| Сторінки (35/3447): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
21. Нена́висний мені цей крик.
До спокою з дитинства звик.
22. Люблю улітку я годить
Черешнями сестричці,
Купатись в річці і ходить
Босо́ніж по травичці.
23. Боро́́давку ти не чіпай.
Це небезпечно, так і знай.
24. Вира́зно вмію я читати.
Мене хвалила моя мати.
25. Татусь виши́вану сорочку
Вдягнув і сів у холодочку.
26. Дід граблі́ нові приніс до хати,
Буде ними листя загрібати.
26. Ма́буть, почитаю.
Бо охоту маю.
27. Пави́ч хвоста свого показував
Тим, хто глядів, неодноразово.
28. Ота́ман зі старих віків
Водив в походи козаків.
29. Пере́ляк був у тітки Рузі,
Вона гадюку стріла в лузі .
30. Щоб по́милок не допускати,
Потрібно правила вивчати.
31. В піце́рії здійняв я вчора гамір.
«Помо́вч!» - мені моя сказала мама.
32. Тризу́б і гімн, і прапор , знай рідненький,
Є символами України-Неньки.
33. Чорно́зем є на півдні мого краю.
Чорно́слив я до крему добавляю.
34. Шовко́ву сукню Оля має.
Її на свята одягає.
35. Припиніть цей бе́шкет, люди,
Бо поліція прибуде.
37. Добу́ток – множення це дія.
Запам’ятай собі, Надіє.
38. Щоб в житті не натворив,
За́вжди правду говори.
39. Фо́рзац – це папір,
Що єднає обкладинку
І книжну серединку.
40. Без плаща і шпа́ги
Стану я на ва́ги.
В річку гли́боко пірну.
В ластах я пройдусь по дну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858090
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019
1. - Що стоїш, як ста́́́́́́́туя?
- Думаю про ла́те я.
2. Обвисла в мене ще́лепа.
Стою, неначе те́лепень.
Учитель оком міряє.
І сам собі не вірю я.
Сидів я довго, парився,
З завда́ннями не справився.
3.О́лень аркушик знайшов.
О́лень вчитися прийшов.
́
4. Ка́мбалу їсть мама Лана,
Ку́рятину – тітка Яна.
5. У хліву є коза і корова.
У дровітні – сокира і дро́ва,
6. За́гадки Івасик прочитає.
Оля їх миттєво відгадає.
7. Ві́рші варто всім вивчати,
Щоби пам'ять тренувати.
8. Сядь собі у зру́чне крісло.
Прочитай про річку Віслу
Або вірш про шлях до зір.
Ко́сим поглядом не мір.
9. Йшла з дочко́ю мама Люба.
Розмовляли собі любо.
До́нька подружок зустріла –
Двох, на лавочці сиділи.
Книгу Оля з дому взяла,
В ній малюнки розглядала.
За́кладку тримала Клава –
Фіолетову, як лава.
10.Стань до лю́стра, зачешись,
В ти́гровий костюм вдягнись.
Де́щицю візьми горішків,
І пройдись до парку пішки.
Білок в парку погодуй.
А тоді додому дуй.
11.Спи́ну рівно ти тримай.
Тулуб свій не викривляй.
12. Це́нтнер важить тітка Мілка.
Пів – мішок із цукром.
Тонну – татова автівка
З титулкою – зубром.
13. Над проєктом тато працював.
Успіх цей проєкт у світі мав.
14. Дідусь сьогодні був в етері.
Розповідав про вікна й двері.
15. Алфа́віт треба знати,
Щоб швидко відшукати
Слівце у словнику
На «ер», на «пе», на «у».
16. Зо́зла ти слова не кидай.
Заспокойся, мудрість видай.
17. Кропива́ росте у лузі.
Ми нарвемо її, друзі.
В ній волосся будем мити.
Заблищить, як оксамити.
18. Ку́рятину я придбаю,
Запечу у печі.
Фо́льгу я і форму маю,
І приправні речі.
19. За́кладки Івась не мав,
Довго в книзі текст шукав.
20. [b]Пів аркуша [/b]в Олі Микола узяв.
[b]Півколо[/b] на ньому він намалював.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858088
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019
Коли я
дивлюсь на тебе,
То кров
У нутрі нуртує.
Із висохлих
в серці стебел
квітки
виростають, рву їх.
Та хтось їм
дає безсмертя.
Ти з Чаром
вступив у змову?
Ламаю
квіткам хребет я.
Вони ж
виростають знову.
Так радісно –
ти у силі.
Так боляче –
ми не разом.
Підносять
космічні хвилі.
Вбивають
беззвучні фрази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2019
Спи, мій хлопчику маленький.
Очі міцно затуляй.
Тебе любить твоя ненька,
Україна – рідний край,
Бабця, дід, і, звісно, тато,
Сад і пташка за вікном,
Ковдра, подушка і хата,
Сірий кіт і добрий гном.
Засинай, малий. Це треба,
Спить коза, собака, слон.
Хай вночі прийде до тебе
Найгарніший в світі сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857457
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.12.2019
Вчора ще стелився сніг
Білим килимом до ніг.
А сьогодні… Ну й дива!
Чуб наставила трава.
На чоло вантажець ліг.
З чого кіт тепер пиріг
Зліпить? День безсніговий.
А на носі – рік Новий.
Де дарунок він знайде?
З чим у гості він прийде
До собаки та вівці,
До грайливих горобців?
Настрій в котика пропав.
Сів на лаву, лапи склав.
- Чом налив до віч роси? –
Запитав його Василь,
Хлопець років так із п’ять,
Зорі в позирку мигтять,
Ґазди і ґаздині син
В куртці – кольору цитрин.
- Дума мозок перейма.
Сніг лежав, тепер – нема.
Перед Новоріччя бігом
Пиріжки ліплю зі снігу
Для собаки та вівці,
Для грайливих горобців.
- Викинь сум з душі гніздечка.
В хаті є мука, яєчка,
Масло, сир, горня вершків.
Напечемо пиріжків!
Їсти буде дядько, тітка,
Мама, тато і сусідка,
Ти і я передовсім.
Їжі вистачить усім –
І для пса, і для вівці,
Для грайливих горобців.
Сніголіп 'ям, знай про це,
Не наситиш черевце.
Довго сміх пускав Воркіт,
Аж відлунював живіт.
- Добре це придумав ти –
Пиріжки для всіх пекти
З борошна, не зі снігів,
Що лишили місто Львів.
А коли (росте охота!)
Ми візьмемось до роботи?
- Завтра буде вихідний.
Попрацюємо. Не ний!
Кожен в свято буде ситий.
- Тісто я б хотів місити,
Формувати пиріжечки,
Затискати їм краєчки.
Потім пхати в піч гарячу.
Мрію втілю я котячу?
- Так. Даю тобі я слово.
Зробим це. Обов'язково.
Вранці всі взялись до праці.
Пиріжків чотири таці
Наробили і – до печі.
Сіли, випрямили плечі.
А як дух наповнив хату,
Кинулися витягати
Здобу, бо була готова
І на вигляд – пречудова.
Нею гостили усіх.
Той, хто їв, хвалив пиріг.
Раді були баба й дід,
Мама, тато, кіт Воркіт.
А ще, звісно, дядько, тітка,
Бабця з костуром – сусідка,
Пес Буркун, дочка вівці,
Василько та горобці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857193
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.12.2019
Інколи слово –
одне – однесеньке,
гарне, м’яке,
як хвостик лисячий,
мов немовляти
тільце, теплесеньке
важить багато більше,
ніж тисячі.
Інколи слово,
завчасу мовлене,
рану, немов
антисептик злизує,
Серцю знаходить режим
«оновлено»,
Вводить у дію.
І біль… вислизує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Не постукавши навіть, у душу ввійшов.
На защіпку її я тоді не закрила.
Тільки-тільки на серці розгладився шов,
Почали підійматися стомлені крила,
Думи тихо лягли, наче трави в покіс,
Жовте листя роки стали спішно вдягати,
І тут на тобі – все полетіло навкіс.
Сад душі взявся бруньки з гілок випускати.
Сонце очі звільнило з льодів і снігів,
В животі звили бусли гніздечко охоче.
Вийшли навшир чуття, мов річки з берегів.
І з душі проросло сотні квіток водночас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Розквітнув день. Сиджу за ноутбуком –
У багатьох подій лице гидке.
Сідає сум на серце чорним круком –
У світу нині дихання слабке.
Не тим живе, не те несе до рота,
Не те бажає зі шляху змести,
Не того пране викупити лота,
Що людству може спокій принести.
В зіницях світу щирості так мало,
Любові – кіт наплакав, у душі.
Йому, аби були горілка й сало.
Здобути надмір – головний рушій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2019
Ще вчора я серце твоє відчувала.
Тремтіло, як листя під вітряний дув.
Душа моя гілля сухе обірвала,
Цвіла наче вишня весною в саду.
А нині жура щось під вухо кигиче.
І кров - як вино з недозрілих ще слив.
До танцю мотив учорашній не кличе.
Ти іншій сьогодні свічу запалив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Її ніхто
ніколи
не любив
по-справжньому,
отак,
щоб до знемоги,
отак,
щоби себе
для неї вбив,
лиш аби їй
щасливі епілоги.
Її ніхто
ніколи
не кохав,
отак,
як вітер в полі
конюшину,
немов латаття
синьоокий став,
як риба – море,
літній гай –
Пташину.
Вона ж…
носила сонце,
мов п’ятак
в долоні білій -
гріє
ще й сьогодні.
Планети довкруж
бігали,
це так.
Але серця у них
були холодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2019
У грудні було би тобі сорок п’ять,
Якби не пішов ти за обрій.
Пісні твої душу і досі п’янять,
Слова – застрягають у горлі.
Міг жити, співати і пити глясе,
Торкати руками безмежність.
Та ти Україну любив над усе.
Помер за її незалежність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2019
У парку Моршина живуть коти і псиська,
Брунатні білочки і сірі голуби.
А віднедавна поселилась в ньому риська.
Втекла із гір, яким поголено чуби.
Ховатись важко там, вовки голодні бродять.
А місто Моршин як не як – екокуток.
Вночі дерева тут стежками парку ходять,
Джерельну воду п’ють і сяйво із зірок.
І кожне дерево щось рисьці в вухо шепче,
Кладе їду під ніс їй, силить кровобіг.
Наїсться риська і з басейна воду хлебче.
Вода ця силу надземну несе в собі.
В Моршині з'явився пам'ятник рисі. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Про те, що разом нам недоля бути, знаю.
Та не спіши чуттю підписувати розстріл.
За хвіст ще трішки синю птаху потримаю
І відпущу її в політ у вільний простір.
Дозволь душі моїй набутися тобою,
Пожити в казці дивній, складеній з фрагментів.
Свідома того, що не виграю я бою
В борні із полчищем обстав і аргументів.
Та доки квітка в серці втримує баласти,
І доки запах свій пускати а обшир хоче,
Не дай завчасно їй зів’янути, опасти.
Нехай вона іще пелюстям потріпоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
ВЧИМОСЯ ПРАВИЛЬНО ВИМОВЛЯТИ СЛОВА
(для учнів)
1. - Що стоїш, як ста́́́́́́́туя?
- Думаю про ла́те я.
2. Обвисла в мене ще́лепа.
Стою, неначе те́лепень.
Учитель оком міряє.
І сам собі не вірю я.
Сидів я довго, парився,
З завда́ннями не справився.
3.О́лень аркушик знайшов.
О́лень вчитися прийшов.
́
4. Ка́мбалу їсть мама Лана,
Ку́рятину – тітка Яна.
5. У хліву є коза і корова.
У дровітні – сокира і дро́ва,
6. За́гадки Івасик прочитає.
Оля їх миттєво відгадає.
7. Ві́рші варто всім вивчати,
Щоби пам'ять тренувати.
8. Сядь собі у зру́чне крісло.
Прочитай про річку Віслу
Або вірш про шлях до зір.
Ко́сим поглядом не мір.
9. Йшла з дочко́ю мама Люба.
Розмовляли собі любо.
До́нька подружок зустріла –
Двох, на лавочці сиділи.
Книгу Оля з дому взяла,
В ній малюнки розглядала.
За́кладку тримала Клава –
Фіолетову, як лава.
10.Стань до лю́стра, зачешись,
В ти́гровий костюм вдягнись.
Де́щицю візьми горішків,
І пройдись до парку пішки.
Білок в парку погодуй.
А тоді додому дуй.
11.Спи́ну рівно ти тримай.
Тулуб свій не викривляй.
12. Це́нтнер важить тітка Мілка.
Пів – мішок із цукром.
Тонну – татова автівка
З титул кою – зубром.
13. Над проєктом тато працював.
Успіх цей проєкт у світі мав.
14. Дідусь сьогодні був в етері.
Розповідав про вікна й двері.
15. Алфа́віт треба знати,
Щоб швидко відшукати
Слівце у словнику
На «ер», на «пе», на «у».
