| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Розбилось дзеркало
І щирості ілюзія розбилася.
Кохав я палко так
І серце в ритм коханню билося...
Туман ілюзії покрив усю брехню.
Ненависну, противную брехню,
Що виїдає те кохання мов черв'як,
Що яблуко гризе, а те гниє..
Розбилось, тай розбилось. А що робити?
У долі кожного свій грандіозний план.
Тобі лишається лишень подумати,
І подивитися на свій сучасний стан...
Урок. Який не є, але урок!
Хотілось щастя, та невже?
Осьо, тримай іще один порок.
А буде мало, то попроси, - Вона знайде іще...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
1
Як з чистого листа дається нам життя
Так з чистої сторінки
Почалися мої, лишень до тебе почуття
Тверда рука писала пером долі,
Появлялися нариси: всі нові… всі чудові,
Так незабутні… та про це доволі!
Тверда рука це, чи не тверда,
Зненацька чорнильницю пролила вона
На центр цього чистого листа.
2
Чи вірить хто в реєнконацію
На тему цю, я не читатиму нотації
Не смію і давати рекомендації.
Та блиск її палких очей
З душі давали паралель
Відчинених у мою душу дверей
Це значить: я її вже знав
Та навіть імені її я не впізнав
А просто з ходу покохав
3
Коли побачив вперше я тебе
В душі розкрилось сяйво золоте
І освітило рано в’яле серце
Я покохав тебе немов весну
Немов романтик: квіточку, траву
Неначе ненька крихітку грудну.
Я покохав тебе, й не міг спинитись
Спочатку хтів кохатись, потім – злитись,
І з тим, що в нас було – не міг змиритись
Не міг змиритися я із тобою:
Коли разом - ти завдавала болю!
Коли окремо – я не хтів на волю!
Ти полонила, ти усе забрала,
Брешу, бо ж сам усе віддав
І віддаючи, тобі я дорікав.
Як бути? Дві споріднені душі,
І завжди в різній стороні –
Шукаються у вічному просторі…
Ось, сталось так – зійшлись,
Стежки на мить переплелись
А потім раз – розбіглись, розійшлись
І так усе життя спонтанно
Чекаю миті неспокійно
І думаю про це стабільно
Життя іде в дорогу дивну
А я чекаю все єдину
На оцю мить, хоч на хвилину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
Хочеш, подарю весь світ тобі
Зелю, сонце, зорі, небоскрай
Сповнені кохання очі
Все, що хочеш забирай
Тільки прошу залиши ту мить
Що пройшла секундою мовчання
Просто серце, серце так болить
Сповнене жагою до кохання
Мою душу розриває біль
Що полонить усе тіло в мить
Я знаходжу знову смутку тінь
І забуваю як потрібно жить
Але все рівно стану я на ноги
І о півночі піду у світ
Я найду які ведуть дороги
До прикрасних цих минулих літ
Серце приведе мене туди
Де горить огонь кохання
Де цвітуть едемськії сади
І не має смутку та зазнання
Та окутавшись дарами почуттів
Повернусь до тебе я на крилах
Барвами солодких поцілунків
Об’єднаємо уста з тобою, мила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
Проносяться у голові безперестанно:
Одна за другою – тисячі думок.
І в підсвідомості своїй блаженно,
Я реставрую мислей цих порок.
Бо ж скільки часу вже пройшло даремно?
І скільки я у нереальнім світі жив?
Скриваючи всі почуття так гарно,
Що сам забув, як сильно я любив.
Та ж ба! В минулім часі висловився я?
Не так то сталося, як цього хотів:
Підвела вмить зрадниця – журба,
І пам'ять вся пішла наперекір.
І де ж бо зараз ти блукаєш в світі?
І що ти відчуваєш? Як живеш?
Чи згадуєш про мене? – хоча би іноді?
Не заслужив щоби згадала? – обманеш!
Чи знаєш ти ціну того скарбу,
Яким являється твоя душа?
Чи можеш оцінити всю свою красу?
Ти варта всіх скарбів землі і неба!
