| Сторінки (35/3446): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Їхала мама у бусі з маленьким синочком.
Збоку служивий сидів - рядовий ЗСУ.
Хлопчик ногами мотав, різав шир голосочком,
Острах в очах колихав, як листочок росу .
- Ну, й неспокійне маля, - зауважив військовий.
- Крутиться джмелем, гуде, не затихне й на мить.
- В нього ж життя в час війни, як у всіх - не казкове,
Бачив малий, як у небі ракета летить,
Як вона падає, дім у вогні загортає,
Як з того дому вискакує з криками люд.
Вчує тепер якийсь гул - куди бачить, тікає.
Спати не може вночі, вдень бере його нуд.
Їду до рідних із ним – в край, де менше гуркоче.
- Хлопчику, - каже служивий, а йди-но сюди.
Я розкажу тобі казку про воїнів. Хочеш?
Тих, які край наш врятують від злої орди.
- Добре, - промовив малий, вигнав з нутрощів охи,
Плигнув в обійми солдату, мов риба в Десну.
- Знаєш, з тобою не страшно мені ані трохи,
Ти говори.
І за мить на колінах заснув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
ПРИСВЯТА
Сковорода - з когорти тих людей,
Яких хоч як мани, не зловиш в сіті,
В яких чуття не йдуть у па-де-де
Від того, що посіли щось у світі,
Яких за кусень сала й ковбаси
Не купиш, не складеш, неначе дрова,
Які не віддадуть, хоч як проси,
Свободу кроку і свободу слова.
Вони щасливі тим вже, що живуть,
Що бачать світ, що чують його звуки.
Що правду, мудрість сіють, а не жнуть,
Що теплі в них серця і чисті руки.
Щастя Сковороди у тому, що знайшов
Бога-Творця у собі і у псові,
Що на криваві рани стрічних шов
Накласти міг із ниточок любові.
Що бачив пташку, квітку на кущі,
Їв яблука і ягоди із саду,
Займався тим, що було до душі,
Міг хліба дати ближньому, пораду.
Сковорода у мисленні – естет.
До сонця груди, а до тіней – спина.
Вчитель, мандрівець, богослов, поет,
Перекладач, на всі віки – ЛЮДИНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
Був струнким Анатолій і гарним на вроду.
Будував магазинчики – стали у ряд.
Тихим був, наче поле вночі у погоду,
Лився в дні непомітно, як ріки в моря.
Шанував усіх - друзів, сусідів, родину.
Не скупився на усмішку, потиск руки.
Доню дуже (єдину!) любив і дружину.
Ну, і Моршин, звичайно, у різні роки.
Бути в тренді хотів – щось нове будувати,
Щось таке, щоби радість вносило у день.
Та повістку вручили – пішов воювати,
Захищати свій край, бо це діло – святе.
Бог забрав його в небо в кінці листопада
З того місця, де ворог вогні роздавав.
Тіло Толика з шаною стріла громада –
Найдорожче ж – життя, він за край свій віддав.
Сіє смерть ворог, горе, як фермер квасолю.
Час прийде, відповість за усе і усіх!
Україна здобуде і славу, і волю.
Й пам’ятатиме завжди героїв своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
НапилАся ти, Московіє, української крові. Годі.
В холод, тьму загорнула нас в час, коли сніг упав на поля.
Ти не Бог (чуєш?), щоб вирішувати долі народів,
І життя в цілому на нашій голубій планеті Земля.
Закидала нашу землю ракетами і надриваєш зі сміху пупця?
Думаєш, впокоримось, будемо, зігнувшись, зашнуровувати тобі взуття?
Так не буде, як собі планує твій бункерний цар, українського народу душогубця.
Ми під божою охороною, у нас в руках правди, гідності й перемоги стяг.
Так, ми зараз терпимо багато, але в такий спосіб очищуємо свою націю.
Ми стаємо кращі, дружніші, у нас сміливість, як навесні трава, росте.
Ти думала, ми зненавидимо свою Батьківщину, радо приймемо твою окупацію?
Але все вийшло навпаки, ми стали любити свій край ще більше - понад усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Дякую Богу за те, що у мене ти є,
В серці, у думах живеш – в вихідні та робочі.
Ворог по інфраструктурі ракетами б’є,
Тіло – у холод вдягає, у темряву – очі.
Але любові вогонь зігріває мене.
Віра й надія проміння негаснуче має.
Знаю, війна ця, що спокій нам з'їла, мине.
І Україна на Всесвіт увесь засіяє.
Житимуть краще, як до, її доні й сини,
Буде між ними повага і буде єднання.
Ти ж не пошлюбишся з іншою в часі війни?
Ти ж подаруєш іще мені квітку кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Я, Україна, донька голубої планети,
Рід свій шаную і мову, не сію вражди.
Діти мої – знані вчені, митці та поети,
Ті, які лан засівають і садять сади.
Гарна я, пишна, хоч різне в житті пережила,
Знала і голод, і холод, і кулю, й батіг.
Але ген волі та сили, що є в моїх жилах,
Вчив мене битись, не падати злові до ніг.
Я, Україна, і зараз, у час демократій,
В час технологій новітніх тортур зазнаю.
Хтось п’є шампанське в кафе чи вино в теплій хаті,
Я – в бомбосховищі, з Раші ж ракетами б’ють.
Осінь іде до межі. Зиму рік зустрічає.
Холод і сирість вповзає із вулиць у дім.
Світла, зв’язку і тепла в мене часто не має,
Напрям у мій океан загубила Гольфстрім.
Я, Україна, міцна й витривала доволі!
Але й моєму терпцю уже зносить дахи.
Серце – не з м’язів і крові вже, з люті і болю:
Скільки дітей моїх вбито сусідом лихим!
Скільки будинків, мостів поруйновано, станцій!
Скільки роз’єднано доль і скалічено тіл!
Мало рашисту! Провадить на згарищах танці,
Люд вибиває із міст, любих серцю, і сіл.
Світе, чого опускаєш додолу повіки?
Думаєш горе – моє лиш? Тебе не торкне?
Ждеш, щоби з мапи народів я зникла навіки?
Ні? То тоді захисти і дітей, і мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Птахи танцюють на калині –
В Херсоні фани жовто-сині,
Навалу вигнали ординську,
У місті чути українську.
ПРСПІВ:
А ЗСУ уже в Херсоні,
Де грає Гімн на саксофоні
Артист – на площі, не на сцені.
Йому підспівують місцеві.
Із хат херсонці вибігають,
Гостинно ЗСУ стрічають.
Цілують воїнів без ліні.
Скрізь лине: «Слава Україні!»
Слава ЗСУ, Слава ЗСУ! (4 р.)
І приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Є такі поміж людей -
Честь не пхають до грудей.
Їм – аби напхати ранці.
Звуть таких – пристосуванці .
Гроші, слава – їхнє все.
Честь яєчко ж не знесе?!
Тож беруться тих хвалити,
Хто при владі, грошовитий.
Бачать, що вони зі злом,
Вимикають дальні фари,
Одягають окуляри
З непрозорим, звісно, склом.
Але ж ми на цій землі
Гості лиш, то ж будьмо чемні,
У часи глухі й буремні
Не даруймо прапор млі.
Як весна ламає лід,
Так і нас зламають смерті,
І гріхи наші не стерті
Ляжуть болем в світ і рід.
Бережімо честі цвіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022
24 лютого 2022 року - це день, який поклав рівновагу світу на лопатки. Який багатьом зв’язав крила радості, вирвав квіти віри з їхньої грядки, Який не пустив у дім весну, затулив голубі очі небу своєю брудною загребущою рукою, Який розділив світ на до і після, наповнив після пекучим болем і тривогою гіркою. Діяв не сам по собі, керували ним кремлеводи, як у ляльковому театрі керують артисти ляльками на шнурочках, Вони пустили ракети не тільки по тих, хто співає гімн "Ще не вмерла України..." й ходить у свята в вишитих соро́чках, Хто тримає жовто-блакитний прапор в руці та серці, любить вареники й мову рідну, солов’їну, А й по тих, хто вважав кремлівських підданих своїми братами й був проти того, щоб зводити перед ними сті́ну. - Чому таке сталося? – питала я в Бога, коли збирала новини про розбиті долі й будинки, про вбиті та зранені тіла, Про залишені поспіхом співмешканцями моєї країни домівки й пошуки ними нового житла. - А діти, Боже? За що вони терплять? Чому сиренами густими, вибухами гучними їхня доба оповита? Хіба ти не бачиш того, що місце, яке було осердям дитячих мрій і надій, безжально зруйнувала рука московита? - Не метушись, не ридай, заспокойся, будь ласка, – сказав мені, витримавши павзу, Бог. Темрява для того, щоби шукати світло. Біда для того, щоби сплатити борг. Знаєш, коли свободу на таці дарують, її не дуже цінують. Вона повинна здобуватися в боях. Так, це боляче, коли при цьому горять будинки й обривається чийсь земний шлях. Але скажи, поклавши руку на серце, чи ця крайня війна не перевернула з ніг на голову свідомість багатьох людей? Чи не об’єднала східну й західну частину твоєї країни задля втілення і зміцнення національних ідей? Чи не прибрала матеріальне з багатьох яскравих вітрин і не повісила духовне на флагшток? Не розв’язала з добротою, милосердям, світлими й щирими пориваннями мішок? - Мабуть, на всі твої запитання, о, мій Господи, маю тобі сказати: «Це так». То ти все бачиш, виявляється, все чуєш? І ця жахлива війна для нас, українців, знак? Я правильно зрозуміла? Ми маємо самі змінитися і змінити на краще весь світ? Ти - на боці мого народу!
- Саме так, не інакше. Серце ж моє - не лід. Я завжди поруч з тими, хто бореться за правду, честь, любов, добро та свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
Моє кохання, що стрімке, мов водоспад,
Колись засохне, наче листя в листопад,
Загубить силу, мов розчинені дими,
Порине в сон, відчувши подихи зими.
