| Сторінки (5/413): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Вони колись жахнуться від побаченого,
Коли спаде полуда із очей.
"Блідою міллю" стільки вже потрачено
Життів безцінних і речей,
І це реальність для ординської юрби!
Раби - вони! Завжди вони - раби!
Вони всліпу возвели в божество
Не першого представника пітьми,
Не одного, як видно це, його.
Раби - вони! Та не були рабами ми!
Серед рабів немає в нас рідні!
Як і немає миру на війні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
Я сьогодні закоханий в осінь
Особливо. Іду по алеї,
Що було не помічене досі, -
Характерне помітив для неї:
І замріяну тишу, і спокій,
День погожий, прозорий на диво...
І каштани вітають ліниво,
Бо повз них я ходжу стільки років.
Пам'ятають вони мої кроки,
Мою юність із настроєм радісним.
Я їх бачив теж з різного боку, -
І під снігом, й під дощиком райдужним.
І вітаюсь, як з друзями дАвнішніми,
З ними теж і при всякій погоді я.
Тихо-тихо день грає на клавішах
Світла й тіні осінні рапсодії.
Я сьогодні закоханий в осінь.
І алея, як зводи Ла Скала
Пам'ятає мій голос і досі.
"Що ж проходьте, будьте ласкаві ! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Пробач, мій друже, вибач, брате!
Хотів тебе я врятувати, -
Не зміг... І ось тебе не стало.
Як друзів залишилось мало.
І що ж тепер? Себе карати ?..
Пробач, мій друже, вибач брате!
Життя продовжується далі, -
Свої у нього магістралі.
Іще недавно ми казали :
Як мало друзів у нас стало...
Пробач, мій друже , вибач, брате!
Тепер, - ще менше, що казати.
У Світі стільки сліз, трагедій, -
Бо невгамовна ця "міледі ", -
Ніяк коси не відібрати.
Пробач, мій друже, вибач, брате!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Ти знайди таке щось, хоч вірші
Віднайди, щоб душу заспокоїти.
Щоб страшного в Світі не накоїти,
Відшукать щось треба для душі.
Ти знайди мені такі вірші,
Щоб звучали, як ранкова музика,
Треба тільки трохи пововтузитись,
Може, ліками і стануть для душі.
Ти знайди що-небудь, та хоч щось,
Щоб не стало в Світі іще гірше.
А чи можна музику і вірші
Так включить, щоб лихо уляглось
І зомліло, хай там не навік,
На якусь годину чи хвилину?
Хай від нас хоч трохи відпочине,
Бо давно вже не стуля повік.
Було б краще, щоб і не прочуняло...
Та коли таке ми вже відчуємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Дивись, - ось так кінчається Любов.
Хтось залишки збирає на прожиток
На смітниках, щоб не згасала кров,
Яка іще тече в зів'ялих жилах.
Дивись, - ось так кінчається життя,
Коли і честь, і гідність - все забуто
Хтось щось шукає, поки не простяг
Ще ноги, тут вже - бути, чи не бути.
Не дай же Боже, бути нам ось так, -
Та хоч в всесвітніх смітниках шукати
Те, що немає вже живих ознак,
Але могло б відрадою нам стати.
Залиш, прошу, всі спогади, де мрій
Розбитих купа, залишки від щастя,
Щоб зберегти дарунок твій і мій,
Дарований нам Богом одночасно!
Живем ми від подій і до подій,
Так близько від біди і щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Не треба поклонятися нікому,
А ні своєму "Я", ні альтер его.
Хай ви закохані по вуха в декого,
Душі ж не віддавайте ні по чому.
Коли ви душу вклали, хай там, в справу,
Чи в щось друге, для вас значуще,
Що ж вам залишиться, - діра кричуща?
Нема душі... Що ж є? Багатство? Слава?
Душа єдина є недоторкАнною!
І претендентам не давайте спуску.
А віддаси, - і замість неї пустка
Невиліковною заниє раною.
Виходячи уранці, вдень із дому,
Не треба поклонятися нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Світлані
Твій подих був, - топлене молоко,
Я куштував його і вранці й на ніч.
Вітались - "Добрий ранок! ", "На добраніч! ",
Було це до Гороха, до того.
Чи ти забула? Я ж то не забув,
Це в пам'яті ніколи не зітреться.
І зараз чую, чи мені здається,
Чи може, я від когось це почув?
Та в пам'яті щось, може, відгукнеться ...
Останнє ще не втрачено для серця.
Колись з тобою ж віднайшли перлину,
В якій живуть надій і мрій краплини.
Це наш з тобою оберіг останній.
Себе спитаєм - він в якому стані ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Як не любити літнє асорті,
Його скуштуєш - хочеться іще,
Яке начинене грозою і дощем...
Коли такій ще бути смакоті.
Всім до вподоби літнє асорті,
Що здобрене ще сонячним дощем...
Та все ж весь час у серці біль і щем,
Бо гірко ласувать на самоті.
О, скільки дарувало нам воно
Усяких ласощів і задарма.
Якби ж то не оця бридка чума,
Яка відбила апетит давно
І до простих, і екзотичних страв,
Бо з нами хтось зіграв фатальний жарт -
У долі підмішав пекельний жар,
Усі жахи смертельні заодно,
Із пекла лютого пробивши дно.
Та хто ж не любить літнє асорті, -
У всіх життя щасливе на меті, -
Час переможний на устах давно !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Вірш мого друга, художника, поета,
Миколи Петровича Стряпана,
якого недавно не стало.
Із небуття - та в небуття,
Як рибка - із води, та в воду.
О, дай збагнуть оту природу
І відійти без каяття.
Бо в чому й каятись - не знаю:
Що жив не так? - як міг, так жив :
Робив, як віл, ходив по краю,
Радів, ридав, горілку пив.
Любив жіночу гарну вроду,
Та ще і як її любив!
Бувало так - як з моста в воду,
Коли це гріх - то я грішив.
Але нащось Творець наш Вишній
Оту нам штуку причепив!
Тією штукою сам Крішна
Грішив, ще й, кажуть, як грішив!
Та то не гріх, не гріх, далебі!
Гріх Бога в ближніх не любить,
Гріх не любити Бога в небі,
Та як і тут не согрішить.
Любити в небі - то ж далеко,
А в ближніх - справа нелегка...
Пливуть хмарки, немов лелеки
І небо, наче синь-ріка.
А ми гадаєм, як невинні -
Над нами що за висота?
Чи є там щось в безодні синій,
Чи висота ота пуста?
Та за короткеє життя
Хіба пізнаєш ту природу!?
Як рибка, - із води, та в воду -
Із небуття, - та в небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
В нас зараз усе синьо-жовте,
Лиш два кольори на очах.
Глянь, листя яскраво пожовкло
У скверах, у парках, в садках.
Спалахують жовто-гарячі
І сині квітки там і там...
Побачать таке і незрячі,
Бо любо це нашим очам.
Дивлюсь я на Світ синьо-жовтий,
На небо, на сонце, на все...
Та Світ ще не зовсім оговтавсь...
Врятується він!? - то як Бог дасть.
Цей Світ Україна спасе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
Буває в темні , хмурі ночі
Думки висвічуються світлі,
Немовби яблуні суцвіття.
І вітерець легкий пророче,
Щось лагідне на вухо стиха
І забувається, що лихо
Чатує десь там серед ночі.
Буває в темні-темні ночі
Засвітить місяць свій ліхтарик ,
І вітерець із вуст ні пари,
Цикади лиш навкруг стрекочуть.
І безтурботності омана
Заволодіє серцем нишком,
І тиша тягнеться до тиші,
Туман напустить ще туману.
І думка зустрічає думку
Таку ж і світлу, і негнівну.
І чути, - серце ночі стука
Десь, наче поряд,- тихо, рівно.
Й далеко ще до третіх півнів.
SMS
Давай зустрінемось опівдні,
Десь там в Парижі , або в Відні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Це справді був лютий,
був лютий із лютих.
Пил сніжний летів
прямо в очі, - сліпив.
І люди звірячі
нап'ялили хутра,
І це уже звірі були,
а не люди,
І всі як один
і волав, і ревів.
Усі вони вийшли
із краю льодового,
Неначе прорвались
із світу того,
Де ніч найлютіша
і довга-предовга,
Де кожен готовий був
і не за дорого
Й собрата без каші
ковтнути свого.
Коли вже розвиднілось
понад землею,
Шляхами тяглася
сталева імла,
Усі небеса
запалали над нею,
Під нею земля вся
двигтіла, гула.
Імла проривалась
і рвала з розгону
Ще сонну місцевість
і тишу навкруг.
Споряджений був уже
човен Харона, -
Імли розігрівся
пекельний утюг.
І привидів тьма
шикувались у черзі,
Де душі повинні буть -
чорні дірки,
Здавалось, ось-ось
білий Світ може щезнуть,
Залишаться в небі
лиш тільки зірки.
О, Господи Боже ! -
розкинулось плачем
Над збудженим краєм, -
Ой, лихо прийшло! -
І всі це почули,
і стали всі зрячими.
Десь точно колись
отаке вже було.
То йшла репетиція
Армагеддону,
Був Світ не готовий,
хоча готувавсь.
Докупи з безодень
зібралися дони, -
Вважали, що слушний
їх час вже настав.
Та не оминай нас,
о милосте Божа!
Бо все захлинеться
у наглій імлі!
Бо це на початок
кінця уже схоже.
Прозрійте, глухі !
І почуйте, сліпі !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Пам'яті мого друга -
художника, поета
Миколая Стряпана.
На кладовищі тихо в всяку пору,
Ворони навіть, галки не галдять.
І очі дивляться так часто вгору,
То знов додолу, де усі мовчать.
О скільки тайн заховано у землю,
Зійшли на нуль незвідані світи...
Я бачу силуети світлі й темні, -
Вони колись щось мали на меті.
Приходить час, коли уже нічого
Не зачіпає душу, не торка,
Коли вже просиш одного у Бога, -
Хай буде у життя хода легка
Та хоч для когось, - для дітей, для внуків...
Невже Всевишній нас не поміча ?
Ми молимось, ми простягаєм руки,
Та де ж ота негаснуча свіча,
Що світить у Вселенській ночі?
І душі, як метелики летять...
А жити довго-довго хто не хоче?
І, слава Богу, є кого спитать,
Бо все життя земне, немов, на грані.
(Армагеддон приходив стільки раз.)
Побачити б вечірню зірку й ранню
Й промовить на прощання: "Все гаразд..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
І чути, - каже хто завгодно,
Що в непрості часи сьогодні
Ми живемо, як виявляється.
Часи щасливі віддаляються
Все дальше й дальше кожний раз,
Невидимі уже для нас.
Куди ж часи прості поділись?
Усе це якось підозріло.
