| Сторінки (4/350): | « | 1 2 3 4 | » |
Не говори, що знаєш людину,
Якщо тільки бачив лице
І не знав про порізану спину,
Візерунки старим олівцем.
Не кажи, що вмієш любити,
Якщо не пізнав той страх,
Коли хотів лиш заговорити,
Та слова тонули в устах.
Не питай сьогодні про втому,
Чому його погляд сумний.
Він кохатиме її по-дурному,
Хоча зовсім і не дурний.
Він для неї збиратиме квіти,
І писатиме щоночі вірші,
А вона буде просто радіти,
Розквітаючи у своїй душі.
Любов д`урня кому вона потрібна?
16.02.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Холодний, наче сльози,
Моє тіло роздерте.
Залиште свої погрози,
Я готовий померти.
Шматочки на розбиті
-- окуляри поета.
Наближаюсь щомиті
-- усмішка стерта.
Зі смертю станцюю.
Це улюблені танці.
Засинаючи працюю.
Прокинусь вранці.
Щось говорять, не чую,
Обморожені пальці,
В голові собі рахую,
Замовкають зухвальці.
Холодний, наче сльози,
Моє тіло роздерте.
Залиште свої погрози,
Я готовий померти.
15.02.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Люблю, коли вона сміється,
З цим сміхом забуваю біль.
Душі ж очима доторкнеться.
Пернатих співи звідусіль.
Люблю, коли вона шепоче,
Коли безвихідно мовчить
І усміхатись щось не хоче.
Усе тоді на мить згорить.
Люблю, коли вона мене читає,
Гортає, наче книжки сторінки,
Та все ніяк чомусь не помічає,
Що лиш про неї всі мої думки.
Люблю, коли вона десь поряд,
Запах волосся лиш один.
П'янкі уста, блакитний погляд,
Вона солодкий мандарин.
Присвячено Мандаринці...
14.02.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
В її очах моїх небес блакить,
Ранкові сніжно-білі хмари,
Прозоре море ледь шумить,
Об скелі хвиль легкі удари.
В її очах моїх вітрів свобода,
І капель дощових журливих,
Ясніє в них ця чиста врода,
Зіниць глибоких і щаливих.
В її очах моїх віршів кінець,
Блакитні, найсвіжіші квіти.
І ритми від важких сердець,
Скажи мені як не зомліти?
Присвячено найпрекраснішим Блакитним Очам.
14.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
Йду в даль не озираючись навкруг,
Знов під ногам кілька білих смуг.
Болить печальне серце, їсть недуг,
Бо знаю, що для неї просто друг.
Знайти б причину залишатись тут,
Коли навколо тільки сірий бруд.
Життя лиш хоче світ загнати в кут.
Загублюсь у збіговиську споруд.
Потону, де не буде перехожих,
Однакових і чимось схожих.
Не буде їхніх поглядів ворожих,
Творінь оцих "чудових", Божих.
Кудись із поїздом помчусь,
Ти не шукай, не повернусь,
Сонно об скло собі зіпрусь,
Востаннє гірко усміхнусь.
Йду в даль не озираючись навкруг,
Бо знаю, що для неї просто друг.
13.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Малюю словами щасливих людей,
Хоча й порожній, та повний костей.
Тримаю в руках цвіт сухих орхідей,
Це повна колода козирних мастей.
Засинаю у ванній рахувавши зірки,
Із дірявого даху витікають думки.
Вся дешева любов не зашиє дірки,
Лише мандаринка й мої цигарки.
Вночі догасає потьмянілий ліхтар,
Перехожі минають, світло, удар,
Вибух, вогонь, дим злітає до хмар,
Націлена пара ввімкнення фар.
11.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Самотня постать крізь вікно,
В її очах блакитний простір,
Рожевих хмар тонке сукно,
І сонця, поки ще без злості,
Тече проміння, наче річка,
По ній іде пташиний спів,
Від літака прозора стрічка.
Усе говорить і без слів.
Волосся вперше пахне літом,
Уста чомусь усміхнені журбі.
І світлий погляд лине світом,
Ця усмішка дістанеться тобі.
Спокійний вітер, мовби грає,
Хитає за тонке сукно.
На когось знову все чекає,
Самотня постать крізь вікно.
10.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
З горем пополам,
Пливу, мов криголам.
Лечу -- порожній бак.
Стою, немов вітряк.
Крізь біль й побите тіло,
Біжу кудись вперед,
І брешу дуже вміло,
В душі -- мертвий поет.
Усіх давно пробачив.
Голодний крик собак.
Я знову тихо плачу,
Напевне я дурак.
Хотів лише любити,
Та повертався сам.
Є щось що не зашити,
Це сльози по устам.
Прекрасне ім'я Оля,
Дочку би так назвав.
Мені байдужа доля,
Постійно міцно спав.
А Віктором свого сина,
Колись б такого мав.
Якщо не зб'є машина,
Час далі б марнував.
І знову б усміхався ,
І йшов лише вперед,
І сам би прокидався,
Бо я мертвий поет.
09.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
I'm always on my own,
But that's alright.
Have you ever known?
Your smile is light.
The sweetest voice is yours.
If only you were mine.
They don't even adores.
With you the world is fine.
Instead of joyful feelings
We both are hiding pain.
The heavy painted ceilings
Won't let us go insane.
The silence fills my ears
Moonlight covers ground.
Bay, I'll stop your tears.
Just listen empty sound.
30.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823616
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2019
Холодні люди без душі і тіла,
За моїм вікном сніжно-біла.
Чорна зграя кудись полетіла,
Слухаю музику, щоб не боліла.
На мене повільно падає стеля,
Квітне у волоссі рожева лілея,
Очі океан і водночас пустеля,
Така переповнена порожня оселя.
В когось постійно розбиті очі,
Вільна дорога немов шепоче.
Знову біжу посеред ночі,
Знову по колії поїзд гуркоче.
Комусь як зажди забракне змісту,
Хтось шукає що-небудь поїсти,
Хтось блукає по старому місту,
Хтось шукає місце щоб сісти.
Вічна любов. Пелюстки тюльпанів,
Піони і кров.
Вічна любов. Будуємо плани,
Руйнуємо знов.
27.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Ось вже останні повільні танці,
Сидиш сміючись небесам,
Та в душі вмираєш в мовчанці,
Ти знову залишився сам.
Сліпий дощ холодний на дотик,
Не вийде всі краплі розтерти.
Наш час найважчий наркотик ,
Від нього так просто померти.
Світанок повен темного світла,
Лунає п'янкий Френк Сінатра.
Лиш троянда червона зблідла.
Догасає твоя душевна ватра.
Зелене листя кружляє в очах,
Разом з ним і зів'ялі квіти.
Обираючи чи любов, чи страх,
Так легко у мить згоріти.
Всі у парах, дешева краса,
Сидиш сміючись небесам,
Ранкова дощова роса,
Ти знову залишився сам.
23.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Що говорити, закінчились слова,
Ти знов порожнечею повний.
Заплющені очі й болить голова,
Весь час на Землі умовний.
В когось, роки пролітають за мить,
А в тебе нескінченні хвилини.
Просто лежиш, чуєш місто шумить:
Залізниця, літаки, машини...
У вихорі звуків шукай тишу в собі,
Тамуй подих до падіння комети.
Не давай панувати на серці журбі,
Найвідоміші вже мертві поети...
Відчуй в душі Всесвіт і Всесвітом будь,
Для людей, яких тягне до світла.
Всі сльози зимові назавжди забудь,
Усміхнись, щоб весна розквітла.
Присвячено Сонцю...
19.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
Сині хмари ріжуть чорне небо,
Холодний вітер пориває знов.
В її очах шукав своє плацебо,
Знаходив лиш знецінену любов.
Блакитні пальці гріє край моста,
Напевно і машини чують втому.
Повз ліхтарі згасають неспроста,
Хтось засинає, а мені іти додому.
Зблілілий дим хитається в повітрі,
Здається, наче зупинився час.
Холодні кольори в моїй палітрі ,
Не вистачає тільки разом нас.
13.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
Вона казала, що я не вмію любити,
Що непотріб й не достойний жити.
Сміялась, знову сумний і розбитий,
Казала бідний, тож чим дорожити?
Вона кричала й била об груди,
Її повільно покидали люди.
Гірко плакала, казала забуде,
Порожнеча у всьому й всюди.
Йшли місяці я вдавав, що не бачу,
Та цих сліз ні на мить не пробачу.
Не зважатиму на біль і невдачу,
Все, що хочеш -- віддам і потрачу.
Кисло жити? Стану цукром до кави.
Розкажи, як ти й всі твої справи.
Моя Сонячна, мій лід й каплі лави,
Ти столиця моєї держави.
Усміхнулась і впала в крила,
Вона сильно мене любила.
І знову ця невидима сила,
Весь осад з душі розмила.
Присвячено світлій, щирій, справжній любові.
Не покидайте тих кого сильно любите, щоб не трапилось.
