Артур Шадура

Сторінки (2/142):  « 1 2»

Забудь мене і згадуй кожні ночі …

Забудь  мене  і  згадуй  кожні  ночі..
Без  тебе  я  -  не  я.  Я  шаленію.
Сховай  від  мене  свої  очі,
милі  очі..
від  них  безсовісно  п’янію  .

І  ти  проходиш  мимо,  мов  цариця..
шинель  твоя  волочиться  землею.
В  моїх  долонях  жар  іскриться,
тріскається,  злиться
й  освітлює  нічну  алею.

А  ти  й  пішла  і  знову  згордувала..
Лиш  шаруділо  листя  під  ногами..
на  землю  з  неба  зірка  впала
й  перед  тобою  засіяла..
скувала  шлях  мій  ланцюгами.

Повіяв  вітер  і  твоє  волосся
немов  моя  душа  затрепотіла..
бажання  мабуть  вже  збулося,
відчути  його  довелося,
тай  ти  цього  не  захотіла.

Здавалось  сенсу  більш  немає
і  що  того  так  не  судиться..
бо  ж  день  за  днями  пролітає,
надіє  тухне,  відмирає..
У  цім  житті  вже  не  сидиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2019


Снідаю в обід

Незнання  людини,  ще  рятують  світ..
Та  ці  справи  зовсім  темпи  припиняють.
Знову  десь  крокую.  Снідаю  в  обід:
об  хлібець  стверділий  губи  притуляють.

Незнання  людини  темпи  придають
і  стають  пізнаним,  туляться  в  мізках. 
Світ  заворушився,  біль  планети  чуть;
сльози  не  течуть.
                                                       Крихти  у  руках…

Голод  не  заплаче  і  не  стане  ситий..
Вже  на  шлунку  рани  болем  стогонять.. 
У  садах  планети  голодом  убитий;
кров'ю  оповитий,
                           її  наче  вина  стануть  надпивать. 

І  зсохає  тіло,  як  джерельні  води; 
коси  випадають,  як  лисіє  ліс.
Хмари  червоніють  змовники  свободи
і  спускають  радій  -  кислоносних  сліз.

Думав  вже  сьогодні...  .  Та  ще  є  планета..
Ще  живий  сьогодні  старовинний  світ.
Знову  розпочався  ранок  для  поета…
Вкотре  десь  крокую.  Снідаю  в  обід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019


Похололо

Гудуть  гаї  -  бурхлива  осінь  мре.
Її  не  спинять  приморозки  вчені.
Їх  ковдри  ранок  інієм  пере..
І  перший  холод  гріється  у  вені

Останній  холод  не  прийде  -
                                                                         дарма.
Він  вічний  доки  дихають  живі..
Усе  летить  найшвидше..
                                                                   Не  зима..
Її,  бо  наші  ноги  на  траві.

Її,  бо  наші  ноги  на  пісках
тривають  варту  диханням  схолоди.
Мені  так  холодно,  що  вени  у  мізках
тремтять  думками  більшість  з  нас  уроди.
І  скільки  сміху,  скільки  насолоди:
в  того,  як  хутро  тепле  обіймає.
Уроди,  з  всяких  всюд  –  уроди,
а  неурод  над  тим  усім  страждає.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019


Вже кінець і творець мої руки зрадливі…

Міражі  на  межі  виставкової  ночі.
У  очах  чорних  хмар  відбиваються  очі.

У  раю  серед  тьми  убачаю  умерше,
то  вже  край:  я  грішу  -  убиваю  уперше.

Вже  кінець  і  творець  -  мої  руки  зрадливі,
і  зрадливі,  жахливі  мої  голоси.
Вір  думками,  що  вірі  ніяк  не  властиві
й  знову  інших  до  цього  дурних  спокуси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019


Готовит утро шелковые пряди …

Она  надежды  веросповедания.. 
Любимый  луч,  в  любимой  тьме. 
Лишь  от  того  мое,  мое  страдание  - 
погаснет  мне.
               Здесь  в  этой  дикой  тьме  -
в  моей-моей  неведанной  тюрьме.. 
Любимом,  самом  лучшем  заточении,
что  этот  лучик  испарится  во  мгновении.

В  окне  огней  тревожатся  мерцания..
Все  мысли  штурмлят  ум,  а  тот  кричит:
любимые  о  ней  воспоминания..
Никак  не  стихнет..  Все  не  замолчит. 

Готовит  утро  шелковые  пряди.. 
И  как  не  странно,
       вернулись  в  город  соловьи.. 
Счастливый  мир:
   слева;  справа;  впереди  и  сзади… 
Чужие  звёзды,  будто  бы  свои. 

Свои  букеты  серебряных  ромашек 
ветрами  будят  юные  поля. 
Не  только  я  люблю  тебя..
                                         по  телу  дрожъ  мурашек… 
Тебя  планета..  Любит  вся  Земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846515
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.08.2019


Яка ціна

Яка  ціна  останніх  наших  кроків?
Яка?
Мелькаємо,  виглядуєм  з  окопів  -
із  царства-дому,  ліжка  черв'яка.
Сумні  -
залякані.
Ремені
від  голоду  зіжмакані.