Та поки грає воно променем в душі,
Гойдає серце, наче вітер комиші,
Пташиний щебет сіє в просторі землі,
Тримає курс, мов капітан на кораблі,
Ти не ламай його, як спину шторм кущу.
Нехай росте, немов гриби після дощу.
Хай чує голос твого серця, його бій,
Дарує подих свій планеті голубій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Ще ніколи, мабУть, не трималась так міцно за осінь
Я, як зараз роблю це, в годину війни лихоліть,
Коли в обшир із рупорів сурми летять стоголосі
І слова: «Двері власній безпеці хутчіш відчиніть!»
Ще ніколи так трави й дерева очима не гріла,
Я, як зараз роблю це, у стані відбою тривог,
Рідним краєм ніколи, як зараз, ще так хворіла,
Не бажала так ревно, щоб дав йому міцності Бог.
Щиросердно гіркою сльозою так небо не мила,
Не гойдала так «ців» горобців, що ідуть в па-де-де,
Вправно так і завзято надію не брала крила,
Що рече: «Сонце слави над краєм калини зійде!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022
Чи знаєш ти хоч, як тебе кохаю?
Немов лелека небо ріднокраю,
Мов поле дощ у кількаденну спеку,
Як книга око і бібліотеку.
Як ранок сонце, ніч – сріблясті зорі,
Мандрівець – гори і річки прозорі,
Як літо бриз морський і голос гаю.
Отак тебе, отак тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Коли якогось дня закінчиться війна,
Замовне гул ракет, замре сигнал тривоги,
Мир вийде й заведе міцного двигуна,
Подякую тоді я ЗСУ та Богу,
Сльозу зітру з лиця, засію сміх у день,
Накрию стіл, з усюд родину позбираю.
Відкриємо серця, співатимем пісень
Про міць захисників, про волю й славу краю.
Коли якогось дня бійці підуть у тил,
Побачать рідний дім, почують солов’їну,
Розбуджу дзвоном я сім тисяч світлих сил -
Поможуть нам з руїн підняти Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
За те, що я живу в оселі,
За те, що сплю в своїй постелі,
За те, що ранок зустрічаю
Що маю хліб і сир до чаю,
Що бачу небо, кущ калини,
Що чую щебети пташини,
Пірнаю часто в сни казкові,
Я дякую захисникові.
Це він стоїть на варті краю,
Вогні ворожі відвертає.
Це він у будень і у свято
Б’є ворога, що йде, завзято.
Вклонюся я захисникові,
Складу букет йому з любові.
Хай з перемогою вертає!
Хай Бог його охороняє!
(для діток)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Є музика лісів. Є музика вітрів.
Є музика прощань. Є музика стрічання.
Є музика хрущів. Є музика струмків.
Є музика птахів. Є музика кохання.
Є музика вогнів. Є музика дощів,
Оркестрів і гуртів. Є музика поваги.
Є музика пера. Є музика добра.
Є музика вагань і музика відваги.
Є музика зими. Є музика весни.
Є музика снаги і музика знемоги.
Є музика, як сни. Є музика війни -
Боїв, утрат, сльози й салютів перемоги.
ЩАСТЯ
Щастя – це чути гармонії звуки,
Неба спивати ясну голубінь,
Міряти зустрічі після розлуки,
Злети мережити після падінь.
Щастя – це дихати (вміти!) любов’ю,
День загортати у фантик чуттів,
Двері щодня відчиняти здоров’ю,
З вітром у парі іти по путі.
Щастя – це пійманий тишею вечір,
Праця, що хлібом лежить на столі.
Ніч, що рікою лягає на плечі,
Мозок запрошує в сни-кораблі.
Щастя – це брати частинку від світу
І водночас нею повнити світ.
Миром мостити планеті орбіту,
Правду і честь одягати в граніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Бачу тебе я тоді, коли навіть не бачу.
Чую, як слово ще навіть із уст не злетіло.
Смуток п'є серце твоє, і моє умить плаче.
Ношу всякчас твою душу у собі і тіло.
Навіть коли не люблю, то люблю, і шалено.
Ти - мої ноги, моє жовто-синє знамено.
Хоч ти не поряд, з тобою бар'єри долаю.
Скажете,так ужитті не буває? Буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Хочу до тебе. Чи чуєш це? Хочу до тебе!
Хочу з тобою у небі ловити зірки,
Слухати серця твого невтихаючий щебет,
Ніжно торкатись губами твоєї щоки,
Хочу вивчати тебе, наче мапу планети,
Північ і південь розгледіти, захід, і схід,
Час твій жувати, неначе доспілі ранети,
Вгризтись у тебе весною, стопити весь лід,
Хочу, спинивши дощі, упіймати веселку,
Сісти на неї з тобою рука до руки,
Щастям наповнити всі у душі закапелки,
Щоби могла ним живитися довгі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Олександр Шаповал - заслужений артист України, соліст балету Національної опери, загинув у бою на сході України 12.09.22
Був у театрі він солістом,
Де роль не грав, а проживав,
Де свої очі змістом,
Як ритм у танці відбивав.
Був Федеріко і Корсаром,
Тібальто, Майстром, Лукашем.
То дихав, наче пічка, жаром,
То розростався споришем.
У всьому був він особливий:
Обличчям гарний і стрункий,
Щирий, беззлобний, незрадливий,
У перемовинах легкий.
Любив дітей, дбав про дружину,
Минуле роду вчив на слух.
Учням у коледж ніс жоржину,
Яка містила танцю дух.
А як війна пустила киї,
В тероборону записавсь.
Два місяці тримав він Київ,
А потім в ЗСУ подавсь.
В окопі спав, метав гранати
В тих, хто наш день рвав на шмаття,
Випробував хиткі канати,
Де піджидала смерть життя.
Лив віру й честь на корінь роду,
Любив свій край, як Одіссей.
Стояв за правду, за свободу,
За щастя рідних і дітей.
Та станцювавши крайній танець
В балеті "Геть від нас, кроти!»,
Чесноти склав свої у ранець
Й примкнув до Божої чоти.
Болить нам.. Був з таланту зшитий!
І сонце дарував усім!
Йому б ще жити, жити й жити,
А він пішов…. У сорок сім…
Вічна пам'ять Герою! Вічна слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Як пощастило – не сам в родині,
Є ті, з ким гени плетуть канати,
Даруй обійми таким ще нині,
Бо завтра може і не настати.
Як друзі в тебе є, й не байдужі –
Уміють з куснів твій дух зібрати,
Сьогодні ж в душі вклади їм груші,
Бо завтра може і не настати.
Як є такий хтось, що серцю любий,
З ким ти до зір би хотів злітати,
Влий мед до сну ще такому в губи,
Бо завтра може і не настати.
На серці зараз став теплі міти.
Є сенс у цьому! І є потреба.
Бо що ті сльози, і що ті квіти,
Як тіло – в землю, душа – до неба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Я так хочу до тебе, так хочу до тебе, так хо…,
Наче птах перелітний під весну до отчого краю,
Що побачив над ирієм напис у небі «Fly home!»
І відчув у ту ж мить запах рідної річки і гаю.
Я так хочу до тебе, як хоче вернутися в дім
Той, хто змушений був в час війни його спішно лишити,
Бо прийшли вороги, які наміри мали тверді:
Нашу землю спалити, наш дух, наче хліб покришити.
Я так хочу до тебе, як бачити хоче свій рід
Захисник ЗСУ, що із ворогом б’ється завзято,
Як старик-садівник на деревах у вересні плід.
Хочу в твій календар бути вписана радісним святом!
До тебе не прийду, якщо ти не покличеш,
І не вкладу тобі черешні смак в уста.
Вже осінь зве мене і журавель курличе?
О, ні. Ще літо крок кладе мені в літа.
Ще очі, мов зірки. Ще губи, наче квіти.
Ще серце, як вогонь, що ввись, до неба йде.
Ще кроки, наче сталь. Ще думи, наче діти -
Беруть в полон дива, гуляють хтозна-де.
Покличеш, проросту трояндою крізь тебе,
Наллю в твій день тепла я із чуттів ріки.
Розпустить пелюстки кохання цвіт зі стебел
І пахнутиме так, що чутимуть віки!
16.08.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
У житті головне – це жити,
Мати добно таку потребу,
Мудрість з глека земного пити
І душею вростати в небо.
У житті головне – любити:
Річку часу, весло і човен,
Вечір, в тишу тугу повитий,
Ранок, піснею птаха повен.
У житті головне стрічати
Тих, хто може латати діри,
Вміти щось із кінця почати,
Не втрачати снаги і віри.
ХІБА НЕ КРАЩЕ?
Війна – підступна тітка, зла.
Вона на щит кладе тіла,
Готує вариво із крові.
А мир..., він просить лиш любові.
Він хоче дім і тепле ложе.
Він так багато всього може:
Вдягнути в літній день морози,
З обличчя визбирати сльози.
У душу музики налити,
В зіницях зорі запалити,
Хмарки розсунути руками,
Книжки засіяти рядками,
Життя продовжити солдату,
Планету на руках гойдати.
Але хтось хоче мати більше,
Топтати волю й гідність інших,
Пиху́ з біди і болю шити…
Хіба не краще в мирі жити?
31.08.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Війна - підступна тітка, зла.
Вона на щит кладе тіла,
Готує вариво із крові.
А мир..., він просить лиш любові.
Він хоче дім і тепле ложе.
Він так багато всього може:
Вдягнути в літній день морози,
З обличчя визбирати сльози.
У душу музики налити,
В зіницях зорі запалити,
Хмарки розсунути руками,
Поля засіяти зірками,
Життя продовжити солдату,
Планету на руках гойдати.