Жили ж у більшості заможно
І хай там, може, небагато -
Всього хватало, що казати,
Життю радіти було можна.
Куди ж поділося все разом?
Летіли здалеку лелеки,
Несли на крилах щастя-радість,
Ніхто не бачив небезпеки,
Варяги йшли спокійно в греки,
Усі давали собі раду.
Куди ж часи прості поділись?
Батьки й країна знов при ділі -
Синів і дочок споряджають
Туди, де і моря палають,
Де лихо впевнено пригрілось
І вороння кружляють зграї
Й нема тому кінця і краю .
Були прості часи, здавалось.
Щось, може, просто пам'ять стерло ?
Лиш непрості часи зостались
І землю припекло нестерпно,
І стало дихати нелегко,
Кудись поділися лелеки.
Із давніх пір у нас в житті
Часи важкі і непрості.
Де ж ті поводирі святі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Чи прийде вчасно порятунок,
Коли пітьмі нема кінця, -
Любов, як щедрий подарунок,
Утіха, радість для Творця.
В часи пресвітлі, теплі, літні ,
Коли життя буяє знов,
Дивлюсь навкруг - та є Любов,
І справді, є Любов на Світі !
Кохання, влюбчивість - щось інше,
Любов - безмежні небеса,
Як немовля, вона безгрішна
І чиста, як роси сльоза.
Душа одразу розквітає,
Трояндовий бутон немов,
Коли й земля навкруг палає,
Бо рятівниця є - Любов!
Із чисел ірраціональних,
Із невідомих теорем
Вона з'являється, буквально,
На рівнім місці, як тотем ,
Для людства, для його спасіння,
Щоб не урвався його рід
І розсівалося насіння
Добра і Щастя на весь Світ.
P. S.
В часи важкі і непрості
Де ж ті поводирі святі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Чути знов і знов сирену, -
Кожен день так, всякий час.
Знов виходить на арену,
І те саме кожний раз,
Те опудало залізне
Для своїх гучних проказ
Всім грозить, із шкіри лізе,
І шумить, як унітаз.
Як усе це остогидло
Й ці трикляті москалі !
Крикнув хтось - Та буде світло!
Будуть люди на землі!
Та вони сюди не входять,
Бо немає входу їм.
Вони тільки колобродять,
Надокучують усім.
Та нарешті, дайте спокій
Людям! Совість у вас є ?!
Не дають. Так буде доти,
Поки ми їх не доб'єм!
P. S.
Добре би передусім
Підключити Божий грім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Із різних мушель я творю картину,
І може, стане раптом як жива.
Я думкою у спогади порину, -
І сяючою мушлею сплива
Із моря сонце, парочка дельфінів
Зрання застигле море зігріва
І сонце в них виблискує на спинах,
Неначебто із ними заграва.
І парочка, як з м'ячиком, із мушлею
Загралася, - вистрибує, бода,
Немов цілує радо, відчайдушно,
Допоки закипить морська вода.
Ліпити я люблю картину з мушель,
І цілий світ вміщала кожна з них,
Я назбирав їх, вимитих із мулу,
Чіпати не збирався ще живих.
Я сподівався, - їм знайду притулок,
Вони мене чекали стільки літ.
Та хтось подумав, може, - От придурок,
Напевно, їх збирає на обід.
І для картини є колекція із мушель,
Хотів би відтворити їхній світ,
Пісок, як пил віків ретельно струшую
І витираю віковий наліт.
Та хіба можна з мертвих черепочків
Створити на картині світ живий?
І все-таки я спробувати хочу,
Допоки я вважаю, що правий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
1
Де юнак той - з синіми очима,
Що дививсь задумливо у Світ,
Знав, - бувають крила за плечима,
І бува зимовий стиглий глід,
Що горить яскравими рубінами
Серед пустки льодяних полів,
Все оте, що у житті невпинному
Мимохідь прикрасити зумів.
Та бувають і плоди зотлілі, -
Чорні груші в мороці висять,
Не згодились на цім Світі білім
І вечірнім дзвоном не дзвенять .
Де ж ви срібні ви мої дзвіночки?
Хоч один би якось продзвенів.
Де ви очі, мої сині очі?
Що розгледіть ними я зумів?
Що залишиш по собі ти в Світі,
Зупинись, подумай, здогадайсь.
Чи рубінчики на пружних, зимніх віттях?
Чи над грушами ворон збереться грай?
Де ж юнак той з синіми очима?
Світ сміливо ними споглядав.
Де той хлопець з сильними плечима?
Свою долю він на них тримав.
2
Я не знаю, що мене чекає,
Про одне, - це точно знаю я, -
Який ворон в безвісті шугає,
Про які віщує він края, -
Невідомі, чи давно забуті, -
Бачив в снах їх в молоді літа,
Як в траві пахучій йшов по груди,
А над нею вітер пролітав.
І які світи я бачив, виміри?
Та один до одного наш Світ.
Чи обрав мене, чи мною вибраний,
Цей чарівний зоряний політ.
Наче бренд, - коли вам кажуть , "Обраний!"
Обрані ми всі - лиш придивись!
Легко буть спокійним і хоробрий,
Коли бачиш і безодню й вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
Було місто моє мовчазним,
Була доля його невеселою, -
Навалились враз блискавки й грім,
Почалася небесна феєрія.
Я прокинувся, я не чекав
На ці сполохи, цю канонаду,
Хтось неначе і рвав, і метав,
Небеса всі щосили стрясав,
Накривав усе зливою, градом.
"Заспокойся - казав, - моя люба
І не треба від цього дрижать,
Це для нас порятунок, не згуба, -
Світлі сили небесні гримлять,
Щоби щось в наших душах збудити,
Щоби змить нечистоти земні
Що ніяк не дають людям жити
І страждаємо ми не одні.
Не хвилюйся, погладжу ось спину
Я тобі, - в мене ніжна рука.
Ти пробач, що на тебе нагримав,
Й ця феєрія хай не ляка,
Де литаври гримлять безупинно, -
Це зійшлися і світлі, і темні
Сили в битві кінцевій своїй
І побачили ми недаремно
Вирішальний, рішучий двобій.
Чуєш, наче уже віддаляється,
Що сліпило, глушило нас так,
І здавалось, весь Світ розбивається,
Наче бухкав страшенний кулак,
І по куполу, той що над нами,
Уже так грохотіло як слід,
Ми здригались під цими громами,
Потьмянів наче весь білий Світ.
Та скінчилося все хепі ендом,
Тіні чорні удаль понеслись,
Землю всю, що була мов роздерта,
Освітила очищена вись.
Не хвилюйся, усе буде добре!
Хіба серце твоє не хоробре?
Щезли хмари, - в вікно подивись! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Другу М. П. Стряпану
Мені болить, коли ти захворів.
Кому ж тоді вірші мої читати?
Думки в нас співпадали і без слів,
Та все ж я хочу твою думку знати.
Для мене погляд твій - орієнтир,
Ти поряд - я неначебто невіглас.
Як досконалість - внутрішній твій зір,
Мені сказав ти, - я почув, - все збіглось.
Та не без слуху я - і камертон
Почую, все ж таки, по умовчанню.
Ведмідь на вухо наступив, не слон, -
І це не безнадійно, хоч печально.
Мене твій погляд теж не омине.
Світ абсолютного існує слуху.
Тебе задіне щось, - чипля й мене
Й накриє, начебто по самі вуха.
Кого молить, кого благать?
Десь все-таки існують вищі сили!
Життя людське найвище із багатств!
Чи ми багатства іншого просили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Як у тебе? Все в порядку?
Та й у мене також, наче
Все в порядку, бо однако
Гірше буде, не заплачу.
Та й в тобі я теж упевен, -
Сльози вичавить не зможе
Всі злощастя ці щоденні, -
Нервам, спокою загроза.
Будьмо, вистоїмо друже,
Бо в мені ти певне також.
Встояли на чорній смузі
Й далі втримаємось якось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
І слава Богу, що живий!
І бачу сон, - повільно дихаю
І сплю у хаті, де під стріхою
Сімейка мешкає птахів,
Як зграйка мрій моїх, надій.
І мабуть, я давно хотів
В цій хаті оселитись і радів
Вдихати вранішнє повітря
І відчувать себе на вістрі
Подій весни, її світлини
Сприймати щирою душею
І брати участь разом з нею
У новому творінні світу
І паличку чарівну літу
Вручити разом з заповітом.
Бо я давно-таки хотів
Пташок почути гомін, спів
За крок від саду і за крок
Від щастя, тихого спокою,
Бо я ж такого не накоїв
В житті страшного все ж нічого,
Щоб відвернуть від себе щастя ,
Щоб споглядати, хай не часто,
Зорю ранкову і вечірню.
Та треба зачиняти щільно
Всі двері від усяких лих,
Від заздрісних очей чужих,
Від привітань і слів нещирих
Щоб зберегти все до дрібниці
І радість, й спокій у скарбниці
Душі з надією і вірою,
Що може, ще комусь згодиться,
Воздасться те тією ж мірою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
І куди моя юність поділась ?
Чи сховалась в вишневім садку ?
І веде себе, наче невіглас,
Мабуть, марно гукати, - Ау! -
Не схопити за руку, - Куди ж ти? -
Ач, яка невловима, вертка...
Час ще може не так закрутити
Долю, що як пір'їна легка.
Загубилася десь її посмішка,
Що на зустріч летіла всьому,
Що здалось заохоченням, поміччю,
Не задумуючись, - А чому?..-
Чи завжди проявляла довіру,
Чи весь час вона в мріях була ?
Часто в далі дивилась зневірливо,
Мов уже все життя прожила.
Зараз це називають - депресія, -
Юність - здобич для неї легка,
Коли підлість полює за чесністю
І мерзота - відвертість ляка.
Не вбоїсь, моя ніжная юносте,
Злісних тіней по всяких кутках!
Хай душею ясною відчуєш ти
Під собою освітлений шлях!
Честь і Совість - твої вірні друзі,
Поводир - твоя перша Любов,
Ми зустрінемось, вірю, невдовзі,
Бо я чую, що ти - моя кров!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Помовчимо і пом'янемо
Ми тих, кого вже не побачимо,
Згадаємо їх поіменно,
Попросимо у них пробачення,
За те, що не було нас поряд,
Не помогли в скрутну годину.
Їм лихо дихало у спину
І був смертельний в нього погляд.
І наші не зійшлися зорі,
Дороги розійшлися спільні...
Всі проти нас злощастя в змові
Зійшлись, мов по дзвінку мобільному.
Чи ми молили мало Бога,
Щоб доля всіх оберігала.
Чи йшли молитви наші довго
Чи, може, їх не вистачало
І діяли наполовину?
Всю душу ми не вклали, схоже.
Чи зняти нам з душі провину
Словами: "Все це воля Божа!"
