Рунельо Вахейко

Сторінки (5/403):  « 1 2 3 4 5 »

ЧОМУ

Чому  поліз  він  в  пазурі,  
Чи  був  то  подвиг  необачний?  
Бісився  той  від  нетерплячки,  
Хотів  напитись  крові  смачно  
До  перших  півнів,  до  зорі.  

Хто  роздуває  пузирі,
Ти  знав,  наруги  і  облуди  ,  
Закон  німий,  підступні  судді...  
Ти  бачив,  що  з  тобою  буде,  
Коли  полізеш  в  пазурі  ?

Поліз  із  головою  чом  
В  цупке,  огидне  павутиння,
Які  на  те  були  причини.  -
Той  поміняв  свою  личину  :
Був  упирем,  став  павуком?  

А  що  смачніше  -  муха,  джміль?  
Той  знається  в  делікатесах,  
Від  жертв  кайфує  і  процеса.
І  щоб  справляти  чорну  месу,  
Де  взять  ще  жертву  і  звідкіль?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024


ТОЙ, ЩО

Той,  що  удосталь  накачаний  ботоксом,  
Жовчу  і  кров'ю  насильника,  вбивці,  
Вихлипом  пороху,  подихом  криці,  
Красної  площі  пилюкою,  гімнами,  
Не  заморочує  звивини  кодексом  
Совісті,  честі,  вірності,  гідності,  
Те,  що  зазвичай  людині  властиво.  

Мізки  плекає  первісно  цнотливі
Той,  що  накачаний  газом  болотним,
Сумішшю  шламу,  брехнею  блювотною,  
Мрячним  туманом  ілюзій  і  марень,  
Смородом  смертним  бридких  буцегарень,
Що  викликає  відразу  в  людині.

Ні  на  хвилину  не  знає  зупину
Той,  що  весь  повен  падучою  піною,  
Марить,  постійно  скликаючи  тіні,  
Всіх  потойбічних  нічних  нищебродів,  
Фата  моргану  вождя  всіх  народів,  
Фюрера  привид  і  дуче  примару,  -
Мріє  про  повну  картину  кошмару,  
Щоб  небо,  земля  і  води  війною  
Наскрізь  пропахли  і  шламом,  золою  
Засипало  очі,  і  так  вже  незрячі,  
Всім  поголовно  трупам  ходячим,
Втягнути  все  людство  у  вир  безнадії  -
І  денно,  і  нощно  про  це  його  мрії,  -
Лиш  чорна  діра  його  душу  зігріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024


"ГУМОР" РЕКЛАМА

Запальна,  як  тарантелла  ,  
Любить  мама  моцареллу
І  співати  акапельно.  
Спритний,  сильний,  як  Тарзан,  
Любить  папа  пармезан
І  вареників  казан.  

Розійшлись  в  смаках,  -  не  дивно  ,
В  кожного  свої  смаки,
Це  дається  всім  взнаки.  
В  світі  все  ж  таки  є  диво,  -
Світле  й  темне  свіже  ПИВО,  -
Всіх  єднає  залюбки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024


"ГУМОР" ЇДЕ ЗОМБІ НА ТРАМВАЇ

Їде  зомбі  на  трамваї,
На  машині  і  в  метро,
Та  про  те  іще  не  знає,
Що  давно  уже  ніхто.

Зомбі  їде  на  "Уралі",
БТР  він  осідлав,
А,  що  то  останнє  раллі,
Ще  про  те  ніхто  не  знав.

Зомбі  в  небі  пролітає
І  не  думає  про  смерть,
Що  його  кінець  летальний,-
Прямо  в  пекло  шкереберть.

В  зомбі  є  наказ  -  на  захід
Цілити  "буран"  і  "смерч",
Та  не  знає,  -  вже  є  запис
До  Кобзона  на  концерт.

Зомбі  вирячився  в  телік
І  радіє,  -  острів  наш
Та  не  знає,  -  перемеле
Молох  і  його  на  фарш.

Зомбі  множаться,  як  клони,
Зомбі-зет  і  зомбі-ві,
Зомбі-змій  повзе  в  колоні,
Хоче  хліба  на  крові.

Зомбі-драко  лізе  в  драку,
Пре  на  нас  з  усіх  сторін.
Будем  гнать  його  під  сраку,
Ще  про  те  не  знає  він.

Від  життя  він  всіх  рятує,
Де  загрожує  життя.
Та  не  знає,  що  прямує
"Родіна"  у  небуття.

І  червону  кнопку  тому,
Як  зіницю  береже.
Завмирає  світ  від  того,  -
Чи  нажме,  чи  не  нажме?

Шкуру  він  Левіафана
Приміряв  уже  не  раз.
Є  у  зомбі  мегаплани  -
Світ  лякати  повсякчас.

І  веде  кривавий  танок
Зомбі  стільки  вже  століть...
Боже,  дай  хоч  наостанок,
Хоч  на  мить  йому  прозріть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024


"ГУМОР" QUOUSQUE TANDEM! (Памфлет)

Я  не  хочу  в  эСэСэСэР,
Я  не  хочу  туда  обратно.
Там  к  коммунизму  паровоз
Летел  что  силы  под  откос;
Там  рьяно  Вова-пионер
На  верность  Ильичу  дал  клятву;
Я  не  хочу  туда  обратно.

Частично  клятве  верен  той,
Пройдя  уверенно  застой,
подрос  тот  мальчик  непростой,
и  вскоре,  выйдя  из  народа,
он  на  развалинах  свободы,
российский  мир  устроил  свой.

Он  в  правоте  своей  уверен;
И  подтянув  страну  к  себе
От  края  к  краю  в  полной  мере,
Её  уставами  поверил,
Параграфами  КГБ.
Он  рос,  крепчая  год  от  года,
И  незаметно  так  дорос,
Почти  что  до  отца  народов;
Да  что  там!  он  ─  всемирный  босс!

И  ложь,  и  лесть  ─  его  опора;
Льстецы  (их  тьмы,  и  тьмы,  и  тьмы)
Поют  осанну  дружно  хором;
Кто  тенорком,  кто  баритоном,
Баском,  но  все  ─  фальцетами.
Не  кротким  вырос  наш  сосед,
Питомец  северной  пальмиры,
Готовя  в  путь  орду  ракет,
Он  кратко  говорит  о  мире.

Бессменный  россиян  кумир,
Как-будто  бы  он  гроб  Господень,
И  не  взирая  на  расходы,
Спасает  русским  миром  мир.
Фантомы,  не  фантомы,  вроде,  ─
Везде  провидит  русский  мир;
Стволами  мирными  мортир
Грозит  соседним  он  народам,
Готовя  им  кровавый  пир.  
                                                                                   
А  с  незапамятного  года,
Та  клятва  верности  его
Проклятьем  стала  для  народа
Родного  края  моего.
Ему  подумать  недосуг
О  дружбе,  ─  как  её  не  стало…
Порочный  замыкает  круг,
Гремя  огнём,  сверкая  сталью.
И  не  для  братских  мирных  уз,
Не  ради  дружеских  объятий,
На  нас  свои  он  гонит  рати,  ─
Ему  мерещится  Союз.

И  кстати,  заявляет  он
Для  прессы,  как  и  для  ООН:
─Не  при  делах  со  всех  сторон…─
Картину  маслом  он  такую
Рисует,  всех  уверив  в  том:
Мол,  сами  мы  с  собой  воюем
И  сами  мы  себя  сечём,
А  он  здесь  вовсе  не  при  чём.

Устроил  мир  он  свой  на  страхе,
Там  мудростью  никак  не  пахнет.
Нет,  чтобы  как-то  проявить,
Пусть  дружбы  видимую  каплю
И  мы  б  сказали,  может  быть:
─  Мы  мирно  можем  с  вами  жить,
Но  уберите  ваши  грабли
И  в  наш  не  лезьте  огород.  ─
Но  у  него  другой  подход
И  так  уже  который  год.

А  что  ж  народ  российский?  Прёт
Его  от  спеси  и  величия,
Распухшие  до  неприличия;
Затылки  чешет  всякий  час:
─  А  чё  никто  не  любит  нас?  ─



P.  S.
 
QUOUSQUE  TANDEM!
                                                                                  И  доколе
Испытывать  терпенье  наше
Он  будет.  Всё  же  в  нашей  воле
Сказать:  ─  Гудбай,  Рассея-Раша!  ─
 

Примечание:
QUOUSQUE  TANDEM!    [  квоуʹсквэ    таʹндэм  >
                                                                                      До  каких  же  пор,  наконец!


2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024


"ГУМОР" ТРИ ГРАЦІЇ

В  1959  році  до  Москви
прилітали  моделі  від
Діора  для  показу  мод.  
А  потім  влаштували  
прогулянку  на  москві  

Три  грації  гуляли  по  москві,  
Столиця  дивувалась  граціям.  
Якась  іншопланетна  нація  
З'явилася  зненацька  візаві.  

На  хвильку  прочинилася  "завіса",-
І  залетіли  сяючі  зірки  
З  далекої  галактики  первісної,  
А  там  життя,  і  все  там  навпаки.  

З  якого  це  сузір'я  екіпаж,  -
Місцеве  плем'я  вилупило  беньки  -
По  вулицях  і    вільно  отак  швендяють  
Чарівні  привиди,  -  фантом,  міраж?  

І  в  головах  у  всіх  переворот,  -
І  звідки  ці  з'явилися  опудала?  
Упали  з  неба  і  шукають  Гудвіна?  
І  хочуть  збунтувати  весь  народ?  

Оголене  відверто  дещо  в  них,  
У  шляпах  чудернацьких,  як  поганки.  
Оце  події  із  самого  ранку,  -
Та  хто  ж  дозволив  випустить  таких.  

Моделі  прилетіли  від  Діора,  
На  фей  що  схожі,  -  чарівних  комах.  
Навколо  них  кружляла  ціла  свора
Здивованих  місцевих  сіромах.  

І  запахом  якимсь  було  наповнене  
Повітря,  до  нестерпності  під  час.  
І  погляди  ліпились  до  оголених  
Плечей  і  рук,  і  сяючих  прикрас.  

Юрба  дивилась  з  захватом  й  осудою:
А  що  за  шествіє  небачене  таке!  
І  кашляла  юрба,  мов  від  простуди.
Давно  пора  вже  слать  комюніке!  

А  чим  же  закінчився  той  вояж?  
Мовчання  тільки,  до  сьогодні  аж.  
Учився  Світ  робити  макіяж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024


"ГУМОР" ТА, ЩО НАДИХАЄ

Повний  кошик  яблук,  ще  й  -  в  руці.
І  кого  чекає  подарунок?
Може,  хтось  отрима  поцілунок,
А  комусь  дістануться  синці.

Яблука  звабливі,  як  вуста.
Яблука  спокуси,  чи  незгоди?
Зможе  все  зробити  з  ким  завгодно
Посмішка,  -  що  квітка  розквіта.

Ореол,  -  крислатий  капелюх,
Муза,  -  чарівна  царівна!
Це  ж  вона!,  яка  постійно
Надиха  поетів,  відганяє  мух!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024


"ГУМОР" ОБІЙМИ

Хтось  придумав  цікаву  теорію,  -
Став  на  тому  бабло  заробляти,  -
Щоб  позбутися  болю  і  горя,
Треба  міцно  когось  обійняти.

Обійму  для  початку  я  котика,
Хтось  обійме  ласкавого  песика,
І  не  буду  я  більше  невротиком,
І  забуду  про  всяку  агресію.

То  ж  давайте  попарно  і  хором
Упроваджувати  обіймашки,
Може,  звичкою  стане  те  скоро,
І  я  певен,  -  всім  буде  на  краще.

Нас  чекають  обійми  попереду
І  в  сумну,  і  щасливу  годину.
Хто  обняти  наважиться  нелюда?
Може,  стане  той  нелюд  людиною?

Та  не  буду  я  ризикувати
І  не  хочу  іти  я  на  ризик.
Буду  рідних  своїх  обіймати,
Дорогі  цілувати  мармизи.

Обіймаймось!  Все  буде  на  краще!
Обіймаємось,  жаль,  ми  не  часто...
Хай  всесвітні  ідуть  обіймашки!
ОбіймИ  нас  всіх,  Боже,  на  щастя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


"ГУМОР" ОБС (Одна Бабця Сказала)

ОБС  працює  безкоштовно
І  новини-блискавки  летять.
Вибухають  мізки,  як  бавовна;
І  цього  в  ОБСу  не  віднять.

Є  мережі  -  бренди  інтернету,
Є  іще  надійніший  зв'язок.
Обплели  мережі  всю  планету,  -
Ні  гу-гу...  ОБС  -  не  замовк!

Техніка  буває  безнадійною
У  період  катастроф  і  війн.
І  у  Світі  є  одна  надія  -
ОБС  зв'язок  тримає  свій.

До  кінця  не  віриться  в  прогреси,
Спалах  з  Сонця  до  Землі  примчить,
Замовчать  на  ній  усі  процеси,
ОБС  ніяк  не  замовчить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


"ГУМОР" ЗАКОН ТЯЖІННЯ

Пішов  під  яблуню  поспати,  
Щоб  від  наук  не  з'їхав  дах,
І  не  успів  ще  задрімати,  
Тут  яблуко  у  лоба,  -  бах!  

Все  те,  що  діється,  -  на  краще!  
І  хтось  там,  щоби  не  казав.  
Приліг  під  яблуню  ледащо,  
А  там  закон  тяжіння  ждав.  

Так  Ньютон  Ньютоном  і  став.  
Ловити  вчасно  треба  ґав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


"ГУМОР" КРАБИ І ГРИБИ

Підем  на  берег  океану  
Збирати  крабів,  як  гриби.  

(Пародія)  
Крабів  важко  відшукать,  
Не  пірнувши  в  воду,  
Краще  вже  гриби  збирать
Підем  на  природу.  