Не озолочуй ти нікого в цьому світі
Лиш Бог достойний цього почуття
Любов й кохання грає роль в житті
Все інше - ні! Ні, не шукай гріха!
Ще досі голос твій дзвенить у серці
І з ніжним трепетом я згадую слова
Тобою написаної для мене пісні
Нехай хтось скаже, що це не почуття!
Як часто згадую твій лик прекрасний
І майже богохульствую – дарма
А в підсвідомості такий же страсний
Як був тоді, - любов жива!
І не важливо те, що ти не поруч
І не важливо, чи з іншим зараз ти
Мені б лишень побачити тебе, почути голос!
А інше не важливо. Я вже привик до самоти…
Проносяться у голові безперестанно:
Одна за другою – тисячі думок.
І в підсвідомості своїй блаженно,
Я реставрую мислей цих порок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
На прірві звершень, в моїх думах,
Блукають марення і мрії,
Киплять мов води в борунах,
Неначе, море в пристрастях стихії
Кипить... й несе на своїх хвилях
В безодню їх, в пітьму, в краї чужії...
Ці хвилі-думи легковажні,
Ведуть фантазії маштабну гру,
І в тій стратегії колажній
Свідомість топлять на ходу...
Все пропадає, розпливається у сні, й
Переливається в безмежну пустоту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016
Твої уста солодкі наче мед,
Немов нектар, що тільки зібраний із квітки!
І хочу я піти вперед,
У поцілунку нашім злитися навіки...
Кипить у моїх жилах кров, і гріє душу,
Знов потопаю в пламені твоїх очей.
Ти знай, що свого слова не порушу,
І витримаю все... неначе Прометей!
Так! Лишень для тебе: на все, на все готовий,
І в місячну, оцю лютневу ніч
Шукатиму "підсніжник" той зимовий,
Щоб залишитися з тобою віч-на-віч...
Щоб бачити те сяйво дивовижне
Твоєї посмішки, і відблиски очей,
Щоб врешті зрозуміти - слова всі лишні,
Й тривоги лишні, недоспаних ночей.
Ти знай! Що свого слова не порушу,
Бо ж ти, тропи моєї талісман!
За тебе все!... віддам я навіть душу!
З тобою все!... тому що вже не сам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
…………………………………………….
Тік-так… про щось сказав годинник
Пугу-пугу окликнувся пугач в садку
І меблів старих простий відтінок
Мовчав… неначе знав істину складну
Вечірня тишина, спокусниця дівчат, жінок
Скриває в собі, пристрасті солодку пелену
Спокуса – жінка, не дасть волі чоловікам
Спокійна тишина і ніжний шепіт слів – жінкам.
10
Стояла… трепетала… моїх дій чекала
І дії були – линули потоком
За поцілунком поцілунок получала
Відкинула голову, наче ненароком
І задихалася, повітря ти немала
І задихаючись насолоджувалась пороком
І руки твої ніжні, як свіжо спіла квітка
На своїм тілі чув: несміло… зрідка…
11
«Коханий... о коханий… кохай мене…
До поки місяць світить, і світла ніч
До поки сонце зранку не зійде
Хочу я бути лиш з тобою віч-на-віч
Хочу я чути подих твій… хочу тебе
Коханий… кохай… до поки ніч» -
Ти говорила це, і голос твій тремтів
А я кохав… кохати ж бо хотів
12
У бурнім морі одинокі кораблі
Їх хвилі пристрасно цілують
В поривах пристрасті вони безсилі
Обіймам уступають – тонуть.
У шторм, в грозу лиш по своїй могилі
Спокійно, і не впевнено лавірують
Вони ж то знають, що вони не в силі
І їх плавучість увіковічать хвилі
13
Не в силі й люди, перед спокусою такою
Перед невідомим, новим серденько тремтить
І кинеться кожен: весь, і з головою
Віддасть усе на світі за цю мить
І за блаженною нічною тишиною
Весь день віддасть, й роботу він проспить
Без жінки чоловікові, життя лиш існування
Без чоловіка жінці вже непотрібне рівноправ'я
…………………………………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Станцуем мы с тобой под звуки арфы,
Войдем в пространство будущих фантазий,
И скомканных листов лихие факты
Забудем в ритме волшебного экстаза!
