палома

Сторінки (4/316):  « 1 2 3 4 »

ПРО СОВІСТЬ

Чи  знаєш  Ти,  що  совість  –  голос  Бога?
Одних  вона  пече,  а  інших  –  ні:
За  юдин  гріш  купується  дорога
І  душить  її  злоба  в  тій  війні.  
Засмучує  Отця  така  дворога.

Земне  життя  –  у  кожного  свій  шлях  –  
Багато  зваб,  панує  гріх  підступний.
Не  раз  ганьбою  злоба  на  вустах,
Забуті  Тіло  й  Кров  свята…  Відступні
Руйнують  і  дорогу,  й  Божий  дах…

А  совість  –  Божий  глас,  душа  свята  –    
Закута,  не  почута  в  грішнім  тілі…  
Гірка  в  гріхах  дорога  та  пуста,
Марніють  душі,  крила  їх  зотлілі,
Шкребе  на  серці  та  мовчать  уста.

Без  Бога  душі  бідні  та  невмілі  –  
Єдина  істина  життя  проста!
                                       4лютого  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839173
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 18.06.2019


ДЕ Б ТИ НЕ БУВ



Де  б  ти  не  був  –    ти  будеш  українцем  –  
В  чужім  краю,  під  ліхтарем  чужим,  
Нехай  асимільований  по  вінця  –  
З  літами  і  на  старість,  в  дні  тужні  –  
До  рідної  землиці,  на  колінця…

Де  б  ти  не  був  –  почуєш  серця  спів,
Матусину,  з  дитинства,  колискову.
Пектимуть  сльози  та  забракне  слів,
Не  забувай  ніколи  рідну  мову
І  те,  як  дід  і  прадід  твій  говів.

Де  б  ти  не  був,  нащадку  України,
Святині  рідні  гідно  бережи.
Навчайся  мудрости  в  чужій  країні,
Та  дітям  про  свій  рід  ти  розкажи.
Не  раз  Пророка  згадуємо  нині…  

Де  б  ти  не  був  –  шануй  святе,  Отця,
Щодень  проси  в  небес  благословення.
Не  забувай  про  місію  творця  –  
Живи  в  любові,  правді,  з  Божим  йменням  –  
До  вічности  провадить  путь  оця.

Де  б  ти  не  був  –  лишайся  українцем,
Вишивана  сорочка  –    оберіг.
У  правді  йди  вперед  життя  гостинцем,
Не  нахромися  на  достатку  ріг…
Молися,  щоб  Господь  твій  рід  беріг.    

Родина  –  корабель,  вітрила  –  мова,        
Козацька  пісня,  запальний  танок.
З  любови,  віри,  єдности  основа  -
В  Господній  славі  квітчаний  вінок.
Благословенна  будь,  родино,  Богом!
           
                           05.06  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

 Світлина  зі  свята  "  Українська  родина"
 школи  "  Берегиня",  м.  Мадрид




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838249
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2019


ШУКАЄМО СОБІ ПОДІБНИХ


Шукаємо  собі  подібних,
Буває,  більше-  менше  здібних.
Подібних  в  мисленні  та  мові,
Щоб  шанувати  душу,  слово.

Шукаємо  все  тих  єдиних,
Життя  з  якими  –    не  «малина»:
За  штилем  –  шторм,  за  штормом  –  штиль
І  сотні,  тисячі  так  миль…

Шукаємо  собі  подібних,
Отих,  що  вже  віддавна  рідні,
Як  кажуть,  –  власну  половинку.
Шукаємо  свою  родзинку.

Шукаємо  себе  в  собі…

                     9  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834817
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2019


ДУМОК РІЙ



Мені  б  думок  важких  прогнати  рій,
Коли  міняє  доля  звичний  крій.
До  рук  Твоїх  тулитися,  Всевишній,
Змітати  з  підсвідомості  все  лишнє.

І  днину  зустрічати,  наче  птаха,
Ніхто  ще  не  назвав  її  –  невдаха…
Увись  злітати  світлими  думками,
А  смуток  –  в  ирій,  разом  із  роками…

До  світла  і  любові  –  у  безмежність,
Де  не  хвилює  вже  необережність.
Звільнитись  від  усього,  жити  вільно
В  святім  блаженстві,  не  у  божевіллі.

Мені  б  звільнитись  від  земних  кайданів,
Отих  набутих,  а  не  Богом  даних.
Навчитися  радіти  щохвилини  –  
Життя  ж  бо  наше  надто  швидкоплинне…

Мені  б…

03  травня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834796
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2019


ЛІНИВИЙ ДОЩ


Дощ  у  вікно,  –    як  той  старезний  дід,
Що  бубонить  тихесенько  на  пічці
І  згадує  увесь  свій  родовід,  –  
На  п’яти  наступає  темній  нічці.
Дістався  стріхи  сонної,  воріт,
Скропив  стежину  і  траву  навколо.
Лінивий  дощ,  немов  його  хто  врік,
Вздогін  вчорашньому  подався  кволо…
                                                     03  травня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834417
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2019


СТИСКАЄ СЕРЦЕ СПРУТ



Стискає  нині  серце  чорний  спрут  –  
Невже  зійшли  з  усіх  можливих  рут?
Невже  гуртом  так  оступились  знову,
Що  пхаєм  у  в’язницю  Неньку  й  мову?..
Невже  час  наркотичного  сп’яніння,
Чи  душу  й  мозок  відключати  вміння...
Безплідним  залишити  плодовите,
Вишиванку  та  недошиту  свиту…
Горить  і  Нотр  Дам,  і  Томос  –  в  терни,
Могили  свіжі  стогнуть,  ще  без  дерну…
Навчили  людство  жити  віртуально  –  
І  розум,  й  мозок  знищують  реально.
Чуби  зрізають  і  чіпляють  пейси,
Доволі  легко  змінюються  фейси.
Болить  душа  від  зримого  театру,
Не  загасити  б  Українську  ватру…

18  квітня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833204
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2019


МОЛЮСЬ ДО ТЕБЕ




Ісусе  мій,  Любове  пресвята,
Всевишнє  Слово,  що  веде  у  Вічність.
Найважчі  дні  –  з  Тобою  мов  свята,
І  сонце  гріє  у  холоднім  січні.
Зростає  сенс  і  кольори  життя.

Мій  Боже,  щиро  дякую  за  всі
Мої  гріхи-поразки  й  сонце-злети.
За  те,  що  не  зійшла  Земля  з  осі
І  що  не  зруйнували  нас  комети.
Нехай  зростає  світ  цей  у  красі.

Болить  найбільше  сліпота  людська,
Гріхи,  що  знищують  і  душі  й  долі.
І  суєта  за  славою  мирська.
Бідніють  і  маліють  душі  голі,
Коли  дорога  в  фальші  та  слизька.

Молюсь  за  мир,  за  долю  України,
Щоб  сповнився  любові  весь  народ,
Бо  час  вже  вибиратися  з  руїни.
І  мова,  й  Край  –  найбільша  з  нагород.
До  Тебе,  Господи,  молюсь  уклінно.

                       18  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832889
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2019


ПРО ВИБІР


Засіли  ми,  люди,  як  миші
У  цій  передвиборній  тиші.
У  кожного  правильний  вибір,
Та  дихає  в  спину  погибель…
А  що,  як  загубимо  томос,
Історії  власної  голос?..
Рот  мові  заткнем,  зріжем  крила,
Зірвем  українства  вітрила?..
Ми  ж  стали  взірцем  для  народів,
Що  прагнуть,  як  кисню,  свободи.
Упадок  наш  –  їхній  упадок,
Невже  не  довести  до  ладу?..
Не  стане  чуже  українським  –  
Не  буде  ні  мови,  ні  війська…
Бо  за  ніц  нас  мають  ті  зверхні,
Вся  правда  лежить  на  поверхні…
Питань  до  своїх  ще  багато  –  
Чужих  не  впустити  б  до  хати…
Не  втратити  б  волю  та  віру,
З  любові  та  правди  офіру.
Христа  розіп’яли  для  чого?
І  в  небо  Майдан  ради  кого?..
Багато  балакати  можна…
Дай  ясності  розуму,  Боже!

09  квітня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832273
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2019


НЕБО СЬОГОДНІ


Сьогодні  небо  в  купчастих  хмарках
І  на  душі  так  купчасто  тривожно.
Заплуталась  зневіра  у  роках,
Все  в  темряві  розчинене  безбожно.
І  світ  висить  на  зведених  курках…

І  не  добром  наповнений  портал,
Все  рідше  з  уст  свята  молитва  в  небо.  
Під  «Хаву»  розвеселений  квартал
Сприймає  все  належно  –  так,  як  треба…
Лиш  Марс  –    немов  розпечений  метал…

Все  менше  мови,  лиш  чужий  язик,
І  глузування  грубі  та  відверті.
Невже  наш  чуб  уже  до  всього  звик
І  лізе  у  ярмо,  у  зашморг  вперто,
Щоб  голос  Неньки  з  цього  світу  зник?..

Простягнеш  руку  і  зруйнуєш  Край
З  корінням  геть,  розвіється  по  світу.
Творитимуть  чужинці  тут  свій  «рай»  –  
Зітнуть  усе,  зростивши  власні  квіти  –    
Тоді  звільнитись  спробуй  від  тих  зграй…

Концерти,  думаєте,  жарти  …    Це  –  війна,
Гібридна,  дика,  що  затіяв  ворог.
Вбиває  душу  нації  вона,
Стирає  блазень  цінності  у  порох.
На  нас  усіх  залишиться  вина…

Рулить  квартал  в  тенетах  беручких,
(Засмічені  давно  і  очі  й  мізки)
Міцненько  підхопивши  на  гачки…
Та  придане  із  дому  –  у  валізки…
А,  може,  ще  зупинимо  таки?

                           02  березня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк      
                                 

                                   



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831486
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.04.2019


ХТО МИ ТАКІ

Хто  ми  такі  на  цій  малій  Землі,
Хто  встановив  права  тут  і  закони?
Одні  –  біднота,  інші  –  королі,
Ще  й  грішники  натягують  фелони.
Кому  тоді  варитися  в  смолі?

Хто  ми  такі  у  Всесвіту  очах?  –      
Піддослідні  у  власному  мешканні,
Що  лиш  неправду  носять  на  плечах
І  проживають  сліпо  день  в  чеканні,
Коли  вся  істина  –    в  простих  речах.

Хто  ми  такі  і  як  трактують  нас?  –  
Таких,  що  лиш  порушують  закони,
Що  забувають  про  Любов  і  Спас,
Шукаючи  в  багні  собі  корони
Та  непотрібні  речі,  про  запас.

Хто  ми  такі  й  для  чого  в  світі  білім,
Коли  давно  позбулися  святинь?
Хіба  пізнають  молоді  невмілі
Велику  силу  коду  поколінь,
Якщо  ми  будемо  такі  безсилі
Здолати  зло  в  собі  та  вбивчу  лінь?

Хто  ми  такі  в  корінні  поколінь?..
                           18  червня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831363
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2019


ПОВІТРЯ ДИХАЄ ВЕСНОЮ

П’янке  повітря  дихає  весною.
До  світла  тягнуть  личенька  квітки.
Вода  криштальна  у  струмках  вертких.
І  сонце  промені  виводить  хною,
Заплутавши  між  хмарок,  як  нитки.

Розносить  звістку  жайвір  голосистий,
Штурмують  небо  журавлів  ключі.
Несе  тепло  вже  на  однім  плечі
Окріплий  день.  Вбирається  в  намисто,
Зелене,  світ.  Проснулись  сівачі.

Життям  нуртує  збуджене  довкілля.
В  бажанні  лету  знуджена  душа
Зі  сну  зимового,  як  з  кунтуша,
Звільняється,  щоб  спити  диво-  зілля
Кохання...  І  народження  вірша.

                                   18  березня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830277
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


МУДРІ РЕЧІ

 МУДРІ  РЕЧІ
Колись  почула  мудрі  речі:
Не  їсти  пирога  із  печі,
Коли  парує  ще,  гарячий;
Не  покладатись  на  ледачих;
Вперед  іти  у  спеку  й  вітер;
На  пустирі  ростити  квіти;
Від  сонця  набиратись  сили,
Та  по  стежині  правди  сміло;
І  недругу  –  у  поміч  руку;
В  життя  –  Всевишнього  науку;
Не  прагнути  земних  регалій;
Радіти  квіточкам  конвалій,
Вербичці  та  старому  в’язу;
І  дякувати  всім  щоразу.

Життя  земне  –    в  тобі  самому:
І  в  говірливому,  й  німому,
У  зрячому,  а  чи  сліпому…
Тобі  відкрити  двері  дому,
Тобі  творити  в  ньому  диво
Й  плекати  душеньку  красиво.

Радієш,  плачеш  –  це  нормально,
Вона  зростає  в  тім  реально.
Земне  для  неї  –    тимчасове,
Бо  в  інший  світ  злетить  мусово.
Щаслива,  як  у  згоді  з  тілом  –  
Душі  живій  до  всього  діло.

Лише  почуй  її  ти  голос  –  
Зросте  зерня  в  добротний  колос.  
Подивишся  на  світ  очима
Душі  небесної,  святими.
Дослухайся  її  веління,
Щоб  відвернути  гріх  падіння.
           29  листопада  2018
(с)  Валентина  Гуменюк












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827994
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.03.2019


ЗАВІЯ

       

Здійнявся  вітер  в  сніговій  завії,
Розправив  плечі,  руки  беручкі.
Деревам  почіпляв  пухнасті  вії,
Дорогам  наростив  пухкі  бочки.

Лягла  перинка  лебединим  пухом,
І  зайчик  шубку  поміняв  свою.
Сніжинки,  мов  лапаті  білі  мухи,
І  чистота  довкіл,  як  в  тім  раю.