P. S.
І скрутно на душі й болітиме
Вона, і скільки - невідомо .
І будемо ми наче сироти,
Коли повернемось додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Меня удивляло уменье играть
На горне, трубе и на той же валторне
Как мячики, щёки на всю надувать,
Из воздуха звуки затем извлекать,
Чтоб звуки такие же выдуть повторно.
Всегда удивляло уменье играть,
Умение губы раскатывать так,
Чтоб звуки все были исполнены смысла.
Из воздуха музыка - это немыслимо!
Что ж я не способен на это никак?
О как я жалею, что из ничего
Извлечь не могу я чудесные гаммы,
Могу дуть на воду я, на молоко,
В мою это тоже не входит программу.
Завидовал тем я, (что стоит того)
Кто музыку мог извлекать неустанно
И в чём-то дойти до предела, до грани,
Где, кроме мелодии, нет ничего,
Где слышатся звуки мажорно-печальные,
Как-бы за пределами материальными.
В пространстве - мелодии, музыки дух
Витает, - то ль ветер, что сам ниоткуда.
Но кто, абсолютный имеющий слух,
Услышал бы в том абсолютное чудо.
Не трубы ль вовсю протрубили, - когда
Носился над хаосом Дух и над водами,
Когда и волхвам указала звезда
Дорогу к младенцу богоподобному.
Когда прогремели они в унисон,
Не пал ли от этого Иерихон?
И разве они не трубили тревогу,
Когда дикий зверь вылезал из берлоги?
И станут трубить не они ли в день Судный?
Те трубы, наверно, и мёртвых разбудят.
И звуки трубы, - то не зов ли Судьбы?
В ком серце не дрогнет от звуков трубы?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987022
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2023
І я побачив - небо, поле,
Ліс синьо-жовтих прапорів, -
Їх тисячі, - і спільна доля,
В тих, що недавно були в грі,
У тій, яка життям зоветься.
Та розгорнулась гра - на смерть.
Що найдорожчим було серцю,
Могло навік розбитись вщент.
О Боже, скільки молодих
Сердець давно уже не б'ється !
Йде вічна битва із нашестям
За майбуття, за нас живих,
За волю і за долю гідну,
За землю і за кожен метр
Її. Усі думки - про рідних,
Щоб все ж не думати про смерть.
Чи ми гадали, - до нас лихо
Налізе нагло звідусіль?..
Жили ж бо мирно собі, тихо,
Були завжди і хліб, і сіль.
Комусь же поряд не жилося
Спокійно на землі своїй.
Гнійник прорвався, як здалося,
І хлинув весь до нас той гній.
Від заздрощів, мабуть, і злості,
Геть пропаливши наскрізь дно,
Всієї нечисті, не в гості,
Зайшло нелічене число.
І ліс отой мені б не бачити, -
Реальність серце розрива...
Над ним хмаринки білі, - начебто
Стоять уже не день, не два,
Мов душі сонячні, пресвітлі,
Застигли, мов незрушні плити.
Чи в світі кращі є світи?
І як це поле перейти?
P. S.
Малюю серце не червоним,
А в колір неба і полів.
Над полем, наче, чую дзвони,
Незламні, бачу, йдуть загони
І шлях їх - від Дніпра до Дону,
І праведний в очах їх гнів.
Та бачу сльози матерів,
Дітей, всієї України -
Від моря, від степів до гір.
Хай щезне ворог,
Щезнуть війни !
За нами СВІТЛО, ВОЛЯ, МИР !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
В період, коли розквітають каштани,
Алеї освітлені вдень і вночі,
Уже і не знаєш, чи пізно, чи рано,
Лиш світяться бра, хоч лічи не лічи.
При світлі їх можна і вірші писати,
Присвячувать друзям і ще будь-кому
І згодні ще довго вони не згасати,
Щоб вповні весну освітляти саму.
Коли ще дрімає у темряві місто,
Постійно так затишно світяться бра,
Усім надсилати лиш радісні вісті
Здається, прийшла найзручніша пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Поет не всякий має Музу персональну.
На все життя обрати Музу, що найважче?
По-перше, - якось треба стати геніальним,
По-друге, - вибрати із Муз одну найкращу.
Для Данте Музою прийшлася Беатріче,
Петрарка все присвячував одній Лаурі.
Скільком поетам ніби і сказати нічого,
І не зустріли підходящої натури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Та що ж ви за люди такі,
Що наскрізь безтямні і кончені ?
Ні, мабуть, не люди.
Ви нелюди, ви антилюди!
Ви інші якісь планетяни нехрещені,
Напевно із тих, додатково заселених
Таємно Тунгуським метеоритом
Із зірки незгаслої Вічного Зла.
Ви зомбі, ви роботи-вбивці,
В вас запис в програмі один -
Руйнування і знищення.
Це ваша звичайна подоба.
Чекати другого від вас безнадійно.
Та може, колись у майбутньому
У лісі щось здохне,
І рак на горі коли свисне,
І може, вже ваші нащадки
Покаятись раптом захочуть
І стануть хапати за ноги,
За поли навколішках,
Чи так, навкарячках, -
Мов, невинуваті ні в чому ,
Простітє-пробачте,
То біс нас попутав
І демони душами
нашими оволоділи,
Як рабів посилали
вбивати і руйнувати,
Бо не відали ми, що творили.
А чи буде прощення тоді? -
Великі є сумніви в тому,
Бо діявся злочин за злочином
І творилось злочинство ще більше,
Немов ланцюгова реакція.
Яке ж може бути прощення?
Хіба що, лиш Божа рука
Щось вдіяти зможе , -
Якусь справедливість
І якесь милосердя,
Якщо воно буде доречним.
Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
День насичений, як розчин.
Щось-таки роблю я, наче
Віддаю борги і здачі,
Може, хтось все це наврочив.
Співчуваю я Сізіфу,
Та один у нього камінь.
Стільки справ без передиху
Я зробити маю намір.
Не дотягуються руки,
Та і валиться із рук все.
І робить візьмешся, - мука,
Хоч би щось із місця зрушить.
Від депресії є ліки,
Та найкращі ліки - праця.
І отак тягни довіку
Свою лямку без овацій
І без стимулів, без лаврів.
Вічний побут - це не сцена
І ніхто не крикне - Браво! -
Де ж моя ти, Мельпомена?!
Розтрощивсь кохання човен
Не один об побут-скелю.
В кого запитати: - Чому
Не підскочиш вище стелі?
Не пробити стіну лобом,
Може, ще щось в тому ж стилі?
Чом на шиї камінь-побут
Тягне в метушню, як в омут?
Чи оте зробити встигнеш,
Щоб воно запам'яталось?
Чим пишатись зможуть внуки:
- Ось оце його зосталось,
Що зробили розум, руки,
Це його картини, вірші,
А це те, у що він вірив,
Це душі терзання вічні,
А ось те, що душу гріло! -
Та кому до того діло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Шумів будинок, переповнений життями,
Були турботи, радість - усього вдостатку,
Та лихо довело всіх до нестями,
Кудись поділись всі, одні зостались згадки.
Недавно ще було, - в дворі і сміх, і гомін,
Когось пісочили, перемивали кості
І раптом стихло все, лишився спомин, -
Як часто залюбки навідувались гості.
По сходинках щербатим тіні лиш блукають.
Дзвони, чи стукай в двері - все однаково.
З ким привітатись і кому подякувать, -
Хтось закордоном, інші місто захищають.
Мовчить будинок - значить є на те причини
І лавочки весь час скучають біля дому.
Будинок потемнілими очима
Утупився у далі темні й невідомі.
Прослухає надвечір жаб'ячі оркестри всі
З захопленням, і на сирени не зважає.
Він переможні бачить уві сні процесії,
Щоб всі вернулися додому - загадає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
В інтернеті стільки всього нині -
Напівправда є, напівбрехня,
Правда те, що ширячись щодня,
Навіть, щогодини , щохвилини,
Він, як скринька Пандори тріщить,
Може й статись вибух кожну мить.
Можна вік дурить одну людину,
Та не можна вічно цілий Світ дурить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Люблю традиції - незрушні декорації.
Із задоволенням сприймає це народ :
Коли у церемонії природна грація
І чемних посмішок, уклонів хоровод.
Поважність, чемність, благородство, - щось та значать,
Це наче сяяння кристалів вищих проб.
Шумлять бокали сонячні на срібних тацях
І кожне слово зважене і жест, і крок .
В палацах світлих, на галявинах квітучих
Знайдеться привід розпочати щось таке,
Що в час який потрапив, навіть, не відчути, -
Життя в любі часи проникливо-п'янке.
І можна віднайти і для любові привід
В любу епоху на годину хоч якусь
Й забути на хвилину, що маячить привид
Війни з погрозою: "До всіх ще доберусь! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Соромлюся при людях сльози лити,
Триматися і стримуватись треба.
Шукають очі часто Сонце в Небі,
Бо треба жити, знову треба жити.
А що життя ще може сповістити?
Нові події заведуть куди ще?
Час в бік який розверне своє дишло?
Що ж, треба прислухатися до літа.
Які ще квіточки для нас розквітнуть?
Що буде в них, - чи мед, а чи отрута.
Чи зрушаться всі принципи Всесвітні -
Знов увірветься, залютує лютий?
Бувають часом ще холодні зливи,
Борей вчорашній чутно виє й нині...
Ховають Сонце все ж не хмари сиві, -
В душі стоять ще непогожі тіні.
Вони з'явились, мабуть не сьогодні
І якось розрослися непомітно.
Зосталася надія лиш на літо,
До краю захлеснуло сірководнем.
Душі хотілось бути б кришталевою
І сяяти, немов в ночі ліхтарик,
І чути разом скрипки і литаври,
Служницею побути й королевою.
І бачити і явне, і захмарне,
Безодні відчувати і висоти ,
І скільки Бог відпустить, - жити доти.
На Світі жити, Боже, як же гарно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Захопився весь Світ Євробаченням,
Вболівають усі, - хто за кого,
Ждуть нечуваного і небаченого,
Бо війна в печінках ще надовго,
Бо бездарна, абсурдна, стандартна,
Все жахливе й огидне оголює
І життя поглинає, знекровлює,
Шлях мостити до пекла лиш здатна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Весну я споглядаю, значить
Надію маю все-таки якусь .
І серце, що кохає, бачить
Що діється у кожному кутку,
Що поряд відбувається й далеко
І хтось весні радіє не без сліз,
Бо здалеку-здалека знов лелеки
Надію повернуть до рідних гнізд.
Не може довго жити безнадія
У серці, наче в мертвому гнізді.
Надію серце недарма розділить
Із кимось у години непрості.
Закохані серця - всі ясновидці
І відстані ніщо для них любі
І посмішки щасливі на обличчях
Спонтанно вимальовують собі.
