| Сторінки (3/242): | « | 1 2 3 | » |
Почути голос твій й забути, що живу.
Розбити день свій відголоссям на хвилини.
На кроки . Вдих і видих. Половини
Душі і серця. І тії людини,
Що все життя так переполовинив,
і все, що безоглядно так люблю.
Побачити тебе і розчинитись в миті.
Із нею злитися в єдиний жмут тепла,
Що огортає кожен клаптик тіла
І заспокоює... Так боязко, невміло.
Мов теплим воском , кров’ю розлилась
Моя любов , росою ранків вмита.
Відчуй мене. Відчуй усе, що змовчу,
Чого ніколи не зроню із вуст.
Усе, що крізь роки несу,
Чим дихаю і чим живу,
Я донесу, не надірвусь,
Бо я любила...
І люблю тебе.
До болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
ось відкорковую останній день зими
і захлинаючись п'ю її останні миті,
а вона ,ніби безжальне і непосильне мито,
здирає з мене одяг сірого настрою. і димить.
пашить, розчервонілась вся червоним заревом,
парує стрімкими потічками безсоромних сліз,
створючи враження ілюзорно-кумедного марева
там , де вже тиждень чи два , як ожив молодий верболіз.
все ще дихає в мене колючками - візерунками інею,
все ще хапає за руки і боляче стискає легені холодом,
перемерзлими вітами.молить мене нахабно-уклінно,
не пускати до серця так рано весну і молодість.
і підступно так,тихо, не питаючись навіть дозволу,
вже поспіхом гортає назад свої крижані сторінки
вже уявляє мене безнадійну під теплою вогкою ковдрою
там, де каву пролито й ранкові згоріли грінки...
а мені...вже війнули в обличчя перші провісники мрій
і нашіптують прямо в мозок, що зовсім скоро завесніє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Повільно завмирає день
і дощ змива старанно наші негаразди.
Серед цієї тиші й тисячі імен
До мене озивається твоє,
Немов живу я цього дня востаннє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Тихіш за тишу попрощаюся з тобою...
Цілую подумки куточки твоїх вуст...
Торкаюсь поглядом, що сповнений любов'ю,
твоїх очей.Тепла твоїх долоней...
Пробач мені за те, що я люблю.
Що пам'ятаю кожен звук і подих,
що й досі погляд твій ловлю не на собі,
за те, що сон мій коло тебе бродить
щоночі. Так болить і знобить,
й шалено хочеться згубитись у юрбі...
І заховатися у снах некольорових,
мовчанням тишу розбиваючи щораз,
коли так хочеться тебе побачить знову...
І доки вогник той у серці не погас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Чомусь болить, як я тебе побачу!
Чомусь хвилююся , як поруч десь є ти!
Буденне все уже не має значень,
бо ти один - причина самоти.
Для мене ти - моя любов і зрада.
Лечу з твоїм ім'ям в непізнані світи...
А спокій мій твої лиш очі крадуть
і ти один причина самоти.
Даремно я тебе не помічати
між інших намагаюся , бо ти
примушуєш мене завжди мовчати,
що саме ти причина самоти,
що саме ти - межа моєї мрії,
моєї нездійсненої мети...
Запам'ятай, що я уже безкрила
і те , що винен в цьому тільки ТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
В житті так трапляється часом:
щастить, а тоді - не щастить!
Ще довго залишиться згадка
про слово просте і про мить.
Залишиться в пам'яті спогад
про теплі долоні твої,
дарма, що ти зараз не поряд,
що будять не нас солов'ї,
для мене тепер не важливо,
що ти не зі мною, бо все,
що нашим було , стане нині
тепер лише тільки моє...
Я в серці навік заховаю
цю пам'ять про нашу любов!
В житті так ось часом буває:
спізнився...і поїзд пішов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
На світло із твого вікна
Годинами могла б дивитись.
Я так і не змогла навчитись
Летіть без одного крила.
Без маяка пливти у морі,
В буденності без мрії жить.
Я не навчилась нелюбить
Тебе і в радості і в горі!
Мені без тебе не збирать
Ні враннішню росу , ні зорі.
Без тебе я, немов би хвора
І сенсу видужать нема.
Нема бажання прокидатись
І не для тебе жить щодня.
Тебе од серця не однять
І я готова все віддати
Все до краплиночки, до дна.
За погляд твій.Молитись нишком.
Годинами могла б дивитись
На світло із твого вікна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Відлуння теплої зими в твоїх долонях,
У погляді печалі глибина.
У тому не твоя вина,
Що заживо мене хоронять
Мої ж безглузді почуття.
А може сенсу в них сповна?
Ми зрозуміть лише не можем?
Ти назавжди лишився схожим,
Хай роки зморшки дрібно множать,
На мрію усього життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Промінчиком сонечка лагідним вранці
Торкнусь,мов вустами, тих вуст, що , як мед.
