| Сторінки (18/1759): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
* * *
Життя погасне
без Христа сердець великих.
Прощай, прощай, обдурена Росіє.
І всяк пожне – лиш те, що сіє...
Погасне нива без умів великих!
Не нації,
я тільки світло сію.
Нас не послухались –
відкинуть вас безликі.
Церква відкинула – й схолов народ.
Прощай, страна рабов, страна господ,
Я вільний. Бог кладе на тетрапод
Слово своє:
нових спільнот.
Оберіга Своє:
зберіг – його, хранить – як би моє:
новий, остаткові, Народ.
12.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2018
* * *
Багатство щиро віддаси —
Тлустішають баси…
Лісів баси!
Що ж ти показуєш
м’ясистий голос —
то ж ти у Небі
розчинивсь єси?
Тлустішають баси,
хребтів баси!
Ваксованість зійде
з обличчя ніг —
як ворог.
Виверну світ — і на обличчя
порох...
Христа підеш здаси?
І — продаси?
«Віддать коштовність?!» —
з глею
вовк гасив.
Сусіди,
єзуїти і моністи,
мене ви проженете в
інше місто...
Вас
здоганятимуть —
із сосен образи!!
Благословен єси!..
Перехідні гласи.
Благословен за все єси —
і рокотаху, рокотаху — року птахи…
На хрест
за плахту!
І на хрест і плаху… і вас
візьмуть
збілілих — попід пахви
обрАзи, Образи
і образИ!!
Христе! Благословен єси!
01.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777307
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2018
Двадцять третя поема
Духом Святим присвячена прп. Антонію
Печерському, солодющому і Великому Богоносу,
улюбленому Керівникові мого другого
періоду життєпису: від книги «Богословіє» — і далі…
1
Де чистий дух гряде на глибину,
Там липне в шельфах всіх світил культура,
Він мовить: відчепись, репнута дура,
Змія древнюща, страшні щупальця твої
Не прослизять огні мої —
Вже йду у морі!
І прийму Її Одну…
Прощай, багно… Більше не маю дому.
І все, і край!
Нове — що невідоме…
2
Таверніада промислів сліпих!
Чого до себе розвертаєш хвилі?
Що вам несе думок осілих жмих?
Вино любові — де є Очі Світу милі…
Вам п'яний боцман дав би в дих…
А, вірю Богу, я не з тих.
Дух бачить вже —
що не вмістить прокволий вдих!
Дихати!
Сяяти! Чисто Любов'ю жити!! —
Хвалити Господа…
3
Земні, нечисті відбитки
є на мені, земні.
Тільки якесь незріле слово —
не відкривають глибині.
І напинаю
з узвичаєної смерті
Зчищати звуки музикальнішій рідні!!
Душе моя, слова вже Богом в тебе стерті,
Як на віджилім відчайдухів
кораблі —
В углибленій до т о г о краю глибині…
4
Що зерна ще зачепить й розколише?
В с е, ось, це Бог украй нам пише…
Який журнал заповнює в ці Дні
на дні!..
Нічого! — що від тління на земнім.
Осяйний Дух взяв курс
на вищу глибину…
5
Ну і ну!..
Бог витирати Сонце — Духом хоче!
Слово із Слова несе Дух мені!
Боже, поможи мені ввійти
В серцевину нашої любові
Мені слово стало всім…
і Ти
Був і днесь єси і сяєш
Словом
Схід першослова — й світло й тьма
й роса
і пара
й першотворення планети
у мареві
й по ній ступа душа:
ще пам'ятаючи — лягати і вставати
із Сонцем.
6
скільки не веди
До вас вертаються й біжать ваші сади
Хоч птиця ось пішла крутити Сонце
Нас до свята Прекрасного храму веди
Не чіпляючи духом і слухом біди
Хай вода відлетить до всієї води
Будь найбільший Цілителю-Розуме з нами
У Прекрасному храмі зійдем над віками
Хай любов вознесуть у (Царську) корону —
Вогнями
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа
а була любов я горошина
поверталася вся непрошена
а тепер прийду яблуком
а Сонця (мисленного) сонця…
Святий Антоній із Небес
благословив:
іти й хвалить Твоє, Пречиста, ім'я —
в віках
Де в нас Зоря — там гине страх!
Нема віків!..
О Маріє,
серця світла мріє…
що в світі так чудесно бовваніє?
світ підійнявсь — туман із підошов
а я пішов
я скелю за туманом віднайшов
я не достоїн щоб Твій слід поцілувати
Я б з розуму нараз тоді зійшов!
Ти все прощаєш безголов'я…
А я люблю Тебе! — святою
чистою любов'ю
люблю Зорю!
Як довго готували й цей прихід
Вогню і Богослов'я —
а плакать хочу… й що тоді запишу?
а тут я невпереджено горю! —
своєю полум'яною любов'ю…
Твоєю невгасимою любов'ю!
Дерзаю чуть: вогненність Ти простиш…
Ось був би хоча б трохи спокійніш?
Як Ти гориш!!…
Як Ти гориш…
О Богородице…
Твій ангел гірний — біля озера,
спустивсь…
серцем палає непалючою Любов'ю!
ось так! — моєму безголов'ю…
бере Божественніший безум
це — на Любов Твою відповісти
тихіше тиш…
Як Ти Божественно всесвітиш-всегориш…
Немає слів!
Які Саровський і Антоній Печерський! —
Люблю!!!
Іду, і так… що всіх люблю!
Це не важливо, куди ще дійду
і згорю де:
любов — свята: любов — дійде!!
Хвала Тобі!!!
7
Очисться, вухо, в музикальної рідні…
Душе моя, з тебе все Богом стерте —
Углибленій новогосвітуглибині:
Первістя Бога хто шукати звик,
Тим зір і слух серцям!..
І розв’яжи серцю язик…
Маріїн ангеле, що, ти не відійшов?
Маріє, серце, ти стіна і скеля,
І більша всіх глибин, лісів, полів,
Що всі себе під ноги Твої стелять…
Всемилостивая! — Як Той, Хто
світ створив! —
Поміж творінням і Творцем Одна-Єдина.
Брала та й несла на руках Бога і Сина —
Носиш й творіння у святий прорив:
Із пекла Хєви до Свойого раю…
Проникнуся — тут не живу, для цих
вмираю —
Щоб там допомогти хоч чим…
Хєва згубила; Чиста — у вічність
визволяє…
А хто з людей хоч слух тут має?? —
Бо яке дерево, такий і плід.
Посланий ангеле, ти відійшов вже мене від.
Ось — серце і со-вість…
Пресвятая Богородице, спаси нас!
Уваж серця, Маріє…
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777306
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 16.02.2018
* * *
Поета що? правда яскравить!
Прекрасно ж! б’ють праві
як? лівих! лівіючи — правих,
а поетові як?
поета — правда яскравить!
Ліві цілують — теляча радість!
праві — як в дзвін!
Поет же цілує! — Правда!
Поцілує — скрізь правда. Бог і він.
29.6.2011, 25.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018
Природа народила урожай.
За нею спішить?
Кінним спішиться?
Ти можеш — теж урожай, —
але любов — вільна є птиця.
Можеш говіться чи розговіться,
Але любов — вільная птиця,
Для польоту найгірше — межа,
якась межа.
Я ж то люблю Тебе — чи Тобі не зважать?
Влет перестрибую зараз кортежі! —
Направду, летючий — я божевільний поет!
Перелітай межі!
Перелітай межі!!
вигляни, сонце, із своїх карет...
О!
І щоб я без любові вмирав??
світ же весь від Твого жесту залежить! —
умочи просто Духу хоч кінчик пера!
що тут думать? труси світ — порозсувай межі!
Грім в моїм серці! записки —
з нутра!!
Все-все від Тебе залежить:
Хочеш, щоб світ не вмирав?
порозсувай межі!!
Христе!! це руки мої
недоречно ведмежі...
9.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2018
* * *
Приснодіві Марії незбагненній
присвячується
Зустрілись на мені —
малечі —
обійняли мене
за плечі
боговідданий пізній вечір —
і рання літня ніч…
А я край сосен і тополь
край поля
де в глибині лугу і неба
серця младих —
й зоряний говір…
і гомін
тихий
тихий гомін
музики й ласки…
Чи Ти мені є гомін —
і як ласка?
чи Ти так перейшла —
в святую казку?
Ти так обійняла що й серця річ
більш не находить слів —
і затихає.
І зірний говір
й гомін
все стихає…
А розчиняє все любов
і
тепла літня ніч…
15,16.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
* * *
Поету Ользі Сєдаковій присвячується
І на двох конях
двигнулося це
О серце й серце!
і галоп!
і даль від далі —
скерцо
вітер скерцо
О вітер молодий!
Й лице — в лице!
Нічого більш не бачать!
Бо — поруч!
поруч
вихором
і скачуть!
Довисікається з копит—
зайчик за зайчиком
і місяць
це
і це
і це і це
і це і це
і це і це
і це і це
і це і це...
і це і це
і це і це
рай це —
нам
невідомий!!
і це і це
і це і це
Бо дух гарячий!
є село?
...Сільце!
у тьмі озерце? —
озерце!
лишилося! на дні підзір’я
Надлишку серця — договір є
і все
і все ж
ще щось
сліпе
за звуками
і геп і еп і еп ще
стрільне?
нема
і одірвалася пітьма
і віра
й віддиху вже легше!
газогорілкою лице! —
Жар
і горіннями серце
Хто зна чи спиниться їм це?
чи вже навіщо те спиняти!
о очі!
очі — все прийняти б...
і берег — море
й вічність — мить!
стрілятимуть? люби
життя чи смерть —
гори!
серце любов —
услід метеорит!
жебрак і уселенна — шати
знесуться серце й серце:
жар і пожар!
вогонь і жар
жебрак і цар!
й рука — щоб дужо обійняти...
24.12.2006, 22.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
* * *
зелене жито треба жать?
війну прислали ерудити
і в них же ті слова пищать —
себе щоб обілить
щоб обілитись...
да обілить вас Бог
як Він подасть пожити
зелене жито треба жать?
війну впихнули фінансисти!
в Нью-Йорку й Лондоні...
сусіднії нацисти...
Бог — правда!
от від правди й побіжать.
22.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018
І ось ви станете жить
біля моря
і ввійде в дух
моря сік
і розчерк білим – чайчин
і – води в пісок усі...
Ще чайка! і дух –
її й крабів,– й в пісок.
І спиниться
у капелюсі раввин
над вами – над
Такубоку і Басьо...
Ти як з моря
Ти – мов з неба
з срібним деревом ввись з-над ріг
пливтиме живо
в жовтій ріці
кораловий олень
та не зіллято так як обрій
І Ти твориш – море і небо
сходяться
Все одно погляд наш вгору!
Помрем – тоді наговоримось
у велику непокору обрію...
5.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2018
Лугів білая сорочка
дуже вже зарошена!
Вийми срібло,
в білім дочко,
Хоч ти Богом прощена?
Дуб з різьбою, — чуєш точно,
А не відчиняється?
Грім селом біжить як пошта —
Громи! —
розлягаються...
22.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2018
(Чернеткові тези -1982)
1. Про нас, грубо: фольклор – НТР: тому підтримую
проходження пунктиром у невідомому, розкутість,
ріст зображувальних засобів і дію нового. Основа.
2. Мова про: нову поетичну систему, але це дрібниця.
Зміна напрямку мислення.
Я вважаю: роблю напрямок мислення ( а не художню
модель світу як до). Це ціль. Для мене і засіб.
3. Формування нового ідеалу. Нових людей нового
зору ( світовідчуття, космосідомість, образ мислення,
«рухома естетика»...). Це ціль.
4. Введення науки: без «відриву від ренесансу», обережно.
