палома

Сторінки (6/554):  « 1 2 3 4 5 6 »

ВИМІРЮЮ ЧАС

Вимірюю  час  лиш  клітинами  власного  тіла
І  розмахом  крил  своїх,  летом  величним  душі.
Вже  стрілка  годинника  стерта  й  лишилась  без  діла.
Лахміттям  ставали  не  раз  дорогі  кунтуші.

Дивлюся  на  себе  як  зовсім  стороння  людина,
Відмахую  віялом  чорних  прискіпливих  мух
І  зв’язую  віник  міцніше  єдиний  родини,
До  ран  притуляю  простий  придорожній  лопух…

Усе  не  про  мене  –  про  когось  із  иншої  байки,
З  чиєїсь  далекої  нині  мені  толоки'.
Здригають  повітря  уривки  брутальної  лайки  –  
Нікчемна  бездушність  викручує  світ  навпаки…

         5  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020


ВСЕ МЕНШЕ ПРО КОХАННЯ


Маліють  з  віком  все  кохання  ночі,
Міняють  колір  дивний  сині  очі.
 Душа  вмліває  від  вселенської  любові.
Так  некомфортно  з  тілом  їй  у  змові.
Бажання  –    за  нектаром  у  висоти.
Клітини  –  світлом,  наче  медом  соти.
Ще,  відчуття  і  вічності,  і  миті
Та  струни  серця,  що  життям  налиті.
Бринить  душа  в  новому  колориті.

 8  вересня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк                                                                                                                                              
                                                                                                                                                   


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020


ВЖЕ ОСІНЬ


Багрянцями  і  золотом  барвисто
Убралася  –  не  відірвати  очі.
Метеликами  –  листячко  вогнисте
І  час  вже  відпихає  у  бік  ночі.
Хмаринки  –  більш  купчасті,  ніж  перисті,
У  вирій  розтривожені  ґелґочуть.  

Багата  і  палітрою,  і  змістом,
Володарка  неписаних  щедрот
І  господиня,  з  надзвичайним  хистом  –  
Подяка  найщиріша  до  висот.  
Осінні  дні  –  врожайно  -урочисті,
Наповнені  хвилюючих  турбот.

Бажання  дике  вирватись  за  місто,
Напитися  незайманих  красот
І  сотворити  полотно  барвисте  –  
Богиню  красну,  сповнену  чеснот.
В  натхненні,  щойно  зродженім,  іскристім  –  
Ескіз  маленький,    дивний  вірш  –  в  блокнот…

   24  листопада  2016
 (с)  Валентина  Гуменюк







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020


ДО СНУ, ДО СНУ

     
До  сну,  до  сну...І  світлом  мерехтливим
Навіює  здалека  сни  щасливі,  
Можливо,  і  не  зовсім  –  в  кого  як  –  
Холодним  поцілунком  злегка  так…

Вродивсь  недавно,  як  дитя  невміле,
Характер  лагідний  молодить  тіло.
Ледь-ледь  торкає  ліс,  у  річці  воду,
Глибин  не  будить,  не  руйнує  вроду.

Минає  фаза,  поки  він  зростає,
Вже  круглолиций    всюди    заглядає.
Розгонить  кров  до  клекоту  артерій,
Морям  і  рікам  відчиняє  двері…

В  останній  фазі  місяць  геть  маліє,
Напруження  спадає,  все  міліє.
Вода  відходить  і  старіє  тіло,
Отак  молодику  до  всього  діло.

На  нас  впливають  Місяць  і  планети,
Безслідно  не  минають  і  комети…
Залежить  все  у  Всесвіті  бездоннім,
А  ще  –  страшні  дірки  наскрізні  чорні.

І  знов  у  вікна  місяць  заглядає,
За  руку  сон  безсоння  десь  тягає…
І  спати  хочу  –  зась  лишень  заснути  –  
На  мене  він  впливає...Як  же  бути?..

 3  грудня  2016
 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020


ПРИВІТ МІЙ ДРУЖЕ ПАРК

Привіт,  мій  друже,  зачекався,  може?
Дарує  листопад    нам  днину  гожу:
Спішу  до  тебе  в  золоті  обійми,
Нехай  і  тимчасові  часу  прийми.
Повітрям  дихаю  на  повні  груди,
(Подекуди  з  собачками  ще  люди)
Фонтан  усіх  вітає  веселково:
Предивна  райдуга,  немов  підкова.
Дерева,  в  сукенка’х  із  позолоти,  
Стоять  осібно,  певно,  мало  квоти.
Вже  інші  –    у  сочистому  смарагді  –  
Неначе  вої  в  непохитній  правді.
Стрункі  та  величаві  кипариси,
Що  гідно  зберігають  роду  риси.
Листки  кленові,  наче  балерини,
В  останніх  па  монтують  пелерини
Траві,  асфальту…Тихо  так  шурхочуть,
Немов  молитву  вранішню  шепочуть.
Зелені  фарби,  жовті  та  брунатні
Збирають  із  мольбертами  фанатів:  
Повчитися  і  пензлю  й  колориту
Ув  осені,  її  трьох  фаворитів.
Спасибі,  парк,  за  зустріч  і  розмову,
Красу  барвисту  і  пташину  мову!

19  листопада  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
#ПРИРОДА  ЗАМАЛЬОВКИ#
 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020


ЩАСЛИВИЙ КВИТОК

                                                     
Вона  чекала  в  довжелезній  черзі,  як  чекали  мільйони,  мільярди  інших  тих,  
кого  Господь  запускав  в  цю  нелегку  подорож.  Ніхто    не  відав  наскільки  
щасливий  квиток  випаде.  Якоюсь  мірою,  це  нагадувало  збирання  пазлів,
можливість  вдало  зайняти  своє  місце.
Складеться  чи  не  складеться…  Хоча,  знову  ж  таки  –  це  питання  полемічне.
Кому,  крім  Господа,  знати    що  краще:    потрапити  в  земні  розкоші  чи  
страждання…  Мучитися  в  золотій  клітці  чи,  побувши  трохи  в  цьому  грішному
земному  світі,  одержати    кулю  в  ненависне  тіло,    і  знову  полетіти  туди,  де
домівка,  де  живуть  інші,  такі  ж  як  і  вона  душі,  котрі  чекають  своєї  черги  на  
політ  на  Землю…
 Тому,  коли  батьки  просять  Господа  про  довгоочікуване  дитя,  зазвичай
отримують  малюка  з  люблячою  і  величною  душею  (навіть  геніального).
Усе  треба  вистраждати.
І  коли  люди  обходять  Бога,  вдаючись  до  штучного  запліднення  та  інших  маніпуляцій,  важко  навіть  уявити  яка  душа  випаде  тій  родині  в  образі
бажаного  дитяти…
Всякі  бувають  випадки,  та  про  гріхи  роду  бажано  пам"ятати.
Вимолювати  потрібно  у  Всевишнього  душі  майбутніх  дітей,  щоб  вони  були
величні,  і  змогли  прославити  рід,  звісно,  якщо  ваш  рід  живе  у  правді,  любові,
шанує  традиції.
Родини  формуються  для  творення  добра,  для  прославлення  Любові,  себто
Господа.  Буває,  що  родини  продовжують  свій  рід,  всиновлюючи  чужих  дітей.
За  безкорисливість,  любов,  бажання  чужому  віддати  все,  Господь
благословляє  їх  і  посилає  найкращі  душі.  
Бо  насправді  рідними  люди  стають  не  по  крові,  а  по  душі,  по  духу  в  ній.  
Отже,  головні  заповіді:  любити  Господа  і  любити  ближнього  свого  як  самого
себе  –  прекрасно  функціонують.  Потрібно  лише  добре  в  усьому  розібратися
і  жити  з  великою  любов’ю  власної    душі  до  інших  душ.
Не  має  значення  тіло.  І  якщо  в  зболеному  скаліченому  тілі  живе  прекрасна
велична  душа  –  любіть  її,  допоможіть  існувати  в  цьому  тілі,  в  тих  своєрідних  лещатах.
Буває  і  навпаки,  –    мізерна  душа  в  красивому  тілі  –  такій  теж  потрібна
допомога  для  розвитку  та  збагачення,  для  наповнення  добром,  світлом,
любов’ю,  щоб  повернутися    в  дім  душ  більш  зрілою.
Душі  прилітають,  щоб  самим  вчитися  і  щоб  навчати  тих,  котрі  чекають  на
них  на  Землі.  В  кожної  з  них  своя  програма  і  своя  енергія,  свій  Дух,  що  його  потрібно  зрощувати  в  процесі  життя,  часто-густо  нелегкого.    
Любити  –  ось  в  чому  суть  земного  життя.    По  великому  рахунку    Любов  –
могутній  Код    Всесвіту,  що  розвиває  його,  основа  Світлої  енергії.  Хто  
порушує  ці  основи,  наповнюється  темною  енергією,  деструктивною.
 Тремтлива  ніжна  Душа  завмирала  в  очікуванні  своєї  черги.  Що  чекає  на  неї,  
 які  випробування?..  Родина…  Раса…Країна…

                                                                                                                     4  серпня  2015
                                                                                                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895435
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020


НА ВЕСІЛЛІ

         
На  тім  весіллі  музика,  вогні…
Ти  підійшов  такий  красивий,  юний.
І  не  могла  тобі  сказати    «ні»,
І  потонула  у  музичних  дюнах,
Про  все  забувши,  навіть  що  мені…

У  леті  танцю  крила  рукавів  
Так  ніжно  обіймали  світлу  юність…
Я  розквітала,  ти  також  горів,
Стривожена  душа  неслась  у  буйність,
Перелетівши  віковий  той  рів…

У  молодість…  Сирени  диво-  час,
Звабливості  –    наповнення  клітинне…
І  сотні  три  очей  не  зводять  з  нас,  
Захоплених,  зчарованих,  невинних…
Останній  такт  і  вихор  –  на  Парнас…

             22  квітня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


ЗРОСТИТИ ЛЮБОВ

       
В  душі  плекала  бережливо,  ніжно,
Бодай  не  випустити  з  рук    додолу,
Гарячу  і,  водночас,  біло-сніжну
Любов  свою,  мов  лебедятко  кволе…

Вдихала  силу  вічності  безцінну,
Хистила  з  ураганів  та  невдач,
Ростила  крила  величі  нетлінні
Лиш  мудрістю  та  дорогим    «пробач!»

Пташиною  зміцнілою  у  вирій
Злетіла  ввись  любов  з  турботних  рук  –  
За  піснею,  за  щастям,  щоб  у  мирі!
Аби  не  трапився  їй  чорний  крук…

Зароджена  у  чистоті  криштальній
І  духом  віри  зрощена,  й  теплом,
Вже  крицею  вона,  в  житті  банальнім,
Живе  в  тобі  та  бореться  зі  злом.

Любові    море  в  кожному,  до  віку,  –  
Сторицею  прийде,  як  віддаєш,
І  щастя  й  благодать  –    уже  без  ліку,
Бо  в  цьому  сенс  живого  світу  є!

26  червня  2016
(с)  Валентина  Гуменюк
 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


ВСМІХАЄТЬСЯ ДИВОМ ВЕСНА


Сплелися  у  пристрасті  руки,
Сплелися  голодні  тіла
Гарячим  коханням  розлуку
З  клітин  позбирати  до  тла  –  
Лиш  солоду  сповнені  муки.

Горять  у  коминку  дрова,
Зжирає  вогонь  їх  в  жадобі.
І  перлами  в  тишу    слова  –  
Душі  найдивніша  оздоба.--      
Звільняється  плоть,  голова.

Бринить  потаємна  струна.
Згасає  вогонь  у  коминку.
Вже  ранок  пантрує  вікна,
Де  спить  ще  любов  ув  обнімку  –  
Щасливі  і  Він,  і  Вона…

Ще  б  миті  зробити  тій  знимку.
Всміхається  дивом  весна.

                             3  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020


ЛЮБЛЮ ІСПАНІЮ

Люблю  Іспанію,  як    хресну  матір.
Послала  доля  і  каміння  й  ятір.
Давним-  давно  змінила  усе  круто,
Ступивши  сліпо  на  Мадридську  руту*.  
Андалуcія,  море  –  в  перше  літо,
Та  без  мобільних,  звісточок  від  діток…
І  плакала,  вдивляючись  у  море,
Не  тішили  ні  плескіт  хвиль,  ні  зорі…

Птахами  в  ирій  майже  двадцять  років,
Чимало  зроблено  в  чужині  кроків.  
Назад  не  повернути…Погляд  в  море  –  
Безмежності  хвилюючі  простори.
Шепочуть  хвилі.  На  душі  спокійно,  
Як  птаха  –    незалежна,  духом  вільна.
Вже  поруч  рідні  додають  наснаги.
Настав  любові  час,  нової  саги.

                                             8  серпня  2018
*Рута  –  дорога,  маршрут

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020


ПОХИЗУВАЛАСЯ

Лист  золотий  зірвався  з  гілки,
Додому  путь  остання  бджілки.
Проміння  ще  гойдає  хмарку,
Ліниво  зиркаючи  в  шпарку.
Ховає  осінь  в  скриню  одіж,
Похизувалася  –  та  й  годі,
Врожайний  залишила  слід,
А  на  порозі  –    інший  гід.

     9  вересня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020


ХВИЛИНА

       
Маленький  час  –  велике  місто,
Великий  час  –  село  мале.
Наповнена  глибоким  змістом
Хвилина  в  кожного,  але...

В  селі  хвилина  –  наче  пісня:
І  усміх  сонця,  й  смак  роси.
Хвилина  в  місті,  як  той  вистріл,
Лиш  мить  -  і  потягів  хвости…

Відносність  часу  зрозуміла,
Бо  різний  ритм  всього  буття.
І  дорога  хвилина  ціла,  
Коли  вирішує  життя.

               2017
(с)  Валентина  Гуменюк

 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020


ЯСКРАВЕ НЕБО


Таке  яскраве  небо  –  аж  у  душу  –  
Млоїть  незнана  висі  чистота.
Стою,  як  вкопана,  як  лялька  з  плюшу,
Що  не  відкриє  в  поспіху  вуста…

Блаженства  мить  –    прекрасна  і  свята,
І  ти  в  ній  –    вже  не  та,  не  та,  не  та…

 15  листопада  2017

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020


ПРО ЖИТТЯ І СУМУ

Дорогі  друзі,  сьогоднішній  день  означений  світовою  спільнотою
як  день  бідного.  Відповідно,  проводиться  акція  «  Нагодуй  бідного»
Долучайтеся,  в  кого  є  така  можливість.
Згадую  слова  Андрея  Щептицького:  «У  хвилину  твоєї  смерті  тобі
залишиться  лише  те,  що  ти  віддав  убогому».
І  ще,  ми  не  знаємо,  що  чекає  на  нас  завтра…
Нехай  Господь  береже  вас  усіх  і  ваші  родини!

До  вашої  уваги  пропоную  вірш:

ПРО  ЖИТТЯ  ТА  СУМУ
У  когось  гріш  –  як  пагін  той  зелений  –  
Маленький,  та  надійний  і  міцний.  
У  іншого  –  мов  листя  на  деревах,
Що  облітає  не  лиш  восени
І  перетворює  життя  на  мрево…

Радіє  бідний  сонцю,  небу,  Богу,
Мамоні  служить  впевнено  багач.
Щасливий,  хто  йде  вільним  у  дорогу,
Де  рай  душі,  земний  лишивши  плач
Й  уклін  останній  –    рідному  порогу…

Я  бачила  на  вулицях  бездомних,
Запам’ятався  чоловік  один.
Він  не  просив,  лиш  погляд  непритомний,
В  якому  зупинився  часу  плин
І  в  тілі,  дужому  колись,  утома…

Сорочка  чиста,  прав  собі  у  парку,
В  устах  не  усмішка  –  гіркий  полин.
Він  не  просив,  здавалось,  тримав  марку.
Коли  і  ким  забитий  в  долю  клин,
Щасливий  чи  нещасний  ще  ізмалку?