Життя , ніби потяг, летить мимо станцій.
Чим далі від тебе.
А серцю не страшно.
Воно не болить. Воно просто - твоє!
Згребу, як непотріб, всі спогади в ранець.
Про час, коли в серці не бУло тебе.
Й лишу його десь , серед тих полустанків,
Де потяг на хвильку зупиниться ранком
І знову назустріч тобі попливе.
Той потяг, куди б не заносила доля,
Весь час повертається в рідне депо.
А ти став для мене тим замкнутим колом,
Яким я біжу вкотре знову і знову
І зламане випростать мрію крило.
Тамуючи біль і ковтаючи сльози,
Я знову пишу про свої почуття.
Любові цієї забути не зможу!
Ти саме вона , а не просто так - схожий.
Ти мрія.
Ти сенс.
Ти є просто життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Все навколо якось раптово змінилось.
Частіше стали зустрічатися усміхнені люди з відвертим яскраво-чистим поглядом, частіше помічаєш, що діється навколо тебе, прислухаєшся до слів, звернених до тебе лише для того, щоб почути твій голос.
Незрозуміло, з яких таких причин, ти прокидаєшся вранці з вражаюче чудовим настроєм, бажанням танцювати і робити добро за так. Якесь дивне тепло з кожним днем все більше і більше розливається по твоєму тілу, немов теплий віск, а часом - немов пекуча лава.
І дивлячись на сірі, вологі , непривітні вулиці із вікна старого як світ тролейбусу, ловиш себе на думці, що всі ці зміни легко пояснити.
Просто увесь світ стрепенувся у передчутті тепла.Квола, стомлена незатишною зимою, ти звертаєш свій погляд у небо, чекаєш, що саме сьогодні воно стане трішечки по-весняному блакитнішим.
Просто ... Ти - жінка.
Ти найперша відчуваєш, як прокидається навколо тебе увесь світ, як починає вирувати нестримне життя у всьому, чого торкається твій життєдайний погляд.
Ти пишно квітнеш, лиш тільки сонячний промінчик затримається довше звичного на твоєму обличчі.
Ти випромінюєш лагідне сяйво ніжності, варто лишень натякнути тобі на любов.
Ти ладна обійняти світ своїми теплими долоньками за те, що хтось зовсім незнайомий подпрував тобі сьогодні комплімент.
Ти - найтендітніше створіння, яке ,однак, має вдосталь сил, щоб прикрашати своїм єством похмуру буденність і бути матір'ю всьому прекрасному.
Тебе вітає увесь світ.
Тебе вітає сьогодні весна!
(мамі до свята 8 Березня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398030
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.02.2013
До смерті зацілуй мні душу,
що знов вмивається пекучими сльозами.
Ти нелюбовію своєю серце мучиш,
воно, мов перестигла груша,
ось-ось впаде й розіб'ється. Роками
несу в собі цю тишу і печаль,
і б'юся об глуху стіну мовчання,
шукаю відгук в льодяних очах,
вкриваю подумки цілунками вуста
й шукаю відповідь : чи є воно - КОХАННЯ?
Чи є воно? - волаю на весь світ,
хоча вуста не сколихнули тиші.
Яке воно?Як яблуневий квіт,
як пташки перший стриманий політ,
чи буревій, що над ланами свище...
Чи є воно у світі цім? Нема.
ТВОГО кохання не існує просто!!!
Моему ж серцю треба стать дорослим...
Здається, жити мріями вже досить
й палать любов'ю до живих примар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Хвилинами рахуєм почуття...
А їм як у кіно , немає ліку.
Чи є , бодай одні, на світі ліки,
що зцілюють поламане життя?
Їх , мабуть, не придумав ще той вчений:
скалічений, розчавлений, чужий;
на ньому , як прокляття те, лежить
тавро любові - гордо нічиєї.
Він теж пізнав цю гіркоту на смак,
тому і досі ліки не придумав.
Невиліковний той , хто дійсно любить
і кожен має це пізнати САМ...!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Коли зима не відпускає,
кружляє сніжно у душі...
Зігрітися скоріш спішіть
у променях, що сонце лляє!
Гаряче сонце почуттів
розкаленим Старим Ярилом
розтопить товщу всіх снігів
й напне червонії вітрила.
Їх враз підхопить вітер змін
веселим весняним потічком...
Зимі прощальний ваш уклін -
вона не може бути вічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Чи може так було і треба?
можливо так, а може й ні.
По- літньому вже вбралось небо,
а ти мене не відпустив.
І не лишив мені надії,
не розбудив мене од сну,
так довго почуття летіли...
Тепер по ілистому дну
крильми черкають і несила
піднятись їм із глибини.
Я ж так молила і просила:
якщо не любиш – відпусти,
не муч і не прив”язуй щільно,
а ти мовчав , не чув, терпів.