Не відчуваючи дихання, не знаючи основ фізики,
математики, філософії, біопсихофізіології, теорії відносності
і їх взаємодієнаслідків неможливо зробити
напрямок мислення, природний (я відповідаю).
4а. Співмірність (універсальне). Висунута Коротичем
як частковий випадок на з’їзді письменників. Це – приведення
до відповідності, вже процес сталої напрямку. Шкали.
5. Швидкість. Характер наростання сили і швидкості
перекривання віддалених полів, в яких семантика – складова частина.
Люди від нестачі швидкості голови – провалюються
між рядками і кричать (нутро чує – що т е).
6. Дух! Проникнення духом: розум добудує!
7. Важкість переходу до нового. Покоління сформоване
в одному силовому полі, все добре, а тут – краще і
непосильно важке, треба все ламати, а всі старі, в старому.
Краще – ворог доброго.
Людям з цим, моїм, важко – як важко вченому, котрий
відкрив нову будову світу ( було при Ейнштейнові).
8. Тенденція нового стала матерією (не просто естетика).
Гармонія, якщо вона знайдена, «грає» зсередини.
Підтвердження.
9. І ще до стану на сьогодні. Мені говорили (напр. Б. Олійник),
що: я обігнав, не доганяючи; внаслідок виник
руйнівний розрив між мною і старою системою поетики;
це все, або нічого; цього Москва не пропустить. Від мене:
сказано вірно, крім Москви; сказано в старій системі,
в її способі мислення; (напр. І. Драч), що: перетягуйте всіх
на свій бік; (напр. М. Бажан), що: висока міра
асоціативності – і багато що не зрозуміло.
Чи вистачить їх на нове?
Не вистачить на стрибок – хіба це не трагедія?
Відірватись від молодого – все.
10. Домінує наука; наука перестала бути вільною,
стала виробничою силою; суспільні науки значно відстають
від природничих, намітилась ізольованість і безвихідь.
11. В останні десятиріччя не було інтелектуального лоба,
котрий охопив би в головному мистецтво і науку, щоб
змінювати спосіб мислення; відмічалась смертельність
чогось одного.
12. Розщеплення атома змінило все, крім способу мислення
людей, що веде до загибелі, як зауважує Ейнштейн.
Диктатура розваг. Цукерки були завжди, а просування
пророда не відміняла.
13. Із світом змінюються істини. Напрямок не сковує, він
найбільш існує. За рівнем впізнають своїх. Майбутнє
магнетичне. І складне. Я сказав, що роблю.
1982 р., Ігор Шевчук.
З необхідною жорсткістю відмічаю, що задля доступності
тези складено в термінах зовнішніх наук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018
Вбрід – художник.
Світ – болиголо́ва.
Збривсь художник.
Була б і промова –
та скінчилося розумове.
І тягають: як вранці на суді
підсвічник:
вічне – не вічне,
вічне – не вічне…
Схуд художник.
Мотря – з серця до Духа?
Прикра приватність –
розум-непотаскуха!..
Світ пикатий. Перестанеш гика́ти.
Встав зовсім рано.
Леза освіченість!..
Тягають – мов той рубанок:
вічне – не вічне,
вічне – не вічне,
вічне – не вічне…
Куриться: піч це:
в спад жовтокле́на
Вивів Бог. Всві́ченість.
Раптом без мене.
Всвіченість в вічність.
Йди, ліпи свічі.
У зимку корже́ву.
2.11.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2018
Як летіть за сонцем вік –
буде день;
Як ввійти в землю, будь-де –
буде ніч…
Виберіть собі, селяни,
й неселяни,
Хто у небо, хто у місто,
хто на піч!
Як злетіть в серці на Небо –
Бог у вас…
Вічність
в рясі – ходить тяжко
межи днями!..
Виберіть собі,
ченці з неченцями,
Щоб не плутались –
хто в вічність, хто в час…
Жодна лиска
з піднебесся не наздожене,
Я лечу:
Бог-Слово й Діва
вибрали мене.
10.10.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2018
* * *
Християнському поетові
Івану Лужину присвячую
Летить безсмертя
крізь
безсмертні види...
А скільки я сходинок сотворив
їх всіх донизу
кріпить Христа видих:
спасайтесь
в мені вдихи — догори:
летіть
безсмертні краєвиди...
Летіть — хто в місті незумисно злий!
кропіть слізьми — поля, поля й поля!
Бог видихнув і воду злив
та й на руку мою зілляв
що бачу? гори і земля!
Ходжу по небу
поки сил не стане
допоки груди дихань заболять
сходить на горах — і побачити: летять!!
вдаль пропускать
красиві птичі каравани
Світле безсмертя — крізь —
безсмертні види...
6.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2018
* * *
«Дав ученикам Своїм...»
О, чи йдуть за Тобою
народи?
Кожен як може
і множаться — й множать:
Ти не руйнуєш Закону Божого,
як і законів природи!
Йдем Твої вічні ми
ми слухняні
увічливі.
Бо ми слово говорим
апокаліптичне
коли всі інші
не можуть...
15.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2018
* * *
О радість —знати своє місце…
Ти в світі музикально прозвучиш,
Навіть якщо тебе повісять.
Та, здерши шкіру, в сутінь
виставлять сторожу.
Почувши, упізнаєш, як вітри
У ніч заносять славу Божу.
Копав глибоко —закопають теж глибоко.
І з ранку мілкого
Велике вийде боком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
найважливіше – не скакати, не каратись
не робити при цім –
попуррі-тортури
встаньте
розширіть зіниці серця
як орли на невидимі зраки
їм потрібна – з двох метрів
література?
акомодації!!
що за фігню
вам без Сина повторюють??
акомодація!!
орлиного зору Есхіла,
старого Данте, Ісайї і – Ігоря–
але вічного – на безмежжі території...
читайте ландшафти!
ландшафти – готовність –
але бачити – позамежні території
тільки безмежжя і –
ми там зберемося
і дещо, вже там – блискавкою
кинемо... навроді погляду...
але обдурених фахівців
нехай гуси стоячи обговорюють...
Акомодації!!
віднести на 4000 км
на 360 літ – і
бажано перетворити на пил
і запропонувати до поезій прогулянку –
і я очима залізу в дрібочку по лікті!
і ви тоді мене взнаєте:
і неясно ковтатимете
вироблені з божого пилу пігулки...
Орли! що п’єте? перед носом
своїм дими пускаєте?
Акомодація!!
Хочте не хочте
хоч завтра до Китаю!
Вас треба стукнути! –
аби в ропі пропала
всякої свідомості аберація!
Зрозуміли б,
що перед носом
взагалі... не буває й не знають.
Гомер з таких неживих
за звичкою, старий, насміхається...
Невже, недосмикані, непереборщені, ті,
що в городах над клоакою –
ахкають!
невже, орли небесні, не зафризурим
остаток їх осінніх почуттів –
передчуттів і зачуттів «в натурі» –
щоб вперше викинути їх
відчутно – «за стовпи Гераклові??»
Хай позлітають! –
з виклику художника,
насіли тут усякі,
ясні – до янголів!
неясні – до своїх чортів!!
Я бачу, – ще б надолужити –
і начеркав би, вспів.
Ви ж не виживаєте, нежиті, –
не можете Бога тручати...
Ви із крильми?? Та на Небі Він:
Він – це Він...
Що ви можете Наддосвідченому написати??
Що всі в кобрі, в заду змійчатім –
і без Нього шматочки, попуррі??
Це злітаю – Бах, Моцарт:
літую з Бетховеном
в союзників,
і як вас не убрала смаком ця
Поезія й Музика...
Яка воля?– яка фактура?!
яка радість без Ісуса –
в вимученій світській літературі??
Німотствующе; єдине і – стерто!
Понести слово із Бога –
так, за це просять вмерти.
Діти – це діти. Хто зна.
Молоді – у вікна зелені. І холодність.
...Вічна в майбутньому – Весна!
І – Молодість!
23.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
* * *
Є тепло.
І є Тепло.
Я Бога як би дурив –
а у Христа це не пройшло...
Посадіть мене за грати.
Вам же буде легше,
Авва-Тату!
Хто? останній я прагматик,–
Щиколотки синюваті,
З духа й букви здобувать тепло
(останнє людськеє тепло...)
Але вище Христа-Бога –
не збулось!..
Добре там.
Це тут тюрма!
я практик:
більш граматик, я граматик:
Танк я, трактор, я прагматик –
Наїзджали ви на Божу Матір?–
Голосніше! щось не чую, хочуть знати...
Так кругом новеньке скло зайшло!
Бийте скло!
руками – в серці скло!!
Солод – через скло лизати?
Посадіть мене за грати!
Всі ж в тюрмі!
І я – любов – й як не було.
26.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2018
Поема-стиснена форма
Тройці Пресвятій
з любов’ю і здивуванням присвячується
1
Як високо злетіли стрижі!!
Точно, є
завтра льотна погода...
хмари проватнились
й трішки в іржі...
Ви щось казали,
я вибачаюсь, — кажіть...
хай ця щілинність в глаголах
походить...
В правді в щілинах
стрімкі переходи!!
Правді влягає октоїхський
час.
Бог дихає в нас!!
І розсуває — розсуває! — негоди.
Правда в Бозі про нас.
2
Щастя,
щастя Бог селить
поблизу
скелі
кручі
обриви
карнизи
так як стриж —
випадаєш
донизу!
Бог не дихає
із голови —
стриж взагалі не злітає
з трави!
але як в Бозі —
являються крила!..
й слава в Славі злетіла!
Сіються зерна, що
їх не сказати
радше — якщо
на крилі пролітати!!
Ті вчителі, що
Христос їм не милий:
сі вчителі — не дають
зараз крила!!
3
Сіються зерна
поважні крилаті —
сіються в Церкву Христову,
таку важкувату...
з атомів
атомне
атомам — атоми
і крім поезій — ніхто
се не може сказати...
Зараз — азартам
сице — пузатії
злинуть
Христа во м’ясах
показати!
в атомах — атомне
а крім поезій — ніхто
це не може сказати!
Злато —
заховане!
злата!
і злата!
а крім поезій — ніхто т е
не може
сказати...
4
Ас-са!!!
асенізатори! —
тільки стрижі
можуть Небо сказати!!
Седла
пласкаті
небес музикальність —
голять
стрижі —
коротколапі!
наскальні!!
Іконописні — ?! —
всіхпрощальні!!
тільки що атоми
тільки що взяті! —
аж крім
поезії
хто т е —
в с е —
міг би
сказати??
Грім! —
а не дірчатість,
гріх! —
як то не сказати:
Бог аж
задихавсь
з ухватами
прагне
просвіти пасхальні
cказати!
5
Злата! — заховані!
злато —
до злата!!
а крім поезії —
хто вам т е
може дати!..
Хай вам дасть Тройцю!
таку — в перехваті...
хахалям — хахляне
хламам — пахлате
хлабузи — хладні! —
а стрижі —
напохваті!!!
Ак-ха!! правди
не можуть сказати...
12, 13.06.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775815
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.02.2018
* * *
З’яви вже дням
між небом і землею знак,
Хай на вершечку висоти –
у грудях неба:
І судить – що в нас живе так,
а що не так,
Як в небо притягнусь до Тебе.
На лоні Твоїх веліїх щедрот
Лише любов щонайсвітліше
притягальна
Так учинила б враз нагально,
Душі земній раптовий поворот.
І язики засохли навіть угорі:
То милість обтікає плечі –
Любов або хапає порожнечу,
Коліноприхилившись на горі,
Або сам корінь вижинає, що дозрів,
Мабуть, для зінакшення треби.
І якби це не шлях, Діво, до Тебе,
То я б тут просто іздурів.