На  човні  весь  час  гриби,  -
Де  знайти  тих  крабів?  
А  у  лісі  нам  гриби  
Будуть  дуже  раді.  

Стануть  шляпками  махать,  
Це  не  те  що  клешні  
Краби  вміють  виставлять,  
Бо  ми  нетутешні.  

Десь  ховаються  на  дні  
Краби  в  океані.  
До  смаку  тобі  й  мені  
Все  ж  гриби  в  сметані!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


"ГУМОР" ПІСНЯ ПРО ПАТРОНА

Куди  подівся  пес  Патрон?  
Його  нема  на  сайтах.  
У  рейтингах  він  чемпіон,
Відомий  був,  -  згадайте!  

І  що  актор  там,  чи  співак,  
І  навіть,  президенти,  
В  важливих  справах  був  мастак,  
IQ  інтелігента.  

У  мери  навіть  він  збиравсь,  
Десь  майже  розписався,  
Та  він  із  долею  не  гравсь,  
Спокусі  не  піддався.  

Йому  іще  й  які  пісні  
Співалися  запоєм!  
І  так  хотілося  мені  
Погладити  героя.  

Хотілось  б  знать,  -  де  ж  зараз  він?  
А  чи  живий,  здоровий?  
Як  передати  мій  уклін,  
Його  побачить  знову?  

Не  дай-то  Боже,  щось  таке  
З  ним  сталось  випадково,  
Його  заняття  нелегке  
І  служба  пресурова.  

Я  сподіваюсь,  -  добре  все,  
Щодня  благополучно  
Військову  службу  він  несе  
І  сповіщає  гучно,  

Де  небезпека,  негаразд,  
Життю  комусь  загроза,  
Він  вчасно  голос  свій  подасть,  -
По-іншому  не  може.  

А  я  ж  то  знаю,  -  мирний  він,  
З  котами,  навіть,  дружить.  
Чи  в  нього  вже  солідний  чин,  
В  верхах  високих  служить,

Заради  світлої  мети  
Старається  він  дуже!  
Та  нагадай  про  себе  ти  
І  відгукнися,  друже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024


"Гумор" МОЄ КОШЕНЯТКО

Моє  кошенятко  голодне,  
Воно  увесь  час  хоче  їсти,  
Поїсть,  -  і  відразу  нашкоде  
В  якомусь  таємному  місці.  

І  кішка  моя  теж  голодна,  
І  плутається  під  ногами,  
І  їсть  вона  все,  що  завгодно,
Викрикує  голосно  гами.  

Мій  кіт  хоче  їсти  і  їсти  
І  мітить  підряд  все  навколо.
Йому  не  сидиться  на  місці,  -
Накручує  коло  за  колом.  

А  хто  ще  у  нас  тут  голодний,
Ні  крихти  не  ївши  насправді?
І  як  же  знайти  головного,
Хто  зможе  сказати  всю  правду?  

Та  дещо  існує  незримо,  
Невидиме  оку  простому,  -
Каструлями,  кришками  грима,  
Не  хоче  виходити  з  дому.  

І  що  там  на  кухні  за  крики?  
Якісь  барабашки  неначе.  
Знов  тихо,  -  щось  знову  принишкло...  
Та  я  до  усього  вже  звиклий,  -
Спіймаю  когось  на  гарячому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024


"Гумор" НОВИЙ ГІБРИД

Який  у  вірусів  з'явився  вид?
І,  як  завжди,  питання  гостре.
Проклюнувся  новий  гібрид  -
Чиновника  і  бізнес-  монстра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024


"ГУМОР" ЗИМНЯЯ ЗАРИСОВКА

Вот  день  за  окном  и  зима  там  кругом.
  Вот  дворник  шагает  с  метлой  и  ведром  –
То  скипетр,  державу  он  держит  в  руках.
На  кошек,  собак  нагоняет  он  страх.
Горит  мандарина  на  нём  кожура.
Смести  он  намерен  весь  снег  со  двора.

Он  бодро  берётся  за  дело  с  утра,
Он  верен  законам  метлы  и  ведра.
И  тут  же  сметает  он  чьи-то  следы,
И  взмахи  его  и  смелы,  и  тверды.
И  временно  ставши  он  буквою  «ЗЮ»,
Вот  чью-то  сметает  дорогу,  стезю.

И  вместо  следов  зачернеет  асфальт,
И,  кажется,  дворник  всему  тому  рад.    
Чернеет  асфальт  в  очертаньях  двора,
И  снега  растёт,  вырастает  гора.
Закон  воплотил  он  ведра  и  метлы  –
Как  черный  квадрат,  –  двор  чернее  смолы.

Возможно,  что  дети  к  горе  той  придут,
И  снежную  бабу,  смеясь,  возведут,
Ей  радостно  вручат  ведро  и  метлу;
Грозить  она  дворнику  станет  тому,
Который  следы  все  возьмёт,  и  сметёт,  
Возможно,  что  даже  на  годы  вперёд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2024


"Гумор" У КОНКУРСІ

У  конкурсі  на  жарти,  байки,
Забуду  вчасно  про  журбу,
А  щоб  тримати  чесну  марку,-
На  лайки  друзям  всім  табу.
Як  тут  не  перейти  межу?  
І  я  собі  поставлю  лайки,  
Бо  сам  з  собою  не  дружу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024


"Гумор" МІФ ПРО КОРУПЦІЮ АБО ВІЛЬНА БОРОТЬБА

Як  той  Ахілл,  що  кликав  Гектора,  -  на  поєдинок  
Ти  викликав  Корупцію  в  тяжку  годину.  
Жіноча  стать  її  все  ж  не  завадила  тобі,  
Ти  намір  мав  один  -  перемогти  у  боротьбі.  
Рішучість  й  чесність  -  то  твої  і  зброя  й  лати.
Хто  ж  з  нею  ще  на  боротьбу  таку  був  здатен?  

Щось  раптом  сталося  страшне,    сміливий  сину  ?!
Ми  бачимо  не  Репіна,  -  таку  собі  картину  :
Де  та  ж  Корупція  поставила  тебе  в  партер!  
Скажи,  що  думати  і  що  робити  нам  тепер?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024


ПЛАЧ О КОТЕ СЕМЁНЕ

Был  кот,  тут  что  ни  говори,  -
Какой  был  кот!  
Ушёл  он,  как  Экзюпери,
Ушёл  в  полёт.  
Через  заснеженный  балкон  
Цепочкой  след...  
Ну,  вот  сейчас,  вот  здесь  бы  он!
Был  кот  -  да  нет.  
Мы  под  балконом  и  окрест  
Прошли  чуть  свет.  
Куда  девался  кот?!    Бог  весть!
Был  кот,  -  да  нет.  
Привыкли  мы  уже  к  нему  
За  столько  лет.  
Ну  как  тут  рассказать  кому,  
Что  был,  -  да  нет.  
Скрёб  лапой  сильною  он  дверь  -
Даёшь  балкон!  
О,  где  же,  где  же  ты  теперь  
Наш  кот  Семён?!  

Зима  2005г.

Автор  :  Стряпан  Николай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2024


ВДОХНОВЕНИЕ

Забрезжит  вдруг,  забьётся  в  подсознаньи,  
В  душе  промчится  быстрый  холодок,  -
И  замираешь  в  тёмном  ожиданьи  -
Что?  -  настоящий  стих  или  стишок?  

Вперёд,  назад,  беги  по  кругу  снова,  
Лети,  душа  моя,  кружись,  кружись!
И,  кажется,  сейчас  снесу  я  слово,
Как  курица  яйцо,  в  котором  дремлет  жизнь.


Автор:  Стряпан  Николай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2024


ВРЕМЯ ВСЁ ТОРОПИТСЯ

Время  всё  торопиться,  стремится,  
Гасит  все  мечты.  
Оплывают  и  теряют  лица  
Прежние  черты.  

Холодеют  и  черствеют  души  -
Не  хватает  слов.  
И  увы!  -  не  слышат  больше  уши  
Всех  полутонов.  

И  прессуются  в  одно  мгновенье  
Вехи  всех  времён  и  числ.  
Бьётся  разум  мой  в  силках  смятенья  -
Где  же,  в  чём  же  смысл?  


Автор  :  Стряпан  Николай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2024


СОЛНЕЧНЫЙ ДЕНЬ

Где  остался  тот  солнечный  день,  
Сквозь  который  я  шёл  молодой?!  
Мне  махала  ветвями  сирень,  
Надо  мной  -  свод  небес  голубой.  

Блики  солнца  ласкали  меня,  
Свежесть  веяла  майского  дня.  
Сколько  было  восторга  в  груди!  -
Жизнь  была  всё  ещё  впереди.  

Жизнь  прошла.  Из  ошибок  и  бед  
Так  нелепо  сложилась  она.  
И  не  тот  уже  солнечный  свет  
И  не  та  уж  небес  глубина.  

И  невесел  мой  ныне  денёк  
И  совсем  недалёк  уж  порог,  
За  который  шагнуть  -  и  не  быть.  
Только  прежде  всё  надо  допить.  

2006г.

Автор  :  Стряпан  Николай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006354
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2024


ДАЧА ПОСЛЕ ЗИМЫ

Такая  ранняя  весна!  -
Такой  осенний  блеклый  свет.  
И  не  откликнется  луна  
В  деревьях  голых  мне  в  ответ.  

А  прошлогодняя  листва  
И  прошлогодняя  трава  
Так  потрясающе  мертва!  
Холодный  хилый  ветерок  
Её  расшевелить  не  смог...  

Сырая  в  доме  тишина,  
Пейзаж  унылый  из  окна,  -
Полузасохший  абрикос  
Торчит  покойником  
И  трупы  прошлогодних  ос  
На  подоконнике.  

И  я  торчу  таким  чужим  
Пространству  этому,  
Когда-то  так  теплом  моим  
О!  Как  согретому!  

Ужель  она  уже  пришла  -
Весна  без  моего  тепла?  


2007г.

Автор  :  Стряпан  Николай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006269
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2024


ПОРА

"Пора!"  -  сказал  поэт  -  "Душа  покоя  просит".
И  у  меня  чуток  осталось  бытия.  А  я?  
Куда  меня  уже  сейчас  уносит  
По  Лете  вниз,  какие  там  края?  

И  что  увижу  я,  услышу  и  узнаю?
Какие  истины  откроются  мне  вдруг?  
Достоин  буду  их  иль  оплошаю  
И  тьма  тогда  разверзнется  вокруг?  

И  только  стон  лишь,  да  зубовный  скрежет  
Ту  тьму  густую,  как  болотный  ил,  
С  проклятьями  вдруг  иногда  прорежет...  
О,  сколько  тех,  кто  недостойно  жил  !

Видать,  и  мне  местечко  там  готово  
И  скоро  тьма  и  мой  услышит  стон.  
Ну  что  ж,  ни  здесь  ни  там  ничто  ново.  
Пора,  пора...  Эй,  подавай,  Харон!


Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006225
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2024


ПИТАННЯ, ПИТАННЯ, ПИТАННЯ…

Чи  він  і  зараз  вправно  грає  на  роялі?  
На  сцені,  як  на  фронті,  знов  "бесперемен"?
Чи  той  гравець  він?  І  успішний  шоумен?  
Що  стане  з  нами,  з  Україною  надалі  -  
Побачимо?    І  скільки  ще  на  тім  роялі  
Він  буде  грать,  а  з  ним  разом  і  п'ятичлен?!

               Чи  зміниться  на  краще  щось  в  якийсь  момент?
               Чи  ще  ховається  в  кущах  той  інструмент?    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024


НАРЕШТІ

Блаженний,  хто  відвідав  світ
У  рокові  його  хвилини,  
Запрошенний  він  всеблагими,
Як  співрозмовник  на  обід.  

Блажен,  кто  посетил  сей  мир  
В  его  минуты  роковые.  
Его  призвали  всеблагие
Как  собеседника  на  пир.  
                                Фёдор  Тютчев  

Нарешті  ти  з'явилась,  Муза,  
Щоб  не  зникати  вже  нікуди,  
Коли  війна  по  всій  окрузі  
Завила  вмить  на  повні  груди.
Нас  знищить  хочуть  вражі  "друзі".

Немов  ввірвався  лютий  холод,  
Морозить  душі,  все  навколо.
Не  всі  тепер  під  Богом  ходять.
А  є  смертельні  хороводи,  -
Втягнув  антихрист  в  своє  коло  
Тьму  душ  нечистих.  Легіони  
Їх  розвертаються  у  марші.  

Ніхто  не  може  буть  стороннім.  
Нема  середин,  не  інакше,  
Бо  розділились  Тьма  і  Світло.  
Не  пізно  ще,  поки  не  пізно!  
Потрібно  згуртуватись  Світу  
І  зупинити  тьму  зловісну!  

Ось  чому  ти  з'явилась,  Муза,  
Коли  навколо  сутеніло,
З  тим,  щоб  вказать  -  де  ворог,  друзі  
І  щоб  вдихнути  в  Слово  сили,  
Щоб  тим  озброїлися  Словом  
Всі  душі  світлі  перед  Богом  
Й  нечисті  сили  зупинили.  

Хай  сяє  в  Слові  іскра  Божа!  
Хай  сила  Правди  переможе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


ПРОКИНУВСЯ

Прокинувся  від  вибухів,  світало,  
Здригнувсь  будинок,  разом  задрижало  
Віконне  скло  і  серце  защеміло,  -
Куди  потрапить  знов  вогненне  жало,
І  навіть,  жалу  те  не  зрозуміло.

Чекає  серце  нового  удару  
Поміж  ударами  самого  серця,  
Куди  іще  це  жало  знов  уп'ється,  
Що  мріє  насмоктатись  незабаром  
Ще  крові,  бо  йому  все  мало  й  мало,  
Жалю  не  знає  бідоносне  жало.  