Летить  сніжок,  прорвало  млин  небесний.
На  радість  намітає,  на  врожай.
І  догоджає  вітер,  партнер  чесний  –  
Змітає  із  земельки  чорний  жаль.
                                                             21  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823448
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 30.01.2019


НЕ ПЛАЧ, МАТУСЮ

Страждальна  Ненько  -Україно,
Скажи,  хто  нині  підло  в  спину
Пускає  кулі,  бреше  в  очі?..
Чому  Шевченкові  пророчі
Рядки  пробились  крізь  століття?
Хто  корінь  рве,  ламає  віття?..
Кому  Ти,  люба,  на  заваді  –  
Чужим,  народу,  може,  владі?
Чому  відвічно  плачеш,  рідна,
Благословенна  Богом  й  плідна?..

Тебе  шанують  лиш  найкращі!
Що,  шати  рвуть?  –  То  це  ж  пропащі.
Ти,  Ненько  сива,  вже  у  небі,
З  синами  й  дочками  далебі.
Пречиста  витре  горя  сльози,
Господь  за  Тебе  збурить  грози.
У  Нього  –    військо  Світла  Воїв,
І  серед  них  чимало  твоїх.

Не  плач,  Матусю!  Стане  днина,
Коли  Ти  збудишся  –    Єдина  –  
В  Любові,  Правді,  сяйві  Світла,
У  Мирі,  Щасті  та  Розквітла!

Слава  Україні!  Слава  Героям!

                   22  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822362
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 22.01.2019


ПРО ДУШУ І ЗОРЮ

   
Крадеться  темінь,  злодієм,  у  вічі…
Душа  –  у  просинь,  у  безмежну  вись.
Земне  життя  не  проживати  двічі,
Хоча,  ще  повернемося  колись…

Міцніють  крила  ангелів  небесні
І  душі  чиїсь  повнять  їх  ряди.
Холодні  зими  та  сльотливі  весни
Не  заглядають  вже  до  них  сюди.

Тут  світло  і  тепло,  і  сяйво  вічне,
З  любові  лиш  безмежности  витки.
Краса  душі  –  за  прийняте  класичне.
За  гроші  –  ні  посади,  ні  квитки…

Збирається  душа  в  далекий  ирій  –  
Підкиньте  їй  любові  та  добра.
У  світлі  ніжну  бережіть,  у  мирі  –  
Не  згасла  щоби  вічности  зоря.
                                               20  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822119
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.01.2019


БОГОЯВЛЕННЯ АБО ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ



Ісус  хрестився  –  звістка  лине  світом
І  води  розвернув  свої  Йордан.
Наповнилися  душі  дивним  світлом,
Свята  вода  очищує  від  ран.

Ісус  Христос  усім  відкрив  дорогу
До  Світла,  щастя,  величі  небес.
Відчутна  Сина  поміч  в  кожнім  кроку,
Полегшує  щоденно  долі  хрест.

Спаситель  охрестивсь  в  Йорданських  водах,
І  Духом  тільки  він  хрестив  людей.
Душа  лиш  збереже  свій  вічний  подих,
Якщо  не  втратим  Світло  із  грудей.

Хрестив  Ісуса  сам  Іван  Предтеча
І  знявся  голуб  білий  –  Дух  Святий,
Та  Голос,  із  небес,  Отця  статечний  –  
«Він  любий  Син  і  мною  вибраний».

Очищення  молитвою,  водою,
У  Слові,  у  Любові  неземній.
Мій  Господи,  з  Тобою  й  за  Тобою
Долаю  шлях  і  я  тернистий  свій.

Месія  наш  вродився  у  Белені
І  охрестився  у  Йордан-ріці,
Щоб  душі  врятувати  всі  від  тліні.
Його  правиця  –    у  твоїй  руці.

Велика  сила  і  Отця,  і  Слова,
Й  Святого  Духа  –  Триєдиний  Бог.
Дарована  й  людині  ця  основа  –  
Життя  в  любові,  мирі,  без  тривог.

Народжений  від  Бога  й  Діви  Син,
Щоб  світ  і  люд  очистити  увесь,
Змінив  Йорданських  вод  відвічний  плин.
Явився  людям  Бог  Єдиний  днесь.

               19  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822000
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.01.2019


КРУЖЛЯВ СНІЖОК


Кружляв  сніжок  у  сяйві  ліхтарів…
І  вальсували  крихітні  сніжинки
На  ніс,  на  вії,  волосинки  брів.
Вбирали,  як  сметана  стінки  кринки,
Округлі  обриси  старих  дворів.
У  шалики  закутались  ялинки
І  задиміли  люльки  димарів
На  чубчики  дрімаючих  будинків.
Сріблилась  ніч  під  поглядом  зорі.
Зима  трусила  впевнено  перинки.

       10  грудня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821151
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.01.2019


ВІТАЮ З НОВИМ 2019 РОКОМ!



Біжить  -  біжить  назустріч  Рік  Новий
(Жовтеньким  Поросятком  до  Собачки).
Здіймається  до  неба  сніговій,
У  дивнім  світлі  тільки  трішки  мрячки.

Нехай  щасливим  буде  він  для  всіх,
Щоб  радістю  стелилися  дороги.
Довкілля  наповняв  дитячий  сміх,
Серця  позбулись  смутку  застороги.

Бажаю  стріти  цей  прийдешній  рік
Із  серцем  щирим,  чистою  душею.
Добром  хай  закосичиться  ваш  вік,
Зоріє  найяснішою  зорею.

Віншую  із  прийдешнім  і  новим!
Любові,  Світла,  Миру,  Щастя  всім!

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819721
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.12.2018


ТИХ МІСЦЬ МАГНІТ

Тих  місць  магніт,  де  народився,  юність…
Із  віком  притягає  все  сильніш.
Живеш  на  світі,  щоб  пізнати  сутність,
А  справжнє  –    на  початку  вже,  раніш…

Та  ти  сліпий,  як  кошеня  маленьке,
Вповзаєш  необачно  на  стежки.
Комусь,  можливо,  допоможе  ненька
Збирати  ласо  від  життя  вершки…

Це  не  про  тебе…Ти  –    навпомацки
По  згарищах  вже  власної  Помпеї,
Хоч  будуть  ще  життя  нові  витки…
Бракує  тільки  крапельки  єлею.

Минає  час  і  ти  вже  на  коні,
Комусь  вдається  навіть  на  Пегасі.
Лиш  віжки  не  втрачай,  бо  вороні
Зникають  часто  в  просторі  та  часі.

Тримайся  міцно  у  своїм  сідлі.
Не  забувай  про  душу  і  про  крила;
Господнє  Світло  на  твоїм  чолі,
Що  долі  лиш  нарощує  вітрила.

Із  віком,  дивна  тяга  до  тих  місць,
Де,  із  небес,  душа  зійшла  колись.

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819334
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.12.2018


РАДІЄ ВИФЛЕЄМ




Радіє  Вифлеєм  –  той  хлібний  дім,
І  сяє  в  небі  Вифлеємська  зірка.
Марія  Сина  народила  в  нім,
В  яскині,  між  худоби,  повна  віри
І  терпелива  –  на  шляху  святім.

Дитя,  народжене  від  Духа  й  Діви,
Ще  спить  на  сіні,  в  яслах,  далебі.
Хор  ангелів  збирається  до  співу.
Спішать  і  пастушки  вітать  собі,
Й  царі  –  з  дарами  золота  і  мира.

Христос  родивсь!  –  звіщає  ангел  світ  –  
Спаситель  людства  від  гріхів  Адама.
Від  Бога  –  Бог  вродивсь  і  Чоловік,  
Хоча,  попереду  іще  всі  драми,
Та  тільки  з  Ним  безсмертним  стане  вік.

Горить  вогнями  древній  Вифлеєм,
Для  жителів  усіх  –  найбільше  свято.
На  кожнім  кроці  -  світло  та  белен*
І  вуличні  торговці,  що  завзято
Комусь  –  іконку,  свічку,  гобелен…
В  ці  дні  паломників  завжди  багато.

Зоря  осяяла  весь  світ  й  Белен,
Колише  Бога  Сина  світу  Мати.

Грудень  2017,  Вифлеєм
*белен  –  шопка

(с)  Гуменюк  Валентина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818979
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.12.2018


ЗИМОНЬКА-ЗИМА

Віє  віхолу  зима
На  міста  і  села.
Не  лякайтеся  дарма,
Бо  вона  весела
І  дарує  світу  казку:  
Рік  новий,  у  січні,
І  Різдво,  і  неба  ласку
Та  святині  вічні.

Вбрана  завжди  екзотично  –  
У  пухнасті  шубки,
Досить  теплі,  що  практично
Цокотять  аж    зубки…
З  цим  миритися  вже  звично:
Ковзанки  та  гірки
Розігріють  блискавично,
(На  штанцях  до  дірки...)

Все  вбирає  в  білий  колір,
Покриває  сріблом.
Вимережує  сніжинки
Під  зір  дивним  світлом.
Хутряний  рихтує  комір,
Валянки  тепленькі.
Для  землі  –    легку  перинку
Й  промінці  благенькі.  

Дивна  зимонька-зима,
Королева  сніжна,
Нарікає  хтось  дарма,
Бо  вона  розкішна:
І  кутя,  і  коляда,
Ковзани  й  санчата,
В  лід  перебрана  вода
І  сніжок,    як  вата…

Баба,  зліплена  в  дворі
Малими  й  старими.
Спалах  зірки  угорі,
Тайна  -  за  дверима…

         22  грудня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818585
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.12.2018


МИКОЛАЯ ВИГЛЯДАЮТЬ


Землю  ніжно  сніг  встеляє,  порошить  стежки.
Дітки  спати  не  лягають,  зирять  на  зірки:
Миколая  виглядають  на  усі  боки.
В  серці  визрілі  бажання  вклали  на  папір
І  чемненькі  та  слухняні  стали  із  тих  пір.

Місяць  вікна  обдивляє,  мерехтять  зірки,
Дітлахів  геть  сон  долає,  втома  вже  взнаки.
Ніч  у  казку  поринає,  димарі  –  в  думки.
Миколай  мішок  збирає,  аж  риплять  дошки
Час    в  дорогу,  час  у  казку  –  нічку  за  віжки.

Добре  серце  в  Миколая  –  кожному  презент.
Всі  бажання-  мрії  знає,  диво  –    у  момент:
Хтось  –    машину,  а  хтось  –  ляльку,  і  комусь  –  патент.
Просять  іграшки  та  гроші  …  Головний  акцент:  
Мир  і  тата  повернути,  стерти  горе  вщент.

Птахом  казочка  кружляє…    Їде  Миколай
До  тих  хлопців,  що  на  сході  наш  боронять  Край.
Їм  –    малюнки  і  спецодяг  теплий,  кава,  чай.
Є  ще  люди  в  Україні  –    мрійники  про  рай.
Добрий  діду  Миколаю,  зло  повимітай!

Казка  правдою  стає,  коли  неправда  гине.
Мрії  діточок  дідусь  здійснить  неодмінно!


                                                                   16  грудня  2016
                                                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818183
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2018


КАЗКОВА НІЧКА НА АНДРІЯ


 
А  сніг  мете,  мов  кужіль  вовни
Влетів  на  веретені  в  ніч.
Бліді  зірки  та  місяць  повний,
Що  зник,    як  кіт  старий  під  піч.
І  дух  витає  невимовний.

В  танку  згубилася  завія,
Село  в  заметах  снігових.
Пряде  містерії  затія
Забави  смак  у  молодих  –  
Проснулась  нічка  на  Андрія…

Ворота  полетять  до  стріх,
Здійсняться  не  одного  мрії
І  випущених  жартів  міх.
Ворожать  Галі  та  Марії,
Коли  вже  з’явиться  жених…

Казкова  нічка    на  Андрія  –  
І  калита,  і  пломінь  свіч,
І  таїна  на  долі  віях,
Колихана  в  роках  сторіч,
І  перше  почуття,  й  надія…

Не  спиться  у  казкову  ніч.
                                 12  грудня  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817320
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018


В БЕЗДОННІСТЬ


В  бездонність  темряви  чи  світла?..
Від  слів  здригається  повітря.
Спресовані  пласти  реалій  –  
Кохання  й  смерть  усіх  баталій.

І  помах  крил,  і  чорний  морок,
І  знову,  й  знов  у  землю  порох.
Усе  –  ілюзія  оптична,
Така  матерія  незвична.

Придумані  і  гроші,  й  одяг,
Тисячолітній  грішний  потяг.
Застигли  масками  гримаси
Вже  неживої  біомаси.

Метаном  струєна  планета.
Полює  звідкілясь  комета
Нібіру  чорна,  загадкова…
Мовчать,  як  правда  просить  слова.

Вогнем  візьметься  зла  довкілля,
Дарма  варить  ворожка  зілля.
Капкан  наставлений  на  душі
І  мало  що  зосталось  суші…

Не  дай  Бог,  в  темряви  обійми,
Лише  у  Світлі  душі  вільні.
                                 27  листопада  2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816742
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2018


В УНІСОН

 
Частіше  душі  стогнуть  в  унісон,
Аніж  співають  від  життя  легкого.
І  досі  сниться  Кобзаревий  «Сон».
Заціплені  уста  як  у  німого.
Невже  довічно  писаний  полон
І  справжніх  не  залишиться  нікого?

І,  наче,  в  єдності  усі  –  та  ні…
Об  камінь  злоби  луплять  бідні  душі.
Дірявлять  кулями,  палять  в  огні
Тіла  юнацькі…Обрамляють  в  рюші
Убивці  руки  довгі  –    у  війні.
І  сльози,  й  біль  –    в  щодення  полотні.

Це  знають  всі,  бо  мають  очі,  вуха.
Будують  вежі,  зрадивши  Христа.
Щезає  бідний  як  погана  муха.
Розтерзується  істина  свята.
На  крові  та  грошах  цвіте  розруха.
Душа  свята  несе  з  Христом  хреста.
           23  квітня  2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816577
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018


ДУША СТРАЖДАЛЬНА

 
Душа  страждала  в  тім  житті  невинно.
Минали  дні-роки,  як  води  плинні,
Лиш  сонце  не  світило  спозаранку…
Вчепила  грубу,  від  очей,  фіранку,
Що  залюбки  на  ній    гойдався    вітер
І  не  давав  зростати  барвним  квітам.
Не  линула  тут  музика  прекрасна,
Не  завжди  днина  залітала  ясна.

