| Сторінки (2/135): | « | 1 2 | » |
Я відчуваю в грудях правду -
Що не один блукаю посеред світів,
Потрібно лиш гайнути за леваду,
На перехресті трьох життів...
Теперішнє,минуле і прийдешнє...
Давно пов*язані в один клубок,
Вони немов творіння нетутешні
Приймають форму від чуток...
Чутки плетуться сітями довкола,
З цупкої нитки ткають кокон,
І перед ними совість гола
Вдягне наряд з отриманих волокон....
А три частини зіллються в одну -
Яку не знищити даремними словами,
Бо то багато гірше бур*яну,
Що вік існує над ярами...
Хоч нитки ці нероблять нас сліпими,
"Поводирі" між замкнених світів-
ТИ згубишся дорогами хмільними,
На трьох кінцях своїх життів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Для переможців не потрібен суд,
Вони самі засідання присяжних
На переможених не виливають бруд,
Бо в просторах існують неосяжних...
Не згадуйте прокльоном, тих які пішли від нас
Душа таких боронеться законом,
Хай з пам*яті стира безжальний час
У близьких образ,що фонить плутоном...
Якщо вони пішли-так було треба,
Спочинку дар отримали в раю,
Або згубивши ключ від зоряного неба
Спустились в пекла жерло по краю.
Мабуть не будуть скаржитись на долю,
Бо там вірніше краще аніж тут
І разом з смертю здобуваєм волю -
Звільняючись від тісних пут...
Душа людська, як таїна творіння,
Яку не розгадати мудрецям
В тобі на ній тримається склепіння,
Що зв*язує думки з буттям....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
У кожнім з нас живе носій дзеркал,
Що у юрбі шукає ідентичність
Шкода,але його очікує провал,
Бо відбиття породжує категоричність...
Воно поставить безліч правил і умов
І нереальним зробиться старання -
У відображенні гримаса змов,
У злочинах страшних зізнання...
Та бачиш в дзеркалі себе...
Свої гріхи,образи, дії,
Все те що на душі шкребе
І мозок топить в істерії...
У тім, що бачимо навколо
Завжди присутня частка біополя,
Це поміч виконана кволо,
З безглуздим виправданням "доля"....
А доля кожного,як нитка самотканна
Тече струмком з веретена руки,
Вона немов примхлива панна
Все норовить порватись на друзки..
Нетреба відчаю віддать запал:
Шукать відбиток що зіллється з власним,
А інші власники дзеркал
Знайдуть себе у вашім відбитті прекраснім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Весна...Це сонечко,трава,яскраві кольори
А ще...Жінки дарують нам красу,
Вони підкорять поглядом на раз-два-три,
Хоча без них...Немає гіршого часу!
І серед року плину буднів сірих
Один лиш день існує офіційно,
Коли ми маємо вклонитись милим,
Що в кращім вигляді летять граційно...
Для них цей день немов спасіння-
Неначе промінь серед чорних хмар,
Для нас закон їх повеління
Скорись....Так каже календар...
І ми стараємось зробити все,
Чи навіть більше,аніж здатні
Хай кожен з нас троянди принесе,
Й поклАде їх де ніжки делікатні...
Повірте ми живемо ради Вас!
Бо ви,немов малюнки з мрій
В життя приносете прикрас,
Щоб їх здобути - просто дій!
І я від імені усіх хотів би побажати,
Щоб ті що гордо кличуться "чоловіки",
В своїх думках закарбували -
Що Жінка -Все...Так буде навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
Життя згадало що воно живе,
Розтали почуття з зимового склепіння
І разом з ним і сонечко моє,
Шукає серед хмар спасіння..
Немов від вітру подиху легкого
Цей світ змінився неймовірно гарно,
Бо подих свіжий...Всупереч жаркому
Пробуджує живе...Надіюсь що не марно...
Розкриють крила весняні бажання,
Кружлятимуть у сплетенім танку
Позаду холоду жорсткі страждання,
Що закували їх в анабіозі сну...
І вир емоцій закружляє всіх,
Тебе,мене,твого сусіда...
Не омине він й діточок малих
Стряхне журбу з лиця старого діда...
Й нині важко втримати реальність,
Коли довкола майоріюють кольори
Бо тут присутня деяка сакральність,
А хтось керує дійством із гори...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Я поважаю того,що гідний для поваги,
Ніколи не чинив біди чужим
Який знаходив хвильку для уваги,
Із немічним небув неначе ідолом німим...
Я буду славити в словах всі вчинки
В яких немає долі зла,
Що топлять у серцях людей крижинки
За допомоги радощів тепла...
Я гідний тим, що є кому подати дяку
Схилити спину вперше у житті,
А щодо іродів...Повісить на гілляку
Бо сила змін у простоті...
Навколо нас є тисячі героїв
Мільйони злодіїв посеред них,
Останні всі шукають доступу в покої,
А перші... хоч чимсь походять до святих...
Радійте - ви для когось ідеал,
Венера, що здіймається із піни -
Влаштуйте ж ближнім карнавал,
Що гідний вищої людини...