Яка  стіна  зупинить  кроки  мертвого?
Яка?
Порушена  вже  віра: 
         в  першого,  у  другого,  четвертого…
Відірвана  скалічена  рука
під  час  моління,
що  є  останнім
у  голові  спасінням
на  світанні.

Погроми  в  косах  хвилями  здригають;
через  пожовклі  зуби  погляди  блюють.
О  трупи!  Трупи!  Трупи!  Чого  не  оживають?
Останнім  пульсом  крові  із  легень  плюють.

Яка  ціна  останніх  наших  кроків?
Розплачено  за  безцінь  сталевого  гроша.
То  скілки  ще  потрібно:  землетрусів,  війн,  потопів,
щоб  перестала  торгуватися  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2019


Наступної весни уже не буде…

Наступної  весни  уже  не  буде:  
для  тебе,  і  для  мене,  і  для  нас..
Останній  травень,  серпень,  жовтень,
                                                                                     грудень..
останній  строк,  гряде  останній  час.

Останній  келих  спитого  вина,
червоні  губи  змочені  надпитим..
П’янка  душа  на  зовні  вирина
і  вихваляє  горем  пережитим.

Мої  гріхи  спотворили  життя,
його  ти  надто-надто  оцінила..
ти  зруйнувала  біль,  
                                         створила  почуття
й  від  себе  в  строгі  далі  
                                                                   відпустила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019


Рік за роком

Знову  рік  за  роком  пролітає..
знову  не  спинився  хоч  один.
Светер  тіло  міцно  обіймає,
мов  до  мами  пригорнувся  син.

Листя  шовку  пролітаючи  лоскоче..
бліді  щоки  виплакані  днем.
Хто  ж  з  сльозами  брать  захоче?
Рідний  дурень  страчений  мечем.

Хто  ж  захоче  виплакану  душу?
Мабуть  малість  близько  підійде.  
Вік  життя  спинитися  не  змушу,  
він  як  більшістъ  мовчки  обійде.  

Знову  рік  за  роком  пролітає..
знову  не  спинився  хоч  один.
Вітер  коси  сиві  колиха..
кров  холодить  стомлених  судин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019


Сьогодні

Сьогодні  місто  ревно  плакало  дощем..                                                                                                                                                                                                                                                сьогодні  плакали  просторі  небеса.                                                                                                                                                                                                                                                              Сьогодні  під  калиновим  кущем                                                                                                                                                                                                                                                                    блищала  зранку  золота  роса.

Сьогодні  угорі  блакить  князює..                                                                                                                                                                                                                                                      Сьогодні  розквітаю  –  я.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Зі  мною  на  бажання  друг  полює,                                                                                                                                                                                                                                                                      в  яких  палає  боротьба  моя.

Сьогодні  дим  царить,  гримить  війна..                                                                                                                                                                                                                                                                шалені  ріки  крові  розлилися.                                                                                                                                                                                                                                                                      Вселився  в  Україну  Сатана..
старіють  рано  виснажені  лиця.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

Сьогодні  тихне  голос  і  мета..                                                                                                                                                                                                                                                                                        сьогодні  життя  й  доля  завмирає.                                                                                                                                                                                                                                                                Зникає  віри  стежка  золота..                                                                                                                                                                                                                                                      Остання  віра  і  надія  помирає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019


Все хоче правди, все хоче волі…

Летить  душа  безкрила  і  безтіла.
Тікає  від  життя,  з  народження  вразлива.
Покинув  її  дух..  її  остання  сила.
Гріхів  набралася,  здолати  не  зуміла.

Летить  собі  летить,  знесилена  втікає..
про  все,  що  в  ній  було  сльозами  забуває.
Нарешті  все  зрікає:  і  вічні  муки  й  болі..
До  істини  святої..  прямує  вже  до  волі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019


Ignis (Пожежа)

Старі  дуби  потріскують  скриплять..
кричать  по  своєму  у  полум'ї  горять.
Вітри  іскринки  кидає  по  полі..
вогні  цілком  і  повністю  на  волі.  

Сплелися  травинки  і  квіти  прекрасні..
сплелися  вогні  колоритні,  незгасні.
І  стали  жаринки  ще  швидше  летіти..
і  стало  все  більше  жорстоко  горіти.

Пожежа  лютує..  пожежа  палає,
прекрасну  природу  навколо  карає.
Втікають  звірята..  Чорніє  блакить,
бо  дим  чорношкірий  у  небо  летить.

Степами,  гаями  розбіглись  жарини..
минули  щасливі  дитинства  хвилини..
Скінчилися  добрі,  хороші  слова..
спинилася  стрілка  годин  світова.

Турбота  і  спрага  під  сонцем  ясні..
Все  далі  горіли  лісами  вогні..
Дерева  все  далі:  -  «Рятуйте!»  -  кричали..
приречено  падали  та  помирали.  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2019


Історія

Ритм  спиняв  биття  живого..
поглинав  час..  руйнував.
Звук  кіна  лунав  німого..
усе  пам'яті  зрікав.  