Душа  страждала,  замкнена  наглухо:
Закриті  очі  та  беруші  –  в  вуха.
Всіма  забута,  завжди  одинока,
Туманилась  лиш  чорна  поволока.
Минали  дні  в  трагічному  мовчанні.
Важким  було  таке  випробування…

Літа  минали,  змінювалась  доля.
Душа  тривожна  вирвалась  на  волю.
Пізнала  Істину,  здійнялась  у  висоти.
Відкрив  для  неї  світ  свої  красоти,
І  вуха,  й  очі,  і  вуста  для  пісні.
Крилаті  душі  тільки  трішки  різні.
Тепер  літає  впевнено  в  любові.
Живе,  зростає  у  Господнім  Слові.
               10  жовтня  2018






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816576
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018


О СВІТЕ!

О  світе!..  Грішний,  ниций,  та  продажний,  
Із  фальші  та  облуди  сорочки.
Непотріб  швидко  набирає  важність.
Життя  закони  якось  навпаки,
На  кров  невинну  –  лиш  пусті  байки.

О  світе!..  Перешитий  нині  знову
В  своїй  манері,  хоч  брудні  латки.
Попутно  рот  ще  зашивають  мові.
Благословляють  зведені  курки
Продажні,  у  підступній  чорній  змові.

О  світе!..  Ким  придуманий  закон,
Щоб  убивати  душі  найсвітліші?
Вже  сонце  заступає  злий  дракон
І  гірко  плачуть  новочесні  вірші,
Та  враження,  що  процвітає  клон.

О  світе  сивий!..  Чи  настане  час,
Коли  зодягнешся  у  ризу  правди?
Можливо,  не  залишиться  вже  нас.
Ось,  тільки  пам’ятати  треба  завжди,
Що  не  для  Бога  тих  грошей  запас.

О  світе!..  В  дивнім  прихистку  твоїм,  
Непевнім  і  жорстокім,  і  зрадливім,
Стежки  зарослі  мохом  –    в  рідний  дім.
І  змії  лізуть  крізь  століття  сиві.
Страждають  душі  в  плаванні  такім…

Хіба  не  можуть  бути  всі  щасливі,
О  світе  сивий?!
                           23  січня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815796
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2018


ДУША В РУБЦЯХ

 
Душа  в  рубцях,  як  риба  у  лусці.
Сльоза  пекуча  ровом  по  щоці.
Горить  вогнем.  Кричить  дитям  малим.
Не  вберегти  –  залишиться  лиш  дим.

Загоять  рани  світло  і  любов.
Рубці  також  із  часом  зникнуть  знов.
Коли,  за  руку  міцно,  йти  із  Богом  –  
Залишиться  біда  вся  за  порогом.

І  буде  легкою  життя  дорога:  
Розправить  світло  зморшки  та  рови,
І  зникне  із  душі  луска  тривоги.
На  крилах  –  під  небесні  хоругви.
                                 13  серпня  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815690
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018


НА ПОРОЗІ КРИПТИ

Летіти  вільно  в  тім  житті  нелегкім
Так,  як  додому  втомлені  лелеки.
Не  думати  про  непотрібні  речі.
Добром  і  світлом  сповнитися  врешті.
На  тлінний  скарб  дивитися  здалека.

Наносим  за  життя  багато  в  «нори»,
Розхитуючи  стовпчики  покори.
Зазвичай,  догоджаєм  тільки  червам
Всередині  та  ззовні...(  Ода  нервам),
А  потім  і  хворіб  від  них  вже  гори.

Важливо  шанувати  душу  й  тіло,  
Все  споживати  з  вдячністю  та  вміло.
І  примхи  не  леліяти  тілесні.
Робити  кроки  тільки  гідні,  чесні.
В  любові  й  світлі  зріють  всі  незрілі.

Від  голоду  врятує  хліба  крихта.
Від  спраги  вбереже  води  ковток.
Врятує  від  хворіб  свята  молитва.
Життя  дарує  лиш  Всевишній  Бог.
І  ти  стоїш  вже  на  порозі  крипти…
                     21  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815688
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018


БІЛИЙ ПТАХ З МІТКОЮ



Коли  і  хто  поставив  мітку
На  білім  зраненім  крилі?..
Небесний  птах  потратив  в  сітку,
Скубуть  вже  пір’я  хавалі.
Ось  так,  із  міткою  –    у  клітку,  
Забракло  місця  на  землі…
Коли  і  хто  поставив  мітку,
Змінивши  радість  на  жалі?
                 Квітень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815232
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2018


ВДИВЛЯЮСЬ В НОЧІ ТЕМРЯВУ


Вдивляюсь  в  ночі  темряву  міцну
І  думаю  про  цю  нову  війну…
Безглуздя  двадцять  першого  століття
Коріння  вирве,  обламає  віття.

В  окопах  мерзнуть  без  води  та  їжі,
Коли  лиш  кнопки  натискають  інші.
Щезає  світ  в  пожежах  і  цунамі,
І  око  мудре  дивиться  за  нами.

Подібні  до  малого  пташеняти  –  
Не  чуєм  голосу,  не  бачимо  зерняти.
                             22  серпня  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815229
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2018


ЗАВМЕРЛА У МОВЧАННІ УКРАЇНА

Завмерла  у  мовчанні  Україна...
Запалені  свічки  лиш  тріскотять.
Минуле,  крізь  майбутнє,  як  руїна,
Коли  нас  нищила  ординська  рать.

Наш  люд  морили  голодом  совіти.
Тільця  дітей  розпухлі  –    по  хатах,
Ні  звірини,  ані  птахів,  ні  квітів,
Лиш  смертний  плач  навічно  на  устах.

Всіх  годувала  Україна  хлібом,
В  тридцяті    теж  бували  врожаї.
Останнє  забирали  в  дітей,з  криком,
Запроданці  свої  та  москалі.

Нас  знищували  –    націю  безсмертну,
Боялися  козацького  вогню.
Історію  кроїли  безконечно,
І  ми  віки  із  ними  йшли  на  прю.

Дощ  падав,  заливаючи  землицю,
Сам  Бог  тоді  оплакував  її.
І  голод,  й  смерть  таїлися  в  світлицях,
Життя  вмирало  на  святій  землі.

Було  нас  у  тридцяті  вдвічі  більше,
Народ  і  розвивався,  і  зростав,
Коли  те  плем'я,  здичавіле,  грішне,
Украло  світло  сонячних  заграв.

Вкраїна  потонула  в  лоні  смерті,  
Ні  сміху,  ні  дитячих  щебетань,
Приречена,  щоб  з  голоду  померти,
Щоб  ні  культури,  мови,  жодних  знань.

Морили  голодом  і  нищили  коріння,
Нас  убивали,  крали  душі  в  нас.
Скорити  лиш  не  вистачило  вміння,
Господь  із  нами  навіть  в  смерті  час.

Горить  свіча  –    як  пам'ять  незгасима.
Молитва,  пращури,  за  вас  летить
До  Господа  –  із  уст  малого  сина.  
Минуле  Краю  нам  не  відділить.

Горить  свіча,  горить,  горить,  горить...

                 28  листопада  2015
     
                       (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815119
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018


В УНІСОН

 
Частіше  душі  стогнуть  в  унісон,
Аніж  співають  від  життя  легкого.
І  досі  сниться  Кобзаревий  «Сон»,
І  зціплені  уста  –  як  у  німого…
Невже  довічно  писаний  полон
І  справжніх  не  залишиться  нікого?..

І  наче  в  єдності  усі  –  та  ні…
Об  камінь  злоби  луплять  бідні  душі.
Дірявлять  кулями,  палять  в  огні
Тіла  юнацькі…Обрамляють  в  рюші
Убивці  руки  довгі  –    у  війні…
І  сльози,  й  біль  –    в  щодення  полотні.

Це  знають  всі,  бо  мають  очі,  вуха…
Будують  вежі,  зрадивши  Христа.
Щеза  людина  бідна  –    як  та  муха,
Розтерзується  істина  свята.
На  крові  та  грошах  цвіте  розруха.
Душа  свята  несе  з  Христом  хреста.
           23  квітня  2018
         (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788765
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2018


ЗБЛУКАЛА ВЕСНА

 

Періщить  дощ  і  не  шкодує  шиб,
Вже  вулиці  –  акваріум  для  риб…
І  сонні  нерозчесані  дерева
У  забутті,  під  впливом  диво-  мрева.
Безглузда  плутанина  у  природі,
Здається,  що  тепла  чекати  годі…

Шовковиця  розквітнула  рясна,
Та  квіт  не  виціловує  весна.
Жбурляє  вітер  пелюстки  тендітні.
В  задумі  сиві  клени  лиш,  столітні.

Погрожують  дощем  і  снігом  хмари,
Неначе  хтось  накликав  темні  чари.
Бракує  сонця  в  теплім  краї  сонця,
Засмучені,  в  сльозах  усі  віконця.

Лютує  квітень  –  геть  стомились  люди  –  
Куртки  зимові  й  шалики  –    на  груди,    
І  вигляд  –  для  доповнення  пейзажу…
Ще  й  комини  дрібну  стріляють  сажу.

Весна  блукає  і  чужа,  й  холодна,
Розгублена,  невбрана  та  голодна,
Заплакана,  услід  –  вітри  рвучкі.
Заклинило  дверцят  її  ручки,
За  ними,  в  сховку,  –    сонечко,  тепло
Й  cполохане  смарагдове  зело…

Іще  таких  сюрпризів  не  було.
                             11  квітня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787100
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2018


У ПАЛЬМОВУ НЕДІЛЮ


Крізь  золоті  ворота  пишні
На  ослику  в  Єрусалим
Ісус  –  Бог-  Слово,  що  Всевишній
Послав  з  небес  на  Землю  всім,
(Від  смерті  врятувати  грішних)

Під  ноги  –  пальмові  гілки,
Осанну  –  Синові  Давида.
За  тиждень  раптом  –  навпаки  –  
Розп’яти…аж  до  втрати  виду  –  
На  хрест  прибити,  все-  таки…

За  тиждень…  Тож  радійте  нині
Вам  ще  пізнати  все  дано  –  
Продати  Правду  із  яскині
Та  кров  спивати,  як  вино…
(Лиш  Бог  Себе  віддав  людині)

Чи  думаємо  над  гріхами?
Чи  втішені,  що  відкупив?..
І  далі  –  кулями  й  словами,
Хоча  Спаситель  заповів
Любов  –  у  душу,  а  не  камінь…
Любов  –    до  Бога  та  між  нами!

Осанна  –    нині  небесами!
                           01  квітня  2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785580
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018


ЗДИЧАВІВ СВІТ


Здичавів  світ  у  знищенні  щоденнім,
Все  менше  й  менше  люду  на  Землі.
Ввійшли  у  норму  війни,  зміни  генні…
(Страждають  і  дорослі,  і  малі)
І  знову  домінують  естрогени…

Міцніє  жінка,  розправля  плече,
Змінилися  краси  стереотипи.
І  ніколи  за  серце  –  як  пече,
(В  минуле  дні  сповзають  однотипні),
Щоразу  горе  боляче  січе…

Рубцями  тільки  й  ранами  душа
Береться  від  розп’ять  отих  щоденних.
Терпіння  в  неї  –  з  вічності  коша,
Оновлення  –  у  молитвах  смиренних,
Свята  і  чиста,  і  без  кунтуша…

Люд  знищують  і  зміни  ці  –    трагічні,
У  порох  утрамбовують  тіла,
Душа  лише  зривається  у  вічність.
Позаду  вже  –  ганьба,  а  чи  хвала.
І  першими  ідуть  непересічні...
                             27  березня  2018
                             (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785024
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2018


ЇЇ НЕМА

Її  нема,  лиш  збірочка  віршів,      
Затиснена  між  іншими  книжками…
Не  раз  здіймалась  ввись  поміж  птахів,
Чи  деревцем  міцним,  понад  шляхами,
Протистояла  шалу  злих  вітрів.

Її  нема,  згадає,  може,  хтось,
Заглибившись  у  вірш  непересічний,
Де  все,  написане  колись,  збулось
І  в  часі  розчинилося  навічно,
Не  канувши  у  тиші  безголось…

Її  нема…  У  римах  тільки  пам’ять.  
Комусь  –    у  поміч  вогники  тих  свіч,
Можливість  опиратися  на  рам’я,
Написаного  в  розрізах  сторічь,  –  
Щоб  скинути  з  душі  нелегкий  камінь.

Її  нема…Його  …  Вже  їх  нема,
Лиш  згадка  залишилася  нетлінна  –  
Вірші,  що  гріють,    як  в  душі  «зима»,
Або,  коли  вас  грубо  –  на  коліна…  
Правдиве  слово  крізь  віки  пройма.  

Вони  –    живі,  хоч  їх  уже  нема…
                     24  березня  2018

                     (с)Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784190
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018


ВЕСНА І ПЕРВОЦВІТ


 Земля  зі  сну  розбурхалась  ліниво:
Ледь-ледь  з-під  снігу  ніжний  первоцвіт
До  сонця  тягне  рученьки  квапливо…
І  цноти  сповнений  небесний  квіт  –  
Краса,  оспівана  вже  сотні  літ.  

І  зігріває  сонечко  весняне,
Цілуючи  тоненькі  пелюстки…
Букетик  квітів  і  своїй  коханій,
Ховаючи,  з  нотатника,  в  листки,
До  серця  тулить  він  –    її  вибранець,

Бо  символ  чистоти  вони  таки.
                                           2  березня  2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779978
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2018


ПЕЧАЛЬ



Людська  печаль  блукала  на  свободі,
Здивована,  одягнена  по  моді.
Хазяйнувала  впевнено  в  оселях,  
У  запустілих  і  погаслих  селах.

Жила  розкішно  у  хатах  вдовиних,
У  тих,  де  в  небі  вже  сини,  родинах.
Ревіла  з  гіркоти  сама  своєї  –  
Для  бідних  не  служили  добрі  феї.