19.10.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2018
Феодосії улюбленій
присвячую,
від серця й Бога з любов’ю
Блаженний я, та передчасно якось,
й тут-то...
Блаженне місто біля моря
що більш загладило вже реакрити
і отрути...
Блаженні, справді ми удвох,
бо в нього вудка — море,
в мене — Бог...
і я — той муж, що в скверу сів на лаву,
для спокути...
Блаженний, хто почув
у серці,
бо живі є ми!!!
Блаженні вбогі й без махорки ми
бо нас ще б’ють прелютії шторми!
блаженні — на нас ллють шторми прелюті!
блаженні — затикнуть
із преісподні дух смоли, —
і ще зорю черкнути
й Дух смокнути!!
А — омовеніє, що буде вам колись??
А щоб вам риби
за мій дух дали!!
Щоб наздогнали — і ще раз дали.
А щоб вам тирси,
щоб вам виписано тирси,
і з шумом забираючи поли; —
вам те дали гаки й підводнії столи...
над вами курка після мене
й цього жому пи;;рсне —
її вітри під стелі кинули були...
щоб ви, орли такі, торкнулися смоли:
священні в усмішці ми з містом!
вдвох! —
у міста є побудка — море,
в мене — Бог!!
Блажен і я, та не помісний,
і при таких заливах...
й тут-то:
на мені вся шрапнель,
прийдешні всі пробудки...
А я — три роки одійшов од сала!
На Україні за це орден — мало.
І це — що я тут ще літав й горів,
і бачив всіх коричневих корів,
Та що це?! — був пізнаний від Зорі...
...За це, коли вже поміняються платформи,
І все спечеться — й буде Дух над горами,
То буде в моїм слові Її Серце;
Прийдіть.
В наш дух — й любов! — і в Слово —
і спасеться:
хто схоче...
Дослідять в Ній насліддя творче:
Оздоровитись приїжджатимуть,
прийнять притулок! —
Ясніш: як нині їздять всі на південь.
...Відчини кватирку, муже: дамам щоб
часовістю подуло...
Я думав, краще вічна справа пі;де.
Портові — про море знов
насущне знов балАчили.
Дихання Діви!
Жаль, що мало Її бачили.
Феодосія — у Ній! це є одвічно.
Блаженний я, та все ж незручно, чоловіче:
«Блаженні чисті серцем, бо вони
Бога побачать».
Усе й пробачать.
Амінь.
17.08.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2018
* * *
Бог те зна, що я
нетиповий...
Зразу всі «типіконні», «алькові»,
заворушаться мов лялькові...
Там за вас плачуть очима квадратними! –
Там за домашнім комп’ютом вас зирять–
Еміри квадратні – і ви квадратні! –
всі типові...
Виїзджайте в рідню – в Емірати!
яка різниця: так жити? всі помирати –
виїзджайте туди помирати типово:
це ж все тупікове...
Данте зійшов – рабство щоб закривати!..
Есхіл зійшов –
мов вкопаний став...
Найстрашніше – не всвідомили
в такій мірі,
як Бог, – Богоматері!..
І ось в моїм серці Вона –
Чи не час розпочати?
Типові проекти – типово живете...
Я ж з Христом-Богом мов підхмільковий...
Відійдіте! – свято на Небі велике –
а я нетиповий...
ще заразитесь...
І не прийшов, щоб щось закривати:
все прикрить!–
Христос настав!
Я в руках Христа:
В руках Бога Живого
тут станеш
і страшкуватим:
відкриватимуть
і читатимуть
вільних Духа і Христа.
Щось не густо – хто б захотів
попадати...
в руки Бога Живого.
8.11.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2018
* * *
Ображайте — лише святих…
Найдіте святих!
Безплатно для них — і
надзвичайно корисно;
І на вашу прозорість — ні риски
І дим не йде
як піде — то на них.
Ображайте лишень дітей:
«чужих» дітей…
Їхнє є Царство небесне.
І — не знають, чи дим є.
І звідки іде.
Не в’яжіть грязь до грязі, —
то месники.
Нехристиян до нехристиян?
Собі
ви месники…
07.06.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775412
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2018
* * *
Отак воно з першопрохідцями
буває
скакне у с е —
здивується
і відповзає
та й дивиться... —
й аж рот не закриває...
щелепу ба рукою й піднімає
не закривається ж!
І от до вечора так ходить.
Але про щось доходить
на другий
день...
Що ж? — дай пісень! —
жадно очима з Небесами
хороводи водить
але є я
перст Божий
раніш рубали голови
всім до колоди!..
02.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018
Поема
Богові Духові Святому
з любов’ю присвячується
1
Стань на власному рівні
особисто ти
Щоб — іти...
Нижчі волатимуть, аби
всіх знищити
а ти — дихатимеш:
усіх
зберегти
бо то — Дух Святий
Прямо у серці
що чуєш ти?
То благість!
Дух так спішить —
всіх простить
і освятить
Йди так —
щоб й далі
йти:
мости між націями
мости
між релігіями
мости —
Дух Святий!
У найглибшому серці ти ...
2
Йду — куди Бог хоче.
Мимо
мене —
водоспадом —
здивовані
очі
Я пророчив
Зійшлись пророцтва?
Зійшлись пророцтва.
Люди своє хочуть.
І чи я монолітний?
ну «хотілки»
але щоб настільки
ну «хотілки» — настільки?
Ти вічність
а всі з коліна літа
а все —
тільки
з коліна літа
Святий Дух — висот тільки хоче!!
Каюсь, Боже, в жорстокосердності
чи жорсткосерді,
бо Ти — Бог милосердний...
І мабуть
до Тебе —
і линуть з привітністю?
3
Ви — туди?
а я вже з в і д т и
руками
І я в любові —
і без привітності?
і хто глибоко жив
хто
глибоко — жив
глибоко-глибоко
аж в Божім світі...
так послужи
Богу
й в цім світі!..
ну я мішу Богу
а вічність?
вічність
в літі по лікті!..
«так тебе вбити — мало?»
ну так кажу:
і не перестало
що по
лікті
в літі видніються
в літі — лікті!
психологи кажуть
(Дух не каже)
що все в політті
заізольовані всі — каліки
а що я? — лікті
в 150 000-м новім
я літі...
4
То тебе бити — мало?
та пробували
та їх не стало
нові
люди настали
щедрість — в політті
Дух Святий! — через світ
в єдинім
Божому світі —
зі Світлом!!
тож Логос-Словом;
чи — вам відібрало
мову??
5
буде світ —
хоч
багато не стане
були
титани —
не стало титанів!
Дух Святий! —
Христа
в мені творить не перестане...
ви дійдете до вражнИці...
та лиця?
до ликів
Дух Святий не зійде
доки
світ не окошиться
а ви лице (!) —
до ликів
в ясельце
розгортання йде—
і світлиться!
Й новиться, і новиться!
6
Як вподібнюватись до Бога
це світлиться
світлиться
я то стану любов’ю:
в Бозі — тільки
любов’ю...
7
діти, пійте гобоєм
діди, пійте
гобоєм
я архангела трубність
і як хто стане
трубою?
і я вибух у Вибусі
хто з’єдна це
з Христом і з собою?
буде Христова
культура
говоріть й між собою
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775248
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.02.2018
* * *
Так цмока виноград
цукринку кожну —
Навзліт,
як Діву — Купина Неопалима.
Як ранішня молитва — силу Божу...
Що сходить з радісного Ієрусалиму.
Знов пищить радість! —
щоб прорватись в кожнім…
Бо заливали села, гори, кручі...
...І восени сказав узятись Всемогучий
за солод у буттєвості погожій.
Ану! — не якайте на даль, скрипучи, гарби...
Се вам не Ігоря полки — і
навмання...
У вересні? —
тягнув неясний Божий запах фарби!
До школи.
А не якісь-то несолодкії знання...
Так не брехнім тут
на дитинство й церкву.
Дітям вручали пресолодкії цукерки:
Отця Таємного передання.
З ним потепління йде... Молім.
Не якаймо однині.
Від Палестини се вино —
і по вустах, по Палестині...
Бог в руку взяв,
стиснув...
який послужить... аромат...
І сам помахував під серцем
що там? —
молитва, пісня, автомат...
який по долі Божий виноград, —
які ще “щоти”?
В нас виноград —
смокче цукринку кожну
Навзліт,
зріла душа — зрілу любов неопалиму...
Нам ранішня молитва — сила Божа...
Сам Бог схиляється
до нас
з Єрусалиму...
28.09.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2018
Поема
Слову-Богу присвячую
Нелегко! —
живеться
нелегко —
хто бачить
далеко…
оце ходять білі —
білі
лелеки
милий Ісусе Христе,
я не макаюсь
сорочкою
в священний їх клекіт?
я ще злечу,
любий Ісусе,
аж
до Тебе?
якби з небес
впало ще
більш
аніж треба —
вбило б всіх
Небо
Правильно бачити
треба!
нелегко
нелегко
живеться — хто
бачить
далеко…
Ох, Ісусе Христе, помилуй
мене
я не живу як дрозофіла
дрижачи
у глибині
перед Тобою — дорожить одним
днем
живе — лиш одним
днем, бо живе
лишень
один день
Ісусе милий! помилуй мене
дрижать
й дорожить —
мені б
треба…
я ще не ліг
на землі — щоби нижче неба!
Не смирився — як треба…
Ісусе, Ти спробуй — одразу ж
я не можу
ще отак —
щоб жив Ти
а я… а мені
лиш цим дорожити
а одразу ж —
я вставляю геніальну
вставку-оазу!
менше виджу — менше
ненавиджу…
майже як у Байкалі:
роздягнусь — у народі
широко!
та й дивлюсь
у здивоване
Око…
чи я спішу?
чи не роздав медалі?
Ісусе, помилуй мене!
бо я маю ще — жити
день
за
днем
як маєш —
макати мене?
Огром…
ох, нелегко і нелегко
нам
це з’яснити
хто зирить
далеко
якось же маєш
Ти в словобаченні
жити…
Ох, я роздягнусь
у народі
широко… широко!
і дивлюсь
в подивоване
Око…
від начальства
подалі
(як їх —
з далекою
дальністю?)
я ж всіх об’єдную
і — в Духа іпостась Єдиную
(Ісусе, це Ти об’єднуєш?)
але ж я —
відбиваюся тут —
геніальністю…
від начальства… як би
на Тебе звалити
цю гору
далі?
мов курець —
шаторить
свої
шмотки
як йойкне — відразу!
я ж обмацую
дів
курей
ідеї
небо
щоб забезпечити їм геніальну
оазу…
тож об’єдную!!
Ти — образний Творець
і не навчив
мене мучитись…
бачив — як рибак
над
ямою-озером
готовий відбитись
од щук —
якби хотіли
прищучити?
Чи Ти
не знаєш —
що не боюсь нікого!
я в нормі —
як Миколай хитренький
в Небесній нормі!
Я кличу Тебе!
з усіх горлянок
озвучую! Тебе!!
а Ти як блиснеш —
у теміні
я згадую — про зміст
і форму…
тож сліпі ходять…
я голий
Космічні цілісні зволікаю
всім шати!!
сволочі! —
дряноформами сволочі
передо мною — й спішать
прикрашатись…
Ну то мені вже не роздягатися —
перед
народом широко!
Ти Бог — Ти
глибоко…
глянеш в них Оком.
Та тільки розглянусь — втекли, до одного.
Хоч би один як на сміх —
ну, ні одного.
Як так жити? —
мабуть
треба —
смиритись…
оце ходять білі —
білі лелеки
милий Ісусе Христе,
я не макаюся
в священний їх клекіт?
Перед творінням сором.
Молодітиму — серцем.
Норма — це норма.
23.12.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775112
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.02.2018
«Хто ти єси?»
«Вітер».
«Хто ж Ти?»