10.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Життя минає та я ще є
І знов світанок настає
За ним приходить світлий день
Повен наснаги та пісень
Любов і барви, дармограй
Ти не мовчи також співай
Купуй щороку мандарини
Запах ялинки, апельсини
Усе твоє і місяць й сніг
Усе летить до твоїх ніг
І друг який завжди чекає
І та єдина що кохає
Тож дурню просто усміхнись
Твоя душа летить у вись
Життя минає та я ще є
І знов світанок настає
30.12.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
В смітнику зів'ялі квіти
Немає чому радіти
Немає чого хотіти
Дурні усміхнені діти
Доношою сорочки брата
Лавандовий запах м'ята
Вдаю що забув про тата
Маленька жовта кімната
Здрібніла душа в поета
Де моя сигарета
Де мій наставник О
Сумно попиває вино
Всеодно
Люблю Її ніжні крила
Сніг на сірих схилах
Мені не потрібна сила
Сонячна в моїх жилах
Дідусь з бабцею щоб не тужили
Я хочу щоб вони вічно жили
Щоб залишались поряд зі мною
Щоб стояли за моєю спиною
Щоб ніколи не плакала мати
Я буду їй тихенько співати
Буду шукати не потрібну роботу
Максим третього сорту
Оцет з очей не хочу спати
Де всі мої друзі пірати
З ким було кльово втікати
Разом забували ридати
Дурні усміхнені діти
Немає чого хотіти
Немає чому радіти
В смітнику зів'ялі квіти
Присвячено тим кого люблю...
Дорожіть часом бо й він в'яне
27.12.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
Ранковий пташиний спів,
Пернатим не треба слів.
За вікном літак полетів,
На дорозі десятки слідів.
На столі розквітає лимон,
Її губи -- солодкий сон.
Обійми немов би полон,
У волоссі волошки й льон.
Мандариновий запах з кімнати,
Усі міцно продовжують спати.
Кохані очі -- дрогоцінні карати,
Не можливо їх не цілувати...
18.12.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2018
Люблю, коли вона так мовчить,
Їй знову поспішати до хлопця.
В голові моїй болюче шумить,
Усміхаюсь крізь зуби до сонця,
Люблю, як вона каже, що знає,
Вдаючи, що не чує всіх слів.
Не виношу, коли тихо ридає,
Поряд з нею весь світ побілів.
Люблю її погляд замріяний,
Запах волосся і кисті рук.
Холодним вітром розвіяний ,
Не ворон, а побитий крук.
Люблю, коли вона обіймає,
Їй добре бути без мене.
Багатий, який нічого немає,
Із нею усе безіменне .
Присвячено тій, в якої волосся
пахне свободою .
14.12.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2018
Зачарованість несе розчарування,
Та не важливо дружба чи кохання,
У мить рішучості, момент вагання,
Мовчу, проте так хочу спілкування.
Самотність, сіра тиша, біль від часу,
Все несподівано приходить разом,
Відразу стре мою нікчемну біомасу,
Лунає Армстронг -- вмру із джазом.
Щира любов завжди така проста,
Брехливий сміх, важкі тонкі уста.
Злітає зблідлий сніг униз з моста,
Душа холодна розбита і пуста...
07.12.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2018
Помаранчевий захід, малинові хмари,
В рухах -- апельсини, в очах -- твої чари.
Стишені холодом серця удари.
Разом з тобою в муках сансари.
Оранжеве світло під спів ліхтаря,
Де б не була -- ти завжди моя.
У тиші пустелі, пливучи крізь моря,
Всюди зі мною віра твоя .
Жовтогарячі втомлені стіни,
Знов за вікном Доба руїни.
Давай втечемо подалі з країни,
Щоб ти усміхалась потрібні зміни.
01.12.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2018
I have lost my smile again.
Everyday my eyes are same .
Can you feel a cutting pain?
Will I die with silent fame?
I just want get killed by car.
Can you see this falling star?
On my soul another scar...
Will I run from you by far?
Snow is falling slowly down,
Cry in sleeping empty town.
Yellow leaves are turning brown.
Will I ever come around?
27.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816668
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.12.2018
Мені байдуже, чи вона усміхається,
Чи спить, чи шукає розмову.
На одинці не сама залишається.
Я напишу про неї знову...
Мені байдуже, чи вона здивувалась,
Прочитавши останні рядки.
Про що думала коли цілувалась?
В голові моїй сірі клітки.
Мені байдуже, чи вона ридає,
Чи рахує опалі рожеві зірки,
Чи до неба їх всіх повертає,
Залишвши на серці дірки.
Мені байдуже абсолютно на все.
Нехай тонуть у лаві Помпеї.
Нехай вітер буревій принесе.
Я віддам своє життя за неї.
Тобі байдуже на мене і мені байдуже...
19.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2018
Не поспішає швидка допомога.
Тебе пожирає чужа перемога.
Перед каретою закрита дорога.
Ти засинаєш -- бетонна підлога.
Дивишся в дзеркало пару годин,
Та навіть із ним ти завжди один.
Затих годинник, шепіт з картин.
Десь над тобою висить нікотин.
Чорна ворона злітає без крил.
Падай в басейн повен чорнил.
Фарба тече до самісіньких жил.
У твоїй голові -- космічний пил.
16.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2018
Якщо не зможеш йти, то понесу,
Туди, де впали зорі, хочеш?
Шукаю в них цю неземну красу,
Ти ніжно щось мені шепочеш.
Якщо тебе дістав холодних світ,
Створю ще кілька серед неба.
І мої лапи, наче лід, я чорний кіт.
Не плач, не плач -- не треба.
Якщо набридне раптом усміхатись,
На душу впаде сніг, потім пісок.
Я просто буду поряд залишатись,
В тобі одна з моїх кісток.
Присвячено тій, в якої волосся пахне свободою.
14.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2018
Холоднішало. Йому все важче ставало знайти собі їжу. Перехожі мимохідь кидали поглядом і йшли далі. Боляче...
Лише Старий М'ясник мимохіть підкидував обрізки. Хороший був чоловік. Хоч лаявся постійно і шкутильгав, він постійно усміхався, не зважаючи на біль. Він був живим, та зараз його нема.
На Помаранчевих очах заблікувало сонце. Тепло. Нарешті тепло. Цілу ніч йому довелось лежати на землі. Його картонний дім розтягли на мукулатуру, тож тепер під ним була лише вогка ранкова земля, яку ще не встигли прогріти.
Він заплющив очі на мить, опустив голову й прислухався... йде...хтось йде... Обережно піднявшись і залишивши кілька слідів за собою, він вийшов на дорогу. Виднілась темна постать. Силует наближався. Його опущені вуха піднялись.
Силует вже стояв біля нього і гладив охристу голову : "Друг. Хороший мій. Чекав мене... І я скучав за тобою. Друг."
Хоч він і не знав, хто такий друг, та йому здавалось, що це найтепліші слова, які тільки можуть існувати.
"А ну зачекай но друже -- силует зняв наплічник і почав чимось шарудіти -- ось це тобі"
На землю висипалась рибка, шматочки ковбаси, кісточки, шкірка з шинки. Все як він любив.
"Їж друже, не поспішай, а я пішов."
На цих словах силует запакувався назад і пішов кудись далі.
Помаранчеві очі вдячно сльозились. Він б провів його., та спочатку їсти. Їж поки дають, поки є.
Дивно буває... Ніби людину не знаєш, а достатньо побачити їй раз, як всі проблеми зникають. І в думках знов тихо лунає -- Друг...
Кінець першої частини.
10.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816180
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2018
Я повен порожнечі, повен того,
Чого насправді й нема.
Мої очі хочуть втечі, нічого,
ти поглянь, ця історія німа.
Слухай уважно, вони в парі,
Я ж не один, й не половина.
Скільки прожили мої карі?
Я оболонка не людина.
Дивись, танцюю, хоч не вмію.
Коли всі поряд, знов радію,
Вона сміється -- я німію.
Забув свою останню мрію.
09.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2018
Тону, над мною кілька тонн.
Від холоду німіють руки.
В моїх очах застиг бетон .
У горлі подавились звуки.
Чорне волосся, білі зуби,
Кусає тиша глибину.
Синіють мої теплі губи,
Спина зустріла мілину.
На дні лише пустий пісок,
Ніжно вода заколихає.
Залишу хід своїх думок,
Максим поволі засинає.
06.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2018
Порожнеча, з блідого вікна,
Прагне зі мною двобою.
Чому ти сьогодні сумна?
Усміхнись, я поряд з тобою.
Порожнеча в густому тумані.
Засинай на моєму дивані.
На обличчях холодні грані,
Та у тебе теплі й кохані.
Порожнеча під звуки гітари.
Чуєш в них серця удари?
В ударах очі твої, їхні чари.
Крила падають в хмари.
Присвячено тій, яка спить.
03.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2018
Моя постійна мета -- залишатись самому,
Якось усміхатись, не слухати втому,
Бачити світло, повертатись додому,
Дати надію твому серцю сумному.
Моя постійна мета -- нести твою любов,
Не зважати на всю випиту кров.
Віддав свої крила, по асфальту пішов.
Вільно Лети, усміхаючись знов .
Моя постійна мета -- це ти й небеса,
Золоте листя, осіння краса.
Хмари опали, тож на листі роса.
В зубах догорає, повільно згаса.
01.11.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2018
Запалю в пам'ять про тата.
Потім подзвоню до брата.
Він не буде мене піднімати.
Продовжую далі блукати.
Погашу об зап'ястя і спати.
Ми з тобою самотні пірати.
Твої очі щасливі -- наркотик,
Скарби холодні на дотик.
На джинси попіл, гірка вода.
Безсоння, не горда хода.