Спонтанно очі бачать лиш веселки
І сонячних пейзажів вітражі.
Так безтурботно пурхають метелики
Між тінями і сонцем на межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Палатиме Земля і все під їхніми ногами, -
Під біомасою, що без душі, без мізок, як амеба.
Невідворотна карма, - наче запис у програмі,
Подвійна кара буде неодмінно від людей і Неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Мені подобається і нове й традиції,
Корона сонця, коронування короля,
Коли на троні не зашкалюють амбіції,
Коли Життя не квапиться до стадії критичної,
Коли тримається упевнено на трьох слонах Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023
1
Гинуть наші хлопчики й дівчатка.
Боже милий, гинуть наші діти!
Справедливості катма на світі,
Може, ще від самого початку.
Я життя жалію молоді ще,
Нескінченно, невгамовно жаль.
Смерть, - вона розбійним свистом свище
І смертельно жалить її сталь.
Жаль мені і юність і неюність,
Ще б вкушати хліба і вина...
І тому нестерпно в серці сумно,
І тому душа така сумна.
Жаль мені всі мрії і надії,
Згасла іскра, ниточка жива
Обірвалась, - тільки лиходії
Не жаліють. Плачуть, навіть, звірі,
Коли щось їх серце розрива.
Ось чому в душі така скорбота,
Все не в радість, день щось не такий...
Трапилось щось з душами, з погодою?
Хліб черствий неначе і гіркий.
2
Ми тепер усі, неначе діти,
Діти нескінченної війни,
Почалась що від початку Світу.
Хто її почав? Так це не ми.
І ми знаєм, хто її продовжує
І кому не жаль малих, старих ,
Хто святим, пресвітлим йменням Божим
Прикриває свій смертельний гріх..
Не пробаче Небо це кощунство,
Каїна печатку не сховати.
Слово Боже в серці як відчути?
Як печаль-журбу угамувати?
Як би ж знати те! Як би ж то знати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023
І знову спогади спалахують щомиті
І почуваєшся ні в сих ні в тих.
І є у спогадів якісь свої орбіти
І все ж нелегко вичисляти їх.
На світі білім стало стільки болю, горя.
Чомусь дісталось нам про це узнать
Найбільше. Може, доля? Карма? Божа Воля?
І окрім Бога, нікого спитать.
І відповідь не знайдеш, навіть, в мудрих книгах
Є натяки одні там і туман.
Хто ж зможе розтопити в душах давню кригу,
Чи може, з'явиться на світі піп-розстрига
І наверне на істину мирян?
І може, дійде Слово вогняне до серця
До кожного. За совість, не за страх
Всі воїни відкинуть свою зброю, берці
Босоніж підуть дружно по полях
Всі до коханих, до родин своїх, до діток,
Всі до домівок, - в місто, чи село.
І будуть всі щасливі, наче напідпитку,
Й про все забудуть! Що ж таке було?!
Та як забути все оте? Про все забути?
Бо спогад в серці - назавжди рубець.
І все ж таки, колись же треба перевзутись,
І був початок, - значить є кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Та що ж жіноче серце? Це - весна!
І найчерствіше серце розквітає!
І посмішка метеликом злітає,
Перелітає з вуст і на вуста.
Та що ж жіноче серце? Це - любов!
Душа і серце з чуйною увагою
Весни оркестри слухають розважливі,
Бо все відроджується знов.
Яке відношення я маю до весни?
Що весняні мелодії віщують?
Я бачу долю, наче віщі сни,..
І може, щось нечуване почую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Приснилась музика така, що
Іще не чув я у житті.
І я не знав від неї кращої,
І ноти, наче, ті й не ті.
І музика, мов поза нотами, -
Чи то мелодія, чи спів?
Таємні відкривались гроти,
Де ехо збереглось з часів
Прадавніх, - звуки невідомі,
Акорди, може, від часу
Творіння Всесвіту бездонного
Творили первісну красу.
Був апогей над апогеєм,
Здіймались хвилі вище хмар ,-
Божественна творилась Гея
Іще до катастроф і свар,
Що потім щедро так вчинялись,
Що й передиху не було.
Життя нічому не навчало
І зло народжувало зло.
Та десь мелодія звучала,
Що в снах приходить, тільки так,
Така тендітна і печальна,
Як лебедя скрипічний знак.
Буває, мабуть, невимовною,
Мелодія і серця спів.
Життя коротке і бездонне,
Неначе музика без слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
На лавці чути щебет між сусідами,
Туркочуть понад ними голуби,
Над ними Сонце випливає з гідністю
В свої поля безкрайні димно-голубі.
І день ще не включив свою моторику,
І повагом ще котяться авто,
І проросте зерно сподіване не скоро ще,
Руками добрими посіяне зерно.
Та контур дня вже згодом намалюється,
До цього що ховався у імлі.
Душа і очі знов не намилуються
Розквітлим ранком в дзеркалах землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
І
В Небі квіти цвіли на весь Світ,
В Небі Свято вершилось Всевишнє
І всесвітні там яблуні, вишні
На весь Світ розсипали свій цвіт.
А над ними нові вже цвіли,
Пелюстки в Небесах розсипали.
На Землі поступово світало
І світліше було на Землі.
Над суцвіттям розквітлим отим
Височила ще Вись надвисока,
Білі-білі, широкі-широкі
Крила там обіймали Світи.
ІІ
[b]ПРАЗДНИК[/b]
Расцветали на небе цветы –
В небе праздник творился Всевышний.
И небесные яблони, вишни
Осыпали свой цвет с высоты.
Расцветали цветы, осыпались,
А за ними другие цвели,
И склонялись до самой земли,
Толь приветствуя, толи прощаясь.
И над этим соцветьем при этом
Ещё высь там такая была!
Птицы, словно объятья, крыла
Развернули над всем Белым Светом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
І
Дощ пройшов нечутно по Землі,
Що пропахла зеленню і пилом .
Де Христос проїхав на ослі,
Розквітали квіти там щосили.
Що хвилює душу на весні?
То давно було, колись раніше...
Рано залишатись в стороні,
Треба рано вставати, - хай потішить
Дощик, що проходить по Землі,
Сплять пташки і квіти, - іще рано...
І Христос, що не дрімав в сідлі,
Воздає Отцю хвалу-осанну.
ІІ
[b]ДОЖДЬ ПРОШЕЛ[/b]
Дождь прошёл неслышно по земле,
Пахнущей и зеленью, и пылью.
Где Христос проехал на осле,
Там цветы и травы восходили.
Что тревожит душу по весне?
То давно когда-то было, раньше.
Рано оставаться в стороне —
Надо рано встать, залюбовавшись, —
Как проходит дождик по земле;
Спят цветы и птицы; ещё рано...
И Христос, недремлющий в седле,
Воздаёт ОТЦУ хвалу-осанну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Будьмо дивовижними і ніжними!
Тьма навкруг наруги і страждань...
Та спочатку треба відчикрижити
Щось, комусь рішуче, без вагань.
В першу чергу, - названому "брату",
Що незваним гостем заваливсь
В наш город родючий, в нашу хату.
Після цього хто б не розізливсь?
Хто б не взявся так його провчити,
Щоб відбить охоту назавжди?
Жаль, історія не кращий вчитель,
В неї несподівані ходи.
Були шанси покінчити з ворогом.
Що спинило - жалість, совість, хрест?
А тепер ми платим за те дорого, -
Треба рятувати Волю й Честь.
Як поставить спромогтися крапку,
Бо далеко так усе зайшло -
Тут вже, бути, чи не бути, ставки.
Мабуть, так уже колись було.
Як не стати на ті ж самі граблі?
Як не стать на граблі на нові?
Хай ніщо не стане на заваді
Покінчити з ворогом в війні.
Тут ще й вірус у серцях завівся,
Що Любов і Віру пожира.
Поміч від "залізної завіси"
Вже ніяка, - бо та гра стара.
І не пройде номер з обіцянками,
Бо не варте слово і гроша
Ворога, облудою просякнуте.
Назавжди слід дати відкоша.
Переможемо! Країна виживе!
Буть, не буть - така сьогодні грань.
А чи будем ніжно-дивовижними,
Після всіх нечуваних страждань?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Що поставить: крапку, кому,
Хто підкаже це мені?
Н-А-Д-І-Я
що любов тире життя !?
знак тут оклику питання !?
як узнати допуття !?
де любов а де кохання !?
може є життя в лапках !?
а кохання під питанням !?
і під цим же знаком дах !?
плутанина знаків давня !?
крапку ставити-таки !?
після слів любов кохання !?
значить все життя в лапки !?
треба брати без вагання !?
що із знаків цих вірніш !?
до вподоби що найбільше !?
крапку ставити частіш !?
може кому як раніше !?
знаки оклику юнак !
часто ставив в пору давню !
все частіш питання знак ?
зараз сам собі я ставлю ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
І раптом, - чутно пісню
солов'я
Lesya Lesya
Так вірить хочеться у весняні прикмети,
Не все ж понад Землею висіти імлі.
Нехай летять не астероїди й комети,
І не вороже залізяччя, не ракети, -
Хай солов'ї летять до рідної Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Поміряйте тиск мені, лікарю,
негайно, прошу вас, благаю,
бо кров закипає
у венах постійно,
як в вітті дерев,
коли листя долоні свої
розгортає під Сонцем поволі
і потік відчуває невпинний
по лініях
ДОЛІ,
ЛЮБОВІ
і ЩАСТЯ.
Поміряйте
тиск мені, лікарю,
в тиші, в мовчанні,
щоб чутно було -
десь тАм голубИ
безтурботно туркочуть,
і Сонце ласкаве
в Серці кров зігріває,
а та вже розносить тепло
по мереживах капілярів
й туди, до коріння
до древнього й далі,..
щоб воно ворухнулося
і ожило, пробудилося,
і тоді б пригадалося,
як усе почалося
від першого Слова чи Звуку...
бо Нікуди Нічого не ділось...
І тоді поступово,
тихенько-тихенько
і з'явиться Радість, і не одна,
Життя повнокровне
довгождане розверне
назустріч осяйне Обличчя,
і Тиша розгорне всі крила
прозорі свої аж до Неба,
щоб чутно було,
підіймаються
повагом ввись
біленькі кульбаб
парашутики
і прийде
тоді Розуміння
всього Надзвичайного...
Якби ж то так і було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
ОБС працює безкоштовно
І новини-блискавки летять.
Вибухають мізки, як бавовна;
І цього в ОБСу не віднять.
Є мережі - бренди інтернету,
Є іще надійніший зв'язок.
Обплели мережі всю планету,
І мовчать. ОБС лиш не замовк.
Техніка буває безнадійною
У період катастроф і війн.
І у Світі є одна надія -
ОБС зв'язок тримає свій.
