..
Справляють бенкет вогняні язики.
Підскочив й собою закрив - не боліло,
Бо думав одне: тільки б друга спасти.
А потім кричав він бійцям, щоб спішили
І Васю підняти йому помогли.
Пекло в животі, і у серці щемило,
Безсило схилився: хоча б відтягли.
Не знав ще тоді, що Василь був вже мертвий,
Не думав про те, що поранений сам,
Що буде два тижні боротись зі смертю,
У комі лежати між смертю й життям…
Сім років як плаче рідня за тобою…
На сході ще й досі палає земля.
І душі загиблих не знають спокою:
Коли ж врешті-решт закінчиться війна?!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
Ніні Тихонівні Кононюк з нагоди ювілею:
У Андріяшівці селі
На пагорбі над Панським ставом,
Зростали діточки малі
В хатині Ліди із Тихоном.
Три доньки у сім’ї росло:
Це - Ніна, Ганя і Танюша,
Синів, також, аж два було:
Малий Володя і Колюша.
А Ніна - старшою була
В багатодітній цій родині.
Сім’я хоч дружно вся жила,
Та діставалось малій Ніні.
Щодня батьки за трудодні
До ночі зранку на роботі,
А їй на плечі ще малі
Лягли домашні всі турботи.
Хатню роботу поробить:
І прибирати, й підмітати,
І часто їсти наварить,
Братів й сестер нагодувати.
Були хоч діти ще малі,
Та вже батькам допомагали,
В городі , в полі їх тоді
До праці змалку залучали.
В колгоспі всім за трудодні,
Мізерну плату видавали.
Тож діти змушені самі
Іти в колгосп, щоб працювати.
Доїла Ніна і корів,
І доглядала шовкопрядів,
А скільки вже тих буряків,
Разом з дорослими сапала.
Дитинство й юність так пройшли,
Дорослою вже Ніна стала,
Літа кохання принесли
Й вона Бориса покохала.
І на весільний вже рушник
Ставали радісні обоє,
І шлях сімейний їх проліг
У мирі, злагоді й любові.
Побудували вони дім,
І сад ростили: вишні й груші,
Та й доля дарувала їм
Два сина, й донечку Валюшу.
Валюша, Віктор і Сергій
Росли в увазі і достатку,
І в хаті батьківській своїй
І на подвір’ї – все в порядку.
Борис на фермі тракторист,
А мама Ніна – на хмельові,
Проте до щастя мали хист:
Рішать все в злагоді й любові.
Всі їх шанують у селі
За людяність і працьовитість,
За добрі справи чималі,
Бо для людей завжди відкриті.
Отак летіли їх літа
І щастя вслід пливло рікою,
Вже осінь щедро покрива
Батьків голівки сивиною.
Дорослі діти в їх дітей,
Вже мають й ті своїх онуків,
І повна хата вже гостей,
Що правнуків несуть на руки.
І тішаться бабуся, й дід
Своїм онукам, їхнім діткам,
Сьогодні всі зберуться в дім,
Бо вже не знать взялося й звідки
В цей день вже сімдесят п’ять літ -
В бабусі Ніни іменини.
І Мала Таня, й увесь рід
Із ранку шле вітання нині.
Тож побажаємо ми їй:
Здоров’я ллється хай рікою,
Від дітей до правнуків – хай всі
Живуть у злагоді й любові.
Хай щастя буде повен дім,
Благополуччя і достаток,
Лунає скрізь дитячий сміх,
І радістю наповнить хату.
Хай успіх буде у житті,
І всі збуваються бажання,
Пташки співають у путі,
Від щастя, радості, кохання.
Приємних більше щоб хвилин
І сонця теплого в оселю,
А днів народжень не один,
А сотні, щоб стрічать з сім’єю.
Й бабусі разом з дідусем
Бажаєм МНОГА ЛІТ прожити,
Щоб правнуки ще підросли
Й вони змогли їх одружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KMhhQFvn5bI[/youtube]
Кружляє ластівка над дахом
В останній раз, в останній раз..
І я прощаюсь із цим птахом,
Бо їй збиратися вже час.
Тужливий ще пода́ла голос
В останній раз, в останній раз,
Мов недомовила ще чо́гось
І зараз мовить це якраз.
- Можливо, бачимось з тобою
В останній раз, в останній раз?!
А чи повернешся весною
Ти знову в рідний дім до нас?
Крильми змахнула наді мною
В останній раз, в останній раз..
І я махаю вслід рукою:
В щасливу путь, у добрий час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924483
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
Ніночко люба, зі святом
Щиро вітаємо Вас,
Хай привітань Вам багато,
Шлють звідусіль у цей час.
Ми Вам бажаєм здоров’я,
Бо це в наш час – головне.
Повниться серце любов’ю,
Й щастя хай поряд іде.
Кожен день світить хай сонце,
Душу теплом зігріва.
Навіть узимку в віконце
Хай посміхнеться весна.