Лиш задерта кудись голова,
Дощ змиває не щирі слова.
28.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Дощ періщить назовні,
Похилені крила, чорні.
Слова пусті -- очі повні.
Межі між нами умовні.
Пригадуєш, тоді, у парку,
Стояла рожева лава.
Зробили останню ставку,
Що тебе чекатиме слава.
Пригадую, ти з мене сміявся,
Я б взяв тебе в свій серіал,
Щоб довше таким залишався,
Твій сміх -- це мій ідеал.
Прощальні обійми, зник холод.
Не у Львові знов засинати.
На ранок студентський голод.
Тебе завжди радий чекати.
Ніч. Годинні розмови, по телефону.
Пам'ятай пір'їну залишену чорну.
Актор не носить корону з картону,
Він має свою, одну й неповторну.
Присвячено молодому Актору.
27.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Бути справжнім справді важко,
Та я хочу, щоб ти була щаслива.
Більше не плач, кохана пташко,
Лети, забирай мої чорні крила.
Злива...
Холодний вітер по дорозі додому,
Коли ти смієшся, втрачаю мову.
Обійму на вічність і мить по тому,
П'янкий запах свободи знову.
Зимову
Розбуди, якщо сплю й засинаю,
Співай пустому трамваю.
Не одна -- за руку міцно тримаю,
На тебе завжди чекаю.
Усміхнись, не падай, спіймаю...
Присвячено Фікусу
24.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2018
Знаю, що важко це -- дуже важко бути самому,
Та Брате не плач, тебе завжди чекають вдома.
Три крапки на серці, та треба ставити кому.
Падаєш в сон, на завтра вчорашня втома.
Все ближче зима, та Брате, шукай в ній сонця,
На зло усміхайся, осінній туманній порі.
Якщо Світ це театр, обери собі роль охоронця,
Захищай тих, хто за тебе в цій короткій грі.
Будь щасливим, Брате, цінуй те, що ще маєш.
Хочеш? Давай втечемо на кілька годин.
Вірю в тебе, вірю, що ти все це здолаєш.
Пам'ятай, Брате, пам'ятай, що ти не один.
Присвячено Брату
20.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2018
Чекай мене довго, та я не вернусь.
Лежу, бо піднятись не в змозі.
Шукати дарма -- на даху залишусь,
На холодній бетонній підлозі.
Співай моя зоре, поки вітер холодний,
Не поріже твої тонкі солодкі уста.
Бий в груди себе -- не цілував жодний.
Мені знов починати рахувати до ста?
Замерзай. Лиш хотів, щоб усміхалась,
Та сьогодні, крихітко -- плач .
Думаєш, хоч щось про мене дізналась?
Та ти нічого не знаєш, пробач.
Важкі хмари, вмирає осінь
І листва, що летіла до ніг.
Карі очі згнили назовсім.
На них падає перший сніг.
18.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Не дивись назад, там лише сліди,
Та з часом і вони зникають.
Візьми мене за руку й поряд йди,
Послухай, небеса ридають.
Стирай ці гіркі сльози непомітно.
Щиро смієшся, вже все добре.
Ти знай, що твоя тінь, то моє світло.
У грудях щось горить хоробре.
І очі твої, мов би ліки для душі,
Знову чаруєш чистою вродою.
Коли нікому не потрібні ці вірші,
Твоє волосся пахне свободою.
15.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Розбудивши сплячих цвіркунів,
Давай шукати, сузір'я Оріона.
Хоч осінь -- погляд твій розцвів,
Нагадуєш рум'яного піона.
В сліпому холоді горять слова,
Та замерзають наші крила.
Бетонна тиша затихає вікова,
Ось твоя тінь мою сповила.
Часами мені жити кволо,
Такий принцип поета --
Якщо всі курять навколо,
То ти моя сигарета.
Присвячено Піону
14.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2018
Важко втрачати те, що маєш,
Ще важче те, чого нема.
Що загубилось не шукаєш,
Лиш забуваєш імена.
Важко сказати просто в очі,
Що на душі тільки вона.
Падають зорі десь щоночі,
Триває ця дурна війна.
Важко, коли пусті слова,
Сумні обличчя наче лід,
Опущена додолу голова,
Зів'яле листя піде вслід.
Важко, коли всі погляди не щирі,
Мені не байдуже, але Бреши.
Ми житимемо в злагоді та мирі,
Мою любов на потім залиши.
10.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2018
На підлозі, погляд у стелю,
В очах пустеля Сахара.
Віршами тишу пристрелю,
За вікном Аокіґахара.
Холод в ноги, чекаю світанку.
Океан по рукам протікає.
Монолог це гра в мовчанку.
Як завжди ніхто не чекає.
Чай без цукру, вазони сонні,
Засну так, упавши на сушу.
На серце покладеш долоні,
Та не вийде зігріти душу.
07.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2018
Заходить сонце, на небі вітрила.
Вдарить вітер -- цокіт зубів.
Тебе зігріють втомлені крила.
З неба сніг -- район побілів.
По кутках розбігається іній,
Примарно шепоче трава.
Колія, міст -- перетини ліній.
Біля серця -- твоя голова.
Синє листя, танцюють крони,
Будинки -- ми скоро заснемо.
Нам обом кричать телефони,
Та сьогодні нікуди не підемо.
Ніч самотній ліхтар розбила,
Скло на душу, впаде до дна.
Не відпустять порізані крила,
Лиш на землю пір'їна одна...
06.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2018
Я забіжу в невідомий трамвай,
Він вже довго на мене чекає.
Магістраль шепоче: "Стривай!"
Та сьогодні Максим відлітає.
Знайду місце біля тонкого вікна,
Всередині вагону нікого немає.
За вікном космос, між ним стіна.
Швидкість світла з ніг піднімає.
Запалю, зіпрусь на бік і потушу.
Падаючи, ця зірка вмирає.
Кит виплив понюхати сушу.
В трамваї хтось замерзає.
05.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
Хочу знати про що ти думаєш,
Коли холодний вітер заграє.
Бути поряд, якщо не здужаєш,
Чути, як твоє серце співає.
Хочу бачити, як ти усміхаєшся,
Назустріч яскравій весні.
До неба кудись задивляєшся,
Твої очі зелені -- мої сумні.
Хочу чути, коли ти мовчиш.
Проведу до самого дому.
Золоте листя, ти міцно спиш,
Мені повертатись самому.
04.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
Темні очі бачать світло,
Виглядають жалюгідно.
В небі колесо розквітло,
Зникло із душі безслідно.
Темні очі в ніч холодну,
В сірі дні і тишу чорну.
Бачиш цю вагу підводну,
Біль важку і непоборну?
Темні очі не сумні,
Залишилися одні.
Їхні іскри неземні,
Всі ідеї без рідні.
Темні очі в даль несе,
Незважаючи на все.
Вітер з ніг зіб'є, знесе,
Напиши про це есе.
Темні очі міцно спали,
Ви ніколи їх не знали.
Скільки раз вони ридали?
Їх ніколи не чекали.
Темні очі, мов слова.
Погляди, німа війна.
На подушку голова,
То весела, то сумна.
Темні очі й світ притих,
На папір останній штрих.
Вірші ці не для простих,
Лиш для тебе, не для них.
03.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Завжди міг би бути тобі парасолею,
Коли розпочнуться осінні дощі.
Теплим шаликом, солодкою долею,
Тихим вогнищем біля душі.
Завжди міг би віднести поволі,
На руках, до неба й зірок.
І зробити з кристаликів солі,
Діамантів повен мішок
Завжди міг би за тебе стіною стояти,
Навіть, якщо мене зруйнують колись,
Все одно не дозволю тобі сумувати,
Будучи попелом скажу: "Усміхнись!"
Завжди міг би нести до тебе любов,
Коштовний погляд, неначе срібний.
Не поглянеш на мене, забудеш знов.
Я завжди тобі не потрібний.
30.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Холодний район, гаряча кава,
Діли, всі кроки на двох.
Розтане лід, застигне лава,
Час мине десятки епох.
Пролетять перехожі, пройдуть авто,
За вікном повзуть ешелони.
Що в зелених вагонах не знає ніхто,
Небеса підпирають колони.
Затриманий погляд, кілька годин,
Карі очі, качелі із димом.
Якщо ти з собою, то ти не один.
Часом важко бути Максимом.
28.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2018
Коли лисиця так усміхається --
Забуваю про проблеми свої,
На душі, її сміх залишається ,
Поряд очі щасливі, твої .
Коли лисиця у лісі ховається --
Тьмяніють на небі зірки,
В легенях дим розчинається,
Разом з ним і мої думки.
Коли лисиця в холодній печалі --
Навколо мене усе горить.
І пожежа триватиме й далі.
Усміхнись, хоч би на мить.
23.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2018
Знаєш, я не вмію любити як він,
Навіть не знаю, де ти засинаєш.
Дома холодних збіговисько стін,
Серед яких, лише ти зігріваєш.
Знаєш, твій образ відбився в очах,
Коли говорю собі, що не знаю.
Не знаю, як тануть при телих свічах
Твої вуста, я їх з сотні впізнаю .
Знаєш, мені потрібно вже йти,
Чому як завжди не зупиняєш ?
Схожих на мене важко знайти,
Тобі не можливо, бо ти й не шукаєш.
Знаєш, будь ласка, кохана, не плач,
Як прийде час пригадати.