Та я так довго вже невільна,
що волі вже боюсь ,як снів.
Бо ти у снах отих царюєш
давно, існує скільки світ,
і я завжди тебе ревную,
незмінно уже стільки літ.
Можливо так і має бути
Й змінити щось не в змозі ми.
Я не змогла тебе забути!
Ти так мене й не відпустив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Моя фантазия, мой крик,
моя безудержная радость,
Мой день и ночь, твой свет – мой блик,
Средь строк моих любимых книг,
Я вслед за ним по жизни крадусь.
Мой вдох, мой взгляд, прикосновенье,
Мой теплый , нежный поцелуй,
Что словно не одно мгновенье,
А вечность, слышишь ? Продолженье
Невидимых , но цепких рук.
Мой сон, мечты, воспоминанья,
Мое непознанное Я,
И страсть моя и огнь желанья,
Мое раскаянье , страданье
Все-все в тебе , любовь моя.
Все это ты. Сомненья нету.
Тобой одним теперь живу,
Душа, как тень по белу свету
Всё в лица смотрит: где ты, где ты?
Безмолвно шепчет в темноту:
Я буду ждать тебя.
Я жду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396641
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2013
Ти вже нічого не лишаєш по собі!
Лише якусь самотність, порожнечу
Й до сліз пекучий , невимовний біль,
Бажання зникнуть, як зникають речі
Із побуту. А я з твого життя...
Безболісно, тихенько, непомітно,
Без сліз. Без дотику. Без муки каяття.
Без спогадів про незабутні миті.
Без відчуття смішного дежавю,
Що це було колись, що я вже обіцяла.
Ти знаєш певне як тебе люблю,
Та ця любов на присмак, ніби кава:
І ароматна , і солодка, і гірка,
Хмільна й гаряча, що аж пухнуть губи.
Дожити б до останнього ковтка...
Це почуття мене , напевне, згубить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
вже не молю і не прошу.
і твій тривожу рідше спокій,
а в серці глибоко ношу
свою печаль, як світ широку.
вона безмежна, як Усесвіт,
кінця і краю їй нема,
від неї почорнів і хрестик,
змарніла змучилась душа.
заплутались думки і речі,
очей несила підвести,
на руки гляну – мов старечі,
я в них так мріяла нести
тобі свою любов і ласку,
турботу, радість, світлий день...
твій будень - у чарівну казку.
хотіла б я ,мов карусель,
своїм коханням закрутити,
із розуму звести , плестись
в твоєму серці, ніби квіти,
як з дерева летять листи
і стеляться тобі під ноги,
шепочуть крокам щось услід,
прислухайся, тож я тобі
благословення у дорогу,
в життєву путь прошепочу.
Вже не молю і не прошу,
А тільки мовчки на порозі
Чекаю на знайомі кроки,
Чекаю на любов твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Запеленали небо серым облака,
Сомкнули тучи грозовые руки,
Дождь , как серебряная прочная леска,
/Он вдохновения который день искал/
Всё плёл прозрачные до неприличья юбки.
Из чистых капель диадемы мастерил,
Развешивал повсюду украшенье,
И жемчуг перламутровой росы
Так бережно на травы разложил,
Не потревожив выси отраженье.
А сотканные платья серых луж
Такие длинные расхлюпывают шлейфы
И так надрывно, чувственно поют
Свою весеннюю тревожную хвалу
Непереслушанные дождевые флейты.
Взрывая небо, долгожданный луч
Вдруг выхватит среди прямых полосок,
Пронзительно зовущий из-за туч,
Неторопливый журавлиный ключ,
Сплетавший дождь в тугие ленты –косы.
Он медленно спускает под крылом
Весну в венке из голубой пролески,
Пускай ворчит за облаками гром
И тёплый дождь натягивает леску…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393562
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2013
Я знаю, що подобаюсь тобі!!!
Про це говорять твої сині очі
І погляд, переповнений журби...
І ще чогось, що серце так лоскоче.
Ти знаєш, що подобався мені.
І почуттів своїх від тебе не сховати.
Мені дай тільки певне пригадати
Усі ті радісні й такі яскраві дні.
Було їх ніби зовсім небагато,
І ми були ще юні-молоді,
Та тільки спогади, як кола по воді,
Усе пливуть і їх не наздогнати.
Не зупинить ,нажаль ,плин часу і подій.
Усе минуло і ,нажаль ,ніколи
Ми не повторимось з тобою у житті,
Ми пропливли по ньому, ніби по воді,
Лишаючи по собі тільки кола.
Ті дні минули , як би не просила,
Не буде їм хмільного вороття,
Де посмішка, душі і серцю мила,
Мов келих , переповнила життя.
Я знаю, що подобаюсь тобі.
Про це говорять твої сині очі
І теплий погляд сповнений журби
І ще чогось, що серце так лоскоче.
Ти знаєш, що подобався мені.