Дощ..  гримить..  скрізь  рве  дерева..
хмари  чорні  мов  гілля.
Ішла  осінь  -  королева
листопада  короля.

Князі  ранки,  князі  ночі
невидимі  владарі..
йшли  історії  повз  очі  -
вбивці  вічності  царі.

Знов  звели  нові  могили..
Навели  переполох..
Грязь  століття  перемили  
й  розгромились  від  епох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2019


Ты велика как облака…

Ты  велика  как  облака.
Моя  султанша-талисман.
Я  твой  султан,  чу-чуть  слегка  -
не  вовсе  море  –  океан.
Ведь  обоняние  мое  -  
быть  может  лужа  -  не  река.
Ты  для  меня  ещё  мечта.
Ты  велика  как  облака.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831448
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2019


Анно-Маріє

Дорога  Анно-Маріє!
                             Я  відправляюсь  до  Одеси
                             й  в  погонях  власного  вогня,
                             згорблюсь  над  написанням  п’єси.
                             Людей  не  слухай!  Все  брехня…
Дорога  Анно-Маріє!
                             Я  в  іскрах  болі  у  душі
                             втечу  із  нашого  містечка.
                             Тримайсь  кохання!  Не  гріши!
                             Кохання  –  завжди  суперечка.
Дорога  Анно-Маріє!
                             Повз  буйні  ночі  продерись
                             із  заходу,  до  сходу  дня,
                             за  милу  душеньку  молись.
                             Закоханий  –  важке  звання!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019


Чи то прекрасно. . Чи то геніально…

Чи  то  прекрасно?  Чи  то  геніально?
Незрадливий  твій  дух
зрадою  віє  ідеально..  
Ідеальний  мій  друг.

Б'є  у  спину,  б'є  у  груди..
насміхається  крізь  люди.

І  так  боляче  мій  «Отче»..
у  очах  розмитий  сміх..
Що  таїти  знов  захоче?
Від  очей  сліпих  моїх.

Чи  то  надібна  та  лють?
Що  кує  мечем  по  тілу:
кожні  ночі  крики  чуть;
зранку  терти  кров  змертвілу.

Нові  зради  йдуть  до  хати..
Намагатися  прибрати
кров  пролиту  від  "меча"..
леза  білого  спокуси,  
що  розбило  два  плеча
і  зрубало  крила  русі.

**
Всі  були  такі  чужі.
Ти  була  така  чужою.
Пересичливі  вужі
упивалися  сльозою..

Хто  пив  каву,  хто  пив  віски..
Знов  з'явилися  усмІшки.

Засміялися  уроди..
перезирливо-кусючі.
Люди  скотської  породи..
Самородки  плоду..  Сучі!
 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2019


Злякалось обличчя…

Злякалось  обличчя  чужої  образи  
                                                                     занадто  німої.
Обличчя  похмуре,  відбите  від  вази,
                                                         від  правди  чужої.
Від  роду  дурного  і  надто  сумного  -  
                                                             нерозуму  фрази..  
І  фрази-зарази  
                             від  телепнів  роду  святого.  

Німіло  від  правди  у  роті  людському,  
що  жарт  силуета  усмішку  сумному  
надав  на  вуста  позавчора  і  вчора;
сьогодні  і  завтра  розплата  сувора.  

Не  хочеш  такого,  єднайся  із  другом,
для  тебе  він  стане  по  горі  супругом.  
Коли  ти  до  щастя  його  заохочеш,  
більш  друга  ніколи  собі  не  захочеш.

Злякалось  обличчя  бездружнього  стану..
Знайшло  собі  «міс»  чи  «леді»,  чи  «панну».
Увагу  вертило  і  вмитъ  привернуло..  
Нечуючи  знову  відмову  почуло.  

Заплакали  очі  як  веснами  ночі:
незвичні  стосунки  сказались  пророчі.
І  знову  межа,  що  була  нездоланна:
простою  здалася  і  стала  здоланна.

Злякалось  обличчя,  лишилось  без  пари:
старіло,  темніло  як  стомлені  хмари;
лякалось,  скидало  красиве  волосся;
сивіти,  лисіти  йому  довелося.  

Злякалось  обличчя  на  цвинтарі  ями
                                                                                     сирої,  глухої.
Старими  крихкими  закрилось  руками:
                                                                   «Залиште  в  покої».

Слова  вилітали  нажахано  з  рота:
«Ховайте  в  неділю,  сьогодні  субота.
Хоч  дайте  ще  день»..
                     тепер  бо  ж  обличчя..  
Крім  смерті  
                       життя  не  боїться.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019


Я віддаю себе…

Я  віддаю  себе:  здаюся  болі..
Мій  день  сумний  і  ніч  так  само..
мій  труп  живий  розляжеться  на  полі,
до  Сходу  пальчиками  прямо.

На  Північ  ішло  військо  не  добите,
в  руках  тримало  чорну  зброю.
Нещастя  їхнє  ще  не  пережите,
минулим  гартувало  йти  до  бою.