До кінця не віриться в прогреси,
Спалах з Сонця до Землі примчить,
Замовчать на ній усі процеси,
ОБС ніяк не замовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Та не жалій мене ти, не жалій!
І поглядом прикуй мене
на місці,
Знай, долі знадобилося самій,
Щоб ти трималася за мене міцно.
Та тільки моє серце пожалій,
Воно ні в чому, як Любов, невинне.
Зігрій його, -
палає погляд твій,
Не треба все, хоча би половину.
Твоя це половина, зрозумій,
Воно давно вже розділилось радо,
А, що ж до мене, - серед всіх подій
Я загодя приречений на зраду
Своїм надіям, мріям, - не тобі,
Колись я зводив їх на трон постійний;
Та тільки серця половину не розбий,
Немовби склянку кинуту
об стіну.
До твого серця стільки я мостів
Наводив, - рахувать мені не сила;
Банально, може, я-таки летів
Завжди до тебе, - бо Любов це крила!
І не жалій мене ти, -
вибір свій,
Колись вказало серце твоє правду.
Яким я став?.. Є крила,..
катма мрій,
Я замість них, - роблю усе по плану.
Та не жалій мене ти, не жалій,
Остання ти, хто може пожаліє,
Всю нездійсненність і надій, і мрій,
І де реальність безпощадно діє.
На мене подивись, -
прошу в думках;
Та кожний раз ти свій відводиш погляд...
Є сила і в думках, тим більш
в словах;
Хіба так важко берегти,
що поряд.
Давай, з тобою не жаліть удвох,
Бо поодинці це робить
нелегко
Що ж нам святе?, згадати дай нам Бог,
Для нас обох, як мусульманам Мекка.
Усе святе нам - діти, вся рідня,
І добрі друзі, наша Батьківщина;
І те, що бачим ми навкруг щодня;
У всьому є одна Свята Причина -
Бо серце чує і моє й твоє,
(І скільки б не було в житті затьмарень）
Все є - Любов і Воля, Щастя є,
І є Життя реальне, не захмарне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Нарешті я бачу Сузір'я над Містом,
Бо вимкнуло Місто всі вікна свої.
Намистам Сузір'їв замало вже місця,
Їм тісно над Містом, - вогні на вогні.
Коли ще побачу Юпітер, Венеру;
Тримає в обіймах своїх її він,..
Всі навстіж небесні і вікна, і двері...
Якби ж то не в пору цю розквіту війн!
Вони ж не бувають без згарищ і грому,
Без рік вогняних і кривавих вогнів,
Які засліпляють Сузір'я й потому
Спалахує в Місті, як полум'я гнів.
І війни ідуть під Всевидящим Оком,
Що спостерігає за кожним їх кроком,
Криваві всі засоби їхні в ходу.
Кому і яким це повернеться боком,
І хто ще потрапить під смертну ходу,
Тих їхніх кривавих парадів і маршів,
Де Маршали Смерті на конях блідих,
Від диму і смороду м'яса в курАжі;
І крок уже кожний, - то смертний є Гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
Крадії є Простору і Часу
І весь час водились біля нас.
Ну, а зараз тирять унітази,
Унітаз потрібен їм весь час.
Бить баклуші і точить баляси,
Це любили також повсякчас.
Та любили у нас більше красти.
Та чого не крали вони в нас?
Завжди крали долі і планиди,
А тепер ще - ліфчики й штани.
У часи, напевне, Евріпіда
Крали з храмів і богів вони.
Видно, й зараз в них немає Бога,
Ради Бога! - цим їх не спинить...
Бо душа в них темна, як барлога,
В ній тотем їх поселивсь - ведмідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
І вийшов місяць золотий
На темно-синє поле.
Я був ще вчора молодим
І всі такі ж навколо.
Всі на своїх місцях зірки,
Тримаються одвічних
Орбіт. І я, мабуть-таки
Був молодим за звичкою.
Я звик до місяця, зірок,
Коли вони постійно
Один і той же роблять крок, -
Одна і та ж картина.
Ось місяць був іще старим
І знову молодіє...
Спостерігаючи за ним,
І маю я надію, -
І хай не тіло, а душа
Відновлює із часом
Свої таємні небеса,
Виходить на початок
Окрилених надій і мрій -
І без вагань, упевнено.
Та по орбіті вже старій
Ідуть думки в затемнення.
Як зберегти їх чистоту?
Змінити точку зору?
Так, як міняють частоту,
Щоб з тим нові простори
Побачити, - і небеса
Незнані і безкрайні,
Де тайнам, як зіркам числа
Нема. Та, може, рано
Ставати на такий поріг, -
Всі обрії відкриті,
Де плутанина всіх доріг,
Що є й були на Світі,
У Путь єдину злиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Чи в Всесвіті кожнім свої є закони?
І як ми узнаєм, - де наш монастир?
Немовби, до болю усе нам знайомо, -
Гробниці і храми, святині, ікони.
Та щоб повернутись до рідного дому,
Одне є - Божественний орієнтир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Кожен розуміє Долю на свій лад,
Кожен розуміє Щастя, як уміє.
Як схрестити разом і Життя, і Мрії,
Бо Життя і Мрії мають стільки вад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Чи буду бачити я сни,
І зорі ранні весняні?
Чи будуть сльози уві сні,
Як краплі дощові рясні?
Чи буду бачити дощі
І квіти весняні вві сні,
І як під сонцем тануть дні
На сонячних листах вощин?
Чи буду бачити я сни
У снах і трави весняні,
Кульбаб галявини рясні,
Промиті небеса весни?
Чи сни побачу весняні,
Щасливі квіти під дощем?
А чи почую не гучні
Дощу я кроки, в серці щем?
А чи заплаче хтось, як я,
Побачивши мене вві сні?
Чи буде квітка весняна
Всміхатись Сонцю і мені?
Чи буде а капела бджіл
Над лугом рівним, наче стіл.
Чи спеку літа на вустах
Відчую я? Чи буде так?..
А чи відчую ще і ще
Я квітів тихий аромат
І подих вітру під дощем
На несумний і ніжний лад.
Хотілось так, - щоб снився сон, -
Над квітами небесна вись,
П'янке повітря, як крюшон,
І Сонце, сяюче до сліз,
Крізь вії Сонця, дощ сліпий,
І під чиєсь чарівне соло,
Налив у чаші квітів бджолам
Божественний, як Світ, напій!
Хотілось так, - щоб снився день
В квітковому пилку серпанка,
Щоб Світ не мучила мігрень
Від ранку раннього до ранку.
А чи побачу сон у сні,
Над квітами дощі рясні,
Почувши шепіт: "Спи, засни..."
Чи буде так? Чи будуть сни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Другу
Кожному Всевишній шанс дає і долю,
Може, й цього разу соломинку дасть.
Як би знати точно, де є Божа Воля!
Як Всевишній Промисел достеменно знать?
Та хіба не знав ти , - є Любов, є Щастя.
Хіба Бог не вказував тобі довгу Путь
На Землі просторій, на ланах квітчастих,
Щоб в житті шукати вічні сенс і суть.
Та хіба не стрітив друзів ти надійних,
І в тобі опору бачив кожен з них.
І не гірше, може, ліків чудодійних
Сила дружніх слів відвертих і простих.
Та хіба не зводив ти собі фундамент,
Дах над головою, біля вікон сад,
Ти його викохував, як дитя роками,
Щоб він квітнув щедро всі роки підряд!
Та хіба з тобою ми не йшли в колонах,
Коли Воля й Гідність - все на волоску.
І димілись древка прапорів в долонях,
Шлях перетворився в стежку завузьку.
Поперед пройшла нас вже безсмертна сотня,
А слідом за нами діти наші йшли,
Та уже чекала нас тотальна бойня,
Тільки ми не знали, - як, і де, й коли.
Та хіба без тебе обрана планида?
Чи Любов для себе ти не обирав?
На шляху твоєму чи не Бог є гідом?
Путь земну за Нього краще хто б вказав?
Як достоту знати всі путі Господні?
Як не помилитись в виборі шляху
І плоди збирати тільки першосортні,
Щоб дивитись в очі Світу без страху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Но и утром всё не так,
Нет того веселья...
В. Высоцкий
1
Что ж тревожно на душе?
Встал с ноги не с той-то?
Всё достало так уже,
Так уже настолько...
2
Всё идёт, и всё не так
И без настроения!
Не приходит всё никак
Чудное мгновение!
3
Жил мечтою, - не сбылась?
Как-то не заладилось?..
Каждый раз, и мордой в грязь!
Нашептали? Сглазили?
4
Обладает кто-то то ль
Колдовствами вуду?
Жизнь потрачена?! Так моль
Пожирает шубу.
5
Что ни делай, - всё нули...
Кто-то строит коники?
Значит порчу навели
Идолопоклонники!
6
Даже день темней чернил...
В жизни нет гармонии...
Напустили морок иль
Колдуны позорные?!
7
Кто колдует и не год,
Полный чёрной злобы,
Чёрный день пришёл бы чтоб,
Длился годы чтобы?!
8
Всё надеешься, - придёт
Чудное мгновение!
И как надо вдруг пойдёт,
Как по мановению,
9
Палочки волшебной ли,
Чей-то доброй воли
На просторах всей земли
Чудно жизнь, и более, -
10
Расцветёт во всей красе,
Как мечта желанная!
Но ответит кто за все
Козни, злодеяния?
11
И кого послать к чертям?
И к такой-то нечисти?,
Всё припомнив: "Аз воздам!
Час придёт! Ответите!
12
То ль земной, то ль Высший Суд,
Верь, не верь, - свершится,
То ли там, а то ли тут, -
Никому не скрыться!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974229
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2023
Я уже й не знаю,
що ж таке, - життя?
Сонце над полями?
Ніч над морем?
В радості і горі
душ, сердець злиття?
Чув про них я тисячі історій.
Чи то келих із шампанським?
Чи Грааль,
Тайною Вселенською наповнений?
Що ж життя? Що - поряд?
Чи небесна даль?
Те, що в серці?
Може, те, що - зовні?
Що ж життя - органіка?
Обмін речовин?
Чи у серці - Духу золоте зернятко?
У клітині кожній - БОГ живе! І ВІН
ЗАгадок одвічних загав достатньо.
Все - життя! Що - поряд
й те, що - вдалині,
Те, що бачуть очі і захмарні мрії,
В інії дерева, квіти по весні,
Снігопад і сонце, що так щедро гріє!
Чи відкрити тайну,
загадку мені?
Де той ключик золотий Надії?
І поки ще Сонце сяє в вишині,
Пожинатиму, що загодя посіяв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Я есть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
А сила знову розцвіла.
Павло Тичина
Щось в Світі відбувається не так...
Чи негатив пухлиною набряк?
Життя іде і хистко, і непевно
Віками, і роками, і щоденно.