Худий,  високий,  сивий  та  міцний,
Зі  стержнем  металевим  –    певно  з  роду.
Такі  не  раз  барвлять  дівочі  сни  –  
Як  кажуть,  відчувається  породу.
І,  може,  десь  є  дочки  та  сини…

Життя  минає,  в  нього  склалось  так,
А  чоловік  –    далеко  не  простак…
Не  втратив  гідності  та  сили  духу,
Ні  взору  внутрішнього,  ані  слуху
І  не  зважав  на  зовнішню  розруху.

Все  розумів  і  не  просив  нікого,
Хоч  визначена  Господом  дорога
Вузенька  стала,  він  тримався  гідно,
А  потім…  З  місця  зник  уже  безслідно
І  спомин  розчинився,  відповідно…

Вже  років  з  десять,  як  нема  Його.
Сума  та  очі  –  в  пам’яті  всього…

 17  липня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
#  МІЙ  СВІТ  ТОБІ  #  




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020


ВВІРВАЛАСЬ ОСІНЬ

Втиснулась  в  шибу  спраглими  вустами,
А  холод  в  груди  –  мов  залізні  бити…    
У  неї  серце  –    серце,  а  не  камінь,
Від  сліз  підпухли  очі-  антрацити,
Ще  вчора  сяяли  немов  софіти…

Ввірвалась  осінь  грубо,  з  батогами…
Пішов,  не  озираючись,  у  ніч.
Лиш  шурхотіло  листя  під  ногами
Криваво-золотий  прощальний  спіч
І  місяць  ледь  погойдував  рогами.

Прошила,  мовби  списом  крижаним,
Для  неї,  золотої,  невластивим.
З  весни  у  зиму  полетіли  з  ним
Як  з  катапульти,  а  були  щасливі.
Згоріла  ватра,  вбравшись  в  чорний  дим…

Не  вірила,  що  зможе  хтось  ось  так...
Кохала  самовіддано  і  щиро.
Світилась,  наче  діва,  в  сонці  злак,
Він,  як  сліпець,  штрикав  в  полотнах  діри.
Напевно,  різний  до  життя  в  них  смак.

Крізь  шибку  –  в  ніч…Зникає  силует,
Від  холоду  німіє  ніжне  серце.
Обірваний  півмертвий  менует,
Невдала  участь  у  незвичнім  герці
Та  від  кохання  спомин    як  скелет…

Кохання  ночі,  дні  –  мов  райські  квіти,
Маленькі  миті  сяяння  зірок.
Софіти  гаснуть  і  всихають  віти.
Бува  невірним  найвірніший  крок
І  найпідступнішим  життя  урок.

   5  вересня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк







 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020


СПАЛАХ КОХАННЯ


В  моє  життя  ввірвалось  диво  –
Кохання  полум’я  гаряче,
Розтяла  темінь  сонце-злива.
Мов  перше,  чисте  ще,  юначе.
Виходить,  доля  не  зрадлива…

Єство  наповнив  спалах  світла,
Дарований  із  висоти,
Коли,  заховану  від  світу,        
Мене  збудив  коханням  Ти.
Душа  не  знала  стільки  квіту.

Твої  обійми  та  цілунки  
Надії  сповнені  й  тепла.
Кохання  називають  трунком  –  
Вбираю  жадібно  до  тла  
Калейдоскоп  тих  візерунків.

Для  мене  Ти  –    немов  стихія:
Вода  для  рибки…  Колосок,
Що  полем  зроджений  в  надії,
Міцна  рука,  що  ствердить  крок,
І  спалах  усмішки  на  віях.

Кохання  справжнє  –  Жінки  мрія.

                 19  липня  2018
(с(  Валентина  Гуменюк





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020


ФОРТЕЦЯ НА ПЛЯЖІ


Фортеця  на  пагорбі,  пляж…    
Кіношний  такий  антураж.
Тепер  в  ній  живуть  і  готель,  
На  дверях  прибитий  картель.
Підходжу  до  мурів  товстезних,
Що  з  виду  як  конус  кремезний,
Фортеці  вже  кілька  століть.
Милуюсь  і  я  двадцять  літ…

Маленька  така,  феодальна,
Колись  була  вища  і  далі…
Та  час  її  зсунув,  і  море
Віддало  лиш  дно  у  покорі,
Камінням  засипавши  пляж.
Ось  велет  один,  як  муляж.  
Недавно  стрибали  ще  з  нього,
Тепер  оминають  німого…

В  цей  час  в  недалекому  місці
Про  море  невтішні  йдуть  вісті:
Підмило  будинків  підмурки
Та  бавиться  далі  в  піжмурки.
Забрало  вже  берег  і  пляжі,
До  сіл  підступає  в  куражі…

Морська  непізнанна  стихія  –  
Глибинна  краса  й  безнадія…  
Фортеця,  немов  Дон  Кіхот,
У  снах  з  морем  б’ється  за  ґрот…

5  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
 

 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020


ПЛІДНА ОСІНЬ

         
Хизується  кораловим  намистом,
У  вальсі  з  пустотливим    вітерцем.
І  шлейфом  дорогим  листки  барвисті,
І  дощик  жартівливий,  ледь  бігцем…
Сороки  торохтять  останні  вісті.

Сріблиться  павутинка  на  вустах
І,  зроджений  у  просині  сочистій,  
Як  ніж  –    у  хмари  пінні,  стале-  птах  –  
В  лахміття  гонорову  урочистість…
Здригається  повітря  сонний  дах…

Згрібають  в  купки  вже  опале  листя  –
Красуня  і  бровою  не  веде.
Багрянцем  стиглі  грона  зайнялися,
Вмлівають  ще  під  сонцем,  де-не-де.
Розкішні  коси  златом  розплелися  –  
Вродлива  й  плідна  по  землі  іде.

23  01  2017
 (с)  Валентина  Гуменюк
                               






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020


ЗА РОГОМ БУДИНКУ

Будинок,  пляж  –  пройти  дорогу,
Шумну  ділянку  від  машин.
На  щастя,  за  будинку  рогом
Не  чутно  верещання  шин  –
Початок  іншого  порогу,
Де  невідчутний  часу  плин….

Каміння  –    дивні  самоцвіти
На  пляжі  –    наче  в  полі  квіти.
І  неба  ніженьки  у  морі,
Розмиті  далечі  простори.
Туману  кубла  чи  брикети,
Мов  у  густій  муці  крокети.

Вуста  молочні  пінних  хвиль…
Як  добре  що  на  морі  штиль.
Вмліваєш  від  обіймів  сонця,
Цілунків  хвиль,  що  вже  спросоння
Звільняють  від  усіх  турбот
Ціною  чудодійних  квот.

Для  них  –    ти  як  комашка  сонна,
Піщинка,  крапля  в  водах  тонних.


 5  серпня  2018  
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020


РАНОК НА МОРІ

Не  відпускає  ранок  із  обіймів.
У  хвильок  на  вустах  ще  молоко
Піною  обливає  берег  вільний,
Випещуючи  мушлі  і  кокос,
Що  випадково  у  таночку  спільнім.

Під  покрівцем  туману  на  воді
Вже  пломеніє  сонячна  пробіжка.
Нечутно  лету  додає  ході
Між  статних  пальм  рівнесенька  доріжка.
З  годину  –  й  день  в  свої  права  тоді…

Горохом  пляжники  сипнули  сонні,
(Від  парасольок  квітнуть  камінці)
Як  котики  морські  –  у  води  тонні.
Ліниво  знов  –  під  сонця  промінці.
Засмаглі,  пещені  в  морському  лоні.

І  незабутні  спогади  всі  ці.  
Так  солодко  в  безмежності  полоні!


 17  серпня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк
                                     




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020


МОРОЗНИЙ РАНОК


Морозний  ранок,  зашпори  у  руки…
Автобусна  зупинка  в  дрімоті.
І  постать  одинока,  і  розпука,
І  плач  душі  у  сірій  самоті  –  
Чотири  роки  з  рідними  розлука…

Одна,  як  палець,  вирвалась  в  світи,
Щоб  залатати  для  родини  «діри»,
Щоб  дітки  підтягнулись  до  мети
І  щоб  позбулися  в  житті  зневіри.
Щоб  щастя  й  долю  врешті  «за  хвости»…

Шукала  і  роботу  ,  і  куток…
Знайшла  в  селі  забитому  чужому.
Надія,  мов  повітря  той  ковток,
І  гріла,  і  знімала  денну  втому.
Повірила  в  новий  життя  виток.

Минали  дні,  гляділа  двох  стареньких:
Помити,  випрати,  зварити  їм.
Втягнулася  в  роботу  помаленьку.
Не  сподівалася,  що  вдарить  грім,
Що  втратить  гроші  і  розтулить  жменьку.

Померли  ті  старенькі  в  один  час.
Родині  хата  хоч  і  не  потрібна,
Та  хто  триматиме  задарма  вас?
І  знов  щоденна  та  проблема  хлібна,
Хоча  і  працьовита  й  дуже  здібна.

Знайшлися,  притулили  люди  інші
За  працю,  правда,  та  хоча  б  житло…
У  місті  заробітки  трохи  більші,
Та  в  неї  навпаки  все,  як  на  зло…
Молитва  тільки  –  в  небеса  всевишні.

Важка  робота,  ще  й  за  копійки…
Легально  не  беруть  –  нема  паперів.
Зникають  з  неба  стомлені  зірки,
Автобус  перший  відчиняє  двері.  
Зігріти  б  руки  та  думки  гіркі…

Про  світ  і  визрілий  у  нім  критерій…
Папір  важливий,  гроші  чималі…
Життя  бідноти  –  із  невдалих  серій,  
Піднятися  не  можуть  із  землі…
Куди  простому  проти  зла  імперій?

Спікає  холод  тіло,  душу  їй
У  чужині…  Далеко  ще  до  мрій.

26  лютого  2018
(с)  Валентина  Гуменюк






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020


ГУЛЯЄ ПРАСКА

Гуляє  праска  по  сорочці,
А  скільки  днів  таких  у  році…
Життя  з  годин  і  днів  –  у  місяць.
Шукає  й  не  знаходить  місця
Чужа  –    в  чужині,  у  мороці.

Звичайно,  працювати  треба,
Бо  хліба  кожен  день  потреба.
Та  тільки  всі  роботи  різні,
Найважчі  –  змушено  безвізні.
Лише  окремим  –  «манна  з  неба».

Прасує  і  пуцує  жінка.
В  Мадриді  сніг.  Легкі  сніжинки
Грайливо  всілися  на  шибу.
Згадала  рідних  і  садибу.
Для  них  давно  як  злата  риба.

Росте  нерозуміння  глиба  –  
Відрізана  всихає  скиба.

8  лютого  2018
(с)  Валентина  Гуменюк
                                           





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020


ВІДЛЮДНИК

Стежинка  вгору  –  там  живе  відлюдник.
По  ній  снують,  як  ті  мурашки,  люди,
Бо  їм  сказали,  а  їм  все  цікаво
Життя  чуже  пізнати  для  забави…

Подалі  в  гори  він  від  того  світу,
Щоб  з  Богом  бути  і  радіти  світлу.
Та  й  не  цікавлять  всі  земні  багатства.
Нема  в  них  правди,  тільки  святотатство.

Життя  шукати  треба  спершу  в  собі.
Дітей  виховувати  ще  в  утробі,
Щоб  від  народження  вже  зріли  душі.
Не  існувати  як  пусті  баклуші.

Велика  ласка  –    бути  завжди  з  Богом.
Не  підглядати  за  чужим  порогом.

10  серпня  2018

(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


ДОНЬКА УКРАЇНИ

ДОНЬКА  УКРАЇНИ

(присвячено  Лідії  Лисайчук)

Без  рук,  без  ніг,  здавалося  б,  каліка,
А  тут  виходить  зовсім  навпаки:  
Здорова,  поруч  з  нею,  вже  безлика  –  
Та,  хоч  без  рук,  а  кожен  день  –    стібки:
Майстерно  вишиті  картини,  рушники.

Зуміє  й  цвяхи  молотком  –  на  диво,
А  це  не  кожен  вміє  й  чоловік.
Природа  учинила  хоч  зрадливо,
Та  жінка  вдячна  Господу  повік,  
Хоча  важкий,  та  плідний  її  вік.

Скоріш,  каліка  той,  хто  має  руки
Для  перстнів  золотих  і  для  утіх.
Вона  ж,  долаючи  нестерпні  муки,
Щодень  дивує  в  цьому  світі  всіх.  
Величну  душу  не  полонить  гріх.  

Окрилена  майстриня  і  дружина,
Дарує  світло  кожен  божий  день  –  
Устами  зроджена  нова  картина.
Життя  –    не  сіре,  жінка  –  не  мішень,
Улюблена  і  справа,  і  родина.

Пишається  такою  Україна!

13  лютого  2018

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


ВДИВЛЯЮСЯ В ОБЛИЧЧЯ



Вдивляюся  на  вулиці  в  обличчя  –  
І  всі  такі  знайомі  та  близькі…
Згадалась  давня  байка,  чи  то  притча,
Що  з  віком  серце  й  очі  –  боязкі,
Коли  минуле  нагадає  кличем…  

Ось  тут,  за  тисячі  далеких  миль,
Крізь  прірву  втраченого  долі  часу,
Щомиті  докладаємо  зусиль,
Щоб  зберегти  тендітну  милість  нашу
В  серцях  розбитих  –  із  останніх  сил.

Як  віск  зі  свічки  топляться  роки,
В  чужому  краї  звилося  гніздечко.
Лиш  холодно  душі  малій  таки,
За  рідним  аж  вискакує  сердечко
Та  відчуття,  що  чиниш  навпаки.

І  ще,  якесь  безмежне  відчуття
Незримих  тіней,  що  витають  поруч.
І  що  пізнали  теж  земне  буття,
Та  зараз  їх  тримає  міцно  обруч,
Чи  поле  того  вічного  життя…

Уявою  малюється  колаж,
Коли  всі  рідні,  хоч  і  незнайомі,
Відкриті  душі  –  світла  вернісаж.
І  не  сприймає  визріла  свідомість
Підступну  зраду,  чорний  зла  пасаж…

Тоді,  як  Фенікс,  зроджуєшся  знову  –    
Угору,  хоч  по  збитих  вже  щаблях,
Як  найсвятіше,  бережеш    основу
Та  Слова  чистоту,  літаєш  в  снах…
І  Світло  –    для  душі  та  рідну  мову.

Малює  доля  фарбами  колаж,
А  ти  –  в  обличчя  пильно  кожен  раз…


 1  січня  2018
 
(с)  Валентина  Гуменюк
                                           




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020


МОВА

ПРО    МОВУ

(для  дітей)

Без  мови  немає  країни,
Без  мови  немає  родини.
Бо  мова  людей  одягає,
Минуле  з  майбутнім  єднає.
Найкращою  мовою  в  світі
Країна  моя  розмовляє.  

           ***
Лине  слово  понад  світом,
Слово  буде  вічно  жити.
Розквітає  калиново
Українська  рідна  мова!

           ***
В  моєму  серці  Україна,
Найкраща  мова  і  Кобзар  -
І  незалежна,  і  єдина,
Майбутнє  сонячне,  без  хмар.
           
           ***
В  краю  Сервантеса  –  іспанська  мова,
А  в  Україні  –  рідна,  калинова,
Що  з  уст  дитячих  лине  в  небо  нині
В  Мадриді,  в  нашій  школі  «  Берегиня».
 
           ***
Рідна  мова  –    співоча,  багата,
Україну  вбирає  у  шати
Віри,  правди,  святої  любові.
Крила  вічности  –  в  доброму  слові!

           ***

Мова  рідна  –  наче  крила
Маленькій  пташині.
В  ній  -    народу  справжня  сила,
Зв'язок  із  корінням!

           ***

У  іспанців  –  ель  паіс,
А  у  нас  –  країна.
Де  б  у  світі  я  не  ріс,
В  серці  –  Україна.