16. Зо́зла ти слова не кидай.
Заспокойся, мудрість видай.
17. Кропива́ росте у лузі.
Ми нарвемо її, друзі.
В ній волосся будем мити.
Заблищить, як оксамити.
18. Курятину я придбаю,
Запечу у печі.
Фо́льгу я і форму маю,
І приправні речі.
19. За́кладки Івась не мав,
Довго в книзі текст шукав.
20. Пів аркуша в Олі Микола узяв.
Півколо на ньому він намалював.
21. Нена́висний мені цей крик.
До спокою я більше звик.
22. Люблю улітку я годить
Черешнями сестричці,
Купатись в річці і ходить
Босо́ніж по травичці.
23. Боро́́давку ти не чіпай.
Це небезпечно, так і знай.
24. Вира́зно вмію я читати.
Мене хвалила моя мати.
25. Татусь виши́вану сорочку
Вдягнув і сів у холодочку.
26. Дід граблі́ нові приніс до хати,
Буде ними листя загрібати.
26. Ма́буть, почитаю.
Бо охоту маю.
27. Пави́ч хвоста свого показував
Тим, хто глядів, неодноразово.
28. Ота́ман зі старих віків
Водив в походи козаків.
29. Пере́ляк був у тітки Рузі,
Вона гадюку стріла в лузі .
30. Щоб по́милок не допускати,
Потрібно правила вивчати.
31. В піце́рії здійняв я вчора гамір.
«Помо́вч!» - мені моя сказала мама.
32. Тризу́б і гімн, і прапор , знай рідненький,
Є символами України-Неньки.
33. Чорно́зем є на півдні мого краю.
Чорно́слив я до крему добавляю.
34. Шовко́ву сукню Оля має.
Її на свята одягає.
35. Припиніть цей бе́шкет, люди,
Бо поліція прибуде.
37. Добу́ток – множення це дія.
Запам’ятай собі, Надіє.
38. Щоб в житті тне натворив,
За́вжди правду говори.
39. Фо́рзац – це папір,
Що єднає обкладинку
І книжну серединку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855149
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.11.2019
Я помилилася. Пробач.
Ти не нарцис – каштан квітучий.
Мій настрій знову йде у скач,
Чуття виплигує із кручі.
Ти той, хто душу денно мне.
Ти дневі - сонце, ночі - місяць,
Манрівка у позаземне,
Хліб, який мізки денно місять.
Моє пробудження ти й сон,
Моя печаль і ейфорія.
Мій доброволяний полон.
Мій? Так. Однак...
Лише у мріях.
Тут круча – глибоке місце в річці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2019
Захоплюйся собою, мов нарцис.
Кидай, кому захочеш, серця спис.
До мого ж не наближуйся вікна.
Ненавиджу, ненавиджу, нена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
Ну, як тебе я можу не любити,
Коли собою затуляєш світ?
Ти сонце, що промінням ріже мряку.
Ти вітер, що зриває амулет.
Хмільне варіння із голівок маку,
Солене море і солодкий мед.
М'який, неначе шерсть в зимі на білці,
І легкокрилий, мов у леті птах.
Твій дух так вміло грає на сопілці,
Як суховії влітку на степах.
Ну, як тебе такого не любити?
Ти поглядом одним ламаєш лід.
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2019
А ти мені вночі приснився.
Тримав троянду у руці,
У очі пристрасно дивився,
Рум’янець сіяв на щоці.
Я б узяла твій цвіт охоче,
Та ти збентежився й пропав.
Не спала я уже пів ночі,
Твій дивний погляд не давав.
Свідомість вимкнула над ранням.
Піднялась, сон згадала враз.
Червона квітка – на кохання.
Мене кохаєш? Серце… – в джаз.
А, може, плід уяви – сон цей,
Гормонів ігри у крові?
Але чому сміється сонце,
І промінь скаче по брові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2019
Зеновію Красівському присвячується (12.11.19 минає 90 років з дня народин)
Зено́вій Красі́вський — український поет, літератор, член Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останній Крайовий провідник ОУН (р.) у підрадянській Україні, борець за відновлення УГКЦ.
Є люди, що народжуються жити
Задля високих прагнень і чуттів.
Їм мало мати дім і хліб спожити,
Їм треба, щоби рідний край розцвів,
Щоб вільно в ньому дихалося грудям,
Для голосу заторів не було.
Вони приходять, щоб служити людям,
У них душа відкрита і чоло.
Для них важливо, щоби честь блистіла,
Як зірка опівнічної пори,
Любов всякчасно птахом тріпотіла.
Їх духу не загнати до нори.
Їх шлях важкий, вони живцем згоряють.
Їх думи притуляються до книг.
Із їх слідів дерева виростають,
Шумлять, цвітуть, розказують про них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019
Якщо б ти мене запросив в свою казку.
Я б не напнула байдужості маску.
Летіла б до тебе зигзицею, орлицею,
Стала б тобі сонцем, зірницею.
Стрибала б у проруб твоєї душі.
Родила б для тебе теплі дощі.
Поливала б ними твій сердечний лан,
Позбувалася б старих рубців і ран.
Якщо б ти мені переслав квиток
На виставу чуттів твоїх і думок,
Я б і дихання загубила,
Кожен рух твій і звук ловила.
У зіницях своїх тебе б скупала,
Пелюстям любові повитирала.
Але між нами - стіна з бетону.
У тебе нема мого номера телефону.
Очима свердлю мережевий простір,
Загоджу на сторінку до тебе в гості.
А там ти й вона, й гормони в галопі.
Серце – в попіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2019
Була в моїм геномі із зачаття.
Живилась словом маминим щодень.
Хотіла волі і найкраще плаття,
Гострила ум для віршів і пісень.
Настав момент, я вилізла із темні
І стала пізнавати рідний край.
Як родичці своїй найкращій кревній
Мові варила я із цвіту чай.
Вона всміхалась і слова місила,
З них думи формувала, клала в піч.
А я зі двору дрова в дім носила,
Щоби в печі горіло день і ніч.
Світилась мова, як бурштин на скриньці.
І декому нутро з’їдало це.
Її хотіли знищити чужинці,
Свої болото кидали в лице.
Здалася? Ні! Здолала гори, й доли,
Бурхливі ріки та сухі піски.
Минемось ми, але вона – ніколи,
Коржі словесні їй пекти віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019
А ти не мій.
Темніє лик у сонця.
І залишає кров
Любові сіль.
Свого позбулось
Щастя охоронця.
Шпильки буденність
Пхає звідусіль.
А ти не мій.
Птахи затихли в лузі.
Трава зів’яла,
Згорбилась верба.
Налив у душу
Вітер смутку музі.
І вірі хтось
Зірвав з чола герба.
А ти не мій.
Цю яву не зігнути.
Всі аргументи
хижо кажуть:
«Ні!»
І я спитала в долі:
«Як же бути?»
І я почула:
«Витопчи вогні!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2019
КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ У ЗАГАДКАХ (для діток підготовчої групи садка чи 1 класу)
ПН, ЧЕРВОНИЙ КОЛІР
1. Він у полі виростає.
З-поміж жита виглядає.
Червоніє, наче рак.
Хто це, діти? Звісно… (мак).
2. Круглу форму вони мають
І у червні достигають.
У саду на гіллі виснуть
І на смак є трохи кислі. (Вишні)
3. Я на городі виростаю.
Кисло-солодку вдачу маю.
Зелений я, допоки зрію.
Як виросту, почервонію.
Росту з братами на стеблині.
Не в’юся, мов по тину, дині.
Я круглий, як маленький м’ячик.
Але не бігаю, не скачу.
Мене їдять в борщі, салаті
І просто з сіллю Олі й Каті. (Помідор)
4. Дуже ми веселу вдачу маємо.
На куші улітку виростаємо.
В китицях живемо, зрієм так.
Кислі ми, зазвичай, є на смак
І червоні, як у Олі щічки.
Називають люди нас - … (порічки).
5. Я тварина із роду комах.
На зелених живу килимах.
Мене сонечком зве дітвора,
Хоч проміння у мене нема.
Маю крильця червоні, як мак.
Як здійму їх, лечу. Звуся як? (Сонечко-жучок, бедрик)
ВТ, ЖОВТИЙ КОЛІР
1. Кругле, тепле, променисте.
В літній час бува й вогнисте.
Таку вдачу воно має –
Все, що бачить, зігріває.
(Сонце)
2. Ця рослина є висока.
Жовтокоса, чорноока.
Є таке у неї вміння:
Зріє - видає насіння.
Споживають його люди.
Ще й олія з нього буде.
(Соняшник)
3. Фрукт цей з-поміж всіх завидний.
Жовтий, кислий, яйцевидний.
У Австралії з’явився.
Всім народам знадобився.
Вітаміни в собі собі має.
Люд з простуди витягає.
(Лимон)
4. Жовта. В полі колоситься.
Хлібом стане. Це… (пшениця).
5. Біля моря спить ледачо,
Сонце гріє - є гарячим.
Він дрібний і золотистий.
Дощ покропить, стане чистий.
Влітку Олі, Роми, Дьоми
Люблять бігати по ньому. (Пісок)
СР, СИНІЙ КОЛІР
1. В день ясний воно безхмарне. Синє-синє, гарне-гарне. (Небо)
2. І велике, і глибоке, і солене, й синьооке.
Воно вдачу таку має-
Влітку радо всіх приймає. (Море)
3. В полі люблять виростати.
Своїм видом дивувати.
Квіти це. Вони низенькі.
В них пелюсточки синенькі,
Стебла й листячка тонкі..
Ці красуні польові. (Волошки)
4. Я не крапля, не хмаринка.
В мене жовта серединка.
Довкруж неї пелюстки -
Сині-сині, наче сни.
Стрінеш – милуватись будеш
І ніколи не забудеш. (Незабудки)
5. Кругла є на вид, синенька.
Як дозріє, солоденька.
У садочку виростає.
Восени її зривають. (Слива)
ЧТ, ЗЕЛЕНИЙ КОЛІР
1. Хоч зелений - не смугастий,
Не круглястий, а довгастий.
І твердий, і соковитий,
Сонцем, дощиком налитий.
Його люблять споживати,
До салату додавати. (Огірок)
2. На дереві, на кущику зростає.
Улітку він зелену барву має.
А восени додолу опадає. (Листок)
3. Одежин багато має.
На городі виростає.
Є зелена, кругла й тлуста.
Що за овоч це? (Капуста)
4. Трав’яниста це рослина.
Не тече від неї слива.
Та купують її, друже,
Бо корисна вона дуже.
Вітамінами багата.
Тож несуть цей скарб до хати.
Популярна у народі,
А росте вона в городі.
На стеблі – зелені вушка.
Називається… (Петрушка)
5. Навесні вона зростає.
Шовковисту шкіру має.
Любить луки, двір і літо,
Товариство з різних квіток. (Трава)
ПН, БІЛИЙ КОЛІР
1. Видом птаха, неначе двійка.
Шия в неї гнучка, як змійка.
Біла, мов сметана у сирі.
Восени відліта у вирій. (Лебідь)
2. Білий, наче сир, як лебідь,
Наче хмара в синім небі.
Це напій, дає тварина –
Кізонька чи корівчина. (Молоко)
3. Він на смак солодким є достоту.
В чай його дають і до компоту.
Може ожиріння він давати,
Ним не можна надто зловживати. (Цукор)
4. Чистий, як людина первородна.
Доторкнешся шкірою – холодний.
Взимку людям стелиться до ніг.
Здогадались, що це, діти? (Сніг)
5. З нього печуть тістечко і хліб.
Родичі - слова зерно і сніп.
Мама з нього млинчики готує.
Як даси сметани – всім смакує. (Борошно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019
Любов – це наркотик,
Бурхлива ріка,.
Це магії дотик,
Це сонця щока,
Висока вершина,
Солодкий нектар.
Небесна гостина,
Всевишнього дар.
Вона також мука,
Гірка, як полин,
Як в неї розлука
Вбиває свій клин,
Рве серце на скиби...
Така ось любов.
Вона ловить рибу,
Як місяць Лі Бо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019
Крокує листопад. Стрічаю ранок.
Складаю Богу дяку після сну.
Виходжу на балкон, немов на ґанок.
Вдивляюся у просторінь ясну.
Що бачу? Крячки став міський штурмують.
Ворони небо крилами беруть.
Вітри погодній день реанімують.
Підносить сонце в градуснику ртуть.
Дива! Ще вчора холод змієм вився.
Кусав дерева. Днесь усе не так.
На аличі зелений лист з’явився,
Трава очима світить, тне гопак.
І смута, що в мені кубельце вила,
Зникає, мов секунда у літах.
Ясніють думи, і міцніють крила.
І я злітаю вгору, наче птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
І хто в ми цьому світі? Гості лиш.
Сьогодні є, а завтра нас не буде.
