| Сторінки (2/191): | « | 1 2 | » |
Дістань для мене трохи сну,
Посидь біля мене хоч раз.
І небо, наче стелю навісну,
Над ліжком натягни із теплих фраз.
Укрий мене і побажай у сні літати,
Діждись, коли закриються повіки.
Я хочу сон цей завтра пам'ятати,
І пити знову як снодійні ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
В День Народження мами,
Прикинусь, що я щаслива, -
Як в сюжеті з реклами,
Наша сім'я особлива.
Що я успішна прикинусь,
Склалось життя як хотіла.
А завтра світ ЗА очі кинусь,
Юність моя пожовтіла.
Раз в тиждень "алло, все нормально",
Напружені 20 хвилин.
Оцінки хороші, похвально,
А, так, ніяких новин.
Я іноді хочу сказать,
Та згадую прірву між нами.
Мабуть, тобі краще не знать,
З якими живу я думками.
Не правильно,знаю, судіть,
Але відкриватись не можу.
Не зможеш і ти зрозуміть,
Тому я тебе не тривожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
Твій бік, твоя сторона,
Твій список того, що "ніколи".
Що з кимось, і те, що сама,
І тих, що тебе побороли.
Твій список того, що "колись",
Не зробиш, або вже зробила.
Лягла, чи злетіла у вись.
І знову когось розбудила.
Твій серпень, що зараз у комі,
Війна і надія. І страх.
І дні такі нерухомі,
У нерухомих містах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Не думай в ніч багато,
Не любить філософів сон.
Світять зірки винувато,
Ніякий із тебе Ньютон.
Ніякий із тебе учитель,
Ще сам не навчився як жить,
Звичайний самотній мислитель,
Покликаний тиші служить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Життя почалося ще вчора,
а ти його вкотре проспав.
Світ не дізнавсь про актора,
сонним його не впізнав.
А глядачі ранні птахи,
вчили напам"ять слова.
Стало їм жаль бідолахи,-
криза його чергова.
За тебе, за нього, за всіх.
Хтось, кому не байдуже.
твій сон, твоя радість, твій сміх,
коли ти життя не подужав.
Цінуйте підтримку, в житті дуже мало людей, які готові вчити за вас ваші слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
В скільки ти молодий?
В 20, 30, ніколи?
Я вірю у тебе, хоч вбий,
Які б не були частоколи.
Все наше у нас, всередині,
Бажання, імпульси, сни.
Усе, що потрібно людині,
Щоб не порвати струни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Малюю свободу на стелі,
а вище не можу злетіть.
Які мені взять акварелі?
Я хочу на волю, пустіть!
О котрій скінчиться війна?
Я хочу, щоб нашим щастило.
Щоб все це було не дарма,
щоб ворога смертю накрило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
Твої вовки так страшно виють,
що мої вівці місяць вже не сплять.
На дощ вночі так ноги ниють, -
не допоможе вівців рахувать.
Знов задощить, а потім знов спече,
накриє спрага невимовна всіх.
А вовк твій, знай, від себе не втече,
не зможе він і без овець моїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
В маршрутці сиділа навпроти дзеркала. Через сорок хвилин усвідомлюю, що моє відображення мене вже бісить. А ще розумію, я – копія свого батька. Раніше, коли хтось мені це говорив, моєму гніву не було меж. Але ж, збоку видно краще? Сьогодні я дивлюсь на себе і розумію, що це вже двадцятиоднорічний факт.
Я не знаю про що зараз думає мій батько. Мабуть, інколи він згадує про мене. Мені здається, це правильно, що ми не читаємо чужі думки. У всякому разі, я рада, що ніхто не читає моїх. Думки – це сильна зброя, з якою я часто воюю проти себе. Хто перемагає? Сьогодні точно не я. Я уявляю розмову з батьком. Знаєте, як? Ми просто мовчимо.
Я не можу сказати, що я скучаю. Я не звикла, що батько поряд. Лише, згадую як в дитинстві, близько шостої вечора я завжди відчувала його прихід з роботи. Перед цим стрілка годинника перескакувала на наступну позначку з якимось не таким звуком. Через декілька секунд в замку повертався ключ і заходив він. Я ніколи не помилялась.
Кажуть, запам’ятовується тільки хороше. Ні. Просто погане не хочеться згадувати. Я ніколи його не захищала. Мені просто хотілося, щоб він був нормальним. Але, мабуть, я цього хотіла більше, ніж він. Я програла. Я не плакала. В другий клас я пішла вже як дитина з неповної сім’ї. я рада, що подорослішала трохи раніше. Пройшов час. Я можу здатися Вам черствою, але заплакала я лише 2 роки назад. Це був невдалий день. В моєму житті були і набагато гірші дні, але тоді я хотіла, щоб поряд просто сидів батько.
Я не пишу нічого про маму. Вона надзвичайна людина. Те, що я свідома і вмію думати, я завдячую їй. Я просто не маю права сказати, що моя сім’я якась ненормальна. Я не знаю, що означає словосполучення «нормальна сім’я ». Але я знаю, що означає бути нормальною людиною. Я – нормальна.
У вересні моєму батькові буде 44. Я знаю, що він так і не знайшов себе. А я його знайшла в своєму відображенні. І я знаю, що зараз не на своєму місті я. Мені не лишається нічого, окрім озброюватися думками і воювати з собою. Я вже не злюсь. Я просто хочу бачити в дзеркалі не майбутнє, а минуле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514934
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Людині потрібен хтось. Або щось. Для себе, для чогось, просто так. Людині ніколи не вистачає того, що вона має зараз. Людина Розумна? Навіщо людині чужа кров? В ній же тече своя.
Навіщо в 2014 році людині війна? Ви праві. Людині, якою б вона не була, сьогодні війна не потрібна. Людині потрібен мир. Війну починають нелюди.
Що таке війна? Це, перш за все, страх. Страх перед смертю. Щоб у нас не відбувалось в житті, але жити хочуть всі. Особливо, ми, українці. Особливо сьогодні. І, неодмінно, в нашій Україні.
Я не боюся власної смерті. Мені 21. Найбільше я боюся смерті і страждань моїх рідних і близьких. Я боюся залишитися одна.
Якби у Бога був телефон, сьогодні до Нього б ніхто не додзвонився. Війна – це час, коли люди найбільше моляться. Війна – це коли всі дивляться новини. Війна – це коли ми боїмося будувати плани.
Горе і справді зближує. Наше горе – війна. Хіба для того, щоб «неграмотные украинцы» почали говорити українською, потрібно стільки пролитої крові? Щоб замість «на астановке» звучало «на зупинці, будь ласка». Я знаю, що річ не в мові. Говоріть хоч мовою хінді, але стоячи своїми ногами в Україні, не дивіться на Схід. Свою зраду пакуйте в «чемоданы» і йдіть в Росію. І не приведи Господь ви колись сюди повернетеся.
Людині потрібен хтось. Або щось. Сьогодні Людині потрібна свобода. Людина Розумна. Людина смілива. Людині потрібен мир. Ганьба і смерть боягузам і зрадникам! Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513330
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Вдома дощ завжди пахне по-особливому. В ньому є все. Як і в житті кожного з нас. Кажуть, дім – це те місце, де тебе завжди чекають. Не знаю, будинки бувають покинутими і пустими, або ще дуже новими. Дім – це місце, де живе найбільше спогадів. Дім – це те, що рано чи пізно захочеться мати. Це те, що відображатиме нас, матиме характер. Його стіни мають говорити про Вас, Ваші звички, Ваш настрій. Фото, які повинні розповідати про господаря, дорогих йому людей, його собаку. Який він, дім Вашої мрії?
Я б не хотіла собі великий будинок, але я б хотіла будинок з великою терасою. На ній стояло б розлоге старе крісло з теплою оливкового кольору ковдрою. Маленький столик, де б було місце для великої чашки, затертої книги, блокнота, ручки і капель для носа. На дерев’яній підлозі стояло б декілька кактусів, традесканція і лимонне дерево. Десь поряд на маленькому килимку сидів би мій пес. Я не люблю сірий колір на неживих предметах. Мій дім був би якогось світлішого кольору, хай навіть, світло-сірого. Вікна – широкі, білі або коричневі, через них видніються легкі штори, в окремих кімнатах жалюзі. Обов’язково мають бути широкі підвіконня. Інтер’єр не повинен дихати сучасністю, її й так багато в нашому житті. Має бути присутній старовинний дух. Він виражатиметься в багатьох речах. Найбільшою кімнатою буде вітальня. Невеликий килим з візерунком лише на підлозі, стіни мають дихати. Посередині - зручний м’який диван світлої оббивки з кількома подушками, в який можна було б злегка провалюватися. Збоку – таке ж крісло, поряд – журнальний стіл, на якому зв’язана серветка, телефон і ваза з маками, або мімозами чи бузком. Під однією з стін – висока, аж під стелю, книжкова полиця, де можна знайти книгу під будь-який настрій. Полиця дерев’яна, міцна, з темного дерева. З іншого боку стоїть комод з фото, та декоративними свічками. Десь поряд має бути телевізор і диски з фільмами. Під іншою стіною – камін, на ньому я поставлю старий годинник прабабусі і дерев’яні шкатулки… . Вітальня світла з двома великими вікнами, що виходять у двір. Шпалери у вертикальну смужку, на стінах – теж фото і картини. Люстру я б теж знайшла сюди якусь незвичайну.