«Звище Мати...»
Взявсь я Тобі навесні коси заплітати...
(Обер-прокурори радять: руки б таким одбивати.)
Вчила моя мати
«брешеш» не казати.
Носить сімдесят — і решту:
ні в однім не ходить «брешеш».
Серце!
Чи ти спало?
Рано в сонце встало:
Та, що звище, — несполучне
до зорі ще поєднала...
Встав і я — зорею рано
Не мучив, ніби не бив я:
Та й цей світ ще полюбив я,
Став цим світом п’́яний...
«Хто ж ти?»
«Вільний вітер...»
«А ти?»
«Божа Мати.
Вийди-но на гору.
Словом заговорим.
Як не вцілиш серцем в Серце —
Може бути горе...»
Чібіс піє, ой-ле... Диха духом поле.
Осінь прийде, Божа Мати:
Чи ж повернеться мені коси розплітати?..
Встань, серце, хита́нне.
Піднімись, як рана, рано!
Я зволоживсь, отягчивсь —
Став цим світом п’яний...
«Хто ти єси?» «Серце.»
«А ти?» «Серце-Мати.»
Як же стану я мовчати,
правду не казати??
Отягчились діти-люди,
І роки сидять в них, знають:
Ходять, правди не говорять:
Со-вісті не мають...
Стану, звище Мати,
В серці я мовчати.
Взявся ж Тобі навесні
коси заплітати...
Не жалко всіх п’яних.
Не жалко померти.
Жалко те, що поєдналось
У Серці, роздерти...
«Хто ти єси?» «Серце!»
«А ти?» «Серце-Мати!..»
14.08.2005, початок Успенського посту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2018
Матері-Діві Пречистій —
надії спасіння нашого
присвячується
1
Cонце вкруг мене
виписує дуги...
Став Богу другом?
Став —
Богу другом!
Сонце працює — я празникую.
Як я працюю —
то Сонця
не чую!
Бо лиш до Слова
і в Слові мій слід.
Все! — всім обід —
урочистий обхід.
Все бринь-голове, —
жи;та полова.
Немов в кліщах ангела! —
Як трима слово!!
Стань Богу другом.
Став Христу —
другом??
Сонце вкруг тебе
виписує дуги...
Як гостреє слово
у серце не входить,
То золоте коло
у щастя не вводить.
А ранок дитинний
Легенько не лине.
От, в кому він свіжий, —
те чує дитина.
2
я підтягуюсь
у Твоїм погляді
і виструнчуюсь
як умію.
Ти дивишся
на мій огляд
а Сонце — на гай...
як я їх розумію!
Ти дивишся в вись
смирнішають планети
планети стануть поетами:
із небесною гармонією
зійшлись
На дитину подивишся
та дитина —
на мене лиш:
лєпота небес
не розійшлись
небес цикламени!
Ми в безсмерті
і спасенні —
піднестись до
Тебе лиш!
Ти підносиш нас
одним —
легкії хмарки
другі — каються:
поглядом ніби
так і спопелиш
І я підтягуюсь
Твоїм поглядом
я тягнусь —
як умію.
Дивишся на сонце
і прямо в сонце — дерева!
я їх всіх розумію...
Дивитись в серце
де людина має значення
кожна людина
має велике значення
світле
означення —
й темні думки більш
не сміють...
3
Чисті діти
з янголом в серці
яко їх є Царство небесне.
Ти дивишся —
я злітаю
і літаю
квітну в герці
може я на висотах
у Погляд воскреснув?
Роздивись моє серце!
«О Серце, подивись на мене!»
я був у сажі,
в сажі і біля води,
а Глянула Вона!! —
забрав
сандалі з пляжу —
пішов! вже —
не питаючи куди ...
О Боже, до любові приведи!
4
«О серце, подивись на мене!»
чи я, чи серце,
ангел,
серце клена?
Ледве не впав! — як Глянула
із Слави!!!
Весела!
Сяюча!!
Сліпуча Вся!!! — понад
сліпучий мир!
...і так ледь ручкою...
і то був монастир.
Відріксь забави.
Вже які забави?
5
Любити серцем
Дивитись в серце
де людина має значення
кожна людина — велике значення!
вічне назначення
Бог втілився й підніс...
хтось підносить
людину!
Кажу як вмію
серце —
краса єдина,
і найперша... і золоті є.
Золотіє!
Хто бачить серцем — вбачить Небеса!!
Та й тим, що Бог писав, не я писав,
подивляться
у погляді Краси —
Слово відчують серцем —
зрозуміють!
Почути серцем!
Без Бога світ трясеться.
Почути Голос! —
Любов’ю в серці.
Голос до всього! —
Христа у серці!
Любов спасе!
Голос почути над усе.
Любов спаса.
Любов — неперевершена Краса!..
Спа;са Любов!
Спаса Любов — мені
явилася
там, на святій Горі:
хотілося за Спасом піти —
вмерти!..
так дух горів!!
Ні слова, щоб для Нього, не знайшов,
серед нетопирів.
Бог-Слово — слово і знайшов,
й прийшов!!
О Ти, всезнаюча Любове!!..
12, 13. 05. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774657
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.02.2018
Це краще б не збіга;ть в холодний
старий степ...
Світла мітла мете!
А степ —
озимнений...
В серце — Твоє — на морозиночки —
руки і дихання твоє, тепло;-тепло;...
просте...
Чи не останні дихання-ярінь душі —
у серце втаємничень...
душа від осоки; приниче
світле читать,
вдихать раї віршів,
вітр тихий, наймужніший збір,
псальми вкрини;чень...
Хитай бо слух. Ясніє зір.
Ти іздалека в тепло жити кличеш.
Вже відворотній з низу — віддих обезличень.
Я прояснів в Тобі, повір.
05.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
Поема
Святій Тройці присвячується
1
«тут був — украдений щастям»
А!:
як це?
що світ під гіркою водою…
я на пухнастім лелі —
у серці, що під Звіздою:
на острівкові
ранковім
прекраснім —
я на острівкові щастя!
розпочинкові щастя основи
никнуть — …
є запах у слові
я на пухнастім лелі! —
в щасті! — о під Звіздою!
на глибокім й високім — і
яснім
з ним
я — на острівкові щастя!
Як це??
що ходять як за бідою
я умитий
омитий водою новою!
може острів — всю Землю
украсти??
дай же, Боже, всім пити і ясти
розчиняюсь —
розвиваюсь Звіздою, Красою!
прямо розчиняюсь Любов’ю…
2
зараз — всі далі й підуть
те що не треба покрасти…
я — «той, що жив — украдений щастям»!
краще кажеш — Любов’ю
ліпші вічності дні — світанкові…
як це?
чисті сльози від клякси…
ще не випали ми із любові
як це?
чистий запах акацій…
але ми — у відмові...
(ви уявляєте — я у відмові?
і цілий світ?
світ любові — в відмові??)
клацай клацай
клацай,
звіре,
ще ми всі світанкові — є!
ліпше було б чинам, президентам,
міністрам
аби їх положили, продубили
і ногами по них походили —
істинно, істинно, —
аніж в ранньому щасті
їх не полюбили…
«Правильно», — сказали б…
і поблагодарили б
я їм відкриваю — гітлерів, міллерів,
недолюблено-югендів… —
«той, що для усіх жив —украдений щастям!..»
Як це?
а закохані??
всі мов під водою ходять…
що ви ллєте?
куди бродите?..
булькаєте?..
а крила — брови??
ми мов на острівкові!..
в серці — чудо —
розмова!!
«??що ви нечисте городите?
що це робите?..»
нічого не хочеться робити
любити!
і слухати
очі в очі дивитись!!!
«Боже, коли старі
вже перестануть бродити?»
(…і ногами по них походили, —
істинно! — в юності кого
не полюбили…
і — поблагодарили б…)
— Ти,
щасливий, ти не далеко від правди…
(…радив би вам… та що тут
порадиш?)
3
О, острів-краса
Краса щастя…
світ обмацується: звідки вискочила?
така справа — остатись
любов’ю…
тут не бути присутнім
а — б у т и
й володіти тут так —
як не володіти
жити й сильно жити — так
як не жити
така справа! — остатись любов’ю
зажиток — такий є —
любити
не бути присутнім —
а — бути
любов що літає — закон
між високими
літають в ній
просто і вліт
і люблять найгрубших
на відстаніз їхніми соками
а ви — як люблю я весь світ?
хоч би світ й перестав —
любов не преста
відображувати —
Христа…
і світ обмацується: знов! звідки
вискочила?
та любов — то найвища краса!
любить всіх як проста —
божевільна
любов є Христа!
є любові Краса!
острів — обійме всю Землю?
Вік живи… трапляють у мене не часто:
я — «той, що украдений щастям»
4
мене перекидали
з острова — на острів…
з острова — на острів... щастя!
бігали нещасні…
змалювали кров —
в тому й мають частку
Далі:
від землі — на небо!
і розумкували академіки
прибились у Першій темі*
я щасливий — шалено!
і служив Цариці-Пані
коханій-прекоханій!
а пів-островам — догани:
недостатньо відвертаєте
до Еросу Бога!
а святі…
святі в вірі! – птахи в небі
радість в повітрі!!
теж… «нормально»…
нічого
ми не стали скаженими
я є в щасті шаленім
Павла — то більше топили
жах! —
до мерців прикладали
Павло волочив —
в Єрусалим гроші!
Дяки не було —
та притянуть не перешкоджали!..
я конем був у Цариці-Пані
щастям мене виїжджали!
його — до мерців прикладали
всовували анатеми!
десь з моря
з дна
прибили
до Першої теми!
Мене свої не добили!
(як я люблю Христа! —
Один Він виручав.)
Павла били
так він по-єврейськи кричав!
не співав...
Дорізають було українці —
я їх піснею… істинно
було його осліпило
а я їх, материкових, заматерілих, —
піснею…
Павла не бачили?
То по чинах ногами
походили б, — істинно —
«Спасибі», — вони сказали б…
їх колись — не любили…
надоумили б…
І розслаблених пхали — щоб тінь
хоч упала
на цих паралітиків! — од Петра!!
Апостоли — вони залізні
Нове! — Пора!
а я — піснею...
любити тут радити…
як Орфей — піснею —
незримії грати...
— Ти,
щасливий, ти не далеко од правди...
кому з розумних?
любити —
аби порівняли шлях і ноги —
порадиш?
треба радитись…
українці звісно ж:
укради мене,
розчаруй аж до Тройці — піснею…
ваші дружини це
«просічуть» просто
раджу —
ліпше до коханих дружин
вам відноситись…
«той, що жив для всіх — украдений щастям»
я є той
все одно — підуть
не те що треба покрасти?
Як це?
що ходять як за бідою
я умитий
омитий новою водою!
може островом — Землю
у пісню украсти?
дай же, Боже, Ти
всім пити і ясти
розчиняюсь —
й розвиваюсь
Звіздою, Красою!!
не спинюсь чари пекла зняти
розчиняюсь святою Любов’ю...
всі підуть —
те що не треба покрасти?
«тут був я — украдений щастям»
Серце бачить
серцю чи треба люстерце?
я спрагою до Божої Матері
не відкиньтеся й не відкиньте
Східній із Західною єднатись:
бо
все що в мені є — це Єдина Церква!!!
20.07.2015
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774511
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 01.02.2018
* * *
Так пахне шторм —
що плазму нанесе!
Не люди геній рухають, а — в с е.
Чом дар, де плазма,—
зіркою стає —
не знати всім. Що буде і що є —
не відати,
не пить: крило чиє
народить Небо, —
в блискавках снує,
щоб блискавку — та научить любові!!
Які сліди?