Але хтось хоче мати більше,
Топтати волю й гідність інших,
Пиху́ з біди і болю шити…
Хіба не краще в мирі жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
В серці моєму живеш із дитяти.
Люба мені, наче кровная мати.
В тобі мій корінь, мій цвіт і насіння,
Радощі літа і туга осіння.
В сонці твоєму я коси купала.
В лузі зірки, що упали, збирала.
З місяцем, що ти його виводила,
В небі я танці нерідко водила.
Їла поди твої з поля та саду.
В вуха ловила птахів серенаду.
В ліс твій вдягалась – в кущі та дерева.
В ріки пірнала, вбирала джерела.
Мову твою перейняла від неньки.
Знаю, не раз їй лихі воріженьки
М’яли боки і рубали коріння.
Я ж берегла! Мов безцінне каміння!
Бо вона ніжна, легка, як голубка,
Щира, як хліб, і м’яка, наче губка.
Бо вона рідна! В ній гени прароду,
Гасла про працю, любов і свободу.
Гарна ти, Нене, велика й багата.
Гори – окрасою: Кримські й Карпати.
Ріки й моря твої риба стрясає.
Ліс – дикий звір, птах-розмах заселяє.
Все в тебе є. Та найбільше багатство –
Люд твій, його заповзяття та братство.
Зараз ти терпиш – війна на арені.
П’є вона кров живу, душить легені.
Але ти вирвешся з пастки. Ти зможеш!
Лихо зімнеш, у війні переможеш!
Дух твій – граніт. Крок – вогонь випускає.
Світ тебе любить. Слава чекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Так багато довкола людей із зірками на лобі,
Із високими рангами, з владним горінням в очах.
Вони носять на грудях свій сенс у коштовній оздобі
Так, немов офіцери пагони в свята на плечах.
Вони усмішки ліплять щодня на сталеві мармизи.
Запихають у сейфи серця свої з кодом на вхід.
Від сторонніх уміло ховають усі свої кризи.
Для впливових у них – слово-мед, для простих – меч чи лід.
Варто все ж пам’ятати, що час має здатність минати
І здіймати з людини, що ходить землею, покров.
Вони думають, смерть не загляне до їхньої хати…
Вони думають, Бог не спитає у них про любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Мій прапоре, нині твоя свята днина,
Для мене ти (знай це!) не просто зішиток
Двох різних полотен у рівних частинах.
Ти те, що роками у лик твій налито.
Ти той, хто постійно комусь очі муляв,
З ким люд український ішов до свободи .
Хоч бачив сльозу, кров, вогонь ти і кулю,
Не впав, не зламався ти, дихаєш, ходиш.
,
Звеличуєш свято, цілуєш у губи,
Ведеш у бої – словом, служиш державі.
Як сонце, сіяєш, як небо, голубиш.
Повік тобі жити і бути у славі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Він чекав
На чорнокосу під вікном.
Відсилав
Білявці смайлик перед сном
Дарував
Шатенці квіти і пісні.
Малював
Портрет рудої уві сні.
ПРИСПІВ:
А вона
Вивчала їхні імена.
Сум пила
І ним одним лише жила.
Він ходив
З білоголовою в кіно.
Він водив
Шатенку в паби на вино.
Він вплітав
Чорнявій зорі у косу.
Він топтав
З рудою ранішню росу.
Приспів:
А вона
За ним ходила по стежках.
Сум пила,
Шукала щастя у книжках.
Час настав,
Білявці мовив: «Прощавай!»
Показав
Шатенці, де її трамвай.
І рудій
Віддав усі її сади.
А тоді
Затер чорнявої сліди.
Приспів:
Бо вона
Так довго ним одним жила.
Їй без слів
Поклав у душу серця спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Ще слів не вміла вимовляти,
А вже співала.
Ще кроку не могла тримати,
А вже літала.
Раділа, як плела матуся
Їй крила з плюшу.
Бо мала дівчинка Катруся
Пташину душу.
В бандури голосу просила –
В ній пам'ять Роду,
Краса землі, козацька сила
І дух свободи.
Шукала квіти між отави.
Себе – пташину,
В вінку калину, Герб держави,
Внесла в картину,
Яку на конкурс подавала.
Любила Неньку!
Сиріткам-дітям помагала –
Пекла печенько,
Несла його у дитбудинок,
Лишала й душу.
Не знала, що таке спочинок,
Жило в ній «Мушу!»
Писала вірші, назбирала
Їх аж на збірку,
Раз у виставі участь брала.
Хвалили Зірку!
Ходила також до військових,
Що у шпиталі,
Ламала звичності окови,
Несла́сь у далі
На байку. Го́йдав рі́ки вітер,
Поля красиві.
Війна стоптала миру квіти -
Вдягла сміливість,
В Госпітальєри записалась
І в Маріуполь
Пташина-дівчина подалась -
Звав долі рупор.
Бійців, яких за горло брала
Рука ворожа,
З обіймів смерті витягала,
Казала: «Боже!
Із «Азовсталі» скинь кайдани!
Жени рашистів!
Від крові й стугону вже п’яне
Марії місто".
А потім зверху було слово:
«Азовсталь – здати!»
В Оленівці бійців Азову
Взяли під ґрати.
Маліють сил їхні, звісно.
Ні дня без болю.
В неволі їх катують злісно
За мову й волю.
Як Пташці чується в полоні,
Ніхто не знає,
Та справедливість уже коні
Свої сідлає.
Дай скакунам на біг поживи,
О, любий світе!
Щоб України-Мами жили
Відчули літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Добряк він, ліс, і непосида.
Прийдеш - покине царський пень,
Наситить зір твій краєвидом,
Напхає кисню до легень.
Пташиним співом приголубить,
Грибів у торбу накладе,
Калину викладе на губи
І з їжаком твій шлях зведе,
Просіє настрій твій крізь сито.
Ручай покаже і квітник.
Ожиною живіт наситить.
Такий ось, ліс цей, чарівник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Нуртує кров, стрибає серце пстругом,
Бо я люблю…, бо я люблю тебе,
Як любить весни луг і ліс за лугом,
Лелека влітку небо голубе.
Як любить сила день, а втома - нічку,
Пахучий цвіт після зими бджола,
Солоне море - прісноводну річку,
В мороз тріскучий шапку - голова.
Я так люблю тебе, як листя гілка,
Як миску з тістом мамина рука.
Немов горіх у безгорішшя білка,
Як чорний ворон сир і слово «кра».
Злітає настрій, той, що щойно човгав,
Як усміх твій прорізує добу.
Не стану в тебе я просить нічого,
Мені важливо, щоб ти просто був.
2020 р.
Пструг - форель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
ІВАНУ ЛЕНЬОВІ - лідеру гурту «KOZAK SYSTEM»,
лейтенанту спецпідрозділу патрульної поліції
присвячено
Немов вогонь, як ураган,
Цей чоловік, Леньо Іван.
Співає – будиться вулкан,
Стають лелеки у аркан,
Чуття беруть вагу і ріст.
А ще ж він – акордеоніст!
Цей інструмент в його руках
Гуляє так, як в небі птах,
Зве люд у скач, у плач, у сміх,
Промінить сонце, сипле сніг.
Іван – у всьому ідеал.
У зло встромляє він кинджал.
Добру жме руку міцно він.
У нього серце, наче дзвін .
Живе в цім серці рідний край,
Печеться друзям коровай.
І музикант Леньо, й борець.
Ворог прийшов (хай йому грець!),
Іван на захист краю став,
До патрполіції пристав.
Дух підіймає він бійцям
І волонтерить без кінця.
По селах їздить і містах,
Підносить ввись надії стяг,
Просить до дій точить косу,
Збирає гріш для ЗСУ.
Ще байкер, книголюб, плавець
Він! І в політиці знавець!
Багатогранний чоловік!
Хай буде довгим його вік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Стоїш собі, неначе скло у рамі.
Мої ж чуття накрили береги –
Такі стрімкі й бурхливі, мов цунамі,
Такі міцні, що зносили б дахи.
Та ти чомусь не чуєш їхню силу.
Чи чуєш, та обрубуєш мости,
Бо я не з тих, хто дасть відвагу крилам
І заведе в міжзоряні світи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Ми землі співаєм гімни.
Хліб нам родить поле вічність.
В дім не кличем ворогів ми.
А прийдуть, дамо їм відсіч.
Добрі ми і мирні люди,
Але зло берем на вила,
Честь тримає наші груди.
Кров борця тече у жилах.
ПРИСПІВ:
Не вродився ще той ворог,
Що нам світ закрити зможе.
Сонце виїсть чорний морок.
Україна переможе!
Буде радість, буде свято.
Пісня в світ піде крилата.
Україна – рідна мати,
Буде сильна і багата.
Хай же всі запам’ятають,
Українці – це атлети.
Їх ніколи не здолають
Ні снаряди, ні ракети.
Будуть край обороняти
В дощ, у грози і в посуху.
Іншим приклад подавати.
Україна – мати духу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Коли життя йде, як по нотах,
До неба тягнуться чуби?
Як є тепло в очах навпроти,
Міцні обійми в час журби .
Як день, вдягнувши вишиванку,
Чай подає нам, хліб і сир,
В щоку цілує сонце зранку,
Як мир усім - орієнтир.
Коли любов іде в безмежність,
А не у авітаміноз.
Коли державна незалежність
У цноті ходить без загроз.
Коли у дібр - тіла не голі,
Як дружби жест немає стін.
Як честь сіяє в ореолі
Людей окремих і країн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Війна іде. Земля палає.
Гуляє смерть під арти джаз.
Коня сльоза гірка сідлає.
Неспокій пхає в день фугас.
«І чим живити душі нині?
Кому лишати чайові?
Як піднести гілки калині
І виграти з нечистим бій?» -
Танцюють думи твіст, як жито,
Що в полі визріло для жнив.
Чим, як, знайдемо. Будем жити,
Хто б там і що не говорив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Нічого не змінилося, люблю.