А  є  ті,  котрі  жалами  керують,  
Вони  від  того  тішаться,  кайфують,  
Як  жаби  ті,  пихаті  і  брюхаті  
Весь  час  плюються  жалами  затято,  
І  щоб  дістати  вже  нас  змором,  кляті,  
Готові  душі  дияволу  продати.  

Та  Бог  давно  помітив  кожну  шельму.
Немає  перед  нами  вже  дилеми  -
І  ми  з  лихвою  їм  за  все  віддячим  -
Московським  морда  тим  свинособачим!
Й  глухі  почують  це  й  сліпі  побачать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


У ГЕНІЯ НЕМАЄ ВІКУ

У  генія  немає  віку,  
А  дилетантів,  як  завжди,  без  ліку,  
І  що  старих,  що  молодих,  
То  ж  геній  віддувається  за  них  усіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024


БУЛИ ВОНИ

Були  вони  -  рум'яні  щічки,
Такі  рум'яні  без  рум'ян  !
Рум'яні  щічки  все  ж  не  вічні,
І  блякнуть  щічки,  як  не  глянь.

Вони  були  -  рум'яні  щічки  !
Усе  змінилось  -  час  іде...  
               Рум'яна,  може,  пересічні  
               Відновлять  щічки  де-не-де.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024


СВІЧА

Хай  світить,  воїне  тобі,
Немов  зоря,  і    щодоби
Для  побратимів  і  для  тебе  
               Оця  свіча  окопна  тепла!  
Хай  відганяє  тіні  злі
Так,  щоб  ніхто  не  загубивсь  в  імлі  !

Світи  свіча!  Усім  світи!  
Посеред  мороку,  сльоти!  
Хай  в  хлопців  буде  все  як  треба!  
Хай  буде  світло  всім  і  тепло!  
Хто  ж  буде  Світло  берегти  ?!
Це  ти,  мій  воїне,  й  твої  брати!    

Світи  свіча!  Завжди  світи!  
Бо  стільки  ще  шляху  пройти  
Потрібно,  щоб  дійти  до  Світла.
Світи  свіча!  Так  щоб  помітним  
Був  шлях  до  світлої  мети!  
Світи  свіча,  як  зіронька,  світи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024


ЖАЛІСТЬ

Жаліємо  мертвих,  живих  не  жалієм  
І  стільки  приносимо  болю  живим,  
Бо  мертві  жалітися  зроду  не  вміли,  
Живі  ж  відплатити  ще  можуть  між  тим.  

Повстануть  і  скажуть  колись,  може,  мертві:
"Чого  отак  пізно  жаліли  ви  нас  ?
Жалю  ви  не  знали  до  самої  смерті  
І  так  кожен  раз,  і  так  повсякчас!  

Та  хоч  один  раз  ви  себе  пожалійте,  
Не  мертвих,  а  душі  свої  і  чужі,  
Це  дуже  нелегко,  та  якось  зумійте  -
І  жалість  посійте,  -  Любов,  може,  зійде.  
В  Любові  настане  Життя,  по  Душі!  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024


3-й ЛИСТ В СИБІР

Згадай,  мій  друже,  Харків  і  пельменну!  
Я  думаю,  ти  не  забув,  напевно,  -
Колись  студентами  були  ми  якийсь  час.
Ходили  разом  ми  в  пельменну  і  не  раз.
І  полюбляв,  мій  друже,  наче  свято,  
Ти  походеньки  до  пельменної  оті,  
У  черзі  постояти  було  варто,  
Ми  не  одні  були  охочими  тоді.  

І  свято  це  було  душі  і  шлунку,  
Життя  таке  було  нам  до  смаку,  
Воно  здавалось  вищого  ґатунку  -
Стипендія  в  кишені,  одна  думка:
Пельменів  порцію  обрати  ще  яку?  

Недавно  там  проходив,  -  всюди  вікна  
Дивилися,  як  більма  у  сліпця.
І  черг  нема,  ані  душі,  -  і  видно,
Що  вулиця  пуста,  і  як  не  рідна,  -
Була  болючою  картина  вся  оця.

Хіба  не  знав  ти  про  таке,  мій  друже,  
Та,  мабуть,  все-таки  про  щось  подібне  чув,  -
Що  нищать  нас  і  місто,  все  паплюжать,  
Мій  рідний  край  і  твій  ущент  утюжать,  
Де  народився  ти!  Чи  ти  про  все  забув  ?!

Мій  давній  друже,  здогадайся,  чОму  
Одного  разу  почалася  в  нас  біда  ?
Німі  будинки,  як  після  погрому...  
Кому  таке  це  знадобилось?    ЧОму,
Для  чого  натворила  ваша  "моль  бліда"  ?

Питать  дарма.  Та  що  ж  то  спонукало  ?
Чи  сказу  напади  ?  Чи  ще  якісь  ото
Були  у  нього  ?  А  чи  щось  злякало  ?  -
І  запустив  ракети  по  лекалу.
Хто  відповість  за  все  це  ?  Він  ?  Чи  кінь  в  пальто  ?

Не  те  вже  місто  і  не  та  пельменна!  
Не  журавлі  курличуть  понад  містом,  
"Кинжали"  лиш  насвистують  зловісно  
В  обличчя  дмуха  полум'я  щоденно,  
Під  містом,  мов  розверзлася  геєна.
Душа  безсмертна,  -  тіло  бренне.
Нестерпно  рахувати  наші  втрати!
Мій  друже,  а  скажи  кого  завзято
В  своїх  прокляттях,  як  в  молитвах,  поминать,  -
Кремлівську  рать  і  росіянську  мать?  !

Згадай,  мій  друже,  Харків  і  пельменну  !
Згадай,  мій  друже,  рідні  свої  гени  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


ОЦЕ ТАКА У НАС ЗИМА

Оце  така  у  нас  зима.
               І  снігу  тьма,    а  то  нема,  -
Давно  у  нас  така  погода,  
В  нас  може  бути  що  завгодно.  
Та  не  Немейський  лев  нам  шкодить,  
А  тінь  імперського  урода  
Нам  не  дає  ніяк  проходу,  
І,  може,  навіть  не  сама.  
Не  гасне  вогняна  пітьма.
Отож  у  нас  така  зима.  

Оце  така  у  нас  війна.  
Країна  наче  в  лихоманці  -
Вночі  і  вдень,  і  рано  вранці.  
І  що  зима,  і  що  весна,
Війна  давно  у  нас  така  є  ,
Однаково  нас  припікає  
Війна,  -    із  всіх  боків  вона,  
Бо  пекло  спокою  не  знає,  
Відчувши,  коли  хтось  до  раю  
Наміривсь  долю  спрямувати,  
Не  до  небесного,  -  земного.  
Уперлись  сили  пекла  рогом,  
Щоб  вже  до  раю  не  пускати  
Тих,  хто  спроможний  волю  мати  
І  в  себе  вірить  ще,  і  в  Бога.  

Ось  в  нас  така  зима,  війна.  
Колись  закінчиться  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024


ТОРУЄШ ШЛЯХ

Торуєш  шлях  без  вороття    
Яке  б  там  не  було  життя  -
Воно  єдине  ,
Не  треба  марити  про  Суд  
Отой  Страшний  -  він  вже  отут,  
Коли  ти  винен.
Тоді  до  самого  кінця  
Іди,  і  Господа  отця  
Благай,  чи  лайся,  
Пізнай  все  те,  чого  ти  варт,  
Життя  -  це  Божий  дар,  чи  фарт?  
Кляни,  чи  кайся,  
Для  розуму  не  новина,
Що  Світ  -  статистика  одна.  
Душа  не  згодна,  
Жахлива  їй  і  думка  та  
Раціональна  і  проста,  
Така  холодна.  
Нащо  ж  тоді  дано  було  
І  руки  розуму  й  крило  
Легкому  птаху  ,
Коли  усе  оте  буття  
У  купу  праху?!  

16.05.2012.

Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


І НАЧЕБТО

І  начебто  в  житті  доріг  багато,  
Та  Серце  хоче  йти  шляхом  Любові,  
Бо  Божий  код  записаний  у  крові  
Людській,  то  ж  треба  тільки  розгадати.  

І  як  відчуть?  До  клапанів  сердечних  
Прислухайся  не  вухом,  а  душею...
Хвилює  серце  -  що  там  за  межею?  
Буденні  ж  хвилювання  недоречні.  

Боїться  розум  стрітитись  з  думками,  
Де  Всесвіти  мигтять  холодним  світлом,  -
Боїться,  що  там  серце  не  зігріти  
І  щезне  між  численними  зірками.  

І  ті  страхи,  напевно,  недаремні,  
Бо  доказів  немає  про  безсмертя,  
То  ж  іноді  ущербим  передсердя
Буває  серед  сонячних  затемнинь.  

О,  як  хвилює  серце  невідоме,  
Коли  виходиш  за  поріг  із  дому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


ХІБА У МЕНЕ ОЧІ ЗЛІ

Хіба  у  мене  очі  злі  
І  посмішка  якась  недобра?
Як  та  допитлива  Пандора,  
Ти  хочеш  знать  думки  мої.  

Так  знай,  -  не  злі  мої  думки,  
Скоріше,  всі  вони  печальні.  
Насичене  моє  мовчання,  
Немов  троянди  пелюстки,  
Теплом  із  світлих  літніх  снів,  
Від  чого  серце  наче  тане.  
Не  поспішай,  і  день  настане  -
Розквітнуть  квіти  ніжних  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023


ЗАГЛЯНУТИ ХОТІЛОСЬ У МИНУЛЕ

Заглянути  хотілось    у  минуле  
І  бачу,  що  такий  я  не  один,  
Де  дні  веселі,  як  шкільні  прогули,  
І  не  помітна  течія  годин.  

Давай  удвох  пройдемося  по  вулиці,  
І  парком  пройдем,  дійдем  до  ріки...  
Душа  все  пригадає  і  розчулиться  -
Все  рідне  їй  навколо  все  ж  таки.  

Та  друзі  нас  повернуть  до  реальності:
"Ви  приїздіть,  побачите  оце  
Усе,  де  люди  вже  живуть  без  радості,  
Де  подих  смерті  вогняний  в  лице.  
Минуле  ваше,  наче  вітром  здуло,  -  
Безжалісно  розтрощене  ущент,  
Десь  барабани  б'ють,  гудуть  свистульки,
Десь  там  сховавсь  безумний  диригент.  

Не  співи  солов'їні  в  нас  далебі,  -
Сирени  захлинаються  весь  час,  
Птахи  залізні  пурхають  у  небі,  
Від  співу  їх  така  вже  атмосфера  :
Зриває  дах,  злітають  вікна,  двері,..  
Захочете,  -  то  приїздіть  до  нас  !  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023


ЕТЮД ОСЕНІ

Ось  другий  бік  Земля  до  Сонця  повернула,  
А  на  моєму  боці  холодом  подуло.  
Дуби  стоять  вже  голі  одиноко  
І  потягла  свій  довгий  хвіст  сорока  
По  небі  сірому  осінньому  кудись,  
Та  репетують  сойки  на  весь  ліс,  
Травмуючи  мій  витончений  слух,  
Мов  хто  дере  з  них  пір'я  кольорове  
На  свій  новий  мисливський  капелюх.  
Це  все  було  і  буде  знову  й  знову  
Старе  й  нове  водночас,  як  вода,  
Вже  все  переговорено,  біда  -
Нове  іще  не  народилось  слово,  
Його  чекати,  мабуть,  достроково.  
Ото  за  ним  летіла  та  сорока,  
Його  дуби  чекають  Одиноко  
І  я  чекаю,  що  мені  робити?  
Аби  я  вмів  те  слово  народити!

2014  р.  

               Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023


КРІЗЬ МЕНЕ ЧАС ТЕЧЕ

Я  -  наче  решето,  крізь  мене  час  тече
І  мені  завжди  щось  залишає  :
То  крихту  радості,  то  смутку  шмат,  то  ще  
Чогось  такого,  що  не  протікає.  

Вже  й  повне  решето  і  вже  діра  
У  решеті  -  мені  ось-ось  прорветься,  
Як  не  ціди,  але  прийде  пора  -
Чи  у  діру,  чи  через  край  проллється.  

Загине  все,  усе  що  назбирав  
Тяжким  життям  і  думкою  тяжкою  
І  хоч  би  крихту  хто  там  підібрав  
Уважним  оком,  доброю  рукою.  

Та  решето  у  кожного  своє  
І  кожному  життя  щось  насипає.  
У  кого  там  порожнє  місце  є  -
Тому,  мабуть,  життя  не  вистачає.  

Я  певен  вже,  чого  мені  чекать  !
Земля  -  для  праху,  а  душа  -  для  неба...
Ще  трохи  треба  решето  держать,  
Щоб  крапля  -  не  за  край,  щоб  все  -  як  треба.  

2005  р.  

Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023


СУМНИЙ РОМАНС

Гей,  гей,  ге  -  е  -  ей!  

Серед  поля  стою  і  кричу  -
Може  доля  почує  моя  
І  неначе  над  полем  лечу  -
Ніби  сон,    ніби  ти,  ніби  я.  

Може  хмара  почує  мій  крик,  
А  чи  вітер  у  даль  однесе  -
Хочу  я,  аби  сон  той  не  зник,  
Бо  тепер  це  у  мене  і  все.  

Гей,  гей,  ге  -  е  -  ей!  

В  переліску  затихла  луна  
І  затихли  птахи  і  листи,  
В  небі  зіронька  вийшла  одна  -
Може,  то  мене  слухаєш  ти.  

Я  ще  раз,  я  ще  раз  закричу!  -
Хай  недоля  сміється  моя...  
Я  до  тебе  над  полем  лечу,  -
Ніби  сон  -  ніби  ти,  ніби  я.  