Колись це мало значення по суті,
А зараз ми з тобою не самі –
Та один одному подобатися будем:
Від цього не подітися нікуди....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
Осталась капля едкого сомненья,
а так... давно всё решено...
Сгорели в страсти слов поленья
в одно короткое мгновенье
и пролилось любви вино.
Вмиг превратилось просто в хлам
всё-всё, что пряталось у серца.
Вот пью теперь совсем одна,
делённые напополам,
любви хмельные мегагерцы.
И задыхаюсь , и давлюсь,
но делаю глоток последний -
похмелье дикое ловлю!
И вот он - свет - в моём раю,
единственном во всей Вселенной!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393243
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2013
Приоткрывая занавес души
И щурясь ослепительному свету,
Мой внутренний актёр ,скуля ,просил:
"Давай окрасим сердце фиолетом!
Давай под грим следы входящих ран
И жуткие на нём кровоподтёки.
Поправим свет люминисцентных ламп
И приступаем собирать осколки.
Заштопаем , замажем, подведём
Чуть залатаем лоскутами кожи,
Запудрим отпечатки все на нём...
И сердце вновь - на новое похоже.
Влюбляйся , жги, ныряя с головой,
Да только помни - эти швы не вечны...
Что фиолет смывается слезой,
А пудра сыпется от слов остроконечных!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393242
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2013
Непрохана, нежданна , нетвоя,
Хвилююча , тривожна і уперта,
Готова за невдячне почуття
По-справжньому віддать своє життя,
Готова через нього хоч би вмерти!
Готова, пробачать, чекать.Листи
Писать у небуття, у порожнечу,
В долонях сонце почуттів нести,
Мереживо думок своїх сплести
У шаль, що ляже на кохані плечі
І спокоєм зігріє їх.Як сном,
Огорне тишею і лагідно нестерпно
Торкнеться серця полохливого твого...
Думки і вчинки - тільки на добро.
А спогадів і пам'ять не зітерти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
Не ризикуй життям ,коли того не варта
Твоя пожертва в плині часу й мрій.
Не став свого життя на карту,
Тобі не вистачить ні сили , ані гарту
З упевненістю подолати біль.
Життя не стримне і воно ,як осінь.
Оманливе. То тепле ,то пусте.
Не випробовуй долю і вона у коси
Твого шовкового і дивного волосся
Ні сивини, ні смутку не вплете!
Живи як є. Живи як вмієш – просто.
Живи як ти до цього часу жив.
Нехай життя твоє таке дрібне ,як просо,
Зате услід ніхто не гляне косо,
І ти не знатимеш людських образ і кривд.
Живи і мрій,
Живи ,мов день - останній!
Бери усе ,що нам життя дає!
Завжди в усьому звісно є хтось крайній...
Цей світ ,він ,безумовно ,гарний,
Коли щоранку сонце на світанку
З-за горизонту радісно встає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
Так важно научиться ждать!
Безропотно, безстрастно, долго.
Как исполнение обязанности, долга,
Так важно научиться принимать
Миг ожидания. Пускай бывает горьким,
Пускай напрасным и ненужным, но...
Есть в ожидании жалящее звено -
Ты чувствуешь, что жив! А скольким
Не довелось по жизни осознать,
Что он живой , а не смертельно болен,
Что он раскован. Он свободен.
И волен говорить, молчать,
Прийти на помощь и на помощь звать,
И знать, что непременно смогут
Помочь в беде и проводить в дорогу,
И с нетерпеньем снова будут ждать...
Так важно научиться стать
Желанным гостем в неизвестном доме,
Чтоб в сладкой неземной истоме
Седого сна так явно понимать,
Что всё, чему учила мать,
Поможет жить и научить другого.
И это так невероятно много,
Когда ты можешь и умеешь ждать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391481
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2013
Я в свежескошенные травы упаду!
к твоим следам губами в поцелуях,
себя не помня, страстно припаду,
не замечая, как зловеще дуют
ветра измен, ветра лихих обид...
а помню только неземную нежность.
Земля успела в этот час остыть
и небо ,светом возгораясь реже,
мне дарит пропасть безымяных звёзд...
средь них твоя одна навек...
я так тоскую!
и потому ,сквозь горечь этих слёз ,
твои следы в траве в беспамятстве целую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391479
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2013
Вже не тебе боюся, а твого мовчання,
Невпевнено-квапливої ходи,
Тривожних снів в ранковий час світання,
Бажання випити тебе, немов води.
Боюся погляду твого у саму душу,
Коли підкошуються ноги, мліє світ.
Боюся що злечу. Немов в калюжу
Злітає по весні вишневий цвіт.
Боюся згаснути, перегоріть, як тріска,
Перетворитися у збайдужілу тінь,
Що все, що відчуваю, стопче лінь,
Буденність і жура. Лечу на світло,
Мов той метелик, і горю в огні
Своєї нескінченної до болю,
Нікому непотрібної любові...