Люблю ще більше, мабуть, як раніше.
У сіті серця погляд твій ловлю -
Горить все яскравіше та дивніше.
Танцюють в ньому зорі свій балет.
У ньому місяць грає на сопілці,
Птахи ідуть із піснею у лет,
Вітри устами ковзають по гілці.
Із подивом дивлюсь на цей улов,
Наводить жар чуттів на мене дуло.
Так хочу, щоб відчув мою любов.
Знайшов мені в очах своїх притулок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Ви, московіти, вбивці і кати,
Ви ті, хто правду ловить у тенета,
По трупах люду суне до мети.
Як вас на собі носить ще планета?!!!
Ви варвари! Ви те, що люд надбав,
Руйнуєте у мент один, крадете.
Ви ріжете людей задля забав.
Ви Божій вірі тіло й душу рвете.
Під сонцем ніби, серце ж – крижане.
Ви нелюди у обрисах людини!
Та знайте, кара вас наздожене,
Вкраїна справить щастю уродини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Мій Моршин не схожий на Київ, на Прагу,
На Дрезден, на Краків і навіть на Львів.
Він дуже маленький, та має відвагу
Манити людей до своїх берегів.
Немає тут моря, і річки немає –
Такої, в якій би поплавати зміг.
Та ліс є, гостинно усіх він приймає,
І парк, у якому незчислити ніг.
Два озера є – невеличкі, та гарні,
На них каченята танцюють квістеп.
Є також готелі, ПК і каварні,
Пивні, де читають молодики реп.
Ще амфітеатр є у парку під небом,
Де вечір збирає людей для розваг.
Тут аура душі укутує пледом.
Тут зорі – чаклунки, і місяць тут - маг.
Не це втім червоним на білій сторінці,
Джерельна водиця – основа з основ.
Її п’ють охоче свої – українці.
Здобула вона і всесвітню любов.
Скільком в згаслі очі вода зазирнула,
Нектар свій віддала, як квітка бджолі!
Скільком силу в душу і тіло вернула!
В ній Боже звучання! В ній ноти землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Вже липа відцвіла і вишня відпалала.
Лаванда запашна змарніла на лиці.
Троянда, що в кущі пелюстки розкладала,
Зім’яла їх, немов дитина папірці.
Та слива вже вагу і колір набирає.
Йде лілія навскач, перед в красі веде.
Ще трохи часу і в калини кров заграє,
Дітей своїх дрібних у пурпур зодягне.
Так мусить бути, щось відходить собі тихо.
І час чимось новим наповнює буття.
Хай, наче липи цвіт, іде із краю лихо.
На старт, увага, марш, щасливе майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Якось сонце встало вранці,
Одягло короткі штанці,
Влізло в хмарку, вмило личко –
І ... до лісу, по сунички.
Ягоди знайшло швиденько,
Їх набрало повну жменьку,
З’їло, ходячи по лузі.
Ну, а потім у джакузі
Посиділо собі чудно.
Як сидіти стало нудно,
Полем, лісом пострибало,
З вітром в парі станцювало –
Співаком і піаністом.
А тоді гуляти містом
Сонечко пустилось радо.
Там зустріло хлопця Влада,
Що купався у фонтані
І мочив волосся Тані –
Меншенькій своїй сестричці,
Що стояла на травичці
Зовсім поряд, біля глоду,
І боялась лізти в воду.
Аж округлило очиська,
Як побачило хлопчиська
Сонце – гривка у малого
Жовта, пишна, як у нього.
- Не з моєї ти родини? –
Запитало у хлопчини.
- Не розжарена я куля,
Не зозуля, не цибуля,
Не зоря і не планета,
Не комета, не монета,
Не кульбаба, не жоржина.
Хлопчик я, тобто, людина.
Хочеш, можемо дружити.
Будемо разом ходити
В парк, розсіювати тугу.
- А давай, чкурнем до лугу!
- ОК, лише візьму сестричку.
- Полоскочу їй я личко.
- Лоскочи, але не дуже,
Не спечи їй шкіру, друже.
Хлопчик взяв сестру за руку,
Подались утрьох на луки.
- Гарно, - мовив Влад, тут влітку:
Вітерець гойдає квітку,
Можна у «Квача» пограти,
М'яти мамі назбирати.
- Хто це мама?
- Рідна ненька,
Що встає завжди раненько,
Приготує без ваганок
І мені, й сестрі сніданок,
Поведе в садок, до річки,
Поцілує ніжно в щічки.
- В мене матінки немає…
- Хто ж тебе до сну вкладає?
- Як приходить ніч до хати,
Я саме лягаю спати.
І встаю саме з постелі.
- Що їси?
Росу з тарелі.
- П’єш?
- Дощі, нектар із квітки
Восени, навесні, влітку.
- Ну, а взимку?
- Топлю сніг -
Той, який на землю ліг,
І втягаю у горлянку
У полудень, обід – не зранку.
- Я п'ю молоко і сік
З фруктів, овочів весь рік.
Борщ, картопельку, котлету,
Рибку, пудинг чи омлетик,
Кашу, хліб – таке вживаю.
Бо у домі завжди маю.
- Не жувало я такого, -
Мовить сонце до малого.
- Ти заглянь до мене вранці,
Винесу тобі у ранці
Щось смачне, наприклад, м'ясо.
- З'їм його, мабуть, я ласо!
Я ж для тебе, любий друг,
Фрукти вигрію в саду.
Любиш їх вживати, друже?
- Груші, сливи навіть дуже!
- І я фруктів з’їла б силу, -
Таня мовила світилу. –
Й мама, й тато люблять їх.
- Фрукти вигрію для всіх!
А ще овочі та злаки,
І горіхи, звісно, й маки.
- Славно! – крикнула Тетяна,
Аж здригнулася поляна.
- Будем всі у мирі жити,
Одне одного любити.
Одне одного вітати
І будні, і у свята! -
Мовив Влад, і поміж квіти
Почали стрибати діти.
Сонечко не відставало,
Доганяло, обіймало.
20.07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Живу. Дивлюсь на день, красою вмитий.
Танцює серце радісний танок.
Вдягнуло літо землю в оксамити.
З волошок небу виплело вінок.
З пшениці й маків виткало килими.
Троянди розпустило в квітнику.
Пустило вітер – буйний, невловимий.
Деревам чеше гриви і ставку.
Пташатам крила й голос наточило.
Грибочками наповнило ліси.
Сік ягодам налило. Не спочило
І дня. Все ж для добра, все ж для краси!
То дасть зелу дощу із хмар попити,
То сонцеві зарядить дробовик.
І як тебе, о, літо, не любити?!
Таке ти миле , як маляти лик.
Та є місця в нас, де твій погляд никне.
Бо там війна читає монолог.
Як заводій її за нитку смикне –
Сльоза росте із болю і тривог,
Земля тілами повниться і кров’ю.
Та вірю, сонце вижене туман!
Наповниться і славою, й любов’ю
Мій край, де небо синє, жовтий лан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Інколи дерево падає не від удару сокири чи монотонного ковзання по його стовбуру зубців пилки. Його ломить підступний буревій.
Інколи рушиться навіть мур двадцятиметрової ширини. Від гарматного (ракетного) вогню чи під натиском часу.
Інколи втрачає міць і блиск метал. Його потихеньку з’їдає легке й невидиме оку повітря.
А інколи ламається людина. Вона ламається не так, як дерево, мур чи метал. Її тіло зовні майже не змінюється. Зминається, як папір, який хочуть викинути до смітника, її середина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Що тобі, наволоч руzzька, дитина зробила –
Та, що сиділа в візку під небесним плащем?
Пощо ракету по місті пустив? Щоб убила
Крихітку цю і цивільних дорослих іще?
Входиш у край, що не твій, як у власну квартиру.
Трощиш у ньому будинки, мости і шляхи.
Люд убиваєш невинний під гаслами миру.
Сієш, де ступиш, не жито – золу й реп’яхи.
Доки зі злом ти ітимеш у спільній упряжці?
Гнатимеш люд із осель, зі своєї землі?
Доки в гробах привозитимуть наших звитяжців,
Мами ридатимуть з болю і діти малі?
Світе! Ти бачиш на тілі Вкраїни стигмати.
Чорне – це ж чорне! Не жовте і не бірюза!
Зло треба гнути і гнати, під корінь ламати!
Вироком стати для зла має кожна сльоза.
14.07.22.
Поштовхом для написання вірша стали сьогоднішні події у Вінниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Що можу дати я йому, окрім любові?
Нічого з того, що над ним засвітить німб.
Тому й жене мене щодня із дум і крові,
Мов у спекотне літо люд із вулиць грім.
Його позицію я розумом приймаю.
Але не серцем. В нього правила свої.
Мости надії головою я ламаю,
А серце зводить їх, мов гнізда солов’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Горить українська пшениця, мов дрова у печі.
Вогонь серед поля, як кінь молодий у галопі.
Лелек дим їдкий, що повзе, спонукає до втечі.
А хліб… Він безсилий. Стоїть. Переходить у попіл.
А скільки б то люду могло б ним утишити голод,
Як мала б країна-палійка хоч крихту любові,
Як не розв’язала б війну всемаштабну у холод,
Смертельні ракети пускаючи й брехні чергові.
Всі Божі завіти зламала й не кається зовсім.
Продовжує сіяти злобу, неправду, тривогу.
Бог кару готує вже! Серце проткне їй невдовзі.
Країні ж верби і калини освітлить дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Тілами небо обіклали хмари –
Густі та сірі, як кисіль молочний.
Помітив вітер вулиці, бульвари,
Складає план захоплення покрочний.
А склавши, йде в атаку, мов наїзник,
Мечем махає, надимає груди,
Свист подає гучний, протяжний, грізний –
Ховаються коти, собаки, люди.
Поспішно пташка до гнізда ступає,
Скасовує концерт свій благодійний.