Стоятиме і Моршин, і Париж,
І сонце небу гріти буде груди,
Дніпро тектиме, Конго і Яндзи,
Тумани цілуватимуть Карпати,
Висітимуть у храмах образи,
Нові мережі бігтимуть крізь хати,
Птахи нестимуть людям спів до вух,
Прийде незнана на сьогодні мода,
На випас хмари гнатиме пастух,
Їх видоїть в цебро землі погода,
Виводитиме в люди ранок день,
Будитиме зі сну весну лелека,
Тепло вливати літо до легень,
Мов господиня молоко до глека.
І будуть інші люди на землі.
Новим зерном поет засіє твори.
Ховатиме зоря лице в імлі,
Купатиме проміння сонця море.
А ми, прогуркотівши, мов громи,
Пірнемо в небо, тілу давши тлінність.
Допоки ж серце б'ється за грудьми,
Вирощуймо любов – найвищу цінність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Ти – серпня полудневого дитя,
Бурхливий водограй гірської річки.
Достойності і цілісності стяг,
Золочений дукат на грудях нічки.
Ти горло пересохлої трави,
Що жадно смокче дощ із мами-хмари,
Пораненим фрегатам – острови,
Оази диво між пісків Сахари.
Ти сад і водночас для саду плед.
Хай не скуштую я твоєї груші,
Мені важливо, щоб ти йшов вперед,
Ніс факел, світлив ніч і темні душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Ми так з тобою не домовлялися, осене.
Ти ввела мені дозу розпачі під шкіру.
Може, переглянемо наші відносини.
Я тобі – букет віршів, а ти мені – віру?
Хочеш, кави приготую на снідання,
Шоколад поламаю для тебе на дрібно?
А ти вернеш мені натомість бажання
Любити люд в цілому і Його осібно.
Хочеш, румбу буду танцювати
Під присвисти вітру – твого рідного брата,
Або піднімуся на Гутин Томнатик,
Увічню тебе з поміччю фотоапарата?
Хочеш, грітиму твої руді долоні
Подихом теляти? Погоджуйся, не сердься.
Замалюй холод на пульсі Його скроней,
Посади мене на гойдалку Його серця.
02.11.16 (чомусь цього мого старого вірша на сторінці немає )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
В день поминальний
Згадаймо всіх тих, що пішли
В дальню дорогу,
з якої у дім не вернути.
Їли й пили вони,
Смуток і радість несли.
Прагли життя суть,
як ми, на планеті збагнути.
Щось підіймали,
змінити старалися щось,
Десь помилялись,
десь зло і свідомо робили.
Щось із того,
про що мрії плекали, збулось,
Щось не вдалось,
Щось зібрали, а щось розгубили.
Хто відійшов,
не поправить нічого уже.
Суд йому Божий,
а нам - про помилу просити.
Думаймо, люди,
Допоки у світі живем,
Що нас чекає
І чим наші кроки налити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Нуртує кров, стрибає серце пстругом,
Бо я люблю…, бо я люблю тебе,
Як любить весни луг і ліс за лугом,
Лелека влітку небо голубе.
Як любить сонце день, зірниці - нічку,
А квітку по зимовім сні бджола,
Солоне море - прісноводну річку,
Шапчину в мінус 10 голова.
Я так люблю тебе, як листя гілка,
Як миску з тістом мамина рука.
Немов горіх в зимову скруту білка,
Як чорний ворон сир і слово «кар».
Злітає настрій, той, що щойно човгав,
Як усміх твій прорізує добу.
Не стану в тебе я просить нічого,
Мені важливо, щоб ти просто був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2019
День відгорів,
Відбувся,
Відповз вужем.
Ніч надійшла
В великих
Чорних чоботях.
Гамір злизала
з вулиць,
Неначе джем.
Скинула тьму,
Мов вугіль
Вантажний потяг.
Потім їй сумно стало,
Взяла сірник.
І запалила
Місяць-серпок
У небі.
Виставив зуби в річці
Його двійник,
Шию зігнув півколом,
Неначе лебідь.
Зорі розкрили навстіж
Свої дзьоби.
Люди лягли, мов трави
На берег поля.
Сни виростати стали,
Немов гриби.
Тільки не спала жінка
На ймення Доля.
Плакала ридма,
Серцем неслась увись,
З пригоршні неба
Тремко
Пила причастя.
Бога просила:
- В славі своїй явись,
Дай Україні
Волі,
Добра
І щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Мілані Абдурашитовій
ШЕСТИРІЧНІЙ ДІВЧИНЦІ МІЛАНІ АБДУРАШИТОВІЙ
присвячено
Це сталося в п’ятнадцятому, в січні.
У Маріуполі, коли сніги упали.
Пустили «Гради» вороги відвічні
На місто і в крові його скупали.
Тридцять одна особа склала крила.
Ще понад сто впинилося в шпиталі.
Чотириста твердинь руїна вкрила.
Залилось місто мороком печалі.
Між раненими дівчинка лежала –
Трирічна, мама тілом затулила.
У серце нені жало смерть запхала,
Кровинці ж доля жити шанс лишила.
По тілі доньки скальпелі ходили.
Все ж ніжку не вдалось їй врятувати.
Протез Мілані-дівчинці зробили –
Життю радіє, рве біду на шмати.
На вулиці, що зветься гарно – Мирна,
В муралі зобразив її художник.
Така там Міла лагідна, сумирна,
Ведмедя тулить. Так не зміг би кожний.
Над нею небо, довкруж парк у вітті.
І сум, і радість в схованому слові…
Війна, ненависть сіють смерть у світі.
Для миру ж треба саджанців любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853037
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.10.2019
Я зазіхнула на твою свободу.
Переступила виорану межу.
В душі твоїй підпал вчинила й воду
Не залишила, щоб гасить пожежу.
Побач мені, я злого не бажала.
Чуття само крильми залопотіло.
Мені також пече, любові жало
Сидить в душі і трута ходить тілом.
Любов-бджола охоча до печаток.
І як тут бути? Як з цим далі жити?
В землі є рік – вернутися в початок.
А скільки нам відведено любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2019
Не сприймала я голос нагая,
Наче птаха, злітала над світом.
Захлинаючись, весни пила я
І щороку вагітніла літом.
Правду куснями пхала до рота.
А брехню псам на розтяг давала.
Некрикливу любила роботу –
Сонце в душах людських вишивала.
Зір собі не чіпляла на лобі.
Крізь пожежі пройшла і крізь воду.
Я безцінне ростила у собі –
Віру, гідність, любов і свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2019
Ще жовтень ходить з пензликом в руці.
З ним - тихий вітер, фарби йому носить.
Купаються в піску ще горобці,
Пасуться на лугу корови, кози.
В обід ще сонце – з домени мідяк,
Накриє гору і пірне у кручу.
Та ранок тілу вже приносить ляк
Й таке повітря, хоч бери йвикручуй.
Підступно листопад влізає в ніч,
Зі шаблею іде в місця лісисті,
Неначе московит колись на Січ,
І тне деревам коси золотисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Я промінь сонця. Я ріка, що скресла.
Я зірки келих, місяцеві весла,
На гілці брунька, що стріляє цвітом,
Зима холодна і гаряче літо.
Я – неба шмат. Я хмарка. Соколиця.
Гірка перчина. Яблуко. Суниця.
Я щит і меч. Я панцир і забрало.
Війна і мир, кінцівка і начало.
Гори верхівка й корені смереки.
Я ураган і острівець безпеки.
Постійна я і водночас мінлива.
Я крик і тиша. Спека я і злива.
Ребро Адама і Адаму ребра.
Я - вільна траса і на трасі зебра.
Я хижа рись і кішка м’якотіла.
Ягняти очі і рука Аттіли.
Я хліб зі сіллю і колючий докір,
Рожеві мрії і думки глибокі.
Я град яйцевий і легка пір’їнка.
Я мати, я - донька і просто жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019
Я хочу, щоб ліси заговорили –
Ті, що згубили сміх свій і пісні,
Щоби річки набрали в жили сили,
Озера вийшли з летаргійних снів.
Я хочу, щоб в Червоній книзі, люди,
Ні фауна, ні флора не росла.
Щоби луги й сади цвіли повсюди,
Щоб танцювала в соняху бджола.
Я хочу, щоб людське було у леті.
Щоб надаремно не лилася кров,
Щоби на нашій крихітній планеті
В найвищий статус возвели любов.
Інший варіант
Я хочу, щоб ліси заговорили
Ті, що згубили сміх свій навесні,
Щоби річки набрали в жили сили,
Ставки пісні співали голосні.
Я хочу, щоб в Червоній книзі, люди,
Ні фауна, ні флора не росла.
Щоби луги й сади цвіли повсюди,
Щоби бриніла танцювала в соняху бджола.
Я хочу, щоб людське було у леті.
Щоб дії мріям вінчики плели,
Щоби на нашій сонячній планеті
Любов в найвищий статус возвели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2019
Як любити, скажіть, вас, ордловці?
Коли кулі даруєте й міни,
Коли випили скільки ви кровці
Зі синів і доньок України?
Як між нами прибрати пороги
Після тисяч хрестів на могилах?
Хіба будете падати в ноги
Вдовам, сиротам клеїти крила.
Як нам очі у очі глядіти?
Поміж нами розбиті будинки,
Чорні долі, налякані діти,
Полонені і мокрі хустинки.
Як у дім вас, скажіте, пускати,
Коли мамі біду ви вчинили,
Коли сміли їй руки ламати,
ЇЇ душу словами бруднили?
Перемир’я посіяти в лоні,
В час, як злоба вам нерви шліфує?
Ваші кроки в Творця на долоні.
Як не ми, Він усе порахує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2019
Цей жовтий лист на чорнім бруку
Поміж сердець і ніг биття
Лежить без поруху і звуку
І згадує своє життя.
Колись був гарним, соковитим
І зеленів, як огірок.
Робив повітря й око ситим
І грав у парі з вітром рок.
Купався в сонці, у серпанку
І відчував себе царем...
Його мітлою завтра зранку
Двірник з дороги прибере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2019
Насіяла журби у місті осінь –
Росте, як дощ із хмари, щось лепече.
А парки, наче врік хто, безголосі.
Двори пусті, немов гніздо лелече.
Ще вчора щастя в грудях туркотіло.
Здавалось, крилам так до неба близько.
А нині літо в ирій відлетіло,
Лишило місце мряці та вітриську.
Червоним день учора вишивала.
Цвіли у ньому айстри і жоржини.
Сьогодні доля чорну подавала -
Пів неба вкрила нею, пів стежини.
Насіяла журби у місті осінь –
Росте, як дощ із хмари, щось лепече.
У щастя хмурі очі, ноги босі,
Нутро порожнє, мов гніздо лелече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2019
- Його колись любила ти?
- Любила.
- Із уст його пила отруту?
- Пила.
- Що він твоїм не буде, знала?
- Знала.
- Хрестом за обрій серця гнала?
- Гнала.
- Ішов, не обертаючись?
- Вертався.
- Пускав коріння?
- Дубом розростався.
- Палила?
- Не могла живе палити.
- Як сохнув?
- Кров живу давала пити.
- І скільки це тривало?
- Кілька років.
- Куди поділось?
- Знає тільки сокіл.
- Він видзьобав твій біль?
- Ну, так, здається.
- Що взяв натомість?
- Пісню мого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019
Осінь прийшла без стуку.
Взяла в полон сади.
Склали дерева руки -
Витрусила плоди!
Фарб натовкла барвистих.
Знає це ремесло!
Ними облила листя,
Що із весни росло.
В лузі сумної грала –
Травам урвала хист.
Лісу вітри послала –
Втратив патент на лист.
Душу дощами шила -
Хмарку втягла в іглу.
Може б ти не спішила?
Вірша тобі складу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2019
Сьогодні 40 днів, як Богу представилася подруга Мирослава
Не віриться, що ти пішла –
Не попрощалася, як звично.
Нове помешкання знайшла
Неждано так ось, блискавично.
Тобі б ще внука колихать,
Кровинку-сина б оженити,
У школі діточок навчать
І чоловіка долюбити.
Та ти пішла. Лишила біль.
Так душу коле, наче рожі.
Одне втішає – те, що бій
Ти виграла - і в царстві Божім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.10.2019
Коли навколо лиш ніч і тиша,
Тебе у думах гойдаю я.
Стрибає серце, як в клітці миша,
Палають очі, немов зоря.
На пустці серця зростають квіти,
На голім гіллі душі – листки.
На відстань вдиху підходить літо
І витягає з зими кістки.
Тепліє тіло, мов від кагору.
Свідомість – в човен, ставком пливе.
Жага ламає високу гору,
Крило любові до лету зве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Яке це диво, як у сівня днину
У небі грає сонячний рояль,
Під лісом верес розпрямляє спину,
І озеро блищить, немов кришталь.
Яке це диво, коли жовтень шиє
Нове вбрання деревам і кущам,
Кладе коралі деяким на шиї
І замовляє виступи дощам.