Хай заклик не звучить в моїх словах -
Для поклоніння вам подібним,
Бажаю,аби кожен з нас крізь страх
Робив добро... Якщо є здібним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Хоч чимсь не обділили ті,які над нами
Посеред списків віднайшли моє ім*я,
Коли людей зміряли табунами
Для них ми всі одна сім*я...
Прислали дар...Чи кару?
Це дивлячись з якої сторони...
Черех талан отримуєш удари
Стерпи....Ніколи благодать не хорони!
Якщо тобі дали оце спасіння,
Твори!На заздрість всім,
Колись й на наих прийде прозріння
І перемтануть обливати брудом дім...
Мабуть,що завше будуть ті,
Які гадатимуть що ти зайняв їх трона
Лише в своїх очах вони святі,
І серед них ти як бІла ворона...
Впродовж віків їх сотні розіп*яли
Отих,що не скорились масі
Вони самі свій дар не поміняли,
На канонічні інших іпостасі...
І вижили всього лиш одиниці
Через яких цей світ ставав дедалі ліпшим,
Всередині душі - міцніше криці
Та краще буть таким...ніж підстилкой для інших...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Чому?Чому такий сумний?
Невже щось сталось ненароком?
Ти посміхнися дурнику малий -
Бо сум завжди вилазить боком...
Як легко це комусь сказати:
"Всміхнись, і подаруй нам посмішку чарівну!"
А як же вам всім передати
Що у душі моїй незрима прірва?!
Звичайно, можу виконать прохання :
Неначе лялька посміхатися з вітрини,
та не зламається палке бажання
Втекти від слів нещирої людини...
І бігти геть...У чистоту світанку...
Стрічати сонце першим серед всіх,
Купатись в росах - сльозах ранку
Звільнитись від зомбованих утіх...
А потім залишитися назавжди
Лежати посеред духм*яних трав,
Ніколи не приймать навіяної правди,
Що шию стисне як удав...
Бо доля...Ніби в змовинах з людьми -
Постійно б*ють ножами в парі,
І кращі з нас стають свиньми
НЕвинну кров пускаючи в ударі...
Самотність...Не завжди найгірша...
Тим паче є коти,що на душі шкребуть,
Наприклад в натовпі ти не напишеш вірша
І не складеш сонет мабуть...
То ж хай нам шепчуть тисячі порад,
Промовлять їх різноманітні губи
Порада - то доволі здібний кат,
Що сумнів заганяє в груди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Я не могу связать два слова,
Лишь только рядом ты стоишь
Ювента во плоти...как ангела основа
Без крыльев в воздухе паришь...
Люблю тебя как воздух чистый,
Южанка милая моя,
Ты бьешь под сердце как амурчик быстрый
Едва увидел я тебя...
Беги ко мене быстрей...Ведь я один грущу
Я никогда тебя с своих объятий не пущу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397921
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.02.2013
Буває так що розумієш-ти непрАвий,
Оглянешся назад...Але для чого?!
Це не пиха - ти не лукавий
Хоч способом життя далекий до святого.
Бо грішні всі - і кожен з нас,
Окрім дітей що засипають у колисці,
З них грішників пізніше зробить час
А ми вже є...Недолі живописці...
І каятись...Нехочемо...Зарано..
Із поглядом ще не опущеним йдемо
Розверзнеться на місці серця рана,
І щохвилини апокаліпсис ждемо.
Сприймаєм покання як ту слабкість,
Що лиш збиває з вірного шляху
А розуміння прийде коли старість
Тихенько захрипить у темному кутку...
О! І тоді всі схаменуться!
Помчать до церкви оббивать пороги,
Та у жаху вони здригнуться -
Для них немає іншої дороги.
То ж кайтесь всі хто цього хоче
Всі ті кого лякає майбуття,
Нехай вам страх весь час шепоче:
"Чи чесно ти прожив життя?"
А я лишусь із думами віч-на-віч
Хоч розумію дещо неправИй,
НЕ змінить щось і критика з усебіч
Накшталт : "Покайся гаспиде німий"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
Навіщо тіло навпіл рвати?
Коли ти можеш все змінити
Навіщо душу в Всесвіт відпускати,
Якщо без неї морок в світі?
Та мало хто це розуміє,
Бо деградація цього не планувала
В її руках маріонетка діє
Безвільним кроком мчить в провалля...
І так впаде чергове тіло,
Що втратило жагу до мрій
На мить у невагомості злетіло,
І знов обман...Немає крил!
Як так? Мені ж казали?!!!!!!
Злечу у вись подібний птаху!
Черговий раз неправдою вбивали,
Шукаючи вже нового невдаху...
А попередній залишивсь лежати,
Скривавлений серед могутніх брил....
А хочеться з останніх сил кричати:
Чому ми народилися без крил?!
Та річ не в тім, що ми чогось бажаєм,
Здійнятись в синь і вітру відчувати,
А річ у тім, що один одного вбиваєм
Слабких...Які невміють виживати....