Кухня. Я не знаю, яка вона має бути. Точно не в надсучасному стилі, ще треба враховувати, що готую я рідко, та й то коли хочу готувати, а не їсти. Знаю точно, що на підвіконні стоятиме фікус, як у Леона. Але я його не ховатиму на ніч, я просто забуватиму це робити, хай стоїть на своєму законному місці. Окрім багатьох шкафчиків з посудом, має бути один зі спеціями і травами. Також, обов’язково буде полиця для моєї великої колекції чашок. Стіл – круглий, або квадратний, скатертина в дрібний квітковий візерунок. В особливі дні я стелитиму скатертину з голубими волошками, яку вишила мені бабуся. На столі – ваза з шоколадними цукерками і яблуками. На холодильнику я поставлю невеличкий телевізор. На дверях висітимуть смішні нагадування самій собі. Мабуть, доведеться, щоб була духовка, колись я точно спечу яблучний пиріг і прикрашу його клітинкою з тіста, як у кіно. На всякий випадок стільців буде три. Вони будуть м’які зі спинкою. Десь біля столу буде миска для мого собаки. Я не хочу ніякого кахлю на кухні, нехай будуть шпалери в дрібні квіти. Моя кухня – це не робочий кабінет для жінки. Це місце, яке вранці через вікно заливають сонячні промені, місце, де на свята можна почути запах різних страв, а в звичайні дні – аромат кави, какао, компоту, чи чаю з м’яти. Це місце, куди першим заходить ранок, минаючи навіть спальню. Це кімната фікуса, кімната з білими дверима і вікном з видом на вулицю.
Спальня. Я люблю спати, але вдень. Це кімната якщо не відпочинку, то хоча б просто сну для відновлення фізичних сил. Це кімната не для гостей, це моє, особисте, куди можна лише моєму псу, і запаху чогось підгорілого з кухні….На вікні – жалюзі, а на підвіконні кактус Женя, точніше вже його четверта реінкарнація. Він не цвіте, лише слухає мене і розуміє, зрідка п’є мінеральну воду. В нього зелена шкіра, гострі, але м’які колючки і коричневий горщик. Зимою він перебирається на тумбочку біля ліжка і слухає не мене і горобців за вікном, а будильник і дзвінки телефону, але він терплячий і любить мене. Поряд з ним на тумбочці стоїть рамка з фото, де я і мій пес, а також низька лампа, що нагадує гриб. В шухлядах купа різного мотлоху. На стіні – вишиті картини в овальних рамках. Під однією зі стін стоїть шафа, звідки часто речі будуть просто вивалюватися, а згодом я їх просто викину. В спальні нема телевізора, зате є дзеркало, теж овальне, під ним – туалетний столик, на ньому мої шкатулки і підсвічник. Поряд – низький пуф. Ліжко не дуже велике і не дуже м’яке. На ньому невисокі дві подушки і тепла ковдра. Десь під ліжком якась нецікава книга і капці. Промені з вікна не б’ють мені в обличчя, потрапляють десь аж в ноги під ковдрою.
Кімната для гостей. Навіщо вона? Я ніби повинна передбачити, що хтось приїде в гості. Це нецікаво. Так буває лише в готелі і там за це платять. Я не збираюся спати, коли до мене хтось прийде в гості. Нам буде про що поговорити. Під ранок гість може заснути і у вітальні на моєму улюбленому дивані. Ще можна розкласти два крісла. З цієї кімнати я зроблю гардеробну.
Ванна кімната. В мене немає жодної ідеї. Лише те, що кахель буде дрібним і квадратної форми. Я думаю, з часом я щось придумаю….
Подвір’я. Це як верхній одяг мого будинку. Воно невелике. Без сірого асфальту. Паркан штахетний з темного дерева. Трохи крива стежка веде до сходів на терасу, яка з одного боку обплетена великими червоними квітами, я не пам’ятаю як вони називаються. На подвір’ї багато квітів. Весною розцвітає ряст, фіалки, і тюльпани. Кущ білого бузку наче заглядає у спальню через вікно. Літом, в червні тут набухають білі і рожеві піони, згодом – лілії, ромашки. Біля паркану розцвітає розлогий кущ дрібних троянд. А під вікном у вітальні – високий кущ густої, ніжно рожевої китайської троянди, де квіти, немов нанизані на тонку гілку. Десь з іншого боку тераси росте запашний кущ жасмину, що дурманить своїм трохи важким ароматом. Ввечері і рано вранці розкриваються квіти ранньої зорі – яскраво червоним, білим і жовтим кольорами. Їх запах наповнює все подвір’я і, ніби, не пускає в дім. В липні та серпні до долу падають яблука, вони пахнуть по-особливому, зрадницьки нагадуючи безтурботне і водночас трохи тривожне дитинство і теплу осінь юності. Восени, коди додолу починає опадати листя горіха, лише невеличка ялина лишається глибокого зеленого кольору на фоні жовтої осені. І тут подвір’я наповнюється темно-бордовим, жовтим, білим і оранжевим кольором хризантем. Вони останні, хто насмілюється цвісти аж до перших заморозків. В листопаді тут стає тихо, чути лише шелест листя, коли пробігає їжак, поспішаючи знайти місце для зимового сну. Сірими днями шумить дощ, в нього своя мелодія, він ніби частина цього всього. Взимку все завмирає, подвір’я спить, вкрившишь білою ковдрою. Лише сліди собачих лап руйнують ідеальну гладкість снігової перини. Інколи небо зливається з природою, ніби спускається теж полежати на сніжному покривалі. На Новий рік ялинка перетворюється на маленьку принцесу в дорогому блискучому вбранні. Мій собака довго бігає навколо неї, обнюхуючи гарну незнайомку. На Різдво на дверях великою зимовою квіткою розцвітає Різдвяний вінок.
Це все повторюється з року в рік з незначними змінами, мій собака росте і вже з легкістю сам відкриває вхідні двері. В житті з’являються нові знайомі, зникають і повертаються друзі. Змінюються наші смаки, звички, настрій, навіть, мрії. В плеєрі звучать нові пісні. Незмінним лишається мій дім, годинник на каміні говорить про плин часу лише мені і знімкам на стінах, нагадуючи їм їх давність, а мені, щоб я поспішала жити. Так само пахне дощ і яблука на стежці. Так само, як і сьогодні, але ще поки-що в батьківському домі. Який сьогодні Ваш дощ? Чим він пахне? Мій дощ пахне минулим і мріями про майбутнє. Я не відчуваю суму, це скоріш ностальгія, яка посилюється музикою. Я дуже хочу, щоб приємні моменти з минулого були не найкращими. Цього я бажаю і Вам. Щоб найкращі моменти чекали нас в майбутньому, в нових будинках, з новими людьми. Щоб життя не перетворилось на книжку під ліжком. Щоб Вам завжди було з ким поговорити, хай навіть з кактусом. Вивчайте в собі мову запахів, і не бійтеся мріяти, записуйте свої бажання, можливо, це буде щоденником Вашого майбутнього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510669
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2014
Людство завжди вороже ставиться до всього невідомого, і того, що важко пояснити. НЛО – непізнаний літаючий об’єкт. Якщо вірити науковцям та очевидцям, - інопланетяни постійно вторгаються в життя людей, несучи загрозу для життя всього живого на планеті, людей викрадають, проводять над ними різні досліди….Звісно, від сказаного навіть матеріалісту стане трохи лячно. А хто ми, коли несподівано вриваємось в чуже життя? Змінюємо його звичний хід, часто, ламаючи теперішнє. Якогось роду, прибульці. В нас нема продовгуватих голів, великих очей, і щупальців замість пальців. Ми не користуємося літаючими тарілками, приходимо пішки, але так само несподівано.
Кажуть, з допомогою випадковостей Бог зберігає анонімність. Дехто називає це долею. Називайте як хочете, але не заперечуйте, що з Вами такого не було. Щоб ми не робили, ми завжди залишаємо після себе слід. Навіть нічого не роблячи, ми теж вносимо якісь зміни. Нас мільйони, а для подорожі ми обираємо лише чиюсь одну планету. Навіть пролітаючи мимо, ми можемо зачепити якийсь її шар. Висаджуючись на неї повністю – можемо лишитися жити на ній. Відкидаючи факт, що планети рухаються по орбітах і їх число значно більше, життя можна порівняти з космосом. Це безкінечна кількість зустрічей і прощань, розлук, втрат і знахідок. Єдине, ми рідко можемо передбачити напрям наступної подорожі. Це і є інтрига життя, яку наука, слава Богу, ще не в змозі пояснити.