На дні без ліку змінюються дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Наснилося, що падаю у прірву .
Яка бездонна і тягуча порожнеча...
Такі складні, здавалось звичні речі
І їх чомусь так важко з серця вирвать.
Я падаю . А може я лечу?
З страшною швидкістю , аж дух перехопило,
Зажмурившись і склавши свої крила,
Як лебідь – грудкою об землю – заплачу
За дар кохати. За мовчання силу,
За терпкий присмак поцілунку. За любов.
За те, що я в собі її носила,
А ти її шукав і не знайшов.
Ти непомітив, а вона з тобою
Увесь цей час, усі роки була.
Незмінна тінь, що тихою ходою
Всі перепони впевнено здола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Допоки я пишу тобі вірші,
Допоки думаю про тебе поетично,
Допоки ти живеш в моїй душі,
Моя любов до тебе буде вічна.
Допоки серце вибиває ритм
Твого наймення серед кіп журналів,
Я буду посмішку очей твоїх любить,
Твої вуста любить не перестану.
Допоки я біжу до тебе в снах,
Допоки простягаю тобі руки,
Допоки жеврію ще на твоїх вустах,
Мине невчасна мовчазна розлука.
Допоки мріяти іще достане сил,
Допоки можу відчувать і жити,
Допоки хтось не поламає крил,
Я буду кожну мить -
а в ній тебе -
любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
раскидаю вокруг
горящие угли памяти...
так шипят и вплавляются монотонно
и в плоть , и в ткань.
и от муторной боли затёрлась незримая грань
между жизнью и смертью ,
что склеены вязкою камедью.
как больная,
рисует фантазия кистью по чёрному
безымянно-иглистые пятна просроченых грёз,
так стремящихся к солнцу и свету
буддистскими омами,
но едва ли возможно их вырвать из плена Оз.
заливаю свинцом безразличия
мечт червоточины
и руками в кагаты -
опавшие листья надежд...
оголённые нервы…
без нимба.
без белых одежд.
раскраснелось и выдохлось сердце от звонких пощёчин.
опустились безвольно верёвками
кисти упрямства.
разжевав , разложила по полочкам горечь и мёд.
упакую ,пожалуй, в античный тугой переплёт
все резервы любви и её бесконечного хамства!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387831
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.12.2012
Полнеба синего...В полнеба - осени...
И горизонт окрашенный в дождливость серых туч.
А блики солнца красного по облакам раскрошено...
Их птицы перепуганно клюют.
А там, где тихо шепчутся за краем мироздания
Чудные сумасшедшие, нелепые (как мы),
сидящие на облаках , как в зале ожидания,
смиренно уповают на запахи весны...
И раскалённый Огненный к закату снова катится,
не замедляя скорости разбега колеса,
а те, что смотрят с вечности, сидят и улыбаются
Весенним чудесам!
сорвалась капля с облака и ,отражая радугой
весь мир огромный красочный в прозрачном хрустале,
летит с весёлым лепетом. С дождём перекликается.
к припавшей пылью зелени и жаждущей Земле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2012
День отшумел обычной суетою,
Хлебнула ночь туманов над рекой.
Ты пахнешь нежностью, свободою , покоем
Моя любовь!
Вдохну тебя и стану словно птица,
И будет воздух петь мне под крылом:
Простор – безкрайний! Счастье – безгранично!
Моя любовь!
Глотну тебя и оторвусь от мира,
И станет вечность достояньем снов!
Меня укутает в свои большие крылья
Моя любовь!
Согреюсь в них и расцвету, как поле,
И сердце вздрогнет – закипает кровь.
Я слушаю тебя, как шум прибоя
Моя любовь!
Смотрю в тебя и сил нет оторваться,
Коснусь тебя незримою рукой,
Любуюсь образом твоим – любимым – вкрадце,
Моя любовь!
Срываюсь в пропасть от прикосновенья
И ищут губы поцелуев зной.
Моё богатство, радость, наслажденье
Моя любовь!
Уходит ночь неслышно восвояси,
Рассвет шумит уже обычной суетой.
Твой аромат всех ароматов слаще
МОЯ ЛЮБОВЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387549
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2012
Сентябрь.
Листвой играет ветер.
Она кружится золотым дождём.
Уйдёт и эта осень,
Золотая,
В вечность…
Потом.
Сегодня бесконечность
В её параде золотом.
Сентябрь.
Багровый, жёлтый, рыжий,
Душистый в яблоках его осенний сад.
Тепло и солнце в жёлтых листьях ближе,
Последний луч заботливо всех лижет,
Дурманит ароматом виноград.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387281
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012
Ты слышишь?
Слышу...
Капают минуты...
Хоть на часах давно сломались стрелки.
Пишу тебе
до «невозможно» - мелким,
чтобы под весом мыслей не согнуться!