подумавши про мене, ви —
здали екзамен — хто ви…
1986
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2018
Поема піднесення
Матері Слова
і Христу-Слову
присвячується
в глибокій любові
1
Йдімо в думку серця.
В серце!
Йдімо.
Що живе схотіло-розхотіло —
це твоє?
Що схотіло тіло?
В серці Бог!
І зроби своє
діло…
Твоє тіло-діло.
Твій язик.
Мову.
Ти до мозку
звик?
Комутатор.
Напрямки
Бог
вклада
до серця — т і думки.
Ти талант?
Тата
ти
обділиш
тактом. Так-то.
З серця є —
язик.
І з серця стиль
одягає
в іпостасне
бо Син Божий теж —
любить Бога-Тата!
Із нізвідки й звідусіль.
Оближи язика.
Мудрість.
Сіль.
2
Що, інакше?
То пиши для
Ізабели —
літ-історико-новели…
Для вдоволення!
І ти? —
та все туди ж?
З’їж книжку, й книж.
Ще тобі треба до харцизів?
Що нахромилися
на пліт
сухого афоризму!
Я любовник Божий —
дивовижний —
перелажу за плоти
окнижжя —
молоді
за мною
Бога лижуть!!
3
А як мій Бог
крізь мене гляне —
то усіх нинішніх
підвішених
не стане.
А остануться сірі штані
грудки
чи брилиська —
мене носили до титанів…
І всесвіт
дихатиме
як корова здухом
наїджений —
цим Поглядом!
що
через мене
рухав.
4
Життя!
Хрестись! —
І повернешся
в зрілість:
я поверну ще Богу
цю Божу цілість.
Так
Богом
зрощений —
що здавсь
у Божу милість.
5
Й розплавляться вже
геніальні
тиглі…
я плакав
я любив в серці сік
що мав
Божу достиглість!!
6
Що дбав усім народам
єдність
04.11.2017, Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774319
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.01.2018
Поема
Христу-Слову з любов’ю
присвячується
"Убити поета —
це нагодувати його".
1
Любов не хоче спати
Любов
не хоче снити!
просто —
як Бога обіймати...
й не пояснити
Любов не може спати.
Так дух хоче
літати.
Ввись —
і над супостатом
ввись —
ввись —
і ось
слова —
пролляті
слова
слова
із сліз —
й граніт!
Христа
чи зможуть
взяти?
2
усі з гаджетами
усі в навушниках —
й всі
не-поети
прірвопослушники!..
я вийду
Сонцем ситить —
і гнаний,
бо
я — виймаю
з ротів
банани!
хитанням тузиків —
з глибин несхитний...
любов’ю
й музикою
від Тебе
вмитий...
смог
кашель
пчихи
липнуть
до
ситих!
З глибин — незбитий
з глибин —
нестертий.
Любов глибока.
Краще й померти.
3
пророщені
як гливи у гратчатці
обвуглені
вже ніби нічого втрачати
здіймають голови
і в вись співають —
а що співають?
кому співають?
«вони не знають
щО
втрачають»
Зібрались роль зіграти?
ні, не грати?
і стіни є
і стіни
і отже гратки
гратки...
і дихайте по вірі
бо я повітря
і голови здіймуть —
й співають
й на древко світу
укріпляють:
«вони не знають
щО
втрачають»
І Ти, мій найсолодший!
Боже раю,
Ти найсолодший
й це я знаю!!
Ти чуєш:
намугикую
тут
краю
«вони
не знають щО
втрачають»?
4
дерево росте
річка тече...
а лиш Тебе не мають —
усихають
о Водо Ти!
Небесная Живая...
Є в серці моїм!
чи добре ми
аж в сльози
проливаєм?
чи йде серцям
й ніщо і не загачує
і не спиняє?
чи бідний десь,
в смиренні, що чекає?
У моїм краї?
а чи є, щоби не мій? —
одна Ти знаєш!..
5
Глибокі сльози —
протікають
поміж
«Вони не знають
щО
втрачають...» — і —
«Чаша щастя»:
відпиваю — й знаю!
Боже, це сльози — що ландшафти
побивають...
Сльози мовчать.
Говорить — хто не знає!
Любов мовчить.
В люблячих—
Бог:
любов’ю
к Богу піднімають...
6
Господи! зроби отут
прямовисність
серце хай тільки
любовію
стиснеться
вже незалежно
від вишколів
вишколу
й так як буває
що у серці
гопне
що горбик
у ньому
ще горбик у
ньому ще
горбик
як від зеленого
чаю
зір
відкривається — й Взір
відкриває!
Негайне! —
не гаймо...
Хай ми побачимо
те
коли
ми кохаєм!!
плачте
і плачте —
ми знаємо
що
ми втрачаємо...
Вічності День загасає...
Як добре
великим — й простим
веселим
і чистим...
коли кохаєм!
ми хіба
знаєм?
Плачмо
і плачмо
від вічних
бачень...
хіба їх
зблизька
збачимо??
Коли кохаєм! —
обрив
перед Всеокеаном
в райськіїх
запахах
бачим-вчуваєм??
Коли кохали! —
штовхнуть вас
в спину
гори товпилися?
Передчуття
й всечуття...
з вами вставали
і обступали?
світ весь кохали!!
(вони що, знали?..)
знали
товпились
й втрачали!..
(коли? кохали?)
й кохали!!
...Вона у чотирнадцять літ
Відчула щ о с ь , зачала в серці квіт
Любовних знань —
Прямого духа одкровень —
Дива в очах — екстазу...
(А для старих — це як до сказу!)
А це — Її знання, в таїні світу —
це Її таїна,
Прозріння серця в пісні солов’їній...
Бо серце тьохкає у Неї й завмира
Як світло світу, і далеко підбива
Святі надії й сподівання.
Й за серце чисте, що не знало бурі,
Її, за тисячу і цілу вічність літ,
Не знаючи про Неї, любить світ...
І Вона любить всіх, душа ще
світлим-світла...
І не соромся сліз, такими всі були колись
І всі любили.
Таїна кожного — у глибині самотніх сліз,
згадайте милих...
В ім’я всіх тих, святих, що ми були
колись —
Зірви дрянь з себе! серцем запались!!!
Плач, серце! плач!!
Очищення сердець потрібне людям!
Вся суть в серцях, в Бозі — вся суть...
Захистіть дівчинку від бруду, що є в вас,
В житті, і полюбіть в собі оцей порив,
І це врятує вас! Бо догори
Шарпнеться все, що у вас чисте,
Й вас переверне! всередині! ви, артисти!
Не дайте дівчинку убить і цю, і в кожній
жінці...
7
Христос знає
що ієрархи
й президенти —
вони не знають
щО
втрачають!
моя любов
тепер
це знає.
А що втрачають?
й все це втрачають! —
кохання, гори,
світло!
Слова ще мої
виручають
і всесвіт
світ весь обступає!
й наступає! —
слів не вітають...
Слова які мали б
у серці знати
та тільки котяться
згори пузаті...
От слова й судять:
що от не знають
щО
втрачають!
слова ж їх знають...
люблять і кохають... —
Ісусе! мово моя!
Ісусе! любове моя...
як від грудей
їх напоять...
8
Граніт!
Плита
що всіх розчавлює
й на момент серця —
не прогавлюю!
Плиту з розчавлених
я підіймаю
ніхто про це і не писав
ніхто і не підняв.
Ніхто й не знає!..
Ніхто й не піднімав!
тож зараз
вмить хтось
легкість відчуває...
Граніт.
Плита.
Огненні сльози — затікають.
От внутрішня людина —
от! сонячна перлина!
тьму витісняє
ще й — перемагає!!
Любов Божа і збільшується
й наповняє...
А всі вже за тим краєм...
чи скільки нас?
святий Серафим знає
святий Іона знає
святий Силуан знає
я знаю
Любов і Бога й Богородиці
являлась —
з чим це зрівняєм??
люди не мали цього
і не знають
(щоб їм з чим порівняти!..)
а в знаючих лиш сльози
витікають:
злидні! —
не знають
щО
втрачають!
Із Богородиці Любов —
що тільки плакать!
І плакать плакать
плакать плакать!..
низини —
аж ридають!!
Й чим люди зайняті!
Найменш потрібним..
Копійка. Нуль. Істерика
й назавтра здрібненість...
Й нічого, що сильніше
слова цього! —
ні! немає!
Це вони в серці: в кратері! —
слова і Сина,
й Богоматері!!!
Бо
всі в коханні
зупинились.
І загасили, —
й мертві...
Є хід — в словах — ось цих —
в Життя
від смерті!!
Всі 37 книг —
й плита назад не западає...
Всюди гризуть їх в злі
і знемагають.
Супротив Бога —
знемагають!
Безумнії! вони не знають, що
творять, —
як мовив Син.
Безумнії!!
вони не знають
щО
втрачають!!
12.09 — 13.09. 2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774139
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.01.2018
Рухові підтримки Кобзаря
в серцях – присвячую з Надхненності
Шевченко є великая природність:
І верби над дзеркальністю води,
І світла синь претихої душі,
І море грає на сердечній вроді,
Й Цариці-Матері вклониться дух спішить!
І біль народний, що біжить у слово,
Й кохання рушить гори –
й кида в море,
Й кохання плаче
стисненене в коморі,
І висота небес душі розпуку ловить:
Все – дух!!
Тарас воздвигнутий до сяйва Слова!! –
Сліпуче світло трисяйного Божества
Ще на підходах велича слова
Високими послами, Духа ловом.
Із моря хвиль Бог душу воздвига
На поклоніння слову – духу Сина:
У світлі і не стати ворогам
Слова Єдиного!! В світлі – не бути
ворогам
Слова Єдиного!!!
29.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2018
Другові моєму,
режисеру і словеснику
Ковалевичу Сергію
з любов’ю присвячується
Відльоту клич?
кочують
в слід ба в свій
кучкуються
качки
вниз стовбурами —
повзики
качки
іще качки
і повзики
і всяк гука —
мов в позиці —
це осінь першу
чують!
виварюють — що
із зтемнення сонця
і місяця...
відварюють
мотоциклетнії «цепки»...
вагання міста з лісом
й зойки місяться
і навпаки —
з лісу до міста
й знов:
навпаки
мов хочуть
там відкласти
сердець жарки
що
було
ці два
місяці!
У центрі Києва —
й того нема
є — викривленість
зух є — банк... зима...
і люди йдуть — в катушки
плівок
сінема...
Нема бо
з неба видющих
тож з землі
слухачів
нема
а на дорогах —
істини катма!
А закатати осінь?
та
дрібно?
дрібно — дрібні?
І Богові —
такі — малопотрібні
чи я
потрібен?
21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Світ не любить, схоже,
Тебе
а я люблю Тебе! Христе!
серце хай мають!!
серце чисте!!
Читають мене?
Через те, що люблю — й знаю! —
через те й не читають...
Воістину: «хліб наш насущний дай
нам сьогодні...»
бо я
нічого не маю
Дай Тебе більше! — любити!!
жити — і жити!!
бо я скучаю!!
Я ж бо в дикій пригоді
в пустелі безводній
Cвіт — захолоджує...
всі мене — відтягають
дірка, що зимна, своїх
ковтає...
Тайно — верстають:
дух наповняють
а я без Тебе не можу!
без Церкви — не можу!
Спаси мене, Сину Божий,
дім мій
від Тебе
цього
чекає!..
дім, що призначив єси, —
Тебе читає
сплю і те бачу (чи чую!):
Ти університет — світовий —
відкриваєш??
тож — любити Тебе
чи — живи як тут знаєш...
Ти мене як кожух вивертаєш! —
серцем став —
серцем суцільним
Ти живий, Ти кохаєш!
бо я йнакше замерз би
замерз повільно...
Всяка дірка ковтає!
Тебе не читають —
це зразу ж стати іншим...