В скільки балів за шкалою щастя Ви можете оцінити свій теперішній стан, ні з чим його не порівнюючи? Особисто мені, це зробити важко. Але на сьогоднішній день я вдячна Богу за всіх прибульців на мою планету. Я така як є в значній мірі саме через, або завдяки їм. Усі мої вулкани радості і гніву, землетруси дружби, потопи натхнення і його засухи, зсуви розуму і напливи досягнень, сірі хмари сумніву, дощі сліз і грози сміху, тумани почуттів і роси ностальгії, вітри непостійності, невпевненості і, навпаки, рішучості, довгі снігопади сну і хуртовини боротьби з собою, іній першої закоханості, слизькі ожеледиці недовіри і відносин, град емоцій і веселки надії. Це все на моїй планеті було і триває зараз. Це я, це мій характер, мої недоліки, мої переваги. Мені дуже прикро і соромно, що причиною суму, розчарувань, недовіри на багатьох планетах стала я. Я знаю, що ніколи не стану для них веселкою. Я лише мрію, що з часом на моїй планеті пройде дощ і я зрозумію, що мене пробачили, або, хоча б, забули. Бути кривдником важко. Серед всього людського, людська пам'ять, мабуть, найцінніше і найнебезпечніше. Це не відрізок, а пряма, яка не має кінця. Іноді, це безцінний радник, що передає досвід і допомагає чинити правильно. Але, водночас, це підлий кочегар, що підкидає дрова у вогонь. Це неймовірно, що було б, якби ми задіювали весь наш мозок, а не його десять відсотків? Чи стали б ми щасливішими? Я намагаюсь вчитися керувати тим, що в мене є зараз. Я вчуся тамувати злість і обурення. Намагаюся бути доброю до людей. Мені важко, бо я починаю з себе. Мене гріє лише думка, що десь є хтось, що так само длубається у своїх думках, думає і теж намагається змінитися. Бувають моменти, що і це мені не допомагає. Я підходжу до дзеркала. Нас двоє. Смішно, але я порівнюю результати. Звісно, я випереджаю образ, що дивиться на мене. Помічаю його недоліки, аналізую їх. Згодом, розумію, що це я. Боротьба починається заново. Скажете «божевільна!»? А я відповім, що божевільні всі і кожен сходить з розуму по-своєму. Головне, щоб це не шкодило іншим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510668
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2014
Хто ти, якщо починав з кимось, а дійшов кінця сам? Герой? Чи, той, хто весь цей час не бачив іншого шляху? Я не знаю. Знаю лише, що точно не герой. Може, ти просто мав більше терпіння, ніж інші.
Залишившись на фініші самотнім, вдихніть тишу, вона Ваша як і перемога. Перемога над чим? У мене це перемога над собою. Не абсолютна, але одна із перших. Так, я дійшла і зберегла деякі свої принципи. Я знаю, що через деякий час це втратить важливість. Зізнаюсь, що це ВЖЕ так. Будь-який фініш, окрім смерті, є початком нового «змагання». Нам часто кажуть, що головне – участь. Яка? Нещаслива теж? Як на мене, головне, зробити висновок. Я його зробила: більшість «змагань», в яких я брала, або мусила брати участь, були не потрібними. Так, в житті є маса безглуздих, а в результаті і пустих моментів. Так само як і людей. Вмійте вчасно відчути це. А головне, не станьте такими. Земля не кругла, круглою її робимо ми. Вмійте відпустити злість до того, як вона Вас зжере. Ставте людей на місце і йдіть далі, не дозволяйте вжитися собі в роль месника. А основне, не копайтеся в минулому, - кожен погляд на нього залежить від того, на скільки вдалим був сьогоднішній Ваш день.
Я не можу сказати, чого я хочу в глобальному сенсі. Може, миру? Майже кожен знає, що таке мир в широкому значенні. А що таке «мир» для Вас в індивідуальному, вузькому сенсі? Для мене це незалежність, свобода від речей, тиша замість агресії в кімнаті в гуртожитку. Навіть, якщо агресія моя особиста і іде від мене. Тиша, коли ніхто ні з ким не розмовляє. Це, також, можливість впливати, факт, коли тобі хочуть підкорюватися. Це сила і задоволення, коли ти відкрито смієшся з людини, замість того, щоб її вдарити. Це також вміння переживати за когось, вміти виділити «рідних» з-поміж чужих і пустих. Це розширення особистого простору, час глибоких роздумів і розуміння того, що ти в чомусь вищий за інших… На перший погляд, низько це все якось. Та й на другий теж. Мені не соромно за себе. Людина сама по собі, низьке створіння. До того ж, я знаю, що вже через тиждень, мій «список миру» виглядатиме інакше.
Не знущайтеся над собою і своїм світом. Сміливо позбувайтеся тих, після зустрічі з якими Вам стає душно. Це Ваш час, це Ваш простір. Його не так багато, щоб ділитися з паразитуючими підвидами «друзів». Вмійте говорити «ні» з першого разу, смійтеся над чужою заздрістю, не бійтеся помилятися, бійтеся не вчитися на помилках.
Кожного дня ми досягаємо якийсь фініш. Кожна, навіть мала перемога, виділяє нас з натовпу. Вона дає зелене світло для наступного забігу. Не обов’язково бути героєм, просто перемагайте свої страхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507439
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Розпадаюся на безлічі частин,
три сотні "я" як завше у мені.
Розчинеться в думках знов аспірин,
як інколи наш смуток у вині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Заснеш і задихнешся,
який сьогодні день?
Вівторок - посміхнешся,
і вирвешся з легень.
Гримить грозою в травні,
твій мир - моя війна.
Ми вороги недавні,
яка всьому ціна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
А небо, наче хто намалював,
лиш світ і люди в натовпі, як завше.
Хтось ніби в душу знову наблював,
лиш небо чисте, бо воно не наше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
22:44
світ втрача орієнтири,
23:05
зорі в небі мерехтять.
Північ, темрява згори,
просто будь, не говори.
Друга ночі, легко так,
відчувать повітря смак.
Третя, п\'ята, шоста ранку,
проводжаєш ніч-циганку.
Сьома, восьма - ранок в очі,
розмітає сни пророчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
Бережіть своїх рідних та близьких людей. Як не як, лише вони, як правило, дійсно поряд. Навіть не знаючи до кінця Вас справжніх. Що це? Кровний зв'язок? Чи, факт того, що вони поруч вже так довго? Як Ви виявляєте їм свою вдячність?
Якщо Вам іноді здається, що рідні Вас не розуміють – Вам таки не здається. Все просто. Не існує ніяких гарантій, що і Ви правильно розумієте їх. Це не привід бігти і закриватися в кімнаті, в собі. Є відносини, де вже ніколи не буде розуміння. Не намагайтеся його шукати, Ви ризикуєте лише неодноразово відчути розчарування. Є маса речей, які варто сприймати такими, якими вони є. Парадокс, але найчастіше ми хочемо змінити щось там, де цього робити не потрібно. Це Ваші найрідніші люди на планеті . Ви прийшли в цей світ і саме вони Вас чекали і зустріли. Не треба розуміти багато, зрозумійте і прийміть лише факт того, що по-справжньому Ваша доля, щастя, сльози, успіх, чи поразка не байдужі по-справжньому тільки Вашим рідним. Це той вроджений «рефлекс» опіки, турботи, небайдужості. Людству все одно, який у Вас сьогодні був день, чи виспались Ви, і скільки несправедливості відчули на своїй шкурі… Ваші друзі, знайомі, приятелі – це все «набуті відносини». Вони можуть бути справжніми, довгими, корисливими, непомітними…. Вони не будуть поруч, якщо не розумітимуть Вас, принаймні, не будуть до кінця. Окрім того, що ці люди вірять в Бога, хто з них готовий повірити у Вас? У Вашу силу, Ваші старання, зрештою, у Ваші погляди? Нам тільки здається, що будь-яку радість потрібно розділяти. Насправді, радіти можна і самому. А от, у важкі хвилини, потрібно, щоб хтось був поруч. Якщо Вам раптом здалося, що ці важкі хвилини Вам легше переживати самому – Вам не здалося. Скоріш за все, Ви людина, яку не розуміють рідні і яка не вірить, що її зрозуміють інші. Будь-який психолог скаже, що треба налагоджувати контакт, багато говорити, пояснювати свої погляди, бажання. Але, це у випадку, якщо Ви до нього підете, в чому я відкрито сумніваюся. Я б не пішла. Мені самій цікаво «ковирятися» в собі, не хочу ділитися. Не здивуюсь, що наука вже дала цьому якусь закручену модну назву…. Мені все одно, та і Вам, мабуть, теж. Хіба що, Ви так злякалися стати з часом соціопатом, що почнете всім виливати душу. Ми не ллємо каву просто так. Ми ставимо на стіл улюблену чашку. Так, саме улюблену, ту, в якій кава буде виглядати і пахнути по-особливому. Не виливайте душу в нікуди. Це ж Ви. Знайдіть того, в чиїх очах Ваша душа почуватиметься теж по-особливому, почуватиме, що її розуміють. Хай ця людина стане для Вас «улюбленою чашкою». Але не забувайте, це має бути взаємно. Стаючи для когось такою самою «чашкою», Ви отримуєте статус рідної людини, яка в змозі зрозуміти. Хай це буде не кровний «абонемент», але він зможе комусь допомогти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495828
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.04.2014
К счастью, такие, как она, встречаются редко.