А вітер дзьобом хмари колупає,
Пускає дощ із них – рясний і рвійний.
Недовго землю піддає купелі.
Хтось додає до чаю липню чарів.
Він п’є, стягає сонце із постелі -
Воно міня вид вулиць і бульварів.
Знов люди повнять їх, коти, собаки.
Птахи дарують звуки їм високі.
Кущі, дерева одягають фраки.
Земля у груди набирає спокій.
Помітив - міток наставив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Що це? Центр Європи наче.
Жінка йде босоніж полем.
Сум довкола неї скаче,
Засипає очі болем.
Сльози жінки росять квіти.
Сонце їх втирає чубом.
Бачить це молодик вітер
Тре чоло і кривить губи.
Потім в небо йде і мовить
Йому: «Жінка, глянь, ридає!
Сум її у сіті ловить ,
Очі біль гіркий з’їдає».
Зором світить землю небо:
Жінка гарна, так, і гідна.
Руку їй подати треба,
Забагато терпить бідна!
Вітер, втішений цим словом,
Спати йде у верболози.
Небо пасмом волошковим
Витирає жінці сльози,
В очі пхає їй жарівку ,
Каже: «Може, їжі дати,
Одяг модний чи автівку?
Дім новий побудувати?»
Жінка топче край стежинки.
«В нас вогонь війни палає.
Йдуть у бій мої кровинки.
Деяких уже й немає…
Лиш одне прогнати може
Смуток із життя орбіти -
Це коли орду ворожу
Переможуть мої діти,
Лишать зброю, вмиту кров’ю,
Те, що впало, відбудують,
Думи висвітлять любов’ю,
Силу й славу відгодують.
Поки ж гинуть,терплять муки ,
Сохнуть радості стебельця».
«Я візьму тебе на руки,
Притулю до свого серця.
Те, що прагнеш, ти здобудеш.
Око піднесеш, коліно.
Найщасливішою будеш
В світі. Чуєш, Україно?!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Не знаю я, чи доля нас
Зведе (зведе?) під зорепади,
Чи ми зійдемо на Парнас,
Долаючи усі завади,
Чи затанцюємо удвох
На піку щастя, насолоди,
Чи нам дозволить все це Бог
Не вимагаючи угоди.
Та що б не накрутив дзиґар,
В душі вже має підмур ода:
Любов до тебе – не тягар,
Любов до тебе – нагорода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Я чекатиму (чуєш?) на зустріч з тобою.
Скільки треба, чекатиму, тільки прийди,
Викинь з пам'яті дні, що живилась журбою,
І дорогу до щастя мені проклади.
Як я бачу це? Ніч. Місяць зіроньки клепле.
Сум з нажитого місця зірвався, пішов.
Ми – це тіло одне, то гаряче, то тепле.
Ну, а душі давно поєднав Божий шов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Думали московіти, що вони – друга армія світу,
Що їхні воїни – не люди, а якісь супер-герої,
Що вони мають право ламати встановлені кордони, стинати голови цвіту,
Бо у них ракет достобіса і всілякої іншої зброї,
Думали, схід і південь їм хліб піднесуть, букетами вкриють дорогу,
Подякують за те, що ракетами й танками прийшли їх визволяти від нацистів,
Що за три дні вони візьмуть Київ, легко й швидко здобудуть перемогу,
Зітруть у порох націю праце- й волелюбців, вишивальників і бандуристіів.
Думали, українці злякаються, коли знесуть їхні доми, лікарні, садки і школи,
Піднімуть білий прапор, покоряться злій, не мудрій, але грізній силі?
Сховають свою гідність до шухляди, як тіла перед дощем у вулику бджоли,
Повісять замки на уста, натягнуть на очі сплетені без жодних зазорів брилі.
Думали … Але не сталося так, як їм гадалось. Українці згуртувалися між собою.
Не хліб і сіль подали на таці тим, які неспокій принесли матері та дитяті.
Найбільш бойові й завзяті вступили до війська, стали до бою.
- Пригощайтеся, - мовили, вогню «гостям» наливаючи до мисок, - рашисти прокляті!
В тилу й по закордонах українці теж не сиділи, склавши руки, -
Плели захисні сітки, їжу готували, співали про Україну під звуки гітари,
Гроші збирали на амуніцію та інші необхідні військові штуки,
Автівки купували, фарбували. Зібрали навіть на чотири байрактари.
Європа й Америка дивується духові українців, прапор їхній щедро кропить духами,
Приймає біженців із розбитих міст, вручає її представникам при зустрічі квіти,
Та довго думає, що й коли зі зброї ЗСУ дати, а українці ж... щодня до неба птахами,
І не тільки військові, а й цивільні, в тому числі, як це не гірко сприймати, й діти.
Треба знімати з московського тіла капелюх вседозволеності, імперський плащик.
Стратегію і тактику щодо кроків Московії всім притомним світом виробляти.
Не відкладати безкомпромісність та рішучість в діях у довгий ящик,
Бо завтра може не тільки для багатьох мешканців України, а й для пів світу не настати.
Усе ж я вірю що Україна справиться з бідою, яка в лютому ракетою влетіла на її ґанок,
Зіпреться на плече дружніх країн, відчує теплу, міцну руку Бога.
І так, як опісля безпросвітньої ночі на землю приходить ясний світанок,
Прийде до неї після всіх тягот війни освітлена сонцем віри, здобута силою волі перемога.
28.06. 22 р. Любов Пікас
ВІРМО І ДІЙМО!
ВІРМО І ДІЙМО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Мала можливість тебе побачити. Але, зваживши всі за і проти від зустрічі, вирішила можливість, яка мені надається, не переводити у статус дії та події. Чому? Бо знаю, чим кожна зустріч з тобою закінчується.
Я відразу уявила собі гостину, на якій я присутня, на якій я сиджу за великим столом серед чисельного люду, який жваво наминає викладені страви. Я теж їх пробую, але залишаю у шлунку місце для торта. Я чекаю на торт. Чула про те, що цей десерт має бути якимсь особливим - смачним і красивим. Від хвилювання мені стає гаряче. Виходжу надвір, дивлюсь на дерева, кущі та квіти, слухаю спів солов'я. З приємністю вдихаю аромат літнього вечора. Але... торт! Треба повертатися до зали. Та коли я підходжу до столу , бачу тільки крихти на тарелі, де лежав торт, десерт з'їли. Інші. Про смак можу тільки здогадуватися. І отак завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
Мені, як ліс ти для сухих міських легень.
Мов луг весняний оку, що орало зиму.
Мов двері, крізь які іде із ночі день.
Як сітка, що ловлю між слів я нею риму.
Немов камін з вогнем для змерзлої душі.
Як птах, що звуком обшир вуха обіймає.
Немов для крові з болем – листя черемші.
Ти - серця знахідка, якій ціни немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
Цей рік навчальний силу й стійкість всім кував.
Спочатку Ковід вдерся, звів між нами мури.
А потім ворог рідний край атакував.
Хотів позбавити нас волі та культури.
Ми не здалися. Українці ж ми, борці!
Онлайн навчались і молились щиро, гоже.
Тримали дух у тілі, книгу у руці,
Вірили в те, що Україна переможе.
І буде так. Свобода – наш орієнтир.
За честь і правду ми. Господь нам допоможе.
Війна закінчиться. Прийде жаданий мир.
Край розцвіте. Для цього зробим все, що зможем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Я щодня тобі з часом і словом торбину офірую.
Хоч фізично не можу торкнутись твоєї щоки,
Та в уяві – ти поруч, я чую тепло твоє шкірою,
Твої хвилі сердечні, твій запал і тремор руки.
Почуттів, що з душі йдуть моєї у простір, не стримую
І прошу Бога, щоб лив олію він до каганця
Твого тіла і духу, горіння в них ревно підтримував.
Щоб ти довго світив, гімн життю доспівав до кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
Мине війна. Пожежі відпалають.
Сирени змовкнуть. Страх загубить шлях.
Воля і правда коней осідлають
І краєм пролетять на всіх парах.
Зійдемось в коло, близьких обіймемо,
Вшануємо полеглих у борні.
Тих, хто утік від вибухів, вернемо.
Відновимо згоріле у вогні.
Любов’ю проженемо з душ тривогу.
Позвемо долю радості – примчить.
Подякуємо воїнам і Богу.
Світ Україні "Слава!» прокричить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
Представляєш героїв нових покоління,
Вітер волі, любові високий політ.
Ти все глибше вростаєш у мене корінням.
Над душею моєю висиш, як магніт.
Я не в силі забрати, зігнати, порвати
Все, що з духом твоїм мене в’яже, ріднить.
Буду диво і далі з руки годувати.
Хай під ликом небес водоспадом дзвенить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022
Ви у наших думках,
Ви у наших серцях,
Ви у наших словах при молитві.
На життя полотні
Вам малюємо дні,
Де вас успіх чекає у битві.
Де вас янгольський цвіт
Укриває від бід,
Бог тримає свою парасолю -
Від вогню, що в лице.
Тільки вірте у це!
Захистіть нашу землю і волю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Я захворіла.
Від нелюбові.
Урвався лютий
В судини крові.
Сніги та бурі
В тілобудові.
Я захворіла...
Від нелюбові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Ти давно мені, друже,
Як кермо для авто.
Я тебе дуже-дуже.
Я тебе, як ніхто.
День твій клопоти місять,
Їм - господар, не гість!
В тобі сонце і місяць,
В тобі ніжність і злість.
Ти для думки – Мартіні.
Ти для руху – Мустанг.
Обіймеш, як зустрінеш?
Поцілуєш в уста?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Ти витягла з-під пазухи війну
Й жбурнула нею просто нам в обличчя.
Твоє сумління повзає по дну,
Хоч і на вид напнула ти величчя.
Ти думаєш, зігнуть нас у дугу
Твої ракети, бомби і снаряди?