Самі ми ковалі своєї долі,
А не пір*їна в серці урагану,
Самі вставляєм руки в кайданИ неволі
Які ніколи не дадуть літати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Ще один рік життя пішов у небуття,
Забрав все те чого неварто залишати
І в рік дванадцятий немає вороття
А зі стіни вже час календарі здирати...
Для когось був він неймовірно вдалим
Комусь не раз повернеться у снах,
І згадки листячком опалим
Зметнуться вверх в осінніх табунах...
Є ті хто хоче все забути
Сторінку вирвати з літопису життя,
Щоб більш ніколи вже не чути
Душі сплюндроване виття...
Та щоб не відчували ви в собі:
Чи щастя вир чи темряву страху -
не загубіться в спогадах юрбі,
Бо втопитесь в минулому жаху...
Емоції про себе нагадають
І на обличчі намалюють сміх,
Всередині є ті кого не забувають
Це ті,що топлять в серці сніг...
Хоч зараз дихаємо киснем новорічним
Хоч з нетерпінням дивимось в майбутнє,
не будьмо ж нелюдом цинічним
І збережем в собі що незабутнє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013
М*які душею зараз не існують
навколо лиш обличчя клонів,
Що між собою завше ворогують
Для щастя понаставивши кордонів...
Суспільство змушує закрити душу
Убити у собі емоції,жагу пригод
І я як всі - скоритись мушу -
Хоча ще ні....Бо скільки насолод...
І насолоди...Як присмак меду на губах,
П*янять,чарують,манять в глибину
так хочеться хоч раз забути страх -
І подумки втекти у далину...
Відкинути буденності тягар,
Втопити лінь у вирі водяному
Роздмухати у серці жар,
Щоб простір освітив в житті тьмяному...
Як хочеться колись подати руку
Тому,хто вже забув про поміч,
Що пережив з людьми розлуку
У трубах зігріваючись щоніч...
Але чомусь все сказане залишиться бажанням,
А у житті ти станеш клоном
Забувши все...Ти раб вагання
таких як сам стрічатимеш поклоном....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Я довгий час мовчав,
Та думки линули рікою
Я лише подумки писав -
Рядки незримою рукою...
Та у душі скінчився весь папір -
Нема куди писати думи,
І в реальність переношу твір
Щоб наяву його збагнути...
Годинник долі цокає невпинно
Його женуть невтомні батареї,
Життя іде вперед помірно
І колихає маятник, як зрадника на реї...
І так гойдається з ударом серця
розмірено хвилини відбиває,
не станеш з часом цим до герця,
Бо він один тебе вбиває...
Але якщо поглянути у саму суть-
Чи час когось з посеред інших виділяє?
Усі відмірене завжди живуть
І жоден ще від часу не втікає...
Ми час клянемо!
Чому ти поспішаєш?
Коли вмираєш?О,дилемо!
Навіщо муки далі розвиваєш...
Усі це знають...Є кінцівка
У епопеї,що називається життя
І у кінці безглузда вся готівка,
Що не продовжить у середині биття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Щоб висловить думки достатньо слова,
Щоб йти вперед - лиш впевненості в кроці
Найкращий засіб вбивства - мова,
А не мишьяк розбавлений у соці...
Бо вбити душу значно легше,
Ніж тлінну плоть людського тіла...
І вбивчого трунку у висловах не менше,
Чим в стрілах,що пускав Атілла....
Як вмієш говорити - ти непереможний!
Кого завгодно звалиш на коліна
Бо влада і слово вирази тотожні,
В них криється отрута лиш зміїна...
Ти як факір спроможний до гіпнозу,
Як маг - з нічого створєш дива...
Словами створиш в згарищі оазу...
В яких зростає сутність мстива...
А зерня правди сохнуть у піску
Не доля їм пустити паросток ідей
Вони - немов каліки у візку,
Розчинені у безлічі людей...
Прозорі,як краплина з хмари,
Знедолені як сирота в степу...
В них інші бачать лиш примару
Що уночі вилазить з сну...
І так вся правда помирає,
Зника у прірві Тартару страшного
Без неї й справедливості немає
! майбутнє так далеке від смішного...
І ми говорячи брехню
Закопуєм себе у глибшій ямі,
Й горіти нам в пекельному вогню,
А не шукать спасіння в храмі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2012
Чекай чогось...Або Когось,
Або нічого...Геть нічого,
І звись по імені - не "Хтось"
Шукай маленьку нитку щастя свого...
Ця нить тонка,як волосина,
Або товста, немов канат
Для когось щастя - лиш людина,
А іншим - не пізнати грат....
Хтось охопив її двома руками
Не пустить нізащо на світі,
Та щастя заворожене словами
Знайде для втечі долю миті...
Для багатьох це щастя нестабільне,
Як гойдалка у літньому парку
Воно повинне бути зовсім вільне,
Блукати світом в лісі,у ярку...
Саме прийде, як знаєш кого кликать,
Незримо пройде крізь будівлі стіни
Його не вдасться як маріонетку смикать,
Бо волю щастя не скувати силі....
Його не втримать, як повітря в жмені,
Його не кинеш до в*язниці,
Для нього вчинки всі шалені,
Воно- води краплина із криниці....