Рэй Бредбери "451º по Фаренгейту"
Цинізм або цинічність (др.-греч. Kυνισμός ) - відверте, зухвало-зневажливе і презирливе ставлення… Десь, я це вже бачила, чи чула… Мабуть, у дзеркалі. Дивно, коли люди ображаються на правду. На що ображатися? На те, що ти тупий, безвідповідальний, лінивий і приховуєш це від себе? А люди не сліпі. Може, це дещо різко, але перед тим, як співчувати таким людям, я з них посміюся.
Дівчата, ви страшні не від того, що ви страшні і природа була не в курсі, коли ви народжувалися. Ви страшні, бо ліниві. Ви страшні, бо ваші думки не оригінальні. Ви страшні, бо не вмієте гарно висловлюватися, читати, думати…. Ви страшні тому, що не дивитеся навколо і занадто багато говорите про когось. Впізнали себе? Не дуже красивою виходить найкраща половина людства….
Хлопці, ви такі як є, тому що обираєте «страшних» дівчат. Ви самотні, бо чогось боїтеся. Ваше гарне тіло – лиш зовнішня мужність, а що всередині? Самозакоханий нарцис, що не тільки не подивиться на «страшних» дівчат, але, і водночас, побоїться підійти до нормальної? Чи, всередині закомплексоване гидке каченя, що ненавидить себе? Чи, ви з тих, хто лише мудро спостерігає і мріє про щось? Хвора якась нація виходить. …
Звісно, я сподіваюсь, що навіть якщо Ви знайшли тут себе, то почнете щось змінювати. З нас ніхто не святий, та й ідеалом бути нудно. Звертаюсь до молоді, у нас трохи більше часу, щоб почати зміни. Не жорстокість, цинізм, брутальність, чи різкий сміх, просто бажання пояснити. Не бійтеся спускати людей на землю, птахам скоро не буде, де літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494520
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Скорочую свої години сну,
на користь дня, щоб встигнути кудись.
Я знаю, що сьогодні не засну,
злетять всі моЇ птахи зранку ввись.
Я ж бачу, це не ніч, а чорна смуга,
кромсає тінню із усіх сторін.
Це вперше, що бракує поряд друга,
серед моїх недоспаних руїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Люблю людей із запахом свободи,
із смаком цукру і легкої гіркоти.
Що не бояться мокрої погоди,
в яких в очах геть трохи теплоти.
Люблю, коли нема нікого вдома,
коли у натовпі ти все одно один.
Коли в руках ще книжка невідома.
коли весною пахне свіжий дим.
Усіх, хто в чомусь є мені близьким,
до кого хочу бігти десь у даль.
Від кого світ стає таким вузьким,
бо кожен з них життя мого деталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Несподівано, двадцятою весною,
в дзеркалі я бачу незнайомку.
Я боюсь прокинутись дурною,
тілом раптом виявить поломку.
Скільки зір зібралося в кишені,
тих, що з неба і без парашутів.
Глибоко вдихаю світ в легені,
і гублюся в безлічі маршрутів.
Вечір заночує в теплій ванні,
від дощу зашторить рушником.
знов думки далеко у вигнанні,
як вода скиплять із чайником.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Коли війна в країні,
і втома валить з ніг.
Ми всі на кофеїні,
останній наш забіг.
Коли за 5 хвилин
героями вмирають,
і безліч домовин
цю землю роздирають.
Я хочу бути тут,
не зрадивши калини.
Невже, і ти тут, Брут?
Останні 3 хвилини,
мойого сну,
і знову світлі плями.
Врятуй мою весну,
і я прийду до тями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Пил вчорашнього дня,
на сонці трава мов горить.
Щось мене знов підганя,
сон мій у небо летить.
До біса думки і цю втому,
надіюсь, життя в нас одне.
Я вперше схотіла додому,
я чистим назвала брудне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Понеділок – день мудрості. Принаймні, мені так здалося.
Ввечері ми вмикаємо лампу і нам стає світліше. А як зі світлом у Вашій голові? Особисто я останнім часом надавала перевагу темряві. Все ж, сьогодні я ввімкнула лампу. Іноді, світло здатне засліпити і збити з напрямку. Сьогоднішній промінь – скоріше, світлофор, зелений колір, який дозволяє йти, нічого не боячись.
Перш за все, не забувайте дякувати. Будьте вдячними навіть за свої промахи. В той момент Ви б не вчинили інакше. Якщо не вмієте дякувати – навчіться. Спочатку подякуйте собі. Приємно? Зробіть так і комусь. Поділіться відчуттям маленького задоволення, яке доводить Вашу необхідність присутності в чиємусь житті. Знайдіть для себе трохи тиші. Не шукайте її між стінами, спочатку знайдіть її в собі. Будьте вдячними навіть тим людям, які з якихось причин зараз не з Вами. Вчіться розуміти інших, - стане легше розуміти себе. Намагайтеся під лампою не читати, а думати. Хай Вас не лякає, що іноді Вам хочеться побути в темряві. Щоб знайти вихід, треба деякий час блукати. Часто, шукаючи вихід з ситуації, ми знаходимо себе. Якщо Ви збилися з дороги, поверніться туди, з чого починали. Зберіть себе до купи. Через свою лінь, ми часто лишаємо частини себе комусь або чомусь. Або, це все відбувається через страх. Не бійтеся відчути себе повністю. Вже через хвилину Ваше зображення зміниться. Працюйте над собою. Не хвилюйтеся, якщо на даному етапі свого життя у Вас нема мети. Обов’язково буде момент, коли Ви зрозумієте своє близьке призначення. Які б Ви не були самостійні, є люди, які Вам допомагають сприймати світ. Подякуйте їм. Подякуйте тим, хто спонукає Вас мислити. Істина завжди приходить. Але тільки тим, хто не боїться відкриватися собі. Чомусь я вірю, що буде стрибок, і мене щось підхопить. Принаймні, так було до цього. Що ж, лишається знайти потрібну висоту і не злякатися. Світ любить відважних. Я бажаю Вам знайти своє світло. Хай навіть, його ввімкне хтось, а не Ви. Головне не бійтеся світла. Для цього поживіть трохи в темряві. Якщо, раптом, хтось забрав Ваш промінь, не засмучуйтеся. Для когось Ви – та сама лампа. Отже, джерело світла в самих Вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487936
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Я бажаю тобі лише злетів,
і трохи вільних падінь.
Поменше у шафі скелетів,
побільше вільних сидінь.
Щоб радість приносила ніч,
а вранці було трохи смутку.
Щоб сон не котивсь до узбічь,
щоб завжди встигав на маршрутку.
Будь так, мов би завтра фінал,
або ж, навпаки, це - поразка.
в коханні знайди свій провал,
трагедія - також підказка.
Не бійся. Погано - приходь,
як добре - радій що є сили.
Над нами всіма є Господь,
де б нас знов чорти не носили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Земля людей. Я бачила вже десь.
Не зрозуміло де. Мабуть, о 5ій ранку.
Я знаю, час пройшов іще не весь,
мовчу щоб не порушити мовчанку.
Твій острів знов затопить моя кава,
а ти п'єш чай, коли він охолоне.
Я знов для тебе стала нецікава,
прощай, мій відчайдушний Робінзоне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Ніколи не ставай чиїмось клоном!
Нас так багато. Ти - такий один.