А чи якоїсь там комети хвіст,
Земну раптово зачепивши вісь,
І спрямував життя навперекіс?
Здригаються земні й небесні сфери, -
Досягнуть, не дай Боже, апогею...
Порушилося вічне царство Геї.
Сирени виють, як в часи Гомера, -
Прокинувся вселенський вурдалак?
І Світ закляк, неначе з переляку.
Хто ж буде відливати переляк?
І є народ, що надивився всякого,
Відомий всьому світу цей народ,
Що стільки пережив страхіть, знегод...
То, може, на роду йому написано,
Самою долею, немов, судилось,
Знешкодити одвічне недомислення,
Яке по-новому активно проявилось.
Народ мій з болем з себе те вичавлював,
І з однією тільки лиш метою,
Мов до Землі обітованої, -
причалити
До Вільності й Любові Світової !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
1
Та що я такого сказав?
Раптово на мене ти визвірилась.
Та може, мені це привиділось,
Такою тебе ще не знав.
За щось за живе зачепив,
Болюче, напевне, глибинне?
Кляла ти мене безупинно.
Та чим же я так завинив?
Ти відьмою стала на час, -
Мене ти ніяк не жаліла,
Неначе Юдіф, ти б посміла
І голову знести нараз.
Не страшно, - її вже колись
Я втратив, й ніяк не жалію
І зараз ще маю надію, -
Почуєш моє: "Схаменись!
Згадай, були й радісні дні,
Коли ти мені посміхалась,
Живе, я-таки сподіваюсь,
Любов і в тобі, і в мені"
2
Чи завжди мене ти розуміла?
З перших слів тебе я розумів.
Потім розумів уже й без слів,
Бо думки читати - любе діло.
Я тебе відразу полюбив.
Та невже мене ти розлюбила?
Нас одна тримає разом сила -
(Є надія, й зараз вона діє)
Це любов, - єднає, як уміє,
Бо не втратила щасливі крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Не ты ли пошёл
на меня войной, -
Наехал
"уралами", танками,
Ракетами ты свистишь
надо мной,
Поля испоганил траками,
Ты, - давний мой друг,
однокурсник мой,
Но кто же сегодня,
однако ты?
Не ты ли бомбишь
мой город родной?
А может, ты вовсе не в курсе?
Теперь я знаю, кто ты такой,
Давнишний мой друг-однокурсник.
Ты стал для меня совсем,
как чужой,
И кто тебя перезагрузит?
Когда-то мы пили
одну на двоих,
Мы жали друг другу руки.
Ты подло ударил
меня под дых,
Пришлось мне ответить хуком.
И дети твои
стреляют в моих
Детей, а быть может и внуки.
Вопрос к тебе :
Из краёв каких,
последняя словно падлюка,
В мой дом ты запёрся
без стука?
Нам нечего было с тобой делить,
И каждый себе обгнездился.
А если б нуждался,
так уж и быть,
Последним бы я поделился.
Но я же знаю, - ты жил
не тужил,
Зачем же полез вероломно
Ты в Крым поначалу,
не тратя сил,
В Донбасс, - как тот уголовник.
А восемь лет спустя,
ты вдруг
Пустился и вовсе в тяжкие...
И кто после этого ты,
мой друг,
И как же тебя мне уважить,
Убийцу моих земляков, детей?
С своей головой
ты не дружишь!
Тамбовских волков,
кремлёвских чертей -
Ты друг! И им преданно служишь!
Мой бывший друг,
однокурсник мой,
Ты здесь не в гостях
и некстати.
Бери-ка шинель,
иди-ка домой!
Ступай себе с Богом!
И черт с тобой!
В конце-концов, иди ты к такой..!
Берёзу свою заламати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2023
Сусід лихий, - куди подітись?..
Від нього час відгородитись, -
За ним стоїть пітьма, негода...
Він може ще раз повторити, -
Напитись крові вище горла.
Він повторити ладен зАвжди
Так, щоб лилися крові ріки.
І він плював, що люди скажуть
Про нього, прямо йому в пику.
Він крові радий насмоктатись,
Весь час повторювати ладен,
Бо він без неї сили втратить
І буде дихати на ладан.
Настав, неначе, час вампірів...
Відчувши крові смак і запах,
Вони звіріють в повній мірі
І горе тим, хто в їхніх лапах.
І Світу зараз, як ніколи,
Навалу треба обламати.
Давно всім капає за комір.
І трубам скільки ще волати?
Чи їх людські не чують вуха,
Неначе, труби позамежні?
Та треба вже щосил, щодуху
Усунути пітьму безмежну.
І віриться, що це по змозі
Синам і дочкам Батьківщини, -
Їх не спинИть на півдорозі, -
І зійде Сонце України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Хтось придумав цікаву теорію, -
Став на тому бабло заробляти, -
Щоб позбутися болю і горя,
Треба міцно когось обійняти.
Обійму для початку я котика,
Хтось обійме ласкавого песика,
І не буду я більше невротиком,
І забуду про всяку агресію.
То ж давайте попарно і хором
Упроваджувати обіймашки,
Може, звичкою стане те скоро,
І я певен, - всім буде на краще.
Нас чекають обійми попереду
І в сумну, і щасливу годину.
Хто обняти наважиться нелюда?
Може, стане той нелюд людиною?
Та не буду я ризикувати
І не хочу іти я на ризик.
Буду рідних своїх обіймати,
Дорогі цілувати мармизи.
Обіймаймось! Все буде на краще!
Обіймаємось, жаль, ми не часто...
Хай всесвітні ідуть обіймашки!
ОбіймИ нас всіх, Боже, на щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
І стільки здригнулось сердець...
І Світ непомітно здригнувся...
Неначе Всесвітній кінець,
В серцях тих раптово відчувся.
І десь там, немов в Висоті,
Мелодія , начебто, чується
Й лунає над Світом усім,
Про щось сокровенне віщуючи.
Навколо лиш тиша німа...
Невже, - оце промисел Божий?
Зима, яка тепла зима,..
І день надзвичайно погожий.
Утіш моє серце, ОТЕЦЬ!
Утіш всі серця, що достойні
Побачить в тому не кінець,
Бо смутком вони переповнені!
Що ж серце? Це тільки двигун,
Підтримує лиш кровообіг?
Ні, - серце це кладізь всіх рун,
Звернутися щоб при нагоді:
"Чи це справедливо, ОТЕЦЬ?..
Чи промисел Твій незбагненний
Для наших вразливих сердець
У холоді цьому вогненному,
Де так некомфортно серцям
Буває, і біль невимовний
Пронизує їх до нестям
І біль той пала невгамовно."
І сльози навік запеклись
В кристали, - і сяють зірками.
І чутно немов, - Помолись!
Він з нами!
У серці він з нами!
P. S.
Земля, немов осиротіла;
І хтось навік осиротів.
Душа розлучена із тілом,
Щоб обрести пресвітлі крила,
І зіронька замиготіла
Іще одна серед Світів.
20 січня 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Чи буде знов Світло? Чи ні?
Над нами вогні прохолодні, -
Палають Вселенські вогні,
Жадані і богоугодні.
Чи будем щасливі? Чи ні?
Чи мусить комусь хтось світити?
І треба тобі і мені
Світ білий навік полюбити!
Чи включиться світло? Коли?
Нам треба діждатися ранку...
А ти пам'ятаєш, були
Ми якось щасливими змалку?
Вставали ми рано тоді
Весною, а більше все ж влітку.
І мрії казкові й прості
Вели нас нерідко за хвіртку.
Нас весело пес зустрічав
І сонце ясне зустрічало.
Привітно хвостом пес махав
І сонце ще не припікало.
Чекали тоді на Землі
Світанку ми, наче причастя.
Світились в душі чималі
Жадання Любові і Щастя.
І Світло було! Будуть ще
Світанки цілком нехолодні.
Блажен, хто зрання пізнає
І Світло, і тіні безодні.
Несвітлі іще Небеса,
І темно, і холодно зранку...
Та Віра в Любов не згаса, -
І це не якась забаганка.
Довіримось ми Небесам!
На Світі розвидниться знову!
Відчиниться, наче Сезам,
Нам брама до Щастя й Любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Яка бліда-бліда зима,
Мов слід від туші по щоках,
Стікають схилами дороги.
І за світанком слідом тьма...
Життя летить, збиває ноги.
Щасливий я не по літах
І розумію, що від Бога, -
І слід від туші на щоках,
На сніжних схилах і горбах
Слід незбагненної дороги.
Яка бліда навкруг зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Здвигаються зоряні штори,
Відчинені навстіж віконниці,
Ясніють туманні простори
За самі далекі околиці.
І хтось протирає ще заспані
Вологі очиці спросоння,
Та хтось вже прокинувся загодя,
А може, було то безсоння.
Комусь було треба не спати
І бути весь час насторожі.
Не "слоників" час рахувати,
А тіні підступні ворожі.
Коли ще почне там світати?..
І скупчились хмари на сході...
Всього необхідно чекати,
Від тіней підступний поготів.
Тривожні і ночі й світанки,
Коли ж-то було не тривожно,
Бо завжди активно до ранку
Біснується сила безбожна.
І треті, неначебто, півні
Її зупинить неспроможні...
Зарано ховати у піхви
Нам зброю на ранок погожий.
Ми будемо гнать скільки треба
Всю нечисть із поміччю Божою!
Нам в поміч і зоряне Небо
І шлях нам Чумацький поможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Я кажу, - не думай, спи, засни,
Може, щось і радісне присниться, -
Знову наші дочки і сини
Заживуть щасливо, як годиться.
Ти забудь на хвильку про війну,
Тихий ранок хай тобі насниться.
Поряд я, - нікуди не гайну,
Будем разом зустрічать зірницю.
Ти поспи і, може, я посплю,
Раптом нам одне і теж насниться...
Те, що любиш ти і я люблю, -
Коли сонце світить нам в обличчя,
А назустріч дочки і сини
Діточок ведуть своїх коханих,
Сняться їм казкові, світлі сни...
Все це буде пізно або рано.
Ну, а зараз спробуй все ж заснуть,
Нам з тобою ще вставати рано,
Бо дітей нам споряджати в путь
І зібрати все для них старанно
Так, щоб повернулися вони
До домівки й стрілися всі разом...
Не лишиться й сліду від війни, -
Це побачим ми одного разу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022
I
Життя промайнуло, здається, зосталось
Одне, - споглядати, як нове життя
На швидкості мимо кудись там помчалось,
А я не розгледів його до пуття.
Яким воно стане, - продвинутим, вільним?
Чи кидати буде із вікон сміття,
Не призупиняючись, і за доцільне
Не буде вважати любов, співчуття?
Хіба я не бачу сміливість і гідність,
До рідного Краю любов, біль і гнів
Життя молодого? Жертовність і відданість
Хіба не побачив я дочок, синів?