Там  десь  мій  брат  в  кущах  лежить,
вмирає  ліпший  друг  під  осокою..
йому  гілля  на  щоку  шепотить,
співає  колискову  над  спиною.

Прекрасна  колискова  Нічолова
від  смерті  чоловіка  обійма..
і  чорна  тьма  насправді  кольорова
та  тільки  сонця  тут  ніяк  нема.

Не  самогубець,  що  віддався  болі..
ми  разом  -  то  не  є  в  гріхах.  
Остання  ніч  нам  настає  на  полі,
в  супровід  зір  –  нестемнених  свічах.

Остання  ніч,  що  хочемо  тепер?
Мабуть  іще  з  десятки  ночі..
нове  дихання  з-за  крихких  ребер..
нові  щасливі  карі  очі…

"О  хлопці!  Тьма  потроху  відстає!"
Нещасні,  вже  мене  не  чують.
Зозуля  мудрість  більше  не  кує..
Вони  поснули..  Хай  тепер  царюють.

Спинилась  біль.  Мене  не  прийняли..
з  собою  в  небо  не  забрали.  
Хмари  світанок  розлили  -
життя  мені  обрали.  

Дали.  Я  взяв.  Пішов  додому..
Та  не  було  іти  куди.
Не  треба  більше  вже  нікому..
і  це  лиш  тільки  півбіди.  

Я  знову  болі  віддаюся  -
заразі  ситій  по  при  бій.
Болить  ще  більше,  як  молюся..
бо  біль  є  в  того,  хто  живий.

Бо  ж  біль,  то  дар  лише  живим  -
чого  не  буде  більше  в  мертвих.
Без  болі  ти  стаєш  ніким..
В  рядах  лукавих  і  нестерпних.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2019


Мадон-нна

Ты  прекрасна  или  нет?
От  меня  это  зависит.  
Я  принес  тебе  букет,
он  беседу  нашу  слышит..

Ты  прекрасна  как  цветы,
но  купил  их  по  дешевке  -
как  дешевая  и  ты..
на  последней  остановке.

Ты  дешевая  в  постеле:  
в  каждом  доме  на  кровате;
в  каждом  маленьком  отеле  
при  заможном  дипломате.

Ты  при  каждом  депутате  -
не  плохая  секс-рабыня.
Как  под  дулом  при  захвате..
Где  скажи  твоя  гордыня?

В  тебя  парень,  что  влюбился:
добродушен  мне,  несчастен.
Умер  прежде  чем  родился..
он  в  цене  себе  прекрасен.

Он  не  злиться,  но  опасен..
он  в  душе  теперь  калека..
Изуродован,  ужасен:
не  похож  на  человека.
От  себя  он  отказался  
                     среди  проданого  века.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824123
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2019


В середині твого тіла розцвітуть сади…

В  середині  твого  тіла  розцвітуть  сади:
різні  квіти  -  барви  серця.
Обіцяю,  поцілую,  за  тюльпанами  прийди...
За  волошки,  за  троянди,  за  малесенькі  гвоздики  
заховаємось  з  тобою  серед  марення  покою,
в  царстві  місяця-владики.  

Серед  стемненої  ночі
заховаєм  свої  очі.
Об'єднаєм  наші  губи,
що  ховають  білі  зуби,
що  показують  усмІшку  
з  тіл  потомлених  на  ліжку;
тіл  залежних  і  покірних..  
Бого-благо-силовірних.

В  середині  твого  тіла  розцвітуть  сади:
різні  квіти  -  барви  серця.  Тільки  ти  прийди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2019


Расскажешь по лицу …

Расскажешь  по  лицу:  уж  как  начатый  день;
как  утро  встретило  твое  лицо.
Глаза  открылись  солнцу  через  лень
и  мысли  с  ленью  стали  за  одно.

Расскажешь  по  лицу:  уж  наш  окончен  вечер;
утомлены,  закрытые  глаза.
С  окна  порывисто  на  брови  прыгнул  ветер,  
они  нахмурились,  как  свежая  гроза.

Расскажешь  по  лицу:  как  слезы  истекают,  
вместе  с  дождями  в  сумерках  ночи..
Тени  морщин  танцуют,  полыхают  
в  при  царстве  свежей,  маленькой  свечи.

Расскажешь  по  лицу:  уж  пройденную  жизнь..
Чего  достиг  и  чьим  добром  изыскан.
Не  прячь  лицо!  Смелее  покажись!
Ты  смертью  будешь  в  миг  разыскан.  

Расскажешь  по  лицу:  уж  сколько  стоит  гроб
и  кто  тебя  туда  ложил  пред  ямой..  
В  какой  тебя  одели  гардероб:
тобою  выбран  или  родной  мамой.

Расскажешь  по  лицу:  в  гробу,  душевный  стан.
Что  говорят  слова?  Наявность  красоты?
В  нем  ясно  кто  есть  раб,  а  кто  былой  султан..
и  кем  посреди  них,  являешься  и  ты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813018
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2018


Листок

Зелена  виноградинка..  Червона  грона.  
Листок  жовтіє  мов  корона.

До  неба  тягнеться  там  осінь.
До  сонця..  Тепло  поряд  зовсім.