Натягнемо завзяття тятиву,
Стріл спротиву пошлемо міріади.
Ми вистоїмо, ми міцні дуби.
Наш кожен крок Господь благословляє.
Твій шлях навіки вкриє шар ганьби.
А наша слава зіркою засяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Люблю тебе, як любить вітер поле,
Мов теплу нірку взимку їжаки,
Як весну-чарівницю - гілля голе,
Немов коня і шаблю козаки.
Люблю тебе, як любить день роботу,
Як слід від дум сере́дина чола,
Як учень - фізкультуру і суботу,
П'янкий нектар із квіточки - бджола,
Як нічка - тишу, руки сонця - літо,
Немов господар лану - пору жнив.
Пішла би за тобою на край світу,
Аби лише рукою поманив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Ти бистрою була, неначе птах,
Час берегла, вставала на світанку.
Я пам’ятаю з книгою в руках
Тебе й на кухні – ввечері та зранку,
На березі міського озерця,
На виступах в Зеленому театрі,
В дорозі до бабусі й дідуся,
У магазині і в кінотеатрі.
Я пам'ятаю смуток твій і сміх,
Уста солодкі та м’які коліна,
Твої молитви за усе й усіх,
Й за те, щоби розквітла Україна.
ДЯКУЮ, МАМО, ЗА ЖИТТЯ, ЗА ТЕ, ЩО ТИ В МЕНЕ БУЛА!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Понад двісті дітей лягли до землі сирої.
Вдвічі більше живі лишились, та рускій мір
На тілах їх поставив мітки – сліди від зброї,
Ну, а тих, хто свій дім залишив і втік, безмір.
Є й такі, в кого рідних убила рука рашиста,
Хто не бачив дерев і сонця по кілька діб,
Хто день святом вважав, як був хліб і водиця чиста,
Хто крізь бурю уперто до берега волі гріб.
Світе милий, скажи, в чому наших дітей провина ?
Як посмів їх дороги бідою сусід встелить?
Йде весна. Спів дарують птахи, і цвіте калина.
В України ж… лице у крові, душа болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Хай ракета, літак із рф рве наш простір,
БМП, ЗРК тисне наше шосе.
Відсіч дасть Україна, їй вистачить злості.
Просто впевнена твердо у цьому і все.
Не зігне нас в дугу хижий план московії.
Перемога – за нами! Ми світло несем.
Вітер попіл війни над Москвою розвіє.
Просто впевнена твердо у цьому і все.
Сонце правди зійде! Відбудуєм руїни!
Бог на крила дмухне, поцілує в лице.
Розцвіте, наче сад навесні, Україна.
Просто впевнена твердо у цьому і все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
Розсунув день на небі штори.
Сирена гучно застогнала.
Річки заохкали і гори.
Садок завив. Тебе згадала.
Дрімаєш? На посту? В дорозі?
До праці засукав рукави?
Тренуєш м’яз, слова у прозі?
Їси? Вдихаєш запах кави?
В безпеці? До звитяг охочий!
Бронежилет вдягни і каску!
Ношу в думках тебе до ночі.
Ти тільки виживи, будь ласка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
Клала крапку в story сто разів.
Стільки ж - із охотою стирала,
Як росли три слова у вазі,
Як рука чуттів – за горло брала.
Без борні до тебе йшла в полон,
Хоч в мені доволі сили й волі.
Шарль де Голль ти мій, Ален Делон,
Місяць на нічному видноколі,
Прапор і в путі орієнтир.
В твій город не кину жовту грудку.
В час війни – ти мій маленький мир,
Острів щастя - в морі болю й смутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Я злітаю в небесну вись.
Тіло спатиме у могилі.
Ти за мене, мамцю, молись
І за край, щоби був у силі.
Знай, шкодую про те, що я
Не вантажив твій день плечі,
Не питав: «В тебе справи як?
Чи не їсть тебе сум під вечір?»
Рідко я телефонував -
Справжні й штучні були затори,
У своєму – своє шукав,
Думав, часу у мене – море.
Відкладав на потім приїзд…
Не знайдуся вже, не пригорнуся.
Не вертають вбиті до гнізд.
Жаль, що склалось все так, матусю.
Якщо можеш, пробач мені.
Не випалюй сльозами дні.
Ти молись й твердо вір у те:
«Україна ще розцвіте!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Думав без спротиву край наш узяти?
Думав, чекали на хліб твій і щі?
Будемо, ступиш но, квіти вручати?
А як бабахнеш, залізем в кущі?
Прорахувався ти. Вільні ми люди.
Вільні ми люди на вільній землі.
Так, як ти хочеш, ніколи не буде.
Міць в нашім дусі і честь на чолі.
Правда – за нами. Нам доля всміхнеться.
З Богом ідемо, стійкі до атак.
Ляже москва, а наш край піднесеться.
Хочеш - не хочеш, а буде отак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Моя країна у вогні, руїнах, крові.
Летять ракети, арта лупить безупинно.
Не час на це, та маки квітнуть пурпурові,
І не у полі – на тілах людей невинних.
Доми лягають, мов поранені ослиці.
Пащеку голод де-де хижо роззявляє.
Не сміх, а страх танцює на дитячих лицях.
Сирена вулицями міст і сіл гуляє.
Але весна потрохи робить вже погоду.
Від «слава нації і ЗСУ!» збудилась.
Б’є серце в бубон – українського ми роду!
Рве гордість обшир - в Україні народились!
Все буде добре. Буде все у нас чудово!
Знесеться прапор - сонце в чистій голубіні.
Вдягне вінок із цвіту українська мова.
Полине світом: «Слава! Слава Україні!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Не звав ніхто їх, ввірвались зранку,
Як витягала весна фанфари.
Тривога звилась, як гад, на ґанку.
Від страху сонце залізло в хмари.
Аеродроми, будинки рвали,
Розбили школи, садки, лікарні.
Людей загнали в метро, в підвали,
Повнили ними місця цвинтарні.
Радіаційну несли тривогу.
Спиняли дітям бій серця в грудях.
Міста та села взяли в облогу
І мором гідність ламали в людях.
Несли так «рускій мір» в Україну.
Добро московська церква дала їм
На те, щоб сіять смерть і руїну.
Та силу влили в тіла Мамаї.
Згадали справи свої минулі.
В любов до краю серця вдягнули.
Врагам не квіти вручили – кулі,
Пиху їх, лютість у ріг зігнули.
Ні, не одного ми з ними роду!
Вони складають без правил прозу.
Не діють Богу, святим в угоду,
Неспокій людям несуть, загрозу.
Та ми зірвемо лихий їх намір,
Знеславим волю їх, злі походи.
І сонце правди зійде над нами.
Ми будем жити! Усім на подив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Не вкриє ду́ші наші московитський мох.
Кожух наш батьківський ніхто не перекроїть.
За нами – правда. З нами - віра, честь і Бог,
Святі народу українського й герої.
Ми, як ніколи, зараз дружні і міцні.
Посуне ворог – сам собі підставить міну.
Були ми, є у світі й будем по всі дні,
А з нами в славі й силі ненька Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Він був для неї знаком питання, знаком оклику,
трьома крапками і комою.
Вона ж для нього – порожнім конвертом,
сіро-чорною хмарою, зайвою хромосомою.
Він буксував її серце кілька разів на день
лукавим поглядом із численних фотографій.
Вона прагла попасти до нього на прийом,
але не могла вписатися в його насичений графік.
Він слідкував за собою, пив воду, качав м’язи, вливався в день бурхливим водоспадом.
Вона розбивала затори на шляху велосипедом, запивала кавою стреси й заїдала їх шоколадом.
Вона розуміла, що її шанси близькі до нуля на те,
щоб піймати його, перемігши всі проти у герці.
Та вона цього й не прагла ніколи, їй би хоч раз надихатись його легенями, зігрітись вогнем його серця.
Однак, настала така пора, що їй треба для своєї історії епілог писати й не вносити до нього дурні сподівання.
Переходити нарешті від фантастики до реальності, від умовного до справжнього спілкування.
А що робити з чуттями? Їх треба просто відпустити, відчинивши навшир в душі й тілі всі брами.
Скоро весна. Сонце й квіти в танок підуть. Й небо обов’язково обійме її своїми ніжними блакитними руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Вірний друг тебе не осудить,
Коли ти застрягнеш в добі.
Коли вітер твій день остудить,
Подарує тепло тобі.
Коли стратиш в дорозі силу,
Понесе тебе на руках.
Допоможе розбити брилу –
Ту, що ляже тобі на шлях.
Вірний друг пірне з головою
В біль, що скрутить твої уста.
Буде завжди поруч з тобою,
Навіть, як між вами міста.
Не зготує (не зможе!) зраду,
Не залишить на серці карб.
Сумнів матимеш? Дасть пораду.
Вірний друг – то великий скарб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Думала я, що забути тебе нескладно,
Просто на гальмо натиснути десь там у мозку.
Просто нарозтвір двері з душі відчинити,
Мовити тихо тобі: «Йди і не оглядайся».
Думала, зникнеш, і все я почну спочатку.
Стану на нуль й оберу собі напрям руху –
Той, на якому бурі не буде місця,
Той, де цвістиме бузок і жовті троянди.
Думала, буду тішитись тишею, цвітом,
Пісню складу із сяйва місяця й сонця.
Але вони, наче воду у рот набрали,
Дивляться в душу смутно, мовчать, як риби.
Ні, не готова я жилку, що в'яже нас, рвати.
Дровам у серці без твого вогню не горіти.
Зорям в очах без неба твого не світити.
Крилам без доторку серця твого не літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Я тебе відпускаю. Чуєш? Відпускаю.
Сьогодні, 3 січня, в полудень.
Лети і не оглядайся!
Ти здивований моїм рішенням?
Думаєш, я прийшла до нього тому,
що розчарувалася в тобі, що розлюбила?