9  листопада  2019
(с)  Валентина  Гуменюк



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020


ГОРИЛА


Товкла  себе  горила  ревно  в  груди:
Така  міцна  і  дужа  –  бійтесь  люди.
І  зуби  жовті  скалила  в  гримасі  –  
Вона  таки  помітна  в  сірій  масі,
Та  лиш  потуги  ці  вже  не  на  часі…

Снували  поруч  люди  гамірливо
І  діти  веселилися  грайливо,
На  мавпу  не  звертали  щось  уваги:  
Ніякої  цікавості,  поваги,  
Бо  в  інший  бік  життя  схилились  ваги.

Такий  вже  вирок  долі  неутішний:  
Хотіла,  щоб  боялись,  а  їм  –    смішно…
За  кого  її  мають  в  тому  світі?
Не  зрозуміла…Все  змінилось  в  літі,
Коли  її  –  до  зоопарку,  в  кліті…

 31  липня  2017  
(с)  Валентина  Гуменюк
                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020


ДУБИ І ЛЮДИ



Дуби  шепотіли  столітні,
Як  люди  на  вулиці  літні.

Буття  в  них  історії  дивні,
Казки  незабутні,  чарівні  –  
Про  вітер  і  дощик  живильний,
Птахів,  і  красивих,  і  вільних…

Ось  жолуді  рясно  вродили,
Милується  дуб  на  те  диво.

А  люди  собі  –  про  роботу,
Нову  вже  пенсійну  квоту,
Онуків,  дітей…За  звичаєм
Зібралась  родина  за  чаєм.

Дерева  і  люди  –  природа,
У  кожного  власна  порода.

   9  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020


ФОНТАН


У  небо  вистріл  –  рве  життя  на  волю
Під  тиском  у  знеможених  судин,  –    
Звільняється  природа  так  від  болю…
Фонтан  у  парку,  красень,  –    він  один.  
І  сонце  виграє  в  цю  гожу  днину,  
Веселку  будить  в  дзеркалі  води.
Крізь  решето  просіяну  краплину  –  
В  обличчя  ніжно…Діаманти  див...
Вбираю  спрагло  цю  казкову  свіжість.
Зриваю  маску  –    непотрібний  блок  –  
Єство  наповнює  безмежна  ніжність,
Звільняє  від  нав’язливих  думок…
На  жаль,  в  людей  з  природою  розбіжність,
Бо  знищують  красу,  небес  вінок.
Від  того  наша  неміч  і  трагічність  –  
Вбивається  життя  святий  струмок.

30  серпня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020


ЗАШНУРОВАНИЙ БАСЕЙН


Басейн  зашнурували  у  корсет…
(З’явився  він  в  останній  рік  песет)

Тепер  на  зиму,  як  медвідь  в  барлогу,  –  
Закритий,  взятий  у  тісну  облогу.

Цікаво,  взимку  що  йому  насниться:
Дитя,  юнак,  чи  діва  білолиця...

Вода  ще  зберігає  світлу  пам’ять,
Хоча  й  пошкодила  корона  рам’я…

Обмежили  всі  водні  смакування,  
Розтоптані  дітей,  батьків  бажання…

Щось  бубонить,  можливо,  вже  дрімає
Басейн  наш  посірілий  –    аж  до  маю…

19  вересня  2020

(с)  Валентина  Гуменюк
#  ЗАМАЛЬОВКИ#



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020


В МАМИ НА РАМЕНІ


Шишечки  зелені
В  хвойному  рамені  –  
Свічечки  рівненькі  –  
Тішать  вроду  неньки.
Вискочили  в  осінь,
З  поглядом  у  просинь,
Де  голубить  промінь
Світлом  через  крону.
Очі  не  відвести  
Від  маленьких  весен,
Цноти  повних  нині,  
В  ранки  вже  осінні.
Матінко  природо,
Дякую  за  вроду,
Радість,  що  даруєш,
Серденько  хвилюєш.
Шишечки  зелені  –  
В  мами  на  рамені.

14  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020


ПРО ЩО Я ДУМАЮ СЬОГОДНІ

Про  що  я  думаю  сьогодні…  Думаю,  що  потрібно
повернутися  до  вчорашнього  дня,  до  виставки
геніального  Івана  Марчука,  про  котрого  можна
писати  безкінечно:  про  його  цікаву    долю  
і  про  долю  майже  п’яти  тисяч  прекрасних  робіт…  
Оскільки  я  не  мистецтвознавець,  розповім  про  інше.
Вчора  на  сторінці  ФБ    виставила  невеличкий  допис
про  відкриття  виставки    геніального  художника
сучасності,  мого  шанованого  земляка  в  Центрі
Авангардного  Мистецтва  Неомудехар,  що
у  центрі  Мадриду,  доклала  кілька  світлин.  
Одразу  скажу,  що  у  мене  зі  знимкуванням
проблематично,  бо,  захопившись  дійством,
забуваю  про  все.
Багато  відгуків,  єдине,  що  людей  найбільше  вразило  -  
це  стіни,  стеля,  підлога,  одним  словом  –  інтер’єр…
Можливо  б  картини  маестро  краще  дивилися  на
гладеньких  і  біленьких  стінах,  так  як  прийнято…
Чомусь  у  людей  часто-густо  сприйняття  всього
асоціативне:  дорогий  одяг  –  гідна  людина,
обдерті  стіни  –  погані  картини…
(А  ви  згадайте,  де  вітали  новонародженого  Спасителя)  
Все  залежить  від  Світла  в  душі  людини,  від  її  внутрішньої
культури.
Всім  відомо,  що  Іспанія  –  країна  високої  художньої
культури,  зі  славетними  іменами  представників  не  лише
класичної  школи,  а  й  модерністів,  імпресіоністів,  
вангардистів…    Крім  того,  саме  місто  –  архітектура,
забудови  –    має  свою  художню  цінність,
свій  епохальний  стиль.

Колись  мавританські  майстри,  що  залишилися  в  Іспанії,
створили  особливий  змішаний  християнсько-мусульманський
стиль  мудехар,  що  відрізнявся  розвиненою  
декоративністю.  
Стиль  неомудехар  ,  як  стиль  Європейських  Східних  
течій,  виник  у  другій  половині  XIX  століття  і  став
характерним  для  Мадриду.
Власне  для  нього  характерний  відкритий  простір,
який  можна  переосмислити  і  перебудувати,  тому  
неоштукатурена,  з  відкритою  цеглою  стіна  –  як  фішка.
Зрозуміли,  до  чого  йдеться?..

Неомудехар  (La  Neomudejar)  –  Сучасний  Центр
Авангардного  Мистецтва  –  альтернативний
усталеному  мистецтву.
Він  відкриває  дорогу  новим  неординарним  митцям
і  створений  для  міжнародного  експериментального,
пізнавального  простору,  щоб  надати  право  голосу  
новим  медіа-мистецтвам  і  творцям  авангарду.  
В  основному  зорієнтований  на  урбаністичне  мистецтво,
відеоарт,  перфоранс,  звукове  мистецтво,  паркур  та  ін.)
Центр  був  відкритий  у  2013  році  в  приміщенні,  
що  належало  до  станції  Аточа,  це  практично
в  центральній  частині  міста.
Тут  так  і  залишилися  гачі,  ланці  та  інші  пристрої  
з  цього  іншого  життя…  Хоча,  в  цьому  і  суть
стилю  неомудехар!

Ось  власне  чому  для  нашого  геніального  земляка,
неординарного  художника,  сотворителя
«пльонтанізму»  Центр  Аванґардного  Мистецтва  
підходить,  як  ніякий  інший.
Крім  того,  не  забувайте,  що  маестро  привіз  близько
двох  сотень  полотен,  які  зайняли  практично  всі  зали
величезного  приміщення.  Це  найбільша  виїзна,  за  межі  
України,  виставка  Івана  Марчука.
Жоден  інший  музей  не  має  такої  потенційної
можливості  на  таку  пропозицію,  тобто  експозицію.
Тож,  любі  шанувальники,  не  дивіться  на  стелю  і  
стіни  –    вони  в  тренді  –  насолоджуйтеся  полотнами
визнаного  світом  генія!
Щодо  картин…
Декотрі  з  моїх  друзів  звернули  увагу  на  молоде
обличчя  маестро  і  красиві  руки  молодої  людини  –
на  картинах.  При  нагоді,  варто  запитати  в  нього…
Колись  читала,  що  у  пана  Івана  душа  і  тіло  в  
однакових  рангах,  немає  вищості,  як  кажуть:  
«В  здоровому  тілі  –  здоровий  дух».  Видно,  що
маестро  почувається  доволі  молодо.  До  речі,
не  дивлячись  на  те,  що  працює  365  днів
у  році,  виглядає  чудово,  підтягнутий  і  це
на  85-ому  році  життя!
Стосовно  красивих,  ідеалізованих  рук  з
довгими  пальцями  –  то  це  прерогатива
багатьох  митців.
Художник  творить  руками,  думає  руками,
тому  й  виписує  їх.  І  в  кінці-кінців:
Руки  Митця  творять  його  Обличчя!
Сьогодні  не  буду  причіплювати  багато  картин,
бажаючі  можуть  подивитися  в  галереях,
як  віртуальних,  так  і  реальних.
Є  в  пана  Івана  один  портрет  сімнадцятирічної  
дівчини  Мар’яни,  написаний  у  1984  році.  
Маестро  мені  повідав  історію  створення  цього
шедевру,  про  емоції  –  до  і  після…
Іван    Марчук  не  любить  розлучатися  зі  своїми
 «дітками».
Ось  така  сьогодні  вийшла  розповідь.
Поспішайте  на  виставку,  дорогі  друзі!  

6  листопада  2020
(с)  Валентина  Гуменюк








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020


ЖАБА


Квакала  в  болоті  жаба,
Королева  хистких  мрій,
Марила  вночі  про  краба,
Швидше,  мабуть,  без  надій…
В  баговинні  вгрузла  лаба.

Квакала  в  болоті  жаба,
Лунко  радила  усім.
Прислухалась  в  полі  баба:
Чи  на  дощ,  а  чи  на  грім    
Розперезана  нахаба...

Квакала  в  болоті  жаба,
Підступав  до  серця  щем.
Вірить  у  прикмети  баба  –  
Небо  хлюпнуло  дощем
І  затихла  вже  незграба.  

Плакала  в  болоті  жаба…

     5  вересня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк


 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020


ЗНАЙОМСТВО З ГЕНІЄМ


Сьогодні  дощ  як  справжнє  омовення  –  
З  Небес  святих  іде  благословення!
Комусь,  можливо,  хочеться  поспати,
Ми  ж  ідемо  Художника  вітати!

Сьогодні  в  Мадриді,  в  Центрі  Аванґардного  Мистецтва    Неомудехар  (  Centro  de  Artes  de  Vanguardia  La  Neomudejar)  відкрилася  персональна  виставка  картин  геніального  художника  сучасності  Івана  Марчука,  знаного  в  усьому  світі.
Народний  художник  України,  лауреат  Національної  премії  України
імені  Тараса  Шевченка,  Іван  Марчук  єдиний  з  українських  майстрів  пензля  був  прийнятий  до  Золотої  гільдії  Римської  академії  сучасного  мистецтва.
У  2007  році  британська  газета  «The  Daily  Telegraph”  внесла  його  ім’я  до  сотні  геніїв  людства,  що  створюють  багатовимірний  образ  сучасного  світу  і  визначають  напрямки  та  перспективи  розвитку  цивілізації.
У  доробку  художника  близько  п’яти  тисяч  картин,  понад  сто  п’ятдесят  персональних  виставок.
Ось  і  до  Мадриду  маестро  привіз  близько  двохсот  своїх  робіт  різного  періоду  та  різних  за  стильовим  жанром.  Зі  слів  художника  –  це  найбільша  його  виставка,  від  якої  глядачі  отримають  насолоду,  ніхто  не  залишиться  байдужим.  
Картини  Івана  Марчука  –    особливі.  Їх  навіть  змалювати  не  можливо,  позаяк  створені  вони  в  унікальній  техніці    «пльонтанізму»,  винайденої  ним  у  1972  році.  Тож  у  своїх  полотнах  геніальний  художник  досягає  гіперреалістичного  ефекту  виключно  за  рахунок  власного  винаходу.
 Мені  поталанило  поспілкуватися  з  маестро,  до  того  ж  ми  ж  з  ним  –  земляки.  Пан  Іван  зрадів  нашій  зустрічі,  геть  очі  потепліли.
Ми  згадали  Молотків,  Ланівці…  Обіцянки  створити  музей  –  про  що  маестро  згадав  із  сумом.  Довелося  навіть  розрадити  і  запевнити,  що  ланівчани  пам’ятають  свого  геніального  земляка,  все  буде  гаразд.
На  спомин  пан  Іван  підписав  мені  розкішний  альбом  репродукцій  своїх  дивовижних  полотен.
Зізнаюсь  вам,  що  задоволення  отримала  безмежне,  мої  емоції  
підстрибували  до  багатометрової  стелі  модерного  музею.
Крім  того,  що  запізналася  з  геніальним  Іваном  Марчуком,  то
ще  й  побачилася  з  дорогими  мені  друзями  і  знайомими.  
Ковід  добряче  зіпсував  нам  життя,  повністю  змінивши  його…
Це  був  мій  перший  постпандемічний  вихід  у  світ  музеїв.
Щиро  дякую  за  запрошення  організаторам,  Посольству  України  
в  Королівстві  Іспанія.
Хочу  згадати  ще  про  одну  людину,  з  якою,  познайомившись,
провела  чверть  години  в  приємній  бесіді.  
Сеньора  Сусет  Санчес  Санчес  –  художній  критик,  цікава  людина  
І  просто  відкрита,  добродушна  жінка.  
З  приємністю  дізналася,  що  вона  у  захваті  від  творчості  нашого  
земляка,  від  його  «пльонтанізму»,  що,  завдячуючи  їй,  мільйони
іспанців  ознайомляться  з  полотнами  великого  генія  сучасності,
з  його  творчими  тенденціями.  
Дві  годин  перебування  в  богемному  середовищі  злетіли  миттєво.
Додому  поверталася  наповнена,  щаслива,  згадуючи  прекрасні  
слова  пана  Івана  «  Для  мене  мистецтво  –  це  життя  й  одкровення».
Бажаю  всім  такого  наповненого  життя,  такого  відкриття  себе  і  
довкілля.  І  обов’язково  відвідайте  виставку  цього  геніального,
визнаного  в  цілому  світі  художника,  поспілкуйтеся  з  ним,
радійте,  що  живете  в  його  час.  
Миру,  Добра  і  Творення  всім!

5  листопада  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020


НЕСЕ ЛІТАК МОВ ПТАХ


Старий  малесенький  літак
Несе  між  хмар  по  Україні.
В  ілюмінатор,  мов  той  птах,
Злітаю  над  плаями  нині:
Будинок  ось  –    червоний  дах,
Зелений  ліс  у  Верховині,
Поля  пшеничні  –  по  серпах,
Такі  голенькі  та  невинні,
Проміння  бавиться  в  сніпках.
Летять  картини  швидкоплинні,
Заплутуючись  у  думках.
Яка  краса  в  моїй  Країні!

12  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020


ВТОМЛЕНИЙ МІСЯЦЬ


На  призьбі  вже  втомлений  місяць
Сховався  в  тепленькому  місці.
Згорнувся  клубочком  в  орелі,
Пташині  лунали  лиш    трелі.

Нехай  йому  нині  насниться
Красуня,  нічна  чарівниця.
Нехай  відпочине  старенький  –  
На  небо  зійде  молоденький.

Чекають  яскраві  зірки  –  
Без  місяця  ночі  гіркі…
Віки  вже  в  такому  тандемі,
Мабуть,  починали  в  Едемі…

 20  лютого  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020


ОСІНЬ НА РОДИННОМУ ПОРОЗІ


Зустрічала  багатствами  осінь  
На  старенькім  родиннім  порозі.
Золотила  в  садочку  стежини,
Непідкупно  тримались  жоржини.

У  стодолі  –  в  рядок  гарбузята,
Як  щокаті  кругленькі  бузята,
Огірки  й  помідори  у  діжах
І  капусточка  квашена,  свіжа.
Ще,  цибулі  віночки  розкішні
Та  любиме  варення  із  вишні.