Дорогу  торила  тверду,  надійну,
У  помічницях  завжди  мала  війни.
Вбиралась  впевнено  у  смерті  шати,
Вітала  тих,  кому  брехню  глашати…

Не  дуже  поспішала  й  до  столиці,
Де  фальші  більше  й  синтетичні  лиця.
У  них  для  неї  не  знайдеться  місця  –  
Повняться  кубки  радості  по  вінця…

Такі  не  знають  подиху  печалі,
Ні  сліз,  ні  горя,  лиш  заморські  далі…
Сліпа  душа,  завжди  двійні  стандарти:  
Чужа  біда  та  смерть  –  давно  вже  жарти…

Ані  сльози,  простого  розуміння,
Бо  душі  –    конвертовані  в  каміння.
Вирішують  всі  справи  тільки  гроші  –  
Купаються  в  них  обранці  хороші…

Заплакала  печаль  собі  з  солдатом
Й  пішла  міцніше  бідних  обіймати…
Не  збутися  її  у  світі  цьому,
Допоки  можновладці  служать  злому.
                                           28  лютого  2018
                                       




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779518
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2018


У КОЖНОГО СВОЯ РОЗМІТКА ВІХ

А  знаєш,  може  все  піти  не  так:
Здійнятись  вітер  –    розірвати  крила…
І  ти,  в  оточенні  чужих  ватаг,  –  
Беззбройний,  так  як  мати  народила,  –  
Фатальний  той  згори  –  униз  зигзаг.

І  оніміло,  як  останній  трутень,
Без  місця  та  з  пораненим  крилом,
Не  знаєш  як  позбутися  отрути,
Щоб  знову  в  небо  красенем-орлом,
Як  жити  далі,  або…  просто  бути.

Не  можна  обійтись  без  нарікань...
Що  скажуть  люди  –  вже  прерогатива.
І,  як  сліпець,  дорогою  вагань,
Відновлюючи  втрачені  активи,
У  поміч  –    тільки  мудра  книга  знань.

Роки  ось  так  долати  з  помилками,
Відомо,  кожен  вчиться  на  своїх.
І  тернями,  і  грубими  сучками,
І  падає  на  голови  батіг,
Коли  чужими  шастати  шляхами…

У  кожного  –  своя  розмітка  віх.
                       27  листопада  2017
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778314
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2018


ЛІТАТИ, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ

Пташа  сіреньке  –    у  долонях  теплих,
Надійних,  вірних,  тільки  замалих,
Щоб  вільно  розпростерти  крила  стерплі.
Великий  сенс  в  тих  помахах  простих.
Постійний  рух  –    з  народження  до  смерті  –  
Завжди  увись.  Літати,  щоб  не  вмерти!
                                     13  вересня  2017
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018


ЛІТА В ЧУЖИНІ


Літа-літа  –    як  ті  птахи  неспинні,
Що  навіть  не  відчутно  часу  лет.
Втрачають  колір,  з  віком,  та  рутинні,
Не  виняток  –  із  сяянням  комет,
І  тільки  з  Богом  –  і  вагомі,  й  чинні.  

Третина  кращих  літ  осіла  тут,
В  чужині  –  ще  колись  такій  далекій  –  
Вхопила  міцно,  як  потужний  спрут,
Махає  звабно  крилами  лелеки
Та  мостить  теплим  пір’ям  гострий  кут…

Ні  тут,  ні  там  –    завжди  на  роздоріжжі,
Лиш  повна  голова  тугих  думок.
Хтось  сміло  вкоренився  у  заміжжі,
У  іншого  –    буття,  як  чорний  смок,
Нелегко  втримати  подвійні  віжжі.

Чужина  б’є,  але  і  вчить  вона
І  бачення  народжуються  інші:
То  первоцвітом  в  осінь  вже  –  весна;
З  любові  та  страждань  злітають  вірші,
Хоча,  –      стіна  незрима  навісна…

Багато  друзів  –  на  моїх  очах  –  
Себе  знаходили,  втрачали  –  більше,
Бо  важко  ніжній  жінці  на  плечах  
Тягнути  віз,  а  вдома  –    гірше-гірше  –  
Нерозуміння  у  простих  речах…

І  гріє  мати  хату  –    не  свою,
Цього  їй  часто  не  прощає  доля.
В  достатку  діти  вдома,  як  в  «раю»,  
Нема  любові  лиш,  тепла  –    неволя…  
Забута  плаче  у  чужім  краю.

У  когось,  навпаки,  горять  вогні,
Сіяє  доля  найдивнішим    світлом,
Любов’ю,  ясним    сонцем  у  вікні.    
Вже  пагони  нові  й  квітки  розквітлі,
Душа  літає  навіть  уві  сні…

До  неба  випростовуються  віти
Із  вдячністю  далекій  стороні.
Любов  й  краса  непізнаного  світу  
Окрилює  у  спалахах  борні
Та  мудрість  –  зі  святого  Заповіту.

Душа,  зазвичай,  там,  де  рідний  дім,
Господь  лише  надія  та  опора.
Мадрид,  Неаполь,  а  чи  древній  Рим  –  
Усі  дороги,  в  радості  та  горі,
Ведуть  у  батьківський  надійний    дім…

Любов,  Надія,  Віра  та  покора  –  
Всевишньому  завдячуємо  всім!

                                     8  січня  2018  року
                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774607
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2018


В НАДІЇ


Дзвінким  струмком  проб’юсь  крізь  чорні  гори,
Наповню  світ  надією,  життям.
Нехай  розквітнуть  душі  вбогі,  хворі.
Нехай  єлеєм  ллється  давній  ямб
Навстріч  до  Господа  –  в  святій  покорі.

Когось,  хто  мерзне,  –    огорну  теплом,
Комусь,  хто  впав,  –  надійну  руку  в  поміч.
Поменшає  сердець,  закутих  злом,
Облишить  тіло  безнадійна  неміч
І  все  довкола  сповниться  добром.

Любов’ю  заквітчаю  білий  світ,
Такий  загрузлий  нині  в  протиріччях,
Можливо,  ще  на  кілька  тисяч  літ,
Чи  зміни  подарує  це  сторіччя?..
Вже  не  один  гортає  Заповіт  –  
Себе  шукає  у  Господніх  притчах…
                                       14  січня  2018  р.
                                       (с)  Валентина  Гуменюк

         


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771293
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018


ПОРОДИЛА ДІВА СИНА



Засіяла  в  небі  зірка,
Сповіщаючи  новину:
Породила  Божа  Діва
У  Белені  свого  Сина

Та  сповила  зовсім  вбого  –  
В  яслах,  помежи  бидляти…
Син  улюблений-  у  Бога,
Слово    вічне  –  в  немовляти…

Хата  дихає  теплом,
Чути,  як  малятко  плаче.
Покуть  і  дідух,  кругом  
Сіно  –  як  було,  неначе.

Ось  господар  за  столом  
Дяку  Господу  складає
Гідно,  з  схиленим  чолом.
Дух  молитви  рід  єднає.

Кожен  рік  з  Тобою,  Боже,  –  
Від  народження  в  Дитятку  –  
Проживаєм,  як  належить,
До  кінця  час  –    від  початку.

На  Землі  ми  –  у  гостині,
Справи  кожного  Бог  бачить.
Пам’ятати  треба  нині:
Син  вродився,  щоб  пробачить.

Сяє  Вифлеємська  зірка,
Світлом  сповнює  весь  світ.
Ллється  радість,  тільки  гірко
Від  вкраїнських  наших  бід…

Не  здається  Україна,
Молить  Господа  весь  люд.
Породила  Діва  Сина!  –  
В  кожнім  серці  нині  тут.

Христос  народився!
Славімо  Його!
     7  січня  2018
     (с)  Валентина  Гуменюк

 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771269
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018


СКЛАДАЄ КРИЛА ПІВНЯ РІК


Складає  крила  Півня  рік…
Не  мріяла  в  цей  час  торік,
Що  стане  він  настільки  гідним,
Успішним  і  доволі  плідним.
Багатим  на  нових  знайомих,
Сьогодні  –  друзів  вже  відомих…

І  вечорниці  в  Барселоні,
Мій  кліп  і  вірш  –    у  арт-  салоні,
Де  виставлявся  наш  земляк,
Наш  геніальний  О.  Шупляк.

У  червні  трапилось  найбільше  –
Із  друку  –  власна  збірка  віршів.
Спасибі  друзям  із  фейсбуку
І  за  пораду,  й  дружби  руку.
Тернопіль,  Ланівці  та  Київ  –  
Ой,  намотала  влітку  милі…
І  презентації  –    чудові,
Душа  радіє  в  добрім  слові.

Це  ще  не  все,  за  місяць  часу  –  
До  друку  альманах  відразу,
Це  –  «  Наше  слово»,  випуск  другий,
Зізнаюся  –    страшна  напруга.
Була  я  знову  літ.  редактор
І  дотиснула,  бо  –    характер…
І  дякую  поетам  нині,
(Чиїсь  вірші  були  зі  скрині).
В  одних  –  глибокі  та  більш  зрілі,
У  інших  –  трохи  неумілі.
Прийде  обов’язково  досвід,
Якщо  трудитись  день  в  день  поспіль.

Спасибі  Богу  за  прозріння
І  за  набуті  всі  уміння,
За  відкриття  нових  поетів
І  ще,  –    за  справжніх,  за  естетів.

Щаслива,  що  кінець  кінцем    
Свята  Земля  була  вінцем:
Пройти  дорогами  Ісуса,
Відчувши  біль  та  всі  спокуси.
Нести  з  Ним  на  Голготу  хрест…
Усюди,  всюди  Божий  Перст.
Грудневе  хрещення  в  Йордані,
(Здоров’я  –  не  найкращі  дані)
В  сорочці  білій,  з  головою  –  
Під  воду,  бо  Господь  з  тобою.
Не  захворіла,  тільки  сила
І  тіло  й  душу  оросила.

Таким  був  Півня  рік  барвистим,
Для  мене  –    навіть  урочистим,
Бо  ювілей,  за  межу  заступ…
Ну  що  ж,  підемо  далі  в  наступ.
Із  Песиком  дружити  треба  –  
Таке  вже  побажання  неба.

Із  Новим  роком,  любі  друзі!
Нехай  не  буде  він  в  напрузі!
Нехай  Любов  лише  панує!
Віншую  вас  усіх!  Віншую!

З  любов’ю  Валентина  Гуменюк














 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769696
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 05.01.2018


БОРОТЬБА

                   БОРОТЬБА

Сповиті  сірістю  вітрини,
Бульками  мильними  доктрини
І  чорний  дим…  гірка  сльоза…
Зростає  молода  лоза  –  
Хтось  тицьнув  в  землю,  біля  тину…

Мовчать  уста…  незгойні    рани…
Нові,  щоб  збагатитись,  плани:
За  гроші  –  ранок  із  росою,
Земля  з  пшеничною  косою…
І  темряви  фальшиві  клани…

Синь  задихається  від  чаду,
Від  кого  ще  чекати  раду?..
І  топче  пагін  чобіт  грубий  –  
Життя  святе  йому  нелюбе  –  
У  вічній  боротьбі  за  владу…

Росте,  приречене  на  зраду…  

             (22  травня  2017)
             (с)  Валентина  Гуменюк







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735442
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2017


КРАСА НЕБЕС

       
Ось-ось  і  серце  вискочить  з  грудей,
Немовби  розчиняюсь  в  ясній  сині.
Небес  краса  Господня  для  людей,
Якою  упиваюсь  згори  нині:
У  Альпах  ще  іскриться  сніг,  гей-гей!...

Люблю  літати  і  хмарин  красу
Й  коли  крило  зависне  над  полями…
На  склі  лоскочить  промінець  росу,
За  мить  –  сніжинка…  і  окремі  плями
Видніють  крізь  «  нечесану  косу»…

Від  переповнення  спирає  дух,
Думки  лишилися  внизу,  здається…
Без  метушні,  бо  невідчутний  рух,
Дорога  в  просині  казково  в’ється.
Підступний  страх  невідання  геть  вщух…

Душа  в  обіймах  тих  висотних  чар,
У  невагомості  –  якась  блаженна…
Окрилена,  співає  серед  хмар,
І  я  принишкла,  мов  дівчатко  чемне...
В  ілюмінатор  –  сонце,  як  ліхтар,
Землі  надійно  світить,  аж  до  щему…

Спасибі,  Боже,  за  творіння  дар,
За  те,  що  так  люблю  Тебе  і  Землю!

                     (21  квітня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730955
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2017


МАЛЮНОК ТВОРЦЯ

       

В  обіймах  ранку,  в  сонячнім  цілунку
Любов  безмежна  джерелом  бринить.
Душа  звільняється  від  смутку  трунку,
Блаженства,  благодаті    світла  мить  –  
Один  ескіз  Господнього  малюнку.

І  ти  щасливий,  що  вона  не  спить
І  фібрами  всіма  вбирає  силу.
Наповнена,  у  небеса  летить
Як  посланець,  невтомний  голуб  миру,
Чи,  як  струна  напружена,  тремтить…

Розквітла  в  чистоті,  глибокій  вірі,
З  малих  ескізів  –    Суті  полотно.
Гріхи,  як  міль,  в  нім  виїдають  діри,
Творець  все  виправляє  все  одно,
В  терпінні  –    на  святу  душі  офіру.