Не идеальна ты, но что поделать?
Когда те искры изумрудных глаз:
Щекочут сердце и нежно взводят тело?
Когда душой танцую, этот, вальс?
Возможно… миг пройдет, и мы забудем:
Те звуки, что играл Амур, - но не беда!
С тобой душой и телом помнить будем:
Прикосновение и помыслы, - всегда!
Станцуем мы с тобой под звуки арфы,
Войдем в пространство будущих фантазий,
И скомканных листов лихие факты
Забудем в ритме волшебного экстаза…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623226
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2015
Виром увійшла в життя, мов вибух:
З ніг на голову поставила усе,
Розігнала монотонний побут
І скуйовдила моє життя ціле…
Таїс, ти навіщо робиш так? -
Що вже потім неможливо повернути!
Ти навіщо влаштувала цей бардак? -
Що минулого вже не обернути…
І цим зором пильним та умом своїм,
Поламала все, на шкереберть!
Тим вином червоним і ігристим,
Розум затуманила на чверть…
Ти дала мені відчути цей контраст:
На землі, між раєм й пеклом, я живу!
Що нестиму все життя баласт,
Що можливо, навіть, донесу…
Що за світлими дверима мрії,
Є таємниця дрімучої пітьми.
І веде ця таємниця лиш до болі, -
Грається із нами, мов з дітьми.
Знаю я, з Афін ти, проте ладно, -
Кров, що в жилах гордою струною,
Використала так єхидно,
Що Харите виглядатиме дурною!
Ти зібралась світ цей підкорити!..
Таїс! Таїс! Що ти натворила?
Замість того, щоб щиро полюбити,
Це мистецтво переоцінила…
Так гаряча!.. Пристрасна!.. жива!..
З грацією… і з танцем йдеш життям.
Завжди непорочна - та з гріхом душа.
Завжди зачарована , ніжна й молода…
Проте… незважаючи на твою пристрасть,
Все пройде, й пройдуть віка…
Скульптор, лиш твій облік передасть.
За поетом, завжди: серце і душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618208
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2015
Ще дим в своїй прозорості танцює,
А вогник вже ледве тліє, як старі думки.
Художник на мольберті портрет малює
Із дивних обрисів твоєї красоти…
Художник цей, ще молодий митець
Та погляд зосереджений, й тверда рука
Із грацією кісточку вдаряє в танець
Як на сцені, на білім тлі нового полотна.
Він бачить повністю всю твою красу
Неначе чарівник відтворює її
Та не помічає він тебе, як сонечко росу,
Зажурену і непорушну в яскравім світлі.
Ти ожила, як лілія вночі,
Як світ, при перших сонця промінцях.
Ти ожила, на ще вологім полотні
Із сяйвом, немов в живих очах.
Замріяна, зажурена сидить дівчина
Із гордою поставою, в той же час,
З руками покладеними на коліна
З картини дивиться на нас.
Твої уста, немов сказати щось хотіли,
Застили масляними фарбами назавжди…
І через сотні літ, цю таємницю пронесли:
Це полотно і масляні фарби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613608
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 15.10.2015
Сумне серце давлять окови,
Тягнуть з болем його аж на дно.
Відчуттів пізнаю простори,
І не бажаних… за одно.
Я хотів, було, кайф пізнати,
Полетіти за обрій далекий,
Проте, сталось, як мало статись,
Я спіткнувся, і мусів впасти.
Все життя я марив в надію,
Що найду те, що шукав,
Але Рока харизму мінливу,
За роки лишень упіймав.
Я не здамся до того часу,
Поки житиму так, як живу!
І можливо, що цього вальсу,
Танцюватиму, і не одну...
Це життя, молоде, десь проходить...