Вчора  бавилось  бабине  літо,
А  сьогодні  не  видно  і  світу.  
Задощило,  насунулись  хмари,
Почалися  осінні  вже  чвари…

І  гасають  вітри  на  городі,
Хмиз  забутий  пливе  ніби  в  ґроті.
Шаленіє  розхристана  злива  –    
Мов  русалка,  підтоплена  слива…

Лиш  мовчать  голосисті  перуни,
Певно  в  кузні  наковують  струни
Для  тривалих  постійних  концертів.
Витискає  тепло  холод  вперто.

Ґумачки,  парасолька  і  плащик...
Дні  коротші,  а  ніченьки  важчі.

 20  жовтня  2018

(с)  Валентина  Гуменюк











адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020


З ТОБОЮ ДРУЖЕ ЛИСТОПАД


Буває  ж  так  –  сьогодні  невпопад
З  тобою  ми,  мій  друже  Листопад…

Бродити  б  в  теракотовому  листі,
Що  надихає  на  думки  барвисті...
Листочки  у  казковому  віночку  
Кружляють  в  дивовижному  таночку  -
Осінній  вальс  у  золоті,  багрянці,  
Цілунком  ще  запалені  рум’янці…

Ти  ж,  Листопаде,  у  свою  оправу
Все  обрамляєш,  знаєш  добре  справу:  
Приймаєш  Осінь,  справжню  королеву,
Обтрушуючи  їй  вуаль  жовтневу,
Натішившись,  обхлюпуєш  дощем  –  
Яка  ж  краса,  у  вітер,  під  плащем?
Змиваєш  грубо  весь  святковий  грим,
Мінор  вплітаєш  до  мажорних  рим.
Свій  норов  демонструєш  усім,  вдачу
І  депресивну  посмішку  ледачу…
Збиваєш  ти  людей  із  пантелику,
Підсовуючи  музу  геть  безлику.

З  тобою  треба  бути  обережним,
Не  піддаватись  сумнівам  безмежним.
Можливо,  більше  думати,  читати,
Щоб  темрявою  душу  не  латати.
Носити  парасольку  при  нагоді,
Бо  непостійність  у  твоїй  погоді.

Мій  друг  і  недруг,  твій  осінній  дощ
Поправ  й  мене,  крім  вуличок  і  площ…
Стемніла  позолота  на  листочках,
Розкинув  грубо  вітер  по  куточках…

Прошу  тебе,  мій  друже  Листопад,
Допоки  не  проснувся  снігопад
І  злі  вітри,  що  розривають  небо,
Дай  днів  погожих,  сонця  –  так  нам  треба!
Ти  –  плечі  Осені,  тримаєш  межі  –  
Ще  різного  побачиш  в  соцмережі…
Здаруєш  і  кохання  і  розлуку,
Розкішну  музу  й  невимовну  муку…

Тож  другом  будь  і  не  підводь  ніколи,
Тримай  в  мажорі  Осені  престоли!

03  листопада  2020
(с)  Валентина  Гуменюк







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020


НА МИТЬ ПРИБРАЛАСЬ


На  мить  прибралась  золотом  червленим,
Втонули  в  тій  красі  ліси  й  поля.
Туманом  ностальгії  шлейф  зелений  –  
Яка  ж  мінлива  голуба  Земля,
Ще  б  з  космосу  побачити,  здаля…

Глибини  і  морів,  і  океанів,
Маленькі  екзотичні  острови
І  кратери  ще  діючих  вулканів,
І  чорні  протитанкові  рови...
Говорять,  там,  вгорі  –  потужний  сканер…

 Ми  поки  шепотом  до  них  й  на  «  ви».

             25  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020


БУНДЮЧНІ ХМАРИ



Бундючні  хмари  –  хліб  у  молоці:
Важкі,  дорідні,  трохи  –  й  сипнуть  градом.
Ось  перша  крапля  слізно  по  щоці  
У  розвідку,  а  далі  вже  парадом
Дощ  з  градом,  мов  кийок  в  чужій  руці,  
Пробіг,  в  шаленстві,  молоденьким  садом.
Підступні  хмари  –  хліб  у  молоці…

                             9  липня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020


ДОЩИК І ПАВУЧОК

Бігав  дощик  по  дорозі
Дріб-  дріб-  дріб-  дрібненький.
Павучок  завмер  в  тривозі
Тихий  і  маленький.
Дощ  пустує  як  хлопчисько,
Лиш  збиває  порох.
Павучок  від  того  близька
Тай  втікає  вгору.

       10  жовтня  2018
(С)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020


ЯК ЧУЖИНКА


Густі  високі  соковиті  трави…
Тут  все  її  –    хатиночка-гніздо,
Рясні  дощі  та  сонячні  заграви,
Й  коли  у  росах  пахкотить  зело…

Корови  чередою  на  потраву…

В  повітрі  зблискує  в’юнка  коса,
Лягають  трави  стежкою  рясною.
Стинається  отав  пругка  коса,
Лунає  «вжик»  над  річкою  стрімкою…

Куріпка  як  чужинка  –  із  гнізда…

                       9  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020


ТЕМНІЛИ ХМАРИ

Темніли  хмари,  як  вовчисько  сірий,
Погрозливо  схилялись  до  землі.
Птахи  турботливо  збирались  в  ирій,
У  пір’я  вбрались  діточки  малі  –  
Своя  в  них  власна  міра  й  власна  віра.

Холодні  хмари  хлюпнули  дощем,
Потужним,  впору  витягати  шлюпки…
Втаїлися  пташата  під  кущем,
Тільцями  притиснулися  докупки  –
Уся  родина  під  одним  плащем.

І  тепло,  й  затишно,  коли  всі  вкупці.

   30  липня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


ТАКИЙ ЖАДАНИЙ ДОЩ

Такий  жаданий  дощ,  як  зустріч  з  милим,
Розбурхав  спраглу  землю  діл,  степів,
Смарагдовий  піднявши  вгору  килим,
Веселицю    предивних  ручаїв.
Наповнив  соком  життєдайним,  спілим
І  зазвучали  трелі  солов’їв.    
Неслися  в  небо  партитури  вмілі,
А  душі  вторили  небесний  спів.  

       8  вересня  2018

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


ШУКАТИ БОГА



Коли  в  серці  не  маєте  Бога,
Не  знайдете  і  в  Єрусалимі.
Не  в  ногах  лиш  до  Нього  дорога,  
Бога  в  душах  несуть  пілігрими.
Не  чекай,  що  потрапиш  в  Святиню
І  все,  з  чорного,  враз  стане  білим.
Душі  темінь,  яку  носиш  нині,
Не  відійде,  як  листя  зопріле.

Тільки  з  Богом  в  житті  сім  щомиті
Будеш  в  радості,  щасті  постійно.
Подивись,  як  ростуть  сталагміти  –  
Із  краплинок  маленьких,  повільно…
Над  собою  працюй  щохвилини
І  любов’ю  плекай  ніжну  душу.
Вбереже  лиш  молитва  від  кпини,
Твердь  під  ноги  –    з  болота  на  сушу.

Не  шукай  ти  Творця  лиш  в  дорогах,
Він  –  усюди,  й  в  розквітлому  квіті…
Ось  порада  і  не  засторога:
Розвивайся  в  Любові  та  Світлі,
Не  шукай  Бога  в  краї  далекім,
Як  в  душі  місця  мало  для  Нього.
У  малому  завжди  є  велике  –  
В  душах  місце  для  Духа  Святого.

 2  січня  2019  року
(с)  Валентина  Гуменюк







 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020


РОЗМОРЕНИЙ ДЕНЬ

Розморений  день  вже  сповзає  на  сіру  бруківку,
Ховаючи  тінь,  у  кишеню  собі,  від  автівки.
Докупки  хмаринки  -  як  руки  бабусі  змарнілі.
Стихає  життя,  заправляючи  шати  змалілі,
І  заспана  ніч  потихенько  вилазить  з  криївки,
Вкриваючи  день,  що  ліг  спати  на  темну  бруківку.

                 25  вересня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020


СПІВАЄ ОСІНЬ ПІСЕНЬКУ ЖУРЛИВУ


Співає  осінь  пісеньку  журливу,
По  небу  розкидаючи  ключі.
Вони  летять  у  вітер  й  чорну  зливу  –  
Життя  свого  стійкі  керманичі…

З  чужини  повертають  незрадливі
Журавлики  маленькі  сірі  –    всі.

                             15  листопада  2017
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020


СИМФОНІЯ ДОЩУ


Вслухаюся  в  симфонію  дощу…
Сьогодні,  як  ніколи,  суголосся.
Від  «до»  і  «до»  у  вітру  пригорщу
І  нотним  станом  звільнене  волосся.
Живі  краплинки  ніжно  тчуть  парчу
Дощу.

В  обіймах  вітру  лину  на  край  світу,
У  водах  чистих  мій  дієз-  бемоль,
Удвох  з  природою  творю  палітру
Єства,  бо  в  тім  –  моя  сакральна  роль.
І  рук  не  вистачає  вже  пюпітру
Край  світу.

Краплинкою  і  ноткою  –  у  бриз,
У  буревій,  як  напнуті  вітрила.
Сама  для  себе  –  загадка,  сюрприз,
Коли  із  вічності  зростають  крила
І  не  боїшся  вже  скотитись  вниз
У  бриз.

Єство  твоє  –  у  крапельці  дощу.

                 5  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020


СВІДОМЕ НЕСВІДОМЕ


Мов  птаха  в  клітці  б’ється  ніжне  серце,
Затиснене,  як  віник  за  поріг,
В  невидимім  своїм  щоденнім  герці.
З  ноги  не  тої,  мабуть,  був  забіг,
А,  може,  просто  лиш  банальний  збіг…

Чому  воно  вискакує,  невтомне?
І  пульс…  Не  в  очі  тільки…  Глянь  увись...
Як  груба  вата  заповзає  втома
В  безпомічне  дитя…  Було  колись…
Лиш  мить,  і  вже  свідоме  –  несвідоме.

                                     15  листопада  2017
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020


НЕ СПИТЬСЯ В ЗРЕЧЕННІ

Не  спиться  в  зреченні  щоденнім  в  ніч,
Якесь  чаклунство  в  серце  і  до  віч  -  
На  тебе  подихом  холодним  мім
І  щось  важливе  в  погляді  німім…

І  мозок  –    наче  стиснений  рукою,
І  досі  невідомий  вбивчий  чіп.
Протистояння  в  тім  нерівнім  бою  –  
Страшніш,  ніж  жахів  найкрутіший  кліп,
Що  в  часі  виткався  уже  канвою.
Хтось  скаже:  боротьба  з  самим  собою…

Десь  оступився,  випав  за  поріг,
Забувши  про  баланс  і  рівновагу…
Оголює  вже  місяць  гострий  ріг
І  ледь  підморгують  «небесні  ваги»
Лиш  ти  шукаєш  вічний    оберіг,
А  Бог  ступив  давно  на  твій  поріг.

 15  серпня  2017
                                               
(с)  Валентина  Гуменюк


   


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020


В ДАЛЕКИЙ СВІТ ПЕЛЮСТКОЮ

В  далекий  світ  пелюсткою  –  за  вітром,  
Розвіялася  квітка  і  нема.
І  сива,  перед  зношеним  пюпітром,
В  останніх  звуках  схлипує  зима,
Колись  яскрава,  вицвіла  палітра.

Ввійти  вже  заборонено  туди,
Збиває  вітер  з  ніг,  морозить  холод.
Ламаються  заїжджені  хребти
І  вовком  завиває  лютий  голод.
Вперед,  назад…Податися  куди?

Химерами  сплелися  тіні  тут:
Ні  сонця,  ані  неба  голубого
І  загнана  душа  у  темний  кут.
Розрита  стежка  пізнання  нового,
Та  зник  промінчик  в  попелу  покут.

Початок  і  кінець  –  усе  до  свого.

 19  червня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020


І БУДЕ СВІТ НОВИЙ


Веде  Господь  нас  по  життю.
Світ  пізнаєм,  читаєм:
І  книги,  й  Біблію  Святу,
А  що  із  того  знаєм?

Написано  багато  в  ній:
Як  жити,  як  молитись,
І  притча  про  тих  п’ять  хлібів,
Щоб  людям  насититись.

Що  сказано  у  притчі  цій?    
Про  душу  треба  дбати,
А  не  про  тіло,  шлунок  свій,  
Бог  дасть  щось  похапати…

Не  можна  жити  для  їди  –  
Інстинкти  нас    вбивають,
Бо  душу  гноблять  лиш  вони,
Такі    вже  не  літають…

Або    ті  розкоші  земні…
Від  них  –  і  смерть,  і  війни,
І  гинуть  люди,  як  дурні,
Хоч    можна  жити  вільно…

Послання  Господа  не  раз
Не  можуть  зрозуміти.
Напевно  не  настав  ще  час
Навчитись  гідно  жити.

Воюємо  за  рідний  Край,
За  пісню,  рідну  мову.
Звільнити  душу  Краю  –  най  –  
Товчемось  у  розмовах…

Нема  очільника  у  нас  –  
Господь  усе  те  бачить.
Немає  місця  для  Отця  –  
В  серцях  лиш  гріш  маячить…

Перевертні  та  брехуни
Давно  при  владі  й  в  церкві.
В  гріхах  купаються  вони,
 Мамоні  служать  вперто.

І  важко  бідним  віднайти
Правдиве  в  білім  світі.
Глибоко  тліє  віра  ще:
Можливо,  вдасться  дітям?

Чи  дочекаються  вони,
Щоб  світ  цей  очистився,
Щоб  зникли  златі  боввани
І  Бог  щоб  змилостився?

Мине  іще  багато  літ,  
Щоб  змити  бруд  гріховний,
Ще  вирве  доля  в  матерів  
Усе    найбільш  коштовне.

Бог  забирає  в  Небеса
Всіх  з  чистою  душею.
Гряде  страшна  масакра  та,  
Зрівняє    світ  з  землею.

І  будуть  вибрані  нові:
Сміливі,  чесні  люди,
І  буде    Правда  на  Землі,
Нове  життя  вже  буде!

Якщо  колись    і  віднайдуть
У  надрах  знов  боввана  –  
Нехай  Господь  їх  вбереже
Від  зради  і  омани.

Нехай  живе  цей  білий  світ  –  
Творіння  Рук  Господніх!
І  крізь  віки  вам  мій  привіт:
Я  з  вами  вже  сьогодні!

             січень  2016
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020


У ВАГОНІ

 
Ти  їдеш  нині  в  «люксі»  в  нікуди,
Не  знаєш  що  чекає  за  межею.
Наповнюють  вагончик  твій  плоди,
Не  завжди  скроплені  добром  єлею,
Бо  тільки  тут  ти  зі  всіма  на  «ти».

У  кожного  вагончик  чи  вагон,
І  колія  чи  вужча,  а  чи  ширша.
Не  вказаний  заздалегідь  перон.
Хтось  у  їзді  тій  чується  як  миша,
А  інший  –  вже  розкішно,  як  барон.

І  що  кого  чекає  –  невідомо:
Нора  –  барона,  а  чи  мишу  –  трон.
Щасливі  чи  нещасні  в  новім  домі…
Летить  поспішно  за  межу  вагон.
Ніхто  не  в  змозі  підстелить  соломи.

Зупинки  тільки  Господу  відомі.

   9  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020


ІНШИЙ СВІТ


Є  інший  світ  і  цінності  там  інші,
Панує  в  нім  лише  душі  краса.
І  линуть  рими  з  уст,  розкішні  вірші.
Цінніша  діамантів  лиш  –  роса.
Літають  люди,  правда,  є  ще  піші,
Залежить  як  окрилена  душа.

Прекрасний  світ  й  такий  багатогранний,
Бо  правлять  в  нім  лиш  Віра  та  Любов.
І  не  знайомі  їм    криваві  рани
Душі  та  тіла  –  в  них  небес  покров.
Хоч  золоті  дахи  там,  посуд,  крани  –  
Нема  ні  вибраних,  ані  «богів».