І  досконалість  у  мазках  святих,
Закінчує  писатися  картина
Нового  світу  і  щасливців  тих,
Хто  душі  для  небесної  родини
Зберіг…  На  жаль,  багато  ще  «сліпих»…

                       (17  квітня  2017)
                       (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729295
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2017


НА ЗРУБІ

     
 (пісня  журби)

Квилить  диво-птаха
На  дубовім  зрубі
В  очі  власній  згубі…
Зболена  невдаха

Гнізда  зруйнували,
Діток  вже  немає…
Зруб  живцем  волає,
Долю  розрубали


Землю  оповили
Смертю  молодою,
Код  життя  –  журбою…
Зла  міцніють  сили

Плаче  птаха  гірко,
Світ  сліпий  не  чує,
Злоба  лиш  панує…
Гасне  ясна  зірка

   (23березня  2017)
   (с)  Валентина  Гуменюк









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725335
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.03.2017


А КАЖУТЬ…

     
А  кажуть,  що  кохання  не  буває
В  поважнім  віці…  нібито  зима…
Не  скаче  серденько  і  кров  не  грає….
То  все  –    пусте,  балакають  дарма,
Не  важить  вік,  коли  вас  «накриває»…

І  вже  закохана  вона  «  літає»,
Ну,  себто,  під  ногами…  ні  землі…
Хоча  десяток  восьмий  розміняє…
Потішні  всі  ті  пустощі  малі,
Душа  у  душу  ніжно  проникає…  

Ще  в  юності  зустрілися  вони
Колись  давно,  та  тільки  розминулись…
Щасливі  сім’ї,    згодом  –  із  дітьми….
Про  молодість  бурхливу  геть    забулось,
Аж  доки  час  не  кинув  до  пітьми…

Найважче,  як  у  злагоді  прожили…
Тепер  –    без  крил…чи  на  однім  крилі…
І  рвуться,  як  нитки,  життєві  жили,
У  темінь  пікетований  політ…
І  ти  –  один…одна  …    незрозуміла…

Це  потім  вже  те  длубання  в  собі,
Сумління  зрілого  нестерпний  голос,
Проблеми  –    у  нещасній  голові…
Втрачає  зернятко  останнє  колос…
І  світ  незримий  твій  –    лише  в  тобі.

Здається,  що  нічого  вже  не  ждеш,  
Та  розривається  враз  темінь  світлом  –    
Коханням  і  без  віку,  і  без  меж…
Ось  так  влітає  в  зиму  тепло-літо  
І  молодість…міцні  обійми  –    теж…

І  світ  наповнюється  диво-квітом,
І  музика  прекрасна  і  …  не  йдеш…
Летить  душа  навстріч  новому  світу,
 Із  молодості  впевнено  гряде
Оте  кохання  –    вічне  і  без  віку….

Що  з  неба  нам  дається,  те  –  святе!
                                       (17  березня  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724108
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017


ШУКАЮ

Шукаю,  все  життя  себе  шукаю:
І  простору,  і  розмаху  для  крил.
Пізнала  сутність  світу  й  ще  пізнаю…
На  штучність  –  алергія,  на  акрил…
Душа  моя  міцніє,  хоч  страждаю…

Злетіти,  зазирнути  за  завісу,
Бо  не  одна  така  у  тім  житті…
(Смертельне  зло  над  душами  нависло)
Здолати  б    перешкоди  на  путі
І  над  буденним,  як  святі  –    у  висі…

Усім  Бог  дав  можливості  такі,
В  собі  лише  потрібно  розібратись
І  не  «  на  вітер»  всі  слова  палкі,
А  зняти  із  душі  печалі  ґрати
Убивчі  і  доволі  громіздкі…

Співає  звільнена  душа  на  волі,
Допомагає  іншим  у  біді.
Не  варто  нарікати  на  злу  долю,
Щоденна  правда  –    в  тебе  у  руці,
Позбутися  лиш  злого  і  сваволі.

Душа  любові  прагне,  миру,  волі!
                                       (28  лютого  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723756
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2017


ВСЮДИ ТИ

               
Куди  не  гляну  --  всюди:    Ти…  лиш  Ти
І  сніжне  простирадло  –  чистотою…
Дозволила  безглуздо  так  піти,
Здригались  під  словесною  пальбою
Привиддя  --  вже  обвуглені  мости…

Морозить…  ще  й  розчахнена  кватирка,
На  вісточку  –    з  приблудним  горобцем,
Бо  місця  не  знаходжу,  серцю  –    гірко…
Витравлюю  з  душі…  кінець-кінцем,
Хіба  світилась  в  небі  наша  зірка?..

«Спокійно…»  –  врівноважуюсь  сама,
Вдаряючись  у  логіку  відверто…
Чому  так  виє  за  вікном  зима?
Чому  душа  противиться  так  вперто
У  божевільнім:    «  тільки  б  не  сама…»?
Зима…зима…
                                     (26  лютого  2017)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017


ВЕСНА ПРОСТУЄ СВІТОМ



Розбурхане  життя  назовні  світлом
Зелених,  повних  цноти  пагінців,
Цілованих  ще  одержимим  вітром,
Прасує  сонце  сорочок  кінці  –  
Весна,  всміхаючись,  простує  світом…

З  любов’ю  кучерявляться  стежки
Сором’язливо-  ніжним  первоцвітом
І  кожен  день  усе  нові  мазки,
І  спів  пташиний  сповнює  повітря:  
Кар-кар,  цвірінь,  жадане  вже  –  курли…

                                   (5  березня  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722015
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2017


СПІТКНУВСЯ

               

Спіткнувся  кінь  –  йшов  впевнено  під  гору  –  
Легенько  хтось  з-під  ніг  йому  опору
Так,  наче  зло,  лишень,  –    у  супротиві  –  
Заповнює  духовності  активи…
Колись  про  все  віки  розкажуть,  сиві…

І  ти  спіткнулася,  було,  до  злету,
Хтось  камінь  –  в  груди,  спопелив    комету…
Підступність  править  навіть  у  святині,
Без  розуміння  матір  і  дитина.
Забулись  гідність,  єдність  і  родина…

І  друг  вчорашній  легко  так  –    підніжку,
Сміється  ворог  –  за  спиною  ніж  –  
Випробування  правди  і  любові…
Вже  друг  і  недруг  –    у  підступній  змові,
Ще  б  зернята  відсіяти  з  полови.

Бракує  в  світі  правди  і  любові…
                             (3  жовтня  2016)
                           (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721747
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017


НЕ ОДНЕ СТОЛІТТЯ


Ти  сліз  моїх  ніколи  не  побачиш,  
Бо  не  одне  століття  вже  живу…
Холоне  з  болю  серденько  гаряче,
Про  ніжну  душу  взагалі  мовчу  –  
Голосить,  бідна,  та  ніхто  не  бачить…

І  по  стерні,  й  зеленою  травою  –  
По-  всякому  буває  у  житті…
Страждаю  і  милуюся  красою,
Усім  сотвореним  на  цій  Землі,  
Вмиває  ранок  чистою  росою…

Не  мрію  про  таланти  особливі,
Про  те,  що  небесами  не  дано,
Лиш  відчуття,  що  в  світі  тім  щаслива,
Коли  не  втратить  чистоту  воно,  
Душі  творіння  –    слово  незрадливе…

Господь  створив  цей  світ,  усю  красу
І  кожного  благословив  творити…
По-своєму  вже  кожен  землю  сю
Плюндрує,  а  чи  прагне  прикрасити
Любов’ю,  працею  і  вдячністю…  

Велике  щастя  в  Світлі  Божім  жити,
Здолати  зло  і  мороку  пітьму
Промінням  правди  (це  не  про  софіти)….
Нести  не  біль,  а    лиш  любов  одну,  
Не  руйнувати  вчитись,  а  творити.

Дай  людям  розуму  в  любові  жити!

                                     (23  січня  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720323
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017


ПОЕЗІЯ

           
Поезія,  у  кожнім  з  нас,
Живе  притишено,  до  часу.
Як  вибухне,  то  на  Парнас
Несе  співучу  душу  вашу.

Свій  час  відводиться  на  все:  
Пегас,  можливість  осідлати…
Коли  натхнення  ввись  несе  –  
Найбільше  щастя  там  літати.
 
             (24  лютого  2017)
             (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720142
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 24.02.2017


РІДНА МОВА

             

Напевно,  жодна  так  не  потерпала,
Як  наша  українська  –  ненька  мов…
Віки  її  нещадно  розпинали,
Висмоктували  із  артерій  кров
І  виганяли…з  дому  виганяли…

Вклоняюсь  силі  духу,  неба  силі,
Що  їй  з-під  гніту,  з  вирваним  крилом
В  майбутнє  дав  Господь  долати  милі
І  мирним  стати  в  світі  тім  послом,
Щоб  світло,  правду  боронить  від  гнилі…

Найкраща  мова,  найсильніший  ген,
Що  виживає  завжди  у  неволі…
Кубанський,  на  землі  чужинській,  хор
Вже  двісті  років,  дякуючи  долі,
Несе  козацьку  пісню,  аж  на  –    «вздор»

За  мову  –  дякую,  російський  хор…

Не  вдасться  ворогові  підла  змова  –
Земля  украдена,  брудна  війна…
І  вічно  буде  жити  калинова
Бо  Ненька  наша  в  світі  –  не  одна,
Душа  зміцніла,  оновилось  слово…
 
В  небесних  рунах  –  Україна  й  мова!
 
                                 (21лютого  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719553
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 21.02.2017


ЗЛЕТІВ ВІН

                       
Злетів  увись  він,  соколом,  до  Бога  –  
Струна  урвалась,  серденька  биття…
Але  прожита  в  чистоті  дорога,
Гріхами  не  обтяжене  життя
На  цій  землі,  де  є  своя  покута,
Де  хтось  живе  у  пеклі,  хтось  –  в  раю,
Бо  правдонька  свята  в  ланці  закута,
Де  гинуть  і  від  куль,  і  від  жалю...

Господь  усіх  найкращих  забирає  –  
Хлопчина  гідно  у  бою  блиснув.
Тепер  його,  Героя,  світ  весь  знає,  
Коли  багач  у  бруді  потонув…

Історія  складається  віками:  
Підняти  чи  забути  в  ній  когось…
Із  уст  в  уста  -  крилатими  словами
Народна  мудрість,  правда  –    що  збулось…

                           (23  лютого  2016)
                           (с)  Валентина  Гуменюк

   




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719416
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017


КОХАННЯ ПОДИХ

 
Вже  подих  весняний  скуйовдив  душу,
Що  задрімала  у  руках  зими,
Несміло,  мов  тендітну  красну  ружу,
Поцілував,  зігнав  холодні  сни  –  
Самотності  ту  ненависну  стужу…

В  цілунку  ніжнім  ожило  кохання,
Стріпнулося,  в  передчутті  краси,
І  забриніло  чистотою  зрання,
Як  ясне  сонце  –    в  крапельках  роси…
Єство  наповнилось  життя  бажанням…

Іде  весна,  із  подихом  кохання.

                                       (19  лютого  2017)        
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719324
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017


КОРАБЛИК НАШ

   
Облуплені  вітрини  безголосі,
Мов  кужіль    від  лискучого  волосся…
Брудний  асфальт  узимку  та  уліті
І  плечі  без  голів,  тіла  лиш  пітні…
Мілан,  Париж,  Мадрид…як  безпросвітні…

Вже  криком  про  спасіння  бідні  душі
І  тане  льодовик,  зжирає  сушу…
Цунамі,  землетруси  мучать  вперто,
Аж  небо  падає…Повітря  сперте…
Тепер  би  з  Господом,  лише  відверто…

І  через  край  вихлюпує  терпіння,
Хоч  домінує  ще  мовчати  вміння…
Насильство  і  теракти  безконечні,
Багаті  –    ненависні,  безсердечні,
Немає  гідності,  ані  статечні…

Кораблик  наш,  Земля,  геть  потопає,
В  усьому  світі  толку  вже  немає…
І  тисячі,  мільйони,  як  мурашки,
Життя  втрачають,  в  інших  –  грубі  бляшки
Стискають  душі...Правлять  шлунки,  ляшки…

Запитуєш,  для  чого  так  ось  жити,
Чому  Господь  не  може  розрішити?..
На  кожного  чекає  Він  з  терпінням,
Допоки  сповниться  любові  вміння,  
Тієї  сили  вічного  творіння…

Любов  спасе  цей  світ  від  зубожіння
І  Землю  від  пекельного  падіння,
Коли    душа  жадатиме  спасіння…
Воістину  Господнє  воскресіння!
Хай  скорениться  зла,  гріха  насіння!

                               (3  лютого  2017)
                             (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717906
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017


НЕРОЗКВІТЛІ КВІТИ

 

До  Тебе  і  метеликом,  і  квітом
Первинним  ніжним,  наче  пектораль
На  груди  змучені,  свинцем  побиті…
Зболіле  серце  рве  стражденний  жаль,
Як  тими  пелюстками  кров  спинити?..

Зима,  весна…  надії…  третє  літо
З  корінням  вириваються  гілки…
Не  буде  на  тім  місці  диво-  квіту  –    
Тужливі  груди  скровлені  в  дірки,
Лиш  голуб  крилами  боронить  віти…

Незрілі  пуп’янки  додолу…  Діти...

                                 (8  лютого  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717284
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017


ВТІКАЄ ЧАС

 
Ви  бачили,  як  стрілочка  секундна
Приспішується  в  оберті  своїм?..
Вже  не  такі  тягучі  сірі  будні,
Ну,  а  свята  злітають  поготів…
Та  ще  й  вода  кудись  щеза  зі  студні…

Не  виплекані,  сонцем  не  зігріті
І  дощиком  не  скроплені,  як  слід.
Пакуються  незрілі  у  століття,
Без  права  відновити  кожну  мить,
Час  наче  в  дірку  цівкою  летить…

Чи  може  хтось  краде  його  від  нас,
Мабуть,  у  іншім  вимірі  забракло…
Так  хочеться  побачити  той  «лаз»
І  хто  насправді  у  болоті  квакав…
Нарешті,  хто  керує,  чий  наказ…

Втікає,  як  ніколи,  вічний  час…

                             (6  січня  2017)
                             (с)  Валентина  Гуменюк
                       






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717019
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2017


БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ

   
У  спину  темінь  Світло  пне  тихенько  –  
Невидима  відвічна  боротьба.
День  крила  розправляє  коротенькі
І  птахом    відлітає  у  літа.
І  дихання  нове  для  роду  –    ненька
Вродлива  –      чи  то  грішна,  чи  свята…

Продовжить  рід    народжене  маленьке,  
Щодень  борнею  за  крихке  життя,
І  зло,  і  правдоньку  пізнає,  всеньке…
Не  схибити  б  йому  та  ще  –    пуття
В  дорозі  вибраній  і,  щоб  рівненька:  
Тяжкий  бо  шлях  –    з  гріху  до  каяття.