Пишу тебе…
Слова.
Перо
со скрипом...
О том ,чего совсем не может быть.
Натянута звенящей белой ниткой,
как в сухарях обвалянная Жизнь.
Застыла вся. Отряхивает крошки.
Глаза наивные. Огромные как мир.
Какая всё-таки во мне погибла кошка…
Как много в сердце незашитых дыр…
Ты слышишь?
Нет…
Давно сгустился вечер.
И опустел , и отшумел , затих.
И я спешу сама с собой на встречу…
Звенит натянутая белой нитью Жизнь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387280
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012
Заалел на востоке весенний растрёпаный день,
Заскользило лучами по дымке небесной Ярило,
Лепестки облаков обронила ,отцветши, сирень,
Ты сидела у моря на мокром песке и курила.
Задыхаясь, глотала, как воздух, седой никотин,
Что-то тихо шептали, дрожащие нервенно губы,
И душил , словно петля, смешной меховой палантин,
И душили слова, барабаня в сознание грубо.
Расплескались вином по бокалам букеты из чувств,
Ты пила их , как воду, всё больше и больше пьянея...
Облетели мечты, словно осенью розовый куст.
Ты сидела у моря, курила. И просто жалела.
Ты считала минуты, сливала их в чашу весов,
Где все"против" и "за" на мгновенье на равных застыли.
Ну ушёл он.И что? Ну и чёрт с ним!Ушёл так ушёл!
Всё равно ты его , если чесно, совсем не любила.
Он сидел , как дворняга, у сердца и ног на цепи,
Приносил тебе тапочки утром к постели дыханьем согреты,
И когда ты молчала, он жутко, по-чёрному пил,
И со злости срывал золочёные с плеч эполеты.
Ты держала его словно вещь у себя - про запас.
Всё твердя при других (про себя), мол, авось, пригодится.
Направляя тебя, вечно рядом, как верный компас,
Вёл за руку по жизни сквозь будней лихих вереницу.
Был надёжным и прям до оскомины в скулах хорош
И тебя эта правильность так по ночам выедала.
Вот сегодня опять этот бред. И тебе не спалось,
И мелькали в глазах, словно в поезде, кадры вокзалов .
Ты сидела у моря...Где гулко рокочет прибой,
Зябко кутая тощие плечи смешным палантином.
Он принёс тебе чай.Твой любимый зелёный. С иргой.
И в глазах отразилось - не слушай, что я не любила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386509
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2012
не проростить тебя в моей душе...
сто лет назад тебя искоренила!
так долго ныла по тебе да так уныло,
что даже мысли о тебе теперь знобят,
настолько сильным оказался яд
вселенского больного безразличья,
что побледнело и твоё обличье,
и твой небесный до недавна взгляд...
запомнился навек лишь тот разряд
немыслимо приятной сладкой боли,
что поразила сердце тысячами молний
в тот яркий день сто лет тому назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386508
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2012
Сердитое небо нахмурилось и в один момент стало как-то совсем неуютно и даже страшно. Тяжёлые тучи добросовестно затянули небо, делая его низким настолько, что казалось, можно достать до него рукой, едва лишь станешь на цыпочки. Холодный пронзительный ветер сорванцом гонял по Земле, поднимая клубы морозной пыли и обрывая последние листочки с деревьев, избавляя их от оставшихся деталей летнего туалета.
Серый день уж больно смахивал на ранние летние сумерки. Только резкий холод с порога отрезвлял сознание и возвращал к реальности – за окном ноябрь.
Поздняя осень. Погода с нею вечно не в ладах. Оттого-то хмурое небо и прячет от скучной и сварливой осени рыжее солнышко – чтоб неповадно было. Может опомнится. Серый пейзаж за окном угнетал даже самых ярых оптимистов, и они, кутаясь в свои пальто, стремительно несутся домой, смотря исключительно под ноги, дабы не споткнуться и не увидеть тех ужасов, что натворила осень, чтобы поскорее окунуться в сладкую негу домашнего тепла и уюта, напоминающих так явно о лете.
Скупой солнечный лучик разорвал на мгновение тучу и осенний день, щурясь внезапному свету, заиграл яркими бликами. Мгновенье – и снова мгла.
Тучи по-прежнему грозно нависают над землёй и кажется вот-вот разразятся неистовым плачем. Колкий ветер утих, но только для того, чтоб через миг взреветь с удвоенной силой. За окном разыгралась настоящая непогода.
Одинокий прохожий, сутулясь и что-то бормоча под нос, почти бежал, на ходу подхватывая полы плаща, развеваемые ветром, желая успеть укрыться до начала ливня, неминуемость которого предвещал пропитанный влагой воздух. Но не успел он добежать до угла ближайшего дома, как небо прорвало: холодные капли разорвали зловещую тишину и распугали последних запоздавших прохожих.