Як я за Тобою скучаю!!
Скучаю!!!
Буває! —
Світло пече
і Вогонь — просяває
якщо в с е літає розмаєм!!!
30.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Поема
Спасителеві-Слову
і Всенепорочній Марії
з любов’ю присвячується
1
Я парасолю
доношу
до снігів
люблять
сніжинки нас —
люблять і
творять богів
і от —
недосяжна
поезія ця
і гучно так
б’ються
серця!..
крапля дощу
сріблом
на чорнім плечі —
як погон!
все за прогон
і хто за
життя
відповість
як прогон
і чом
недосяжна
поезія ця
і гучно
так —
б’ються серця
2
звертайтесь
пишіть
несказанному —
йдуть
дощі
в серці чується
кров
і живу — де любов
в Бозі
змога
є
не робіть тільки
збитків
пальці — очі
мої
і торкнусь
й стає видко
і торкнусь
й чи настане
амнезія
на листочку
на кожнім
протез
як протест
і протест зія
й холод — і
протезія
а от Бог! —
лиш
любов — сіє
3
біля раю космос
лиш любов
доточи лиш
йдуть небес
дощі-коси
йдуть Небес
дощі-коси
це любов —
що підносить
сум —
любов
що лишилась...
03.11.2017
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773802
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 28.01.2018
Скажуть всі – в житті –
контрабандист.
Скаже море – все –
контрабандист.
Скаже небо – все –
контрабандист:
де він
не проніс
любові лист!
Твоє дихання
ляже на
музику?
Бо Твоя земля
й Твоє небо
й музика – злине – до
Тебе!
А я музик
прекрасний союзник,
і я Музик –
щасливий союзник!
Бо Твоя земля
й Твоє небо,
бо Твоя – Земля
й Твоє – Небо
вічна Музика
завжди
в Тобі,
вічна Музика –
й навкруги Тебе!
Твоє дихання
ляже на музику?
музика – злине
до Тебе
бо ми творим
нові Землю й Небо…
Боже, в серці
в рожевім
летючім квіті,
любове моя, Ісусе,
помилуй
мене!..
25.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2018
Цикл
Людмилоньці улюбленій присвячую
1
Безмірно більше
свіч
стояло в дні
безмірно більш
ніж бачилось мені
аніж наплакалось мені
то розпускалися
бутончики в огні
та й розпускалися бруньки
в весні, в весні
то білі вишні!
що нас стріли
як у сні...
не цілувалися ще ми
о ні
іще безсмертніше у нас щемить
у серці
той квіт
той білий у безсмерті слід
теплий Привіт!
що я — згорю
згорю у вишньому
Огні!
із Бога
це наплакалось
мені...
я цілував той білий цвіт у сні...
із Духа назітхалось це
мені
і мені тільки що п’ятнадцять літ...
так досягає
вишень білий квіт!!
2
Стою в любові
й не поворухнусь...
і слова не скажу
бо відлетить...
і що мені
на світі жить?
хто я!
протагоніст її!
суботствуйте
у мені дні
й всі шість мільярдів
тих холодних... діти!
в Христі —
в любові відлетіти
торкнутись ліктем
тих,
хто зсолонів...
суботствуйте, безмовнії
пісні
в мені
не посирітствуйте!
ви в вічному Огні!
о ні!
ні, вам не кам’яніть!
суботнє
слово —
не
створити
воно —
захоче
народитися
і народити
й тягти
як благодать на вишині
то люблять
й камінь
в тії дні
народжений
Христос
єсть
вічне жичє
Христос покладений
на камені
3
Закриє світ юність —
наповниться теплом літо...
ми тут такі
зігріті...
ми — тут —
таки зігріті
Нема клею у весен —
розспівається світлом літо...
ми постараємось
правдіти
омолодимось правдіти
розчерствіють правдисти
Ми тут будем любити
ми — тут —
будем любити!
Перший дім заслюдений
і другий заслюдений...
Чи є в тебе серце?
чи будеш ти людяний??
«Дай Мені
твоє, сину, серце...»
Чи будеш ти
людяний?
Будеш
людяним?
19.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2018
Про що ти чув
і знав не раз:
начальство повне загальних фраз
начальство хворе заразною фразою
фраза — діло заразне
ну а правда проста
є у ній геніальний план,
от ти і йди —
і за це умирай, капелане!!
Можливо і те,
що який взяв стан —
у нім прозрієш в генеральний план
й що ми земля — небесам закланність
Христос бачить все —
чорнополого ще й грязноштанного…
правда — Життя!
та складний конкретики застосування
план!
от ти піднявся
й за це умирай, капелане!..
Зате постраждав ти,
страждав по шию…
Оце ті, зі штабу, — штани пошиють
відмиють, покусаного, від солі ран —
який герой? ти простий трудівник, капелане!
Син не дивиться на балаган:
Син бачить чорнополого тебе
ще грязноштанного
Несуть кудись штани капелана
іде і вмирає за нас
і це багато… повернись анфас…
і це багато-багато раз...
повернись… анфас
Про це ти чув і знав
не раз:
життя це повне самітних фраз…
так, ще раз…
3.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2018
* * *
Як найде на вас поле безкрає
Золотом деревце догоряє
Чи до того ви потяга
зараз сідаєте —
запитайте
свою любов!
Кинуться в вікна
віттячка
дрібні
Серцем кому ви—
чому ви потрібнії?
Запитають вас
Зустрічаєте… зустрічайте
ранок серця свого
Руки нароблені?
Серце в печалі?
Шлях — зоряний?
Голос
Начало…
Цю ви любите, святу мовчальницю?
Запитаєте тільки любов!
26.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2018
Поема
Царю Небесному
Духу Святому
з любов’ю і благоговінням,
бо Він розкриває таїни,
присвячується
1
Птиці передають
орнітологам
як ви
живете?
Небо передає
птицям
птиці, як ви
живете?
Ти передаєш
в серце:
поете,
як ще
живеш ти?
Вільному
можна жити...
Є птиці
небо
люди
плавлять моє
серце
є кого,
Боже,
сльозою
омити
Хочеш омити?
все буде
жити!
2
Лиш багно
де вчеплю —
все трясеться
Глянь на небо
і вернись
сам до себе
у серце!
Техногенні
лоскотатимуть
націй гени
«Я у серці
повернися до
Мене»
Хто в офшорах —
дах поїхав й з ним
все це —
вип’ють море?
Повернися
до серця!
Поза серцем —
впалі
ще більш впалі!
Нема
світлої далі.
Повернися у серце —
й ідем
далі.
3
а в житі є
і поє —
дійств небесних
одне
житіє
чубчик —
з чубчиком жайвір
в серці — очі дитячі
і полюбить красу
коли ніхто тебе
не бачить...
сльози дитинства —
і врожай є
чи ти крізь сльози
плачеш
і не знаєш
весь світ
що світ великий! —
надзвичайний...
що ти — це щиглик:
в сонці сяєш
згадаю я Її
й заплачу...
так полюбить — Красу
коли ніхто тебе
не бачить!!
поезії лиш серце
засівають
поезій птиці —
лицям —
й лиш торкають...
і серце, що полюбим,
так встигає
і золото
і золото
в світ намиває!..
і т е торкає
або не торкає
всіх зачіпає
ти ж не зачіпаєш...
о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає...
птиці — поезія!
й поезія — є в птиці
є світло — є
ледь світло — в лицях
і чоловікові
дивилася — в обличчя
Ліна*:
є всюди сонце?
слово мигне —
мов накрива обличчя
тінню?
4
ми проходимо
сон цей
ми проходимо:
сон це
ми з дружиною
як в серцях заспіваєм —
виходить
сонце!
аж під хмарами
і пташки
заспівають!
шуліка, сокіл, крук,
дрохва, глухець...
пролийте нам любов
насамкінець
бо в серці у дитячім
як не жив
ломець —
не житиме
й насамкінець!
ми родом всі
з дитинства —
й лиш в дитинство
як не поламані
вернемося в родинство
як не поламані! —
раніш літали
відблиски у
птицях
родились —
відблиски — в обличчях?
а серце, що полюбим,
так встигає!..
і відблиски —
і золото
всім
намиває!..
згадаю я Її
й полишений в полях
заплачу
о, так любить Красу —
коли
ніхто
тебе
не бачить!
піщанії дороги
і небо
й серце Бога!!
о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає
і засіваєм
й виднокрай те знає
хліб нас раніш
воскресне
переображенням у
Хліб
небесний!!
хай вітер чеше
море — хліба — чеше...
Отче,
перетвори весь хліб
в небесний
5
Як Дух для монаха! —
покинуть
всіх
змахом
два серця
що люблять —
одна Небес Птаха!!!
куди ж тіні
щезають?
і в що їх складають??
в світ великої
ночі
І ти, любове,
в світло раю!
та й очі
що пророчі
відлітають!
Є внутрішня
диво-свобода
вглядатися
в зоряне небо
і доторки-перли
збігають до
серця
народу.
28.11.2017
* Ліна Костенко — надзвичайна поетка
України і всього світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773420
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 26.01.2018
"Найстрашніша загроза світові - втрата контакту
з реальністю"
Прикрашуємся?
Усміхаймось! Ні, трішки...
Жоні, що її чоловік залишив
Найбільш потрібна
посмішка...
Гертрудо,
1660 ресторанів –
із
лютеранських храмів...
Навіч присутнє професорьке
страхопудне «умішко»...
Будете чіплятись як дітки Корчака
за камеру загазовану!
Будете чіплятись, мов вішальники
за шнурку:
Як хвойда-Європа за петлі зелених газонів...
Будете й похоронені
прихороненими ж охмурками:
Починається знов концтабір
в національній натурі...
Нема Христа –
жалюгідне
всяке банкрутство...
Простір – спочатку долам –
вихорами скроні покрутить...
Зраджено простір – душі не
християнки: йдуть проститутки...
Всі «практичні»? та жалюгідне –
всяке банкрутство...
Як мені жаль... Прикрашуємось?
лиш трішки...
Жіночці, яку чоловік, жорстоку...
залишив,
(бо чоловік хорошу не лишає) –
Найчастіш вже потрібна усмішка...
Відповідало Небо художникам
через простір просто!..
Ні, їжте телятко,–
чим заладите горю?
Ні, не дотягуєтесь –
любові простору...
Це я – над лівими і над правими –
Над єврейством вибудованими німшлунками –
над непотрібними блискученькими дарунками –
Божий Простір, пустий, заговорюю!!
Гертрудо, доле,
хто б зараз добре радив?
Чи ти не знаєш –
«олжа є усяка людина»?
Кажу я, і хто сміє ще? –
чия нині година?
чи знаєш, що Сатан
робить за правду?!
Ви ж дивіться: зі мною зустрілись –
І той приніс смолку...
Дивіться реально: вся ваша культура?
вся нижче столу...
Далі!
я відтягую духом
останнє германське фіаско!
Хто не віда себе –
відомстить невідомою битвою:
Найубивчіше темне – для себе ж:
для нього все «ясно»...
Хто вхопив суть – чого це встали? –
перед поетовими очима
не темніть жадаючими нафти калитками...
Я вибухну!
великим серцем...
Гертрудонько, поета Бог посилає...
невпинно...
посипте телятинку спеціями...
я Простір заговорюю вже в Бога
за спиною!
Памятаєте: з якого приводу ми
зібралися просто?..
Німеччині! яка, безвольна,
залишила благоє!!
Яка є в нас срібною водою – із бункерів
й сховищ!!
Ви мене, німці, не духом знаєте:
я вам не Гойя...
І сон розуму вашого
породить
останніх страховищ...
Чудовиськ!..
Ваші такі без-образні посмішки...
мов в північних спецназів...
горобчики, образи надії божої,
злякались?