Не  кожен  вміє  затиснути  в  жменьку
І  не  впустити  до  душі  сміття.
Родитися,  –    щоб  з  гідністю  померти,
Коли  з  любов’ю  лиш  серцебиття
Із  Господом  –    до  вічності  без  смерті,    
Душею  –    у  безмежне    майбуття…

Життя  земне  –  за  вічне  душ    життя…

                             (5  лютого  2017)
                           (с)  Валентина  Гуменюк


 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716721
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017


ЗНИКАЮ

         
Зникаю  з  поля,  час-від-часу,
Бо  відключаю  інтернет…
Лишаюсь  вірною  Пегасу  –  
В  блокнот  виписую  сонет…
Тебе  не  зраджую,  «корнет»…

Таємно-  дивне  спілкування,
Не  як  формації  старі…
Ранкове  з  кавою  вітання
І  море  квітів  –    в  ДН  і  …
Тут  здійснюються  всі  бажання:
Театр  і  друзі,  і…  кохання…

Цікава  новизна  життя
Полонить  і  не  відпускає…
Ранимих  душ  святе  злиття,
Де  простір  римами  співає,
Сміється,  плаче  і  страждає…

Наповнені  прості  слова
Новим  життям  –    у  синє  небо…
Сягне  не  всяка  голова,  –
У  кожного  свої  потреби…
З  любов’ю  лиш  творити  треба…  

Знов  відкидаю  інтернет…
Паперу  різного  –    багажник…  
Блокноти  списані,  –  як  «  мед»  –    
Живу  минулим  ще,  вчорашнім,
Монтую  і  нове  піддашшя…
Затримати  б  ще  часу  лет,
Щоб  розібрати  весь  букет…

Святий  і  грішний  інтернет,
В  міцних  обіймах  менует  –  
У  безконечній  павутині…
Привіт!  За  хвилю  знову  нині,
Безвусий  мій  іще  «корнет»,
Загублюсь  в  тобі…  Інтернет...
                             (31  січня  2017)
                             (с)  Валентина  Гуменюк








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715765
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2017


ОСТАННІ СТАНУТЬ ПЕРШИМИ



Останні  першими  –  в  тім  полотні…
Від  болю  розірвалася  завіса…
І  світлом  переможним  у  борні
Земне    злітає  у  блаженній  висі  –  
Запалюються  згаслі  вже  вогні…

Розгойдується  вічності  колиска,
Все  менше  розуміння  в  кожнім  дні,
Химерність  прорахованого  зиску
І  страх  смертельний  навіть  уві  сні…
І  відчуття  руки  міцної  стиску
Фігурок  глиняних  –  всі  головні…

Подібний  твар  та  однакові  писки,
Нитки  лише  шовкові,  чи  лляні…
І  траєкторії  –  маленькі  зовсім  риски,
І  глина  –  в  порох,  і  вони  –    смішні…
Пригадую  ляльки,  набиті  з  тирси…
Непізнані  лиш  душі  неземні…

Ніхто  тут  не  обділений  Всевишнім  –  
З  останніх  стануть  першими  вони…

                               (30  січня  2017)
                               (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715446
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2017


КОХАННЯ ДУШ

               

Кохання  душ...  Вона  його  кохає,
По-справжньому…  Душа  років  не  має.
Натхненно  у  небеснім  бездоріжжі
Летять,  тримаючись  за  віршів  віжки…

Він  –  молодий,  вона  –  доволі  зріла,
Насправді,  як  дівча  іще  невміле…
Їй  не  потрібні  шуби,  ресторани,  –  
Захищена  із  неба  від  омани…

Удвох  вони  щасливі    і    в  мовчанні,
Без  марних  слів  і  лекцій  тих,  повчальних…
Закохані,  –  в  очах  любов  витає,
Крилаті  душі  римами  співають…

Кохання  душ…  Вона  його  кохає…

                             (23  січня  2017)
                             (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714215
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017


БУДЬ НАВІК БЛАГОСЛОВЕННА

https://youtu.be/bu-0O7YQQec

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713918
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 23.01.2017


ЇЇ ЖИТТЯ

                                 
Зривалась  амплітуда  вниз  безмежно,
В  гіркому  негативі,  як  на  зло…  
Втрачалася  інстинкту  обережність,
Горіли  крила  та  життя  несло…
Лиш  вірою  окреслювалась  стежка  –    
Єдине,  що  тоді  її  спасло…

Оновлення,  тріумф,  позаду  вежі,
Віднайдене  цілюще  джерело
І  крила,  і  забулися  пожежі,
І  наче  вже  нічого  не  було  –    
Балансувати  на  підступнім  лезі,
Не  закривавивши  довкільне  тло…

Шнурують  мозок  віковічні  тези
І  фібрами  глибин  все,    що  було,  
Як  вмер  за  нас  неприйнятий  воскреслий,
Вовік  здолавши  смерті  чорне  зло.
І  ти    не  відчуваєш,  що  хрест  легший?..  
Ногами  не  на  камінь  –  на  зело...

Зростають  крила,  як  душа  зростає,
Любові  сповнена,  барвистих  мрій
І    ясне  світло  до  висот  здіймає,
Де  дім  її  божественних  надій,
В  якому  смерті  та  гріха  немає  –  
Закони  інші,  неземний  в  них  крій…

Зривалась  амплітуда,  як  належно…
Душа  втікала  вперто  від  гріха,
А  їй  –  все  компроміс  і  протилежне,
Високому  –  земного  жебрака…
Вернутись  гідно  б  у  святу  безмежність  –  
Отця  наказ…  і  доленька  така…
                                   (22  січня  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713849
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2017


ПРО ПРАВДУ

       
Правда  там,  де  людям  добре  жити,
Де  любов  співає  у  серцях,
Там,  де  вміють  ближнього  любити,
Скоренивши  з  душ  тваринний  страх.

Правда  там,  де  з  уст  кохання  квіти,
Джерелом  дзвінким  живі  слова,
Де  усміхнені  щасливі  діти,
Де  Господня  віра  ще  жива.

Правда  –    в  сонці,  в  небі  віковічнім,
У  волошках,  схованих  в  житах,
І  у  пісні,  що  лунає,  вічній,
У  прожитих  з  гідністю  літах.

Правда  –    вічності  рука  стоїчна,
Правда  –  вічна!

                     (16  січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк
                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713287
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2017


ХРЕСТИ


Хрести-хрести…опущена  завіса…
Вогонь  свічі,  малого  каганця…
Душа  розправлена  десь  там,  у  висі,
Кругами  інша  –  в  пошуках  вінця  –  
Німім  благанні    спокою  та  тиші…

Хрести-хрести…стежинами,  шляхами…
Дурман  їдкий,  тернисті  шпигачі,
Гірка  спокута…  зашморг  із  роками  –    
Гріхи…    артеріями…    на  гачі…  
Багато  що  –    із  молоком  від  мами…

Хрести-  хрести…покинуті,  розбиті…
Невпоєних  терпінням  –  прірви  лють.
На  троні  золотім  лисніють  ситі…
Здирають  шкіру,  щоб  пізнати  суть
Усі  стражденні  –    руки  ще  «невмиті»…

Хрести-  хрести…  Дай,  Боже,  донести!
І  помочі  ослабленим  щомиті!

                       (15  січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712633
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2017


ПРИВІТАННЯ

ЗІ  СТАРИМ  НОВИМ  ВАС  РОКОМ!
НЕ  ЗАБУДЬТЕ  НЕНАРОКОМ
І  БАЖАННЯ  ЗАГАДАЙТЕ!
ВСІХ  ЛЮБІТЬ  І  ВСІМ  ПРОЩАЙТЕ!
А  МЕЛАНКИ  Й  ВАСИЛІ,  ЧУЙТЕСЯ  ЯК  КОРОЛІ!
ЖИЙТЕ  МИРНО,  ЛЮДИ  ДОБРІ,  І  ДОРОСЛІ    І  МАЛІ!
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711921
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 13.01.2017


ПРИВІТАННЯ

ЗІ  СТАРИМ  НОВИМ  ВАС  РОКОМ!
НЕ  ЗАБУДЬТЕ  НЕНАРОКОМ
І  БАЖАННЯ  ЗАГАДАЙТЕ!
ВСІХ  ЛЮБІТЬ  І  ВСІМ  ПРОЩАЙТЕ!
А  МЕЛАНКИ  Й  ВАСИЛІ,  ЧУЙТЕСЯ  ЯК  КОРОЛІ!
ЖИЙТЕ  МИРНО,  ЛЮДИ  ДОБРІ,  І  ДОРОСЛІ    І  МАЛІ!
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711920
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 13.01.2017


КОЛИ ВІДКРИТІ НЕБЕСА

             
Пригадую,  як  люди  все  казали,
Що  небеса  відкриті  у  свята…
Відходять  ті,  кому  так  «  записали»,
До  Світла  світлом  –  істина  проста  –    
Не  нам  судити:  гідні,  а  чи  впали…

Знайомі  та  незнані,  межи  них:
Мій  тато,  мама  подруги  шкільної,
Поетка  –  квіт  поезії  рясний  –  
В  серцях  навічно,  хоч  нема  самої  –  
У  кожного  лишився  слід  земний…

Тверда  земелька  у  січневі  дні,
Таки  мороз  різдвяний  постарався.
Рискаль  довбає  вперто,  щоб  на  дні
Оте,  що  зовні,  тлінне  лиш  зосталось…
У  небо  іскрами  летять  вогні…

Бенгальські  –в  пам’яті,  бо  їх  боялась…  
Напружене  в  невіданні  єство  –  
Закінчення  чиєсь  початком  стало  –  
Життя  над  смертю  вічне  торжество!
Сльоза,  молитва…  десь  душа  сміялась…

Матерія  і  вічність…  божество...  
                                       (10  січня  2017)
                                       (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711522
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017


РІЗДВО У ЧУЖИНІ

         
                           ***
Різдво,  вже  вкотре,  в  чужині,
(Хлоп’я  дорослим  стало  мужем)
Смачна  кутя,  та  лиш  мені
Рукою  в  серце  підла  стужа  –  
Без  рідних  холодом  вогні...
Таке  Різдво  у  чужині…
                               ***
Господь  дає  випробування
І  кожен  власну  чашу  п’є…
Із  ночі  знов  злет  у  світання,
Зруйнує  хтось,  а  хтось  зів’є,
Бо  віра  світла  та  чекання--  
Смиренний  лиш  любов  зіп’є.
Надія  помира  остання…
                               ***
Витає  в  небі  ласка  Божа,
Дитям    Ісусиком  спустивсь
Господь  на  землю  ген  із  ложа
І  Словом  в  тілі  воплотивсь  –  
Він  душі  врятувати  зможе  –  
Христос  родився!  Бог  родивсь!
 
                       (7  січня  2017)
                       (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710732
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017


ОБПАЛЕНА ЛЮБОВ



Обпалена  любов  незримим  світлом
Злетіла  в  просинь  поміж  чорних  хмар  –
Свіча  задута  ошалілим  вітром…
Роздерті  груди…  блискавки  удар…
Хрестом  вже  запечатана  палітра…
…А  люд  новий  гортає    календар,  
Де  інший  буде  правити  півсвітом…
Нікому  ще  незнаний  його  «дар»  –  
Добром  засіє  землю,  миро-  квітом,
Чи  знищить…    новоявлений  сподар…

Любов,  зігріта  тим  небесним  літом,
Не  вражена  облудою  злих  чвар,
Із  сумом  озирається  на  кліті,
В  яких  роздмухують  смертельний  жар…
Стара  ворона  тлумиться  на  вітті
І  небо    роздирає  теє    «  карр»,
Коли  злітає  вічності  суцвіттям
Любов-  душа,  облишивши  тягар,  –        
Шукає  у  висотах  довголіття…

Підступне  зло  міняє  аватар,
Транслюється  цинічно  лихоліття…
Лиш  Світло  може  стримати  удар
І  розвернути  вектори  століття.  
Господь    Всевишній  –  світла  душ  владар.

                       (1січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710290
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017


ЗБІГАЄ ЧАС

 
Збігає  час  –    години  і  хвилини…
Корону  приміряє  рік  Новий,
Подібний  до  маленької  дитини  –  
Йому  іще  незнаний  буревій,
Сльоза  та  радість  завтрашньої  днини…
Хай  кожен  день,  вже  з  помахами  вій,
Дарує  мир,  любов  усім  родинам
І  єдності  народу,  славних  дій!
Хай  процвітає  ненька-Україна
У  світлі  правди!  Здійснення  всіх  мрій!
З  НОВИМ  РОКОМ  ВАС,ДОРОГІ  ЛЮДИ!
                                   (31  грудня  2016)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709676
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 01.01.2017


ДОРОГІ МОЇ! ВІТАЮ ВСІХ!


З  ПРИЙДЕШНІМ  2017  РОКОМ!