Гей,  гей,  ге  -  е  -  ей  !

06.04.2004

Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023


ХЛОПЦІ ПИШУТЬ ВІРШІ

Хлопці  пишуть  вірші  між  боями,  
Не  шукаючи  для  себе  слави,  
Коли  тиша  на  якусь  хвилину
Припаде,  щоби  прийти  до  тями.  
А  в  душі  ще  не  згаса  жарина,  
Тріска  вогнедишної  заграви.  

В  час,  коли  вже  вибухи  втрачають  
Свою  силу,  щоб  на  смерть  стращати  -
Шанс  для  Музи  хлопців  навіщати,  
Заодно  принести  щось  до  чаю,
Бо  коротка  тиша  надзвичайно.  

І  не  встигши  зняти,  навіть,  берці,  
Прочитати  звістки  в  телеграмі,  
Пишуть  хлопці  вірші  між  боями,  
Що  проходять  крізь  вогонь  і  серце.  

Пройде  Муза  мінними  полями,  
Щоб  утерти  сліз  пекучі  плями.  
Вірші  пишуться  криваві  між  боями,
Що  проходять  крізь  вогонь  до  серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023


ОСІНЬ, ОСІНЬ!

Осінь,  осінь!  Павутиння  сиве  -
Чи  моє  волосся  обліта?  
Але  ти  -  розкішная  на  диво  -
Пишна  і  червоно-  золота.  

І  таке  байдуже  сине  небо,  -
Наче  скло  -  холодне  і  чуже.  
Осінь,  нам  з  тобою,  мабуть,  треба  
Допивати  і  збиратись  вже.  

Не  чекати,  доки  золото  червоне  
За  холодним  вітром  полетить,  
В  полі  голім  чорная  ворона  
Щось  у  слід  нам  хрипко  прокричить.  

Доки  мокру  і  розхлябану  дорогу  
Не  скував  безжалісний  мороз,  
Щоб  дорогою    тією,  -  чи  до  Бога,  
Чи  до  біса  нам  трястись  не  довелось.  

Осінь,  осінь!  -  Ти  моя  печаль,  
Бо  колись  якраз  посеред  тебе  
Обірвалось  те,  чого  так  жаль!  
Туга  заливає  землю  й  небо.  

Осінь,  осінь!  -  Наливай  до  краю,  
Вип'ємо,  -  й  об  землю  той  фужер  
І  в  дорогу  -  в  пекло,  чи  до  раю,  -
Ми  своє  тут  відбули  уже.

2003  р.  

Автор  :  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023


ІВАНОВІ

Душа  благала  світла  і  тепла,  
А  навкруги  лиш  холод  і  пітьма.  
У  мороці  дорога  пролягла...  
І  ось  кінець,  -  дороги  вже  нема.  

Дорогу  ту  усю  пройшов  він  пішки  -
Недовгою  й  була  дорога  та.  
Десь  тут  ще  плаває  сумна  його  усмішка  
Отак,  як  від  чеширського  кота.  
І  плаває  осінній  сивий  сум
Осінніх  і  невідворотних  дум.  

Стара  й  лінива  Мойра  вже  була  -
Не  зав'язала  вузлик,  як  плела  
Йому  оте  мереживо  -  дорогу  -
На  все  не  вистачає  часу  Богу!  
У  безвість  пролягла  дорога  та,
Немає  на  могилі  і  хреста.  

З  ім'ям  квадратик  чорний  нахилився,  
Закляк,  мов  над  Іваном  у  журбі  -
"Лежи  Іване,  кожен  хто  вклонився
Твоїй  могилі  -  пам'ятник  тобі."

Примітка  :
                               Є  на  могилі  Івана  Нестеренка  тепер  хрест  і,
навіть,  фото  на  ньому.  

                       2007  р.  

                             Автор  :  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023


ЯК ВИРІШИТЬ ?

Як  вирішить?  Століття  -  є  година,  чи  хвилина?  
Що  час  відносний,  це  відомо  всім  -  не  новина  .
Здавен  весь  час  хвилює  людство  загадка  одна  -
Коли,  для  чого  наш  Творець  свій  запустив  годинник?  
І  що  ж?  В  яку  хвилину  загадку  здола  людина?  
Чи,  може,  вже  ніколи  не  наступить  та  хвилина?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023


ЧОМУ

Пам'яті  мого  друга
художника,  поета  -
Миколая  Стряпана  

Чому  не  наполіг  я  на  своєму,
То,  може,  все  було  би  по-другому?
Тепер  уже  не  вирішить  дилему.
І  друг  мій  не  повернеться  додому.  

Приходити  до  друга  в  гості  міг  ще,  
Йому  якісь  нові  читати  вірші,  
І  що  були  би,  може,  не  найліпші,  
І  все  ж  таки  були  би  не  найгірші.  

І  скільки  ж  віршів  ми  не  дочитали,
Наговоритись  толком  ми  не  встигли.  
І  доля  дарувала  нам  чимало,
Палав  вогонь  у  серці,  наче  в  тиглі.  

І  що  ж  терзатися  оцим?  -  якби  ж  то  ...
І  до  кінця  ще  очі  не  просохли.  
І  якось  треба  все  це  пережити.  
Читаю  вірші,  -  начебто  удвох  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023


ЗИМА З'ЯВИЛАСЯ

Зима  з'явилася  така  обшарпана,  
Застигла,  мов  безхатченко,  знеможено,  
Що  можна  закидати  її  шапками  
Пташиних  гнізд  під  співи  переможні.  

Чи  збилася  з  дороги  і  забула  -
Коли,  куди  вона  прийти  повинна.  
Промокла  наскрізь,  і  не  перевзулась.  
Невже  спустошені  льодові  скрині?  

І  сутінки,  і  сірий  дощ  все  крапає...  
А  далі  що  там?    Знов  одна  відлига?  
Січуть  нещадно,  мов  свинцеві,  краплі.
Зимі  подалі  би  від  цього  лиха.  

Зима  така  вже,  -  тільки  одна  назва.  
Та  все  ж,  напевно,  мріє  про  реванші.
І  десь  там  люті  холоди  в  запасі  
І,  може,  буревії  вже  на  марші.  

Чого  чекати?  І  зими  чекать  якої?  
Та  їй  не  встояти  в  двобої  із  весною?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023


ПАМ'ЯТІ ДРУГА

Нових  шукати  пізно  друзів,  
А  набиватися  не  гідно.  
Втрачаєш  друга  -  пустка  слідом,  
Немов  ідеш  по  темній  смузі.  

Тоді  життя  було  світліше,  
Коли  ти  знав,  -  що  друг  твій  поряд,  
Які  думки  у  нього,  погляд,  
Що  полюбляє  він  найбільше.  

Неважко  й  зараз  уявляти,  
Що  б  він  сказав  про  те,  чи  інше  
І  як  сприйняв  би  він  ті  вірші,  
Які  не  встигнув  прочитати.  

Болить,  коли  ти  щось  втрачаєш,
Та  все  відносно  і  умовно.  
А  втратиш  друга  -  і  узнаєш  ,
Що  біль,  насправді,  невимовна.  

Ніщо  не  втішить...  Серце  краєш...  
Чого  чекать  за  виднокраєм  -
Спитати  в  кого,  як  не  в  Бога?  
Безгрішним  серце  не  буває.  
Чи  Бог  пробачить,  -  ще  не  знаєш.  
Не  пробача  життя  нічого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


ЯКЕ ВИСОКЕ НЕБО

Яке  високе  небо  посеред  літа!  
Не  долетіти.  
А  горизонти  тануть  у  блакиті  
В  туман  сповиті.  
Та  промете  холодною  мітлою  
Ті  сині  далі  
Пожовкла  осінь  і  затягне  млою.  
Що  буде  далі?  
А  далі  буде  січень,  і  буде  лютий,  
Який  спитає  -  пане,  у  що  ви  взутий?  -
Пан  осміхнеться  -  ну,  босяк,  не  спорю,  
Та  ось  на  лихо  вам  -  весна  вже  скоро.


Автор  :  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


ЯК ЗАТИХЛО УСЕ

Як  затихло  усе!  Осінь  землю  накрила.  
Не  летить  павутиння  уже  золоте  
І  душа  моя  стомлені  крила  зложила.  
Чи  надовго  оте?  Чи  навік  вже  оте?  

Як  упир,  що  гарячу  висотує  кров,  
Мокра  сирість  висотує  колір  пейзажу,  
На  палітрі  мені,  мов  померлу  любов,  
Залишає  лиш  білого  трохи,  та  сажу.  

Хтось  симфонію,  може,  напише  з  двох  нот?  
Я  не  вмію,  й  такого  нікому  не  раджу.  
Літо  втрачено  знову,  я  маю  цейтнот:
Трохи  білої  фарби  і  чорную  сажу.  

Світе  ясний!  -  та  так  і  життя  промайне!  
І  коли  хтось  -  дасть  Бог!  -  поховає  мене  -
Десь  у  просторі  зникне  бажання  святе,  
І  тоді  вже  -  навіки,  навіки  оте!

                 1998  р.  

Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


НЕ ВІДКЛАДАЙ

Не  відкладай  своє  життя  на  завтра,  
Бо  не  відомо  що  ж  там  завтра  буде.  
Чекаєш  свята,  -  прийдуть  сірі  будні.  
Життя  і  є  все  те,  що  маєш  зараз.  

Бо  щось  неждане  може  загасити,  
Що  мав  таємне  в  серці  на  увазі,  
Не  відкладай  цього  ні  в  коїм  разі,  
Із  тебе  спроситься,  бо  з  кого  ще  спросити?

Не  відкладай  своє  життя  на  потім,  
Душі  те  "потім"  буде  не  цікаве,  
Не  до  душі  і  чай  холодний,  кава.  
Це  -  наче  пташку  зупинить  в  польоті.  

І  миттю,  що  далась  тобі,  не  гребуй!  
І  так,  щоб  потім  лікті  не  кусати.  
Душі  нелегко  знову  воскресати.  
Життя  на  потім  відкладать  не  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


ОЙ, Я ЗАВАРЮ ЧАЙКУ СОБІ

Ой,  я  заварю  чайку  собі  
І  в  щасливі  спогади  порину.  
Ой,  не  дам  я  приводу  журбі  
Душу  затуманить  й  на  хвилину.  

Ох,  любив  заварювать  чайок,  
Ох,  і  чай  духм'яний  я  заварював,  
Коли  промінь,  наче  сірничок,  
Зрання  небокрай  уже  розпалював.  

Ой,  чайок  солодкий,  запашний,  -
Потихеньку  душу  він  розпарював.  
З  ним  і  ранок  не  такий  сумний,  -
Чари  щедро  він  свої  роздарював.  

Ой,  я  заварю  собі  чайку,  
Коли  можна  розігнути  спину.  
Ох,  люблю  годину  я  таку,  
Коли  видно  даль  яскраво-синю.  

Ох,  багато  той  в  житті  втрача,  
Хто  чайок  не  любить  на  світанні,  
І  пташок  він  не  почує  ранніх,
Не  побачить,  як  в  просторах  дальніх
Запалає  золота  свіча.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023


УПАВ В ОСІННЮ НІЧ

Упав  в  осінню  ніч  -  лежу  на  дні  
І  слухаю,  як  в  жилах  кров  пульсує.  
Отак  до  ранку,  доки  на  вікні  
Сіреньке  щось  світанок  намалює.  

Але  до  ранку  треба  ще  дожить,  
Осіння  ніч  -  як  недозрима  Лета  -
В  ній  вічності  дорівнюється  мить  
Мислителя,  художника,  поета.  

Коли  у  темряві  зникає  все,  
Ширяє  думка,  мов  ота  сова  :
"Аз  єсмь  "  -  як  пояснити  се?
Які  знайти  для  домислу  слова?  

Чи  еволюція  амінокислоти,  
Чи  Божа  витівка  -  життя  оце  земне?  
-  Коли  ти,  Боже,  сотворив  мене,  
То  дай  же  мені  й  відповідь  знайти.
Я  думаю  :  Коли  Ти  й  справді  є  
Десь  там  у  Всесвіті,  всемилостивий  Боже,  
Яке  ж  страшне-бо  житіє  твоє  -
Ні  відпочить,  ні  вмерти  Ти  не  можеш.  
На  голові  волосся  їжаком,  
Як  уявлю,  що  вічно  жити  мушу,  
Не  буду  ні  старим,  ні  юнаком,  
Із  тіла  вже  не  випустити  душу.

Такий  до  тебе,  Боже,  маю  жаль,  
Що  серед  ночі  ледве  не  заплачу,  
І  заливає  темряву  печаль  
До  ранку,  доки  сонце  не  побачу.

2003  р.  

Автор  :  СТРЯПАН  МИКОЛАЙ  ПЕТРОВИЧ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023


ЗІГРАЙ, МІЙ ЛЮБИЙ ДРУЖЕ

Зіграй,  мій  любий  друже,  щоб  
Згадалися  роки  щасливі,  
Бо  звуки  музики,  на  диво  ,
Чудовий  засіб  від  хвороб.  

І  є  у  тебе  всі  сім  струн,  
І  всі  сім  нот  давно  ти  знаєш,  
Ти  був  колись,  немов  чаклун,
То  ж  почаклуй,  що  пригадаєш.  

Згадать  не  важко  -  до-ре-мі,  
Давно  не  чув  від  тебе  щось  я,
Від  щастя  серце  щоб  зайшлося,  
Почули  щоб  й  глухонімі.

І  посеред  тривог,  турбот,  
Щоб  не  щеміло  те,  що  зліва,  
То  ж  грай,  а  я  відкривши  рот,
Вражатись  буду,  наче  диву.  