Хай совість стане вічним медальйоном,
складе тебе із безлічі частин........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Моя історія життя. Яка вона? Така як і в більшості. Ми ж не задумуємось про долю однієї мурашки в цілому мурашнику… Що має встигнути людина за 20 років життя? Знаю лише одне, себе я ще не знайшла. Я не знаю де і ким хочу бути на цьому світі. Боюся йти проти своєї волі, хотіла б бути в чомусь корисною. Іноді, виникає бажання підбити підсумки. Намагаюся рахувати лише ті досягнення, які здобула власноруч. Хочу бути чесною перед собою. Перечитую старі щоденники, які вела – ще раз переконуюсь - себе я шукаю вже довгий час. Інколи роблю зупинки, але постійність як колючий світер, його хочеться зняти. Помічаю, що каву я п’ю лише через її смак. Бувають гарні дні, які хочеться зберегти в пам’яті. Відчуваю, останнім часом зробила багато помилок. Колись я знала, що кожен з нас має рівно те, на що він заслуговує. Останній досвід показує, що «своє» все ж треба виборювати. Ненавиджу довго чекати, відразу намагаюсь забути. Разом зі мною змінюються і мої бажання, крім одного - хочу мати великого вірного пса. Кажуть, дуже добре, коли собака сам знаходить свого хазяїна. Мабуть, це одна з небагатьох речей, яку я готова чекати. Також, помічаю, що життя робить людей товстошкурими. Я не виняток. Я рада, що з помилками, досвідом інколи приходить і мудрість. Неодноразово переконуюсь, думки дійсно матеріалізуються. Так, тому з думками веду себе обережніше. «Проси і допросишся» - цей принцип справді діє, головне подумайте, чи дійсно воно вам треба. Якщо ви з тих, хто кожен рік задуває свічки на торті – загадуйте лише конкретні і реальні бажання.
Всі люди по-своєму дивні, але хто встановлював рамки звичайності і дива? В свої 20 років я розумію і погоджуюсь, що найважче зрозуміти самого себе. Нам постійно радять минуле лишати в минулому. Якби не було неприємно, але минуле варто іноді обдумувати, інакше, ви ніколи не змінитеся. В кожного в житті є людина, яка буде вас чекати. Яка може і не забуде, але завжди вибачить. Найнебезпечніша гра – гра людською душею. Ми всі в неї граємо. Завжди знайдеться той, хто за вами піде. Що Ви можете запропонувати такій людині? Задумайтесь, в цей час ви для когось сонце, яке може і зігріти і спалити. Найчастіше, ми спалюємо, але хочемо, щоб нас лише зігрівали. Найгірше, коли ви починаєте грітися від полум’я того, кого спалюєте самі. Це не егоїзм, це період, коли Вам тісно і ви, забувши про все, вирушаєте на пошуки чогось нового. Я встигаю розуміти, коли чиню неправильно. Але продовжую це робити. Раніше було лише страшно. Тепер мені ще й цікаво, мені цікаво спостерігати за собою. Можливо, десь я загубила совість, зупинившись нарешті, я повернуся, щоб її забрати знову. Чомусь мені здається, що в мурашок таких проблем немає. Якщо я рейнкарнуюся в мурашку, я перевірю свої здогади. Ми люди. Ми б не змогли жити без проблем. Ви – це Ваша історія життя, яку читатимуть інші. Але пишіть її перш за все для себе, пишіть так, щоб було цікаво читати. Щоб її сторінки не тільки спалювали, але й зігрівали. Я мрію, що колись, на одній зі сторінок свого життя я все-таки знайду себе, а гарний собака знайде свого хазяїна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484018
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.03.2014
Знаєш, так далеко всі проблеми,
я впиваюсь, келих мій додна.
Моє Сонце випало з системи,
і тепер Земля моя одна.
Ця весна. Я вірю, стане краще,
лише в цю мить, а вранці прийде сум
Я не віддам нікому і нізащо,
те, що мене пронизує мов струм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
Бернард Шоу писав: «Війна – це вовк, який може прийти і до ваших дверей».
Чи відчините ви війні свої ворота? Ким зробить вона вас, коли зайде в них? Вбивцею, чи захисником, біженцем, чи зрадником? Людині властиво захищати все своє. Хтось буде робити це до останнього, хтось, відмахнувшись, побіжить, кинувши все. Як вчините ви, коли зазіхнуть на те ваше, до чого ви так звикли? Війна самим словом говорить про жертви. Кажуть, що відповідальність за війну несуть її переможці. Може й так. Це той струс мозку, який перевертає нашу свідомість. Чомусь думають, що вбивши – людина переступає певну межу. Як на мене, кожен з нас щоденно переступає якісь межі. Просто кровопролиття розцінюється як гріх. Нещодавно, мала справу з перекладом наукової статті про проблематику інтерпретації Біблії. Звісно, в процесі була вимушена заглянути до Святого Письма. Чому «вимушена»? Так, я знаю чимало Біблійних історій, але за своє життя я рідко відкривала Біблію. Її треба вміти читати і розуміти. Тим не менш, я все одно вірю в Бога, та на мою думку, Господь має бути, перш за все, в душі. В мене він там є, мені не страшно.
Безумовно, вбивство – це гріх. Але, коли йдеться про справедливість, я готова згрішити. Коли приходить один вовк, його можна прогнати, але коли приходить їх голодна зграя, двері слід відкривати зі зброєю в руках. Зазіхання мають бути покараними. В сучасному світі, війна – це набагато страшніше, ніж це було раніше. Сьогодні, лише ветерани знають, що це таке. Всі інші – просто не в змозі насправді уявити її. Люди забули, що означає воювати, солдат, який служить, рідко замислюється, що колись буде ще й воювати. Люди впевнені в мир? Люди забули, що вони люди, і мир – це просто гальмування боротьби. Це штори, які можуть заховати світло в хмарні дні, але не в сонячні. Серед нас є бійці, є і ті, хто зараз на роздоріжжі. Якщо штор немає, пора ставати бійцями і грішити. Проливши кров за справедливість, Ви не помрете боягузом. Як сказав Жан-Поль Марат: «Боягузтво народів – це те, що дає змогу кувати для них кайдани». Отож, коли війна постукає до Вас у двері, не ховайтеся, відчиніть і покажіть, що її ніхто не запрошував, не бійтеся переступати при потребі межу, поки Ви будете думати, хтось її переступить першим.
Повірте, якщо війна почалась – Господь її теж передбачив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483288
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.03.2014
Може, я непрАва,
може, навпаки.
Світ - лише приправа,
люди - диваки.
Зупинися, мить,
хочу тут побути.
Як же так зробить,
щоб усе забути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
На заході зими,
усе таке байжуже.
Світ тіка з тюрми,
хоче жити й туже.
Я бажаю Вам,
всім, хто зміг втекти.
Збудувати храм,
храм без темноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Народжується фраза, потім друга,
і так одне за одним до кінця.
Моя печаль - і муза і подруга,
мої рядки - мої сумні місця.
Хвилина, дві - і знову ми чужі,
моє натхнення і щоденна я.
Заточую слова, немов ножі,
у цей момент я повністю твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Ти надихаєш, отже, ти - творець,
в тобі життя і молодість постійні.
Ти той невидимий для муз взірець,
з тобою мої вірші самостійні.
Ти - відчайдушна спрага у пустелі,
осінній дощ, що відкриває рани.
Заплутуєш мене в свої тунелі,
зриваєш всі мої душевні крани.
Ти - вітер, що заплутує волосся,
неуловимий феномЕн життя.
Усе, що вже між нами відбулося,
для мене справжнє світле відкриття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
«Я люблю ее, и это странно, ведь в ней все то, что мне ненавистно в других, но тем не менее я души в ней не чаю».
Джон Стейнбек «Зима тревоги нашей»
Несподівано для себе в 20 років захотілося банальної романтики…. Романтики навіть в чашці кави, яку зазвичай п’ю сама. Захотілося справжнього пориву, «пориву» як у першому вірші. Захотілося не помічати часу і всього того, що змушує думати. Старію, чи навпаки?
Часто відчуваю себе чорно-білим фото, яке приречене стояти в рамці. Я так не хочу. З іншого боку, тільки в чорно-білому знімку видно душу…… Ні, краще зостатись собою, може я «виросту» і рамка трісне…. Найбільше лякає те, що я перестала жити сьогоднішнім днем, але одночасно і про майбутнє я не думаю. Просто не можу радіти до кінця. Якась дивна форма дорослішання……. Стривайте, я чую хрускіт, може, це моя рамка? Чи це знову від сидіння хрускає моя спина?
А, може, моя рамка трісне від когось? Може річ не тільки в мені? Хочеться вірити в краще, але на всяк випадок я теж буду рости………
Кажуть, єдине, що не змінюється в людстві з часом, це - почуття. Ми відчуваємо, а, отже, не черствіємо душею. Зовсім не важливо, скільки Вам років і скільки раз Ви обіцяли не піддаватися почуттям. Любов все одно приходить, саме тому людина і досі не розгадала цей секрет.