Тож пий ту воду і не бійся
Що щастя потече нектаром,
Візьми його в долоні...Вмийся
І дорожи...мінливим даром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
Провалля....На краю якого
Один непевний подих вітру в спину -
І викреслять із записів такого,
Лиш крик стривожить простір на хвилину.
Ти ніби жив...Але для кого?!
Ти щось робив...Чому у однині?!
Не сам ти жив...Але залишили самого....
Шукать свого кутку на чужині...
І ти блукав....Крізь ночі й дні,
Повз пекло сонця і кришталь морозу,
Лиш ти і тінь....Лише одні...
Несоромно було пролити сльози.
Ти замерзав...Та іскра не погасла,
Ти падав вниз....Але вставав на ноги,
Радів - окрайцю хліба,хоч без масла,
Все дмухав на обмерзлі пальці до знемоги...
Чекав коли ж фортуна схаменеться,
Надія жевріла до самого кінця
Та враз накрило розуміння - не всміхнеться....
Здавило груди тонною свинця....
Й змінилася мета твого блукання,
Ти зрозумів, що саме ти шукав
І десь у серці виникло бажання -
Не встати раз...якщо упав...
І ти знайшов мету...Це прірва під тобою,
Лишився крок....І мандрам край,
А тут боротися самим з собою,
Бо голос в голові прошепче: "НУ!Стрибай"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
Як близькість втрати нас лякає,
Немов вогонь для брили льоду
У страху безвість нас штовхає,
Аби змінити це б віддав свободу...
Та світ збудований в законі
Коли обмежені ми в силах,
Щораз оступишся на перепоні
Допоки силу не відчуєш в крилах...
А сила ця - це віра в краще,
У світлий промінь у кінці тонелю
У темряву втікати нащо?
Або в терпкі обійми хмелю...
Боротись...До останнього удару
Удару серця!Хоч слабкого!
Прибрати сперед сонця хмару,
Допоки не звершиться перемога...
Якщо ж бо ні...Однак ти не скорився,
Програв, але не канув в забуття,
Ти тет-а-тет до краю бився,
Безстрашно поборовся за життя...
Ніколи!Чуєш,бо! Ніколи!
Не падай на коліна під тиском долі,
Бо і в житті трапляються проколи
Живи як жив...Ти птаха волі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Коли у серці почуття до болю чисті,
А у житті ще молодість палає,
Дарує молодість нам зустрічі барвисті,
Яких ніхто не забуває...
.
Бо як забути те і тих,
Кого не варто забувати,
Це сотні рідних - не чужих...
Не ті від кого очі відвертати!
Опустиш очі...ТИ!не хтось!
На мить..На дещицю від миті!
І ти снуєш вже на авось
В невідання безмежній свиті...
Навіщо?! Ти подумаєш запізно,
Як подихом холодним обпече самотність...
Промерзнеш до кісток!Наскрізно!
Пізнаєш серцем всю неповоротність....
А скільки ж на початку поруч йшли?
Твоє тепло своїми душами оберігали,
Куди ж їх вітри понесли?
Подалі від твоєї слави?....
Чи втратили в твоїх очах поваги?
Як черви зникли у землі...
Мабуть забракне сили і наснаги,
Щоб визнати які були близькі....
Ніхто тебе не кидав у пітьмі,
Тримались поруч...в тіні...
Ти крикни лиш:"Ви не самі!
У цього світу темній днині!"
І зрозумієш ти одного разу назавжди:
Не поспішай з плеча рубати,
Не кидай близьких у біді,
Бо доля встигне покарати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012
І дні летять...Невпинно й невблаганно,
Перед очима тисячі обличчь
Запам*ятаєш кожного старанно,
І пам*ять ця незламна для сторіч...
Нехай ми проживемо безліч років
Забудемо про власні дії всі,
Та хай лишаться цінні кроки,
Що барвами були у чорно-білому житті...
Нові переживання...Радість...Сльози...
Безумні вчинки всупереч суспільству,
Які закреслюють найнеймовірніші прогнози
Сіяють зіркою в різдвянім дійстві...
Як інколи бажаєш все змінити
Наприклад встати з лівої ноги!
Немов лелека в вирій полетіти
Залишивши всі біди в самоті...
О! Як чудово відчувати
У серці тонну відчуттів!
Ти можеш знову вірити...Кохати!
Блукати з вітром поміж двох світів...
У цьому світі все закономірно
Якщо живеш ти "за листком",
Уранці кашу жуючи помірно
І запиваючи щоразу молоком....
І світ залишиться таким
Допоки всі ми будем жити у режимі,
Задовольняючись самим малим
Блукаючи до смерті в непрогляднім димі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Життя будує з цегли піраміди,
Де цегла - кожен з поміж нас,
Це ті,хто знає місце Атлантиди
Або ж оті, яких вбиває час...
В залежності усе від наших вчинків
Й життя також під їх контролем,
Ми визначаємо в який рядок впаде цеглинка
Для лідерів-це пік,а підстилка для кволих.