Зіграй,  мій  добрий  друже,  щось,  -
І  хочеться  таке  почути!,  
І  слухати,  про  все  забути,  
І  щоб  мені  на  мить  здалось,  
Що  ми  веселі,  молоді,  
І  нам  покірні  музи,  ноти,  
В  житті  ніякої  турботи,  
То  ж  грай  давай,  не  підведи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


ОСІНЬ 2006

Чи  я  до  осені,  а  чи  вона  до  мене  -
Та  ми  таки  зійшлись,  свої  знамена,  
Мов  Жанна  Д'Арк  отак  несла  вона,  
Щоб  я  напився,  випив  би  до  дна  
Ту  жовтизну  осінньої  отрути  
Немов  Сократ,  що  випив  сік  цикути.  

В  тім  вихорі  осіннім  жовто-синім  
Я  йшов  і  розчинявся  в  часу  плині,
Було  не  розрізнити  хто  із  нас  
Ким  був  -  я  часом,  а  чи  мною  час.  
Осінній  вітер  глицю  обмітав  
І  я  у  часі  тім  зовсім  розтав.  

А  ліс  шумів,  немов  хотів  сказати  
Якусь  предвічну  істину  мені.  
Я  йшов,  немов  той  Дант  в  самотині  
І  теж  нікого  не  хотів  стрічати.  
Забув,  зовсім  про  себе  я  забув  
І  не  сказати,  ким  тоді  не  був  -
Очима  Брейгеля  світ  бачив  вдалені,  
Звучав  рудий  Вівальді  у  мені.

Поки  живий  я  -  всі  в  мені  живуть,  
Доки  не  понесли  в  останню  путь.

Автор  :  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


НА ВІД'ЇЗД АЛЮШІ

Згадай,  яке  було  гаряче  літо  
Одягнене  зеленим  оксамитом.
Куди  ж  воно  тепер  оце  пішло,  
За  річечку,  чи  аж  за  те  село?  

Ще  вчора  тут  дзвенів  твій  голосок,  
Луною  повертав  його  лісок,  
Та  час  летить,  летить  і  промина  -
Десь  в  лісі  загубилася  луна.  

Так  стало  тихо  -  аж  дзвенить  у  вухах.  
Чи,  може,  то  об  шибку  б'ється  муха?  
Вчорашній  день,  як  жовтий  лист  осінній,  
Тепер  летить  кудись  у  далі  синій.  

Сумує  кіт  під  бочкою  для  душа,  -
Куди  вона  поділася,  Алюша?  
І  гойдалку  порожню  сумовито
Гойдає  вітер  -  закінчилось  літо.

Автор  :  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023


ДАВНО

Давно  з  тобою  не  гуляли  парком,  
Любили  там  бувати  я  і  ти,  
І  вдень,  і  ввечері,  коли  не  жарко,  
І  навіть,  в  час  нежданої  сльоти.  

Цей  парк  вважали  ми  давно  своїм,  
Обличчя  зустрічалися  знайомі,  
І  начебто  і  ми  знайомі  їм,  -
Всміхались  один  одному  невтомно.  

Для  чогось  миті  швидкоплинні  дані,  -
Не  нехтувати  щоби  і  малим  
І  суперечки  споглядать  спонтанні  
Між  песиком  незлим  й  не  дуже  злим.  

               На  літніх  сценах  йшли  якісь  вистави,  
               Лунали  весело  зі  сцен  пісні...  
               Мов  хтось  наврочив,  темні    дні  настали,  
               Похмурі  вечори,  думки  сумні.  

Того  немає  в  парку  вже  давно,
Що  радувало  серце  ,  -    сумно,  пусто...
У  квітів  вітер  обірвав  пелюстки,  
Із  серця  видув  радість  заодно.  
         
               Знов  чути  -  захлинаються  сирени,  -
               Трагедії  не  залишають  сцени.  

Давно  з  тобою  не  були  ми  в  парку,  -
А  що  залишить  він  тепер  на  згадку  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023


ГЕНЕРАЛ ВІД РФ ВІДВІДАВ ЛАЗАРЕТ

Генерал  побув  недовго,  -
Побажав  своїм  мамлюкам  
Успіхів  надалі,  вдачі,  
Щоб  безногий  став  на  ноги,  
Взяв  безрукий  себе  в  руки,  
Та  іще  чогось  впридачу.  

Як  не  виконать  задачу  -
Танцювати  став  безногий,  
На  гармошці  грав  безрукий,  
Безголовий,  зрозуміло,
Лобом  об  підлогу  стукав  
І  від  того  іще  довго  
Ноги,  руки,  -  все  боліло.  

Схаменулись  раптом  мертві,  
Пригадавши  свої  нетрі,  
Стали  рватися  додому,  
Хай  без  ніг,  без  рук,  не  в  тому  
Річ,  бо  дома  і  солома  
Найсмачніша  від  усього,  
Відстрілялися  небоги,  
Спакувалися  в  дорогу.  

Головний  із  головних  
Гнав  назустріч  знов  нових.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023


СОНЕТ

Здавалося  б,  ну,  що  мені  Гомер?  
Нащо  мені  і  Троя  та,  і  греки  ?
Історія  ота  така  далека!    -
І  той  Гомер  давно  уже  помер.  

А  я  собі  тут  голову  ламаю  :
Ну,  що  ота  Єлена  Менелаю?!  
Невже  ото  така  була  вона  
Красуня  на  всю  Грецію  одна?  

Подумав  би  гарненько  головою  -
За  бабу  -  та  спалити  цілу  Трою!  
Причин  і  наслідків  такий  складний  зв'язок,  
Розквітло  десь,  а  десь  зів'яв  росток.  
Якби  не  Менелай,  скупий  той  жлоб,  
То,  може,  і  Гомера  не  було  б!


Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович
2009  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023


ТАК ТИХО СТАЛО

1
Так  тихо  стало!  -  а  в  душі  тривога  
Й  чого  б  це  у  таку  годину  гожу?  
Я  помолюся,  небо  потривожу,  
Але  ж  не  часто  я  турбую  Бога!  
                                             
                                               2
Так  тихо!  -  мов  якась  пересторога.  
Я  пильно  подивлюсь  у  свою  душу  :
Що,  зачекалась  вже  мене  дорога?  
То  ж  її  оце  боятись  мушу!  

3
Ця  тиша  !  Я  такої  ще  не  слухав,  
Усе  завмерло  від  землі  до  неба,  
Щоб  це  почути  -  не  потрібні  вуха,  
Душею  таку  тишу  слухать  треба.  

4
Так  тихо  стало  -  помолитись  можна,  
Не  колихнеться  жодная  билинка,  -
Мабуть,  в  природі  це  ота  хвилинка  -
До  Бога  доліта  молитва  кожна.  

5
Так  тихо  стало  -  навіть  лячно  трохи,  
Оце  таку  хвилину  б  не  заспати  ,  -
Тут  помолитись,  чи  вірші  писати,  
Хоча  б  для  себе,  як  не  для  епохи.  

6
Так  тихо!  -  це  ж  до  чого  така  тиша?  
Ані  билинки  вітер  не  колише.  
Ні  комарів  -  пекельного  створіння,  
Ні  навіть,    гороб'ячого  цвіріння.  

7
Так  тихо!  -  оце  зараз  помолюся  -
В  цей  час  молитва  долетить  до  неба,  
Та  тільки  звідти  я  почуть  боюся  :
Якого  тобі  дідька  іще  треба?!

Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович
28.  07.  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023


ПРО ЩО

Про  що  моя  остання  думка  буде  
За  мить,    як  відійду  у  небуття?  
Як  тут  без  мене  будуть  жити  люди?  
Як  сам  я  змарнував  своє  життя?  
Що  значить  –  змарнував,  що  значить  –  жив?  
Коли  хто  знає  –  то  й  мені  скажи.  

Про  що  ж  та  думка  буде,  та,  одна,  
Як  прийде  мить  велика  і  страшна?!


Автор:  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023


МЕНІ ОГИДНА ЛІРИКА ЕСТРАДНА

Пам'яті  Тризубого  Стаса  

Мені  огидна  лірика  естрадна  
Така  і  недолуга  й  недоладна.  
В  той  час,  як  Україна  ледь  жива  –
Історія  ця  зовсім  не  нова.  
Знущався  з  пісеньок  таких  не  раз,
В  свій  час  іще,  великий  наш  Тарас.  
Казав  –  немов  епоху  бачив  нашу  –
Співайте  "про  Матрьошу  і  Парашу".
А  ми  такі  ліричні  і  дурні  
Співаєм  знову  й  знов  оті  пісні.  
(Прославимо  й  "героїв  України",
Що  добре  поживились  із  руїни.)
Не  час  ліричні  соплі  розпускати!  –
Про  мамину  черешенку  співати,  
Не  час!  –  кажу  я  вам,–  зовсім  не  час!  –
Нехай  співає  нам  Тризубий  Стас,
Не  про  черешенку,  не  про  калину,  –
Хай  жовчу  поливає  Україну,  
Хай  сміхом  виліковує  сліпих,  
Хай  всім  пече  той  саркастичний  сміх!  
І,  може,  знайдемо  сокиру  ми,  
Що  десь  лежала  "в  Бога  за  дверьми"
І,  може,  станем  ми  людьми  колись,  
Щоби  Тарас  наш  нами  не  журивсь.  

Співай  же,  друже  Стас,  не  замовкай,  
Співай!  -  на  всю  Україну  співай!  


31.  03.  2007р.
Автор  :  Стряпан  Миколай  Петрович

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023


ДАВАЙ ЗІГРАЙ, МІЙ ДРУЖЕ

Давай  зіграй,  мій  друже,  для  душі,  
Як  промайнули  вмить  весна  і  літо!
Осінні  розходилися  дощі,  
Зіграй  що-небудь,  душу  щоб  зігріти.

Давно  гітару  ти  не  брав  до  рук,  
Забув  про  ніжні,  щемні  перебори.  
Ми  все  в  житті  сприймали  без  розбору,  -
Лелека  що  приніс,  накаркав  крук.  

Давай  що-небудь  від  душі  зіграй,  
Щоб  хоч  на  мить  згадати  дні  квітучі,
Якась  струна,  можливо,  і  озвучить  
Щасливу  ноту,  то  ж  ти  грай  давай!  

Хай  музика  лунає  крізь  дощі,  
Ми  будем  слухать  музику  осінню  
І  щось-таки  прийдеться  до  душі,  
Про  до-мінор  забудем  на  годину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023


ДОЩІ

О  скільки  сліз,  –  дощі  із  сліз,
Земля  під  тягарем  просіла,  
Провисла  вкрай  небесна  вись.  
І  хто  дощі  спинити  в  силі  ?

Не  зупиняються  дощі.
               Коли  вони  прийшли  і  звідки  ?
Краплини  горя  важать  скільки,  
Що  накопичились  в  душі  ?

І  де  набратися  тих  сил,
Щоб  висушити  сліз  озера?
Земна  покрита  ними  сфера,
Від  сліз  промок  весь  небосхил.

Земля  вночі  і  вдень,  весь  час
Дощем  солоним  умивалась
І  сонце  рідко  посміхалось
Крізь  дощ  нестримний  на  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023


ПІСНЯ ХВИЛЬ

Ми  підемо  туди,  
де  є  великі  хвилі,  
Ми  дійдемо  тоді  
до  наших  берегів.  
Доволі  в  нас  бажань,  
в  нас  вистачає  сили,  
Наш  поводир  –  Любов  
і  справедливий  гнів.  

Ми  дійдем  без  вагань,
де  хвилі  споконвіку,
Дорогами  страждань  
до  рідних  берегів.  
Осяйні  береги
любили  ми  одвіку,  
Бо  ми  завжди  були  
із  тих  морських  країв.  

Ми  підемо  туди,  
де  нас  чекають  хвилі,  
Ми  дійдемо  тоді  
до  рідних  берегів.  
Свободою  було  
осяяне  довкілля,  
Не  ранили  серця  
ні  ненависть,  ні  гнів.  

Повернемось  туди  ,
де  б'ють  великі  хвилі,  
До  кращих  берегів  
у  нашому  житті  
І  де  були  завжди  
серця  щасливі,  вільні  
І  не  бажали  тих  
непроханих  світів.

Ми  дійдемо  туди,  
де  є  великі  хвилі,  
І  звільним  береги  
від  наших  ворогів.  
І  досить  з  нас  страждань,  
в  нас  вистачає  сили,  
Наш  командир  –  Свобода  
і  праведний  наш  Гнів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023


МОТИВИ СЕРЦЯ

Мотиви  серця  співпадають  рідко
З  навколишніми  звичними  мотивами.
Ось  чути,  –  щось  наспівує  сусідка,
Не  розбереш,  –  веселе,  чи  журливе.

Чи,  може,  в  неї  свято,  чи  не  свято,
Не  втрималося  серце,  –  заспівати
Наважилось  про  щось  спонтанно,
Чи  про  кохання  перше,  чи  останнє.

Забула,  що  і  звукоізоляція
Ніяка  між  сусідськими  кімнатами.
Та  іноді  так  хочеться  співати,
Сусідську  ігноруючи  реакцію.

Все  рівно  серцю,  що  не  сподівається
На  відгуки  очікувані  схвальні.
У  ванні  заспіваєш,  –  чути  в  спальні.
Чом  серцю  не  співать,  коли  співається!?

Хіба  накажеш  серцю,  що  по  вінця
Якимись  переповнене  мотивами,
Здаються  що  чарівними  і  дивними.
Як  заспіваєш,  –  важко  зупиниться.