Ругаясь в ответ дождю, они смирились с неизбежностью и с тупым безразличием подставляли озябшие плечи под жестокие ледяные капли. И вдруг... Одинокий прохожий, кутаясь в плащ, одетый не по погоде, остановился, разинув от удивления рот.
Лица людей, попавших в непогоду, просияли и сверкнули измученными улыбками.
В тяжёлом воздухе в каком-то дивном танце закружилось пушистое белое чудо.
Это небо одарило землю за многодневные дождливые страданья – снегом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386231
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.12.2012
За окном шелестел последний августовский дождь, рисуя странные узоры на стекле. Мелкая роса укрыла холодный ночной подоконник. При свете луны казалось, будто он щедро усыпан самоцветами. Чья-то невидимая заботливая рука разрисовала кромешную мглу яркими бликами жёлтых пятен уличных фонарей, отчего заоконный пейзаж казался ещё более таинственным, загадочным и завораживающим.
Ночная тишина была нарушена музыкой дождя.
Она проснулась. Ленивая усталость тягучей сладостью пробиралась в душу, зябко обволакивая плечи. Подумалось о том, что ничего не снилось. Странно, обычно видения заполняли собою пустоту её сна: яркие и красочные, они нередко ставали для неё желанным жизненным наваждением.
- Ты спишь?- звуки собственного голоса испугали её, разорвав внезапно тишину. Но тишина не ответила. Дождь с новой силой ковылял по мостовой. На чуть пожелтевших, толи от жары, толи от света лунной ночи, листьях погрустневшего парка, дрались дождевые капли, гулко падая и с грохотом разбиваясь об асфальт. Из глубины комнаты донеслось какое-то ворчание. И ей показалось, что тишина ответила: «нет».
- Ты слышишь? Музыку! – не зажигая свет и не дожидаясь ответа, уверенная в том, что её слушают, она легкой поступью подошла к окну и , вглядываясь в темноту, стала завороженно слушать дождевую симфонию. А летний парк, казалось, сбросил свою вековую усталость, старательно подбирал невероятную гамму ночных звуков и голосов только для неё, он пел только ей. А она, как благодарная слушательница, все глубже уходила в этот водоворот, погружаясь с головою в эту бездну, чтобы попытаться осмыслить и понять её начало. Она блаженно тонула в ней , получив желанную свободу. Тонула, тонула, тонула… Она любила музыку… дождя. Она любила музыку… она любила…
- Нет , ты только послушай! Какая красота! – молвила она в тишину и ,закрыв глаза, плавно заскользила по комнате в дивном танце единства и гармонии под звуки дождя, что наполнил музыкой всю её. Эта музыка пела и ревела в ней, не давая возможности очнуться от этой сказки, от сна на яву. Барабанной дробью капли гулко стучали по крышам, перекликаясь с пульсирующей жилкой у виска, пели скрипками потоки ниспадающей с крыш воды, бурля и пенясь, заливисто смеясь, скатываясь с водосточных труб, как с американских горок. И даже одинокий трамвай своим совсем немелодичным скрежетом не нарушал звучания этой лунной сонаты. Скорей наоборот - он был той самой неотъемлемой частью её, которая заставляет сердце вздрагивать и беспричинно волноваться
Она тоже была сейчас её частью. Каждой клеточкой впитывала эту музыку, жадно предаваясь чувству неистового свободного полёта. В ней всё пело, жило каким –то покоем, наполнялось необъяснимым восторгом, душа рвалась из тела прочь, стремительно летела ввысь, навстречу звездам и иным мирам.
Неосознанно она открыла окно и в молчаливо-тёплое напряжение комнаты ворвалась спасительная прохлада дождливой летней ночи. Она ощутила на себе её влажное дыхание, бодрящую свежесть воздуха, щедро пропитанного дождем. Ей было легко, как никогда и совсем не хотелось возвращаться в реальность с высот, отвоёванных у ночи с таким трудом.
А дождь всё пел. И она наверняка знала – он пел для неё. Бесчисленными невидимыми колокольчиками дождь вторил собственному эхо «люблю, люблю, люблю, люблю…» Она мысленно забылась и скорее случайно, чем надуманно стала повторять музыку , навеянную дождём : « люблю, люблю, люблю…»,- добавляя про себя имя тишины. В этот миг она была предельно счастлива, осознав, что никому и никогда не говорила ещё о любви. Своей любви. Любви , что пела в ней вместе с дождем. Для него . Для спящей тишины. Остановившись вдруг посреди комнаты, она с напущенной и игривой серъёзностью спросила : « А ты любишь меня? Очень любишь ?».
Тишина не ответила. Спала.