Згадай всі мої вірші тобі й пробач,
Мені настав час помирати.
21.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Самотні близькі альтруїсти --
далекі холодні планети .
Не зважають на егоїстів,
поважають мертвих поетів .
Повертаються пізно додому,
крізь дим і сигнали машин.
Забувають вчорашню втому.
Альтруїст назавжди один!
Тихо зникнуть, розтануть у зливі.
Їхні очі постійно сумні.
"Бо якщо всі важливі щасливі,
То для чого ставати мені?"
Присвячено всім
Вам не зрозуміти...я опале листя,
А ви квітуйте, поки лине час.
20.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2018
Сьогодні я хочу втекти, залишитись сам,
Розповісти історію самотнім небесам,
Скурити сигарету, враз ударять по очам,
Холодні сльози, тож, куди іти словам?
Щасливі певно ті, хто встигли все сказати.
Їм дим не заважав й не плутались думки.
Та я й не маю права на Світ цей нарікати,
Хто завжди нарікав -- несе пусті сумки.
Додому йти зарано, сиджу в глухому дворі.
"Ти куриш на качелі, а ми собі говорим."--
Так говорило небо, яке ставало чорним.
Дим завжди затихає, ти завжди тонеш в морі.
Ось злива, з нею грім і вітер йде зі мною.
Блискавки минаю, штовхаюсь -- просто хам.
І ти не знаєш, друже, що в мене за спиною,
Сьогодні з небом курю, сьогодні, друже, сам.
12.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2018
Не вмію писати вірші,
Не вмію читати думки.
Для когось можливо найгірший,
Для тебе збираю зірки .
09.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806090
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.09.2018
Я несу твою любов,
Твою радість, знов і знов.
І куди б я не пішов,
Ти моє серце, моя кров.
Я несу твою любов.
На душі моїй ти шов.
З неба сірий дощ пішов.
Ти моє світло знов і знов.
Я несу твою любов,
Віднайду в хаосі мов .
Твої очі, мов би схов,
Знов малюю милих сов.
Я несу твою любов,
Скільки б не було розмов,
Переворотів, зрад і змов,
Сірих днів, новобудов,
І щоб я ще не намолов :
Я несу твою любов,
Моє серце, сонце, кров.
Тобі
07.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Дякую, за те, що ти є .
Дякую, що в світі існуєш.
Як мовчання мене проб'є,
Ти єдина цю тишу почуєш.
Дякую, що щиро смієшся,
Серед моїх жартів тупих.
Якщо ти вже не вернешся,
Я скажу що сказати не встиг.
Дякую, за твій ніжний погляд,
За те, що був не один,
За те, що була завжди поряд,
Ці кілька довгих годин.
Дякую, за те, що щаслива,
Залишайся такою завжди,
І якщо налетить сіра злива,
То зі мною її пережди ...
Ти в думках моїх назавжди
31.08.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2018
Я напишу, що в мене все ок,
Навіть як серце повне дірок,
Навіть, коли забракне думок,
Тиша, ліхтар, я до нитки промок.
Я напишу, що в мене все ок,
Крізь світло не бачив зірок,
Тону в морі бетонних кліток,
Тиша, ліхтар, я до нитки промок.
Я напишу, що в мене все ок,
Білий дим і втомлений крок,
Поряд вітер танцює танок,
Тиша, ліхтар, я до нитки промок.
Я напишу, що в мене все ок,
Жовте листя летить на ставок ,
Засинаю під співи пташок,
Тиша, ліхтар, я до нитки промок.
31.08.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
Лежить на сонце дивиться отруєний Максим.
І щось не посміхається, ковтає їдкий дим.
Лиш море тут хитається, не вистачає рим.
В піску зірки валяються і тонуть поряд з ним.
У вухах галас, крики та голуба вода.
Обличчя всі безликі, мов ламана хода.
І очі повні пихи, до неба борода.
І повна тихим лихом найменша доброта.
З очей і щік дістануть — це перший снігопад.
Сніжинки швидко тануть, тепер це водоспад.
Від снігу очі в'януть — вся голова мов сад.
Шукати вже не стануть — вертаються назад.
З під носа лине вітер,
Із губ іде тепло.
Якщо забракне літер —
Він фарби й полотно.
Не буде колір злим ,
Відтінків мільярд,
Максим вдихає дим,
Максим сьогодні яд...
18.08.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
Після нас тут залишиться сірий бетон,
Мільйони розбитих зелених вікон,
У лісі лиш кілька безлистяних крон,
Хитаються штори — відкритий балкон.
Після нас вже не будуть співати птахи,
Продірявлені бомбами чорні дахи,
У смітті не шумлять галасні дітлахи,
Ями в асфальті — розбиті шляхи.
Після нас розцвіте новий світанок,
Рожевий наповнений барвами ранок,
У хмарах танцює прозорий серпанок,
Станцюймо і ми — тут на останок .
15.08.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805067
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2018
Ми існуємо дві тисячі років,
Чи жили колись до того ?
Скільки ще потрібно уроків,
Щоб не вбити себе самого?
Для чого приходимо в світ?
Яке тут наше завдання ?
Життя то ж немов би політ,
Як летіти без зволікання?
Як знайти піщиночки правди,
Де у кожного правда своя?
Чи то бомби неначе петарди,
Кохана ця війна не твоя...
Кілометри сміття в океанах,
Більше в їхніх словах,
Вся Земля в колотих ранах,
Це усе на наших правах?
Не погоджуйтесь, думайте, дійте,
Ційнуте будь який час
І кожній хвилині радійте,
Що залишиться тут після нас?
03.08.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805065
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.08.2018
Як зникне білий горизонт
І велич затишних Карпат ,
Враз розцвіте ворожий фронт ,
Де ж зараз твій рідненький брат?
Де запах кави поміж скверів,
І дощ, що часто накарпав,
І смак свіжесеньких еклерів,
Скрипаль, що так чудесно грав?
Бруківка мов би шоколадні плити,
Веселі співи за вікном...
Як повернути час? Як зупинити?
Зараз це все здається сном.
Й нехай все далі так несеться,
Яким б не був в житті розклад,
Для тебе завжди посміхнеться ,
Завжди маленький, рідний брат .
Присячено Брату
ПС Люблю тебе брат )
19.08.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2018
Сьогодні місяць темний
І де ж зараз вона?
Цей біль в душі таємний
Це мовчазна війна
Гучний собачий лай
А потім й тиша ця...
Будь ласка не ламай
І так нема лиця
Насправді може й є
Розбитим не покажу
Ці іскри то моє
Я по щоці розмажу
Простий тупенький вірш
Простенькі почуття
Собі лиш роблю гірше
Піду знайду взуття
Ввімкну старий плейлист
Спочатку швидкий крок
Втікати це мій хист
Подалі від думок
Соннливі ліхтарі,
Ось
Пролетів літак
Тут люди шахраї
А я не можу так
Хоча краду щоніч
Обпечені зірки
Та зорі це не річ
Немов душі шматки
Вони мов жителі Землі
Яка ледь обернулась
Немов мої вірші в імлі
Рядок щоб усміхнулась
Ледь дихаю -- вернусь назад
Сьогодні місяць темний
Сідає телефон і з ним заряд
Цей біль в душі таємний
27.07.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2018
Коли тобі набридне львівський гамір,
І стане важко розібрати , де думки --
Згадай про свою мрію , давній намір,
Злетіти в небо -- де лагідні зірки .
Поклич мене й співай щоби упали .
Я прилечу, мов білий снігопад .
Ніхто і не помітить -- місяць вкрали ,
Для пари цих сіреньких оченят.
Візьму тебе за стан, під нами зорі
І гори ще не висказаних фраз ,
Нехай думки і гори тонуть в морі,
Така любов буває тільки раз .
Сові.
21.07.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2018
Рожеві хмари небо сповивають,
Часами вітер літній подуває,
Пташки щось за вікном співають,
Максим повільно засинає.
Стихає за двором дорога
І дітвора в дворі додому.
Дивно спокійна і тривога,
Всі забувають літню втому.
На мить момент цей застигає,
Сьогодні космос спочиває.
Цвіркун усе щось грає й грає,
Мені тебе не вистачає...
Присвячено Сові.
20.07.18 © Стася
(Максим Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2018
....збирав для тебе зірки ,
чекав кожної ночі....
А більше мене й не треба ,
Так, лише на кілька хвилин
Спрямовуй погляд до неба
Вони разом -- я завжди один
А далі все менше й сумніше
Залишається часу на двох
Не шукатиму щось веселіше
Я ціную кожен твій крок
А ближче твої очі сріблисті
Немає малих хвилювань
На шию кладеш теплі кисті
І ця мить без зволікань
Ще сильніше подує вітер
Забере у космос з Землі
Складаю сузір'я із літер
Розсипаю по темній імлі
Голосніше серце заб'ється
Тихий голос у твої думки
Нехай в котрий раз усміхнеться
Та котрій збираю зірки .
Усміхайся , я хочу щоб ти була щасливою. Сова ...