Що означає любов сьогодні? У когось це мурашки по шкірі, для когось ще досі щось невідоме, у мене це відчуття, неначе в середині щось перевертається. Якби там не було, всі хочуть любити і отримувати те ж саме у відповідь. Кохання дійсно окриляє, навіть не взаємне. Найгірше, коли кохання соромляться. Носити в собі найважче, але найнадійніше. Ми живемо в світі, де кожен хоче відгородитися від суспільства у своїй мушлі. У всякому разі, відчувати сильний потяг до когось, хай навіть в своїй мушлі, це дійсно круто. Чому люди так бояться цього? Іноді в стражданні народжуються справжні шедеври творчості. Це час розібратися в собі, прийняти, або навіть змиритися з чимось. Особисто я, ніколи не вважала самотність якимось прокляттям. В цьому стані є маса переваг. Не подумайте, що я хочу заспокоїти самотніх людей в переддень Дня всіх закоханих. В Німеччині 14 лютого – День психічнохворих. А хіба від кохання не паморочиться в голові? Любов наштовхує на ризик, когось вона, навпаки, стримує. Але вона завжди пробуджує нас від сну. Краплина суму в цей день накочується хіба що від того, що за вікном лютий місяць і попереду останній шматок ненависної зими.
Я не знаю як ви відсвяткуєте 14 лютого, але не замикайтеся в собі. Кохання – це не тільки душевний і фізичний потяг, це і любов до людей, тварин, життя, улюбленої музики, роботи……. В цей день присвятіть трохи часу собі, скажіть щось приємне, але найважливіше, не злякайтесь сказати про свої почуття іншим. Так точно стане тепліше, навіть у мокрому взутті. Придивіться уважніше до назви – це свято не лише для закоханих пар, це свято для всіх, хто здатний відчувати і хто відчуває любов. Не тільки в цей день, а й взагалі я бажаю Вам бути людьми, а рамки прибережіть для фотознімків незабутніх моментів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479212
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2014
Омиває кава береги,
не сумуй, бо я не божевільна.
В кожному живуть свої боги,
це лиш ми, і юність не стабільна.
ПідсипАйте до життя приправи,
з хлібом їжте, а не так, як я.
Більшість з нас існують без оправи,
іноді чужі чомусь сім"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Стань моїм кінцем,
продовження не буде.
Перед моїм лицем
твій світ мене загубе.
Стань для мене світом,
я і досі мерзну.
Вранці,взимку,літом.
Через день я щезну.
Будь моїм моментом,
і вирішуй все.
Ламаним акцентом,
глузд твій вірш знесе.
Просто будь. Ти знаєш.
Будь для мене всім.
Ти мене впізнаєш,
в світі цім піснім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Скажуть бігти - я буду стоять,
неприкаяна, бо нікуди і впасти.
Я не хочу вас наздоганять,
мені мету хоча б чиюсь украсти.
Усе нормально, не переживай............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
"Боремося - поборемо, нам Бог помагає"
З вишивки куточка,
аж до полонин.
Я Вкраїни дочка,
Ти - Вкраїни син.
В цім кривім бою,
воїн без вагань.
Землю Ти свою,
звільниш від страждань.
Упадуть кайдани.
В бій, де вже є кров,
здіймуться майдани,
за свободу знов.
Це останній раз
мій Народ страждає.
Він таких образ
вам не вибачає.
З історії шматочка,
до випуску новин.
Я України дочка.
Ти - Безсмертний Син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474454
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2014
В мене мрія є - стояти в полі,
А поряд батько і мій вірний пес.
І буть такою, як була ще в школі,
рукою діставати до небес.
І бути чистим аркушом для світу,
чи мати світ в своїх малих руках.
Торкатися думок своїх зеніту,
і не боятися згубитися в роках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Прохання, з цієї хвилини вважати Євгена Юхницю не вільнодумним поетом і творчою людиною, а рабом без Бога в голові, якому байдуже на суспільство, виразником ідей якого мав би бути його талант. Усі спроби цензурувати активну громадянську позицію адміністратором вважати суто антидемократичними, а також такими, що порушують конституційне право на свободу слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471625
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Другий Новий рік без ялинки…. Думаєте, справа в зеленому колючому дереві? Справа в нас. Я не вірю в магію Нового року. В що тут вірити? За 20 років жодного дива в Новорічну ніч зі мною не сталося. Всі загадують бажання, а потім часто забувають їх. Навіщо тоді їх загадувати. Я зрозуміла проблему більшості з нас. Ми настільки реалісти, що хочемо бути дітьми хоча б раз в році.
3-тє січня…… не знаю хто як, я ніяких змін не відчула. Ви не помітили, що сьогодні Новий рік перетворився на якийсь обряд….. Ми ніби, віддаємо «данину». «Я ж поставив ялинку, мій стіл ломиться від майонезних страв, я витратив все до копійки, надарував всякого новорічного мотлоху друзям… - зарахуйте мені це, хай в цьому році мене супроводжує удача…. Вам не смішно? Так, зранку нікому не смішно, комусь погано, комусь – соромно, а кому нормально – той скаржиться на невдале святкування.
Цього року пішла на принцип і загадала бажання. Зовсім близьке, зовсім реальне і повністю для себе. Якщо збудиться, через місяць обов’язково напишу про це. Мені все рівно, вірите ви в Новий рік і зміни. Я просто бажаю вам, щоб ви були на своєму місці, або в пошуці, який збагатив би вашу душу, щоб ваше серце не боліло, і щоб ви частіше знаходили гармонію в повсякденному житті. Ароматні гілки сосни, чи колючки кактуса. Немає значення. І те і те зеленого кольору, лише відношення різне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470049
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Дай мені натхнення прокидатись,
помирає ця зима без ласки.
Я вже завтра можу легко здатись,
так і не зіставивши підказки.
Мій оазис - сон, що до обіду,
вебінар усіх моїх подій.
Я ще тут, але думками їду,
шлях цей - друг і ворог мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
Випадково почула фразу «По-справжньому людина живе тоді, коли щось не встигає». А Ви як думаєте?
Останнім часом, руки не доходять до багатьох речей. А, може, це просто я? В якійсь мірі це правда. В пориві ми показуємо себе справжніх. В моменти, коли не вистачає часу, хочеться його цінити. Але це зараз, не тоді, коли цей час в нас був. Більшість з нас все життя намагаються дійти берега. В мріях люди сидять на затишних верандах в тихій місцині і п’ють чай… Так, саме чай, ще й зелений. Чому ми так прагнемо спокою, скільки нам років? А я не люблю чай, я не люблю встигати. Краще кава і вибір чогось не на користь іншого. Хтось шукає «золоту середину», а мені до душі «срібний край». Поєднувати – це свого роду майстерність, вміння показувати якусь суб’єктивну справедливість.
Успішні люди намагаються встигнути скрізь, але вони дуже рідко сидять на веранді попиваючи чай, вони стоять з чашкою кави…..А я зізнаюсь, є речі, де я не хочу встигати. Є час, коли мені взагалі все одно, встигну я, чи ні. Не бійтеся відстати, кожне провалля – проміжок для роздумів. На певних етапах життя не забувайте себе запитувати, чи це дійсно те, що вам треба. Будьте справедливими до себе, а, головне, чесними. Тоді в душі буде чисто, як в домі, де з шафи не випадають напхані речі. Любіть людей, але не за те, що вони люди. За те, що вони, або поряд, або десь далеко. Будь-яка ситуація не є постійною, тому, до неї не варто звикати. Нас часто запевняють, що ми маємо рівно те, що заслужили. Не вірте, боріться, якщо для Вас це так важливо, якщо ж не хочете – не зациклюйтесь на цьому. Кожна втрата – придбання чогось нового. Не цурайтеся досвіду, він не результат невдач, це показник Вашої сміливості. В світі мало людей, які про Вас думають, думайте самі про себе. Поважайте свій вибір, дозволяйте іншим теж вибирати, навіть, якщо ваші рішення не співпадуть. Не шукайте однодумців, вони - не гарантія того, що Ви не божевільні. Хворіти може ціла нація. Будьте собою, не бійтеся бути іншими. Поспішайте, якщо хочете стабільності і почекайте трохи, якщо хочете відчути смак життя.
Останнім часом, руки не доходять до багатьох речей. Я не боюсь. Можна прийти останнім, але залишитись до кінця. Залишайтесь з тим, що Вас надихає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465552
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.12.2013
Заслухаю пісню до дір,
в серйозності тоне мій ранок.
І десь серед холоду гір,
сумує відважний світанок.
Шепоче під лампою світ,
на стінах завмерли повстанці.
Для когось це зайвий політ,
що світ консервує у банці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Зачепило знову,
не дає заснути.
Згадую розмову,
як так можна бути?
Музика, я знаю -
в ній сьогодні ти.
Я дійду до краю,
але ти світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2013
Білі-білі хмари,
знову змерзла в ноги.
Не піду на пари,
сніг украв дороги.
Глибоко до неба,
в сні серед думок.
Ти мені ще треба.
Мій останній крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2013
Небайдужі до усіх подій,
Революція, не дай країні вмерти!
Віддзеркалення твоїх вчорашніх мрій,
з кров"ю на майдані можуть здерти.