Випалює  останні  ночі  рік,
Незручно  нашій  Мавпі    вже  сидиться.
Закінчується  виділений  вік,
Ще  січень-  місяць  буде  чепуриться  –  
Думок  її  не  взнати  і  повік…

Приніс  цей  рік  багато  всім  брехні  –  
Покрівець  здерто  з  того,  що  закрите…
Біда,  що  гинуть  у  АТО  –    війні…
Хтось  золотом  наповнює  корита  –  
Підступність  мавп  –    гримаси  чарівні…

На  зміну  Мавпі  Півень  прилетить  –  
Є  сподівання  щирості  та  правди.
Можливо,  пір’я  в  когось  полетить…
Надіюсь  на  очищення  в  державі  –  
Не  допустити  б  горлопанства  мить…

І  єдності  в  новому  році  всім!
Когут  –  не  Мавпа,  і  сім’ю  шанує.
Нехай  закінчиться  страшний  екстрим,
Що  душу  українську  так  плюндрує,
І  добре  б  ще  на  море  –    у  наш  Крим…

Бажаю  нам  не  втратити  надію,
Все  рівно,  рано-пізно  зло  мине.
Нехай  народ  плекає  світлу  мрію  –  
Господня  правда  всіх  наздожене…
Лиш  справжній  гідне  у  душі  леліє…

Вітаю,  друзі,  вас  з  прийдешнім  роком!
Бажаю  істину  пізнати  і  Творця!
Хоч  доля  шкутильгає  хибним  кроком,
Сплетімо  руки  для  покладення  вінця,  
Ми,    українці,  –  нація  нівроку!
ВСІМ  МИРУ  ТА  ЛЮБОВІ!
З  НОВИМ  РОКОМ!
                       (с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709441
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 31.12.2016


НЕ ВІДПУСКАЙ МЕНЕ


Мене  ти  відпускаєш  аж  «  за  край»,
А  потім  вхоплюєш  несамовито
Цілунками  жагучими  –    в  розмай
Із  холоду  –  у  тепле  щедре  літо  –  
У  мріях  викоханий  нами  рай…

А,  може,  ти  мене  не  відпускай,
Щоб  не  зірватись  необачно  в  прірву…
Адреналіну  хвилі  не  плекай,
Бо  що,  коли  не  вспієш  –    з  того  виру?...
Така  як  є  –    такою  і  сприймай…
Не  відпускай  лишень,  не  відпускай…
                                     (20  грудня  2016)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709105
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016


ЗЕМЛЮ СНІГ ВСТЕЛЯЄ


Землю  ніжно  сніг  встеляє,  порошить  стежки.
Дітки  спати  не  лягають,  зирять  на  зірки,
Миколая  виглядають  на  усі  боки.
В  серці  визрілі  бажання  вклали  на  папір
І  чемненькі  та  слухняні  –    із  тих  самих  пір.

Місяць  в  вікна  заглядає,  зорі  мерехтять.
Дітлахів  геть  сон  долає,  стомлені  вже  сплять.
Ніч  у  казку  поринає,  димарі  димлять…
Миколай  мішок  збирає,  дошки  аж  риплять  –
Час    в  дорогу,  час  у  казку  дідові  рушать.

Добре  серце  в  Миколая  –  кожному  презент,
Він  проблеми  людські  знає:  диво  –    у  момент…
Хтось  машину,  а  хтось  –  ляльку,  а  мамі  –  патент,
Просять  гроші  та  здоров’я...  Головний  акцент  –  
Мир  і  тата  повернути,  мізантропів  –  вщент…

Казка  птахом  все  кружляє  –    їде  Миколай
До  тих  хлопців,  що  на  Сході  наш  боронять  Край.
Їм  –    малюнки  і  спецодяг  теплий,  кава,  чай…
Є  ще  люди  в  Україні  –    мрійники  про  рай…
Добрий  діду  Миколай,  нам  зло  повимітай!

Правда  казкою  стає,  коли  неправда  гине!
Сповнить  мрії  Миколай  всіх  діток  України!
                                                                   (16  грудня  2016)
                                                                 (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707296
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 18.12.2016


БРАТОВІ

           
А  знаєш,  певно  є  щось  в  наших  генах
І  поклик  крові    …    водний  Зодіак...      
Щось  дивовижне  –    із  небес  той  знак    
І  гідності,  і  благородства  –    в  венах  –  
У  роду  дереві  життя  зеленім.

Несхожість  ззовні  і  велика  схожість:
На  відстані  вичитуєш  думки,
Зриваєш  дамби,  береги  ріки
Рівняєш,  обминаючи  ворожість…
Все,  що  завгодно,  тільки  не  порожність…

Радію,  що  Ти  є  на  білім  світі  –  
Мені  відома  доля  трьох  братів  –  
Їм  різних  послано  було  катів…
Одного  Бог  забрав  іще  в  розквіті  –  
Поета  роду  обламалось  віття…

Неси  у  світ  найкраще  –  спів  душі!  
Дай  Боже,  в  правді  жити  та  любові
І  вірним  бути  сказаному  слові.
Хай  благодаті  лиються    дощі,
Щоб  роду  не  ганьбили  злі  «чужі».
                               (17  грудня  2016)
                             (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707141
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 17.12.2016


ПОЗАДУ

                                 
Якщо  навчитель  твій  лишивсь  позаду,
Не  міряй  зверхньо  поглядом  кривим…
Згадаєш  ще  не  раз  його  пораду,
Не  раз  іще  заплачеш  перед    ним,
Коли  не  зможеш  дати  в  чомусь  раду…

                             (15  грудня  2016)
                             (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707002
рубрика: Вірші, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 17.12.2016


СПАСИБІ, МИЛИЙ

 
Від  щастя  мліє  серденько,  коханий,
Від  почуттів,  –    як  повноводдя  рік,
Бо  найрідніший  нині  –    ще  незнаний
Тому  сімнадцять  років  чоловік  –  
Омріяний,  від  Господа  посланий.

Очищення  й  стрибок  у  невідомість,
В  надійні  руки  віддане  життя…
За  послух  подароване  натомість      
Найвище  найчистіше  почуття,  
Політ  і  незабутня  невагомість…

Не  думала,  що  зможу  покохати,
Зігріти  душу  у  чиїмсь  теплі…
Занадто  обважнілі    скули  ґрати,
Розбиті  світлим  поглядом  твоїм,
Щоб  крила  ослабілі  підлатати…

Я  нуркувала  в  синь  твоїх  очей
В  бажанні  розпізнати  всі  глибини,
Бувало  і  недоспаних  ночей,
І  сумнівів  зростаючі  лавини…
Пігмаліон  і  Галатея,  чи  Атей…

Ти  все,  для  мене,  –  муж  і  вірний  друг,
Як  добре,  що  в  житті  не  розминулись…
Частіше  зачиняюсь  від  подрУг,
А  деяких  і  зовсім  вже  позбулась…
Життям  зазеленіла  чорна  смуга

І  барвами  наповнилось  усе,
Любові  світлом    душі  заспівали.
Вже  іншою  побачила  себе  
Та  світ  новий,  якого  ще  не  знала…
Спасибі,  милий!  Я  люблю  Тебе!

           (14  грудня  2016)
           (с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706780
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016


ПРО РІЗНЕ ТА ГОЛОВНЕ

 
Не  дряпай  небо  голими  гілками
І  не  шкреби  до  болю  по  душі…
Спочине  під  пухнастими  снігами
Минуле  все…Кутя  та  калачі  
Вже  зазивають  на  свята  до  мами…

Розв’язує  опасок  потихеньку
Старий,  –    новий  ось  на  порозі    рік…
У  голос  твій  вслухаюся,  рідненька,
Крізь  сотні  миль  –  ми  бачились  торік  –  
А  дріт  на  вінику,  від  діда,  пенькнув…

Налита  чаша    в  кожного    своя  –  
Не  знати,  хто  прийде  на  допомогу  –  
Звивається  невидимо  змія…
Не  відчувають  твердь  ослаблі  ноги,
Уста  шепочуть  лиш  святе  ім’я…

Розбита  коліями  схлипує  сім’я…

                         (7  грудня  2016)
                         (с)  Валентина  Гуменюк


 





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705535
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2016


НА МЕЖІ

   
Триматись    у  балансі,    на  межі:
Ні  в  той,    ні  в  другий  бік  щоб  не  зірватись…
І  спини  вигинають  куражі  –  
Ускочити  б,  можливо,  не  боятись...
Вже  не  одного  посікли  "ножі"…

Бажання  задивлятися  угору,
Простягши  руки,  як  свобідний  птах  
Злітати  ввись,    у  відповідну  пору,    
Нестись  до  світла,  обминувши  жах
Брехливого  занедбаного  двору…

Земне  тримає  міцно  у  спокусах
Кайданами  ілюзії  та  прав…
В  кінці  дороги  вже  великим  плюсом,
Якщо  нікого  ти  не  обікрав,
Любов  і  правда  не  скотились  в  лузу...

Буває  часто:  чорне  стане  білим,
А  біле  –    чорним  –      вмить  все  навпаки…
Встеляється  дорога  пилом  сірим,
По-  різному  фарбуються  гріхи,    
Залежно  від  душі  та  примхи  тіла…

Прискіпливість  і  небажання  бруду
Та  зла  –      в  досягненні  всіх  благ  земних…
Повнити  душу  світлом  тільки  буду
В  меті  святій  завжди  лишень  із  Ним  –  
Творцем  Єдиним  Всесвіту  і  люду.

                                           (29  листопада  2016)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк  







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705140
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016


БІЛА ВОРОНА

           
 (  байка  для  дорослих)
Жила  на  світі  зболена  ворона,
Така  собі  нічого,    біла  лиш…
Неговірлива  і    достатньо    скромна,
Ховалася    у  вітті  –    схроні  тиш,
Не  прийнята  до  зграї  та  бездомна…

Бурхливий  вир  скрутив  її  добряче,
Аж  холод  від  уяви  пробира…
Бо  гнана  звідусіль  якось  звіряче,
Нещасним  привидом  завжди  була,
Хоч  радо  всіх  «  за  руку»,  хто  незрячий…

Не  як  в  усіх  і  не  така,  як  всі…
Ридала  сиротливими  ночами,
Як  снилися  образники  пусті,
А  поруч  –    ані  друга,  ані  мами…
Тож  не  любила  довгі  ночі  ті…

Їй  важко  діставався  чорний  хліб,
Хотілось  інколи  кавальчик  сиру...
Ще  добре,  що  забутий  мала  глід,
Як  тихий  рай,  без  каркання  та  виру…
Гадала,  сніг  впаде  –  притрусить  слід…

Злітали  дні,  як  сірі  горобці,
З  якими  не  хотілось  тріскотати…
Вже  наодинці,  коли  спали  всі,
Було  бажання  голосно  співати,
Забути  прикрощі,  радіючи  красі…  

Крило  б  відчути,  трішечки  тепла
Та  розуміння  від  душі  живої…
Не  мала  в  серці  ні  на  кого  зла,
Лишень  боліло  –    з  участі  такої…
У  снах  щасливих    мріями  жила…

Минає  і  хороше,  і  біда  –  
Рука    простягнеться  на  допомогу…
Терпіння  аж  до  кінчика  хвоста  –  
Ворона  теж  бажає  свого  дому…
Навколо  лиш  порожня  суєта…

Колись  все  буде,  ну  а  зараз  –  сон,
Вимощуються  солодко  кубельця…
Вона  ж  самотньо  мерзне  серед  крон,
Вслухаючись  у  світу  хворе  серце,
В  ослаблений,    ледь-ледь  вловимий  тон…

Так  мало  білих  залишилося  ворон…

                                     (25  листопада  2016)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703514
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.11.2016


ЗАВМЕРЛА У МОВЧАННІ УКРАЇНА



Завмерла  у  мовчанні  Україна...
Запалені  свічки  лиш  тріскотять.
Минуле  крізь  майбутнє  як  руїна,
Нас  знищували  –    треба  пам'ятать!

Наш  люд  морили  голодом  совіти:
Тільця  дітей,  розпухлі,  –    по  хатах,
Ні  звірини,  ані  птахів,  ні  квітів
І  смертний  плач  ніколи  не  вщухав...

Всіх  хлібом  Україна  годувала,
В  тридцяті    теж  бували  врожаї.
Тоді  в  людей  останнє  забирали,
Все  забирали  кляті  москалі.

Нас  знищували  –    націю  безсмертну,
Боялися  козацького  вогню.
Історію  кроїли  безконечно
І  ми  віки  із  ними  йшли  на  прю...

Дощ  падав,  заливаючи  землицю,
Сам  Бог  тоді  оплакував  її.
І  голод,  й  смерть  таїлися  в  світлицях,
Життя  вмирало  на  святій  землі.

Було  нас  у  тридцяті  вдвічі  більше,
Народ  і  розвивався,  і  зростав,
Коли  те  плем'я,  здичавіле,  грішне,
Украло  світло  сонячних  заграв.

Вкраїна  потонула  в  лоні  смерті  –  
Ні  сміху,  ні  дитячих  щебетань...
Приречена,  щоб  з  голоду  померти,
Щоб  ні  культури,  мови,  жодних  знань...

Нас  знищували,  голодом  морили,
Нас  убивали,  крали  душі  в  нас,
Та  тільки  нас  убивці  не    скорили…
Господь  із  нами    навіть  в  смерті  час.

Горить  свіча,  як  пам'ять  незгасима…
Молитва  за  вас,  пращури,  летить
До  Господа    із  уст  малого  сина…
Минуле  Краю  нам  не  відділить!

Горить  свіча,  горить,  горить,  горить...