13.07.18 ©Стася
(Максим Стаськів )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
...моє плацебо -- мертва тиша
у ньому я маленька миша
у ньому я сліпа вівця
змія
що без початку і кінця
мій рай Совині сірі очі
і чорний кіт
що вдень муркоче
сліпий і теплий літній ранок
і голод холод на сніданок
без кави й лави на підлозі
із сумом ще любити в змозі
актор який весь час в дорозі
мов хмара на небес порозі
художник мов каліка , знать
бідняк якому час злітать
всі вічно хворі і здорові
всі хто пливуть і тонуть в морі
хто з них живий? з правителів і королів
той хто співає чи той хто чує спів
із них усі лише пусті слова
жива мені одна лише сова...
"Сова" належить до особливих поезій.
В ній я дозволив собі бути вільним у Римах і мелодичності.
Кожне слово тут немов мазок. Він присвячений Дуже особливій людині.
18.06.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2018
Просто Рожевий Птах... Сусіди в клітках зневажали його і водночас заздрили нетиповій зовнішності . Коли всі сходились дивитись на сварку Левів, він часто залишався сам : походжав туди й звідти , вишкрябував щось дзьобом на стіні вольєру , зависав тонувши у відображенні себе.
Словом – жилось не весело... Однією розрадою був Пітон Павель , його найкращий друг , проте і він не часто виповзав зі своєї нори . Тож , більшість часу Фламінго проводив зі своєю подругою - Самотністю - вибагливою , безжалісною і холодною .
Так йшли дні , тижні . Рожевий Птах втрачав все більше пір`я у сутичках з місцевими . Його очі бачили все менше і менше . Голосу не подавав . Тільки неприродний кашель виринав з його дзьоба .
Якось раз , коли Фламінго спав після безсонної ночі , до нього прикотилось щось кругле . Він не подавав спочатку рухів , навіть очей не відкривав , але потім почав принюхуватись... Цитрус....
...у дівчинки , яка проходила повз , випала Апельсинка і покотилась у вольєр . Мала , навіть цього не помітила...
Рожевий розплющив очі . Перед його головою лежала загублена знахідка . Здивований . Зачарований . Він стояв і споглядав як вона сяє під далеким сонцем . Така досконала , кругленька , пахуча . Вона йому безумовно подобалась . Шкіра , запах , блиск... Птах взяв її і відніс вглиб своєї клітки , до розписаної дзьобом стіни .
З тогу моменту все змінилось . Самотність боялась підійти , коли вони були разом . Павель заповзав частіше , бо дивувався знахідкою Фламінго . Життя набуло нових відтінків . Кожний ранок він прокидався з думкою про Апельсинку...
Проте був один негатив – він боявся зізнатись у своїх почуттях . Боявся сказати , що вона змінила його життя , що кожна секунда проведена з нею робить світ світлішим .
Він любив її . Аж до скону . До останньої пір'їнки на тілі . До останнього подиху .
Та так і не зізнався...
Життя летить швидко , тож зізнавайтесь в симпатіях , коханні , почуттях і не бійтесь відмови .
Найгірше загинути не сказавши ...
Дехто наближається до цього .
13.05.17 ©Стася
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795125
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2018
Не шукайте причину в любові,
Не питайте:"Чому саме я?".
Не дивуйтесь щирій розмові,
Чи складеним у вірш почуттям.
Не зважайте на лагідний погляд,
На прогулянку кілька хвилин.
Головне, щоб були просто поряд,
Ви мов сотня безцінних картин.
Не дивіться як хтось поспішає ,
Зупиніться, хоча б на мить.
Ваша усмішка слід залишає,
Разом з нею усе загорить.
Разом з нею й камінь засяє,
Для когось ви може "проста" ,
Та таких як ви не буває :
Ваші очі й солодкі вуста ,
Ваші кисті, волосся, хода,
Ключиці, постава, слова,
Неземна і така молода
— обертом йде голова.
Ви мов ранкова літня зоря,
Розквітаєте знову і знову.
Ваш голос колише моря,
Як бачу — втрачаю мову.
Байдуже з ким Ви і де,
Головне будьте щасливі.
Скоро моя осінь прийде,
І я розчинюсь у зливі.
Поки в'ється віршу буреломна лоза
Ніхто не помітить печалі, і
Як стікає по щокам скупа сльоза..,
Не помічайте й надалі...
10.06.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018
Такого світла як ти — не буває,
Ще не склали про тебе казки.
Коли лютий грім завиває
Повертаєш на небо зірки .
Твій голос насолода для слуху
Ти щаслива — щасливий і я :
Пройшовши пустелю; крізь завірюху
Чи коли вкусила змія .
У погляді відбиваються місяць і хмари
І те , як повільно пливуть небеса .
Як листя шумить і об шибку удари ,
Дощ поливає — неймовірна краса .
Не хочу щоб удача вернулась,
Всі здобутки, мов би сміття .
Та якщо ти на мить усміхнулась
— недарма прожите життя .
Для мене ти завжди ідеальна,
Куди завгодно готовий піти.
Мов Земля на весь світ унікальна
— такої як ти не знайти .
Присвячено: Тому кому присвячено.
Той кому присвячено зрозуміє
04.06.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
Я не романтик і не декадент,
Я не курю, не п.ю щораз абсент ,
Я не люблю і не кохаю вже тепер ,
Не пишу віршів , я мабуть помер .
Я не кричу і не мовчу в розмові ,
Очей не закривав, не вивертав на зовні,
Натомість ваші очі -- ваші очі повні ,
Мої лиш часом попіл, рідше злобні.
Я не сміюсь, я навіть не регочу .
Не прагну -- не знаю чого хочу.
Не плачу лише під ніс бурмочу .
Шакали гострять зуби, а я свій розум точу .
Тепер немов стіна -- падаю на ліжко,
Читаю нову книгу, іду додому пішки,
І не чіпай мене чорнява хитра кішко ,
У нас горить розмова, у вас ледь тліють сіжки ...
20.04.18 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2018
— Дует годинника і раковини , що може бути кращим на кухні?
— Зів'ялі хризантеми і дим від сигарет.
Тихий голос відповідав сам собі. Дивна картина , згоден , але давайте поспостерігаємо . Ця розмова триває вже кілька годин , а співрозмовники , чи точніше співрозмовник , ніяк не розійдуться . Все сидить , п'є чай і часом поглядає у вікно . Нічого не чує , скільки не говоріть , я вже намагався... Дивна людина...
— ... і після цього вони всього лиш люди. Вбивство слабшого це "нормально" , тож не бери все близько до серця. Таких як ти , скидали в прірву ще при народженні.
— Гм, смішно .
— Що смішного в тому, що ти слабак?
— Тобто ти?
— Тобто ми.
— Без різниці. Смішно... В будь-якому випадку — смішно.
— Поясни будь ласка.
— Людиною назвала людину інша людина тож ви "люди" такі смішні. "Слабак" , " Сильний" — та звідки взагалі ці мірки ? Хто слабкий в одному — сильний зовсім в іншому. Проте й це відносно . Так наприклад , Спарта існувала б досі, якби б не скидала всіх розумних людей в безодню. Уяви собі рада ССД ( Союз Спартанських Держав ). Але може й добре , що так сталось , на кількох тиранів менше у світі . Хех .
— Мені подобається хід твоїх думок, але до чого ти ведеш?
— Чи ти ведеш?
— До чого ми ведемо?
— Я веду до того, що світ не ділиться на сильних і слабких, розумних чи бовдурів, багатих чи бідних — він ділиться на мертвих і живих . Байдуже скільки в тебе грошей, ідей чи друзів, якщо ти завтра помреш .
— Це і нас з тобою стосується, нас важко назвати живими .
— Ех, на жаль, та що поробиш . — Чоловік сьорбнув чаю і втупився у вікно .
Словом, запитаєте хто він ? Я не знаю. За час спостерігання мені вдалось помітити, що він носить окуляри, але тут на кухні, вони чомусь лежать на підвіконні обличчям до нас . Ось можливо з ким він говорить . Дивна людина ... чи як там тепер його називати ?
— Не почуваю себе живим . Мабуть захворів на щось, чи може і не живий зовсім . Так , просто "сон бабака"...
— "Сон бабака" ?
— Ну так, сам придумав, весело пра ?
— А в чому тут веселість ?
— Всі знають про "день бабака", коли всі події — це замкнене коло рутини, та не всі помічають таке явище, як сон . Кожен день закінчується сном . Сон — прекрасне явище, після якого ми знову свіжі, мов овочі в супермаркетах . Мені здається, що якщо все повторюється, якщо все циклічне то сон відсутній . Це не часова аномалія, не дірка у континіумі . Скоріш за все — це просто відсутність сну . Тож всі ці повторення, відчуття помилки і відсутності, можуть бути спричинені "сном бабака" . Нічого не змінюється так сказати ... Напевно ми були б щасливіші, якщо б мали повноцінний сон.
Дивак потер очі.
— То чому ти не станеш таким як всі ? Спати це "нормально" .
— Хіба я не сплю ?
— Та спиш . А користі з цього й грама нема .
— Можливо .
— Та точно . Ще й з твоїм стриманням і терплячістю ... Чому ти такий закритий ?
— Це "нормально" .
— Та ну ... Ти постійно говориш про сигарети, та не куриш, говориш про те що кинеш все так втечеш, але залишаєшся на місці . Ти навіть війну всім оголосив, проте чомусь мирний зі всіма . Що з тобою ?
— "Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого ."
— Фауст...
— Гете . Схожий я чимось з ним . Так само дивлюсь на світ зі сторони і почуваюсь єдиним за двома шкельцями .
— Часом ти знімаєш окуляри .