Історія  красива  тут  й    своя,
Не  знають  люди  про  рабів  і  війни.
Не  треба  їм  ні  «рад»,  ні  короля,
Повага    –  від  малого.  Душі  –  вільні.
Життя  будують  радо  і  з  «нуля».
Не  пеститься  егоїстичне  «я».  

У  краї  тім  шанується  святе.
Слова  тут  не  пускаються  на  вітер.
Буття  не  проживається  пусте,
Бо  душі  змалку  розвивають  діти    
Літати  щоб,  бо  інше  все  –  просте,
Всевишньому  всі  дякують  за  те.

Панують  тут  Любов  і  Світло,  й  Мир,
Ні  темряви,  ані  гріха  важкого.
Немає  в  них  призначених  офір,
Пильнує  ревно  кожен  ока  свого.
Відкритий  з  кожним  з  нас  прямий  ефір…
Розкуйте  душі  з  темряви  земного!

                                 19  червня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020


В ТВОЇХ РУКАХ

                   
В  Твоїх  руках  надійних  –    як  метелик,
Що  крильцями  до  світла  і  тепла…
Де  сонячний  спивається  куфелик
І  сік  життя  –    із  вічності  стебла,
І  твориться  благочестивий  лик.

В  Твоїх  руках,  у  подиху  блаженнім
Лечу,  ввібравши  світло,  до  висот.
Наповнення  душі  в  житті  щоденнім,  
Нектар  цілющий  –    із  небесних  сот
І  сила  величі  –    в  однім  іменні.

В  Твоїх  руках  метелики  блаженні.

                                     1  серпня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк
                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020


ОСІННІЙ ДЕНЬ В РЕТІРО

Осінній  день  бринить  і  сонечко,  як  влітку,
Тонкими  пальчиками  пестить  ніжно  квітку.
Кущі  смарагдові,  мов  кульки  новорічні  –  
По  моді  стрижені,  є,  правда,  і  кубічні.
У  небо  дивляться  зеленими  чубками,
Один  до  одного  вигойдують  бочками.
Ведуть  алейкою  цікавих  візитерів  –  
Скляний  палац*в  Ретіро  всім  вчиняє  двері.
Він,  як  пташине  пір’ячко,  завис  в  повітрі,
Мов  чистий  діамант,  блищить  в  предивнім  світлі.
Легкий,  красивий  і  модерний  --  вабить  око,
Побачив  за  життя  своє  всього  нівроку,
Чимало  виставок  із  різної  культури  –    
Він  сам  взірець  каркасної  архітектури.
Ставок  гарненький  поруч  і  царина  в  ньому
Метрових  коропів,  готових  до  прийому  –  
Годують  хлібом  їх  добряче  екскурсанти.
Вони  ж  підскакують,  показують  таланти.
Крім  коропів-обжер  лінивих  у  ставочку
Сімейство  плаває  від  мами  качки-квочки.
Одне  за  одним  пильно  дивляться,  в  два  ока,
Щоб  не  віднесла  в  інший  бік  вода  глибока.
Все  рівно,  не  вони  у  фокусі,  у  центрі  –    
Тут  інша  пара  екзотична  в  тім  моменті:
Красива,  вірна,  незалежна  і  граційна  –  
Два  чорних  лебеді,  доволі  амбіційних.
Не  підпливають  близько  і  не  просять  хліба.
Вальсують,  тулячись,  -  в  ставковім  воднім  сріблі
Лиш  серце  відображене,  воно  єдине  –    
У  приклад  людям  всім  тих  лебедів  родина.
Шумить  в  ставку  вода,  від  рясту  аж  зелена,
По  груди  в  тій  воді  дерева,  мов  сирени.
Пильнує  спокій  їхній  військо  черепашок.
Не  відвести  очей  –  краса!  Геть  до  мурашок.
В  Ретіро-  парку,  що  найбільший  у  Європі,  –
Чимало  дивовиж,  безмежних  вражень  стропи.

*Скляний  палац  у  парку  РетІро,  в  Мадриді,  1887р.,
   архітектор  Рікардо  Веласкес  Боско

21  жовтня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
#ПРИРОДА  -ЗАМАЛЬОВКИ#



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020


ЛИШ ВИБРАНІ


В  гірких  стражданнях  вужчає  дорога,
Товчеться  в  ілюзорності  бажань
Зневірена  і  втомлена  небога,
Котрій  накреслено  нових  пізнань  –  
Як  той  непослух  Йони  та  облога.
Служіння  потім  Ягве  без  вагань,
Коли  із  риби  вибрався…Без  Бога    
Усе  –    марнота,  немічність  старань.

Для  розуміння  –  хоч  малого  лазу,  
Як  сліпота  і  темінь  у  душі…
Окрилена,  з  висот  вбирає  фрази
Від  Духа  вільного  –  не  в  кунтуші
Мирських  регалій,  кілерних  одразу,
Чи  мріях  слави  й  золота  паші…
Хворобу  легше,  ніж  таку  заразу  –  
З  душі  зривати  грубі  бандажі.

Здійсниться  це  відразу,  а  чи  згодом,  
У  кожного  і  мудрість,  і  життя.
Жевріє  доля  під  небесним  кодом,
Наповнена  гріхів  і  каяття  –
Для  кожного,  для  всенького  народу.
Так  мало  вибраних…  Коли  б  знаття…

Не  варто  в  зла  брехні  шукати  броду  
Й  бездумно  –    в  чорну  темінь  забуття.
Віки  очищень  у  всіх  колах  роду,
Щоб  світлом  просвітити  це  життя.

Лиш  вибрані  побачать  Божу  вроду.

24  вересня  2017

(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020


ПРОТИСТОЯННЯ

 АБО
КОЛИ  ПОЛЮЄ  ТЬМА

На  мене  теж  полює  підла  тьма,
Тормосить  душу,  зазирає  в  мозок,
Лиш  сил  у  неї,  вам  скажу,  –  катма.
Не  бачити  душі  їй,  ані  розум,
Бо  не  кума  вона  нам,  не  кума…

В    Любові,  Світлі  тільки  сенс  магічний.
Горить  душа,  міцніє  долі  нить.
І  береже  найкраще  предковічне,
Хоча  життя  земне  –  це  тільки  мить.
Душа  велична  все  несе  у  Вічність.

Не  піддаюся  тьмі  й  підступній  ниці,
Бо  мрію  лиш  на  крилах  знятись  ввись
Поступки  всі  записані  у  Книзі  –  
Тож  глянемо  у  вічі  всім  колись…
Бог  проведе  і  по  тоненькій  кризі.

Любов  Його  –    до  Вічності,  увись.

                                 20  червня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020


СПАСИБІ ВСЕВИШНІЙ


Спасибі,  Всевишній,  за  ласку
Пізнати  глибинно  цей  світ,
Зі  Словом  поринути  в  казку:  
Читати,  писати,  політ…
Зривати  з  фальшивого  маску.
За  сотні  прожитих  вже  літ.
За  успіхи  всі  та  поразку,
За  мудрість,  душі  ніжно-  квіт.
За  Світло  й  Любов  –  для  ягняти,
За  Книгу  Життя  –  Заповіт.

       12  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020


ЗАПОВІДЬ ЛЮБОВІ



Одну-єдину  Заповідь  Любові
Господь  заповідав  у  цім  житті  –  
У  діях  і  думках,  у  кожнім  слові  –  
За  приклад  можуть  бути  всі  святі…

Любити  рідного,  і  друга,  і  злостивця,
Щоб  вибралися  всі  на  рівний  шлях.
Подалі  геть  триматись  від  «мисливця»,
Що  злом  руйнує  душ  небесний  дах.

Подати  руку  помочі  нужденним,
Хоча  вогнем  стріляють  в  спину  вам.
Господь  утішить  кожного  щоденно,
Він  з  тими,  хто  будує  вічний  храм.

Зростити  душу,  Господа  частинку,  –  
Єдине,  що  важливе  в  тім  бутті.
Почути  тихий  голос  на  хвилинку  –  
Найбільше,  що  згодиться  в  майбутті.

Душа  тут,  на  Землі,  живе  лиш  миті.
Їй  повертатися  ще  в  дім  Отця.
Не  рвіть  із  Небом  ті  тоненькі  ниті  –  
Легкою  буде  їй  дорога  ця.

Важливо  жити  в  правді  та  любові.
Талан  плекати  –  всім  дає  Господь.
І  світло  випромінювати  в  слові,
Бо  Слово  нам  дало  і  Кров,  і  Плоть.  

Шануймо  Божу  Заповідь  Любові,
Щоб  Світлом,  миром  наповнявся  світ.
І  душі  не  губились  в  підлій  змові,
Не  знищувалась  велич  їхня  й  квіт.  

Любіть  Творця!  Шануйте  Заповіт!

                         17  січня  2019

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020


ПЕРЕД ПРАЗНИКОМ


Посварились  Ада  й  Злата
Не  за  гроші,  не  з-за  хати  –  
Сперечатися  любили
Аж  до  «сивої  кобили»…
Лиш  до  празнику  Покрови
Помирились  гонорові…
Бо  казали  ще  діди:
Суперечки  –  до  біди,
То  нечистого  пороби,
Що  бажає  людям  злоби.

Бог  навчає  в  мирі  жити,
Всіх  прощати  і  любити.
І  жінкам,  хоч  перед  святом,
Богородицю  згадати.
Щастя  жінку  наповняє,
Як  Пречиста  покриває.
Тож  смиренні,  працьовиті
Омофором  будуть  вкриті.
Жити  б  нам  в  любові,  мирі,
Не  тонути  в  чорнім  вирі.  

14  жовтня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020


У КОЖНОМУ З НАС

Не  знати  з  яких  незапам’ятних  пір,  
У  кожному  з  нас  живе  янгол  і  звір.
Щоденно  ведеться  важка  боротьба,
Вже  хтось  тут  із  глини,  а  хтось  –  із  ребра.
(Такий  собі  небо-земельний  відбір).

У  них  перемир’я,  як  входять  у  сни.
Хвилюють  іще  мовчазні  ясени
І  сіно  пахуче…Зламались  вже  коси,  
Трава  лиш  вигойдує  сльози  як  роси.
(  В  землі  та  на  небі  забуті  сини)

Як  світло  і  темінь  існують  вони,
І  янгол,  і  звір…  І  душа  –    у  війні…
Від  тебе  залежить  сьогодні  та  завтра.
І  щоб  не  погасла  знесилена  ватра
(Та  хто  переможе  в  тій  дикій  борні)

Холоне  душа,  аж  вбирається  в  лід:
Отруєні  бджоли  та  згірклий  вже  мід,
В  агонії  стогнуть  поля  та  ліси
І  морда  звіряча  в  тієї  краси.  
(  Такий  залишаєм  по  собі  ми  слід)
На  сотні,  на  тисячі  літ…

               24  червня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020


БОЖА МАТИ З ТОБОЮ



Йде  Марія  з  тобою  в  дорозі  –  
І  сама,  і  з  Дитям  на  руках.  
Очі  сині  за  душі  в  тривозі,                
Що  маліють  у  власних  вавках,                                
Ти  в  біді  –  і  Вона  в  насторозі.

Ти  долаєш  пороги  круті  –  
Мати  поруч,  вкрива  Омофором.
Ти  радієш  в  життєвім  путі  –  
Її  лик  із  усміхненим  взором,
Осяває  дні  темні,  пусті.

І,  молитву  почувши,  Пречиста
Під  Покрову  бере  усіх  нас.
І  ця  мить  –    дивовижна,  врочиста,
Бо  єднає  із  Небом  в  цей  час,
Просить  Матінка  Сина  за  вас.

Богородице  наша  Єдина,
Під  Покровою,  в  ласці  небес
Хай  розквітне  народ,  Україна!
Мудра  Матінко,  прошу  чудес:
Збережи  нам  єдине,  нетлінне!

14  жовтня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020


ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМОСЬ



За  злочин  розпинали  на  хресті,
На  шибениці  тобто,  дерев’яній.
Ганьба  людей  стирала  у  лиці…
Ти  хрест  змінив,  Ісусе  наш  коханий.
Невинна  кров  пролилася  на  нім  –  
Твоя,  Ягняти,  посланого  з  Неба.    
Ненависть  бачив  Твій  Отець  і  гнів
Юрби…  Старий  Закон  велів:  так  треба,
Щоб  врятувати  їх  від  смерті  всіх,
(Оте,  сліпе  серцями,  товариство),
Позбавити  нечистого  утіх  –  
Нанизувати  душі  у  намисто.

Ти  шибеницю  кров’ю  освятив  –    
Для  людства  хрест  з  тих  пір  вже  інше  значить.
Святе  і  вічне  в  ньому  –    диво-див  –  
Від  Світла  і  Любови  в  нім  означень.
І  не  цураються  хреста  сьогодні  –  
На  грудях  він  в  маленької  дитини.
І  атрибути,  і  прикраси  модні…
Господній  Хрест  –  спасіння  для  людини.
(Позбулися  нав’язної  дилеми)  
В  нім  –    пам’ять  і  дорога  в  Життя  вічне,
Бо  з  ним  долаємо  у  душах  темінь,
Із  ним,  востаннє,  закриваєм  вічі.

З  Тобою,  Боже,  хрест  несем  в  Любові
І  для  Життя  запалюємо  свічі!
Бо  Світло  й  мудрість  –  у  Святому  Слові,
Бо  Хрест  Христа  в  безсмертя  душі  кличе!

ХРЕСТУ  ТВОЄМУ  ПОКЛОНЯЄМОСЬ,  ВЛАДИКО,
І  СВЯТЕЄ  ВОСКРЕСЕННЯ  ТВОЄ  СЛАВИМО!

27  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020


ОСІНЬ У РАННЬОМУ ВБРАННІ

 

Замріяні  дерева  в  дивних  шатах  –  
Смарагд  зшивають  золоті  нитки.
Вродлива  рукодільниця,  багата,
На  сукні  –  теракотові  квітки…

Промінчики  в  легенькій  павутинці,
Як  зайчики  малесенькі  прудкі.
Гарбузу,  що  лишився  наодинці,
Лоскотять,  сміючись,  бочки  важкі.

Хмаринки,  мов  пір’їнки  павичеві,
Легенько  лиш  розписують  блакить,
Торують  подумки  шляхи  ключеві
Птахів,  що  до  чужих  земель  летить…

І  пестить  ніжний  вітерець  обличчя  –  
Приймає  Осінь  маски  залюбки.
Красуні  пишній  все  найкраще  личить,
До  того  ж,  –  в  неї  мудрі  ще  й  думки.

Така  вона  –  барвиста,  неповторна,  
Наразі  вбрана  в  ранній  легкий  стрій…
Ще  буде  і  містична,  й  ілюзорна,
Віддавши  золото  за  інший  крій.
 
22  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020


НАРОДЖЕННЯ ДІВИ МАРІЇ


В  Назареті  в  світлу  днину
Народилася  дитина.
Нарекли  її  Марія  –  
Врешті  -  решт  здійснилась  мрія
Двох  стареньких:  Йоакима
Й  Анни,  що  його  дружина.
Вік  жили,  не  бідували,
Діток  небо  не  давало…
Змилостився  Бог  на  старість  –  
Здарував  батьківства  радість.
Сповістив  небесний  ангел:
Від  Небес  дитятко  в  Анни.
Не  проста  у  них  дитина,
Лиш  обраниця  єдина,
Що  від  Бога  зродить  Сина
І  прославить  всю  родину.
Син  прославить  рід  Давида,
Хоч  Його  позбавлять  виду,
Та  праворуч  від  Отця
Буде  в  Небі  до  кінця.
Стане  Матір’ю  для  світу
Діва,  згідно  Заповіту,
Поєднає  землю  з  небом.  
Років  ще  з  п’ятнадцять  треба,
Щоби  послуху  навчитись,
Працювати,  не  лінитись
І  прославити  навіки
Від  Давида  рід  великий.
Світла  дівчинка  в  орелі,
Сяйво  сонячне  в  оселі.
Потішаються  старенькі
І  гойдають  світу  Неньку:
«  Спи,  красуне  яснолика,
Спи,  обранице  велика.
На  коліна  світ  вклякає,
Як  Всевишній  обирає.
Сурмлять  янголи  у  сурми,
Буде  радісно  і  сумно,
Та  живи  з  любов’ю,  щиро,
Не  втрачай  у  Бога  віру.
Спи,  Маріє,  засинай,
Бог  з  тобою  –    знай  це,  знай!»  
21  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020


ПРО ПАВУЧКІВ

Біг  маленький  павучок  
Віничку  під  язичок,
Бо,  біднесенький,  не  знав,
Що  у  хаті  лишній  став…
Тільки  руки  милосердні
Пожаліли  ніжне  серце  
І  маля  пустили  «з  миром»,
Хай  несе  свою  офіру…

Ще  в  далеку  давнину
Світ  пізнав  цю  новину,
Як  Ісуса  врятував:  
Павутинку  заснував
Він  над  входом  до  яскині,
Де  свята  родина  нині
Із  народженим  Дитятком  
Приютилася  випадком.
Як  узріли  павутину  
Слуги  Ірода  в  ту  днину,
То  заходити  не  стали  –  
Давньою  порахували.
Так  зберіг  в  тяжку  годину
Павучок  нам  Бога  Сина.