Зелена  виноградинка..  Червона  грона.
Листок  темніє  мов  корона.

Себе  зриває..  підлітає..  
на  землю  стелиться,  лягає.

Зелена  виноградинка..  Червона  грона.
Листок  чорніє  мов  корона.

Мовчки  чорніє  на  землі..
зжимає  пальчики  малі.

Зжима  від  холоду  малого  
і  вже  не  думає  нічого.

Лежить..  не  дихає,  не  дише..
По  ньому  вітер  сизий  пише.

Листок  ржавіє  мов  корона..
Над  ним  спіліє  мертва  грона.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018


Фіалкою зів’янеш

Лиш  просто  хочу  твою  руку  потримати:
не  раз..  разів  так  декілька..  мільйон.
Сьогодні..  завтра..  тижні  не  чекати.
В  лихі  хвилини.  В  згоди  заборон.

Ти  не  моя!  Моєю  більш  не  станеш.
Не  будеш  знову,  як  тут  не  крути.
В  моїх  руках  фіалкою  зів’янеш..
немов  пелюстки  спохмурнієш  ти.

І  разом  будем  хмуритись  щодня..
Й  в  арену  ночі  -  в  простір  самоти.
До  поки  ще  кохання  маячня..
до  поки  вільна..  Раджу  утекти!

Тікай  від  мене!  Подуми  познищуй!
Чого  стоїш?  Нема  чого  чекати!
Ти  у  руці  до  мене  тягнеш  вишню..
ти  дозволяєш  руку  потримати.

А  що  там  знати  -  правильно..  не  вірно.
Твій  вибір  хмуритись  мов  море.
Мені  в  майбутньому  занадто  стане  стидно,
бо  я  не  раз  вдарую  тобі  горе.

Бо  ще  не  раз,  а  скільки  буде  треба..
А  стільки  дай..  як  сам  наворожу.
Тож  взяти  вишню  -  не  моя  потреба.
Тобі  у  цьому  «щасті»  відкажу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018


Хмариний дим

Занепадаю.  Вже  не  кохаю..
Тому  і  не  боюся.
Скрізь  сльози  радуюсь,  сміюся.
Я  не  зникаю!
Рано  ще  зникати..
Живу!  Бо  вмерти  -  значить  відступати.

Думками  серденько  пустошу.
У  нього  з  розмаху  іржаву  косу
з  всієї  сили  помахом!
Болить.
З  порізу  кров  гірка  струюїть.
Та  біль  велить:
боротися
і  жить.

Не  зжалюся..  Не  зжалюся  жаліти!
З-землі  у  небо  підлетіти
та  кайданами  до  землі
причалий  -
кріпак  в  жалі
зухвалий.
Невідпуска  його  рука  
тримає  -
моя  то  совість  хрестиком  гойдає.

Та  хай  вже  з  тим  -
хмариний  дим.
Коли  від  совісті  своєї  відречуся,
тоді  й  порину  в  небо,  там  і  наживуся.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018


Експрес небес (Здається сонце на твоїх губах)

Прекрасне  небо  у  твоїх  очах..
Здається  сонце  на  твоїх  губах.

Мої  ти  ночі..  білосніжні  дні.
Ти  образ  милий  в  снах  мені.

Ти  поштовх  дум  скалічених  пожить..
Крило  летюче,  що  давно  вже  не  летить.

Твій  дощ  –  твій  плач  з  моїх  небес.
Дощів  холодних  в  путь  експрес.

Його  спинити  сил  нема,
спиняй  кохано  ти  сама.

Спиняй,  бо  в  очі  сильно  б’є,
солодкі  сльози  мої  п’є.

Спиняй  експрес  холодних  хмар..
лиши  у  ньому  нам  плацкар.

Зжени  з  вагонів  всіх  лихих,
цей  потяг  тільки  для  утіх.

Для  наших  стомлених  утіх.
Твій  сміх,  який  прекрасний  сміх.

Мою  печаль  гартує  в  сталь..
гартує  в  сталь  мою  печаль.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018


Grazie (Спасибо)

Хорошие  традиции  -
день  начать  из  слов:
«Вам  мои  амбиции  
спасибо  за  любовь».

Спасибо  всем  за  радости!
Спасибо  за  покой..
Когда  хотелось  так  уйти,
кричали  мне:  «Постой».

Спасибо  за  традиции:
мои;  моей  родни.
За  крепкие  позиции.
За  яркие  огни.

Спасибо  за  покорные  
и  сильные  года..
За  реки  чудотворные,
где  вкусная  вода.

Спасибо  за  утомлены  
хрустальные  глаза.
Спасибо  за  повторены
спасенья  адреса.

Спасибо  за  влюбленности..
За  верности  друзей.
За  силу  убежденности..
За  чары  декабрей.

Спасибо  за  явление:
приехать  с  далека.
За  ваше  удивление..
за  взгляды  в  облака.

Спасибо  за  ступней  шаги..
за  помятый  асфальт.
Спасибо  вам  мои  враги
за  новую  деталь.