Та в піраміді все нестало,хаотично
І доля рухає цеглини між рядами,
Ти можеш впасти донизу...Критично!
Або ж блестіти у промінні слави....
В усі часи будують ці споруди,
І лізуть вгору для доторку до зір,
По головах чужих стрибають люди
Свою цеглину в пазурях тримає звір...
Та лізучи на пік лиш одиниці розуміють
Що перед ними тисячі скотилися додолу,
Й тепер у праці каторжній потіють
Зі своїх спин формуючи основу...
І піраміда ця-весь сенс життя,
Де кожна цегла буде головною,
Яка формує суть буття
Що весь мільйон керується одною...
Зв*язки людські,неначе блоки
Їх не єднає океан бетону,
А єдність - то зустрічні кроки,
Й рука простягнута забутому самому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Не варто гріть надію у безсмерті
У кожного буває власний час,
Коли душа в скаженій круговерті
Згада про вогник серця, що вже згас...
Роздмухати жарини нездійсненно,
І сірим попелом розбурханим розсіється у світ,
Хоч дуй, як ураган,тайфун - скажено!
Та вітер цей...Надасть лиш спогадам політ...
А спогади осядуть пилом
У полі серць наповнених любов*ю,
Це серце тих,хто називає сином
І тих хто дружбу захищає кров*ю.
І пам*ять сколихнеться в поколіннях,
Як вітер в ковиловому степу -
Й знайде чудове відображення в творіннях,
Що славлять щастя і женуть біду...
Це слід...Відбиток згаслого життя,
Та іскра з вогнища, що схована у зорі,
Яка сіятиме сама без жодного миття
Жариною людською у безсмертнім морі...
То ж дійте так, аби не червоніти з неба,
Не повертатись на бік у труні....
Прислухайтесь,як серце скаже "треба"
Залиште заднім факел у пітьмі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Горю у власнім полум*ї здогадок,
У морі спогадів титаніком тону,
Як ще одне життя прожив немов додаток,
З реальності втікав у простір сну...
У нім немає осені й весни,
Немає радості і сотень сліз
Там немічні здіймають валуни,
Або летять повалені і мертві вниз...
Туди ховаються нікчемні чи забуті
На роздоріжжі долі кинуті одні,
В яких останні крихти у вогні здобуті
Із силою займає "витязь" на коні...
У сни зникаємо, як страус у піски
Не розуміючи безглуздості всіх дій,
Насправді в паніці,немов косяк тріски
Гуртуємось, бо страшно помирать одній...
Ми творимо свою реальність кольорову,
І підіймаємо її до всіх святих,
Шануєм пишно, ніби в Індії корову
Цінуємо в цій площині живильний вдих.
І часто...Дійсно часто і це гірко,
Втрачаємо реальний хід життя
І в ланцюгу буття утворюється дірка,
Така банальна...дірка небуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Милуюся у темряві на тебе
І сам дивуюся із себе
Оти зі мною і це диво!
Душа співа моя щасливо.
В цю мить пишу оці сонети
Що в серце полетять немов ракети
Пробудять радості життєві
Взаємні почуття миттєві.
І біля тебе...Я незнаю...
Немов без крил у синь злітаю
І далі ввись у невідомість
Щоб щастя міг отримати натомість...
Для мене твій цілунок
Як найкоштовніший дарунок
Тому що ти - моя кохана
Палка і пристрасна й жадана...
Готовий я до ейфорії цілувати
В пориві пристрасті кусати
І безліч слів я прошепочу
Моя мала...тебе я хочу....
Взаємодія мого й твого тіла
Це все чого ти так хотіла
Заряд міжними заіскрив
І вогнище кохання розпалив...
Пишу щоразу вірші Вам
Хоч навіть не Омар Хайям
Щоби сказати всі зізнання
Слова для рифм дало кохання..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2012
Я бреду по тротуару,каменем мощеним
І дивуюсь чудасіям,що майорять в очах,
Все барвисте,гарне,не буденне
В душі лиш радість,відкинутий нікчемний страх.
Тікає небо під ногами,
Вгорі десь річечка тече,
Гуляють всюди люди із рогами
І Місяць надто вже пече.
Прохожу ресторан,де чути свіжі аромати сигарет
Вдихаю в повні груди цей цілющий дим.
І тягнеться рядочок православних в мінарет
А двері всі відчинені чужим.
Туман рожевий закриває очі,
То горизонт ховає Місяченька
В силу вступили яскраві барви ночі,
Десь,щоб спала,лупцює дитинку ненька...
Підійшов до пам*ятника із зефіру,
Присів на лаву з мармеладу,
Набрав з калюжі пригорщу кефіру,
Зірвав із гілки плитку шоколаду.
Тут підбіг грайливий вовчик
Став дивитись невідривно в очі,
Кинув я й йому батончик,
Знають навіть діти - шоколад вовки їдять охоче.
Ось і кролик сів на лавку поруч
Крильця обережно склав,
Крутить недалечко обруч
Гарний і підтягнутий удав.
Дихаю азотом вільно,
Милуюся на гарні терикони
Що тягнуться суцільно
До нас із-за кордону.