Яке це диво, коли з листя клена
Тче золотистий килим падолист,
За літом сохне лужина зелена,
Її втішає вітер-гітарист.
Сохне - тужить. Сівень - вересень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2019
Сльозами небо милося весь день.
І сад тремтів від вітру хороводів.
Густіла смута. Тішились лишень
Криниці всохлі й власники городів.
Коти й собаки здиміли кудись.
Птахи сховались у густому гіллі.
Ще вчора ясно сонцилася вись,
А нині вся у чорному вугіллі.
Збезлюднилися вулиці, двори.
Майдан віддали мряці отамани.
Чи задум цей – пустити дощ, згори?
Чи нам його накликали шамани?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2019
Ні, Україну нікому не з’їсти,
Шлях не урвати, на шию не сісти,
Рота брехнею не затулити.
Жити їй велено, вільною жити!
Небом вмиватися, сонцем хмеліти,
Птахом кружляти, від радості мліти,
Сіяти слово, ростити героїв,
Гідно виходити із різнобоїв,
Долю з любові й завзятості шити.
Жити Вкраїні призначено, жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019
Сьогодні день, немов пиріг різдвяний –
Пухкий, солодкий, складений із мрій.
Він ходить містом гойдма, наче п’яний –
Примлів, мабуть, від сонячних обійм.
Мов маг, поснулі підіймає трави,
Прямить понурим квітам пелюстки.
Він наливає кави в свято кави
І перехожих гостить залюбки.
В його устах багато щастя, сміху.
В його очах – передвісники пожеж.
О, день жовтневий, дякую за втіху,
За щиру пісню і за каву теж.
01.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019
Скаже весна «до побачення»,
Літо прийде на побачення.
Сонце підійметься вгору.
Землю зігріє і море.
Учні підуть на канікули.
Їм нудьгувать буде ніколи.
Гратимуться у дворі
В цій найтеплішій порі.
Радо у річці поплавають
Оля і Ксеня із Клавою.
А як до лісу підуть.
Гриб там, малину знайдуть.
Червень – у літі є першим.
Мчить, мов на конику вершник.
В місяці цьому, всі знають,
Ягоди вже достигають:
Вишні, суниці, черешні,
Можна їх їсти нарешті.
Липень за червнем іде.
Липа у липні цвіте.
Цвіт її сушать на чай.
Є такий давній звичай.
П’ють, коли нежить, бронхіт,
Знизить гарячку цей цвіт.
Серпень у літі є третім.
Сонце щоденно у злеті.
В полі жнуть жито, пшеницю.
Свіжу печуть паляницю.
Жали серпом колись колос,
Нині комбайн править соло.
В місяці серпні малину
Чорну, мов вугіль, ожину
Можна знайти у ліску,
Посмакувать досхочу.
Серпень завершує літо.
В школу підуть скоро діти.
Спокою мами не занають,
Ранці нові вибирають.
В серпні ще теплим є море.
Перець росте, помідори,
Яблука, груші і сливи
Людям на радість, на диво.
Літа закінчиться біг,
Осінь прийде на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850010
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.10.2019
ДЛЯ ДІТОК
Тільки зима віддалиться,
Прийде весна круглолиця.
Березень пустить у біг –
Виїсть увесь старий сніг,
Випустить теплого лева –
Землю зігріє, дерева.
Соком берези наллються –
Деякі люди нап’ються.
Відстань долаючи, втому,
Бусли вернуться додому.
Можуть сніги, і зливи.
Березень – місяць примхливий.
Ступить за березнем квітень.
Випхають голови квіти.
Сад буде в білому цвіті.
Виткнеться листя на вітті.
В квітні вже значно тепліше.
Пишуть птахи в гніздах вірші.
Вітер мелодію вертить.
Буде з чим вранці концертить.
Травень за квітнем приходить.
Травкою лугові годить.
Сад і лісок зеленіє.
Вишня на вишні кругліє.
Пастись виходять корівки.
Луг облюбовують бджілки.
З квіток нектар випивають.
В стільники мед накладаютьь -
Помічний він від застуди,
Горло лікує і груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850009
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.10.2019
ДЛЯ ДІТОК
Осені стихла гра?
Інша прийде пора.
Зветься вона зима.
Листя було й нема.
Місяць прибуде грудень.
Ґрунту ствердіють груди.
Чом? Бо прийдуть морози.
В хлів позалазять кози.
Січень прийде за груднем
День на часину схудне.
Сніг полетить крилатий,
Ляже на луг, на хати.
Лід вкриє річку, став.
Змерзнуть носи й уста.
Лютий прийде за січнем -
Місяць, що злиться вічно.
Хугу, мороз пускає,
Виє у лісі, в гаю.
Трохи лише степліє,
Пустить у шир завії,
Хмари зіб’є у купи,
В них, як у бубон, лупить.
Так вибиває сніг,
Щоб він на землю ліг.
Чом же любить так чинити?
Хоче крок весні спинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849923
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.09.2019
ДЛЯ ДІТОК
Осінь іде за літом.
З листям ще квіти, віти.
Верес цвіте під лісом.
Вересень – перший місяць.
Другий – це жовтень, діти.
Жовкнуть листки, а квіти
Сохнуть на клумбах, в лузі.
Сумно стає в окрузі.
Третій – це листопад.
Рад цьому чи не рад,
Але листки жовтенькі,
Бурі і червоненькі
Вітер зірве – без болю.
Лишаться віти голі.
Голі й городи будуть.
Волю собі здобудуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849917
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.09.2019
Ще цвіт танцює танго на лугу,
Барвить у місті вулиці, бульвари.
Та осінь вже намотує тугу
На тихі ранки і на сірі хмари.
Плете із неї мряку і дощі,
Вдягає землю у нові одежі.
Лякає зимним подихом хрущів
І гасить в душах радощів пожежі.
Фарбує листя в жовте і руде
І підрізає день, неначе гривку.
А як у сад із вітром забреде,
Зірве там яблук дневі на наливку.
Накреслить в висі журавлям клинок,
Очима блисне - світ завоювала.
На голові - калиновий вінок,
На грудях – листя, що його зірвала.
28.09.19 Любов Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019
До свята Воздвиженення Хреста Господнього.
Бичами Ісусові зранили спину,
У слові скупали Його крижанім,
На голову вклали вінок із тернини,
Хрест дали на плечі, розп’яли на нім.
Все тіло боліло – і м’язи, і кості,
Кров шкіру залила, і пік її піт.
Це дяка за те, що наповнював простір
Любов'ю і віри запалював гніт,
Що душі гоїв людям, різні недуги,
Хлібами та рибою їх годував,
Гріхи відпускав, визволяв із наруги,
Зі смертного ложа в життя повертав?
Забули… Згубили і віру і почет.
На муки дивились, крутили хребет.
Піднесли до уст губку, вмочену в оцет.
«Де Бог твій? Чому не рятує тебе?
З хреста міг би й сам ти зійти до народу,
Як був би царем, сином Бога, як звавсь.
Повірили б ми в твою Божу природу.
Царем би признали», - хтось з гурту озвавсь.
Плювали в обличчя святе і сміялись.
«Звершилось!» - сказав під кінець усіх мук.
Завіса у храмі надвоє урвалась,
Земля затряслась під розложистий звук.
Між ребра ще списа Ісусу запхали,
Кров з рани пустилась остання й вода.
З хреста зняли тіло, до гробу поклали.
За три дні воскрес, як і заповідав.
Зазнав і душевних страждань, і тілесних.
До Батька пішов, діри в тілі - як звіт.
Ми всі помремо, але той лиш воскресне,
Хто з Богом ішов і любові ніс цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2019
Люби цей світ! Бо він таки прекрасний!
У ньому стільки дивовижі є!
Це й сонце, що мільйони літ не гасне,
Веселка, що із річки воду п’є,
Зело, яке весною оживає
І тішить душу виглядом своїм,
Ліс, що у собі магію ховає,
Гай, що йде в сон під співи солов’їв.
Це й лан, де із зерна зростає колос,
Город, що вітамін бере на борт,
Хор із дощу краплинок, вітру соло,
Садок, де спіє вишенька на торт.
Це літ бджоли і цвіркуна гудіння,
Старечий досвід, ґулі дітвори.
Це розуму і рук людських творіння,
Мистецтва сплески, техніки верхи,
Прийом любові та її офіра,
Негаснучих вогнів одвічна гра,
Крок у щодення й безконечна віра
У перемогу світла і добра.
25.09.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2019
Математичні задачі для дошкільників чи першокласників
1. Мала миша три морквини.
З’їли дві її дитини
По одній. Хтось скаже вже,
Скільки моркв лишилось ще?
2. Три подружки біля річки
Рвали квіти для Марічки.
Кожна по одній зірвала.
Скільки разом у них стало?
3. Дві косички є у Злати,
А одна – у Віти.
Скільки кісок у дівчаток
Є всього, скажіте?
4. В Олі три цукерки, діти.
В Галі – дві й розталі.
В кого більше з них, скажіте,
В Олі чи у Галі?
5. П’ять вазонів на віконці
Підставляють листя сонцю.
А один – в руках у Соні.
Скільки разом всіх вазонів?
6. Мама п’ять книжчин купила.
Дві – собі, дві – для Данила.
Решту книжок подарує.
Скільки це, хто порахує?
7. Дві кози травицю їли.
Дві на травку собі сіли.
Хто б сказати швидко міг,
Скільки кізок було всіх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849168
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.09.2019
На лугу під лісом був мурашник – багатоповерховий. У ньому проживало понад тисячу мурах. Хоч комах було дуже багато, та жили всі вони в злагоді та дружбі. Рано-вранці вставали, подушки збивали, ліжка застеляли, сік трав’яний попивали. А тоді бралися до роботи, кожен до своєї. Хто будівельні матеріали зносив до будинку, щоби будувати житла тим мурахам, які мають народитися. Хто їжу шукав, приносив у дім, хто з неї обід варив. Хто в кімнатах прибирав, а хто діток доглядав. У вихідний комахи відпочивали, на травинки, що довкруж росли, сідали, діткам книги читали, спів слухали зусібіч пташиний, попиваючи сік горобиний.
Метелик Зеленосмугий Павич любив до мурашника прилітати, за її мешканцями спостерігати. Він помітив, що мурашки ніколи не сваряться, як ось сороки, наприклад, чи сойки, чи вони, метелики, часом. «Але чому? - думав він. - У них немає негативних чуттів? Вони такі добрі, такі терпеливі одне до одного? Не може бути, щоб не знайшлася сила, яка б їх спонукала до сварки. Треба щось таке придумати, щоб запалити злість у мурах. З такими думками метелик заснув. Вранці прокинувся, потріпав крильцями, потупцяв ніжками (це він так зарядку робив) і полетів їжу собі на сніданок шукати. В лузі, на яскравій червоній квітці, побачив мураху Дюдю, з якою був знайомий. Наблизившись, метелик мовив їй:
- Геть звідси. Це моя квітка. Я її ще вчора знайшов. А як не підеш, то крильми поб’ю.
- Та, будь ласка. Сідай собі на неї. Я іншу знайду, - мовила Дюдя і спустилася по стеблі додолу.
Націдив метелик з пелюстки квітки соку, випив. Посидів ще кілька хвилин на ній. А тоді знову полетів Дюдю шукати, мав ціль - її терпіння випробувати. Недовго літав, очі вивертав. Знайшов мураху біля калюжки. Вона в ній ніжки мила, бо їх забруднила.
- І калюжка ця моя, - мовив Зеленосмугий Павич, сідаючи біля Дюді. - Її мені вчора дощ налив, коли я його попросив. Іди звідси, бо крильми поб’ю.
- Нема проблем. Піду, й іншу собі знайду, щоб задні ніжки помити, бо передні й середні вже вимила.
Полізла мураха. Метелик змочив у калюжі кінцівки, посидів трохи біля неї і знову пустився в політ. «Цікаво? – думав собі. – Де зараз Дюдя, чим займається? Треба знайти її і таки вивести з рівноваги». Літав-кружляв вздовж і поперек лугу, кругами – малими й великими, знайшов мураху – за працею: збирала хмиз і зносила його на купку, щоб з неї зібране потім додому попереносити. Завдання таке їй дала головна мураха роду. Сів біля тієї купки Зеленосмугий Павич і каже:
- Це моє патичччя. Я його зранку спеціально порозсипав, щоб сушилося. Навіщо ти визбирала?
- Твої всі ці патички? Я не знала. Думала, вони нічийні, бо лежали врізнобіч. Як хочеш, я їх знову порозкидаю. Але вони вже, здається сухі.
- Залиши патички і йди собі.
- Гаразд. Піду, в іншому місці хмиз зберу.