чого ж ви в панчохи в жінчині і в
материні сховалися??
Чого ви, мужчини, під спідницю
канцлерші сховались –
всі зразу?
Запросили б на теле-
не стало б ніякої бази...
Да? я по-російськи питаю:да?!
Да.
Бо знаєте: Божого розуму,
Ума з Богом, – і небесного вам зовсім...
нічого...
Ви прогнали Христа-Бога
З душ...
Викручуйсь або прокручуйсь:
Добре ви знаєте – що таке банкрутство?..
Всі теоретики сизоносенькії – на мене!
Животи, черевця, зади –
на древо вічнозелене!
Дідів покинули в аді –
більш не спасуться!..
І – ви...
Не молитесь, п’єте і собі раді! –
Вигляньте: віки-гілля, гілля-віки
трясуться!...
Будете нижче гітлерівців й самого Сталіна...
Тим всі пробріхували-брехали!
Правду нині всі взнали...
Правда Проста:
витягуєм за – не затопкане мозком:
що ще відповідає... За живіт, за – нижче,
за хвоста... тягнем за просте
що – спрацьовує...
Церква – над столом:
ви Церкву – чи нижче
вицьомуєте?..
2.04.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773241
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2018
Моя Людмилонька:
– Людина, що старається видаватись оригінальною,
швидко втомлюється...
але якщо людина справді оригінальна…
Ігор Шевчук:
– Тоді втомлюються інші.
* * *
Приїхало щастя рукасте
(бо поруч — що поруч є, ніби безруке)
схопило — й давай мене трясти:
Ти чуєш! прокинься, дивися:
насправді — рукастеє щастя!
Ну що тут за соннеє царство! —
Ніяк не повірить —
ну як ти не вірило у своє щастя??
«О Боже, о Боже», —
душа як невістка схопилась
раненько —
метнулась до вдягу до свого до білого —
«мене вже тут з чимось, зарання
мене ототожнюють!»
А я ж тут чекала
ніде не бувала
й з роси не пила
І вийшла надвір світла Божая слава
про щастя й невістку
і світом, голодним на щастя, пішла! —
розтанути! — але так лиш по-Божому
сяять могла...
Це ж світло! — нехай вздовж по вулиці
слава й невісти у білім постануть.
Бо тьма відійшла за збудовані з страху
високі паркани...
А що для застрашених потім? А потім —
їх душі тихенько звисають — по ходу —
донизу по плоті...
Не кожна бо кістка витримує світло
у ріднім у своїм болоті.
Найвище все є дзвонарям і раненьким
селянам —
як світло на крилах в світ гляне!
Ну то й бояться ж рукастого щастя всі різнобогемні! —
Вечірній п’ють гріх і закусують сіренько вдень
під общественні міфологеми...
Цим разом — отемнитись вдасться?!
не вдасться:
бо світло Христове —
у щасті рукасте!..
28.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
я згрібсь паростком
немов маяк —
для моряків
з безодні скільки б не тягнулось —
Ти стільки вжбурив
привітань-стихів!
аби
не мекало
не капало
не дуло!
Ти Цар і Повелитель
Ігорів
щоб Сам прийшов й — зайнявся? і — горів!!
Не скучні Бог і геній
Мати й геній
Імами?
Любов! — одкриє Ритм і
такт...
тут несподіваний спонтанний
результат!
І Бог і геній
всі здивовані —
що це от так
Геть!! всі! наук набридлі дані! —
Нарешті —
правда!
на щодення!
Не набридають
дитя-Бог —
і дитя-геній!..
25.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2018
* * *
Як солов’ї розспівуються
у досвітку чаші!
Мов – рань і милосердіє Її...
Й цей наш побіг
у слідах пороху
на патронташі,
І цей обрив... що
співи божі –
нічиї...
Се благостиня дня! –
повітря між гілками.
По обрису дерев – пред сходом –
нагорі –
Ці непрострочені часи
новозавітніх вівтарів!
Всього, що буде...
й вже стається
з нами...
Тож – серце
серцю проспіва
як в храмі;
з милости Божої – бог
й з чагарів...
5.05.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
Ользі Седаковій з любов’ю
присвячую
1
І що несу Тобі?
Що Ти залишиш?
Святі у чистоті,
Святі стихів не пишуть.
А як Тебе — сліпці і книжні?..
І тут зрадіють: «Як пред Ним
ходити? —
чи починав оцей по правді
не з бандитів?»
«У сажі...
жаль аж:
а який подвижник!»
Да, Боже, жир топили? з мене ж —
сало:
«Що забагато Шевчука —
то Бога мало».
Ось! замилуйся —
край бандитів...
А як тоді Тобі? — ходити? і любити?
Нас тут неславою топили!
з нас лій топили!!
І що далеко ще ходити? —
Візьми чи губернатора, чи вище
паразита:
ну, о-о-тшен морда!
ну — отшен бандитна!..
А взять Івана?
Ну — Гонту? чи дряпіжника — на пана?
Як спалювать —
то, бува, часто скрикне панна:
— Холоп! аж жалко...
що з лиця є непоганий...»
Да, шат хитає на горі! —
Ошатні канти!!
Да, ви є сволоцюги, да! — сумні на нирищі,
ви — грандіозні пелікани! ви — і
потонете, та вже невимовлені... ви — незрівнянно бо
двожильнії — в слова руках:
да, од Кам’янця од істуканних я —
втікав,
і біг яко Варвара і як дух Кармелюка!
та на Михайлівській твердині
стріла —
Панна!..
віч, вуркагани!:
як духа подвиг — ми вже тут як тут...
майбуть — що ми не задом — непогані!!
Ну то закрий, Христе, мене
у сіни —
щоб більш не видко...
й так кричали б в рідній Україні:
— Шо їм тут вроджено?
— Хоч би і цей посивів!
— І той подлєц,
І той подлєц,
і той подлєц,
А чомусь всі красиві!..
Мене, Тебе, сліпці розіпнуть, Сину!
«Подлєц... а жалко...
гад... а все-таки красивий...»
2
От дав Ти океан! —
щоб став він промовляти...
о, крапля се... що крапля
й може се торкати...
об це гострити куди — нові
лижі?
Ба!
як подвижник
а подвиг — мов нема, —
світ — тісний одяг...
і м’язи ті — як йшов по
цих подвижках...
світ, чуєш, лиже —
голі п’яти
Ти чуєш, де маленький хрест —
там я розп’ятий...
мене як збачать, то ікають
я каюсь, Боже!!
й за усіх за нудних —
каюсь!
і як...
покаються
як то весь світ гикає
і океан — і він став вже
мовляти
заговорила б і земля...
і світло — з хати!!
заговорили ж і поля!
Спасла й від сього — круто —
Божа Мати:
Бо що це —
пред Лицем? що й
не сказати...
3
Збігайтесь, шість мільярдів задніх,
у центрі я:
що ви
й чому ханиженьки?
«Какой подлец!
Какой глагол...»
«І він, я перепрошую, Христів??»
«О, де нині подвижники!?»
«В льоху», — кажу. —
Весь люд,
в криївці:
від себе схований».
А я —
пред Лицем Матері...
Оновлений...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
Не збирайте собі скарбів
на землі...
Їдуть в теплі зажиті –
вікнами – в дорогожитність
освітленими –
снігом з верху підбиті
потяги синьо-блакитні…
Що чує твоє серце –
там, куди і – несеться!
Славно! – це зветься
Стоїть і плаче
плине
чи й плаче
сніжно-дорога гузенька!
Лиш це, одначе,
Тільки і це одначе є –
музика.
Та я – як маргарити;
славно в скарби несем це!
Всі світлі маргарити
схочуть у серці жити –
хочуть – і тягнуть серце.
Де твої, серце, живчики –
там скоро буде і серце!..
Де твої – маргарити??
Прийде агнець світлий – вселиться –
з Отцем своїм – в твоє серце.
В Різдво святе! буде жити...
Агнець прийшов у серце!
Агнець – у світлі пасеться!
01.01. 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
Святителю Луці (Войно-Ясенецькому) присвячую
Низ лікарень діючих —
тампони рожеві — невидимо —
насмару́ють…
Приклади́ топоно́м білизни —
і диво, чую…
Ледь брикнувшись, відходять сірятини
з серця…
Не лиши мене: медсестри не сердяться…
Так от ранені —
сестер милосердя обілюють,
ба, теж лікують…
Скажем: добре відносяться…
Коротше: люблять,
милосердя вічності чують…
Коротше: тихо!
обілюють білих до ніжності ангелів —
то й переглядаються червоні, бо щось
ніби вони врачують…
Ти не лишися своєї й моєї відваги,
Ти не відніми тампона від серця —
я ж Тебе чую…
Потім, втомлені небувалим, лікарі сплять
покотом.
Аж два тижні у відділенні не буває похоті…
23.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
нащо гризти
життя жорсткий череп
якщо вічність —
дитина-лелека??
віють в серці моїм
два святії Антонії
один в Ближніх печерах
другий дуже далеко!
як не стати дітьми
то що Царство Небесне?
світ —
розбитий цей череп —
як з люстерця в люстерце!
а в дитинство воскреснеш —
в первістя воскреснеш
і все цільно побачиш
в єдиному серці!…
та кому ти тут скажеш?—
бронтозаврам науки…
вони щезнуть і швидко
їм в Царстві не стати
ти дитина?
дитина
на руки?
на руки
а он небом, дивися,
іде твоя Мати…
нащо гризти старіючий
життя жорсткий череп
якщо в Царство — дитина-лелека?
віють в серці моїм
святії Антонії…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
Огненна поема
1
О де б тут дух мій
пролетів?
За те, що недоїв
Ісайя —
Салат заправивсь в простоті —
салат
найбільше потрясає...
Як дух
потрушений — летів
та інші — скибки з м’ясом
наминати б...
й салат пахтів —
і провожать хотів!!
в духа дивилися
лише салати!..
2
О Боже сил!
о Твої вівтарі...
у силах, в квітах — в Тобі дух
горів!!
і через —
місяць, другий, —
в Тобі радуватись!!
щоби водив
як з аду Ти
водив як без борби із аду Ти —
яко блаженніш угорі
яко гірлянди
сил вгорі!!
благословенний, Боже, Ти єси
3
альпініст Божий — це живий...
Гора — знемогу
колись — так ось
відпускає!
знемога плакав
Бога! — хвалив тактом
молився Богу
як живий — Гора приймає...
запісялися...
як Горі-Матері моливсь:
«Кип’ятком
запісяєте
в мене, фарисеї!»
отшень!
не
зливсь
4
так як дружина
синіми-пресиніми
в кришталь
очима
мов — до Отця
та й від вітчима!
подивилась — ось!..
5
відпадаєм
від молитви
в ловитві
душ
сердець
чи пагонів
а хто і
перестав вже злитись!..
6
і все і вся в молитві!!
Тобі, о Боже, я моливсь
заради м’якості
що
по мені здвобіч
і ходить...
о, Тобі, Боже, я моливсь!!!
як
квіти
бджоли
альпіністи —
і Фанські гори! —
в переході...
і жил огень — ллявся
до ніг природі!!
немертве —
лиш немертвого знаходить!..
7
І зглибивсь
Бог! — ...
і жди
що
грахне
не по моді!!
й дивись
де
музикальні
ходять! —
годі!
у Вроді!!
26.06.2017
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772537
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.01.2018
Поема
Світлій Жінці-в-Сонці Марії
сердечно присвячується
1
Дякую Господу Богу
з поезій
воскрес
в мені зобразилось
небес
плесо
згори і знизу —
де я? — де я?? —
дивляться:
де жити
Божим ідеям?
прямо
витереблюють:
де я? — де я??
ніби я
квасоля —
Бог з нею
Людства
пролітають
зообаки!