Спасибо  за  рассвет  в  окне..
Спасибо  за  закат.
За  кров  со  рта  на  волокне..
и  розы  аромат.

Спасибо  за  мои  стихи:
О  мысли  велики!
Закалки  точены  штрихи,  
как  айсберг  ледники.

Спасибо  за  весны  ветра..
За  теплоту  колен..
За  месяц!  Звезды!!  Вечера!!!
За  опыта  обмен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802071
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2018


Мне нравится…

Мне  нравится,  что  ты  с  Калининграда..
Мне  нравится,  что  ты  с  другой  страны.
Не  какова  не  помешает  нам  преграда  -  
от  расстояния  считая,  до  войны.

Мне  нравится,  что  ты  мне  странно  пишешь..
Мне  нравится,  что  я  тебе  не  друг.
Что  ты  ко  мне  не  равно  солнце  дышешь  -
возможно  я  твой  будущий  супруг.

Мне  нравится,  что  ты  моя  новинка..
Мне  нравится,  что  я  тебе  красив.
Наверно  ты  и  правда  половинка..
ты  правда  мой  пожизненный  курсив.

Мне  нравится,  что  любишь  ты  природу..
Мне  нравится,  что  ты  мои  цветы
оцениваешь  будто  бы  свободу
и  ставишь  выше  собственной  мечты.

Мне  нравится,  что  снюсь  тебе  я  часто..
мне  нравится,  что  снишься  мне  и  ты.
Ведь  время  в  снах  обоим  нам  подвластно:  
в  туманах  снов  -  прекрасной  густоты.

Мне  нравится,  что  ты  в  делах  покорна..
мне  нравится,  что  слушаешь  меня.
В  моих  руках  тебе  Богов  корона:
ковалась  мной  с  небесного  огня.  

Ты  брать  ее  стыдишься  как  ребенок
и  так  права,  права  в  этом  вполне.
Поводишься,  как  маленький  котенок..
ведь  знаешь,  это  нравится  так  мне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802069
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2018


Химер

Чортовита  тьма  гряде..
ніч  здавила  синю  шию.
Смерть  замучити  іде..
Сам  собі  могилу  рию.  

Під  хрестами  біля  дуба,
хтось  хитаючись  сидів..  
Очі  зиркали  з-під  чуба..
рот  сичав  і  шепотів..
усмішка  була  беззуба.  

Крик  химерний  розлетівся..
то  був  хлопчик,  що  втопився.
Він  тримав  мале  дитя,
його  ручкою  молився.
Заревло  серцебиття.

Плач  і  вискіт  божевільний..
крик  жахливий,  неземний.
Вітер  запах  їсть  могильний,
ніс  годує  білий  мій.

Затопило  кладовище  
струмом  рік  від  його  сліз.
Він  мені  в  обличчя  дише..
язиком  в  мізки  заліз.

І  пробуджений  світанком..
порятований  я  ранком..
Сонцем,  світлом  б'ється  тьма..
Кращих  сил  в  людей  нема.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017


Ліс

Інколи  так  хочеться  у  ліс,
у  ньому  трохи  поблукати.
Напитися  джерельних  сліз,
щоб  почали  тебе  шукати.
Йдучи  по  сліду  возових  коліс,
глядіти  в  небо,  в  Бога  запитати:
«Кого  сьогодні  ти  возніс?
У  кого  істини  благати?»  
Усе  не  встиг  вам  розказати..
Іду  замучений  до  хати..
тепер  в  самотність  розмовляти,
лягаючи  у  мукух  спати.
Згадати  про  спокійний  ліс..
про  солод  ягід,  спів  птахів.
Про  крони  велетнів  у  вись,
що  в  небо  виросли  з  мохів.
Ліс  бідну  душу  заспокоїв,
словами  добрими  своїми..
На  серці  рани  всі  загоїв  -
думками  тихими,  сумними.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017


Для іншого цвіла щодня

Не  кажи,  що  Богом  прощена  була..
Це  маячня!  Не  правда  це!  Брехня!!
Лише  для  іншого  жила..
Для  іншого  цвіла  щодня.

До  чого  каяття  твоє  не  вірне  вірі?
Простить  -  найлегше  жити  стане.
А  я  не  хочу!  Хочу  мучитись,  щоб  біль  по  шкірі..
І  серце  битись  перестане.

Мій  хрестик  вчора  поночі  згубився,
від  нього  янгол  відлетів  до  раю..
Від  мене  янгол  вірний  відлучився..
Знайду  його.  Знайду!  Ще  пошукаю.

А  мудрості  черпати  досить!  Зникни!
Ти  не  дивись  на  мене  нібито  кохаєш.
Давай  же  стукни  сильно.  Крикни!
Чому  нещасно  замовкаєш?

Не  зрозуміє  той,  хто  не  пізнавший..
Не  набереться  сили,  щоб  простити.
Усі  забудуть  швидко,  бо  упавший  -
не  здатний  ходу  щастя  оцінити.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017


Життя

Життя  –  великий  гріх..
Бог  нас  зліпив  як  міг.
Він  знав  про  нас  усе:
від  голови  до  ніг.