— Так , коли вмиваюсь .
— І все ?
— Ще коли стелю оглядаю перед сном .
— І що там цікавого ?
— Для тебе — нічого, для мене — узори місячного світла .
— Так та ти зараз на кухні .
— Чудове місце, чи не так ?
— Для вічної розмови...
— Це точно...Та як бачиш повністю відкритись я готовий лише окулярам .
— Чому?
— Вони беруть на себе частину злісних поглядів, залишаючи мені усміхнені обличчя .
— Йой, за такими дрібницями стежити... Розуміння життя тобі не платить, тож може досить дивитись за стелею ? Може треба працювати ?
— Можливо, а толку ? Хіба гроші зроблять мене щасливим?
— Ні .
— Отож, я почуваюсь живим, коли сповнений мріями, коли йду до них . А щастя мені приносять усміхнені обличчя рідних і чужих, очі веселих та сумних . Щасливий, коли й в інших оживають мрії . Щасливий, коли сонячно, нестримні буревії. Щасливий — десь любов у очах...
Щасливий, хоч короткочасний і не реальний .
Щасливий, хоч вже не палаю — вік печальний .
Щасливий, хоч і знаю хто останнім ,
Читатиме мій лист прощальний...
— Я попіл, ти тінь і ...
На цих словах чоловік заснув за столом . Годинник потікував . Умивальник замовк . Окуляри вже були на підлозі, а пелюстки зів'ялих хризантем кружляли вниз зі столу . Хтось вимкнув світло на кухню . Місяць освічував декілька кутів . Тихо . Спокійно . Зараз сон, а завтра — він знову все "забуде"...
21.11.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788504
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.04.2018
Хто рано встає — тому час до школи ,
Піде без питань і не викаже втоми.
На вулиці темно, нечутні розмови,
То подуви вітру, то серце заколить .
Дерева танцюють — безлистяні крони,
Шепоче трава, лякають ворони.
І небо, немов би затьмарене море ,
То сіре колише, то вистрибне чорне .
Білі будинки — для нього причали,
Хто повернувся — забуває печалі .
Чи то море здригнулось чи ссунулись хмари?
Сніг почав падати, почулись удари.
То забились серця, немов урагани ,
Всі в один такт, омиваючи рани
09.12.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2018
Безнадійний вмирає живим
Хотіли його повернути?
Та що Ви зробите з ним?
Найкраще просто забути
Безнадійний всього лиш сміття
На дорозі великої мрії
Він вже ладен віддати життя
Щоб скінчились в душі буревії
Безнадійний це твій океан
Коли навколо пустеля
Мов ліки для загоєння ран
Для знедолених нова оселя
Безнадійний це тло для живих
Це мотив щоб далі творити
Він єдиний в розмові притих
Щоб й інші змогли говорити
10.11.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2018
В сирий та вогкий, львівський день,
Зігріє душу кольорами:
Дерев листва та їх пісень,
Погляд сови перед очами,
Небес блакить, сонливі хмари,
Легке ліниве сонце марить,
Не поспішають вже на пари,
Лише кімната — часом давить.
Ось вітер, всі чутки приносить,
Нам по волоссю пробігає:
"Хтось щось питає, другий просить,
Для тебе ранок, хтось смеркає..."
Вона усміхнена, бо знає,
Максим завжди її чекає
І щоб не сталось в мою осінь,
Опале листя тепле досі...
Присвячено Милій Сові
15.10.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2018
Невдалий мазок, чи ламане слово,
Для чого ти друже горів?
Чому все шукаєш, знову і знову,
Єдине що справді б хотів?
Спочатку хотілось, щоб старший почув,
Слухав, не просто сміявся,
А як зрозуміє, то щоб не забув,
Щоб не йшов, на довше зостався.
Пізніше хотів подобатись всім,
Після цього єдиного друга.
Тоді й не думав покинути дім,
Маленька перетину смуга.
Коли написав, вперше душу піймав,
У вірші розклалося серце,
А потім все більше турбот діставав
І мрії звалились на денце.
Хотілось вже просто банальних грошей,
Тоді й почав загнивати,
Минулі бажання вдавали мишей,
Почали в глибинку втікати.
Та ось, після всього, поет зрозумів,
Що хоче, щоб інші всміхались.
І байдуже навіть, що раз не зумів,
Головне, щоб рідні зостались.
І байдуже скільки в поета купюр,
Її усмішка просто безцінна.
Вона мої ліки, від холоду мур,
Секрет і мрія нетлінна.
Присвячено Мрії
14.10.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
У сонливу літню ніч , коли дехто поспішав заснути , а хтось ще не встиг прокинутись ,відбувались метаморфози . Я сидів на підвіконнику і спостерігав , як стара шкіра лущилась і повільно опадала на підлогу . Шар за шаром , відривались старі тривоги , сумніви з легкістю злітали додолу , а гнів був настільки мізерним , що й зовсім розтанув у повітрі .
Місячне сяйво змінило траекторію і освітило моє праве плече . Небо було безхмарним , тож деякі зорі все ж відблискували у тьм'яній блакиті . Тихо . Спокійно . Лиш час від часу залітав прохолодний вітер і омивав моє зблідле обличчя .
Раптом , щось затріпотіло у серці — почали обриватись спогади . Жахливе , та сповнене любов'ю дитинство , шкільні роки , навіть обличчя батька почало забуватись . Деякі спалахи виринали , інші ж тонули в абсолютній пітьмі . Душа не прагнула в космос , проте вона навіть не здогадувалась , що була там весь цей час .
Дорослішати — це дуже боляче і ще нестепрніше , коли це відбувається в один момент . Все , що я збирав впродовж цих років розліталось у просторі . Приховані образи , страхи , мимольотні усмішки , слабкості , вагання — усі накопичення відривались від мене .
Досвід тяжкої роботи навчив мене цінувати гроші і ставити правильні цілі . Не відчувалось почуття самотності . Не хотілось нестримного кохання . Хотілось просто жити .
Обезсилений , я впав на ліжко .Недавні порізи на руках майже загоїлись .Перетворення добігали кінця . . , а може й початку . Лиш одне залишилось не змінним — бажання зустріти тебе . . .
25.06.17 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753231
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2017
Однієї літньої ночі , коли ще ніхто не спав і навіть не збирався , коли вітер лагідно лоскотав носа , повз панельку проходила група людей .
Здається , Ви звикли називати таке явище компанією , проте – це аж ніяк не важливо . Суть не зміниться . Ми можемо назвати їх стадом , отарою , прайдом , стаєю , загоном , купкою , братством , можливо й спільнотою , та це завжди буде група когось чи чогось , яка йтиме за чимось чи кимось . Контексти змінюються , та структура залишається незмінною . Тож неважливо чи це компанія людей , чи це купка лайна , принцип один й той самий . Має значення тільки те , за чим вони йдуть , яка їхня мета ...
Прошу нас вибачити , ми трохи відійшли від розповіді . Отож . Повернімось до купки , бо по іншому їх назвати важко .
Вони галасували , дуріли , підспівували під музику , бігали туди-сюди . Не подумайте , що нам не зрозумілий вік безумства , неупередженості , надмірної емоційності – це не так . Ми прекрасно розуміємо , бо самі такими були , але все має свої межі . Раптом , один з хлопців побіг до нашого городу і зірвав квітку . Наше серце стрепенулось , але й досі залишалось спокійним , як хмари , що падали й підіймались і так без кінця . Хлопчак підійшов до дівчини і вручив їй чужий цвіт .
Романтично , чи не так ? Не так . Добре , якби б вони були тет-а-тет , але не забуваймо , що їх була купка . Він не зупинився на одній , він пішов далі . Переліз через огорожу , пройшов вглиб і почав забирати чуже . Наше серце почало вириватись із грудей . В голові промайнув бурлеск , ми вже хотіли кричати , та щось зупинило нас . Не потрібно опускатись до їхнього рівня . Зрештою – це всього лиш рослина , а вони всього лиш підлітки . Тож ми пробачили їх .
Проте мораль не така проста , як Ви могли подумати . Пригадайте про що ми говорили на почату і розпочнемо .
Дуже прикро коли Вашу квітку бездумно зривають . В нашому випадку підлітки думали тільки про те , як вразити дівчину , навіть не задумуючись що беруть чуже . Добре , ми пробачили цій купі підлітків , але що якщо завтра вони будуть отарою , а після завтра прайдом . За деякий час – загоном , який питиме кров з рідної землі , навіть не здогадуючись , що вона не його . Так , так , все починається квіткою з городу , а потім не задумуючись вони зривають життя . Не посягати на чуже – те , що ми маємо знати з перших кроків і пам`ятати до кінця наших днів . Не забувайте про це і вмійте прощати , ми не маємо права судити , якщо самі не впевнені у своїй криштальності . Правда ріже очі і лиш той хто слухає може її почути .
Словом , час завершувати нашу розповідь . Ластівко , ми готові цвісти для Вас , навіть якщо топтатимуть коріння і душитимуть за китицю . Знайте , ми любимо Вас і готові віддати свій цвіт за Вашу вічно щиру усмішку .
Живіть і процвітайте.....
30.07.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753228
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2017
У місті цьому, де кожен сам за себе,
Ти будь одним таким за всіх,
Тоді можливо хтось буде за тебе,
Можливо буде за спиною сміх.