Полізла мураха. Метелик не на жарт розсердився на Дюдю – не сперечається, не злиться, не відстоює свої права. Що за комаха така? Треба йому агресивніше, мабуть, діяти, подумав. Побити її крильми чи дім, де живе, розвалити. Може, тоді, нарешті, вступить з ним у двобій? Так і зроблю, вирішив. Але завтра. Зараз час додому летіти, бо сонце вже прощальні промені кидає на травку в лузі, на гілочки дерев, на потічок, що дзеленчить під лісом і ось-ось закотиться за обрій. Метелик, стоячи на листку лободи, підняв догори крила, потріпав ними й полетів до свого дому – спати. Вранці, зробивши зарядку й поснідавши, полетів туди, де стояв мурашиний будинок. Сила комах копошилися в ньому й побіля нього. Зеленосмугий Павич довго приглядався до гурту, та Дюді в ньому не побачив. Мабуть, полізла хмиз шукати під ліском. Метелик був рішуче налаштований зробити щось таке, що могло б розізлити мурашиний рід, й вирішив не зволікати з цим. Підлетів до їхнього будинку і почав крильми бити по ньому. Та не так просто було розвалити те, що будували мурахи. Вони міцно скріпляли всі будівельні частини між собою. Все ж один крайчик дому Павичу вдалося зруйнувати. Мурахи стривожилися. Вони розбудили голову будинку й розповіли йому про метелика-нападника. Той дав команду захищатися, кусати метелика. Тридцять три мурахи – захисниці дому, вилізли на метелика і почали його жалити.
- Ой-ой-ой» - закричав він. – Болить. Пече! Не кусайте мене більше! Змилуйтеся! Я більше небуду вас тривожити.
Мурахи перестали жалити Зеленосмугого Павича, та з його тіла не поспішали злізати. Тут Дюдя повернулася. Вона й справді ходила за пруттям під ліс зі самого зраночку. «Що сталося?» - спитала своїх родичів. Вони розповіли.
- Дюдьо! Скажи своїм родичам, щоб відпустили мене, - попрохав метелик.
- А ти не чинитимеш більше зла?
- Не чинитиму.
- Відпустіть його, - мовила мурашка. - Це мій друг. Він більше не буде руйнувати наш дім.
- Треба ще в Голови дому спитати, чи можна руйнівника відпускати, - мовив мурах Ах.
- Я йому зателефоную зараз.
Дюдя подзвонила панові Роді. Той дозволив кривдника відпустити, але сказав, що мусить патичків під мурашиний дім сьогодні наносити. Інакше воїни-мурахи його знайдуть і не залишать на ньому жодного живого місця.
- Обіцяю виконати наказ Голови вашого роду.
Почувши це, мурахи-захисники злізли зі Зеленосмугого Павича. Метелик вклонився їм і полетів. Свою обіцянку він виконав, наносив цілу купу патичків під мурашиний дім. Дюдю більше не випробовував, був з нею чемним, дружелюбним. Інколи запропошував мураху до себе на сніданок чи обід, інколи на прогуляну. Часом обоє і в ігри гралися – в «Піжмурки», в «Хованки» у лужку. Зеленосмугий Павич розповів про дружніх комах-мурах усім своїм родичам-метеликам. І тоді вони, зібравшись за великим столом-лопухом, вирішили, що будуть жити так само, як мурахи, тобто, не сваритися, а любитися, спільно на благо всіх трудитися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848735
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2019
1. Два листочки з дуба впали.
Два під ним уже лежали.
Скільки, може хтось сказати,
Стало всіх листків лежати?
2. В Олі було п’ять горішків.
Закотилось 2 під ліжко.
Скільки залишилось
І не закотилось?
3. Мама яблучок нарвала.
У корзину поскладала.
П’ять зелених, жовтих три.
Скільки всіх разом, скажи?
4. Сіяв моркву зайчик Зай.
Восени зібрав врожай:
Шість великих, три малі.
Скільки всіх, скажи мені?
5. Оля плигала в дворі.
Прилетіли снігурі.
П’ять усілось на вербі.
Троє грало на трубі.
А один на лаву сів.
Скільки разом снігурів?
6. Галя вимила тарілки.
Дві для кішки, дві для білки.
А одну для поросяти.
Скільки всіх, скажіть малята?
7. Три цукерки мала Ганя.
Віддала одну Оксані.
Однією поживилась.
Скільки в неї ще лишилось?
8. Оля, Галя, Лесь і Ліна
Дуже люблять Україну.
Як працюють? Ревно, плідно.
І поводять себе гідно.
Скільки діток всіх , скажи
Люблять край свій? А як ти?
9. Їжачок у сад ходив.
Десять груш зірвав – і в ліс.
Як ішов, одну згубив.
Скільки груш у дім доніс?
10. Три лисички, три вовчки.
Три малих бурундучки
Яблука збирали в міх.
Скільки разом їх усіх?
11. Айстр чотири, три жоржини
Розпустили пелюстини
І один малий мачок.
Скільки разом квіточок
Розпустилось під віконцем,
Розігрівши тіло сонцем.
12. Марта п’ять грибків зліпила.
Настя чай на кухні пила.
Марта ще зліпила три.
Настя їла пироги.
Скільки Марта всіх зліпила,
Поки Настя їла й пила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848625
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.09.2019
1. Два листочки з дуба впали.
Два під ним уже лежали.
Скільки, може хтось сказати,
Стало всіх листків лежати?
2. В Олі було п’ять горішків.
Закотилось 2 під ліжко.
Скільки залишилось
І не закотилось?
3. Мама яблучок нарвала.
У корзину поскладала.
П’ять зелених, жовтих три.
Скільки всіх разом, скажи?
4. Сіяв моркву зайчик Зай.
Восени зібрав врожай:
Шість великих, три малі.
Скільки всіх, скажи мені?
5. Оля плигала в дворі.
Прилетіли снігурі.
П’ять усілось на вербі.
Троє грало на трубі.
А один на лаву сів.
Скільки разом снігурів?
6. Галя вимила тарілки.
Дві для кішки, дві для білки.
А одну для поросяти.
Скільки всіх, скажіть малята?
7. Три цукерки мала Ганя.
Віддала одну Оксані.
Однією поживилась.
Скільки в неї ще лишилось?
8. Оля, Галя, Лесь і Ліна
Дуже люблять Україну.
Як працюють? Ревно, плідно.
І поводять себе гідно.
Скільки діток всіх , скажи
Люблять край свій? А як ти?
9. Їжачок у сад ходив.
Десять груш зірвав – і в ліс.
Як ішов, одну згубив.
Скільки груш у дім доніс?
10. Три лисички, три вовчки.
Три малих бурундучки
Яблука збирали в міх.
Скільки разом їх усіх?
11. Айстр чотири, три жоржини
Розпустили пелюстини
І один малий мачок.
Скільки разом квіточок
Розпустилось під віконцем,
Розігрівши тіло сонцем.
12. Марта п’ять грибків зліпила.
Настя чай на кухні пила.
Марта ще зліпила три.
Настя їла пироги.
Скільки Марта всіх зліпила,
Поки Настя їла й пила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848624
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.09.2019
1. Два листочки з дуба впали.
Два під ним уже лежали.
Скільки, може хтось сказати,
Стало всіх листків лежати?
2. В Олі було п’ять горішків.
Закотилось 2 під ліжко.
Скільки залишилось
І не закотилось?
3. Мама яблучок нарвала.
У корзину поскладала.
П’ять зелених, жовтих три.
Скільки всіх разом, скажи?
4. Сіяв моркву зайчик Зай.
Восени зібрав врожай:
Шість великих, три малі.
Скільки всіх, скажи мені?
5. Оля плигала в дворі.
Прилетіли снігурі.
П’ять усілось на вербі.
Троє грало на трубі.
А один на лаву сів.
Скільки разом снігурів?
6. Галя вимила тарілки.
Дві для кішки, дві для білки.
А одну для поросяти.
Скільки всіх, скажіть малята?
7. Три цукерки мала Ганя.
Віддала одну Оксані.
Однією поживилась.
Скільки в неї ще лишилось?
8. Оля, Галя, Лесь і Ліна
Дуже люблять Україну.
Як працюють? Ревно, плідно.
І поводять себе гідно.
Скільки діток всіх , скажи
Люблять край свій? А як ти?
9. Їжачок у сад ходив.
Десять груш зірвав – і в ліс.
Як ішов, одну згубив.
Скільки груш у дім доніс?
10. Три лисички, три вовчки.
Три малих бурундучки
Яблука збирали в міх.
Скільки разом їх усіх?
11. Айстр чотири, три жоржини
Розпустили пелюстини
І один малий мачок.
Скільки разом квіточок
Розпустилось під віконцем,
Розігрівши тіло сонцем.
12. Марта п’ять грибків зліпила.
Настя чай на кухні пила.
Марта ще зліпила три.
Настя їла пироги.
Скільки Марта всіх зліпила,
Поки Настя їла й пила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848623
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.09.2019
Мов з ланцюга зірвався нині вітер -
Очима світить, хмуриться, гуде.
А вчора гімн складав ще саду з літер,
Тулив плоди пахучі до грудей,
Глядів на квіти лагідно, зичливо,
Від їхніх форм і кольорів п’янів.
Чесав березам коси соромливо,
Сміявся тихо і від щастя млів.
А нині, наче щось його вкусило –
Б’є кулаками в плечі й у вікно.
Хто розбудив у ньому грізну силу?
Хто доброту йому поверне знов?
18.09.19 Любов Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2019
1. Два листочки з дуба впали.
Два під ним уже лежали.
Скільки, може хтось сказати,
Стало всіх листків лежати?
2. В Олі було п’ять горішків.
Закотилось два під ліжко.
Скільки залишилось
І не закотилось?
3. Мама яблучок нарвала,
У корзину поскладала -
П’ять зелених, жовтих три.
Скільки разом всіх, скажи?
4. Сіяв моркву зайчик Зай.
Восени зібрав врожай:
Шість великих, три малі.
Скільки всіх, скажи мені?
5. Оля плигала в дворі.
Прилетіли снігурі.
П’ять усілось на вербі.
Троє грало на трубі.
А один на лаву сів.
Скільки разом снігурів?
6. Галя вимила тарілки -
Дві для кішки, дві для білки,
А одну для поросяти.
Скільки всіх, скажіть малята?
7. Три цукерки мала Ганя.
Віддала одну Оксані.
Однією поживилась.
Скільки в неї ще лишилось?
8. Оля, Галя, Лесь і Ліна
Дуже люблять Україну.
Як працюють? Ревно, плідно.
І поводять себе гідно.
Скільки діток всіх , скажи
Люблять край свій? А як ти?
9. Їжачок у сад ходив.
Десять груш зірвав – і в ліс.
Як ішов, одну згубив.
Скільки груш у дім доніс?
10. Три лисички, три вовчки.
Три малих бурундучки
Яблука збирали в міх.
Скільки звірів було всіх?
11. Айстр чотири, три жоржини
Розпустили пелюстини
І один малий мачок.
Скільки разом квіточок
Розпустилось під віконцем,
Розігрівши тіло сонцем.
12. Марта п’ять грибків зліпила.
Настя чай на кухні пила.
Марта ще зліпила три.
Настя їла пироги.
Скільки Марта всіх зліпила,
Поки Настя їла й пила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848516
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 17.09.2019
Ще осінь одежину літню має.
Лиш де-не-де в саду жовтіє лист.
Ще вітер не січе, а обіймає.
Ще сонце свій не загубило хист.
Ще у ставку хлюпочуться качата,
Гриби стоять у шляпах, як пани,
Велосипедять хлопці та дівчата,
Концертять в надвечір'я цвіркуни.
Ще чорнобривець розпускає гриву,
Ведмідь не суне тіло у барліг.
Ще вересень моргає так грайливо,
Та серце жовтня чує вже забіг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2019
Так бруду багато і хаосу,
По швах розлізаються норми.
Від фальші, злослівного галасу
Тріщать металеві платформи.
Чоло в неба сіре, нахмурене –
Хрести на річках і курганах.
Обличчя в любові зажурене,
Планета в рубцях і у ранах.
Чуття застрягають між ребрами
Бракує повітря легеням.
Отрута вливається цебрами
У жили і змінює гени.
Ще можна на кнопку натиснути,
Не крапку поставити, кому.
Щоб небо могло ще повиснути,
Над лугом і сапієнс гомо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019
А я ще літа не напилася,
Жага в душі, як ліс, росте,
А тут вже осінь підступилася,
Роки малює в золоте.
А я ще ж і не накупалася
У морі сонцесяйних днів,
А хвиля вже у холод вбралася
І диск над нею потьмянів.
А я ще ж і не наліталася
У небі мрій, як синій птах.
Лукава осінь підібралася
Журу посіяла в очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Учися, хлопчику маленький,
Для себе й України-Неньки.
Як із ниток плетуть панчохи,
Сплітай із букв слова потрохи.
І цифри вивчи всі, дитинко.
Пиши охайно їх в клітинках.
Рахуй предмети по порядку.
Стомився? То зроби зарядку.