Молодість і старість, в нас є сили,
стань стіною, ти боєць від роду.
Якби нас птахи чужі не били,
не дамо гнилим звірюкам ходу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
Так, вони існують, так само як люди навколо нас. Чому 18? На сьогодні, це останній пункт мого списку. №1: розчарування у тому, що ти робиш. Не вірте, коли Вам кажуть, що все у ваших руках. Насправді, є маса речей і людей, від який ми залежимо. Хотілося б бути вільним, але є така неприємна штука, яку люблять називати «обов’язком». Не думайте, свобода - це не абсолютна вседозволеність. Це тоді, коли твої принципи тобі не заважають. На жаль, на цьому етапі розчарування № 1 не закінчується. Під вечір розцвітає велика сіра квітка відрази до того, що тебе оточує. Запам’ятайте, відшліфований автоматизм Вашої діяльності – це не завжди блискуча майстерність. Найчастіше, автоматизм означає те, що Ви не можете встати і піти, Ваше «блискуче» виховання змушує виконувати і далі те, що так не подобається. Не засмучуйтесь, якщо ці слова про Вас. З іншого боку Ви геній, який зумів пристосуватись і не створив конфлікт між своїми бажаннями і суспільством.
Розчарування №2: розчарування в людях. Це усвідомлення того, що світ не є суцільним пазлом, а якби і був ним, то загальна картина вийшла б такою страшною, що не хочеться нічого і складати до купи…….
Розчарування №3: розчарування в реальності. Таке собі прозріння. Хто-зна, потрібне воно, чи ні. Дехто все життя проживає, так і не відчувши це. Щасливі люди, що тут скажеш……
Розчарування №4: розчарування в собі. Це найцікавіше. Після цього, решта стає не важливою. Шкода, що воно аж четверте, а не перше… Що ж, так влаштована людина, спочатку хочеться розчаровуватись в будь-чому, але не в собі. Ні, це не гордість. Це те, що до кінця не дає опустити руки, адже, поки віриш в себе, в правильність своїх дій, - на решту просто начхати. Найстрашніше – це відчути себе за бортом, за межею свого звичного життя. Куди потім?
Час покаже, я хочу в це вірити, я хочу, щоб в це вірив кожен, кому це знайомо. Я не знаю, чому всі так бояться розчарувань. Не думайте, я не втягнулась в цей процес. Розчарування – це просто пасивна поразка, яку можна приховати від чужих очей. Без цього не можна. Якщо Ви любите думати, і ця хвороба у Вас хронічна, це Вас не вб’є. Ви обов’язково придумаєте вихід, або, хоча б зробите потрібні висновки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462688
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Перший холод, і мороз по шкірі,
небо низько, наче, от впаде.
День з дощу, а хмари сірі-сірі.
Ти від себе не сховаєшся ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013
Люблю запах листя і диму,
вже осінь, а мрія жива.
Не хочу спотворити риму,
та в серці любов ожива.
В повітрі твій образ, а я,-
ніколи себе не губила.
Чомусь, я сама не своя,
та осінь я цю полюбила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2013
Важко бути Богом,
легко ним не буть.
Вип"ю знов отрути,
щоб усе забуть.
Важко відчувати,
легко буть травою.
Буду я лежати,
в самоті з собою....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2013
Думки гвалтують вечір,-
найкращі вихідні.
І найдорожчі речі,
це те, що ми одні.
Я впізнаю слова,
ходу, думки - це ти.
Ти ж знаєш, я - сова,-
до ранку можу йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Закінчився іще один четвер....
Іще один, і ми на день мудріші.
Я відчуваю - хтось в мені помер,
у відповідь народяться знов вірші.
Знайти б когось, хто теж малює світ,
і не важливо де, - в думках, в вісні, чи вдома.
Десь глибоко в мені космополіт,
космополіт думок, а я його знайома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Так багато слів,
а яка ціна?
Бог нам шле послів,
а у нас війна.
Світ, неначе в комі,
на душі - пароль, -
нам усім знайомі,
ліки - алкоголь......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Прийнято думати, що наші рідні завжди бажають нам добра. Для них ми маємо бути найкращими. Якщо Ви єдина дочка, як часто мама говорила Вам, що Ви гарна? Чи говорила взагалі?
Як розуміти прояв любові, коли на тебе кажуть «невдаха»? З кожним днем потроху починаєш розуміти, що ти не розумієш нікого. Та й самого себе розумієш рідко. Людино – ти хто? «Ти знаєш, що ти людина?.....» - так, слова з вірша доречні, але тільки для тих, хто ще не встиг здати рештки свого мозку в «ломбард сучасного розвитку». А навіщо в наш час думати? За тебе це й так зроблять, а коли ти без думок – вимого до тебе менше. Тікаєш від відповідальності хоча б за щось? Десь ми це вже чули…. А, точно, від себе самих.
«Нікчема, що відповідає за своє життя» - звучить коротко і занадто відверто. Чому? Хіба не це мені сьогодні сказали по телефону? Пробачте, знов здалося. Точно, це ж так треба! Саме так ви всі зміцнюєте мою особистість. Знову невдячність з мого боку, знову я неправильно все розумію. Все ж для мене в цьому світі – широкі дороги, знайомства, і нарешті, перед самою метою, - закриті наглухо двері. «Стукай, і тобі відчинять» - так, я теж знаю ці слова. Обізвіться хоч хтось один, кому ці слова допомогли. .. Думаєте, різкувато сказано? Може, ви і є те саме «виключення з правил»? Точніше, з життєвої закономірності? Ой, ледь не забалакались, так хто ж буде стукати в ці двері? Та сама «нікчема»? Звісно, з таким ім’ям їй не позичати впевненості в собі….. Саме так загартовується дух переможця, лідера! Ні?! Не виходить? Чого це? Знову ти все перекручуєш! Це з любов’ю на тебе сказали «нікчема». Ей, ти….! Тобто, як тебе кажеш звати ? Ні, не Нікчема, твоє справжнє ім’я, те, яке тобі з любов’ю подарували в День народження….
Цю кашу почали варити давно. Кожного разу, здається, вона от-от збіжить… Але ні. Хтось знову промовчить, сховає образу в собі.
А хтось так і не зрозуміє, що кожній людині – сильна вона духом, чи слабка, потрібна підтримка. Віра в те, що вона на цей світ з’явилась не просто так, хай коли і за яких обставин це б не сталося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Вечір мій, і ніч буде моя,
Лиш день залишиться один.
Чому ти сам? - У тебе ж є сім"я.
Життя, чи сон - нещасні сім годин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Ще не пізно - ми ж тепер нормальні,
осінь тільки починає жить.
Як колись, сховаємось у спальні,
де у снах зображення сніжить.
Одягнем піжами, зробим чаю,
будем лиш очами говорить.
Я себе сьогодні позичаю,
поки ніч до ранку не згорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Ти вже хтось - тобі таки щастить,
день за днем ти здобуваєш славу.
Іноді пожити так кортить,
від знемоги знову ставлю каву.
Високо злітаєш, наче птах,
я ж на місці - нікуди і впасти.
В чашці розколочую свій страх,
і ковтаю смак зубної пасти.
Чую над собою голоси,
може знов здалося, я не знаю.
В мене більш нічого не проси,
я боюсь, тебе я не впізнаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Усі завжди сідають по-одному,
в автобусі людей на половину.
Усім кудись, і я кудись із дому,
сидіння мов врізається у спину.
Котиться автобус серед траси,
світ повз вікна з шумомо проліта.
З ним дорожні знаки, мов прикраси.
В мене загубилася мета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Батьку, пам*ятаєш, як колись?-
Ми удвох, а решта не важлива.
Деякі із мрій ще не збулись,
я доросла, але хочу дива.
Так окремо, ніби, не знайомі,
скільки ми не бачились час́́у.
Часто я гублюся в себе в домі,
я давно тягар в душі несу.
Я скучаю, - не скажу, але пишу,
знаю, що батьків не вибирають.
Стань хорошим, я тебе прошу,
спогади з дитинства не вмирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Господи, не дай мені упасти,
тільки зараз я так хочу жить.
Так хочеться повітря ще украсти,
глибокий вдих іще хоч раз зробить.
Пообіцяй, що доживу до ранку,
що ще вдихну не раз на повні груди.
Будь ласка, Боже, стримай обіцянку,
щоб світ з очей не зник моїх нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013
Так буває, треба тільки ти,
Вітер закохався у волосся.
Відчуваю серцем, - треба йти.
Прокидаюсь. Вибач, знов здалося...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Я не приїду, я лишаюсь вдома,
чи, навпаки, цей дім на чужині.
Лишаюсь тут, бо там чекає втома,
а тут є я, я бачу тут в пітьмі.
Я вимкну звук, скажу, що хочу спати,
хоча, насправді, сон мене обходить.