Та не зважай, будь ренесансом,
Цвіти у найтемніші дні,
Люби навколишніх авансом,
Тони, мов фенікс у вогні.
Милуйся створеним навколо,
В усьому цьому сам твори,
Не бійся, думай помилково,
Проте усім не говори.
Щиро кохай того хто поряд,
В думках у тебе цілий день,
Перед очима милий погляд,
І очі твої мов мішень.
Цінуй цей час, хоч він без меж,
Не скований у їхнє коло.
Тепер кого ти друже обереш,
Себе, чи Всіх хто є навколо?
30.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753093
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2017
Двадцять перша двадцять один,
Ти сидиш занурений в плин,
Часу тік , секунд і годин,
Усміхнувся без жодних причин.
Знову мить і пірнаєш в зірки,
Бачиш звірів і лісу думки,
Вітер зносить тривоги удаль,
Комусь прикро, комусь і не жаль.
Ще момент – притишений крок,
На бруківці посеред пташок,
Розкажи, як обличчя забув,
Розчаруйся, ніхто й не чув.
Будь наївний і знову кохай,
Розцвіти й любов величай,
Скинь із серця частинки кори,
Пам'ятай її губ кольори.
І якщо впаде листя – мораль,
Сніг омиє твою печаль,
Заморозить до самих кісток,
Пістолет, натискаєш курок.
Пам'ятай її усмішку друже,
Хоч проходить повз тебе байдуже,
Згадай всіх, хто душею пробіг,
Допоки не випаде сніг.
Двадцять перша двадцять один,
Усміхнувся без зайвих причин...
27.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Вірші під настрій , щоб упасти,
Злетіти в небо, серце вкрасти ,
Щоб бачити кохані очі ,
Любити тих , хто нас не хоче .
Вірші зігріють – сила думки ,
Вони мов кава й поцілунки ,
Світанок й вечір біля моря ,
Вони – це щастя й крапля горя .
Вірші – це світло , будьте певні ,
Хоча й вони бувають темні .
Сумні бувають – їх забули ,
Для всіх і лиш щоб Ви почули .
Вірші мов зміст , душа поета ,
Галактика , зірки , планета ,
Це Світ реальний , Світ казок ,
Не бачать всі в словах зв'язок .
Чому всі ті , хто люблять вірші ,
Не люблять тих , хто вам їх пише ?
Поета смерть тепер не драма ,
Всього лиш Вірш , картини рама...
24.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017
Давайте , ми вип'ємо кави ,
Просто собі поговоримо .
Розкажете , як Ваші справи ,
Фіранки щільно зашторимо
І прощання літнього сонця ,
Вдень створить нам вечір .
Стіни грають роль охоронця ,
Ми обоє прагнемо втечі .
Усміхаєтесь при кожному слові
Та шарієтесь від компліментів ,
Ми танцюємо в чуттєвій розмові ,
Ця розмова без зайвих пігментів .
Після вийдемо на сонну алею ,
По бруківці веду вас додому ,
Ви грайливо прощаєтесь з нею ,
Геть забули сьогоднішню втому .
Лист осінній в нас під ногами ,
Не пускаєте лагідно руку ,
Знов тюльпани бачу ночами ,
А вдень відчуваю розлуку .
https://vk.com/stasya_poetry
19.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751433
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2017
А що тебе турбує милий друже,
Хтось не дає ногами йти ?
Прохожі повз пройдуть байдуже ,
Ти не зважай так само , йди...
Що не покоїть твої карі очі ?
Подякуй , поки не сліпий ,
Коли вмиратимеш цієї ночі ,
Всміхайся , поки ще живий ...
Хто заважає друже тобі жити ?
А хто причина для життя ?
Живий ти поки є кого любити ,
Допоки димом почуття ...
https://vk.com/stasya_poetry
19.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751427
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2017
Де Ви , прекрасна Тульпанно ,
В ранковій холодній росі ?
Прокинулись пізно чи рано ,
Рожеві стрічки у косі ?
Назустріч сьогодні всміхались ,
Мовчазні походжали собі ,
А може наодинці зостались ,
Віддали себе боротьбі ?
Чекаю на відповідь серця ,
Що б`ється у кожній порі,
Нехай у пітьмі відгукнеться ,
Відлине у світлій зорі ...
12.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Люблю , коли Ви усміхаєтесь ,
На вулиці сірій , Прохожі ,
Кудись в небо вдивляєтесь ,
Чимось на мрійника схожі .
Люблю , коли Ви забуваєте ,
Про шум і власні турботи ,
Навколо невідоме шукаєте ,
Відчуваєте Землі обороти .
Люблю , коли Ви зупиняєтесь ,
Щоб просто усе роздивитись ,
А потім знов відправляєтесь ,
Забуваючи в небо дивитись ...
09.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749945
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2017
Не хочу вночі прокидатись
І Місяця слухати біль .
Не хочу самотнім зостатись ,
На рани сипати сіль .
Не хочу сивим вже бути
І серце опале листвою .
Не хочу обличчя забути ,
Чудову усмішку твою .
Не хочу не щиро любити
І плавати десь в океані .
Вдень — мов би убитий ,
Вночі — мов у капкані .
Не хочу й чути півслова ,
Про те , як мене знаєш .
Якраз говорити нагода ,
А ти від мене втікаєш .
Не знаю , що вибиреш , друже —
Я з Місяцем буду співати .
Проходь , повз небо байдуже ,
Не треба туди заглядати .
Не траба боятись пораненнь ,
Часом будуть боліти ,
В сивих багато ще прагненнь ,
Потрібно лиш захотіти .
Знов пірну в руду Осінь ,
Омию серце листвою .
Чую ще літній промінь ,
Хитає знов головою....
02.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2017
ps. читати з уявою
—офіціант , мені будь ласка, порцію радості і щастя , посипану коханням, розігріту в любові і обіймах...
—перепрошую пане , але з вашого вигляду можна сказати , що ви вживаєте тільки журбу і смуток , посипані самокритикою і заморожені в самотності...
—що ж , на більше не заробив , тоді порцію депресії , будь ласка ...
—подвійну порцію цьому блідому чоловіку - за рахунок закладу - ви ж наш постійний клієнт.....
01.09.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748776
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.09.2017
Викинь мене за межі планети,
На розтерзання зіркам,
Якщо ти друже не маєш ракети,
Тоді я зроблю це сам.
Відкрию вікно, поставлю стілець,
Місяць літає за хмарами.
Нове полотно, старий олівець,
Та серце полине ударами.
Пару хвилин і ніч на проліт,
Де я тільки не був,
В ліжку горів, в космос політ,
Зранку все знову забув.
31.08.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748775
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.09.2017
Лежить , на зорі дивиться
Закоханий Максим,
Зірки йому всміхаються ,
Вітаються із ним .
Лиш місяць сам хитається,
Вдихає з неба дим,
Він без світил зостанеться ,
Залишиться одним .
"А хто для мене сонце? "—
Питає у зірок ,
Малий розбив віконце ,
Не стримати думок ....
...так тебе люблю,
Люблю як небеса,
Навколо всім платню б
Мені б твоя краса...
І в мить , як стане , закричить ,
Навколо краєвид шумить ,
А потім сяде і заплаче ,
Знов підійметься — час летить .
Пройде по вулицях , де бачив ,
Зайде у кожний тихий двір ,
Та довго не стоятиме тим паче ,
Що тиша в темряві мов звір .
Сонливі ліхтарі врятують ,
Пастеллю простір розмалюють ,
Шкода , вони не зорі і не можуть знати
Як сильно я хотів тебе пізнати .
Усі твої бажання і страхи ,
Усі переконання і вагання ,
Усіх кого хотіла знати і послати ,
Усі , що пам`ятаєш досі сни
Повторюю собі — не повертатись,
Забути , не дозволю пригадати ,
І обіцянка ця не може здатись,
Та мрії не потрібно забувати .....
Присвячено Забутій Мрії , Спогаду
Ця поема , була написана в глибоку ніч . Вона писалась довго і в ній закладено багато змісту , тож буду вдячний репосту і поширенню . Нас 86 , давай донягнемо до сотні . Запрошуйте друзів . Дякую , що читаєте .....
https://vk.com/stasya_poetry
29.08.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748291
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.08.2017
Пекуче сонце пробивало важкі штори,
Робочий гамір тихо з вулиці лунав,
Обпечений ранковим променем Аврори,
Біля вікна мов крейсер загнивав,
Асоціальний, депресивний, такий один і як усі,
Чекав він її милу усмішку й погляд,
Лагідний дотик, мов у ранішній росі,
Антарктики холодний догляд ...
Спохмурений митець затьмарив небо,
Тлів, палаючий раніше день,
І ситий від мовчання — не ганебно,
Впустив у себе знеболення пісень,
Коли прокинувся, відчув знов голод
Оскаженілий і нестерпний холод....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2017
Догасає останній ліхтар,
Тліє під ногами планета.
Мовчання - мов би удар,
Згорає в повітрі комета .
Дивно, та всі уже сплять,
Не цікава їм атмосфера.
Собаки у ніздрі соплять,
Тінь зірок - єдина химера.
Лишень я ніяк не спинюсь,
Розпалю нову розмову,
І якщо колись не проснусь,
То нехай це повториться знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741915
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2017
Кому ж потрібна любов,
Хто ж її так бажає?
Хочеш розбитися знов?