Поряд хай йдуть Ваші друзі:
Щирі, надійні усі,
Тут, в поетичному клубі,
Стали ми всі вже – свої.
Задумів творчих і злетів
Прозі та Вашим віршам.
Тут, серед інших поетів,
Кожен день дякуєм Вам.
Ваше із Музою слово
Піснею лине хай в світ,
Будьте щасливі, здорові
На Многая, Многая Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Зосталось позаду розхристане літо
З своїм розмаїттям п’янких кольорів.
Пішло безталанне блудити по світу
Й мене не спитало: «Ти цього хотів?»
Немає, пропало..У сивих туманах
Наза́вжди його розчинився весь слід.
Лиш брови все більше насуплені в хмарах,
Які затуляють увесь небозвід.
Похмурі деньочки, стривожений вітер
І небо сльозиться дрібненьким дощем.
Так сумно без тебе, притрушене літо,
Назад повернися і разом підем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
31 серпня минає 7 років, як в зоні АТО загинув наш синок
- Малянівсьий Василь Іванович (06.01.1991р - 31.08.2014р)
Сьогодні плаче білий світ,
А сльози падають дощами..
В цей день минає вже 7 літ,
Як нема сина поміж нами.
О, Боже! Я в черговий раз
До тебе тягну в небо руки..
Чому забрав дитину в нас,
Лишив нам горе й важкі муки?
Чим завинив тобі боєць?
Він ще не встиг і нагрішити..
Небесний Боже, наш Отець,
Він мав ще довго з нами жити..
Єдиний був у нього «гріх»
Й гріхом не можу це назвати:
На схід пішов за нас усіх,
Пішов країну захищати.
Бо Україна нам - Свята
Земля, прабатьківська, рідненька!
Разом живемо як сім’я
І Україна усім - Ненька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Вже осінь дрібними дощами
Тихенько стукає в вікно,
А сиві хмари над полями
Пливуть помалу за село.
Закутавсь ранок у тумани
І десь дрімає у кущах,
А з неба мжичка над ярами
Спадає в трави, в берегах.
Частує беріг п’янким трунком
Ще свіжоскошених отав,
Хизується густим ще вруном
Смуга із пізніх буйних трав.
Від жнив відпочиває поле
І вітер ходить по стерні,
Та обережно, бо ще вколе,
В ній босі п’ятоньки свої.
І кожен день лелечий клекіт
Частіше чуємо вгорі,
Неспокою чи плач, чи регіт
Спадає звідти на поріг.
Розносить сумом по подвір’ї..
Відбитком ляже у душі
І десь, з далекого сузір’я
Назад вернеться у вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Справжніх друзів пізна́єш,
Як потрапиш в біду,
Коли втратиш, що ма́єш,
Ношу взявши важку.
Відійдуть лицеміри
Та корисливі ті,
Які завше хотіли
Щось ввірвати собі;
Відвернуться пихаті
І убогі в душі,
Залишивши у хаті
Бідні статки твої;
Відвернуться несправжні
Ті, яким все одно,
Скажуть, що усе марно,
Щоб забув, що було.
Подадуть лише руку
Вірні друзі твої,
Розженуть з серця муки –
Це підтримка тобі
У важкім лихолітті.
Справжніх друзів стрічай
Хоч в благенькім лахмітті,
Та цінуй, поважай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Ірині та Вадиму Яворським
привітання від тата:
Сьогодні наш синок Вадім
Бере Ірину за дружину,
І ми приймаємо у дім
Її за донечку в родину.
А Настя буде, як сестра,
І Діма буде їй за брата,
А маму Валю вже пора:
«Матусю» - ніжно називати.
Із радістю зустрінем вас:
І я – ваш тато, й баба Міла.
І допоможем кожен раз
Усі, чим зможем і зумієм.
Тож бережи, синок Вадім,
Свою прекрасну половину,
Хай буде затишок і мир,
Хай буде злагода в родині.
Сімейне вогнище в житті
Нехай ніколи не згасає,
Довіра, злагода в сім'ї,
Навік серця ваші єднає.
Живіть як двоє лебедів:
Завжди в підтримці і коханні,
Життєвий шлях щоб ваш летів
Як промінь сонця на світанні.
За руки цим шляхом ідіть,
Взаємність – буде запорука,
Хай радість сиплеться у дім,
Любіть як голуб і голубка.
Тож бережіть любов свою
І одне одного цінуйте,
Хай щастя йде до вас в сім’ю,
А нам онуків подаруйте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
І досі ще гинуть в нас діти,
Притиснувши стяг до грудей.
Цей символ весь кров’ю политий,
А ще материнський плачем.
У нім - боротьба за свободу,
Це - щит від кремлівських нашесть,
Та вільний шлях, доля народу,
В нім – Воля, і Гідність, і Честь.
В нім – колір блакитного неба
Та жовтий з безмежних полів,
Де зріє колосся на стеблах
Просторих і хлібних ланів.
Це - символ достатку і миру
У світлих, ясних кольорах,
Бо сотні життям заплатили
За вибраний правдою шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021