Чом  не  співати,  –  серце  на  це  здібне?
Чом  не  співати  при  любій  погоді,
І  не  чекаючи  від  когось  згоди,
Овацій,  чи  чогось  подібного!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023


ВСЕЛЕННА 2

Вселенна  –  без  кінця,  як  твір  епічний!
Для  чого?  Щоб  вивчать,  розгадувати  щоб?  
Земля  ж,  як  крапочка  мікроскопічна,  –
Бог  іноді  все  ж  поглядає  в  мікроскоп.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023


ВСЕЛЕННА 1

Вселенна  –  нескінченна  акваторія,  
Галактик  плава  вільно  незліченний  рій,  
Земля  ж  –  мікроскопічна  територія,  
І  не  розгледить  й  Бог  –  що  ж  діється  на  ній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023


В ВІКНО ПОГЛЯНУ

В  вікно  погляну,  –  осінь  за  вікном,  
Загляну  в  душу,  –  там  осінній  настрій.  
Із  дому  вийду,  –  хтось  промовить:  "Здрасьте!  "
І  тихо-тихо  начебто  кругом.  

І  під  ногами  жовті  килими,  
               Навколо  тиша,  мов  в  раю  у  Бога,
               А  на  душі  неспокій  і  тривога.  
Чого  ж  чекати,  –  лютої  зими?  

Чи  зглянеться  над  нами  все  ж  зима  
І  лютою  не  буде  цього  разу.  
Чекать  від  когось  помочі  дарма,  –
Самому  треба  дати  собі  раду.  

Тим  більше  від  зими,  –  чого  чекать?  
Були  ж  колись  і  зими  в  нас  як  зими...  
Чи  треба  тільки  перестать  стрілять?  
Стріляють  в  душу,  в  серце  щогодини  
Новинами  і  в  яблучко  якраз,  
А  поряд  –  залізяччям  по-живому  
Пуляють  так,  хоч  не  виходь  із  дому  
І  так  і  день,  і  ніч,  і  так  весь  час.  

Чи  бачить  Бог,  що  діється  у  нас,  
Чи  сотворить  він  неймовірне  чудо,
Так  щоб  отямилися  якось  люди,  
Якщо  знайдуться  люди  на  той  час?  

Та  нащо  зранку  я  дививсь  в  вікно,  
Де  осінь  заманила  мене  тишею,  
Якої  я  не  чув  уже  давно  
Над  нашим  краєм  і  святим,  і  грішним.  

Відчув,  –  і  полюбив  із  дивних  див
Цю  осінь  і  під  килимами  Землю,  
Немов  в  душі  прокинулось  щось  древнє,  
Мов  від  створіння  все  це  я  любив!  
   
На  дивну  осінь  я  дивлюсь  в  вікно  
І  кіт  зі  мною  поряд  заодно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023


КАРНАВАЛ

Хай  веселяться  люди  десь,  як  можуть,
Бо  карнавальна  круговерть  кругом.
Вони  на  нас  і  ми  на  них  так  схожі,
Життя  ж  під  іншим  бачимо  кутом.

Той  кут  загострений,  неначе  лезо,
І  кожен  крок  для  нас  -  життя  чи  смерть,
І  ми  узнали,  -  щастя  має  межі,
Бо  захлеснула  лиха  круговерть.

І  як  так  можуть  люди  веселитись,  -
Не  бачили  ні  крові,  а  ні  сліз  ?
А  нам  як  веселитись  так  навчитись,
Щоб  свій  створити  рідний  парадиз.

Напевно,  так  не  буде,  як  раніше,
(Колись  ми  веселилися  на  всю.)
Якщо  ж  радіти  будем,  то  тихіше,
Бо  пляски  смерті  в  нашому  краю
Нам  звичними  вже  стали  по-буденному.
Ми  доповіді  слухаєм  щоденні
Про  наш  розтрощений  квітучий  край.
То  ж  веселяться  вже  й  за  нас  нехай,
Де  карнавал,  тропічне  вічне  літо,
Там  океан,  банановий  там  рай
І  не  палають  там  міста  розбиті,
Там  сміх  щасливий,  радість  через  край.

Та  стільки  лиха  діється  на  світі,
І  не  припиниться  ще  довго,  схоже.
Хай  буде  карнавал  і  вічне  літо!
Хай  веселяться  люди  десь,  як  можуть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023


О МУЗА

О  Муза,  ти  стала  нестерпною,  
Покою  від  тебе  нема.  
Стоїш  над  душею  роздертою,  
Неначе  страждаєш  й  сама.  

Ти,  може,  онука  Евтерпи,  
З  тобою  нелегко  дружить  ?
І  важко  пишу,  і  уперто,  
І  треба  стерпіть,  пережить.  

О  Муза,  яка  ж  ти  настирлива!  
Такою  була  з  давніх  пір?  
То  ж  вірші,  немов  крововиливи,
Лягають  на  білий  папір.  

А  де  ж  ти  була  в  моїй  юності?  
Чи  довго  блукала  там  десь?  
А  я  так  страждав  від  відсутності  
Твоєї,  чекав  все  чудес.  

Я  бачив  тебе  серед  друзів,  
О,  як  же  тебе  ревнував,  
Неначе  на  чорній  я  смузі  
У  розпачі  тихо  стояв.  

Дивився,  як  все  мимо  мене  
Проходить,  як  сон,  чи  не  сон,  
Як  до  фаворитів  богеми  
Йшли  музи,  немов  на  поклон.  

І  ось  ти  з'явилась,  коли  вже  
Чекати  тебе  перестав.  
Як  марив  про  ту  дивовижну,  
Яку  я  ніколи  не  знав.  

І  як  наверстати  упущені  
Ті  дні  полум'яні,  роки?  
Та  щось  у  душі  моїй  зрушилось  
З  твоєї  легкої  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023


ТРОЯНДА ОСЕНІ

Трояндо,  вже  пізно,  бали  відшуміли  !
Завершились  шоу  квіткові  на  біс,  
Одна  ти  з'явилась,  не  впало,  не  сіло,  
У  тиші  осінній,  і  прикро  до  сліз.  

Твої  солов'ї  вже  давно  відлетіли  
Й  забули  про  ночі  весняні  вони,  
Та  будуть  жаліть,  що  тебе  не  зустріли  
І  що  не  співається  їм  восени.

І  добре,  коли  все  збувається  вчасно,  
І  молодість  вчасна  у  розквіті  сил  
Радіє  усьому  і  густо,  і  часто,  
І  легко,  і  щиро  без  всяких  зусиль.  

Трояндо,  не  пізно,  –  нехай  відшуміли  
Весняні  і  літні  бали!    Неправий  ,  –
Що  я  ледь  розгледів  красу  твою  в  силі,  
Таку  досконалість  у  час  дощовий,  
Коли  не  почуєш  нестримних  овацій,  
Ніхто  не  віддасть  своє  серце  тобі,  
Все  менше  і  менше  зосталося  шансів,  
Не  дати  розквітнути  смутку  й  журбі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023


І ЦЕ НЕ СОН

І  це  не  сон,  мені  не  сниться  цей  кошмар,
Як  з'ясувалося,  усім  не  сниться.
Чи  загубився  Бог  десь  серед  чорних  хмар,
Чи  в  колесі  ми  Божім  зайва  спиця?

Хіба  ми  не  шукали  Господа  завжди
В  своїй  душі,  не  там  за  горизонтом?
Ніколи  не  бажали  ми  комусь  біди,
Що  навалилася  раптово  оптом.

Хіба  ми  не  бажали  волі,    щастя  й  там,
Де  не  було  вже  їх  серед  реалій,
А  там  уже  на  всю    лунав  війни  тамтам
І,  мабуть,    буде  він  гриміти    й  далі.

Чи  ми  ховали  свої  голови  від  бід,
Яких  не  кликали  на  себе  зроду,
Чи  не  читали  ми  пророцтв  і  заповіт,
Чи,  може,  не  козацького  ми  роду?

Та  ні,  такого  зроду  з  нами  не  було,
Щоб  перед  кимось  ми  згинали  спини?!
Невже  безсмертне  те  одвічне  Зло
Й  нема  йому  ніякого  зупину?

Нелегко  нам,  -  коли  ж  то  легко  нам  було?
І  не  зламать  кощеєвої  голки?
Й  нелегко  буде  нам  завжди,  допоки
Існує  поряд    це  північне  люте  Зло.

Невже  на  Зло  у  нас    уже  немає  зла,
Щоб  смерті  зупинити    круговерті?!
Хіба  у  нас  і  Сила  Волі  замала,
Щоб  від  усіх  всесвітнє  Зло  відверти?

Коли  насниться  всім  страшний  кошмар,
Коли  страшнішого  і  не  буває,
Хай  йде  туди,  де  ніч  в  полоні  чорних  хмар,
І  де  злий  дух  одвічно  промишляє.  

До  чорної  діри,  яка  все  засосе,
Кошмари  ті  ж,  -  напевно,  не  подавиться!
Бо  Україна  й  білий  Світ  понад  усе!
Чи  Бог  простить  гріхи  всім  нелюдям  за  давністю?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023


ВАЖЛИВО ТЕ, ЩО Є СЬОГОДНІ

Трішки  із  схоластики  

Важливо  те,  що  є  Сьогодні,
Сьогодні  проросло  із  Вчора,  
А  Вчора  вийшло  з  Позавчора,  
А  Завтра  проросте  з  насіння  
Сьогоднішнього  так  і  знай.  
Про  те,-  чи  треба  хвилюватись,
Якщо  від  тебе  не  залежить,  
Яке  настане  оте  Завтра,
Що  з  прапраВчора  проросло.  
Чи  ти  за  все  відповідальний,  -
За  Вчора  і  Сьогодні  разом.  
Все,  що  було  напередодні,  -
Пробилось,  проросло  Сьогодні  ?
Подякуй  Бога  і  за  Вчора,  
За  те,  що  маєш  ти  Сьогодні,  
Дай  Боже,  Завтра  буде  теж!  
               Бо  що  посієш,  -  те  й  збиреш.  

У  Безкінечності,  -  кінцеві  
Завжди  відрізки  є  життєві,  
В  однім  з  відрізків  є  твоє  
Життя,  де  Завтра  уже  є,  
Що  із  Сьогодні  проросло,  
І,  може,  вже  колись  було,  
Крізь  болі,  перешкоди,  втрати,  
І  крізь  Сьогодні,  де  є  Завтра,
               Де  сонце  радісно  встає,  -
Хто  ж  поряд  буде,  будуть  раді,  
Що  з  ними  ти,  і  що  ти  є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023


МІСЯЦЬ

Місяць  вийшов  череватий,
Погляда  навкруг  пихато,
Не  сидиться  йому  в  хаті.
"Де  моя  нічна  красуня?!
В  мене  ж  зараз  повнолуння,
Це  трапляється  так  рідко.
Забарилась  чом  лебідка!?
Сповна  розуму  сьогодні
Я,  -  красунь  вкруг  ціла  бодня.
Та  терпіння  вже  не  має...
Чи  кохана  не  кохає?
Стрітись  хочу  я  віч-нА-віч,
               І  якщо  не  прийде  навіть,  
               Буду  ждати  цілу  ніч,  
               Почекаю,  -  в  чому  річ?  

Ранок  вже  ,  -  а  де  ж  красуня?
Де  ти?!  Де  ти?  Лиш  відлуння...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023


Я НАЧЕ З ТИХ

Я  наче  з  тих,  хто  й  муху  не  образить,
Принаймні,  якось  так  себе  вважав.
Кусались  мухи  так  одного  разу,
Що  я  тоді  вже  помсти  зажадав.

То  що  ж  ліквідувать  малу  комаху,
Довести,  що  всесильний  ти  такий,
І  полишить  життя  з  одного  маху,
Не  визвавши  її  на  рівний  бій?!

Не  рівні  на  початку  наші  шанси,
І  по  класифікації  ваги,
Ще  довго  їй  нарощувати  масу,
Щоб  нарівно  зустрітись  ми  змогли.

Та  де-які  вважають  -  так  і  треба,
Що  можна  всіх  давить  підряд  навкруг,  
Вважаючи,  що  вже  дістався  неба,
Сам  чорт  йому  уже  не  брат,  не  друг!

Та  чим  ще  вище  карлик  задереться,
То  видно  карлика  і  оком  вже  простим.
Він,  наче  муха  в  павутинні  б'ється
Своїх  ілюзій,  -  стало  видно  всім.

Мораль  одна  є,  -  як  мені  здається
Щоб  дертись  вгору,  -  поміркуй  передусім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023


ЗНОВ

Знов  душа  там  чогось  потребує.
Здогадається  згодом  сама.
Хоче  тиші  і  жити  не  всує  ?
Чує,  -  не  за  горами  зима.

І  десь  там  холоди  піджидають...
Хоч  не  хоч  серед  тих  холодів
Знов  почути  душа  зажадає
Солов'їв  ще  нечуваний  спів.

Чи  вплетуться  у  співи  хурделиць
Знов  убивчі  акорди  війни?
Не  одну  вони  душу  роздерли
Й  замовкати  не  хочуть  вони.

Та  бажає  душа  тільки  спокою,
Чути,  навіть,  у  лютій  імлі
Не  відлуння  страшних  її  рокотів,  -
Солов'їв  на  весінньому  тлі,
Як  щасливих  акордів  Землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023


КОЛИ БДЖОЛИ ДЗВЕНЯТЬ

Коли  бджоли  дзвенять  понад  вишнями,  
Білий  полудень  не  поспіша,  -
Оживають  надії  давнішні,  
Наче  знов  народилась  душа.  

І  таке  вже  навколо  пожвавлення,  -
Буде  так,  -  як  я  долю  назву.  
Мить  щаслива  відчується  загодя,  -
Біля  тебе  я  знов  оживу.  

При  тобі,  наче  в  серці  віддушина,  
Та  надихатися  б  про  запас,  -
Коли  час  навернеться  задушливий,  
Певен  я,  -  і  це  пройде  в  свій  час.  