-Ніхто тебе не тримає
Для кого згорає душа,
Спалює свої малюнки,
Стає мов попіл вона,
Забуває усі поцілунки...
Стирається в порох і дим,
Втрачає все,що набула,
Вогонь довершених рим,
Ти знову мене не почула.
Забудь....
Вже не треба, не йди,
Залиш....
Все що хотіла сказати
Зупинись.....
Вони просять:" знайди!"
Але ти не хочеш шукати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
Ця довга ніч , коли вона скінчиться?
На стелі знову хмарний гарнізон .
В потоках диму , що мені насниться?
І ця реальність - це можливо сон .
А може біль душі всього лиш вітер ,
Бездумно б'ється об вікон шибки ,.
І вий його останній спогад витер ,
Розбив усе - дрібнесенькі шматки .
А може й не варто це робити ?
Себе питаю знов і знов...
Так легко нам себе убити ,
Та важко зберегти любов .
На небі місяць , тільки зорі ,
Всі хмари у моїх думках ,
Мої думки десь тонуть в морі ,
А море десь в моїх руках ....
Чому все так , а не інакше ?
Можливо це новий закон .
Та я його порушник завше ,
Перетинаю цей кордон .
З руки у руку йде тепло ,
А з її губ напевно сонце .
І карі очі - наше тло ,
Усі знайомі - незнайомці .
Я тону в морі , що в руках ,
І це усе не Він придумав :
Ці кисті , пальці на ногах -
Довершеність не Він задумав .
Я тону в морі , що в руках ,
Потрохи знову засинаєш .
Ми бачились колись у снах ,
Та ти нажаль не пам'ятаєш ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Я пишу для тебе вірша:
Якою була не знаю,
Сьогодні весела чи зла?
Сам із собою гуляю....
Можливо,хтось зараз тобі,
Зізнається тихо в коханні.
Не надам уваги весні ,
Її цвіт бачу в останнє .
Цікаво чим дихаєш ти ,
Хочеш дихати мною?
Не хочу на крок відійти,
Я хочу бути з тобою....
PS
Чим дихаєш?
Я наприклад тобою.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Ми ніколи не мріяли разом,
Поодинці рахували зірок,
Не горіли зачаровані джазом,
Не вдихали дим цигарок.
Реготали під заходом сонця,
Усміхались холодній весні,
Зашивали подерті суконця,
На серцях і у кожному сні.
Я блукав по алеях з тобою,
Ти кусала,обіймала мене,
Обидвоє убиті любов'ю ,
Нехай щастя нас забере...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017
Вона й не здогадується,
Що я її сильно кохаю.
Млію коли усміхається,
Кожний погляд плекаю.
Слухаю кожнісіньке слово,
Голос мелодія ран.
Очі блищать кольорово,
Карий відтінок їх тан.
Запах волосся, мов ранок,
Окутає з носа до ніг.
Її сміх, немов би світанок
Сиплеться знову мов сніг.
Охоплю тендітно за руку,
Огорну за талію враз,
Поцілую,зітру нашу муку -
Цих вагань і несказаних фраз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
Чому так важко написати -
Все те, що хочу я сказати:
Чому так важко жити стало?
Когось усе ж не вистачало....
Чому тепер, коли не смішно:
Позамовкали всі ураз,
Тепер немає слова "грішно",
Не чую я крилатих фраз.
Не бачу усмішок на лицях,
Окрім насмішок і думок,
Що згнили на пустих полицях,
Заточені на вічний строк.
Не бачу вже тепер прохожих,
Тут всі однакові, чи ні?
Я нарахую з десять схожих,
Та всіх пустих у глибині...
І геть усіх, хто хоч раз скаже:
"Та будь нормальним,як усі!"
І хай життя, мов сніг поляже,
Хтось крутиться в своїй труні...
Ти будь собою любий друже,
І навіть коли сміх і шум,
І навіть коли сльози й сум,
Тобі нехай усе буде байдуже.
Люби усіх,та бережи свій світлий ум
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2017
Я пам'ятаю час , як засинав з тобою:
Була перед очима і завжди у думках,
Складав ходи подій,ти мріяла зі мною,
І кожну ніч ти тліла у мене на вустах.
Ми засинали пізно,десь під покровом ночі,
Під маревом небес,десь де були зірки.
Навколо був лиш сон,були закриті очі,
Далекі магістралі - розплетені нитки.
Коли давно світало й згорталися вогні,
Ми досі разом спали, валялись на траві.
Коли давно всі встали, хоча це сонні дні,
Ми досі разом спали,зі сміхом в голові.
21.03.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2017
Ти мій маленький секрет,
Завжди усміхнене диво,
Рум'янці сліди від комет,
Ти навіть мовчиш красиво.
Зачарований твоєю ходою,
Я забуду майже про все,
І піду хоч куди за тобою,
Ти не зважиш навіть на це.
Фіалковий погляд здолає,
Волосся квітучий букет,
Лиш вітер напевно знає,
Думки злетівших ракет.
Огортаєш своїми руками,
Щось в серці знову пече,
Немає нічого між нами,
Лиш оголене твоє плече.
Зустрічаємо разом світанок,
Лиш в думках я бачу тебе,
Після кави наступить ранок,
Сонце з ліжка мене забере.
Ти мій маленький секрет ,
Ніхто про тебе не знає,
Лиш велич далеких планет,
Лиш вона зі мною блукає...
Присвячено маленькому секрету
13.03.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Ми мерехтіли вдвох,під цим покровом ночі,
На небі тьм'яні зорі,які із них живі?
Твій видих це мій вдох,знов закриваєш очі,
Зітри з мого лиця ці краплі дощові.
Весняний вітер віє й усі думки стирає ,
В безмежнім морі хмар потонуть кораблі.
Хто щирість взимку сіяв,любов свою збирає
Коли повернешся, лелеко, з малюнком на крилі?
Заснули всі,лише дерева,шумлять десь там в далечині,
Десь падають комет вогні .
Обіймів згасла вже потреба,спимо в теплі, хоч крижані,
І сонця схід зустрінемо одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720372
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2017
В любові розцвітаємо,
Немов би пишні квіти .
І у думках згораємо,
Всміхаємось мов діти.
Гучні,нестримні погляди,
Штовхають до розмови.
Тремтячі словом подихи,
В нас відбирають мови.
З тобою рідні душі ми,
Куди від всіх втікати?
Не будемо самотніми ,
Найгірше не сказати........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
Малиновий промінь сліпої зими,
Освітить безмежну кімнату.
У ній ледве чутно останні думки ,
Життя віддає свою плату.
Лежить без емоцій якийсь чоловік,
Лице його майже застигло.
Годинник спішить спинити свій лік,
Щоб тіло упавши остигло.
Ще місяць востаннє балакає з ним,
Птахи прилетіли прощатись .
Із вікон сусідніх нікотиновий дим,
Душа ще не хоче віддатись.
Тяжіють повіки і тягне на сон,
В кімнату нарешті ввірвались .
Тільки вона не понизила тон,
Не дала найгіршому статись ...
Отямився знову,біля нього сумна
Та рада,що він дихає досі.
Любов огорнула,налила вина,
Заснули на холодній підлозі...
За вікном знову сніг,обліплює все,
І сонце що втомилось від року.
Нестримно шумить далеке шосе,
Вони сплять обійнявшись до боку....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016
Я втомився ночами вмирати,
Прометей чекає тебе .
Він не може думки подолати ,
Рятувати дістало себе.
Та втікати від світу не буду,
Блукача не злякаєш нічим .
Всі проблеми знову забуду,
Під сонливим небом нічним .
Прокидаюсь,а ти біля мене,
Де це я ? Напевно це сон...
Та у грудях серце вогненне,
Забилось з твоїм в унісон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Покинутий знову своїми братами,
І вбитий несказаним словом,
Я блукав пустими нічними дворами,
Під тихим небесним покровом.
Нікого не було, лиш стайні машин,
Та сплячі у мареві зорі,
Старенька верба, похилений тин,
Й душа що губилась надворі....
Іронія долі чи просто дивак?
Я питав себе безупинно
Не хочу прожити літа свої так,
Щоб зникнути тут тихоплинно......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696112
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016
Ми тут назавжди вдвох — в житті і на папері,
У дотику весни і в осені в словах .
Ми в найлюднішій площі і в соннім парку сквері,
Твій погляд біля мене,в самісіньких очах .
Ми тут єдина пара,жива та божевільна,
Позатихали, всі хто чимось проти нас.
Ми тут лише удвох і наша мука спільна,
Ти мій малий дракон,а я твій папуас.
Ми ті, хто під дощем стоятимуть в обіймах,
Ми ті, хто завжди щирі,веселі і дурні,
Ми ті, хто не воюють у їхніх вічних війнах ,
Ми ті, хто завжди разом, ми ті хто ще живі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Чомусь у самі світлі дні
Не помічаємо тривоги,
Здається нам, що не одні
І кличуть звідусіль дороги
Та вмить відчуємо,що щось не так,
Нестримний біль в думках і грудях.
Залишимось без всіх мілких ознак,
Бездонну пустоту побачимо у людях.
І де тепер наш шлях?
Куди усім нам йти?
Ми вітер у полях ,
Та нас там не знайти.
Радій ще поки можеш,
Як спиш, то міцно спи,
Думки у рабстві зложиш,
В сліпих нема мети...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680942
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2016