Життя  -  прекрасний  рай..
Народжуйся..  Кохай.
В  любові  нас  прощають..
Люби..  і  ти  прощай.    

Життя  -  безмежне  поле,
без  сонця  захололе..
Усіяне  сльозами
і  вічним  лютим  болем.
*
Ти  ляжеш  ще  на  нього,
від  солоду  гіркого..
Закутають  землею:
німого,  не  живого.

Життя  -  це  пекло  чадне..
прикрашене,  нарядне.
Музей  підступних  масок.
Не  чесне..  не  порядне.

Життя  -  краса  кохання..  
Свободи  панування.
Це  дно  морське  глибоке..
тонути  в  нім  завдання.

Життя  –  одвічний  сон.
Мільйони  без  корон.
Імперій  одиниці.
Свобода  і  полон.

Життя  –  добро  просторе.
Життя  -  даремне  горе.
Творить  і  страчає..
народжує..  вбиває.

Життя  –  гніздо  родини
у  вільній  Україні.
Корінням  розростає..
гілками  розпускає.

Життя  –  думки  свободні..
віра..  заповіді  Господні.
Вірші  і  слова  поетів..
культура  й  пісні  народні.

Життя  –  це  особисте..
наївне  серце  чисте..
у  когось  ось  забилось..
у  когось  зупинилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017


І знайдуть сенсом нешуканне

Вони  ніхто.  Вони  ніхто.
І  ти  ніхто.  І  я  ніхто.
Та  хочуть  стати  усі  кимсь,
за  день,  а  не  за  років  сто.
Гадають  вдягнені  в  пальто:
святе,  при  мощі,  нездоланне.
Не  раз  хай  думають,  хоч  сто
і  знайдуть  сенсом  нешуканне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017


Вкрадені дощі

Як  сумно.  Сумно  так  сьогодні.
Сивіють  нерви  щохвилини..
Такі  на  щастя  ми  голодні..
Без  сили  й  волі  за  для  зміни.

Усе  так  грубо..  стемнено  яскраве.
Для  чого  слухаєш,  коли  почуть  не  хочеш?
Твоє  не  справжнє  почуття  -  лукаве.
Лише  до  себе  ревністю  лоскочеш.

Так  наплювати  всім..  душа  таїться..
У  сумах..  в  муках  -  темпераменти  душі.
Так  страшно  -  в  серці  більш  не  загориться..
вогонь  той  душать  вкрадені  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017


Просто попроси

Ми  захворіли..  Опановуємо  біль
нову,  вже  іншу,  такої  не  бувало.
Сюжет  простий:  неоднорідний  стиль..
мабуть  усе,  що  серце  так  бажало.

Без  виключень  поклонимось  душі,
якщо  занадто  сильно  послабієм.  
Ми  один  одному  здається  не  чуж..
Чому  ж?  Чому?  Навіщо  так  дурієм?

Кидаємось  словами,  що  мовчать..
Пускаємо  з  темниці  думи  божевільні..
Для  того  щоб  летіли  не  летять  -
занадто  не  реальні,  надто  мрійні.

Позатихали  романтичні  голоси
об’єднані  із  болями,  прокляті.
Не  бійсь!  Не  бійся!  Просто  попроси
і  плечі  знову  будуть  обійняті.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017


У пеклі глянеш в мої очі…

Понишпори  в  душі  востаннє
і  відпусти  собі,  так  просто.
Знайди  в  сльозах  своє  послання..
мини  мов  ріку  люту  мостом.

Біжи  за  хвилями-сльозами,
дивись  під  ноги  на  каміння..
не  рухни  в  нори  із  вужами,
тримайсь  за  погнуте  коріння.

Тримайсь  за  гілля,  що  дістанеш..
у  небо  синє  не  дивися.
Як  лід  від  сонечка  розтанеш..
розтанеш,  сильно  не  журися.

Проникнеш  в  землю,  мов  би  в  ночі  -
в  підземне  царство  погоріле,
У  пеклі  глянеш  в  мої  очі..
в  обличчя  рідне,  постаріле.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017


Не даремно

Рай  без  пекла  не  буває..
По  той  бік  вона  зітхає.
В  неї  милі  такі  вії..
волосинки  наче  змії.
В  серці  гріються  надії..
Думи  мозку  лиходії.

Дощ  без  неба  не  піде..
Сонце  в  рабстві,  не  зійде.
Мій  слуга  тебе  вкраде!
Жде  приказів  все  навкруг..
тисячі..  мільйони  слуг.
Трон  будують  нам  щоденно..
Я  вважаю  -  не  даремно.
Стане  світло  там,  де  темно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017


Это и есть наш мир чудес

Мне  нужно  все!  И  даже  больше!
И  даже  комплексы  твои!
Молчать  с  тобою  и  по  дольше..
Ведь  мысли  о  тебе  мои.

Ведь  мысли  бурно  разыгрались,
но  не  имею  прав  мечтать!
Мы  с  ними  сильно  поругались..
не  стоит  больше  себе  врать.