Та  невже  з  ним  і  пройде  безславно  
Пік  життя,  -  час  невпинний  проб'є!  
Заживають  синці,  свіжі  рани,  -
Світ  диктує  мені  знов  своє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023


ТАК СЕБЕ ВЕСТИ НЕ МОЖНА

Так  себе  вести  не  можна,  -
Лихословити  безбожно.  
Мабуть,  я  дійшов  до  краю,  
Бо  весь  час  я  гну  матюччя,  
А  чого  і  сам  не  знаю,  
І  самому  вже  не  зручно.  
Пре  із  мене  чорна  зав'язь,  -
Матюгаюсь  і  не  каюсь.  

Виправдань  мені  не  має,  
Виправдання  хоч  і  є,  
Лихословлю  навіть  зрання,  
Як  сапожник  той  останній,  
Хто  почув,  не  впізнаЄ,  -
Де  ж  та  чемність,  шанування?  
Хіба  пташка  помічає,  
Як  прокинеться,  -  співає.  
Ну,  а  в  мене  навпаки,  
Наче  пісня,  -  матюки.  

А  було,  -  казав  товариш  :
"Дивне  щось  таке,  ти  знаєш,  
Якось  раптом  я  помітив,  -
Матюкатись  мені  стидно  
При  тобі,  -  це  очевидно.  "
Я  йому  :  "Скажу  по-правді,  
Коли  чую  мат  на  маті  ,
Мене  нудить,  наче  вада  
Завелась  якась  у  мене,  
Чи  щось  інше,  я  не  певен.  
Як  від  когось  просто  так  
Мат  я  чую  замість  слова,  -
Це  для  мене,  як  полова,  
Зачипає,  як  будяк.  
Та  мені  все  ж  якось  дивно,  -
Я  ж  не  жінка,  не  дитина,  
Не  підходжу  до  святих  
І  не  пнусь  у  їх  ряди,  
Та  вважаю,  -  мат  це  гріх,  
Й  гидко  слухати-таки  
Усілякі  матюки".

Це  було,  -  та  щось  зі  мною  
Сталось,  -  лізуть  матюки,  
Це  немов  харкатись  гноєм,  
І  дається  це  взнаки:
Став  нестриманим,  нервовим,  
Загоряюсь  як  сірник,  
Це  як  звичка  нездорова,  
І  до  неї  наче  звик.  
І  на  жаль  вже  стали  в  моді  
Вислови  ці  інородні.  

То  ж  хай  йдуть  туди  всі,  звідки  
Проривалися  нерідко  
Й  плюндрували  нашу  мову!  
Хай  відсіється  полова!  
Та  зажди!  
Може  й,  прозвучить  не  ґречно,  
Та  будЕ  завжди  доречно:
Хай  ідуть  і  назавжди  
До  боліт  своїх,  -  туди!..  
Ну  їх  к  бісу!    Хай  їм  грець!
З  тим  і  казочці  кінець!  

P.  S.  
Мабуть,  йду  я  в  ногу  з  часом,  -
Матюгаюсь  раз  за  разом,  
І  вважаю,  -  таки  можна  
Отих  нелюдів  безбожних  
Далі  дальше  посилати!  
Хай  стрічає  їхня  мати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023


ТАК

Так,  -  дістала  нас  війна-таки,  
Завдяки  тим,  -  Можем  повторіть!  -
Що  волали,  наче  віслюки,  
В  час,коли  розпалюється  хіть.

Так  дістали  всі  ті  віслюки,  -
Репетують  із  арен,  з  екранів,  
Начебто  на  стадії  останній,  
Коли  вже  зірвало  всім  дахи.  

Розірвуться  хай  між  двох  копиць  
Сіна,  -  як  між  заходом  і  сходом!  
Всім  набридли  їх  сліди  копит.  
Віслюки  були  в  загоні  зроду,  -
Заженем  усіх  туди  їх  згодом.  
І  зітхне  з  полегшенням  весь  Світ.  
Відпочине  хай  від  них  природа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023


ПІСНІ

Пісні  нам  співали  чужі  повсякчас.  
То,  може,  свої  ми  усі  пригадаєм,
               Усі  ті  пісні,  що  співали  до  нас!    
Згадаймо  ж  ми  рідні  гаї,  водограї  ,  -
І,  як  по  весні  солов'ї,  -  заспіває!  

Хіба  ж  не  співали  своїх  ми  пісень,  
Коли  вже  вечірня  зоря  догорала,  -
Був  вечір  ласкавим  і  щедрим  був  день,  
Співати  душа  і  сама  починала,  
Ла  Скала  тихесенько  відпочивала.  

Співала  і  в  свята,  і  в  будні  душа  
Про  краще  життя,  про  нескорену  долю  
Від  щирого  серця,  -  і  в  радості,  в  горі.  
Не  варті  пісні  без  душі  ні  гроша,  
Коли  в  них  нема  про  Любов  і  про  Волю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023


Я МОВ БИ ЧУЮ ГОЛОС

Я  мов  би  чую  голос,  -  Хто  це?
Чи  це  Земля  питає  в  Сонця:
-  Куди  зника  твоє  теплО?
Бо  жити  в  холоді  не  хочеться,
З  тобою  тЕпло  так  було.
Чи  йдеш  кудись  за  океани?,
Та  знаю,  вернешся  ти  знов!
Тебе  чекать  не  перестану,
ТеплО  зника,  -  та  не  Любов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023


ТА, ЩО НАДИХАЄ ПОЕТІВ, - ПИСАТИ БИ З НЕЇ ПОРТРЕТИ

Дякую  шановній  пані
Liza  Bird  за  натхнення!

Повний  кошик  яблук,  ще  й  -  в  руці.
І  кого  чекає  подарунок?
Може,  хтось  отрима  поцілунок,
А  комусь  дістануться  синці.

Яблука  звабливі,  як  вуста.
Яблука  спокуси,  чи  незгоди?
Зможе  все  зробити  з  ким  завгодно
Посмішка,  -  мов  квітка  розквіта.

Ореол,  -  крислатий  капелюх,
Муза,  -  чарівна  царівна!
Це  ж  вона!,  яка  постійно
Надиха  поетів,  відганяє  мух!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023


САМОТНІСТЬ

Телефонують,  та  не  друзі,  -
В  далекій,  може,  десь  дорозі,  
Поза  зв'язком,  чи  зайняті,  
А  ти  весь  час  на  чорній  смузі...  

Аж  гульк,  самотність  на  порозі,  
Щоб  ти  не  був  на  самоті.  

Вона  завжди  приходить  вчасно,  
І  якби  скрутно  не  було,  
Щоб  пожаліть  тебе  нещасного,  
Не  запитать,  -  що  ж  привело  
В  кінці  кінців  до  самоти.  
І  тиша  -  і  вона,  і  ти.
І  можеш  їй  усе  відверто,  
Що  на  душі  розповісти.  
(Це  добре  розуміє  де-хто.)
Вона  все  вислухає  мовчки,  
Багатозначно  помовчить  
І  на  усе  відкриє  очі  
І  тишу  слухати  навчить
І  разом  вилікує  душу,  
Яка  дає  про  себе  знать  
І  допоможе  з  неї  струшувать  
Все  те,  що  може  заважать.  

Коли  по  темній  йду  дорозі,  -
Попереду  лиш  темнота,  
На  рідному  чека  порозі  
Одна,  напевно,  самота.  

Повз  мене  пройде  непомітно  
Такий  же,  як  і  я,  самітник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023


ВІК АБСУРДІВ

Есть  время  
                                                               безвременья,
время  абсурда  
И  пост  абсурд  
наступит  вослед.  
Я  знаю,  что  время  
излечит,  рассудит  
И  развенчает  
до  новых  календ.  

В  віках  чудес  було  немало,  
Ще  стільки  ж  буде  їх  повсюди.  
Чи  люди,  -  ще  не  зовсім  люди?
Бо  опустило  Зло  забрало  
І  піднялось  на  повний  зріст.  

О,  скільки  вже  страшних  абсурдів  
Нам  XXІ  вік  приніс!

І  люди  тішаться  як  можуть,
Бо  жить  в  страху  не  хочуть  люди.
Вирішують  все,  видно,  гроші.
І  лізуть  люди  з  шкіри,  схоже,  -
Хоч  раз  в  житті  рвонуть  в  відрив.

О,  скільки  вже  чуднИх  абсурдів
Нам  XXІ  вік  відкрив!

Завжди  чекають  люди  чуда,
За  ними  ж  причаїлись  монстри  
І    чудо  пропонують  людям,
Не  проти  ті,  на  чудо,  -  попит,  
Та  попит  ,  -  наче  той  удав.

О,  скільки  ще  оман,  абсурдів  
Нам  XXI  вік  підклав.  

Колись  же  зрозуміють  люди,  
Що  вік  абсурдів  вже  настав.  
Та  хочуть  свята,  а  не  буднів,  
Побачити  сліпуче  чудо  
І  зараз  вже,  і  задарма.  

Вік  XXI  -  пік  абсурдів!  
Чудес  нема  -  абсурдів  тьма!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023


А ЩО Ж ЛЮБОВ

А  що  ж  Любов,  -  це  поцілунки,  
Як  часто-густо,  -  подарунки,  
І  від  буденності  відпустка?  
Любов  чи  з  моря,  чи  з  капусти  
З'явилася,  як  юна  діва?!  
Вкруг  неї  золоті  пелюстки  
І  купідони  справа,  зліва,  
І  юні  сестри  з  нею  поряд  -
Надія  й  Віра  нерозлучні.  
І  купідони  цілять  влучно  -
Кому  ж  то  -  щастя,  кому  -  горе.  

Легенди  -  то  завжди  красиво  
І  надзвичайно  романтично  
Розповідають  для  незрілих  
Сердець,  які  непересічними  
Себе  вважають  серед  інших,  
Які  вже  встигли  зачерствіти,  
Яким  відомо  все  на  світі,  
Для  них  нема  сердець  безгрішних,  
Любов  -  коротка  лиш  відпустка,  
Якась  пригода,  часто-густо,  
І  як  метелик  одноденний,  
В  політ  руша  навколоземний.  

Існують  дві  в  одній,  хтозна,  
Любов  земна  і  неземна?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023


ДРУГУ

Скільки  років  з  тобою  не  бачились,  
Стільки  не  розмовляли  разів!
І  коли  ти  озвавсь,  -  я  зрадів!  
То  ж  давай,  то  давай,  до  побачення!  

Захотілось  побачить  небачене...  
Ти  кудись,  та  і  я  кудись  зник.  
В  нас  з  тобою  не  юний  вже  вік.  
То  давай,  то  ж  давай,  до  побачення!  

Хіба  можна  усе  передбачити?!  
Куди  доля  нас  ще  занесе...  
Треба  стрітитись  понад  усе.
То  ж  давай,  то  давай,  до  побачення!  

Так  хотілося  якось  побачитись!  
Свої  юні  згадати  роки  
І  дитинства  ріки  береги...  
То  давай,  то  ж  давай,  до  побачення!  

Наша  юність  для  нас  щось  та  значила!  
Куди  ділися  юні  роки  ,
І  не  ті  вже  ріки  береги...  
То  ж  давай,  то  давай,  до  побачення!  

То  ж  давай,  нашу  юність  пробачимо!  
Розповість  кожен  щось  про  своє...  
І  в  неюності  щось  таке  є...  
То  давай,  до  швидкого  побачення!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023


ТРИ ГРАЦІЇ

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTDPAL7h7d4GtCej6VUkvJ6m3dF3YGbi7SOFYT7AOo-T4aoYIsf[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS6HmFpYq9gzARuxxci-XMRGzNwm98yw5aHtraLW5aWgi8ynbXk[/img][img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS0_tlLNYMAbavMRS3wRFMDoY2erwnZrWlRtcKQ0fJymcWug2Rm[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ3q_9AiPscpz4Hv43ntirkriz2vI4vUZeKFXjkqQd9fvLsjeQH[/img][img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQHpfQqCazGrSu-1RbB7_LTFZ59rArCCRO335D5MBhMNzFyGieO[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTL_-94PWrnOrmbexbQg6noS3_51XsGF9OzCGMPM6W4phApcRGp[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRwDPMtpOXBeAG2GDNU4AetasnaJYKSOA251BAts23jq4BhU-_2[/img][img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSnOXeP5lPLCZ19qAMeIgDGFrxyNgHgSwsBQE1W69yn201AHuis[/img]

В  1959  році  до  Москви
прилітали  моделі  від
Діора  для  показу  мод.  
А  потім  влаштували  
прогулянку  на  москві  

Три  грації  гуляли  по  Москві,  
Столиця  дивувалась  граціям.  
Якась  іншопланетна  нація  
З'явилася  зненацька  візаві.  

На  хвильку  прочинилася  "завіса",-
І  залетіли  сяючі  зірки  
З  далекої  галактики  первісної,  
А  там  життя,  і  все  там  навпаки.  

З  якого  це  сузір'я  екіпаж,  -
Місцеве  плем'я  вилупило  беньки  -
По  вулицях  і    вільно  отак  швендяють  
Чарівні  привиди,  -  фантом,  міраж?  

І  в  головах  у  всіх  переворот,  -
І  звідки  ці  з'явилися  опудала?  
Упали  з  неба  і  шукають  Гудвіна?  
І  хочуть  збунтувати  весь  народ?  

Оголене  відверто  дещо  в  них,  
У  шляпах  чудернацьких,  як  поганки.  
Оце  події  із  самого  ранку,  -
Та  хто  ж  дозволив  випустить  таких.  

Моделі  прилетіли  від  Діора,  
На  фей  що  схожі,  -  чарівних  комах.  
Навколо  них  кружляла  ціла  свора
Здивованих  місцевих  сіромах.  