Спочив? Берися знов до праці.
Шукай у дневі толку, рацій.
Складай казки та оповідки,
Досліджуй: де? для чого? звідки?
Учись культурі спілкування.
Вчасно лягай, щоб встати зрання,
Уважність на уроках мати,
Знання із радістю приймати.
Тримай на серці позолоту.
Вмій бути вдячним за турботу.
Наводь порядок у кімнаті,
Роди думки ясні, крилаті.
Роби, що каже мама й тато,
Шляхом життя крокуй завзято.
Мульт переглянь удень одненький.
Турбує щось, звернись до неньки.
Помий під вечір ноги, ручки.
Вклади в наплічник книги, ручки.
Години дня були не марні?
Поринь у сни казково-барвні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847359
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.09.2019
Йду містом ранковим. Дорога до праці веде.
Співаю "У осені очі твої", як умію.
Із запалом парубок-вересень листя мете -
Оте, що вдалося зірвати вночі вітровію.
Насупилось небо, тугу виливає у світ.
Дерева гойдають журу - постаріли ж на пору.
Сум тне і мене. Але вересень мовить: "Привіт!"
Моргає мені й градус радості пнеться угору.
Співаю (уп'яте!) "У осені очі твої".
Від пісні в очах ревуна поселяються перли.
Хоч пісні мотив мені мозок до нитки проїв,
Та серце із вереснем в парі підніс до Говерли.
Ревун - стара назва місяця вересня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2019
Я навчилась без тебе пірнати у темряву ночі,
Ранок радо стрічати, вбирати вечірню імлу,
Сенси крокам шукати і думи ловити пророчі,
Задувати вогонь у душі і ходити по склу,
Запивати молитвою, сонцем і квітами перці,
І, як потяг пішов, не вслухатись у стукіт коліс .
Часом спогад ударить тупою косою по серці.
Але ти не хвилюйся, Всевишній загоїть поріз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2019
З них кожен в щасті, мабуть, жить хотів,
Та їх московські найманці убили.
Так гучно дзвони пам’яті днесь били,
Та чи збудили совість у катів?
А ми? Серця звільнили від зими
Тим покликом, що воїв звав до бою,
Глибокою вдовиною журбою,
Невтішними сирітськими слізьми?
Не зрадимо ідею боротьби?
Не станемо коліна цілувати
Тим, що хто в нас волю прагнув відібрати?
Захистимо край маків та верби?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2019
Життя - не життя днесь, суцільні якісь перегони.
Кудись поспішають всі, встигнути прагнуть кудись.
За днем суне день, мов по рейках товарні вагони.
Замало зупинок. Не так усе було колись.
Розмов щирих мало, обіймів, веселого сміху
І сили, що здатна з неправдою вийти на прю.
Любов викидають з ужитку, мов вицвілу стріху,
Вклоняються вигоді й славі, неначе царю.
Складають в комори, у змагу живуть із сусідом.
Збирають на десять життів, не на чорні лиш дні.
Десь рвуться снаряди? Війна влаштувалася гідом?
Хтось стогне? Ридає? Вмирає? Геть думи сумні!
Біда - це тоді, як своя, як по хаті рачкує,
Як трусить в саду сподівань ще не стиглі плоди,
Як радість твою забирає, у ящик пакує
І шле, не питаючи згоди, хто знає куди.
А треба так іноді мало - прорізати сітку
Й того, хто в ній б'ється, пустити у вільну плавбу.
І чорна земля, впившись благістю, випустить квітку,
Й недоля, заскочена дивом, припинить стрільбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846277
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2019
Вже роки́ відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я -
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою, і щастя.
Риська - рись жіночого роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019
Не варто плести інтриги
І заздрити теж не ва...,
Вгортати в сукно із криги
Серця свої і слова,
Ховати лице за штору
Від того, хто терпить крах,
Хто втратив в житті опору,
Хто топить свій день в сльозах.
Не варто сміятись з того,
Хто впав, як до цілі пер,
Забруднив костюма свого
І лікті до крові здер.
Не варто в своєму лоні
Ростити для когось ляк.
Бо нині сидиш на троні,
А завтра... хто знає, як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Загас вогонь той, що сягав небес.
Ще вчора був, а нині – попелище.
Де пломенів, тамтільки вітер свище,
Блукає мряка, мов бездомний пес.
А як горів, то плавились думки,
Стрибало серце й сходило з орбіти,
В очах зростали дивовижні квіти,
І грала кров, як в провесінь, струмки.
Затих оркестр вогняних язиків.
Їх диригент подався десь у невідь,
Лишивши спомин на порозі дневі
І сірники, від холоду вогкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Для щастя, насправді, багато не треба.
Дар саду і лісу, шмат ґрунту і неба,
Щоб вітер із птахами складали есеї,
Щоб кава уранці і ще щось до неї.
Щоб сонцем у близьких світилися лиця,
Від подиву квіти росли у зіницях.
Щоб день із теплом і у діях, і в слові.
Щоб серце гойдалось на хвилях любові.
Щоб руку подав хтось, коли ти спіткнувся,
А вгору злетів, щиро щоб усміхнувся.
Щоби не вмирали від воєн солдати.
Щоб жито росло, де стріляли гармати.
Щоб вимерли жадібність, хитрість і владність,
У тренді були доброта і порядність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844613
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2019
Було це дуже давно, ще у XIII столітті. На териорії одного із прикарпатських хуторів жив чоловік, якого звали Іваном. Мав він великий плодовий сад, поле, де сіяв жито й гречку, вулики, в яких розводив бджіл. Жив небідно, щось сам споживав з того, що збирав, а щось і продавав. Якось серед ночі до Іванової хати ввірвалися грабіжники. Зв’язали вони руки господарю, забрали гроші, які він тримав у скрині, й усі найцінніші речі. Як спакували награбоване до великої торби, то облили помешкання бджоляра нафтою й вирішили спалити його, разом із господарем. Зрозумів Іван, що життя його висить на волосині та й почав благати грабіжників: «Змилуйтеся наді мною! Не хочу я таку важку смерть приймати– у вогні живцем горіти, від диму задихатись. Як не можете мене живим лишити, то хоч облегшіть смертні муки – киньте мене з гори в річку. А я вам за це дам образ святого Миколая, мальований грецьким художником. Він не звичайний! Як клякнути перед ним і щиро попросити про якусь важливу річ, то матимете її». «А де цей образ? Щось не видати його в хаті». «Він на горищі, в коробці під сіном». «А чого ти його там тримаєш?» «Якось про цей образ дізналися чужинці й захотіли його викрасти, тому я заховав його, а розпустив чутки, що продав». Поліз один із грабіжників на горище, знайшов образ. Почали радились зайди між собою (троє їх було), що робити із власником чудотворного образу, та й вирішили, що повинні уволити його прохання. Сіли вони на коней і чоловіка взяли зі собою – зі шнуром на руках і ногах, із кляпом у роті. На горі, що височіла над річкою, спинились. Той розбійник, який віз Івана, зняв його з коня, відніс на схил гори й кинув у воду – зв’язаним. А в другого торба в цей час засвітилась – та, в якій образ святого Миколая був й інші Іванові речі. «Що за чудо?» - подумав грабіжник. Витягнув він образ, і тут святий, який був намальований, ніби ожив: звів до середини брови, блимнув очима грізно. Злякався грабіжник, кинув образ у річку й торбу з грошима та сріблом-златом, шарпнув коня за вуздечку й помчав. За ним і друзі його-розбійники поскакали, які теж неабияк наполохались. Іван, летячи вниз, молився: «Святий Миколаю! Я тебе благаю, не дай впасти і пропасти, вирятуй мене, а я церкву тобі поставлю й про чудо твоє розповім людям». Ще й не встиг Іван доказати молитви, як мотузки з його рук та ніг спали, а сам він пірнув у воду. Та за мить виплив і побачив, що на хвилях річки, зовсім близько від нього, човен гойдаєтся, а з нього світло йде. Підплив, заліз чоловік до середини човна. А там ще одне чудо: на дні торба з його речами лежить, а на ній образ святого Миколая. Притулив до себе образ, розчулився, розплакався. «Дякую тобі, свят-отче», - мовив. І здалося Іванові, що святий Миколай усміхнувся й підморгнув йому. Повеселів бджоляр-садівник, взяв весла в руки, наліг на них. Плив човном, поки не стомився. А як геть обезсилів, склав весла, поклав на дно, ліг між ними, накривши груди образом, і задрімав. І приснилося Іванові, що він стоїть на березі річки, де росте багато дерев, а до нього зі сокирою в руках йде святий Миколай і ідходить ближче:
- Бери сей інструмент, чоловіче, стинай ним дерева, будуй житло. Вулики постав, сад посади, людей запроси до цієї місцини, яку нині сам Бог поблагословив, а я освятив, і не забудь про те, що ти мені пообіцяв.
- Про церкву?
- Так. Зведи її. І скажи людям, щоб молилися в ній, ростили віру в думках, любов у серцях і добро одне одному робили. Віра без любові та добрих діл мертва.
- Гаразд.
Тільки це промовив Іван, як святий зник, а він пробудився. Ранок поцілував Іванові очі. Сів чоловік, почав згадувати, що з ним трапилося вночі. Чудувався і тим, що відбувалося в яві, й тим, що у сні. Та недовго думав, взяв до рук весла й привів човен до берега. А на ньому і справді дерев – незлічено, так, як це було бачено ним у сні. Витягнув Іван плавзасіб на сушу. Взяв торбу й образ до рук. «Що далі робити? Куди йти? Як бути? - роздумував. - Можна було б дім тут будувати, та де сокиру взяти?» Тільки про це помислив, як щось гепнуло позад нього. Оглянувся, а це те, що йому й потрібно – топірець-молодець, заточений кінець. Помолився Іван, подякував Богу, Миколаю і взявся до діла. Весь день сокира, як зачарована, працювала в руках чоловіка. До вечора ділянку собі вичистив – сім метрів на сім, змайстрував сякий-такий курінь на ній. «На перших порах вистачить», - вирішив і враз відчув, що дуже голоднів. Та знайшов кущ малини неподалік місця, де розмістився, втішився, обірвав її, наївся й ліг спати.
Отак щодня звідтоді, як опинився в необжитому місці, зранку до вечора працював, у лісі їжу собі шукав – гриби, ягоди, дикий мед, горішки. Й невдовзі поставив справжню хату; ліжко, стіл змайстрував і вулики. Човном почав їздити, знайшов місця, де проживали люди. Щось їм виготовлене з дерева продавав, а гроші складав. За них згодом коня купив, зерно, город зорав, жито посіяв. Хліб свій під осінь мав.
Вдалося йому до краю, де оселився, людей приманити. У сорок літ Іван одружився – на Марушці біловолосій. Вона йому дітей народила – трійко: Романа, Степана й Горпину. Радів! Дуже! Почав жити ще краще, як жив на хуторі. В тутешніх лісах було багато грибів, ягід, водилася різна дичина. В річці – плюскалася риба – велика й мала. Багатим був край і красивим: річка-стрічка, ліс та гори, і пташиний спів довкола, розмаїття квітів влітку, бджіл гудіння серед них.
Тому й люди, які приїжджали до цієї місцини на запрошення Івана човнами, а згодом і кіньми, як дорогу громадою проклали, з радістю залишалися в ній. Село, яке виросло, назвали Стинавою. На землі, що знаходилася трохи нижче від їхньої, де росло багато дерев, теж потрохи оселялися люди. Вони стинали дерева й будували хати, садили сади, копали городи. Щоб чужинці не плутали місцевості, що знаходилися поряд, те село, де першим оселився Іван, назвали Верхньою Стинавою, а те, що з’явилося пізніше, нижче від ного, Нижньою. Церкву чоловік-бджоляр, як і обіцяв, поставив. На її будівництві працювали й мешканці Верхньої Стинави, й Нижньої. Образ святого Миколая, мальований грецьким художником, Іван віддав до церкви. Коли її освятили священники, Іван мав сон, в якому знову побачив свого улюбленого святого. Той якийсь час стояв у ризах посеред церкви, мовчав, дивився на Івана й мило усміхався йому. А тоді промовив таке:
- Ти все зробив добре, чоловіче. Я оберігатиму тебе, твою родину, місцину, де ти оселився, людей, яких привабив. Також благословлю на добро кожного, хто ступить на цю благодатну землю, помолиться в цьому храмі святому, та лише при одній умові, якщо він зрозуміє, прийме серцем те, що в світі нічого важливішого, ніж віра, любов і діла, оперті на них, немає.
Попросили написати казку на цю тему. Хай Бог благословить її, хай живе і служить для добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844205
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2019
Я люблю тебе, знаєш, так ніжно люблю,
Не за щось, не для чогось, а так, без причини.
Ти зоря темній ночі, маяк кораблю,
На якому в незнані пливу далечини.
Хоча є за що, звісно, любити тебе.