Є  ще  інша  оповідка
Павучка,  розп’яття  свідка…
Бачив  Спаса  він  нагого  –  
На  Голготі  бачив  Бога.
І  прикрив  його  майстерно
Ниттю  срібною,  від  скверни  –  
Обгорнула  стегна  божі
Тканка  світла  і  пригожа.
Певно  місія  така  –  
З  Всесвіту  –      для  павука.

В  давнину  про  це  всі  знали,
Павучка  не  забували.
Прикрашали  ним  світлицю
На  Різдво,  бо  так  годиться.
Поруч  Спаса  був  не  раз
І  від  смерті  навіть  спас.
Павучків  не  убивали
І  з  неволі  випускали.

Ось  вам  кілька  оповідок,
Павучок  –  містичний  свідок.

19  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
#  ПРИРОДА  –  ЗАМАЛЬОВКИ#

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020


ПРО НАС ІЗ МУЗОЮ

…Тоді  частіше  прилітала  Муза…
Ми  спілкувались  з  нею  залюбки
В  саду  розквітлім,  в  морі,  де  медуза  -
Кропивкою  й  коралові  гілки.
Ми  розмовляли  в  тиші  про  кохання,  
Земну  любов  і  про  життя  у  ній,
Допоки  не  пробився  промінь  зрання
Крізь  штори  зір  блідих  в  канві  нічній.
Говіли  й  плакали  в  нестримних  римах,
Злітали  в  небо,  наче  вільний  птах,
І  дивувались  чудернацьким  примхам,
Бо,  як  той  кіт,  облазили  ще  й  дах…
Дістали,  що  чаїла  підсвідомість
З  усіх  минулих  прожитих  століть  –  
І  радощі,  і  сльози…І  натомість
Послання  записали,  на  сто  літ.

Колись  навідувалася  частіше,
Емоціями  хлюпала  довкруж,
І  зроджувались  незабутні  вірші,
В  яких  не  бракло  ні  життя,  ні  руж…
Змінилося  все  досить  кардинально  –  
Панує  ковід,  темінь  світова…
Здолаємо!  –  хай  не  звучить  банально  –  
Шукає  Муза  правильні  слова.

До  мене  вранці  завітала  Муза…

17  серпня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020


НИНІ В ТЕКЛІ

З  ПОЧАТКОМ  НОВОГО  ТРУДОВОГО  РОКУ!

Нині  в  Теклі  на  городі  –  
Чистота,  як  у  комоді:
Щедрий  урожай  в  коморах,
У  закрутках,  на  оборах.
День  сьогодні  надважливий,
Добре,  що  немає  зливи…  
Кажуть,  як  погода  нині  –
Будуть  гарні  дні  осінні.
Коли  ж  дощ  густий  впаде  –  
Знать,  сльота  усіх  нас  жде.
Перше  вересня  вістить
Як  нам  осінь  пережить  –    
Нить  з  природою  прадавня,
Тисяч  літ  ця  мудрість  славна.
Зустріч  осені  та  літа  –  
Веселитися,  радіти,
Одягнутися  в  барвисте,
Наче  ягідка  у  листі.
Гарно  б  з  друзями  зустрітись
І  найкращим  поділитись…
Бурячки  сьогодні  –    в  силі,
Бо  цілющі  та  дозрілі!
Текля  щиро  всіх  вітає
З  роком  но’вим  і  врожаєм!
Починайте  рік  з  пізнань,
Праць  нових  –    і  без  вагань!
Успіхів  і  школярам,
Бо  знання  –  безцінний  крам!
Всім  здоров’я,  гарні  статки,  
Із  небес  святих  оплатки,  
Щоб  раділи,  жили  в  мирі,
Мали  по  труду  і  вірі!

З  трудовим  новим  вас  роком!
Хай  ведеться  всім  нівроку!

1  вересня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020


УКРАЇНО МОЯ НЕЗАЛЕЖНА

Україно,  красуне  пшенична,
У  сапфірах-смарагдах,  велична
І  коса  –    золота  та  розкішна…
Чом  Ти,  Нене,  така  неутішна?
Плачуть  оченьки,  плаче  серде’нько,
Чим  розважити,  Ненько  рідненька?
Загубила,  Ти  кажеш,  Свободу  –  
Цю  дитину,  омріяну  зроду,  
Заповітний  той  ключ  для  народу  –  
Три  десятки,  мов  камінь  у  воду…
Породила  її,  та  не  бачиш,
Мов  не  людське  воно,  а  собаче.
Виглядаєш  в  полях  біля  Дону,
П’єш  водицю  із  моря,  солону.
Землю  мітиш  горбами  сирими,
Тануть  шати  розкішні  незримо.
Віддаєш  найдорожче,  що  маєш,  –  
Доню  рідну,  Свободу,  шукаєш…
І  ятриться  землиця,  мов  з  маків,
У  колючій  стернині  від  злаків.  
І  Ти  далі  у  ранах,  до  крові  –  
В  зашморг  пхають  сини  нездорові.
Чи  прокляття  чиєсь  віковічне,
Щоб  понищити  непересічне,
Щоб  кукіль  –  замість  збіжжя  у  полі,
Щоб  Тебе,  Ненько,  мати  в  неволі…
Ненько  рідна,  страждальна,  кохана,
Доля  наша  не  раз  уже  прана
Небом  синім,  Зорею,  Світилом  –  
Тільки  Бог  зцілить  душу  і  тіло,
Огорне  Омофором    Пречиста  
І  настане  доба  та,  врочиста,
І  повернеться  доня  Свобода,
Мир  і  радість  для  твого  народу.
Україно  моя  дивовижна,
І  краса,  і  душа  в  тебе  ніжна,
І  довірлива  Ти,  як  дитина,
Що  шанує  найбільше  родину.
І  не  личить  Тобі  більш  страждати  –  
Як  я  мрію  до  чистої  хати,
Де  Дух  правди  у  душах  зростає,
Миром  сонячний  ранок  вітає,
Мова  рідна  –    устами  любові
Та  молитва  в  Господньому  Слові!
Україно,  душею  безмежна,      
Двадцять  дев’ять,  як  Ти  –  Незалежна!

 24  серпня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020


ПІД ПРАПОРОМ УКРАЇНИ

З  ДНЕМ  ДЕРЖАВНОГО  ПРАПОРА  УКРАЇНИ!
ЗНАЙТЕ,  ПАМ  ’ЯТАЙТЕ,  ШАНУЙТЕ!


У  ньому  –    синь  безмежна,  сонце,  хліб
І  пам’ять,  закарбована  віками,  
(Невинна  кров,  що  заливає  Схід,
На  домовинах  –  прапори…з  вінками)
У  нім  –  надія  і  любов  небес,
Бо  Україна  стала  вже  святою.  
Здолаєм  зло  і  штучний  той  парез,
Засяють  душі  миром,  добротою,
(Від  славних  предків  наш  психогенез)
Господь,  Пречиста  –  з  нами  у  тім  бою!  
 
23  серпня  2017
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020


КРІЗЬ ВРАНІШНЮ ПРОХОЛОДУ


Пахучим  нектаром  вливаються  квіти
В  ранкову  дзвінку  прохолоду.
Голівки  барвисті  –  лиш  оку  радіти  –  
Несуть  неземну  насолоду.

Природа  –    відкрита  душа  для  людини,
Та  хто  це  вже  бачить  сьогодні…
У  тіло  безжально  вганяються  клини
І  блоки  цементні,  більш  модні.

Столітні  родини  зникають  із  місць,
Як  вежі  з-під  рук  Копперфілда…
Сороки-міґрантки  розтрублюють  вість,
Вжик  пил  –    у  повітряних  фільтрах.

Сполоханий  зайчик,  як  свідок  німий,
Шукає  спокійного  схрону.
Влітає  на  цвинтар  смерек  буревій,
Безжально  шматуючи  крону.

Дерева  –  то  вої  на  схилах  гірських,
Без  них  –  ні  води,  ні  землиці.
У  гонках  валютних  і  справах  мирських
На  піку  –    бездушні,  безлиці.

Господня  сльоза  –    діаманти  роси  –  
В  ній  натяк  небесного  смутку…
Подалі  ховаються  всі  від  грози,  
Забули  свою  незабудку.

20  серпня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020


ЧУЖА КАВА

Була  ілюзія,  та  щезла...
Вже  іншим  каву  варить  джезва
І  приправляє  в  іншім  смаку,
Згубилось  все,  як  зерня  маку.
Чекати  змін,  мабуть,  даремно  –  
Чужа  та  кава…Неприємно.
 
21  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020


ЗБУДИВСЯ РАНОК

Збудився  ранок,  вскочив  у  штанці  –  
Пошили  теплі  сонця  промінці;
Сорочечку  –  із  просині  й  хмарин,
За  ґудзички  –  дрібненький  розмарин.

Умився  росами  у  пишних  травах,
Причепурився  в  сонячних  загравах.
Із  жайвором  піднявся  до  висот,
Зродивши  музику  з  найвищих  нот.

11  жовтня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020


ГОСПОДЬ СТВОРИВ НА ОБРАЗ СВІЙ



Господь  створив  на  образ  свій,  подобу
Людину  і  поклав  до  ніг  їй  світ.
І  душу  дав  –  святу  небес  оздобу,
Що  мала  б  лиш  зростати  впродовж  літ  –  
Святого  Духа  найдивніший  квіт.

Дотримуючись  норм  усіх  величних,
Могли  б  всі  жити  вільно  на  Землі,
Тілами  керували  б  душі  вічні  –  
Святі  вітрила  у  життя  імлі,
Коли  б  не  оступи  на  ті  «старі  граблі»…

Якби  могли  ми  зміцнювати  Дух,
Якби  відкрилось  зору  третє  око  –  
І  тіло  необтяжне,  наче  пух  –    
Тоді  б    життя  земне  було  нівроку,
Із  правди  і  любові  в  кожнім    кроку.

Тоді  б  ми  бачили  душі  очима
Красу  довкілля,  без  сліпих  образ.
Тоді  б,  змахнувши  крилами  святими,
Могли  б  переміщатись  в  інший  час  –  
Творець  за  образом  Своїм  створив  і  нас.

Коли  б  ми  шанували  Боже  Слово,
Не  забували  жертву  на  хресті,
Тоді  б  із  уст  злітала  не  «полова»  –  
Святої  правди  лиш  слова  прості,  
Ті,  що  шляхи  торують  золоті.

Коли  б  ми  більше  слухали,  любили,
Коли  б  творили  лиш  добро,  красу,  
Тоді  б  нам  Небо  додавало  сили  –  
Господній  подих  на  душі  ясу  –  
Тоді  б  Вселенську  сутність  зрозуміли
І  більше  б  знали,  бачили  та  вміли.

3  червня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020


ДУША НАПОВНЮЄТЬСЯ СВІТЛОМ


Душа  наповнюється  світлом  –  
Встеляє  біле  поле  слово,
В  обіймах  ночі…  Тлінне  тіло
Лиш  завмирає  в  дивній  змові.

Вірші  зродились  на  папері  –      
Життя  розлите  між  рядками…
У  таємничій  атмосфері
Слідкує  Муза  за  руками.

Чуття  вихлюпують  за  вінця  –  
Нуртує  джерело  сакральне.
Пегас  намотує  лиш  кільця  –  
Жива  потреба  в  тім  реально.

09  травня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020


ДІДУСЬ КАЗАВ


Дідусь  колись  не  раз  казав  мені:
«Із  Господом  живи,  молися  в  дні,
Це  щит  і  меч  твій  –  пам’ятай  завжди!
Даруй  любов!  –  Віддачі  теж  не  жди,
Бо  бачить  Бог  щоденно  всіх  плоди.
Не  розкидайся  словом,  не  злости,
Бо  Дух,  Душа  –  до  Вічности  мости»
Поради  мудрі  в  серці  –  як  святе,
Спасибі  Світлу  за  прозріння  те!

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020


НЕ ПОЛИШАЄ ВІДЧУТТЯ

Не  полишає  відчуття,  що  світ  увесь  перевернувся,
Як  човен  у  стрімкій  ріці.
Вже  не  до  неба  -  із  розгону  у  дно  замулене  уткнувся,
Де  задихаються  усі.
Дорожче  золота  повітря  –  пекуча  маска  на  лиці,
Плювок  цинічний  проти  вітру…
Єдиний  бізнес  пірамід  –  пандемії,  вакцини,  ліки,
Зірвався  врешті  динаміт  –  
Нема  живих,  одні  каліки…
Ціна  життя…ЇЇ  нема  –  для  верховод  ми  тільки  маса  –  
Земля    давно  вже  як  тюрма,
Де  значення  не  має  раса.
Руйнують  світ,  життя  у  нім,  усе  святе  –    із  власних  бачень,
І  все  для  чого?  –  Для  збагачень.
Цинічно  кинуті  під  ноги  любові  й  правди  всі  закони,
Служителям  Мамони  –  трони,
Від  світу  білого  заслони.
Не  полишає  відчуття,  що  світ  увесь  перевернувся,
У  власнім  бруді  захлиснувся…
Очищення  вола  Земля.

02  травня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
#В  КАРАНТИНІ#

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020


З ГОСПОДНІМ ВОЗНЕСІННЯМ!

Вознісся  Бог  Ісус  Христос  на  небо  нині,
До  Вічності  вказавши  путь  людині  –  
Життя  у  чистих  помислах  і  мирі,
З  любові,  правди  зітканій  офірі.
Міцнити  дух  в  душі,  щоб  ніс  на  крилах
У  світ,  де  лиш  прекрасного  мірила,
Де,  не  вбивають  і  не  ображають,  
Лише  в  красу,  добро  преображають.

Цей  світ  у  кожному  –  закритий  і  відкритий  –  
Залежно  від  очей  і  душ  зігрітих,
Від  помислів  --  і  чистих,  і  правдивих,
Від  рук,  що  не  для  зла,--  творити  диво.
Від  мудрих  слів,  що  їх  зродило  Слово  –  
Людині  в  подарунок  з  неба  мову.
І  ще,  уміння  мислити  велично  –  
На  жаль,  і  досі  багатьом  незвично…

Господь  навчає  нас,  щоб  кожен  день  творити
Добро,  красу  –  лиш  так  потрібно  жити.
І  власний  приклад  із  буття  земного  --              
Свіча  безмежного  життя  нового
Душі  небесної  у  сяйві  Світла.
Плекайте  Божий  Дух,-  щоб  душі  квітли,
Бо  тільки  в  Господі  для  всіх  спасіння!

Вітаю  із  Господнім  Вознесінням!

28  травня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020


СПІВАЄ РУНАМИ НАШ КРАЙ

СВЯТО  ВИШИВАНКИ  В  МАДРИДІ

   
Співає  рунами  наш  рідний  Край,
І  пісня  ця  сьогодні  разом  з  нами.
Під  ясним  небом  –  сонячний  розмай,
Вишиванки  розкішними  квітками  –
Мадриде,  Україну  зустрічай!