                       (28  листопада  2015)
                       (с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702899
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016


КРИВАВІ СЛЬОЗИ

   
Кривавими  сльозами  Україна
Вмивається  відвічно  апріорі…
Розтерзана  круками  у  руїну,
Скалічені    тіла  та  душі  хворі.
Лиш  матері  оплакувати  сина…

Бракне  уяви  –    смерті  м’ясорубка  –  
Найкращі,  найчесніші    всі  –  туди…
І  геноцид,  і  в  попіл    тіло  грубо…
Стирають  закривавлені  сліди,
Щоб  винищити  докорінно  «  чуба»…

Рахунки  і  будинки,  ресторани
І  запах  гнилі,  зріють  чиряки…
Рікою  гроші  та  брудні  романи
І  тендери  таємно,  як  гриби.
Почистити  б,  щоб  затягнулись  рани…

Душа  болить  за  справжніх  козаків,
За  вірних  Богу  і  душею  чистих,
Бо  в  них  не  було  ще  тяжких  гріхів,
А  в  цьому  пеклі  править  вже  нечистий
І  кожен  день  все  більше  глядачів…

І  що  зробити,  щоб  уберегти
Оте  здорове,  що  у  нас  лишилось?
Як  повернути  «мати»  та  «брати»,
Щоб  кров’ю  небо  більше  не  умилось?
Помисли,  українцю…  Знаєш  ти?..
                                   (11  жовтня  2016)
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702527
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2016


ЗАКОХАНО ЧЕКАЄ


           АБО    НІЧ  І  ДЕНЬ
Закохано  чекає  в  самоті
У  нетрях,  у  притулку    за  горбами.
Шовкові  коси  плекані  густі,    
Як  ворона  крило,  в  живім  бальзамі…
Бажання  кожного  –    в  обійми  ті…

Спалахують  вже  свічі  зоряні  –  
Коханий  ось-ось  стане  на  порозі.
Не  до  вподоби  світло  їй,  вогні…
Старіє  муж  у  нелегкій  дорозі,
Вирішуючи  клопоти  земні…

Магічністю  наповнена  вона,
Коли  в  обіймах  стисне  диво-сонних.
Жадана,  наче    дівчина-весна,
Жагуча  Ніч  у  поцілунках  томних
Звільняє  світ  від  грубого  сукна…

У  лоні  її  губиться    щодень,
Спиваючи  кохання  цей  дарунок,
Незнана  таїна,  снодійний  трунок…
Відвічна  пара  –  мудрий  красень  День
І  Ніч  –  містична  фея  всіх  чаклунок…

                       (22  листопада  2016)
                       (с)  Валентина  Гуменюк


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702291
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.11.2016


МАЙДАНУ ДЗВІН

             
Майдану  дзвін,  Свободи  клич  лунає:
Вставай,  Вкраїно,  діток  захисти!
Убивства,  крові  полум’я  палає…
Спаси  нам  Неньку,  Господи,  й  прости!..

Прости  за  те,  що  брат  іде  на  брата,
Що  супостат  на  троні  возсіда,
Прости,  що  образи  не  в  кожній  хаті  –  
Біда  людська  геть  душу  роз’їда…

Закута  в  ланцюги  та  злом  розп’ята,
З  останніх  сил  борониться  Вона.
Вже  забери,  Ісусе,  супостата,
Не  дай,  щоб  розпочалася  війна!

Невинних  захисти,  верни  свободу,
Щоб  мати  няньчити  могла  дитя
Та  усміхатись  сонцю,  і  народу  –  
Майбутнє  світле  завтрашнього  дня.

Ісусе,  любий,  захисти  Вкраїну!  –  
Вклякаємо  в  молитві,  на  вустах,
То  ж  наша  Ненька  і  вона  єдина  –
Для  тих,  хто  вдома  і  що  десь  в  світах…

                         (19  лютого  2014)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702052
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016


ВІН І ВОНА

         
 АБО  МІСЯЦЬ  І  ЗЕМЛЯ

Красивий  круглолиций  і  холодний,
Вона,  –  як  здоба,  плідна  та  жива.
До  нього  тягнеться,  немов  голодна…
Молодику  увага  всіх  і  вся,
Гіпнотизує  залюбки  природу…

Вдивляється  озерними  очима
Як  водить  він  із  зорями  танок,
Здвигає  обважнілими  плечима
На  шлюбний  свій    із  Місяцем  вінок
І  доля  їх  під  мізками  чужими...

Роки  втікають  зграями  в  століття.
Вона  та  він  –  невидимий  зв’язок….
Схиливсь  для  поцілунку  в  дивнім  світлі,
Холоднім,  як  відквітлий  вже  бузок,
Щоб  схвилювати  душу  дамі  літній…

Наповненням  клекочуть  спраглі  вени,  
Не  втриматися  в  ті  моменти  їй  –
Малює  осінь  різнобарв’ям  клени,
Як  вмить  в  обійми  –    в  сніговий  завій,
Чи  повені  –    лиш  поглядом  з-під  вій…

Цікавість  Землю-жінку  розбирає,
До  нього  слала  вісточку  не  раз…
Закохано  в  невіданні  чекає,
Самій  їй  не  підвладний  плинний  час,
Та  Місяць  одним  боком  лиш  моргає…

Можливо  він  не  справжній,  а  лиш  штучний…
А  може  має  теж  своє  життя…
Навіщо  він  тоді  її  так  мучить?
І  чий  він  взагалі  й  вона  чия?..
Хто  правду  світу  білому  озвучить?..

                                           (14  листопада  2016)
                                         (с)  Валентина  Гуменюк  





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700609
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016


ВІДДІЛИТИ ВІД ПОЛОВИ

         

Я  відділяю  зерна  від  полови…
Притихла  осінь  не  палить  серця…
Обрамлене  в  кришталь  потужне  слово
І  правда,  –    щоб  не  втратити  лиця…
   
Із  успіхів  та  помилок  основа  –  
Пізнати  світ  і  не  зректись  Отця…
Згорати  та  відроджуватись  знову  
Із  гідністю  небесного  взірця.

Важливо  не  забути  про  умову  –  
Любов  і  віра  створюють  митця,
У  чистоті  молитви,  поступово,
Наповнюючи  Світлом  від  Творця.

Непросто  відділити  від  полови…
                       
                                   (7  листопада  2016)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699255
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016


У ТРИДЕСЯТІМ ЦАРСТВІ


У  тридесятім  царстві  теж  дощі,
Малює  осінь  впевнено  етюди.
Не  в  моді  нині  захисні  плащі,
Та  парасольки  кольорові  –    всюди  –  
Очищення  природи  та  душі…

У  гамірливім  натовпі  пливу,
Моя  зелена  навіть  не  відкрита.  
Смакую  дощ  і  щастя,  що  живу…
Залишилась  мелодія  від  літа  –  
Для  вуличних  співак    нема  табу…

Розплескані  пастелі  по  траві,
Пейзаж  викохую  Моне  очима.
Насправді,  всі  проблеми  –  в  голові…
Краса  співає  в  осенях  та  зимах,
Якщо  любові  сповнені  живі…
                             (5  листопада  2016)
                             (с)  Валентина  Гуменюк




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699019
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.11.2016


РІДНА НЕНЬКА

           
Старенька  ненька  –    у  моїх  віршах  –  
Село  занедбане,  біда  усюди,
Криниця  висохла  –  хтось  каже:  «жах»…
Насправді,  час  вже  зупинитись,  люди!

Країна  рідна  й  ненька,  –  як  одне,
Село    –  відвічна  мальовнича  сутність,
Криниця  –  мова,  не  дай  Бог  мине…
День  нинішній  народжує  майбутність.

Матусенько,  вклоняюся  Тобі,
Благаю  долю  квітну  повернути.
Зреклись  Тебе  продажні,  далебі,
Не  можуть  Юду  клятого  забути…

Знов  «московитська»    впевнено  звучить,
Затрули  геть  криницю,  по  цеберка,
Щоб  знищити  коріння  в  одну  мить…
Від  крові  та  смертей  аж  серце  терпне.

Вкраїну,  українці,  збережіть!
Не  продавайте  душі  злому  вперто.
Нам  всім  би  в  правді  та  любові  жить,
Щоб  нації  не  щезнути,  не  вмерти.

                                                 (3  листопада  2016)
                                               (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698469
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2016


ХМАРИ


Навислі  хмари  сірими  мішками
Тісняться  до  засохлої  землі…
До  неба  зашкарублими    руками  –
Молитву  шепотять  вуста  її,
Старенької  згорьованої  мами.

Єдиним  рятувальником  Господь  –  
Молитва  зранку,  вдень,  на  нічку  темну.
Минуло  літ  з  останнього  поводдя…
Трудилась  тяжко  та  й  усе  даремно,  –  
Криниця  висохла…  Безводдя…

Забута  ненька,  вимерле  село  –  
Дві  хати  ледь-ледь  блимають    свічками.
Колись  і  людне,  і  гучне  було,
І  вечори  виспівували  гами,
І  мати  молода…Село  жило...

                             (19  жовтня  2016)
                           (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697958
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2016


З ТОБОЮ ПОРУЧ

       
Надійні  руки,  теплі  та  міцні,
Мене  впіймали  на  крутому  схилі…
Не  мала  місця  на  землі  тісній  –    
У  днях  тужливих,  сірих  та  немилих,  –  
В  самій  собі  нав’язаній  війні…

І  ти  відчув  ту  хвилю  і  той  час
Душею,  ніжним  серцем  і  рукою,
Вхопивши  з  прірви,  виніс  на  Парнас  –  
Любов  бриніла  срібною  рікою,
Безмежне  щастя  полонило  нас.

Немов  дитина  –    із  тобою  поруч:
Душа  крізь  очі  сонцем  вигляда,
Кохання  крила  все  несуть  угору  –  
В  криниці  нашій  зоряна  вода,
У  косах  квітами  сміється  обруч,
Як  в  юності,  колись,  як  молода…
                                 (19  жовтня  2016)
                               (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697583
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016


ЗАЛЮБЛЕНА


Залюблена,  плекана  лиш  тобою,
Як  квітка  екзотична,  у  тім  світі.
Невміння  спілкуватися  з  гурбою
Холодить  душу…Як  маленькі  діти,
Не  доросли  пишатися  собою.

Веселиця  та  сонце,  у  стосунках,
Бажання  щирі  руку  простягти,
Окреслений  і  праведний  керунок,
Довірою  закріплені    мости
Та  золоте  руно  –  у  подарунок.

Неправда  –    за  дверима,  у  чужих…
Ми  не  один  вже  з’їли  пудик  солі,
Угамували  не  одне  із  лих…
В  дідівських  шафах  залишилось  молі,
Звільнити  б  нині  хоч  одну  із  них…  

В  міцних  руках,  в  блаженнім  супокою,
На  землю  лячно  босими  ногами,
Сполохана  чужих  брудною  грою…
Любов  дарує  кольорові  гами,    
Не  обросла  ще  шкірою  товстою…

Любити  всіх,  леліяти  кохання,
Сльозою  щастя  умивати  світ,
Лиш  вибраним  чесноти  притаманні.
Горить  зорею  Божий  Заповіт,
Благословен,  хто  з  Ним,  на  многа  літ!
                           (10  жовтня  2016)
                 (с)  Валентина  Гуменюк      



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693980
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016


НЕМА ПУТТЯ

 
Маленька  зрада  нормою  життя
Ввійшла,  ховаючись  в  мізерних  душах.
Їй  не  потрібне  навіть  каяття…
Це  так,  як  нежить  у  зимову  стужу  –  
Вже  звикли  всі,  що  з  носика  лиття…

І  зрадити  тихенько,  за  спиною  –  
Звичайна  справа  –«  сопельки  підтер»
І  дибки  не  стає  душа  війною,
Затиснена  в  руках  гидких  химер  –  
Довкілля  всмоктане  брехні  імлою.

Продажність  несвідомого  буття
Вмостилася  на  троні  сьогодення.
Нема  ні  в  чому  у  людей  пуття,
Засліплюється  Господа  знамення.
І  морок  цей  –  в  провалля,  забуття…

Затерлися  правдиві  почуття,
Мірило  –    гроші,  тішиться  нечистий.
І  храми,  як  гриби  та  відчуття:  
Немає  святості  у  душах  грішних,
За  гроші  вже  і  душі,  і  життя…
Нема  пуття,  нема  ніде  пуття…  
                         (  3  жовтня  2016)
                       (с)  Валентина  Гуменюк




   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692496
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2016


ЯК ТЕ ЛОША


Як  те  лоша  –    у  чисте  поле,
Де  вітер,  сонячні  простори.
Де  іскри  з-під  копит  летять
І  непомітна  навіть  гадь,
Де  сіють  й  жнуть,  забувши  горе.

У  мозку  думка  сокровенна:
Творити  істинне,  священне.
Наповнена  життєва  жила,
Зродитись  слову  –  з  небес  сила,
Рука  Його  благословила.

Встеляти  поле  рим  квітками,
Камінчики  лиш  де-не-де,
Буває,  що  «  коса  на  камінь»,
Посіяне  жнець  вперто  жне.
Воно  ж  –    у  небо  та  піснями…

Ніколи  слово  не  мине!
                     (4  жовтня  2016)
                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692469
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.10.2016


ВГОРУ


Ти  бачиш,  як  нелегко  вгору  йти
І  не  порвати  днів  життя  намисто…
Здаються  непід’ємними  хрести,
Лиш  віра  їх  несе  та  совість  чиста.
І  добре  –    правді  –  в  очі  і  на  «  Ти»,
Господь  дає  лиш  те,  що  донести.

Розірване  –    докупи,  знов  –    в  одне,
Міцніє  щастя  в  єдності  одвічно.
В  намисті  і  барвисті,  й  чорні  дні,
Долає  сила  духу  все  трагічне.
Душі  небесній  –  у  висоти  ті,
Любов  плекає  почуття  святі.

Господня  сила  тільки  --  з  висоти,
В  дорозі  допоможе  хрест  нести.

                         (29  вересня  2016)
                         (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691514
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2016


ДАЛЕКИЙ КРАЙ


Далекий  край  –    глухе  серцебиття,
Ось  так,  по  суті,  пройдено  півсвіту,
Прожита  більша  частка  вже  життя..
Садили  квіти  –  рвали  їх  не  діти,
Здається  нелогічним  все  буття…

У  будяках  дорога  щось  додому,
В  сусіди  по  всім  тілі    чиряки…
Ще  б  підстелити  тут  і  там  солому,
Чомусь  усе  виходить  навпаки…
Шукають  виправдань…хвороби,  втома...

Невже,  як  в  Гойї,  зір  так  почорнів,
Чи  спечений  згорілою  душею?..
Чи,  може,  той,  хто  поруч,  очманів  –  
Погордливо  вперед  брехні  стернею,  
Підніжку  –    в  злобі,  підло  –    стусанів…

Добро  та  зло  змінилися  в  об’ємі,
Cтоліття  –  в  лапах  тих  фатальних  змін…
І,  як  гриби,  вискакують  дилеми,
І  не  шукають  в  інтернеті  ЗМІ…
Вариться  кожен    у  соку  своєму…

Не  вирішити  зміною  лиш  мін
Духовності  існуючу  проблему…

                               (24  вересня  2016)
                               (с)  Валентина  Гуменюк


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690808
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2016