Тягне манною за собою,
Я вдивляюсь в пітьму одиноку,
І сумую за своєю журбою.
Сподіваюся, щоб сподіватись.
І лелію, лишень, щоб леліти.
Я не можу, щоб просто здатись!
Щоб реальним насолодитись…
Я кохатиму, до поки живу!
І кохання подати зумію,
Проте, силу оцю не земну –
Навряд чи колись зрозумію. ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613432
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.10.2015
Якось задав тобі питання
Про скарб нашого життя,
Про відчуття і про кохання
Про радість й потяг до добра…
Чи чуєш ти цей спів птахів
І ніжний шум прибою моря,
І подих вітрових тонів,
І як душа співає моя?
Серед райдужних почуттів
Життя несе свій скарб великий,
І в пеленах отих скарбів
В душі я чую покрик дикий.
Чи знаєш ти про покрик цей
І всі райдужні почуття?
Він через тебе йде з грудей,
Почуй, ввійди в моє життя!
Тебе я зараз бачу, прошу:
Будь дівчиною моє, другом
Збудуємо лиш нашу тишу,
Я стану твоїм оберегом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
У похоті і в пристрасті відвертій
Я міг би розтворитися миттєво
І в жінці цій своїй, хоч і не першій
Побачив знову це яскраве диво.
Вона спочатку дарувала ніжність
І посмішку легку й всидливу.
Та потім я замітив жадність,
Котру стримати не було сили…
Вона весь час хотіла бути поруч,
Все в мої очі зазирала,
З умовностей сплела для мене обруч…
І завжди щось шептала, обнімала, цілувала…
Спочатку жінка… потім янгол
І на кінець: мов демон впертий
Старається возвести ідол …
Причому не чистий і обдертий.
Проте я… насолодився медом
А потім в вись… поринув в небеса,
Гуляв квітучим райським садом,
В Валькхалі пив солодкого вина.
Та далі, знову… канув в Омут, -
Розлука ревність привела,
А з ревністю пропав добробут,
Й залишилась одна журба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Ілюзії нездійснених бажань
Летять у вирій повсякденно,
І кожен день все більше знань,
Та з ними жити трішки складно.
О, полум’я в моїй душі
До чого рвешся, окаянне?
Чого так хочеться тобі?
Розкрийся, і розкрий всі плани
В поривах думаю, - буває
Про світлі ці минулі дні
І тінь минулого ховає
Буденність в своїй пелені.
А пелена ота густа,
Як на наркотик підсідаєш.
Спочатку солодка і проста
А потім скучаєш… пропадаєш…
Ілюзії нездійснених бажань
Летять у вирій повсякденно,
І з горсткою розчарувань
Ми летимо у слід слухняно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613085
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2015
Від подиху легкого вітерцю,
Закружилася сніжинка в плавнім танці,
Так вірно віддана цьому,
Ритмічному природному балансі.
І не згадати, було б гріх мені!
Тебе, танцюючу «життя і кара»,
Балет, що так давно живе в тобі,
І як для нього ти старанна.
Нептуна штиль, Аїдові мости,
Іронію Пандори і дилему…
Спокійно можеш відтворити ти,
Класичний жанр на любу тему..
Ти як перо письменника уміло
Змальовуєш усі події навкруги,
І в кожнім «па» в пуантах сміло
Порхаєш, й досягаєш висоти.
Балет – це вільна духом!
Балет – краса й харизма!
Живеш одним лиш рухом,
Одним, його, - натхненням.
І так блаженно звучить арія!
Все процвітає… дні за днями,
У розцвіті своїм Азалія,
Розкована, оспівана піснями…
І миті тої аромат,
Підносить щастя в апріорі,
І знову танець йде на лад
А з неба світять місяць й зорі
Спасибі я скажу, за грацію твою!
За щирі твої рухи… за аури світило!
За полум’я… за «пристрасну весну»!
За все!.. у твоєму балеті все красиво!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612984
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.10.2015
Тополі, гнучко, тягнуться до неба,
Танцюють з вітром, під синім морем хмар,
То пропадають…
то являються думки про тебе,
Як тільки залишаюся я сам.