Незламний  дух  і  мудрість  предковічну
Несе  в  собі  безцінний  оберіг.
Любов  і  сила  в  рунах  древніх,  вічних  –  
Нетлінний  код,  що  прадідів  беріг,
Даруючи  красу  небес  магічну.

Тут  Ненька  рідна  в  кожному  із  вас  –
Блакитно  -  жовта  й  ніжно  калинова,
І  вишитий  у  небі  її  час
У  рунах  і  найкращій  в  світі  мові  –  
Господь  з  любов’ю  здарував  для  нас,
Щоб  в  Світлі  та  красі  зродитись  знову!

20  травня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


ДОЩИКУ ВЕСНЯНИЙ

Дощику  весняний,  насити  землицю,
Влий  в  артерій  лоно  всю  життя  водицю.
Запали  смарагдом  і  дерева,  й  трави,
Подаруй  корівкам  ситної  отави.

Онови  озерця,  річечки,  струмочки,
Одягни  світ  спраглий  в  барви  та  віночки.
В  небі  голубому  засвіти  веселку
І  на  личках  діток  –  усмішку  веселу.

Змий  наліт  хвороби  із  землі  святої,
(Сили  злі  приспали  люд  своєю  грою)
Дощику  небесний,  розбуди  Планету,
Дай  усім  надію,  крила  дай  для  лету.

Дощику  жаданий,  окропи  землицю!

16  травня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


КВІТЧАЄ ВІРА

                     «Впаде  тисяча  з  боку  від  тебе,
                     і  десять  тисяч  праворуч  від  тебе,
                       до  тебе  ж  не  дійде!..»
                       Псалом  91:7    з  Книги  Псалмів.

КВІТЧАЄ  ВІРА

Летіла,  наче  камінь,  в  дні  бездумні,
Допоки  не  спинила  гожа  мить
І  світла  думка,  серед  всіх  безумних,  –  
Душа  небесна  вічністю  горить!

Від  зла  в  руках,  нашептаних  нечистим,  –  
Лише  молитва  і  високий  дух,
Що  шлях  звільнить,  повітря  зробить  чистим,
Важливо  –    зважувальний  крок  і  рух.

І  вірити,  коли  немає  ради,
Коли,  здавалося  б,  уже  кінець…  
(Петра  згадала  і  його  три  зради)
Квітчає  справжня  віра  у  вінець.

І  підеш  по  воді  здоровий  серед  хворих,
І  птахом  вільним  злинеш  до  небес,
Не  втопишся  у  бід  життєвих  морі  –  
Любов  Господня  понесе  твій  хрест!

09  травня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020


З ДНЕМ МАТЕРІ, ДОРОГА МАТУСЮ!


Матусю  рідна,  птахо  сизокрила,
Мої  вітання  сонячні  й  любов
Несу  сьогодні  на  зміцнілих  крилах,
І  дякую  уклінно  знов  і  знов
За  розуміння  й  мудрости  вітрила!

Пробач,  рідненька,  за  безмежні  милі,
Що  розділяють  нас  уже  роки,
На  жаль,  ми  перед  долею  безсилі,
Спасибі,  що  по  скайпу  все-таки
Із  вами,  рідними,  розмови  милі.

Моя  матусю,  дівчинко  маленька,
На  старість  знову  всі  стають  дітьми.
Дивлюся  з  болем,  мало  серце  пенькне  –
Ще  трохи,  й  знову  ми  за  ворітьми…
Так  хочу  обійняти  Тебе,  ненько!

Дай  Боже,  ясну  світові  годину,
Щоб  пригорнути  Матінку  єдину,
Зібрати  за  столом  усю  родину!
Дай  Боже,  миру,  щастя  в  Україну!
Сьогодні  лиш  думками  до  вас  лину…

Вітаю,  найдорожча  і  єдина!

10  травня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020


ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА

Зустрілися  вони  іще  тоді,  
Коли  на  різних  мовах  розмовляли.
Він  вправно  сходив  вниз,  вона  ж,  в  біді,
На  «вежу  вавилонську»  позирала.
Спиналася,  мов  кішечка  гнучка,
Минаючи  всі  виступи  колючі.
Було  достатньо  власного  пучка
Волосся,  щоб  не  оступитись  з  кручі…

Зійшов  один,  а  другий  ще  ген-ген
Ілюзій  напомпує  в  грішну  долю,
Бо  домінує  той  безглуздя  ген
У  молодих,  як  бур’яни  по  полю…
Душа  вбирає  смертоносний  пил
Тієї  вежі  звабної,  страшної…
(Тоненькій  квіточці  бракує  сил,
Коли  на  неї  світ  увесь  війною).

У  пам’яті  стривоженій  –    як  флеш  –    
Глибокий,  мудрий,  незабутній  погляд,  
Очима  розмовляти  можна  теж…
Формує  час  і  душі,  і  світогляд.
Вітрами  літ  розвіялись  давно
Ілюзії  на  спільнім  перехресті.
В  минулому  –  недогране  кіно,
Настав  час  інший  і  парад  травестій.

23  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

 Картина  Івана  Марчука  "В  дорозі",1990р.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020


ПРИРУЧИТИ ВІРУС

Приручити  вірус,  вбивцею  зробити,
Це  –    як  проти  вітру  розвернути  бити.
Повернуться  вчинки  завжди  бумерангом
До  усіх,  і  бідних,  і  високих  рангом.

Розгнівили  люди  древній  світ  реально.
Віруси  відвічно  у  житті  банальнім
Існували  поруч,  до  часів  злочинних  –  
Проти  світу  й  Бога  дослідів  клітинних.

Люди  вже  забули,  на  Землі  недавно,  
Що  мільйони  років  віруси  тут  вправно.
Вся  проблема  нині  –  в  злому,  що  в  людині,
Скоєні  безчинства  –  страшно  і  звіри’ні.

Землю  заселяють,  щоб  чинити  злочин,    
Роботи  бездушні,  всліплені  на  очі.
Звідки  та  програма,  звідки  збій  духовний?
Меркне  панорама,  світ  стає  умовний.

Хто  така  людина?  –  лиш  жива  істота,
Що  скотилась  нині  до  ссавця  з  болота.
Бо  не  бути  з  Богом,  як  загубиш  душу,
Через  те  воюють  інші  вже  за  сушу…

Вирвався  з  полону  той  коронавірус,
Атакує  нині  грішний  світ  без  міри.
Першою  людина  зрушила  закони,
Знищуючи  світ  цей  задля  власних  тронів.

Наче  помінялись  ми  усі  ролями…
Віруси  вже  знову  стали  королями.
Як  нам  далі  бути,  як  боротись  з  ними?  –  
Господу  вклонитись  діями  святими.

Сотворив  Всевишній  увесь  світ  клітинний,
Інженер  єдиний,  світлий  і  нетлінний.
Решта  все  –  від  злого,  що  узяв  за  руку
Генія  людини,  сплюндрував  науку.

Розпирає  пиха,  власне  самолюбство  –  
Проти  Бога  в  злобі  повалило  людство.
Стали  вимагати  грошей,  чину,  втіхи,
Бо  давно  забули  про  Закону  віхи…

Пан  сидить  на  пану,  паном  поганяє,
Світ  перевернувся,  що  й  Зоря  не  сяє.
Вчора  ви  на  конях,  нині  правлять  інші,
Може,  і  страшніші,  й  набагато  гірші.

Люди  винні  в  тому  –  гріх  плекають  вперто,
Через  Кров  і  Тіло  знов  повзуть  до  смерти.
Важко  зрозуміти  небажання  Жити,
Божими  дарами,  Світлом  дорожити.

Важко  зрозуміти  темінь  в  душах  світлих,
Бо  щасливі  люди  –  лиш  в  Любові,  Світлі.
Прошу  в  Бога  ласки,  мудрости  для  світу  –  
Для  життя  в  любові,  для  зростання  квіту!

28  квітня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2020


ТАНЦІ НА СКЛІ

ТАНЦІ  НА  СКЛІ

Примарні  танці  на  безмежнім  склі
Під  темні  тіні  та  мінорні  гами.
Калейдоскоп  безколірний  на  тлі
Чужої  долі,  вибраний  «богами»,
Печать  клеймованого  на    чолі…

І  ти,  мов  той  бездарний  фігурист,  –
Заледве  в  піруетах  рівновагу…
Під  скло  зіскочиш,  як  упалий  лист,
В  «богами»  декларовану  зневагу,
Що  рознесе  в  безмежжя  вітру  свист…

Негода,  що  збиває  долі  ритм,
Січе  обличчя,  знищує  статуру.
Міняється  постійно  алгоритм,
Лише  душі  промінчики  –  до  гуру,
Єдине,  що  у  тілі  не  згорить…

Потріскане  від  часу  скло  старе,
Чужої  долі  лишений  майданчик,
У  пам’ять  ще  –    перука  під  каре
І  в  сім  замків  маленький  чемоданчик.
Цікаво,  що  там  –    танго,  вальс,  чи  реп…

Можливо,  позбирає  час  уламки,
Забарвить  у  яскраві  кольори
І  вставить  навіть  у  розкішні  рамки.
Перука  стане  скальпом  з  голови,
Нетлінними  залишаться  останки…

Залежить  все  від  волі,  що  згори  –  
Сліди  примарні  від  святої  бранки…

23  квітня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2020


ХОЛОДНІ ОБІЙМИ


Руками  зимними  згребли  в  обійми  стіни,
Вдягнула  маску  Мона  Ліза  із  картини.
Лиш  сонця  пальчики-промінчики  крізь  ґрати  –
В  кредит  життя  твоє,  розділене  на  рати.
Страх  і  умовності,  і  втрачена  реальність,
Як  дим  густий  в  трубу,  –  в  безмежжя  віртуальні,
Коли  не  тут,  а  там  –  "  у  вир  із  головою",
Росте  потенціал,  що  виплеканий  грою.

Скрипить  старенький  млин  в  уста  землі  безводні,
Відкрився  бурґер  кінґ  для  черги  із  голодних.
Гатиться  дужий  цвях  повільно  в  домовину.
Зриває  світу  дах,  стирає  грою  днину.

13  квітня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2020


ЛЮДИНА ЖИВЕ ІЛЮЗОРНО



Людина  живе  ілюзорно,
У  кожного  власна  платформа.
Зазвичай,  між  білим  і  чорним,
До  сірості  зводиться  норма.

Не  завжди,  що  бачиш,  –  реальне,
Не  кожним  сприймається  колір.
У  моді  сьогодні  банальне:
Король  і  паяц  –  в  одній  ролі.

І  тільки  наповнення  Світлом,
У  Слові  зростання  духовне,
В  Любові,  що  лине  над  світом  –
Єдине,  що  справді  коштовне.

Просвітлений  може  змінити
Себе  і  довкілля  невтішних,
Бо  щастя  –  у  вольності  жити,
Не  йти  у  хвості  маси  грішних.

Усе  в  голові,  як  не  дивно  –
Промовисті  вчинки  і  слово,
Бажання  прожити  правдиво,
Любові  зберігши  основу.

З  Творцем  спілкуватись  в  молитві,
Не  пічкати  душу  гріхами,
Що  з  небом  одвічно  у  битві.
Христос,  Боже  Слово  –  між  нами!

3  квітня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

Малюнок  Олега  Шупляка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020


НАД СВІТАМИ


Душа  твоя  літає  над  світами,
(Між  стін  затиснена  лиш  тіла  неміч).
У  бій  вступивши  на  мирськім  татамі,
Де,  вочевидь,  Господь  --  єдина  поміч.

На  вікнах  –  ґрати,  тільки  їх  не  бачиш,
Крізь  дощ  летиш  у  сонячні  обійми.
Мрійливу  й  досі  зберігаєш  вдачу,
Чужі  для  неї  –  зло,  ненависть,  війни.

Душа  твоя  літає  ще  у  снах,
Вона  мудріша  від  всіх  днів  порожніх.
Життя  земне  –  у  безлічі  тонах,
Несе  ліхтар  у  грудях  подорожній.

І  так  важливо  свій  зростити  Дух,
Що  з’єднує,  неначе  пуповина,
З  Високим  Світом  –  око  третє,  слух  –
Зі  Світом  Духу  і  Отця,  і  Сина.

Підносить  Світло  у  безмежну  вись,
Подалі  від  примар  земних  статистик…
(Ліліт  і  Єва,  хтивий  змій  і  рись,
Адам  –  із  глини,  вбраний  в  пальми  листик…)

А  ти  летиш  над  світом  непростим,
Невидимі  шліфуєш  досі  грані,
Знімаєш  з  Кулі  весь  смердючий  грим,
Щоб  вивільнить  джерела  первозданні.

1  квітня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020


БЕРЕЗНЕВИЙ ДОЩ

Цей  березневий  дощ  вже  зовсім  недоречний.
Виття  самотніх  площ  і  вулиць,  повних  зречень.
Шугає  вітер  злий,  по  вікнах  барабанить
І  сніг  із  рук  завій  спішить  зліпити  банер.

Слугує  березіль  останній  день  свій  грішний,
Новини  звідусіль  погрожують  невтішні.
Свинцеві  хмари  знов  стулилися  у  змові.
Чимало  злих  розмов  і  чоботи  –  гумові.

За  сонцем  загляда  похнюплене  довкілля,  
Лиш  приспана  біда  виходить  на  похмілля.
Зігрій,  Світило,  світ  промінням  золотистим,
Даруй  щасливих  літ  на  мирнім  тлі  барвистім.

У  свій  останній  день  глумиться  сірий  марець,
Щоб  випустить  із  жмень  усі  зимові  чвари.
Вбере  красу-  весну  в  рожеве    ніжний  квітень,
В  сукеночку  рясну  –    із  сонечка  і  квітів.  

Плекаємо  міцну  надію  в  день  прийдешній,
Пробудишся  зі  сну  –    надворі  квітень,  перший.

31  березня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк


 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2020


ДНІ ЗА ДНЯМИ

Навшпиньки  день  зіп’явся  і  дощем,
Чи  мо,’  –    із  неба  сірого    сльозами…
Давно  веселість  змита…  Туга  й  щем,
І  чорний  дим  –    фарватер  –  між  гріхами.

Людський  ресурс,  найкращий,  –  проти  зла  –  
Всього  лиш    віра,  маски  і  спецодяг,
Рятують  медики  крихкі  тіла,
Доточує  все  хвіст  короно-  потяг.

Важливо  в  цьому  часі  непростім
Подумати  про  душу,  Божу  силу.
В  столітті  кожному  є  свій  екстрим…
Не  звикли  люди  до  любові,  миру.

Колись  Господь  в  порядок  дикий  світ
Привів,  навчив  законів  і  молитви.
Не  все  дійшло  до  ще  зелених  віт,
За  панування  почалися  битви.

Йдуть  проти  Бога  –  звивин  в  них  катма,
Століття  грішне  –  лиш  Мамона  й  тіло.
Живе  довкілля  вбила  душ  зима,
Клонуються  бездушні  всатаніло.

Навшпиньки  день  –    молись,  Людино,  Ти,
Щоб  Світло  Боже  Землю  просвітило,
Щоб  вибратися  світу  з  темноти,
Розправити  майбутнього  вітрила.

Живій  Душі  під  силу  світ  спасти!

30  березня  2020
м.  Мадрид
(с)  Валентина  Гуменюк




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2020


З ЛИСТА ДРУГУ

А  знаєш,  друже,  нині  випав  сніг,
Що  здався  всім  якоюсь  дивиною…
Мов  душі  –    білим  попелом  до  ніг,  
Згадати  тих,  хто  вчора  був  з  тобою.
За  ніч  пішло  їх  майже  вісімсот…
Хіба  комусь  зробили  кривду-шкоду?
Терплячий  погляд    тільки  із  висот…
Цинізм  підступний  змінює  природу.
Притрушує  ранковий  ніжний  сніг
Порожні  вулиці  конгломерату,
Розчистив  їх  той  вірусний  батіг…
Старим,  повір,  не  хочеться  вмирати.
P.S.
А  знаєш,  друже,  навіть  як  палять,
То  невідомо  з  кого  буде  попіл  –  
Бідахи  з  вулиці,  чи  тих,  хто  «знать»…
Сьогодні  –  в  одній  скриньці,  спільний  клопіт.