Ти такий цільовий, позитивний, спортивний.
Як дивлюся на тебе, зі серця стебел
Пелюстки виростають і запах їх дивний.
Твоїм усміхом пахнуть, упевненим днем,
Житнім хлібом із печі і медом з акацій,
Теплим літнім дощем і з каміну вогнем.
І я дякую Богу за теплі чуття ці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
Це так, здається. Тебе кохаю.
Повітря в грудях не вистачає.
Таке це дивне чуття, гаряче,
Палають очі, а серце скаче.
Ти, наче сонце, що вийшло вранці!
З тобою хочу кружляти в танці.
П’яніти (чуєш?) від твого слова.
Ти талісман мій, моя підкова.
Знайти б місцину, де сонце й квіти,
Де ми з тобою удвох, як діти,
Могли б складати наш день без правил,
Вмивати небо, чесати трави,
З сердечних іскор роздути ватру,
Зіграти п’єсу без стін театру,
Де ти обличчям, а не спиною.
Знайди це місце, побудь зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019
Я тільки почала́ тебе читати,
Клубок життя розмотувати твій,
А ти уже в кущі поліз, як змій,
Устигнувши мій запал розім’яти.
Насіяв недовіри під вікном,
Росте – радій, під пісню мого смутку.
На мізер була б згідна – незабудку,
Аби зігріта лиш твоїм нутром.
Забрав зі струн душі моєї пальці.
Мелодію любові обірвав.
Закрилось небо. Млою вкрився став.
Любов і спокій ти поклав на шальці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Ну, ось і серпень підійшов впритул -
Із яблуком і виноградним гронцем,
Швидкий такий, гарячий, як гуцул, -
Пускає зливу, догоджає сонцем.
І каже: «Не сумуй, мала, повір,
Я щастя тобі вишию нитками.
Ступай на мій зелений кашемір,
Пірнай у води, вигріті руками,
Лови у сіті вух мій щирий спів,
Лишай тепло очей у ложі цвіту,
Танцюй свій день під оплески лісів,
Дозволь пожити в жилах небу й літу".
"О, серпню, милий слів твоїх парад.
Віддам їм честь із шаною".
"Я рад".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2019
Озеро, котре я бачу з вікна,
Каже мені: "Ти все ще одна?
Ходи до мене, лиши свій Фейсбук,
Від ніг обцілую тебе до рук.
Покинь вже писати вірші й романи.
Рахувати на серці рубці та рани.
Прийди, допоки тримаю квоту,
Вимию з тебе всяку гидоту.
Візьму в обійми пристрасно, тісно.
Якщо захочеш цього ти, звісно,
Не погордуєш сьогодні мною.
Зважуйся, чуєш? Не будь дурною".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2019
Цікавий ти тип. В міру радісний, в міру серйозний.
Гора твоїх планів і справ вище злету орла.
Ти гори береш і річки, ти такий граціозний.
Скажи, твої кроки вперед – це потреба чи гра?
Хотіла б з тобою посидіти десь біля річки,
Подалі від люду, де трави лише і птахи.
Дивитись на хвилі, на небо, на тебе до нічки
І словом твоїм витягати з душі реп’яхи.
А вранці летіти з тобою удвох до Парижу,
Пройтися Монмартром, зайти хоч на мить в Сакре-Кер.
А потім знайти не готель надсучасний, а хижу,
Глядіти, як в кухні вправляєшся ти, мов жонглер.
Хотіла б сміятись з тобою і плакати. Чесно!
Від щастя, від радості, від…дивовижі подій.
Та я серед вод, у човні, хтось втопив мої весла.
А, може, й не весла, а плід моїх збуджених мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2019
Закінчувалась літня пора, а з нею і канікули для учнів-звірят. Ворон, білка та їжак, котрі жили в одному з районів великого Карпатського лісу і дружили між собою з малих літ, мали йти до 1 класу Лісової школи. Батьки купили їм уже все необхідне для занять – гарний одяг, зручне взуття, ранці, ручки, олівці, фарби, пензлі, зошити, лінійки та інше. Мама-ворона придбала синові всі ці речі у супермаркеті «Під дубом». Вона купила своєму Чорнопернику чорний ранець і чорний костюм, щоб її син був непомітним серед дерев, на які часто люблять сідати, для птахів-хижаків, таких, наприклад, як яструби, котрі можуть зробити дітям-воронятам кривду. Тато-білкун замовив все необхідне для навчання в школі доні Пухнастохвостій в інтернет-магазині «Розетка». Наплічник на родинній раді вирішили брати помаранчевого кольору. А їжачку Колючці батьки придбали ранець сірої барви, купили його, як і інше шкільне приладдя, на ринку, суботнього дня, під час великого розпродажу. Діти раділи обновкам. Вони з нетерпінням чекали свята Першого дзвоника.
І ось цей день настав. 1 вересня всі учні Лісової школи зібралися на її подвір’ї, щоб відбути святкову лінійку. Чорноперний, Пухнастохвоста та Колючка стояли перед входом до школи в рядах першокласників – радісні, гарно зачесані та вбрані. Коли під кінець заходу ведмежа Ревун дало дзвінок, вчителька пані Сова повела своїх щойно посвячених в учні дітей до класу. Перший день був для них не надто важким. Новоприбулі знайомилися зі вчителькою та самі між собою. Говорили про Карпатський ліс, про його важливість і проблеми. Ну, а з другого дня розпочалось, власне, навчання. Пані Сова була строгою вчителькою. Вона хотіла, щоб її учні все вміли, все знали, гарно поводились. Вчителька сказала дітям, що її потрібно уважно слухати на уроці, не крутитися, не бігати по класі під час навчання, не говорити одне з одним, не їсти яблук, горіхів чи чогось іншого, а тільки працювати, бо без труда нема плода. Ворон так і робив, як вона казала. Чорнопернику було цікаво у школі. Він з головою занурився в навчальний процес – вчив букви, цифри, малював, співав, ліпив, відповідав правильно на всі питання, які задавала пані Сова, красиво виводив всілякі палички та кружечки. Їжакові навчання давалося важче, але він, дивлячись на успіхи друга ворона, вирішив і собі чогось досягти, старався зі всіх сил і через якийсь час Колючці почала вдаватися наука. Пані Сова, бачачи старанність їжака, завжди підтримувала його, хвалила. А ось білка ніяк не могла гармонійно влитися в навчальний процес. Їй хотілося весь час стрибати, бігати, щось гризти зубами, а вчителька цього не дозволяла робити на уроці. В голові Пухнастохвостої роїлися лише думки про перерву, про дім, про ліс, і тому вона не могла запам’ятати жодної букви, жодної цифри. Через три місяці від початку навчання всі учні в класі вже почали читати складами, а бвлка вивчила тільки дві букви: «а» та «бе». Скільки пані Сова не просила її бути уважною, інколи навіть хмурила брови, коли бачила, що Пухнастохвоста дивиться під парту чи у вікно, а не на дошку, їй ніяк не вдавалося заохотити білку до науки. На одній із перерв вовчиця Оскал, яку Пухнастохвоста з необережності вдарила хвостом, коли йшла до їдальні, назвала нездарою. Не сподобались ці слова білці. Прийшла вона додому і сказала батькам: «Більше я до школи не піду!» «Чому?» «Я нездара. Я не люблю школи. Вона мені ні до чого. Без неї проживу». І не пішла. Як не просили батьки, як не пояснювали, що наука в ліс не веде, а з лісу виводить, нічого не допомогло.
Минув навчальний рік. Ворон і їжак закінчили 1 клас і поїхали в літній табір на море. Білка залишилася сама. Сумно було їй, але що поробиш, в табір беруть лише школярів.
Якось батьки пішли на роботу, а Пухнастохвоста залишилася в хаті-дуплі сама. Сиділа собі на кріслі, дивилася мультик про синицю та горобця. Раптом хтось постукав у двері. Білка заглянула у віко і побачила на порозі поштарку-сороку. Відчинила їй. Та вручила малій замовний лист, попросила тільки підпис поставити у відомості про те, що їй він доставлений. Пухнастохвоста намалювала якусь закарлючку в місці, на яке вказала сорока, вхопила лист і влетіла з ним до хати. Над столом розпечатала, а прочитати не може. Вискочила з листом надвір. А тут якраз Оскал іде з грибами в торбині.
- А чого ти не поїхала до літнього табору? – спитала її.
- Мені не можна на сонце. Я хвора.
- Захворіла через те, що мене обізвала нездарою?
- У мене ще до того були проблеми – зі серцем.
- А-а-а! Слухай, прочитай мені листа.
- Сама собі прочитай.
- Я не вмію.
- До школи треба ходити.
- Не хочу.
- А я не хочу тобі читати.
- Злюка!
- Гаразд, не обзивайся, давай свого листа.
Дала білка листа вовчиці. Та прочитала, там було написано таке.
Шановна родино!
Я, білкун Гострозуб, перешлю 1 мільйон доларів тому з родичів, хто першим зможе зв’язатися зі мною і привітати мене з ювілеєм. Телефонуйте на номер 300309 о 12: 00.
«Везе ж неукам…, - подумала Оскал і вирішила дещо змінити текст. Вона прочитала Пухнастохвостій його так.
Шановна родино!
Я, білкун Гострозуб, перешлю 1 мільйон доларів тому з родичів, хто першим зможе зв’язатися зі мною і привітати мене з ювілеєм. Телефонуйте на номер 300309 о 14: 00.
- Невже це правда? – перепитала Пухнастохвоста.
- Тут так написано. Ну, я пішла, гриби треба чистити й варити.
Білка зателефонувала мамі. Та прийшла на обід о 13: 10. Прочитала листа і за голову вхопилася.
- Треба ж було телефонувати о 12:00!
- А Оскал , здається, сказала, що о 14:00.
- Якби ти вміла читати, то не покладалася б на інших. Ми могли б, якщо би вчасно зателефонували, отримати великі гроші. За них купити новий дім, меблі, зайнятися власним бізнесом – вирощуванням горіхів. Але через твою неграмотність лишилася з носом.
Опустила низько голову Пухнастохвоста.
- Пробачте мені, - мовила. – Я таки повна нездара.
- Доню, ти не нездара. Кожен може досягнути успіху, якщо дуже цього захоче, як буде терпеливо йти до своєї мети. Пам’ятай, що без хотіння, нема везіння.
- Здається, я зрозуміла. Я піду до школи і буду старанною ученицею.
- Гаразд. А все, що нам потрібно, ми ще собі заробимо.
Через місяць до лісу повернулися їжак із вороном. Білка попросила їх позайматися з нею. Друзі погодились. До кінця літа Пухнастохвоста вже читала по складах, знала цифри, розв’язувала приклади. На прохання батьків після невеличкого іспиту, який їй влаштувала дирекція загальноосвітнього навчального закладу, Пухнастохвосту взяли до 2 класу Лісової школи. В ній і поза нею їжак, білка та ворон завжди трималися купи, підтримували одне одного в усьому. Колючка та Чорноперник помагали, коли була потреба, Пухнастохвостій в навчанні. Другий клас усі закінчили успішно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843545
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.07.2019
Мене ти врятував, хоч ти цього й не знаєш.
Старому нині я сказала твердо «Ні!»
Ти ще не мій герой, та вже в душі блукаєш
І звуку надаєш моїй тонкій струні.
Мені ти не сказав ще навіть і пів слова,
Ще навіть не прийшов ні в день мій, ані в ніч,
Та усмішка твоя приємна загадкова
Вже ситить голод мій і гріє, наче піч.
Хай очі в очі ми не стрінемось ніколи,
Чи стрінемось хоч раз (станцюємо удвох?),
Ти – старт новому дню, ти квітка матіоли,
Котра з’явилась там, де ріс чортополох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2019
Цей світ такий, як в січні ріки й луки,
Не розтопити сніг його і лід.
Ніхто нікому ні плече ні руки,
Ні energy Хеопських пірамід.
Між тисячами тисяч ти самотній,
Мов місяць поміж зорями – один.
Хоч липень в силі, дні стоять спекотні,
Росте гора на серці із крижин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Я щаслива. Розплющила очі – світанок у хаті.
Він проліз, наче маг, крізь зачинене щільно вікно.
Підіймаюсь, молюся, запарюю каву в горняті.
А птахи у цей час тчуть небес голубе полотно.
Вітер в сад залетів, сів на сливу собі, трембітає.
Хтось незримий розмотує ниті зі сонця-клубка
І в канву мого дня віру в тріумф любові вплітає,
В те, що правда із честю станцюють на біс гопака.
Ліс моргає мені, очі змащує миром зеленим.
Шле легеням за так, з доброти, чистий подих з нутра.
Я щаслива, життя, захлинаючись, втягую в вени,
Наче море, що Чорним є назване, води Дніпра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2019
Лише любов віллє добро в легені.
Снагу у жили, впевненість в ходу,
Просвітить душу навіть без рентгенів,
Відчує біль твій і твою біду.