Взял  мысли  Бог  себе  в  опеку,  
их  ветер  в  небеса  поднял.
Занёс  у  рай  в  библиотеку
и  их  в  архивах  записал.  

Любовь  хоть  губит  человека,
но  и  подносит  до  небес.
Это  и  есть  наша  аптека.
Это  и  есть  наш  мир  чудес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759353
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2017


Німій для того, щоб почули…

Давай  нашу  тишу  не  рушить,  
хоча  б  сьогодні  для  початку..
Твоє  дихання  мене  душить:
без  права  гордості  і  статку.

Мовчи!  Так  краще  ніч  почути..
Скорити  думами  своїми.
Пекельним  холодом  відчути..
Нагрітись  тінями  чужими.

Німій  для  того,  щоб  почули..
звернули  погляди  жорстокі..
Твій  біль  самотності  відчули
й  думки  промучані,  глибокі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017


Но есть у нас еще земля

О  белоликий  ангел.  О  красота  земная.
О  дождь  мой  счастья  при  луне.
Когда  куда  то  улетая,
запомни,  часть  тебя  во  мне.

Твои  я  крылья  спрячу  за  спиною:  
такие  словно-словно  чудеса;
такие  словно  снег  зимою;
прекрасны  будто  небеса.

И  пусть  их  буря  поломает,
без  крыл  остался  тоже  я.
Твой  лик  лишь  небо  потеряет,
но  есть  у  нас  еще  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759199
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2017


Sunt (Існую)

Не  стати  поміж  війною  -
відважний,  сміливий  крок.
Буть  в  горі  самим  собою..
І  думать  коли  без  думок.

Прожити  у  простір  літневий..
прожити  у  простір  зими.
У  серці  запах  вишневий,
цвіт  стелить  немов  килими.

У  душі  впадати  снігами,
кружитись  і  там  розтавать..
У  вухах  лишатись  піснями..
добро  у  очах  малювать.

Затьмарення  розуму  люті,
завіяли  степові  кручі.
Прокльони  ніяк  не  забуті,
для  серця  нестерпно  пекучі.

Сьогодні  не  з’їсти  шмат  хліба,
для  завтра  його  зберегти.
Замовкти  на  віки  мов  риба..
ввійти  у  роки  самоти.

Розправити  згорнуті  крила,
торкнутися  білих  хмарок..
то  неба  чудесні  вітрила;
то  склад  янголячих  думок.

Бої  і  дуелі  поміж  людьми
тривали  і  будуть  тривати..
Завжди  до  землі  своїми  грудьми
солдати  будуть  лягати.

Самому  сягнути  миру  Землі  -
завданнам  є  не  можливим..
І  так  у  нас  сроки  занадто  малі,
із  болем  існують  жахливим.

В’язниця  –  полон..  слова  ні  до  чого..
кайдани  поковані..  вбиті  цвяхи.
Питати  лишається  тільки  в  святого,
про  нам  подаровані  Богом  шляхи.

Не  закриються  очі  на  бездушних  людей,
не  проститься  оте  їм  забуте..
їх  жорстоких  учинених  вчора  ідей
й  забереться  народом  набуте.

Розлетиться  новина  по  світі  навкруг,
немов  небо  у  дощ  прогримить..
Розподілить  для  кого:  хто  ворог,  хто  друг..
На  все  хто  життя..  хто  на  мить.

Не  стати  поміж  війною  -
відважний,  сміливий  крок.
Буть  в  горі  самим  собою..
І  думать  коли  без  думок.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017


А на землі…

Так  мимоволі,  швидко  так..
Нема  без  радості  жалі.
Птахи  у  небі  мов  літак..
А  на  землі?

А  на  землі  усе  не  так..
пече  у  ноги  окаянна.
Давно  написаний  спектакль:
страждання,  радості,  кохання.

Тут  за  бідою  йде  біда  -
занадто  розуми  малі.
Святі  із  неба  вигляда..
А  на  землі?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017


Битись перестали і мені

Ми  забули  щастя  бо  гадали,
що  це  краще  ніж  на  самоті.
Демонів  молили  і  благали,
бо  мовчать  у  відповідь  святі.

Почуття  зреклися  й  оскверніли..
Сльози  лили  тільки  кров’яні.
Твої  стуки  серця  оніміли  -
битись  перестали  і  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017


Святий Миколає…

Святий  Миколає!
Грудень  сніг  стрічає..
Навкруг  засніжило..
серце  звеселило.
І  для  грішних  свято..
молиться  багато..
Та  не  всі.  Не  вірять.
Досить  розум  мірять..
досить  буть  убогим;
в  допомозі  строгим.
В  зборі  янголята..
засіяла  хата.
Серця  подобріли  
й  більше  не  боліли.  
За  вікном  метелі..
вже  й  пусті  тарелі.
Подарунок  в  смужку;
подарунок  в  дужку..
Теплу  одежинку;
меду  і  хлібинку;
яблучко  чи  грушку  ..
поклав  під  подушку.
Хто  є  замазура;
в  кого  є  культура..
Поділу  немає  -
правди  вистачає.
Зло  добро  карає..
Святий  Миколає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017