Внезапно стало холодно ей одной в этом громадном мире, в этой необъятной комнате. Её бил озноб. Хотелось броситься в окно и вместе с весёлыми поющими ручьями покатиться куда-то в бесконечность. Хотелось умереть со страха. И со стыда, что она наивно поверила в его несуществующую любовь. Проглотив свою обиду и боль, она устало поплелась закрыть окно, распахнутое настежь в порыве небывалого восторга. Озорной ветер , не замечая перемен в случайной гостье ночного спектакля, игриво бросил ей в лицо две дождевые капли, что стремительно сбежали по щекам. Но ведь это не слёзы , - уверяла она себя, - а всего лишь дождь, всего лишь дождь…
Она вернулась в тишину, легла рядом с ней в постель, поджав безвольно под себя колени и стараясь заглушить в себе приближающуюся бурю и поднимавшийся из глубины поток горячих обжигающих душу слёз. Августовский дождь…
Ей никогда не говорили о любви…
Усталая, разнеженная сном, тёплая рука потянулась сквозь дрёму к её телу, в поисках желанного тепла. А её замки из песка медленно, но уверенно размывал тихий августовский дождь. И слёзы. И снова этот чёртов дождь за окном… все ещё по-летнему тёплый , не смотря на то , что лето уже пришло к своему логическому концу. Он дерзко и бесцеремонно подслушивал её душу и она тихо, про себя, благодарила его за участие.
Вдруг . Где-то издалека, из каких-то глубин к ней донёсся голос – чистый, знакомый, родной, дорогой и …горячо любимый:
- Ты спишь? Послушай , родная, какая музыка!
ОН НЕ СПАЛ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386228
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.12.2012
и не простить, и не проститься...
обид не счесть -
не переплыть!
как лёгким пёрышком жар-птицы:
и падает,
а всё ж кружится,
желанье непременно жить!
и плыть!
пусть за водой , но всё же.
барахтаться , но всё же плыть,
цепляясь взглядом за прохожих,
порой так на него похожих.
но так слаба спасенья нить.
так призрачно-тонка надежда...
так обессилен, сломлен дух.
ни до..., ни после..., где-то между,
где ничего уже не ждут,
зависло сердце ,словно пух,
уже безжизненной Жар-Птицы...
очнись, ну пой , ведь ты же Жизнь!
ты озаряешь светом лица,
касаясь пёрышком-зарницей
и искрами огнЕнных брызг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386003
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2012
Осінній падолист ятрить світанком душу,
Щомиті сльози жовті падають з небес...
В саду осіннім пахнуть міцно груші...
Що день осінній в світ цей принесе?
Злетить листочок і впаде у руку,
Як на долонці -перехрестя доль.
Зізнатись хочу, тільки ти дозволь
Забути, хоч на мить ,що ми в розлуці.
Забути те, що ми ,нажаль, не разом.
Забути, що не будемо удвох...
Гадаю ,правда ця гірка для нас обох.
На струнах осені печально серце грає...
Осіннім вітром пісню заспіваю
І першим снігом, як цілунком, вуст торкнусь,
Усім єством від імені здригнусь...
Так хочу зникнути і знову залишаюсь!
І знову в осінь крізь холодний дощ
Іду й клянуся ,що іду востаннє...
Та знаю обіцянки марні.
Хоча сьогодні й дуже хмарно,
Та серце пломенить тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
На серці залишаються сліди....
Ти вже пішов.
Тебе нема.
Ти зникнув.
Як дивний сон.
Мов крапелька води,
Палючим сонцем вбита...
Я вже звикла,
Що так вже сталося в невічному житті:
Своє не бачу чи руйную щастя.
Якби ж то знати, що насправді краще,
Й туди де краще взяв би й полетів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Дай пригадати...
Так сміється літо.
Так божеволіє лиш сонце золоте.
Промінням кольоровим очі сліпить,
Кудись гукає своїм сяйвом. Десь веде.
І в надвечір'ї гребінцем багряним
Розчеше коси геть запатланим хмаркам,
У кожній квітці і траві духмяній
Лишило сонце від проміння жар.
Дай пригадати...
Лиш заплющу очі
Відчую пахощі розкутої землі,
Як б'ють ключі підземні, як на волю хочуть,
Як заливаються піснями солов'ї.
Так тільки літо вміє поєднати
Тепло, блакить, нестримні кольори...
Та бийся ж тихше моє серце!
Дай згадати!
Так посміхається лиш літо ....
Й, може, ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Как море разлилась в словах…
Прям расплескалась о тебя волнами…
Что происходит между нами
В тех самых сокровенных снах?
Обмякла вся в предчувтвии восторга…
Недетсткой шалостью вдруг возгорелся взгляд!
Я говорила что-то невпопад?
Так нервно как-то теребила шторку…
И вдруг смеясь заливисто и звонко,
Мне вырвалось, что мне его не жаль,
Что вся моя нелепая мораль
Всего лишь паутиной тонкой
Разводит нас на миллион страниц,
Безжалостно легко нас превращая
В стремительных, но перелётных птиц…
Ты улетишь….прощай!
Я Вас прощаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382873
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.12.2012