В цю мить навіяння, я зразу пізнаю -
Цей шелест спілих і росистих трав,
Без зайвих слів та жестів, розумію
Чарівну мову, природних барв…
Впиваюся жадано цим дійством,
Немов, отримую блаженний скарб буття.
Я з радістю хмелію цінним хистом! -
Природи і мене злиття…
Прості думки, лиш ковиряють душу,
А лічать завжди: природа і любов
Я споглядаю вічну, безкінечну сушу:
Ліса, поля, лани і затишок дібров.
А бачу те, що нам дано побачить,
Я відчуваю лишень ті почуття,
Котрі, повір, усім нам, дуже личать
Котрі розкрашують усе життя.
Прості думки, все навівають втому
Кладуть на серце холодний астеризм
Підводять логіку обманові сліпому
Та розвивають наївний фанатизм.
Лишень до тебе, щирі почуття:
Зігріють серце і розбавлять втому,
Освітять храм мого буття!
Підкажуть правильну дорогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612880
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2015
Чому так зорі сяють тихо?
Вітер ніжно гладить волосся?
Чому довкола все таке спокійне,
А душа моя така тривожна?
Вітер листя замітає в парку -
Горне вихром їх на алею.
Я візьму, прикурю цигарку
І всю ніч чекатиму днини.
Споглядатиму зорі спокійні,
Метеорів спонтанний порив,
Та Еолові ігри веселі
З сонним гіллям нічних дерев.
І тоді, може бути - забуду
Як я тут опинився тепер,
І журбу мою вітер загубить
Серед сонних оцих дерев.
Тихі зорі вселять надію,
Принесуть в моє серце іскру,
А з надією я полину
В заповітную мрію мою…
І хто знає його, де я буду,
Десь так: через декілька літ?
Але мить оцю не забуду,
Поки бачу зорі і світ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612743
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2015
Струни мого серця співають оду,
Тому морю, що без берегів.
Летить щастя в цю масивну воду,
Відбиваючись від усіх бортів.
Море… море… темно-синя даль,
Мерехтиш ти в вічному просторі.
Ти накинь нічну свою вуаль! -
Для матроса супутник: ти… і зорі.
Знову туманом візьмеш в полон,
Заблукавши старі кораблі.
Так, що потім навіть Аполлон
З Музами складатиме пісні.
Ти накинь нічну свою вуаль!
Сам Еол кохається в брижі.
Бурунами створиш ти спіраль,
І під зорями кипиш в ночі.
І у пристрасній своїй стихії
Ти покажеш грацію й мощу!
За границею бажання й мрії
Пронесеш… ідею цю свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Ти яскрава зірочка мого життя,
Що дарує миті незабутні.
Твої непорочні і блаженні почуття -
Закрашують, мого буття, всі будні.
На твоїх долонях, щирим поцілунком,
Я засвідчу відданість свою.
На долонях твоїх, щирим поцілунком -
Нашим почуттям, я подарую волю.
Я загляну мирно, в оченята твої
І побачу там, запашну весну,
І за руки взявшись, ми йдемо з тобою
Твердою ходою, в мрію молоду.
Я загляну знову, в оченята твої
І побачу там: ніжність і любов.
Солов'ї співають у квітучім саду
До кохання нашого призов.
Ти прилинеш щільно до мого серденька,
А воно стукоче швидко й вільно.
І говорить серце: ти моя рідненька,
Що люблю тебе я дуже сильно!
Ми йдемо з тобою, у дорогу дивну,
Щоб послухати пташиний спів,
Подивитися на хвилю пінну,
Нашого кохання, моря берегів.
Поцілую палко я твої уста -
В поцілунку злиймося ми в вічність:
І полинемо разом вверх у небеса,
І разом покинемо, ми, на завжди дійсність.
Ти моя Аврора – зірочка світанку,
Ти Богиня мудрості й добра,
Що до тебе лину, скажу на останку,
Що до тебе тягнеться моя рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015