І як придивитись, - а їх же доволі;
В них потяг незламний в нелегкі часи
До Волі, до Щастя, до гідної Долі！
І Світ їх побачить у повній красі！
P. S.
Життя промайнуло, здається, - зосталось
Одне, - споглядати, як нове життя
На швидкості мимо кудись там помчалось,
І бачить найкраще своє майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
І як було добре, коли зустрічалась
На свята рідня вся, - дорослі й малі...
Та час промайнув, - і так уже сталось
Тарілок не густо у нас на столі.
Ми вдвох за столом, та коти іще з нами;
Два слова промовим, а більше мовчим;
Здебільшого ми розмовляєм з котами...
Сьогодні нас доля порадує чим?
І вранішні тіні не квапляться зникнути,
І радісні звістки поділись куди?
І мабуть, до цього не зможемо звикнути...
Мов Сонце зайшло наше в інші світи.
І може, воно там світліше, тепліше
І справді, - й найбільше потрібне комусь,
Тому, хто вітає його як найліпше.
Чи зможу я так？ Чи за справу візьмусь？
Ще зрання, коли бесперечно прочуняю,
Тебе пригощу я духм'яним чайком
Із сендвічем навіть. І серцем відчую, -
Як Сонце над нами вже сходить тайком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Дощ не вщуха, засліплюючи очі,
Розмитий горизонт, річки доріг,
Похмурі ранки, дні і темні ночі;
Десь місяць в хмарах, наче оберіг.
Дощ все іде, і вже іде невпинно...
Хто заклинає？ - Мало ще дощів！-
Щоб землю навкруги вони поглинули,
Щоб не лишилось навіть островів?
Ідуть дощі, затьмарюючи очі,
Які не хочуть бачить негатив...
Чи буде dolce vita? Де ж те dolce?
І скільки ще життя проявить див?
Чи був той Ной? На часі покоління
Розслабилось, неначе сибарит, -
Сенс згадує з трудом латинських літер,
А темна сила рушила в похід,
Яка не хоче й знати значень літер,
Що зберігають сокровенність тайн.
І сила та бездушна, підла, хитра,
І перейшла людського глузду грань.
І не вщухає дощ, немов прадавній,
Йому нема, здається перепон.
Терпіння Світу, начебто за гранню...
Який його чекає "Рубікон"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Все життя нам війна перекреслила.
Та на те вона є і війна...
І на вікнах підряд ставить хрестики, -
Розписалась на всьому вона.
Всю Країну вона охрестила,
Не втомилася ставить хрести.
І неначе вже все підкосила,
Де опори життєві хисткі.
Де ж навчилася ставити хрестики？
Де навчилась робить все під нуль,
І вести кропітку свою метрику
Незліченних снарядів і куль？
Де шукати у неї коріння？
Вилуплялась з якого яйця？
Із якого ще зілля, насіння
Виростає химера оця？
І як Кронос, дітей пожирає
І байдуже, - чужі чи свої.
Голка має кінець！.. Хто зламає
Оте жало смертельне її？
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Буде день і сонце буде ,
Тільки кави вже нема...
Лада Квіткова
Буде день, － і буде кава,
Може, вранці, як завжди.
Хтось пішов у своїх справах,
Чи наліво, може вправо,
Невідомо всеж куди...
Чи є сенс гукать: " Зажди！"
Була кава пречудова...
Не про це печалюсь я, -
В часі-просторі другому
Заблукала (вийшла з дому
І пропала) кольорова
Десь там молодість моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Единбургом хотів би гуляти,
Та і Лондоном теж би хотів,
Якби зміг мені руку подати
Вередливий той джентльмен"Хотій".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Страждальний мій край знаменитим
Тепер уже став на весь Світ.
Будинкам і долям розбитим
В скорботі ще буть скільки літ？
На вулицях давніх, знайомих
Я стріну своїх земляків,
В очах їх побачу не втому,
А долі сумні і тяжкі.
Не скінчиться діло на тому, -
В них іскорки жевріють знов...
Періоди блискавок, грому
Ущухнуть. Воскресне любов
До синього, тихого неба,
Де будуть шугать лиш птахи,
Де в радості буде потреба,
Де щезнуть, як нежить страхи.
Все ж люди в думках порахують, -
А що за душею у них？
Не раз ще себе порятують
Від спогадів щемно-сумних.
Та оберти знов набирає
Життя після всіх лихоліть,
Бо кожен в душі відчуває
Звитяжну, освітлену мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022
Століття увійшло
У стадію тотального абсурду.
Неначебто дійшло
І справді діло до Страшного суду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022
Чи Світ увесь побачив
"Українську Герніку"？
Тих "Гернік" в Україні -
довго рахувать...
Страшні полотна,
мабуть, ще не всі розвернуті？..
І скільки Світу
тих полотен виставлять？
"Пікасси" з'являться,
як буде в них потреба.
А чи достатньо пензлів,
фарби, полотна,
Щоб відобразити
все - від Землі до Неба,
Як понад Україною
розверзлася війна！
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Це не міф і це не сон,
Не якась абстракція -
Відбива охоту й дух,
Виганяє за кордон
Двоголову птицю Рух
(Спец проводить акцію)
Українська нація!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Прошумить по-осінньому вітер;
У каштанів, неначе озноб...
Та хіба я однісінький в світі,
І насправді журитися щоб.
Та є рідна душа в цьому світі, -
І здається, рідніше нема.
Прошумить по-осінньому вітер, -
Десь поблизу вже осінь сама.
Чи душа одинока одвічно,
Навіть з тими, хто стали близькі？
Хтось згадає мене і покличе,
Бо самотні, напевно, такі ж.
Душа душу, мабуть, зрозуміє, -
І чому так самотня вона？
В час вечірній, коли вже стемніє,
Як їй бути, бо знову одна？
Хіба душу я рідну не стрітив,
Де байдужість жила між людьми？
Прошумить по-осінньому вітер,
Мимохідь обійнявши крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Де ж тепер дівчина
із Маріуполя?
З нею давно вже
немає зв'язку...
Місту і їй би, -
залізного купола,
Хоч би маленьку
частину яку.
Матінко Божа,
до тебе молитви
Чи не дійшли?
Бо твої покрова
Місто не вкрили;
й жорстокої битви
Воно не уникло;
криваві жнива
Не оминули;
його і накрили:
Полум'я пекла,
задушливий дим...
Та до останнього
опір чинили
Кіборги-хлопці
запекло між тим...
Та як же безжалісно
орки лупили
По місту, будинках,
та це ж - по тобі;
По всьому, що змалечку
ти полюбила!
Земля почорніла
від болю й журби...
Я пані спитаю:
"А ви з Маріуполя？"
Можливо, вона мені
і відповість:
"Так, це моє місто, -
рідне, улюблене;
Було воно й стане
найкращим із міст！"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Как-то всё проходит мимо...
Словно на обочине, -
Вижу, как летят что силы:
Жизнь, машины, прочее...
Как же это получилось, -
Словно в одиночестве,..
Не срабатывают числа,
Всякие пророчества？
Разве, что любил я, мимо
Без меня промчалось？
Что-то невосстановимо,
Не начать сначала.
Восстанавливать не надо
Только дружбу тесную.
Я подумал, нет преграды, -
Друг звонит естественно...
Может быть и по-другому, -
Он подумал только, -
Я звоню... Тут по-любому
Сходятся настолько
Мысли, словно сразу где-то
Там реле сработало.
И на дружбу нету вето;
Безграничны квоты.
Если жизнь проходит мимо,
Вроде бы и рядом...
Другу позвонить есть стимул,
В жизни так и надо.
18. 12. 2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2022
Прошумить ще по-літньому вітер;
Промайнуло вже стільки подій...
Сліпий дощик просіяв крізь сито
Весь запас накопичений свій
На траву ще зелену, на квіти,
Що не втратили ранню красу,
Та нікуди уже не подітись,
Бо все менше і менше часу
До фіналу буяння, цвітіння...
Як завжди, швидкоплинна краса;
І хмарки сизокрилою тінню
Позашторюють всі небеса.
Та щось буде друге, як не бути,
І уступить другому все те,
Що назад уже не повернути,
А лиш в спогадах знов проросте.
Я колись дарував тобі квіти
Та і сам не згадаю коли...
Промайнуло на швидкості літо,
Ми, неначе, ніде й не були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
В Європі, як завжди, іде футбол,
А в Україні йде давно війна.
І там суддя свистить, фіксує гол,
А в нас свистить неначе Сатана.
Бо в нас вже не футбол іде давно,
Та над країною літає, мов м'ячі,
Лиш небезпечне для життя лайно,
Запущене із вражої пращі.
В свої поля ми клятих тих гравців
Не звали, - випроваджувати ж нам
Уже мерців, або напівмерців;
Збувається пророцтво - "АЗ ВОЗДАМ！"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Чути знов сирени голосіння
І дрижить повітря у тривозі.
Знов смертельне сіється насіння
По усій країні в щедрій дозі.
І навкруг вогненний коловертень...
Диригент, що вже смертельно хворий,
Так махає паличкою Смерті,
Мов схотів перевернути гори.
І коли ж припиняться Їй гімни
В супроводі блискавок і грому？
Диригента хто чи що зупинить？,
Бо навкруг, - хоч не вилазь із дому.
І уже сирени захлинаються,
Голосять, здається, безперервно...
Сподіваюсь, гіршого не станеться,
Бо втомився диригент смертельно.
Здійметься, мабуть, у пеклі паніка, -
Де іще такого пошукати？
Диригент упустить кляту паличку;
Він її не зможе вже підняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Я давно стал скромнее в желаньях,
Что из них мне осталось？, - во-первых, -
Чтоб ничто не трепало бы нервы
И никто, ни из ближних, ни дальних.
Чтобы светлой зарёй просыпаясь,
Я тебя не встревожил нечаянно;
В комплиментах вовсю рассыпаясь,
Ждали нас церемонии чайные.
Утром море у ног шелестело
И встречало нас свежей улыбкою,
Чтобы солнце в волнах, то и дело,
Золотою плескалося рыбкою.
Разве стал я в желаньях скромнее？
Только б утром всегда ожидало
То, что сердцу роднее, милее,
Как и раньше нередко бывало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958570
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2022
Багато чого ми в житті скуштували, -
Березову кашу, і редьку, і хрін;
І в їхнім смаку ми життя пізнавали
Й себе з несподіваних наче сторін.
І скільки б гіркоти в тому не траплялось,
Подякуєм Богу, що в нашім житті
Найгіршого все ж таки з нами не сталось, -
Бо завжди щось краще було на меті.