П*ю лід,жую водичку,
Й смакую мармелад гостренький
Ввійшло уже у звичку
Слухати айфон старенький...
Щось холодне у лице потужно ллється,
Щока пече...Ану хвилинку!
Розплющив очі - маменька здається!
І голос:"І що ти випив синку?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2012
Немає
Немає щирості - а є брутальність,
Немає мрій - а є реальність,
Немає світла - є темрява у коридорі,
Нема людини - є лиш крапля в морі...
Нема опори - а є ненадійність
Немає правди - а є свавільність,
Немає радості - є смуток у очах
Нема сміливості - а є суцільний страх...
Нема народу - є зграя люду
Немає справедливості - а кара є без суду,
Немає смерті - а є свобода
Немає жаху - а є лиш врода...
Немає життя - є гра акторів
Немає руху - а є час заторів,
Немає сенсу - є зневіра
Нема польоту - обрізані є крила...
Всього нема....
Навіщо ж марнувати час дарма?!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2012
Як важко визнавати,що життя сучасне,
Вже зовсім не життя,а виживання
Не втримати тут щастя власне
Що крихта лиш у просторі страждання...
Яка цьому вина,яка причина?
Чи мій народ нічого не умів?
Чи влада,що продала Батьківщину
За ті нікчемні тридцять срібняків?
Й великий наш народ не вперше змушений терпіти
Зі злістю проклинати клятість вибору того -
Який зробили бабці,а стражають діти
Гонимі з краю рідного свого!
ПАНИ крадуть усе:матеріальне і духовне,
Майно і душу нації й родини
Та буде ненависті серце повне
Коли не буде вже лунати мова предків з уст дитини...
Тоді повстануть всі,візьмуть у руки вила
Всі: селянин,студент чи просто трудівник
Це ті кому затерпли вже коліна,
Набрид від влади зверхній крик.
Піднімуться і стануть попід стягом бойовим
За кращу долю не жалкують крові!
Щоб світ навколо став новим
До вінця сповнений поваги і любові...
Збудуємо нову,прекрасну,рідну наче мати
Вкраїну нашу милу неньку...
І неба синь безмежна не буде жалкувати
Для золота пшениці живильної води крапельку...
Ми пам*ятатимем завжди
Про тих хто не дожив до цього
До цього часу справедливості і правди,
До часу світу молодого...
Та геть печаль і біль утрати
Недарма душу й тіло віддали!
За те щоб ми могли спокійно спати
Без влади деспотів,що душі продали...
Коли сідатиме вже сонечко за небокраєм
Коли вечірної зорі спаде барвінець
Тоді я з посмішкою засинаю
Я гордий тим,що українець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2012
Що сталось з нами?
Чому життя,як чорно-біла кіноплівка?
Чому все робимо лише словами?
Чому замість душі- готівка?
Чому один на одного киваєм,
Як виникне нова біда?
І їх усі-усі зливаєм...
Але на кого?На родича ачи сусіда....
І разом з тим ллємо помиї
На всіх...не на свою персону,
А також зараз без пардону
Кого ти хочеш матом вкриєм...
То що сталОся в нації,в народі?
Нас завжди славила гостинність,
І незрівнянна мавок врода,
Що лиш підкреслювала мови мелодійність...
Немає мови...Є "нарєчьє"
Чи мова етносу чужого...
Нема гостинності...Натомість "безсердечье",
Нема вже рідного такого слова...
Схиляють нашу душу на коліна
Вбивають в пам*ять неіснуючі події,
Засохли в лузі верби та калина,
А на престолі княжім - лиходії...
Замилюють нам очі цифри і реформи,
Обіцянки течуть рікою
Не вибудуєш жодної платформи
Такою дряхлою рукою.
Бо ніжитесь в палатах на перинах,
Турбуючись аби не скинути жирок
А десь у муках смерті згасне чергова дитина.
Й останнє дерево зрубається в парку...
Вас не турбує дихання країни,
Бо маєте свій власний острів,
А люди вже не створюють родини,
Аби не народити монстрів.
З землі витягуєте все до краплі
Берем у борг але висвітлюєм в промінні
Що все ок,ми не наступимо на граблі...
Але кому у світі ми іще не винні?
Є серед нас Ейнштейни і Іуди
Є фахівці і проффесори,
Яким за виграшки сказати буде,
Як загасить в душі докори
Які породжує сумління,
Чи виростять дитята-квіти,
Якщо гниє рослина із коріння
Остання...Та яку не відновити?
не треба жити на авось
Із роздумів народжувати крок
Бо знов по головам якийсь там хтось
На гору вилізе й завдасть урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309073
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2012
Як легко описать людину
Яку ти бачиш кожну днину
А легко чи?мабуть що ні.
Це не писати вам пісні
Про звитяги бойові
Тут треба суть всю передати
Словами душу змалювати
Те пишуть хазяї пера
Напишу і я щось недарма
Я знайомий із дівчиною
Гарною й сміливою…
Як ніби річка у горах
Чи як веселка в небесах
Багато чого полюбляє
То мандрує то співає
І світ натішитись не може нею
І ніщо не є межею
Для її бажань
Осягнути неосяжне?