Мені так треба просто помовчати,
мовчання нас ніколи не підводить.
Мов книжку перечитую події,
у пам*яті немов якийсь обрив.
Це дощ, чи сльози - мокнуть тихо віїї,
нас з вами світ укотре надурив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Об життя зламала муза крила,
і тепер ногами на землі.
Як і всі, хотіла буть щаслива,
топить рифм могутні кораблі.
Без натхнення тоне в тьмі поет,
в темряві душа його безсила .
Кожну ніч чекає силует,
він не знає - муза склала крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Під ковдрою рахую знов до ста,
я теж сумую тільки на папері.
І ніч мовчить, а тиша не проста,
можливо, ще постукаєш у двері.
Рядки, слова, а вітер, мов сказився,
в кімнату рветься, мов боїться сну.
Із нас в житті ніхто не помилився,
і кожен зустріча свою весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Ви - мій поет, а я лише читач,
Ви - муза, що сховалась за дверима.
Ви - ліки, від дурних пустих невдач,
Ви - той, з чиїх долонь злітає рима.
Ви - теплий чай, що присмаком зігріє,
солодкі вафлі, що не лізуть зранку,
ви - той, хто вміє жити і радіє,
коли варенням розмальовуєте манку.
І по-дитячому, в калюжах цілий світ,
без плям бензину, бачите відразу .
Малюєте нові кола орбіт,
лікуєте таких як я від сказу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013
Сьогодні вранці день пішов....
Старі пісні в новому світі.
Хтось знову втратив, хтось - знайшов,
шматок себе у цьому літі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Нічого не буває просто так,
якщо Вам сниться, - отже це ще буде.
нехай, не завтра, не сьогодні, та однак.
Коли-небудь воно ваш сон розбуде.
Без попередження до Вашої кімнати,
запустить сонце, спокій і любов.
Не думайте, лиш тільки, проганяти,
бо "Ваше" повертатиметься знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Я плутаю пори року,
ховаюсь в собі від людей.
Важливе лишається збоку,
на стінах твоїх галерей.
Плутаю фільми і сни,
запахи, струни і ноти.
Скільки ще так? Поясни?
Як нам себе побороти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Я на шляху - а, отже, я іду.
Я хочу. Я навчусь. Я буду вміти.
Я вже в дорозі, - отже, я прийду,
щоб теплим словом світ твій обігріти.
Я викину з життя всі зайві речі,
навчу по-новому дивитися на світ.
Серпанком обійму тебе за плечі,
щоб не зів*яв душі твоєї цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Краду рядки, - а може й не помітить,
моєї книжки під чужим ім*ям.
І стати кращою мені уже не світить,
як сонця промінь ржавим якорям.
Якщо без неба - значить без зірок,
на максимальній швидкості в підлогу,
у вирій непрочитаних думок,
в молитву, що читаю тільки Богу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Я хочу десь далеко нас забрати,
туди, де телефон втрача мережу.
заварювати чай тобі із м*яти,
дивитись, як з дерев скида одежу.
Оберігати наш маленький світ,
і танути під ковдрою щоночі.
Буденні речі скинути з орбіт,
цілуючи твої прекрасні очі.
І щастям умиватись як водою,
ловити погляд, подих, кожен звук.
Лягати й прокидатися з тобою,
і ранок зустрічати з твоїх рук....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012
Старіють дні, і молодість минає,
і стежка не додому вже веде.
Постійного нічого в ній немає,
і хто-зна, чи своє вона знайде.
Чужі слова, мовчання і розлука,
обличчя, голос, жести і брехня.
І совісті колюча тепла мука,
у кожному із нас живе свиня.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
Світ через віконні трафарети,
кличе на свободу, у життя.
Віша на стіну нові порторети,
викидає геть старе сміття.
закружляє сильно, аж до рвоти,
повністю занурить у події.
Це - життя, це - нові повороти,
нові сподівання і надії.
Досвід, трохи щастя, гіркоти,
посмішка, що ціниться не в гроші.
В кожному із нас свої світи,
серед них бувають і хороші....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Ви геть не ті, за кого треба пити,
нас музика лікує краще пива.
І скаже С.К.А.Й. "тебе це може вбити" -
ми і без грошей можем буть щасливі.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Вранці із очей спаде роса,
бо стомилось тіло підійматись.
Хай затулять сонце небеса,
щоб печаль в очах могла сховатись.
Щоб усе, що так колись боліло,
все, що не дає вночі нам спати.
Десь, як птах за обрій відлетіло,
розірвало дум безсонні грати.
Щоб сльоза з обличчя не котилась,
і вуста розквітли, наче маки.
Я давно так щиро не молилась,
а надія, вибачте, до ... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
В клітинку зошит списаний до краю,
прожиті сторінки уже давно.
Хтось скаже "я живу", а хтось - "я граю",
нікчемну роль в життєвому кіно.
Так неприродньо, без акторських вмінь,
не напускаючи у зал їдкого диму,
керує багатьма звичайна лінь,
замінює шари тривкого гриму.
Здавалося б, що час не поспішає,
і ми ще встигнемо піднятись в повний зріст.
Насправді, він можливостей лишає,
побудувати розуміння міст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Мить, коли байдужість накриває,
тиша так безжально ріже вуха.
Вже нічого рідного немає,
і тебе ніхто уже не слуха.
Непотрібність, чистий смак поразки,
і затерті до дірок світи.
Бо, насправді, не буває казки,
є лиш те, що бачиш зараз ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Чай з лимоном - настрій на сьогодні,
кисне у калюжі мокрий вечір.
Парасолі різко стали модні,
щоб вода не впала нам на плечі.
Світлофори, шум міських доріг,
натовп, що усіх завжди ковтає.
В серці непомітний оберіг,
нас додому інколи вертає.............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
...Добрі люди є поміж людьми,
Добрі люди, - з Вами цей світ кращий.
Добрі люди - це не завжди ми,
Добрі люди, - Вам, мабуть, найважче........
P/S: без сорому зізнаюсь, рядки були прокоментовані як "фуфло"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Чи можеш ти заснуть, коли мовчу,
коли в кімнаті світло ще не гасне?
Ще трохи і я сильно закричу,
кохання не таке уже й прекрасне.
Чи згадуєш мене хоча б на мить,
В хвилини, коли добре, чи погано?
Повір, таким мовчанням можна вбить,
якщо любов приходить в серце рано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Час збігає болісним потоком,
роблячи пустими всі слова.
Так нежданно б*є у спину током,
жовкне, як по осені трава.
Робить навпаки, як сам захоче,
змінює усе, але мовчить.
Новим вітром душі нам лоскоче,
бути кимось непомітно вчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Пробач мені, я другом твоїм стану,
стіною захищатиму від бід.
Якщо захочеш, наче сніг розтану,
оберігатиму прозорий в небі слід.
Пробач, якщо мій страх долає тишу,
мовчання б*є, а дощ змиває сни.
Повір мені, тебе я не залишу,
з тобою дочекаюсь я весни.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
День опускає завісу,
стіни, як варта стоять.
Все, що ми робимо - к бісу,
птахи без крил не летять.
Світло нас кличе додому,
вечір здаля поспіша.
Наша біда лиш у тому -
в кожного хвора душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Я дякую за кожну добру мить,
що вічністю здається до сьогодні.
За іскру, що по-своєму горить,
в очах твоїх, у голубій безодні.
За усмішку, за руки, за слова,
за кожен день, що ти мені даруєш.
За те, що я з тобою ожила,
за щастя, коли ти мене цілуєш.
За ніжність, доброту, за день, за ніч,
за сон, за цю частинку неба.
За кожну по-новОму спільну річ,
Я - дякую, це все, що мені треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012
Ти подаруєш осінь у конверті,
під музику осіннього дощу.
Твої слова правдиві і відверті,
тебе із болем завтра відпущу.
Слова нехай впадуть тобі під ноги,
як листя, що накриє скоро сніг.
Сьогодні розійшлися дві дороги,
де на одній сліди від твоїх ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Я каюсь, Господи, прости,
І дай хоч знак якийсь із неба.
Та не ламай із ним мости,
бо я люблю - мені він треба.
Не відбирай, бо це був подарунок,
його рука, і очі без брехні.
Такий непевний, ніжний поцілунок,
мабуть, це все наснилося мені....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
В сіре місто вечір поспіша,
день повільно тоне в чашці кави.
Стомлена біжить чиясь душа,
з-за куліс життєвої вистави.
Тиша і асфальтний моноліт,
і думки, що скоро стіни дому,
відгородять цей жорстокий світ,
знімуть з пліч сьогоднішню утому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
під музику з містом на \\\"ти\\\",
думки і ті самі дороги -
шукають в очах теплоти,
дощами спадають під ноги.
в калюжах малюють картини,
твій образ ковтаючи знов,
а день відрізає хвилини -
спішить, бо чекає любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012