Ні. Якраз навпаки.
Зараз люблю тебе ще більше, ніж любила досі.
Просто прийшов такий час,
що моя любов видозмінилась:
набрала інших барв, запахів і форм.
Була за кольором такою,
як прапор ОУН – червоно-чорною,
де червоне – це палаюче полум’я любові,
а чорне – кров, що запеклася на серці від її ран.
А тепер виглядає так,
як сучасний державний прапор України ,
тобто, є жовто-блакитною,
де жовте – це колір стиглої пшениці,
що розкинулись на теплому, м’якому сердечному лані, в колосках якої містяться зерна ніжності й добра.
А синє – колір неба, що висить над цим ланом
і нагадує про те,
що все на світі має своє значення,
все є невипадковим,
все для чогось приходить, чогось нас вчить.
Колись пахла моя любов, як квітка тубероза.
Цей запах подразнював мої нерви,
розпалював кров у жилах,
а ще приводив у рух метеликів,
які невідь звідки прилітали
і невідь як опинялися у моєму тілі
й починали танцювати в місці нижче живота
запальну коломийку.
Цей запах подразнював також очі,
вони наповнювались вогнем і горіли
не згірше сонця чи зір.
А тепер моя любов пахне, як жовта троянда –
стійко, солодко, приємно,
але без усяких там вогнів та метеликів.
Якби хтось глянув на графічний малюнок тієї любові, яка жила в мені раніше,
то побачив би на ньому замкнену криву
з чисельними гострими верхівками,
об які я нерідко різала душу.
Тепер це зовсім інший малюнок.
Криву не впізнати на ньому,
її наче хто вигладив, вона стала округлою
і має роз’єднані кінці.
Тож лети, птаху, крізь них, лети!
Лети сміливо і впевнено!
Назустріч своїй радості!
Назустріч своєму щастю!
Назустріч своїй довгій і світлій долі!
І знай, в той день, коли я дізнаюся,
що ти знайшов усе це, кружляючи у вільній синій висі, радітиму безмежно.
Чому?
Бо я люблю тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
Не смій мене не любити.
Не смій мене не люби…
Бо це мене може вбити,
Бо це мене може вби…
Не смій мене забувати.
Не смій мене забува…
Бо серце - не лялька з вати,
У ньому струна жива.
Не смій мій день обходити.
Не смій мій день обходи…
Не зможе сад мій вродити
Без сонця твого плоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Скажи, ти відчув мого духу вогонь,
Думок моїх шелест, тремтіння долонь,
Бій хвиль моїх уст об твій берег душі,
Очей срібне сяйво і волі дощі.
Скажи, ти відчув мого тіла тепло,
Емоцій ріку, пліт на ній і весло,
Небес сині плеса в легенях моїх,
В лютневих артеріях – березня сміх,
Ламання крижин на моїй самоті,
Метеликів пурхання у животі,
Гучне і пришвидшене пульсу биття?
Птахами злетіли твої почуття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
Зима – ще пані та, в уборах пишних,
У білім хутрі з голови до ніг.
Ви щось про літо мовили, про вишні,
Про осінь, що листок кладе до ніг?
А чи про весну, що гуде бджолою
І наливає зелу сік до вен?
Та хіба їм зрівнятися з зимою?
Зіркам - родина! Сяяння в ній ген.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Зо шість тисяч колючок
Має сірий їжачок.
Він на них (і залюбки!)
Носить яблука й грушки.
Фрукти любить, та однак
Не відмовиться ніяк
Від жучка чи слимака,
Хробачка чи павука.
Жабу також з’їсть охоче.
Змійку іноді захоче
Пожувати – ось вам вість!
Скорпіона навіть з’їсть.
Виспиться за день в норі,
Вийде о нічній порі,
Носом довкруж поведе,
Харч за запахом знайде:
Гриб, ожину чи мокрицю.
А як вовка чи лисицю
В лісі стріне їжачок,
М’ячиком із голочок
Зробиться, навтікача
Пуститься. Від пугача
Не поспіє до нори,
Нападає птах згори,
Не боїться голок він,
Має луску, наче дзвін,
На своїх міцних лаписьках.
Птах пугач для їжачиська –
Справжнє лихо. Тож вухатий
Завжди десь побіля хати
Крутиться. Знайшов харчі –
В дім вертається мерщій.
Їсть багато він, не трішки.
У холодну пору в ліжку
Десь приблизно зо пів року
Спить собі. І навіть оком
Не змигне в пітьмі нори.
В час цей губить всі жири.
А як встане, вгледить квіти.
Буде нюхати й радіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
- Що хочеш, жінко, в ювілейну осінь
Отримати від долі на підносі?
- Найбільше прагла б ізі всіх дарунків:
В плед загорнутись із його цілунків.
- А він, це хто? Реальність чи плацебо?
- Він – сонце й місяць, і земля і небо,
Він - білий сніг на чорних віях січня,
Ріка, якою я пливу у вічність.
- Насипала ти тут гороху й м’яти,
Якесь одне ім’я він мав би мати.
- Тоді він вітер із великих терцій,
Який вогонь роздмухує у серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Проста хустина чи в кутасах,
В яку барвистий колір ліг,
Для юнки й дівчинки – окраса,
Для жінки – честь і оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Хто я для тебе? Хто для тебе я?
Яке для мене в тебе є ім’я?
Спекотне літо? Чи весна принадна?
Зима безфарбна? Осінь листопадна?
Бо ти для мене – бажаний кортеж ,
Шалений вітер і затишшя теж,
Нічний бальзам, настояний на травах,
Бентеги запах, вишукана страва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Якщо я планета, то ти моя вісь.
Тож де б не крутилась, зі мною ти скрізь.
Якщо я поетка, ти – надих для дум,
Для дроту зі слів і чуттів моїх – струм.
Якщо я пташина,ти – сила для крил,
Вишневий садок і ясний небосхил.
Якщо я рибина, морська ти глибінь,
Планктон мій щоденний і сіль поколінь.
Якщо темна ніч я, ти місяць-ріжок,
Мій вірний дружок, моє світло стежок.
Якщо я земля степова, ти – євшан,
Для розуму – пам'ять, для тіла – душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Хто я без тебе? БезколІрна осінь,
Протерта шина, що лежить у фосі,
Без ніжки стіл, надщерблена тарілка,
Без вікон хата, зламана сопілка,
Без квітки клумба і без пір’я крила,
Без риби море, у дірках вітрила.
Без блиску очі і без ґноту свічка.
Без сонця днина і без газу пічка.
Без птиці ліс і без пшениці нива,
Згаслий вогонь і музика тужлива.
З тобою ж я..., мов навесні іриси.
Ти - сила крокам і легеням кисень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
КУРОРТ МОРШИН
Люблю я вулиць Моршина ґердани,
І те, як птах з них струшує росу.
Люблю озер міських сріблясті фани,
Лісів довкружних велич і красу,
Люблю світанків сонячні обличчя,
Часів обідніх кроки, суєту,
Вечірню тишу, ночі пограниччя,
Зірок долоні, місяця п’яту.
Люблю джерел не вичахлу гостинність,
І як артист у парку спів веде,
Як день плете коралі з павутиння,
Як голуби ідуть у па-де-де.
Люблю курорт у різні пори року:
У літню спеку, в осінь дощову,
Коли весна рослину повнить соком,
Зима бере у руки булаву.
Приваба не у часі - в генах міста,
В його флюїдах, світлі у слідах.
Воно виводить вітра-піаніста
На сцену між дерев, де небо – дах.
Мале таке… у світовім огромі,
Та має в собі силу і магніт.
Воно дарує серцю теплий промінь!
Воно на тілі ставить моці міт!
1.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
Обгородила я серце муром.
Його пробила стріла Амура.
Забило птахом і застогнало,
Просити ліків для рани стало.
- О, буний вітре! О, вітре-брате!!
Дмухни на серце, стрілу прибрати
Зумій. Із нею днюю й ночую.
Від її трунку душі не чую.
Ридаю ридма. Маліють сили.
Дієві ліки тримає милий
В душі із тілом, як у якудзи,
Та зашпилив він її на ґудзик.
Уже й кричала і лебеділа,
І гуморила, і воркотіла –
Не реагує, не б’є на сполох.
Ще трохи й серце згорить, як порох.
Почув це вітер, зволожив вії.
Сказав тоді він слова такії:
- Стрілу Амура, о, ні, не струшу.
Я краще тому розкрию душу,
Хто має ліки, в яких рятунок:
Обійми теплі, палкий цілунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Осінь змінює барви світу.
Вітер з листом щодня у герці.
Усе менше довкола цвіту,
Та він є у моєму серці.
Небо тягнуть донизу гирі -
Хмурі, чорні, неначе круки.
Відлетіли лелеки в ирій.
Та я чую їх дивні звуки.
У дерев стали рідші гриви.
Без одежі сади. Не сон це.
Дощ виводить сумні мотиви.
Та з очей моїх сходить сонце.
І хай осінь плете канати,
Йде по них, наче смерті янгол.
Весну їй мою не прогнати ,
Танцюватиме в жилах танго.
27.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
Скільки б не клали ми смерть на лопатки,
В фінішній грі переможе вона.
Лишимо рідних, регалії, статки
І на надгробках свої імена
Й душі знесемо до вічного Бога.
Стріне вгорі - скануватиме їх.
Поки ж нам стелиться в світі дорога,
Йдімо за правду і щастя в бої.
Добре, як зможемо виграти в герці,
Славу здобути собі, як Лі Бо.
Та найважливіше втримати в серці
Щиру, мов сльози дитини, любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Ти шоколад, в міру гіркий,
Та найсмачніший з тих, що знала.
Ти особливий плід – такий,
Який щодня мати б бажала.
Ти дерево моїх надій,
Яке і взимку має силу.