Лише вона від бруду й крові тіло
Обмиє, з серця витягне ножі.
Загоїть рани лагідно та вміло,
Подасть тобі з родзинками коржі.
Лише любов без вигоди і плати
Твій день закрутить (вміє!) в па-де-де,
Не дасть планеті нашій вісь зламати,
Опісля ночі сонце приведе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2019
Хочеш, стану для тебе сонцем,
Цвітом виросту під вікном,
Виноградним наллюся гронцем,
Стану соком або вином.
Хочеш, теплим дощем накрию.
Хочеш, вітром торкну чоло,
Буду піснею, що окрилить,
Оберегом, що гонить зло.
Хочеш, стану для тебе портом.
Не впущу корабель чужий.
Буду книжкою, хлібом, тортом.
Чим захочеш. Лише скажи.
09.07.15
Вірш давній, але тут я його не розміщувала раніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
В одному лісі жив собі заєць Пух. Ні з ким не сварився, нікого не зачіпав, їв траву та кору й іноді пісні співав. Таке провадив життя. Та якось, коли Пух вийшов на зорі зі своєї хати, щоб погуляти, квіток назбирати, вовк свою морду до нього виставив з-за кущів, гострі зуби вишкірив, очима засвітив. Почав заєць від нього втікати, кричати, порятунку шукати. Та відірватися від вовка лише тоді зміг, як до міста забіг. Була в той час літня пора. Ранок тільки виводив сонце на арену дня. Людей і тварин на вулицях було мало. На мить зайчик спинив свій біг, бо стомився, гнав, не чув задніх ніг, почав роззиратися довкола, думати, куди б йому лапи скерувати, щоб посидіти й сили набрати. І побачив таке місце – хату невелику й подвір’я біля неї – з квітами, деревами, кущами. Заскочив туди. «Здається, зумів утекти від сіроманця з гострими зубами», - подумав, коли сів під грушкою зі спілими плодами. Та тут невідь звідки вибіг собака. Нюхом зачув, мабуть, зайця. Став за метр від вуханя й почав на нього гавкати. Вийшов господар з дому.
- Чого шумиш із самого рання? – спитав пса.
- На зайця гарчу. Заліз у наш двір, хотів, мабуть, моркву з городу вкрасти.
- Ну, якщо так, то хвала тобі, Біме! Отримаєш за добру службу від мене шмат м’яса на обід.
Заєць злякався ще дужче, коли побачив людину, яка хвалила пса. Він скрутився в клубок і думав, що йому далі робити. Кинутись навтьоки? Але пес зовсім близько. Може зловити його й загризти. Вирішив бити на жалість. Каже чоловікові:
- Відпусти мене, пане.
- Спершу поясни, що ти робиш на моєму подвір’ї.
- Це довга історія.
- Нічого. Я послухаю. В мене сьогодні вихідний.
- Гаразд. У моєї нареченої – зайчихи Зуді, сьогодні день народження. Вибіг я зі свого дому в лісі зранечку, щоб нарвати їй квітів. Не встиг ще й однієї квітки знайти, як вовк вискочив з-за кущів, зуби до мене оскалив. Злякався я сіроманця, почав від нього втікати. Біг лісом, а потім гостинцем. Ледве хвіст від хижака відірвав, як до міста попав. Задихався, стомився, на ваше подвір’я забіг, та тільки під грушкою ліг, щоби трішки перепочити, сили набрати й до лісу вертати, як тут ваш пес примчав, сердито на мене загарчав. Те, що сказав ваш пес про моркву – казка. Не за нею прийшов сюди, відпустіть мене, будь ласка.
- Розчулив ти мене, зайцю своєю поетичною промовою. Я тебе не тільки відпущу, а й гостинця дам: капустину і морквину, поласуєте із зайчихою. Та ще й відвезу тебе своєю автівкою до лісу.
- Пане! Ви дуже добрий!
- Гав! Він такий, - мовив пес.
Господар завів свою «ладу», впустив зайця до неї й повіз до лісу. За 30 метрів до нього зупинився, випустив вуханя.
- Постій тут трохи, - мовив куцохвостий, - я тобі щось принесу.
- Не треба нічого. Біжи собі.
- Ні, треба. Хочу тобі віддячитись.
Вимкнув мотор чоловік, ввімкнув не гучно музику в автівці й почав чекати зайця. Той повернувся через двадцять хвилин. Приніс чоловікові золоту брошку-квітку.
- Візьми, - каже, - знайшов я цю річ місяць тому на березі річки Грайливки. Моїй зайчисі вона не потрібна, а ви, люди, любите різні блискучі цяцьки.
- Дякую, тобі зайче. Подарую цю брошку дружині. Вона теж скоро святкуватиме день народження. Зрадіє прикрасі. Ну, бувай! Як будеш ще колись у неділю в місті, заходь до мене на чай з капустяними пиріжками. Дружина їх сама пече. Дуже смачні!
- Гаразд. Може, колись забіжу, якщо вовк мене не з’їсть.
- Слухай, а давай я, поки ти бігтимеш додому, сигналитиму. Вовк почує звуки, боятиметься тобі дорогу переходити.
- Добре! Дякую!
Побіг зайчик. Сіроманець вже його пильнував, бачив, як вухань говорив з людиною. Тож сховався за кущем недалеко від воріт Пухової хати, щоб піймати його. Та коли почув з дороги гучні й протяжні сигнали, які подавав із машини зайчиків друг, чкурнув додому. Більше Пуха він не переймав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841280
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2019
Люблю рідний Моршин. Тут я в падолист народилась.
Між вулиць і двориків в холод і спеку крутилась.
Тут чула напуття матусині ввечері, зрання.
Тут дружба коріння пустила і перше кохання.
Люблю рідний Моршин. Тут тиша така колоритна.
Тут білки у парку, театр під верхів'ям блакитним,
В бюветі із брилем – вода з лікувальним ефектом.
Грибочки та ягоди в лісі – окремим об’єктом.
Люблю рідний Моршин. Тут річка тече – Бережниця.
На руку голубка сідає, співає синиця,
Озера гойдають блакить, на них крячки пернаті.
Дівчата, як писанки красні, лелеки крилаті.
Люблю рідний Моршин. Веселощам брат він і музі.
Тут дощ в парі з вітром вальсує на вулиці, в лузі.
Дивують людей своїм співом музики захожі.
На клумбах цвітуть чорнобривці, петунії, рожі.
Люблю рідний Моршин. Курорт це всесвітньо відомий.
Приймає своїх візитерів з теплом, без утоми.
Це місто сама Богородиця благословила.
Де слід свій лишила, вода там джерельна забила.
Люблю рідний Моршин. Бажаю йому процвітанку,
З несхитною вірою сонце стрічати щоранку
І жити так довго, допоки є люд на планеті!
І дихати вільно! І крила тримати на злеті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019
1.Ну, привіт тобі, Церкво Біла!
Як жилося без мене? Гоже?
Чим ти дихала? Що ти їла?
З ким ділила хліб-сіль і ложе?
ПРИСПІВ:
Біла Церкво! О, Церкво Біла!
Маєш все ти, чого хотіла:
Білі думи твої і цілі,
Українство в душі та тілі.
2.Що для тебе в пріоритеті?
Пісня й праця? Вино і книга?
Хто в портреті, в авторитеті?
Що на серці – мороз, відлига?
3.Знаю, ти свободу втрачала.
Попадала не раз в халепу.
Але й славне минуле мала,
Знала Хмеля ти і Мазепу.
4. Дух козацький ніхто не спутав,
Поміж вулиць, дворів гуляє,
Мріє право тобі здобути
Стати гойним столичним краєм.
5. Крутить млин, котить Росі хвилі.
Жде на успіх твій, Біла Церкво.
Хай все добре росте у силі,
А лихе йде під гостру терку.
03.07.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019
До озера ходила на прийом.
Своє для мене розірвало коло.
Прикрило голубим вогким крилом
Від вітру, що ліпив до тіла холод.
Приймало мене зично озерце.
Добро лило очима-світляками.
І кожне, мною пущене, слівце
Як ас, ловило хвилями-руками.
Виставу мені грало, крячки там
І пес нічийний мали свої ролі.
Розкрило серце, як любов уста,
Як серпень розкриває маки в полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2019
Так багато довкола масок,
Не життя – а театр суцільний.
Кривить губи і душі ласо
Кожен другий, йдучи до цілі.
Так багато довкруж завиди –
Чорна-чорна, немов вугілля.
Вона в’яже добі овиди,
Вона вірі ламає гілля.
Так багато лихого слова,
(Плаче Бог в небесах і храмі!)–
Ріже серце, як ліс на дрова,
Замість хліба підносить камінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019
Радіє душа, мов метелик розтуленій квітці,
Як вітру радіє спітніла від спеки спина –
Хвилюється нива, співає горобчик на вітці,
У ягіднім гроні гойдає бджолу бузина.
Хмарки-кораблі пропливають в небесному морі.
Завзято носами прорізують штильну лазур.
Їм гіллям берези махають услід білокорі –
Стрункі, наче юнки, і маки дарують пурпур.
В дворі метушаться малята – їх вивело літо.
Під тінню горіха бабусі на лавах сидять.
Трава кучерявиться, клумби пишаються цвітом.
Качата заповнили озеро, ряску їдять.
Радіє душа, вона бачить усе це і чує.
Тож світлом наповнює очі вчорашній журбі.
Творця свого, день, що танцює години, віншує
І вірить, що людство триматиме світ у добрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019
Руки геть від моєї мови!
Наносилася ланцюгів.
Скільки випито з неї крови!
Скільки шрамів від батогів
Їй лишили свої й заброди
І на спині, і на устах!
Скільки гнали із генів роду!
Очі ж їла її краса.
Дайте мові моїй розвою!
Досить шлях їй плести зі змов!
Хай возсяде на трон без бою,
Вільно чується поміж мов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2019
День в сон мій постукав. Встаю. Відчиняю віконце.
Вдихаю легкий аромат недостиглих ще слив.
У небо вдивляюся – сіре, зажурене. Сонце
Не вийшло у світ. Застудилося, певно, від злив.
А вітер гуляє. Не спав, може, й ніч забіяка.
У губи цілує і голову гладить мою.
Махає йому гонорова сливова гілляка.
«Моя вона, вітре. Відстань, бо зловлю, то поб'ю».
«Чого розшумілась? Ревнуєш?» – питає повійко.
Глянь краще убік, там горіх, хоч портрет з нього ший.
На тебе він дивиться так, як на мишу котійко.
Із ним подружись, а цю жінку мені залиши.
Повійко - вітер.
Котійко - кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2019
Такі святі довкола, хоч клади за образ,
Такі вже праведні, що хоч одразу в рай.
А лиш зачепиш пальцем, кинуться, мов кобри,
Отруту впорснуть в кров і відповзуть на край.
Такі масненькі з тими, хто хоч трохи вище,
Хто має славу, гроші, силу, булаву,
А тих, хто нижче, віднесли б на попелище.
А тих, хто нижче, затоптали б, мов траву.
Хрести на грудях ставлять, моляться у храмі.
Та хіба Богові приємні їх слова?
Коли у ґрунт кидають не любов, а камінь,
Щось добре вийде в час, коли прийдуть жнива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2019
Радію пташці, що співає за вікном.
Радію вітру, що гаряче тіло студить.
Радію ночі, що вкриває день сукном.
Радію ранку, що мене до праці будить.
Радію небу, що в копиці дощ кладе.
Радію лісу - найпишніші має шати.
Радію книзі - скрині знань, чуттів, ідей.
Радію пісні - звуки сипле і цитати.
Радію сонцю - б'є поклон землі чолом.
Радію гамору і тиші навколи́шній.
Радію серцю - вміє дихати теплом.
Радію хлібу - ситить ним щодня Всевишній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2019
Люблю онуків. В них мій ген живе.
Дай Бог, щоб той (я Господа просила!),
Що до любови, істини зове,
В якому сік землі і неба сила.
Люблю онуків. Роду мого нить.
Нехай ростуть і мудрістю повніють.
Хай їм у добрих справах таланить,
Хай їм щасливі обрії видніють.
Люблю онуків. Смуток мій стрижуть,
Сухе коріння радості воложать.
Хай роду честь, як око, бережуть,
Продовжать рід наш і його примножать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019
Бог любить мене. Любить мене Бог.
Як не любити? Я його дитина.
Віддав на муки Він за мене Сина.
Нести добро – одна з Його вимог.
І я його пускаю у танок.
Хоч іноді, коли по честі плугом,
Як ворогом став той, хто звався другом,
Я серце замикаю на замок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839218
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.06.2019
Сховала гострі ікла хижа днина.
Учора ще гарчала, наче пес.
А нині, ну, немов мала дитина,
Глядить очима кольору небес.
Стрибає птахом і сміється ланом,
Хліб подає на таці й булаву.
І серце розтікається фонтаном,
І подив підіймає вверх брову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019