Немов провидіння завжди помагало
Нам розпізнавати найліпші смаки
Із тих, які доля нам пропонувала;
І що пам'яталися довгі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Скільки чекати відбою,
Не об'являють відбій;
Триває цілодобово
Запеклий, рішучий бій
Із мороком за виживання
Свободи і світлих ідей;
Перейдені лінії, грані
На нашій землі, як ніде,
У нашій країні страждальній;
І вся Україна - це щит
Ахілла у генеральній
Битві за весь Білий Світ！
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Любити хочеться,
як не любив ніколи,
Тендітну тишу
на освітленій землі,
Як поступово
збільшується коло
Земне й небесне.
Горизонти немалі
Душа за звичним
горизонтом помічає,..
Як квітка,
розкривається життя нове;
Легені повняться,
із ароматом чаю,
Повітрям ранку, -
день вже радісно зове
До себе в гості знов, -
він радий, як ніколи
Тебе зустріти
і сердечно обійнять;
І показати,
як іде життя навколо...
Тобі даремно він
не стане обіцять:
- Все буде добре！-
Так, і як тому не бути？
Не може буть того,
щоб якось не було？
А придивитися, -
та є щасливі люди;
І радісно, -
що їх росте й росте число.
І діти з нами поряд
бавляться, сміються...
І ми, можливо, теж
не будемо сумні...
Та щастя нам ніхто
не принесе на блюдці,
Поки його
ми не здобудемо самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Де невпинно протікає Стікс-ріка,
Пан Геннадій недаремно там чека
Всіх, хто Харків його рідний руйнував,
(Він би кожного упевнено впізнав)
Щоб навішати усім таких
пі＊дюль！
Ну, а потім вже помножити
на нуль！
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Війна прийшла
до нашого порогу,
На кожному
порозі вже вона.
Мені здавалося, -
далеко йде війна, -
Вона ж усю вже Україну
накривала,
Та на очах була,
неначе пелена;
І серце бід страшних
не відчувало.
Ось-ось припиняться,
здавалося мені,
На сході, там у нас
і обстріли, і постріли;
Війна, - десь там,..
а на війні, як на війні...
Не думав, що в болячки
може буть загострення
Таке, що стане боляче
нестерпно всім
І буде вже для всіх
загрозою смертельною.
У чистім небі,
наче пролунає грім;
І стане вся земля
пекельною пательнею.
Мені здалося,
що настав армагеддон
Не тільки для землі моєї
і народу,
Коли навала переїхала
кордон,
Зламавши віроломно
всі людські угоди.
Зламавши все,
що накопичував
весь Світ, -
Поняття про добро, про честь,
про совість й гідність...
Причетний же до цього
лиш плюгавий дід,
Та може, хтось іще,
в якого з ним
спорідненість?
Чи розхитає Світ,
щоб розверзався ґрунт,
І так, щоб все живе
до смерті нажахалося?..
Коли гігантом
хоче стати ліліпут, -
Чи може, ще якийсь там навіжений дон?
Тоді гряде, як судний день, армагеддон?!
Світ не допустить,
Щоб подібне сталося!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Светлане
Отчуждённой казаться и строгой
Всё-таки ты не сумела.
За домами шумела дорога;
Чья-то жизнь возле нас шумела.
И тогда временами казалось, -
Море чуть слышно шумело...
Нашей памяти это касалось, -
Море было на самом деле.
Я уверен, что ты не забыла,
Ты вспомнила и не напрасно,
Как шумят тополя, значит было
У нас всё с тобою прекрасно.
Разве мне показалось?, - Ты вспомнила
О море, что за тополями
Поджидало нас полусонными
Колыбельными голосами.
И, как-будто бы лёгкими тенями,
Растворялись вдали каравеллы
И за ними следы белопенные
Уходили в другие пределы.
Всё у нас поменяется в корне, -
Мне почудилось на мгновение;
И что жизнь перед нами, как море,
Прекрасная на удивление.
Мне на миг показалось, - остыла
Обида твоя окончательно...
Нам море дышало в затылок...
Мы вернёмся к нему обязательно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2022
Тримається рідний мій Харків!
Залізних нема куполів.
І кожного дня він відхаркує
Із кров'ю зненависть і гнів.
З тривогою в місті чекають
Прильоту залізних пташок
Коли ж вони спів починають,
Нема вже хороших думок.
І місто звикає до всякого, -
"Сусід" уже зовсім здурів.
І ми споряджаєм з "подякою"
Своїх красномовних послів.
І як себе вести з безумцем,
Бо він не сприймає вже слів, -
Який ще тут доказ, презумпція, -
Бо той вже вкінець одурів.
І поки пташки прилітають,
Спокою нема ні на час.
І місто пташок посилає
У слід "кораблю" кожний раз.
І місто страждальне бажає
Поставить надійний замок
Такий, щоб ніяка вже зграя
Не влізла до нас, не дай Бог.
Ні щастя, ні долі щоденно
Не зичим "сусідам" таким.
До них, - ні жалю, ні прощення
Нема, - і мабуть, навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Хто не хоче дотику відчути Неба;
Дотику Любові супер-ніжної?
Хто тією ніжністю погребує
У часи жорстокості залізної?
Хто не любить зустрічати Сонця-Феба?
То хіба, душа пустопорожня...
Хто не хоче сонячного Неба;
І життя осяйне не обожнює?
Хто пітьмі підступній зовсім не перечить
І захоче жити із пітьмою;
І зваливши всі гріхи на плечі,
Дихати повітрям мезозою?
Хто війну сприймає, - наче так і треба,
Усмішкою ворога привітить?
Хто не хоче золотого Неба, -
То йому нічого вже не світить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Вибач, брате, що тебе не спас,
Бо мене добряче зачепило.
Наші браття будуть вже без нас
Цих падлюк гамселити щосили.
Вибач, друже, що тобі не зміг
Хоч якусь надати допомогу,
Бо відчув, - не відчуваю ніг...
Вже без них я вижив, слава Богу.
Слава нашим хлопцям й медбратам
І сестричкам, - витягли із пекла.
Цим падлюкам мало: "Аз воздам!", -
Наші хлопці жарять їх запекло.
Як я чув, що не знайшли тебе;
Я не вірю, що тебе покинули.
Та в душі чомусь весь час шкребе, -
До твоєї не прийти могили.
Поки я живий, - безсмертя є.
Господи, врятуй ти наші душі!
І ніщо мене вже не уб'є, -
Бо тебе я пам'ятати мушу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Все небо затягнуте над Україною
І хмари свинцеві на весь горизонт.
В театрах війни усі двері розчинені, -
І вийшов до рампи якийсь "Корнішон".
У нього є ручки тонкі, але довгі, -
До всіх Він дістане, хто любить його;
І хоче для них безумовної долі,
Він хоче завжди і того, і сього.
Та хоче найбільше, щоб люди жахались,
І від споглядання нестерпних картин,
Щоб всі ціпеніли і вже не пручались;
І не розгинали напружених спин,
Щоб душі зомлілі сховались у мушлі
Мовчання і жаху, і вже ні чічірк.
Не зможе ніхто врятувати ті душі,
Коли вже поставить тавро своє Звір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Хіба такого я хотів життя,
Щоб слухати удень, вночі сирени？
Читати у смартфоні, що летять
Не гуси, не лелеки з Ойкумени, -
І не одні, не раз уже летять
Пташки , нафаршировані пекельним
Вогнем, - не тільки по моє життя ,
Й землі моєї і народу паралельно.
Хіба я на таке життя чекав
Для рідних і для себе, для країни,
Щоб бачити у сполохах заграв
Міста і села рідні, - їх руїни？
Хіба я думав про життя таке,
Не мав і гадки, що так обернеться, -
Життя порушить , те смертельне і бридке,
Й воліє дотягнутися до серця
Країни, рідної землі, - до всіх
Одразу, сплюндрувавши все, що можна,
І наробити стільки незліченних лих,
Так , щоб було на щось нелюдське схоже.
І хто із нас бажав життя таке
Побачити, яке ми бачим зараз？
Все, що було нам рідне і близьке, -
Ледь жевріє серед руїн і згарищ.
Побачим ми, - повернеться життя
До міст, до сіл, до кожної домівки;
До рідних гнізд лелеки прилетять;
І буде Мир, і буде Щастя, і не тільки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
1
Україні не до сміху,
Нічому радіти майже, -
Звідусюди лізе лихо,
Розповзлася сила вража.
Здичавілі і первісні,
Начебто жахи воскресли.
Над землею тьма нависла...
Почалося, - крига скресла.
Танки йшли по Україні,
"Урагани", "сонцепьоки",
Ззаду "бучі" і "ірпіні"
Залишались крок за кроком.
Розповзлись по Україні
Камуфляжні довгі змії.
Сонце палить, вітер виє,
В небі диму чорні шиї.
Пляски Вітта,.. "ТА" ж косою
На всі боки розмахалась...
І кривавою росою
Україна умивалась.
2
Шифрувалися секрети
На старих зотлілих мапах.
І ховалися скелети
Загодя у темних шафах.
Розбігались жадні очі,
Лізли із орбіт від жаху.
Злочин налізав на злочин,
Вгамувати свою спрагу.
Простяглися довгі руки
Дотягнутися до всього.
Розлітались всюди круки,
Залишаючись надовго.
Хто закриє жадні очі,
Хто вкоротить довгі руки,
Як не наші мужні хлопці
За всі наші сльози й муки,
За сплюндровану країну,
За людей, дітей невинних ?!
Стане батько поряд з сином, -
Слава, слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Їде зомбі на трамваї,
На машині і в метро,
Та про те іще не знає,
Що давно уже ніхто.
Зомбі їде на "Уралі",
БТР він осідлав,
А, що то останнє раллі,
Ще про те ніхто не знав.
Зомбі в небі пролітає
І не думає про смерть,
Що його кінець летальний,-
Прямо в пекло шкереберть.
В зомбі є наказ - на захід
Цілити "буран" і "смерч",
Та не знає, - вже є запис
До Кобзона на концерт.
Зомбі вирячився в телік
І радіє, - острів наш
Та не знає, - перемеле
Молох і його на фарш.
Зомбі множаться, як клони,
Зомбі-зет і зомбі-ві,
Зомбі-змій повзе в колоні,
Хоче хліба на крові.
Зомбі-драко лізе в драку,
Пре на нас з усіх сторін.
Будем гнать його під сраку,
Ще про те не знає він.
Від життя він всіх рятує,
Де загрожує життя.
Та не знає, що прямує
"Родіна" у небуття.
І червону кнопку тому,
Як зіницю береже.
Завмирає світ від того, -
Чи нажме, чи не нажме？
Шкуру він Левіафана
Приміряв уже не раз.
Є у зомбі мегаплани -
Світ лякати повсякчас.
І веде кривавий танок
Зомбі стільки вже століть...
Боже, дай хоч наостанок,
Хоч на мить йому прозріть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022