Ти сонця променя носій,
Що плавить в серці з льоду брилу.
Ти вітер, що несе в траву
Мене, де цвіт рожевий, білий.
Ти океан, що на плаву
Тримає вміло моє тіло.
Ти в сірий день для корабля
Маяк потужний, слово з перцем.
Ти перл, який тримаю я
В рожевій мушлі свого серця,
Зоря, що ніч на друзки мне,
Дарує блиск дорожнім милям.
Ти місяць-човник, що мене
Гойдає на небесних хвилях.
Ти – диригент моїм ділам,
Думкам – симфонія ти жвава.
Доріжка бігова – ногам,
Натомленому серцю лава.
Ти знахідка, хоч не улов,
На стежці долі – Піренеї.
А в цілому, ти є ЛЮБОВ.
Що є більш вартісним за неї?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Він не любить мене. Він не любить мене.
Навіть в день іменин він мене не згадає.
Я ж його, наче сонце, люблю. Це мине?
Мо', й мине. Але поки що душу з'їдає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Вже вересень не бешкетує,
Пакує речі.
Автографи кладе, готує
Свій крок до втечі.
Накинув на хмарки мотузки -
Не мокне віття.
І холод визбирав до друзки
На радість дітям.
Підлив в двигун тепла мастила -
Побігло світом.
Магнолія бруньки пустила.
Потішить цвітом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Живу тобою. Дихаю тобою.
Тобою плачу і сміюся теж.
Стаю з чуттям палким цим до двобою.
Але ж воно сягає неба меж!
І як мені його у ріг зігнути,
Як зі свого життя прогнати пріч,
Коли воно – солодке, мов андрути,
Коли воно – гаряче, наче піч,
Коли воно так місить мою душу,
Неначе тісто мамина рука,
Цілує серце, наче вітер грушу,
Затори рве, як в паводок ріка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
О, Україно! Ти прароду мого ненька!
Ти та, що різне знала: волю і ясир.
Люблю тебе. Моїй душі така миленька,
Мов після вибухів війни для люду мир.
Люблю лісів твоїх зелене полотнище,
Неспинний біг твоїх річок і тиш озер,
Степів задуму, над якими вітер свище,
Величчя гір стрімких і магію печер.
Люблю лугів твоїх пахучі квіти-трави
І спів птахів, такий гучний, щоб кожен чув,
Коли народ плете тобі вінок зі слави
І зодягає твоє тіло у парчу.
Люблю хліби, що родить лан твій золотистий
Під небом синім, наче очі васильків,
Твій клич до волі - тризуб, гімн – палкий, врочистий,
Дух, як граніт, твій, мову - дану із віків.
І хай у погляді твоїм ще смути корінь,
І розпач навпіл часом ріже твої дні,
Ти не зігнешся, мов рабиня, у покорі,
Усе здолаєш, все здобудеш у борні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Він приходить, як тільки вона розплющує очі,
Він, як нижня білизна, з нею весь час у дні.
Він розвішує зорі для неї на дротах ночі
І гойдає її на місяцевім човні.
Він є домом для неї, хлібом, вином і ложем.
Буйним вітром з полів, що б'є по струнах душі.
Він крадій її часу та дум і веління Боже.
Її кроків, стрибків і злетів стрімких рушій.
Він привабний такий, як небо у синім светрі.
Він магічно-п'янкий, як влітку ранковий ліс.
Він для неї ріка Дніпро і гора Ай-Петрі,
Корінь цвіту, що в ґрунті серця її проріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Як в голові будильник тенькнув,
Наставив сон мені хвоста,
Піднялась з ліжка я хутенько.
І ранок теж на ноги став.
Моргнув мені, до справ покликав
І їжею в нутрі проріс.
Скривилась тиша без'язика -
Їй спів пташиний сів на ніс.
У місто вийшла.Тепло. Літо!
У лаврах голови дерев,
В барвистих капелюхах квіти,
І сонце ☀️, наче ситий лев 🦁, -
Лежить, на личку в нього спокій.
Але до любощів мастак!
Цілує ніс мені та щоки.
Я не пручаюсь, мило ж так.
Все довкруж дихає любов'ю.
Твердіє в радості для кістяк.
А десь... війна плюється кров'ю,
Знецінює людське життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Свій шлях не спіши ти сльозою кропити.
Хай навіть під стопи лягає стерня.
Із сили та волі різьби слово "жити",
Надію впиши у режим свого дня.
Від птаха учись: пробудився - співає,
Шле оплески сонцю, не міряє тінь.
Без страху на плечі деревам сідає,
Пірнає у неба ясну височінь.
Іди уперед, хоч би й тіло у ранах,
Лікуй його небом і вітром полів.
Лишай свої кроки в казках і романах
І вірою сяй із церков куполів.
Хай думи твої не причесані й босі,
Довершеність ти випускай з-під брови.
Співай оду літу, не думай про осінь.
Люби світ і ближнього. Просто живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Що хочу нині я сказати світу?
Байдужості нехай не ставить трон,
Шукає ту з-поміж орбіт орбіту,
Яка любов’ю вимостить нутро.
Що є любов? Сама того не знаю.
Але це те, що світлить день і зір,
Що Боже із людським в одне єднає,
Несе над гори, між планет і зір.
31.08.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Нутро жінки вирувало всеньку ніч. Все, що зібралось у ньому, вихвалялося своїми якостями: силою – буря, голосом – грім, вмінням малювати золоті зигзаги – блискавка. Лише під ранок всі ці гості, що проникли в її душу без запрошення і вчинили у ній гармидер, почали збирати свої манатки і простувати до виходу. Вони збилися в коридорі її душі докупи, як хмари в небі, відчинили двері у простір світу і, зробивши назустріч йому крок, пролилися дощем, соленим. Довго лилися, періодично стихаючи, та коли змаліли до крапки, над серцем жінки зійшло сонце. Воно своїм світлим теплим язиком облизало рани, які ще кровили, витягло сухим, м'яким волоссям вологу зі стінок душі.
Жінка посміхнулася. З ним, чоловіком, якого кохає,
чи без нього життя продовжується, воно не тільки викочує сонце на арену дня, воно ніч колупає місяцем і зорями їй моргає, воно дихає озоном, колоситься пшеницею, плодує яблуком, наливається стільниковим медом. Воно заглядає у вікно душі птахом миру, гладить зеленими долонями лісу твої плечі та очі, залітає в ніздрі запахом квітки, б'є об стіни тіла хвилею ріки. «З рештою, любити того, хто плаває морем твоїх дум, так мило, - зробила висновок жінка. - Навіть, якщо він ніколи не пришвартує свого човна до берега твого серця, не ступить на нього, не заволодіє ним, ти можеш радіти вже з того, що відчуваєш його рух у собі, чуєш плюскіт весел, якими він гортає хвилі у твоїй голові, й голос, що лине із вічності: «Живи і люби, поки в тебе є сила».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021
Коли вона думає про нього,
судини її мозку одягають шаровари і починають танцювати гопак,
серце вискакує з грудей ракетою і летить у міжзоряний простір,
очі... , очі світяться так, мов сотня вуличних ліхтарів, які збіглися докупи.
Коли вона думає про нього,
все довкола загортається в тишу
і майже не дихає.
Птахи ховаються в дупла і гнізда,
дерева й кущі впадають у транс,
річка забуває слова пісні, яку щойно співала.
Вітер миттю спиняє свій біг, затуляє рот правицею й округлює очі .
Коли вона думає про нього, говорить лише кохання,
бо тільки воно у цей час має право голосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
Її серце плакало...
Ні, не так.
Її серце ридало,
як ридає небо після спеки,
яка, не питаючи дозволу в нього,
кидається йому в обійми й випускає зі свого тіла
гарячу пару,
після якої на його ніжній світлій шкірі
залишаються пухирі від опіків,
як ридає ліс після бурі,
яка пролітає ним з такою силою,
що ламає йому своїми твердими темними крилами
кінцівки та ребра,
як ридає земля під потоками магми,
яка вирвалась із кратера вулкана.
Хто вона, та,
серце якої знайшлося плачем?
Жінка.
Але для нього вона те саме,
що дерево без листя,
квітка без пелюсток,
криниця без води,
дім без даху,
стіл без їди,
книга без тексту та ілюстрацій.
А хто для неї він?
Уже не Бог,
але ще й не нуль,
ще той, із чиїх сітей
її серце не може вибратись.
Тому й ридає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920453
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
О, Боже мій! Яка ти дурна, жінко, яка дурна! Розсипаєш свою душу, як троянда пелюстки,
вкриваєш ними шляхи, якими він ходить.
Бігаєш за ним, як мале цуценя, заглядаєш до віч, трешся до ніг, чекаєш на те, щоб він кинув хоч якийсь недоїдок зі свого панського столу чи бодай погладив. А коли бачиш, що він хоче перейти річку, яка несе в собі лавину каменів і глини, й боїться бути побитим нею, забруднитися, ти йому свою спину голу й чисту підставляєш замість моста. «Іди!» - кричиш.
За кожен щонайменший успіх шлеш йому букет гучних овацій і кричиш браво.
А що він? Він не бачить у тобі жінки, а, може, навіть і людини.
Ти для нього те, чим і стараєшся бути – трояндове пелюстя (нехай лежить, думає собі він, під ногами - м'яко і пахне). Ти для нього те саме цуценя, якому він інколи кине прихильне слово (добре,що не копне).
І міст ти для, тобто, один із мостів (а що, чим їх більше, тим краще, менше ризику втрапити в халепу, менше мила, води і грошей на ліки використає).
Ну, і вдячний глядач ти для нього також (а кому, скажи, не приємно ловити у сіті свого глянцевого его оплески?)
То ти зрозуміла, жінко, яку роль ти відіграєш у його житті? Зрозуміла?!
То, може, нарешті, перестанеш сподіватися на щось інше, на щось більше?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920414
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021