Не причина для вагань!
Досягнути недосяжне?
Не почуєш нарікань!
Вона із тих
Хто друзів береже своїх
Ніколи їх вже не покине
Врятує,якщо досить сили
Потягне вгору із пітьми
Працюватиме з дітьми
Розкаже їм про все на світі
З тих знань будуть вони радіти
І буде тішитись сама
Що весела дітвора.
Вона із тих
Хто поглядом очей своїх
Так заворожує тебе
Що ладен вбити ти себе…
Бо очі чарівні
Волосся пасма зовсім рівні
Обличчя наче із картини
З тим поглядом невинним
Немає кращої на світі
І з цього можна порадіти…
Вона із тих
Що словом з уст своїх
Чарує й манить у вранішню росу
Бо саме цю красу –
Незайману і чисту
Несе в собі вона барвисту…
Вона із тих
Не вистачить вже слів моїх…
То все слова,то все для мами
Як можна передать словами
Всю силу того почуття
Що зараз відчуваю я?
Нема ще слів таких і літер
Хіба що нашепоче вітер
Про те як все тобі сказати
Щоб водночас не зруйнувати
Що зараз маю
З надією я засинаю
З надією що сновидіння
Ввійдуть в реальності творіння
Ти зрозуміла все,я знаю…
Я за дверима не чекаю…
Мене нема…
Пробач,якщо я це сказав дарма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2012
Приїхав...Глянув...І воскрес -
Спустився янгол мій з небес
Твій погляд з неба...Як спасіння
Здолав я кілометри невезіння.
Від буденності і смутку втікав щосили
До радості...Під поглядом якої мліли
Десятки,сотні,мільйони,
Злітались всі,забувши про кордони...
Два дні...Немов година,
А кожен день немов хвилина.
Не розумію часу біг невпинний
Розвіяв морок поцілунок півхвилинний...
Благав я вітру,аби дув у спину,
Благав я Бога,щоб зберіг дівчину,
Благав я світу,аби звів нас знову,
Благав тебе,щоб поглядом звела додолу...
Не відпустила...Вберегла кохання,
Можливо надвідверте це зізнання...
Та що робити в таку мить
Коли незчуєшся як щастя пролетить
Повз тебе,як блискавка у небі грозовому
Як самота зреве,у силі грому!
Як пролетять в розлуці роки
Якщо забудемо зробити оті кроки
Що розділяють нас з тобо.
І погляд твій,коли втрачаю раду над собою...
ПропАде...Зникне назавжди
Зведе мене могутнє почуття вини,
Що стримав порив у собі -
Не крикнув:"Стій,не йди!
Залишся!Погляд подаруй...
Не треба слів!Цілуй,цілуй!
Мене без впину..."
Радію я,малюючи в уяві цю картину,
О,Боже!Дай здійснитись мрії цій
А не сховай у пам*яті моїй,
Бо втрачу сенс життя...Загину...
Не відпускай з цим поглядом дівчину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2012
Я так живу...Й нікого не питаю
Яка для мене вірна путь,
І щастя,як знаходжу,але знов втрачаю
Ту істину яка втікає в каламуть....
Я так живу...По правді намагаюсь
Все падаю в дорожній пил
Та раз у раз на ноги підіймаюсь,
Але ж колись забракне сил...
Я так живу...І вірую у Бога,
Що завше поруч йде отець
Знайдеться той кого шука небога.,
Цей той,який колись ішов на смерть...
Я так живу...Крізь ніздрі втягую життя,
А кожен вдих заводить серце,
Щораз сильніш у грудях відчувається биття
І кров шумить...Шумить у кілогерцах...
Я так живу...Та довіряю друзям
Яким не страшно підставляти тил,
Це ті які у близьким крузі
Знесуть у небо без орлиних крил...
Я так живу...Ненавиджу закони
Цю клітку правил і ідей,
Що лиш кидає між людьми кордони
Руйнуючи які загинув Прометей.
Я так живу...Кохаю до шалених дій
Таке кохання треба кожному здобути
Щосили плюнути на всю абсурдність мрій
У власний бік фортуну повернути...
Я так живу...Для когось дігтем
В його солодкому медовому житті,
Що м*ясо виковирюючи нігтем
У грішника пекельному кипить котлі...
Я так живу...Плювати на минулі вчинки,
Це камінь лиш,що не дає пливти
Пора вилазити з м*якенької перинки
Й доводити,що ти це дійсно ти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2012
Як важко в метушні міській не загубитись
Багато треба мати волі наснаги
І може варто помолитись?
Всерйоз,а не з розваги
Релігія це та першооснова
Що в хаосі життя показує дорогу
А рівна їй,хіба що мова
Бо це святе...ця віра в Бога
і як важливо вірити що є
Так!Що дійсно є і серцем відчувати
Що хтось поглядом своїм тебе тримає
І все життя буде оберігати
і сила ця недасть зробити
Крок в бік від істини...від правди ,волі
Навчить по справжньому любити
й не кинути в печаль недолі
Багато з нас уже забули
що значить вірити...надіятись..допомагати
дорога в храм?ЇЇтакож минули
Прямуючи до влади й слави…
спитають потім у знайомих
і закричати схочеться на людях
в яких країнах невідомих
зникла душа моя?..нема її у грудях!