І  запахом  якимсь  було  наповнене  
Повітря,  до  нестерпності  під  час.  
І  погляди  ліпились  до  оголених  
Плечей  і  рук,  і  сяючих  прикрас.  

Юрба  дивилась  з  захватом  й  осудою:
А  що  за  шествіє  небачене  таке!  
І  кашляла  юрба,  мов  від  простуди.
Давно  пора  вже  слать  комюніке!  

А  чим  же  закінчився  той  вояж?  
Мовчання  тільки,  до  сьогодні  аж.  
Учився  Світ  робити  макіяж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023


ВІТАМІНИ

Потрібні  організму  вітаміни,  
Комусь  як  вітамін  і  нікотин
І  вимагає  організм  постійно  
Для  себе  необхідний  вітамін.  

Життя  постійно  вимагає  зміни,  
А  для  життя  це,  наче  вітамін.  
І  щоб  життя  підтримувать  постійно,  -
Потрібен  вітамін  життю  для  змін.  

А  чи  достатньо  організму  вітамінів,  
Так  щоб  життя  трималося  на  рівні?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023


КОЛИ ВІЙНА

Коли  війна,  -  усе  на  часі:
І  біль,  і  кров,  й  смертельна  рана...
Війна  не  знає,  -  пізно,  рано,
Її  умовити  не  вдасться.

Коли  війна,  -  то  не  на  часі:
Шахрайство,  зрада,  боягузтво,
Коли  дорожче  своє  гузно
З  оманою  у  чорній  рясі.

Відвага,  відданість,  свобода,  -
На  часі  є  на  що  зважать,
Бажання  волі  у  народу,  -
Йому  ж  не  треба  заважать.

На  часі  все  -  життя  Країни,
Буття  на  часі  й  небуття,
На  часі  -  час,  що  йде  невпинно,
Нема  якому  вороття.

Життя  розумне  в  більшій  масі,
Усі  давно  до  нього  звикли,
Та  щось  розумне  раптом  зникло
І  стало  зовсім  не  на  часі.

Життя  на  часі  -  в  кожнім  разі,
І  хоч  бува  не  без  оказій.
Чи  обираєм  ми  свій  час,
Чи,  може,  час  знаходить  нас?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023


НОВИНИ

Послухаєш  новини,  -  всі  страшні,  
А  далі  слухаєш,  -  іще  страшніші.  
Трагедії  заповнили  всі  ніші,  
А,  може,  це  здається  лиш  мені?  

Та,  мабуть,  люди  є,  що  без  турбот  
Живуть  собі,  і  вміють  веселитись.  
А  тут  війна,  десь  там  переворот,  
Від  всього  цього  нікуди  подітись.  

Зашкалює  цих  інформацій  шквал,  
Немовби  сонячні  магнітні  бурі.  
Хтось  на  Землі  на  Сонці  править  бал,  
Розкручує  із  усієї  дурі.  

Як  масло  у  вогонь,  такі  новини  
Все  підкида,  -  що  серце  калата.
У  тих  новинах  є  якась  мета,  
А  ми  усе  те  слухати  повинні?
 
Та  хай  до  біса  йдуть  такі  новини,  
Які  затьмарюють  життя  невпинно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023


САМОМУ ТРЕБА ВСЕ РОБИТЬ

Самому  треба  все  робить.  
Надіятись,  -  на  кого?  
Був  друг,  якому  в  якусь  мить  
Думки  ввіряв,  як  Богу.  

І  зараз  він  би  підказав,  
Як  далі  буть,  хоч  знаю,  
Що  він  упевнено  б  не  знав,
Що  приведе  до  раю,  
Або  кудись  ще  заведе,  -
Гарантії  немає.  
І  що  робить,  коли  і  де,
Коли  війна  сьогодні  йде?  
Це,  може,  й  Бог  не  знає.

І  з  того  часу  як  нема  
Зі  мною  друга  поряд,  
Питать  у  когось  вже  дарма:
-  Чи  Світу  вистачить  ума  
Зробить,  щоб  менше  горя  
Було,  сьогодні  зокрема,  
На  Світі?  Чи  надій  нема?  

Буть  може  горе  від  ума,-
Без  нього  ж  -  більше  горя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023


ВОНИ

Вони  колись  жахнуться  від  побаченого,
Коли  спаде  полуда  із  очей.
"Блідою  міллю"  стільки  вже  потрачено
Життів  безцінних  і  речей,
І  це  реальність  для  ординської  юрби!
Раби  -  вони!  Завжди  вони  -  раби!

Вони  всліпу  возвели  в  божество  
Не  першого  представника  пітьми,
Не  одного,  як  видно  це,  його.
Раби  -  вони!  Та  не  були  рабами  ми!

Серед  рабів  немає  в  нас  рідні!
Як  і  немає  миру  на  війні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023


Я СЬОГОДНІ

Я  сьогодні  закоханий  в  осінь
Особливо.  Іду  по  алеї,
Що  було  не  помічене  досі,    -
Характерне  помітив  для  неї:
І  замріяну  тишу,  і  спокій,
День  погожий,  прозорий  на  диво...
І  каштани  вітають  ліниво,
Бо  повз  них  я  ходжу  стільки  років.
               Пам'ятають  вони  мої  кроки,  
               Мою  юність  із  настроєм  радісним.  
               Я  їх  бачив  теж  з  різного  боку,    -
               І  під  снігом,  й  під  дощиком  райдужним.
І  вітаюсь,  як  з  друзями  дАвнішніми,
З  ними  теж  і  при  всякій  погоді  я.
Тихо-тихо    день  грає  на  клавішах
Світла  й  тіні  осінні  рапсодії.

Я  сьогодні  закоханий  в  осінь.
І  алея,  як  зводи  Ла  Скала
Пам'ятає  мій  голос  і  досі.  
"Що  ж  проходьте,  будьте  ласкаві  !  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023


ПРОБАЧ, МІЙ ДРУЖЕ

Пробач,  мій  друже,  вибач,  брате!  
Хотів  тебе  я  врятувати,  -
Не  зміг...  І  ось  тебе  не  стало.  
Як  друзів  залишилось  мало.  

І  що  ж  тепер?    Себе  карати  ?..
Пробач,  мій  друже,  вибач  брате!  
Життя  продовжується  далі,  -
Свої  у  нього  магістралі.  

Іще  недавно  ми  казали  :
Як  мало  друзів  у  нас  стало...  
Пробач,  мій  друже  ,  вибач,  брате!  
Тепер,  -  ще  менше,  що  казати.  

У  Світі  стільки  сліз,  трагедій,  -
Бо  невгамовна  ця  "міледі  ",  -
Ніяк  коси  не  відібрати.  
Пробач,  мій  друже,  вибач,  брате!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023


ТИ ЗНАЙДИ

Ти  знайди  таке  щось,  хоч  вірші  
Віднайди,  щоб  душу  заспокоїти.  
Щоб  страшного  в  Світі  не  накоїти,  
Відшукать  щось  треба  для  душі.  

Ти  знайди  мені  такі  вірші,  
Щоб  звучали,  як  ранкова  музика,  
Треба  тільки  трохи  пововтузитись,  
Може,  ліками  і  стануть  для  душі.  

Ти  знайди  що-небудь,  та  хоч  щось,  
Щоб  не  стало  в  Світі  іще  гірше.  
А  чи  можна  музику  і  вірші
Так  включить,  щоб  лихо  уляглось
І  зомліло,  хай  там  не  навік,  
На  якусь  годину  чи  хвилину?
Хай  від  нас  хоч  трохи  відпочине,  
Бо  давно  вже  не  стуля  повік.  

Було  б  краще,  щоб  і  не  прочуняло...  
Та  коли  таке  ми  вже  відчуємо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023


ДИВИСЬ

Дивись,  -    ось  так  кінчається  Любов.  
Хтось  залишки  збирає  на  прожиток  
На  смітниках,  щоб  не  згасала  кров,  
Яка  іще  тече  в  зів'ялих  жилах.  

Дивись,  -  ось  так  кінчається  життя,  
Коли  і  честь,  і  гідність  -  все  забуто
Хтось  щось  шукає,  поки  не  простяг  
Ще  ноги,  тут  вже  -  бути,  чи  не  бути.  

Не  дай  же  Боже,  бути  нам  ось  так,  -
Та  хоч  в  всесвітніх  смітниках  шукати  
Те,  що  немає  вже  живих  ознак,  
Але  могло  б  відрадою  нам  стати.  

Залиш,  прошу,  всі  спогади,  де  мрій  
Розбитих  купа,  залишки  від  щастя,
Щоб  зберегти  дарунок  твій  і  мій,
Дарований  нам  Богом  одночасно!  

Живем  ми  від  подій  і  до  подій,  
Так  близько  від  біди  і  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023


НЕ ТРЕБА

Не  треба  поклонятися  нікому,
А  ні  своєму  "Я",  ні  альтер  его.  
Хай  ви  закохані  по  вуха  в  декого,  
Душі  ж  не  віддавайте  ні  по  чому.  

Коли  ви  душу  вклали,  хай  там,  в  справу,  
Чи  в  щось  друге,  для  вас  значуще,  
Що  ж  вам  залишиться,  -  діра  кричуща?  
Нема  душі...  Що  ж  є?    Багатство?  Слава?  

Душа  єдина  є  недоторкАнною!  
І  претендентам  не  давайте  спуску.  
А  віддаси,  -  і  замість  неї  пустка  
Невиліковною  заниє  раною.  

Виходячи  уранці,  вдень  із  дому,  
Не  треба  поклонятися  нікому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023


МАЙЖЕ СОНЕТ

Світлані

Твій  подих  був,  -  топлене  молоко,  
Я  куштував  його  і  вранці  й  на  ніч.  
Вітались  -  "Добрий  ранок!  ",  "На  добраніч!  ",
Було  це  до  Гороха,  до  того.  

Чи  ти  забула?  Я  ж  то  не  забув,  
Це  в  пам'яті  ніколи  не  зітреться.  
І  зараз  чую,  чи  мені  здається,  
Чи  може,  я  від  когось  це  почув?  

Та  в  пам'яті  щось,  може,  відгукнеться  ...
Останнє  ще  не  втрачено  для  серця.  
Колись  з  тобою  ж  віднайшли  перлину,
В  якій  живуть  надій  і  мрій  краплини.  
Це  наш  з  тобою  оберіг  останній.  
Себе  спитаєм  -  він  в  якому  стані  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023


ЯК НЕ ЛЮБИТИ

Як  не  любити  літнє  асорті,  
Його  скуштуєш  -  хочеться  іще,  
Яке  начинене  грозою  і  дощем...  
Коли  такій  ще  бути  смакоті.  

Всім  до  вподоби  літнє  асорті,  
Що  здобрене  ще  сонячним  дощем...  
Та  все  ж  весь  час  у  серці  біль  і  щем,  
Бо  гірко  ласувать  на  самоті.  

О,  скільки  дарувало  нам  воно  
Усяких  ласощів  і  задарма.  
Якби  ж  то  не  оця  бридка  чума,  
Яка  відбила  апетит  давно  
І  до  простих,  і  екзотичних  страв,  
Бо  з  нами  хтось  зіграв  фатальний  жарт  -
У  долі  підмішав  пекельний  жар,  
Усі  жахи  смертельні  заодно,  
Із  пекла  лютого  пробивши  дно.  

Та  хто  ж  не  любить  літнє  асорті,  -
У  всіх  життя  щасливе  на  меті,  -
               Час  переможний  на  устах    давно  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023


ІЗ НЕБУТТЯ - ТА В НЕБУТТЯ

Вірш  мого  друга,  художника,  поета,
Миколи  Петровича  Стряпана,
якого  недавно  не  стало.


Із  небуття  -  та  в  небуття,
Як  рибка  -  із  води,  та  в  воду.
О,  дай  збагнуть  оту  природу
І  відійти  без  каяття.

Бо  в  чому  й  каятись  -  не  знаю:
Що  жив  не  так?    -  як  міг,  так  жив  :
Робив,  як  віл,  ходив  по  краю,  
Радів,  ридав,  горілку  пив.  

Любив  жіночу  гарну  вроду,
Та  ще  і  як  її  любив!
Бувало  так  -  як  з  моста  в  воду,
Коли  це  гріх  -  то  я  грішив.

Але  нащось  Творець  наш  Вишній  
Оту  нам  штуку  причепив!
Тією  штукою  сам  Крішна
Грішив,  ще  й,  кажуть,  як  грішив!

Та  то  не  гріх,  не  гріх,  далебі!
Гріх  Бога  в  ближніх  не  любить,
Гріх  не  любити  Бога  в  небі,
Та  як  і  тут  не  согрішить.

Любити  в  небі  -  то  ж  далеко,
А  в  ближніх  -  справа  нелегка...
Пливуть  хмарки,  немов  лелеки
І  небо,  наче  синь-ріка.

А  ми  гадаєм,  як  невинні  -
Над  нами  що  за  висота?
Чи  є  там  щось  в  безодні  синій,
Чи  висота  ота  пуста?

Та  за  короткеє  життя
Хіба  пізнаєш  ту  природу!?
Як  рибка,  -  із  води,  та  в  воду  -
Із  небуття,  -  та  в  небуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023


ДВА КОЛЬОРИ

В  нас  зараз  усе  синьо-жовте,  
Лиш  два  кольори  на  очах.  
Глянь,  листя  яскраво    пожовкло  
У  скверах,  у  парках,  в  садках.

Спалахують  жовто-гарячі  
І  сині  квітки  там  і  там...
Побачать  таке  і  незрячі,
Бо  любо  це  нашим  очам.

Дивлюсь  я  на  Світ  синьо-жовтий,  
На  небо,  на  сонце,  на  все...  
Та  Світ  ще  не  зовсім  оговтавсь...  
Врятується  він!?  -  то  як  Бог  дасть.
Цей  Світ  Україна  спасе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023