27  березня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк
м.  Мадрид

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020


ПРО КОРОНАВІРУС

Бродив,  як  гласив  ще  папірус,
Десантом  закинутий  вірус.
Здавалось,  без  племені-роду,
Убивцям  Любови  в  угоду.
Насправді,  відомо  багато
І  бажано  всім  про  це  знати…
Умислений  розумом  злого,
Щоб  звести  старих  і  убогих,  –
В  гарячку  кидав,  палив  груди,
Вмирали  в  удушенні  люди…
І  далі  вмирають,  як  мухи,
(Нелюба  невістка  в  свекрухи)
Нема  для  них  дихальних  масок,
Повернуть  їх  пенсії  в  касу.
Звелася  на  ніц  доброчинність,
Мамона  розрісся  у  чині.
І  служать  йому  безвідмовно
Тих  кілька  десятків  умовних.
Гуляє  COVID  дев’ятнадцять…
Відомі  уже  років  двадцять
Корони  і  SARS-у,  і  MERS-у,
Що  лиш  додають  COVID  фарсу.
І,  мабуть,  вже  є  антивірус  –
Не  час…Ще  розхитують  віру.
Неначе  ковчег  –  ареверсо,*
Чимало  ще  зродиться  версій…
Планета  –  брудна,  щоб  очистить,
Причинне  прикрили  лиш  листям,
Почали  з  людини  малої,
Вірніше,  –  «  із  топлення  лою»**
Не  лишиться  біобаласту,
Лише  –  обслуговувать  касту.
Звичайно,  тіла  наші  тлінні,
Є  винні,  в  упадку,  й  невинні.
Закриті  усі  в  карантині,
Зростає  лиш  Дух  в  душах  нині,
Бо  єдність  сердець  і  надії,
Всіх  медиків  зладжені  дії.
Багато  підуть,  безперечно,
Не  факт,  що  залишаться  гречні.
Не  факт,  що  на  цьому  і  стане,
Що  мир  в  цілім  світі  настане.
Планета  –  у  хворі  і  морі,
Бо  перед  Творцем  в  непокорі.
Людина  –  згірш  звіра  страшного,
Не  хоче  з  добром  йти  у  ногу.
Сьогоднішній  клич  –  засторога  –
Врятує  любові  дорога.
Залишимось  жити  –  побачим
Чи  стане  цей  світ  більше  зрячим.
Чи  буде  він  більше  гуманним,
Без  всяких  зараз  і  «вулканів»…

Побачимо,  дасть  Бог,  а  нині
Без  праці  народ,  в  карантині.
Агонія  горне  Європу,
Цікавлять  ще  ціни  на  ропу***
Відбудеться  зміна  для  світу,
Дай  Боже,  майбутньому  –  квіту.
Дай  Боже,  очищення  душам,
Всім  водам,  повітрю  і  суші.
Що  можна  зробити  сьогодні?  –
Чинити  лиш  справи  угодні
В  добрі  та  безмежній  любові,
Зростати  в  Господньому  Слові.
Кріпити  свій  Дух  у  молитві  –
Лиш  так  виграються  всі  битви!

*реверс,
**знущання,
***нафта

24  березня  2020
(c)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2020


В ЧЕКАННІ


Тепла  чекаємо…Зійшло  світило  красне,
Проміння  в  душу  влилося  життям  і  ясно.
Прозріння  з  неба  у  найважчий  час,  пророчий,
Щоб  врешті  у  людей  відкрились  вуха  й  очі…

Загублена  краса  земель,  води  і  лісу,
Нові  устави  світські,  щоб  служити  бісу.
Сидить  на  покуті  розбещений  Мамона,
Під’юджуючи  всіх  до  грошей  і  корони.  
Гординя  поруч  –  і  розкішна,  і  пихата,
Й  ненависть  чорна,  що  злом  хухає  на  брата.
Вбирає  дужий  рід  в  корони  і  кайдани,
Так  розростаються  нові  сімейні  клани…
Несе  Мамона  смерть  для  роду,  від  багатства,
Бо  не  у  небо  йде  душа,  а  до  хробацтва.

Кому  ти  молишся  –  з  тим  і  підеш  потому,
Що  зрозуміло  всім,  старому  і  малому.
Коли  душа  твоя  з  відкритим  слухом,  зором,
Зростає  в  правді  та  любові,  все  прозоро,
Коли  нема  личин  грошей,  гординь  бездухих  –    
Врятуються  лиш  ті,  хто  з  Богом,  сильні  Духом.

Чекаємо  тепла,  святої  ласки  з  неба,
Відомо,  як  біда  –  жене  усіх  потреба…

Нехай  молитва  щира  летить  щодень  увись,
Міцніє  Дух  і  тіло  –  здолаєм  смерть,  дивись.
Прости  нас,  Боже  милий,  за  ті  гріхи  земні!
Помилуй,  дай  нам  силу  прожити  дні  сумні,
Коли  на  те  є  ласка  із  Вічности  Небес!
Веди  нас  за  Собою,  щоб  світу  Дух  воскрес!

20  березня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020


ВІД ТОТАЛЬНОГО ШОКУ

                                 І                
Сплескаються  рими  з  тотального  шоку,
Неначе  легені  від  пневмококку.
Прозорість  в  повітря  вплітає  вервечку
Взамін  на  папір,  мило,  маску  і  гречку.
Судомить  і  мозок,  й  застояні  м»язи
На  фоні  тріумфу  в  коронах  зарази.
Нахмурене  небо  прикрило  геть  око,
Незнана  війна  щораз  стверджує  кроки.
Сумління  тріпочить,  як  стяги  від  вітру,
Та  марець  стер  радости,  сміху  палітру.
Зробились  щурами  в  омріяних  норах,
Скрутили  людей  у  сорочку  покори.
Не  вперше  у  піст  Великодній  страждаєм,
Шість  років  тому  крали  сонце  над  Краєм…

Корони  не  просто  вдягли  неклітинні,
Отруту  цю  штучно  створила  людина,
Щоб,  так  як  у  Спарті,  очистить  терени,
Для  праці  –  здорових,  так  вибрані  крени.
Зреклись  постулатів,  що  послані  небом,
Зробилися  всі  ненаситні  в  потребах.
Немає  любови  –  натомість  ненависть.
Добро  підтоптали  зневага  і  заздрість.
Так  легко  убити  короною  в  спину  –  
Не  Бог  нам  наслав  ту  зловісницьку  днину.
І  бавляться  з  людством,  як  із  ляльками,
Як  з  тими  поганами,  чи  байстрюками…

                                       ІІ

Ким  ті  поставлені  –  їх  же  так  мало,
І  не  повірю,  щоб  світло  плекало…
Йде  боротьба  між  добром  й  злом  в  коронах,
Темінь  підступно  вповзає  на  трони.
Змалку  вдягають  усім  окуляри,
Звичні  до  темряви  вбивчої  лярви.

Світло  живе  лиш  у  душах  стражденних,
В  тих,  що  зазнали  біди  і  нужденних,
В  тих,  що  давно  на  землі,  як  у  пеклі  –  
Скровлені  бідні  серця  й  душі  стерті,
Здатні  віддати  свою  сірячину  –  
Ті,  хто  у  собі  зберіг  ще  Людину.

Світ  зависає  над  прірвою  смерти,
Лиш  відвертають  всі  голови  вперто.
Руки  спітнілі  ховають  за  спини,
З  трону  й  корони  –  у  власні  родини…
Думають,    ні,  що  відкриється  Око
І  по  заслугах  воздасться  нівроку.
Світло  у  душах  –  до  Світла  полине,
Темінь  корони  –  до  зла  і  загину.

Крок  наш  останній  –  узятись  за  руки,
Та  всіх  відступних  –  іще  на  поруки.
І  возз’єднатись  у  Світлі,  Любові,
Щоб  відродитись  в  Господньому  Слові.
Світло  й  Любов  –  проти  зброї  сьогодні.
Щира  молитва  –  спасенний  голодний.
Бог  захистить  кожну  душу  відкриту,
Бійтеся,  люди,  трону  й  корита.
Згинуть  довкола,  а  ти  –    уцілієш,
Тільки,  як  правдою  жити  зумієш.

Супиться  небо  у  хмарах  весняних,
Дзвони  не  б’ють,  лиш  з  помешкань  –  Осанна.
Линуть  слова  в  ніжні  душі  пророчі,
Трохи  ще,  трохи  –    й  відкриються  очі.
Тихо,  як  мишки,  сидять  дитинчата,
Бо  –    карантин  і  не  можна  кричати,
Вдвох  –    у  аптеку,  рулити  в  машині,
В  парках,  на  вулицях  люди  –    не  чинні.
Сотні  вже  тисяч  –  в  підозрі  на  вірус,
Люди  вмирати  почали  без  міри…
Шлють  з  піднебесної  поміч  і  маски,
Втішивсь  сусіда,  що  вірус  –  до  Паски…  

Розуму  бракне  у  тій  круговерті.
Боже  Єдиний,  врятуй  світ  від  смерті!

19  березня  2020
м.  Мадрид
(с)  Валентина  Гуменюк








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2020


В БЕЗМЕЖЖЯ ВІЧНОСТИ

Кров  запеклась  на  сірому  камінні,
Нахмурило  Світило  сяйний  лик.
Забрало  небо  душі,  що  нетлінні,
Довкілля  розірвав  прощальний  крик,
Розтанувши  в  зимовому  промінні.

Один  лиш  постріл  і  нема  життя  -
Смертельний  гріх  убивці  проти  Бога.
Не  ставить  на  коліна  каяття,
Не  до  добра  спроваджена  дорога
І  не  дійти  душі  цій  до  пуття.

Смакує  кров  невтішник  безсоромно
В  тих  оргіях  диявольських  корон.
Пливе  нещасний  на  хисткім  поромі,
Де  злу  споруджено  розкішний  трон,
Туди,  де  час  лишається  на  зломі…

Волочить  темінь  в  темряви  пащеку.
До  Світла  світлі  крила  піднесуть
Тих,  що  не  думали  про  небезпеку,
Що  боронили  Край  і  правди  суть.
Птахами  білими  -  у  путь  далеку…

В  безмежжя  Вічности,  Любови  путь.

26  лютого  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2020


ДОЛЯ - ЕСЕ

 
/Присвята  Лесі  Українці/

Русява  дівчина  тендітна,
Великі  очі  --  в  колір  сині,
Що  з  віком  стали  небом  синім.
Душа,  надією  розквітла,
Безмірно  дарувала  світу
Поезій  перли  золоті.

Напровесні  букетик  ніжний
Всіх  первоцвітів  білосніжних  –    
Як  промінь  теплий    днів  пустих.
І  світло  віршів  дивних  тих  –  
З  душі  величної,  ясної  –  
Де  очі  Мавки  у  лісах,
Де  одержимої  краса
Ступає  по  слідах  Месії,
Любов’ю  небо  землю  сіє.
Де  Гейне  і  Гюго,  й  Мюссе...

Де  рідний  край  в  ранимім  серці
І  рими  у  нестримнім  ґерці,
Де  так  багато  і  про  все,
І  творча  доля--  мов  есе.

25  лютого  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020


ІЗ ДУХУ КОРІННЯ

Батьками  плекалась  безмірна  любов  ще  з  колиски,
(Коріння  міцне,  на  гілках  молоденьке  вже  листя).
Найкраща,  поетом  звеличена,  мова  пісенна  –  
Назавжди  в  серденьку,  як  і  Україна  стражденна.
Життя  закидає  на  різні  стежки  та  дороги,
За  рідне  своє  розривається  серце  з  тривоги.
В  чужині,  буває,  здобудеш  освіту  і  статус,
Ось  тільки  у  крові  несеш  материнську  лиш  плату.
І  клич  голосів  рідних  душ,  що  злилися  з  віками,
І  справжня  любов,  що  дісталась  від  Неньки  і  мами
Та  істини  світло,  що  рід  просвітило  і  світить,
І  доля  предивна  –  з  тернин  розпустилися  квіти.
З  коріння  –  у  крону  ці  вісточки  генні  первинні,
Із  духу  коріння  дається  душа  і  людині.
Код  роду  буває  у  славі/  неславі  –  так  різно,
Нащадкам  прославити  рід  свій  ніколи  не  пізно.

Плекайте,  даруйте  любов  у  примхливім  щоденні,
Бо  досить  підступні  бувають  моменти  буденні.
Надбати  і  втратити  легко  у  спірнім  балансі.
Насправді,  не  так  і  багато  щасливих  є  шансів.
Шануйте  коріння,  код  роду  і  нації  код,
Нехай  процвітає  наш  Край,  волелюбний  народ.

22  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

Художник  Олег  Шупляк







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020


ЗИМОВІ СВЯТА


Ой  багата  на  свята  сніжна  зимонька  свята:
Казка  в  нічку  на  Андрія,  щедрий  дідо  Миколай,
Рік  Новий,  Різдво  Христове,  чи  Старий  новий  стрічай.
Колядуй,  води  Маланку,  засівай  на  Василя,
Та  й  водичка  Водохрестя  на  землі  людей  зціля.  
Ці  свята  –    у  грудні-січні,  а  у  лютому  малім  –  
Стрітення  Господнє  зично  з  церкви  завітає  в  дім.
Пам’ятайте  освятити  воду  і  свічки  товсті.
Будете  ви  їх  палити  в  громовиці  голосні,
Діточки  щоб  не  лякались  і  худоба  в  стайні  теж.
Врешті,  силі  тої  свічки  не  встановлено  ще  меж,
Свічка  стрітенська  –  як  світло  дивне  Господа  з  небес,
Оберіг  упродовж  року,  здійснення  надій,  чудес.
А  водичка  –    як  Йорданська  –    помічна,  цілюща  втім  
Проти  хвору,  ока  злого,  на  здоров’я,  щастя  всім.
Не  така  вже  й  норовиста  у  природі  та  зима
І  палітру  свят  барвисту  роздаровує  сама.
Зачаровує,  чаклує  і  мережить  на  вікні,
Лине  в  небо  «Алилуя»  у  святім  зимовім  дні.

10  лютого  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020


ГАРЯЧА КРОВ

Гаряча  кров,  як  маки,--    на  бруківку.
Згубили  коні  світлих  днів  підківку.
Злітали  в  небо  душі,  мов  птахи,
І  дим  горілих    шин  святив  дахи.
Пливли  щодень  качата  по  Тисині,
Минуло  вже  шість  літ,  а,  наче,  нині...

Болить  і  рветься  серце  із  грудей  –  
Чимало  вже  довкіл  нових  ідей,
Які  стирають  в  порох  світлу  пам’ять
І  душі  замуровують  у  камінь.
Злітаються  шуліки  –    ті,  чужі  –  
Пішли  качата  знову  під  ножі...

У  небо  –    черга  з  чистих  душ  самотніх,
Поповнюють  ряди  в  Небесній  Сотні.
Крильми  тримають  небо  України,
Щоб  вільний  дух  козацький  не  загинув.
Стискається  весь  простір  до  Майдану,
У  докорі  німім,  протистоянні  клану…

Не  б’ють  у  дзвони,  вивітрився  дим,
І  що  тепер  сказати  молодим?..
Майдан  лишився  свідком  віковим
І  докором  світлини  лиш  на  нім.
На  них  –    Герої,  всі  вони  живі      
У  небі,  в  душах,  в  мудрій  голові.

Бог  кращих  забирає  попервах,
За  ними  –    слава  в  справах  і  словах.
Вони  життя  віддали  в  одну  мить,
Щоб  духу  вольному  не  зникла  нить,
Щоб  нас  не  стерли  з  карти  на  Землі,
Щоб  пам’ятали  нинішні  малі.

Герої  в  небі  –  янголи  святі,
І  душі  їхні  –  в  світлі  золотім.
Хистять  Країну  єдности  крилом
У  повсякденній  боротьбі  зі  злом.
Як  мужні  вої  –    з  Господом  своїм.
Герої  не  вмирають!  Слава  їм!

17  лютого  2020
(с)  Валентина  Гуменюк







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2020