Ту пустоту нічим не замінити
Зруйнує й спалить остаточно
Буде в пекельнім полум*ї горіти
І зміни ми побачимо наочно…
А душу треба берегти
Від звірств і капостей суспільних
Та не втрачати голови
Вдаваючись до всіх подоб тваринних…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Багато слів написано про те
Про що я хочу серцем написати
Бо слово це для кожного святе
І рифму тяжко підібрати...
Згадайте ви хто шлях життєвий
Разом із вами поруч йшов
Один лиш образ...і миттєво
Наповне серце вам любов...
Любов до матері свята
Безмежна і бездонна
І буде в того правота
Хто іменем її назве - Мадонна...
Вона - дорожча від усіх
Вона - душі моєї берегиня
Вона - як зірка для дітей своїх
Вона - ікона і святиня...
Та дуже часто забуваєм
Ми ці слова
Словами матір ображаєм
Дивуючись що сивіє у нені голова...
Їдучи з дому кращої долі шукать
Непомічаємо ми того
Що очі мамині блищать
Коли збираємось в дорогу...
Та варто хоч задуматись на мить
Чи варто неньку залишати?
Чому на лагідних очах сльоза бринить?
Та час уже в дорогу вирушати...
У кожного у світі своя доля
Повинні ми до неї йти
Чи щастя то , а чи неволя
Ми пам*ятатимем завжди
Як бігали малі навколо хати
За метеликом барвистим
Як солодко в колисці засипати
Під мамин голос:ніжний,чистий...
Коли надумаєте схаменутись
Стисне серце в грудях
Дорогою в домівку повернутись
І здивуватись людям
Що стоять на твоєму подвір*ї
Наповнені смутком
І з криком згадаєш повір*я
Як бачиш на воротах мамину хустку
Біжиш у дім
А розум вірити нехоче
Та сам ти впевнився у тім
Що вже закрились очі...лагідні ті очі...
Ти мчиш до неї перелітаючи пороги
А душу роздирає крик
Кидаєшся до мами в ноги
Пробач, о нене!Як я міг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Блука народ зомбований чумою,
Сліпий навіки,скорений словами...
Бо лиш коли встромляв шприца рукою
Цей "лікар" нас втішав словами...
І ось є армія покірних,
Що підуть в бій,як стадо скоту
Нема солдатів більше вірних,
Ніж купа ця...Людей спотворених в голоту...
Підуть на все аби отримать дозу
Цілющого нектару лишній грам,
І буде рвать себе без всякого наркозу,
І очі випале собі!О,Боже,сам!!!!
Усе життя перелилось в доріжку
І стало душу радувать крізь вдихи
У ейфорії стрибаєш на ліжку
Або шукаєш у калюжі втіху...
О,яка могутня зброя ця залежність
Один лиш раз,в компанії,"для понту" -
Та зайва ця беззастережність,
Бо ти уже загроза генофонду...
Блаженства миті...Вічність муки..
Поєднання секунди кайфу й діб страждань
Коли кида об землю і ламає руки,
Й тоді лунає болю ехо завивань…
Та шлях такий не зовсім вічний
Не треба мучатись на протязі життя,
Є два щляхи – такі категоричні –
Один – то смерть.другий – стаття…
І змінам дивуватись недоречні –
ТИ схуд,поблід, нічого не їси,
Дратує сміх в пісочниці малечі
Лякає сонця світлограй в росі…
Так манить темрява…І опію дурман
Такий п*янкий, як перший дотик губ,
Але вже пізно – ти пропав,
Бо то найгірша з поміж інших згуб.
І в один день зберуться родичі і друзі,
Злунає марш під стогони й ридання,
Опустять в землю тіло,що злягло в нарузі,
І скажуть щось в останнє…На прощання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308196
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2012
Усе що було не здублюєш
Емоцій тих вже не відчуєш,
І погляд той...Лише в думках
А почуття в одних словах...
В житті керує неповторність
В її руках краса й потворність,
Брехня і правда...Мрії
Лише у ній живе надія....
Як зір однакових немає
Наступний день щось відрізняє
Миттєвість лиш...Була й нема
І гіркота...За ті несказані слова...
В минулому вже згаяна хвилина
Зникає з пам*яті ота людина,
З якою б усі біди подолав...
Картаєшся...Чого ж ти промовчав?!
Та мандри в часі у книжках,
А у реальності безумний страх -
Що все в залежності від миті,
Від долі мат...всі карти биті...
До кого ж мовити?...Молити?
Щоб йоту цю не загубити,
Бо кане в морок забуття,
Абсурд:секунда - зламане життя...
Порадник є один - у грудях,
Він може помилятись в людях,
Та мить оцю ніколи не проспить -
Немов метелик крильцями затріпотить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012