Ліпше
з живою
собакою...
Злине над церквами
за кимось
подзвін
маю орбіту
як жук —
і дозвіл...
Більшають зсуви!
2
Якщо в людині
літо
є...
видно,
воно з Христа воду
п’є...
Бачте — вода
більша
за виднокіл і світ в’є
як і в людині
літо —
що є!
Якщо в людині
є
весна
може
що прийде
до Єви в снах
але весна — це Красна Весна
тим то
в людині —
є
і весна...
Тільки в мені
безугавно є
крила Весни
що Весна — Красна
видно, ти й світла
й така ясна!..
літо, що
вічну ту
Воду п’єш!
3
знову дякую Господу
що з поезій
воскрес
в мені
зобразилось
небес
плесо!
Пролітають
людства
зообаки
чим ви забиваєте
свої баки??
Дивляться:
де жити
Божим
ідеям?? —
згори й знизу —
де я?
Ірраціональність?
чи тільки
числа?
Всяке національне
у мені
зависло.
Христа хочете?
Христа — хочете?
чого не у небі?
І що ви
муркочете?!
І Богу догодите?
Бо Бог лиш —
находить...
Це різні природи.
Так, вічна
і нижча —
природи.
Лиш Бог
вертикаль таємничо
находить!
І Бог —
і крещендо —
із сил вертикалі.
За далями — даль.
І даль.
Й так — надалі.
Що ж? гуси
ви в слід
кагебекаплунів
і в медалі??
І дивляться —
знизу й згори...
де ж Божі
ідеї??
Та я із Христом
тільки — й з Нею! —
цілуються
весни!
у даль
вас
привести б...
бо я Галатея...
4
Бо в льоду
небес
я розтав
і на єзєро теє
відверто пливуть
білі
Божі
ідеї...
І слава для Бога
і слава про Бога
над
кожною нею!!
Летіте, ідеї,
летіте,
ідеї, —
хай серце
зігріється
і серце зігріє
ця — блискавка
з Серця
у Нього і Неї!!!
У творчості — воля
і в творчості — де я
в мені
живуть
Світла ідеї! —
Не звідки — к у д и!
ми злетіли
мов з старого музею...
Живи, бумазеє*,
живи!
бумазеє!
21.06.2017
Київ
* бавовняна тканина, ідеально пасує для
дитячого одягу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772535
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.01.2018
Владиці Любомирові Гузару
присвячую
Чому Предтечу мудреці не прийняли?
Він більшим був
за весь Єрусалим!!
Вони самі до нього
в ходаках ходили:
в с е бачить слово
і сліпа — є сила!
в воду-ментал вповзали,
словом їх хрестив!
І виповзали
й спокушали підмостить:
Месія ти?
згоджуйсь:
можна в месії йти...
Велике серце! як тобі
у бре́хні йти?
Свій! — Свій своїм:
не рушив він закону...
червоні вояки
ще мов плащі червоні
сопли і примірялись в свояки!
Один такий!
Один з рубак, такий!
(Небесного Царя!)
Та-а-кий!!
І черв’яки —
рожевії віки.
Народу віра у Івана —
блискавка й грім! це не якийсь...
Первосвященники й вурдалаки́ —
геть мов погани, геть погани —
На тлі хрещаючої із Небес
Руки!!
Свіжак!
Як — Честь!... то спробуй
хто дробити —
за віру у Івана можуть вбити,
Не дивлячись хто, на лице — який!
«Не знаємо,
втечемо від Івана!»
«Все знаєм, але тільки без Івана».
І челядь п’яна.
От він — отакий.
З руки хрестив Христа!
Згорнуться ще — віки.
06.07.2013,
передсвято найбільшого із народжених жонами —
Іоана Предтечі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Такого благородства й глибини!!
Страшного солоду! ще й самозречень,
без вини.
…Літо спасенне, літо з бузини
й само оперлося
на солод, що Іван йому спинив.
І звісились зенітні спечні жерла…
Господь посеред літа так вчинив.
Аж цей день всі дитинства
продзвонив, —
Під ним і ми в ставках,
й на голові листки — йдем з лопухами…
Солод усього благородства й глибини! —
До виходу із лісу днів — житами,
До хліба, що Син Божий учинив,
До вина світу!
До всього, що буде з нами!
До Бога й Матері вічність несла з віками…
Вславлено Ім’я Господа, що з вами! —
Як ще його в собі Єлизавета
Носила у п’ять місяців —
вже над віками:
В Дусі Святім:
В колодязі із Неба: о, та-а-кий Поет!!!
На віжках не пустили б, щоб тут знамив:
Підгодував? — Підгодував.
Приготував? — Приготував!!
Тому він солод і сховав:
всерйоз — іти житами і літами…
…Смиренності безодня є
в Великого Івана…
07.07.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Щасливо приреченим
на воскресіння
в духовному тілі Христовім
– Як ти дозволив собі бути
та-а-а-ким щасливим?
Та я іду, поет:
чим більша техніка,
тим слабші люди…
Та я іду – Поет:
а Бог йо’ зна –
щасливий всюди!!
Щасливі люди?
Щасливі люди! –
та я і думаю, везуть же їх –
як в банці сливи…
Щасливі, люди?
А я ща-а-а-сливий:
і сонце й грози!
і сонце й зливи!!
я християнин –
в мені Радість:
нехристиянам – чого радуватись?
що розсиплять як сливи!…
Та то ж – Нижчої Радости:
як я вийму з-за пазухи –
що я – чудесний?
якщо йдеш ти небесний
тільки з Матір’ю й Сином
гріє вас це в куточку
якщо витягну силу
якщо витягнуть й весну –
побіжать в очах бляшки
як я витягну? – з пазухи? –
Бог… це не пляшка:
то все з низької радости!
а я – з Всеєдиним…
На Водохреща зливи!!
люди технопищать...
запитують –
чого ти в дощі щасливий?..
19.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
* * *
вільгозасвічений як свіжий сніг
на Водохреща —
дім Богоявлення
на Дусі постоїть
вдихнеш —
й засвітишся як той таїнний Синаїт
і подивуєшся й крильми
восплещеш
вільгозасвічений так свіжий сніг
на Водохреща
політний Богом
у повітрі прошумить
на крилах —
дух мій — на єдину мить
зітхне
і не помре у білих печах
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
* * *
Ісусу-Слову з любов’ю
присвячується
Так ти зоря, і ластівка, і птиця
так сталось стати: зсередини
проміниться
Так як на скелі:
Бог якби не забалакав —
ніхто у серці
би не плакав…
Так, ти зоря, і ластівка, і птиця
що й теплота ізсередини —
стає — в лицях
Все так далеко
що і дух стає
як птах
все висота
що в серці плаче Бах
І захід висох в пригоршні
мов кров шипшини
всіх тягне в пригоршню
і вона в м’еї у дружини…
29.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018
* * *
Край білої хмарки —
Чорне крило,
Ще й білого снігу
У пахви взяло.
Та й білим злетіло,
Сказало: рушай.
І йде: іде тіло,
І слово.
Між ними — душа…
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018
* * *
Плачу я? не плачу?
Щоб іще – не знаю…
Мить благая
ще – благая
вся – благая
Вічність вся благая…
Ой, коли не люблять,
то так не буває…
Все – а хоч би в ситечко…
Натягнулась ниточка
Серця за край ниточка
Весь – тобі… не знаю
Ой, коли не люблять,
то так не буває
Синь – благая
Синь благая
Все – мов заступає…
Як оце тут жити?
Тільки би на тебе
тільки би на тебе
тільки би на тебе, на Тебе
й дивитись
Дорогая
Всеблагая
Ой, коли не люблять
то так не буває…
Плачу я? – не плачу?
а Бог його знає…
13.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2018
О, це від Бога – всеповнотворче,
без пощерблень.
Усерадіюче – мов над потоком верби!
Світловражаюче до стовбняка!!
До проковтання язика…
не здійметься ні душа, ані рука…
й піде:
як то агресор йде по Україні
помежи двох млинів–
з палаючими вітряками!
повільно в небі обертаються –
й в віках! палаючими, палаючими вітрильника-а-а-
ми!!
Раз ти душі не чуєш –
не підніметься і рука…
підеш в Нікчемника –
згориш…
скочуєш!
1.06.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2018
Дай покажу я без доведень
Бо ти у Господі
не Ведель
Ще думаєш: собою щось
являєш
і благодаті
уникаєш
А м’якість
дав
Господь?
Приходь.
То біля
Веделя
у с е співає
Як ні –
чомусь
ікає
Каюсь. Я – каюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2018
Тобі часу —
ні дня,
ні доби,
Вічній — ні закону,
ні суду.
Ти чуєш?! — вічно мене люби!!
Час забіліє
пронизаний чудом...
Чи чуєш? —
мене люблять дуби!
Вихід — ліс...
Ти —
тягни за осердя!!
Ти люби!
мене люби!!
Я дуб, —
у серці дуб?
І світ — чи розсердиться?
Хоч стій — хоч падай, —
те
мені щодоби!
Світ — й залізо, каліки.
Ти люби,
мене такого й люби!
Бо Твій
я навіки!!
31.08.2006, 22.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Святий Серафиме Саровський! серце!
милосердіє... скрізь, де біда,
Міцний наставнику
в довгих хитаннях в дорозі,
Тільки-но стали у прикрім порозі —
Ти: під крином сельним глибока вода!
Батьку менший! щира
зринає до тебе сльоза...
В бідах сльоза несподівано чиста!
Хай похитнеться й Небо —
не похитнеться правда,
яку ти сказав!!
Йтиме з тобою безсмертя
страшне й урочисте...
Свій Єрусалим в монастирі розпочав...
Це ітиме з нами незримо,
й відчутно, й зримо.
Більш на Русі не страшно —
зляканим — по ночах:
Тільки промовлять серцем:
«Батюшко Серафиме...»
Що ще буде! не з землі святих —
Бога розсердять!
Хай не буде!
Є Мати Свята!
Її незбагненне на всіх милосердя...
Вам видніше з Небес!
Бо як цар Давид —
щоб я вимовляв — кине на дух
свої й твої гори —
скрізь заговорить єдністю
Небо й земля!
Живу Словом! — камінці до Небес
заговорять...
Дух мій був взяв
найменування: убогий.
Бо ти зволив себе привідкрити...
Що мені, мулові?
рити і рити...
О блискавковдобні!
святого великого дереворити.
Убогий я, убогий,
їй-богу.
25.03.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771423
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
Наймилосерднішому святому жорстких сторіч –
Серафиму Великому в сльозах присвячено…
Гора, Гора!
Святая велич світлих див…
Бурий ведмідь на задніх лапах–
тут ходив…
З вселенни меншої… йому і світло
захитається –
і, як – де, ніби переве́́рнеться.
Гора! Велич! –
Їй – аби Боже святе Та́їнство,
Вона ще несподівано
й пове́рнеться…
Приписами доріг обійдена… було…
Мов з корабля найближчі святі зтрапились…
І відійшла Гора! та й милосердіє , неміряне Тепло…
І з величчю, вже без Гори, це трапилось! –
Ліси!
Малинники –
Ведмідь один ходив:
Вселенної малої совість.
Її ратника –
Вселенна холоду стисла
по другий бік рога́тини.
Щось здобули, а некрикливе задушили –
втратили;
В ліс вбивць
взаємонепримітне
зтрапилось…
Ліс бисть глухим не без малин,
не без начальств –
б е з д и в …
А виявилося – святому він
малину ту носив…
Від Києва до місць,
до Глинних, –
все! зага́тини.
А з них тепер Горі , як Миколаю, все вола́!!
з всіх сил! –
у всіх часах!–
І робиться щось в небесах –
малиновий сік прибува з небес!–
тече
з рогатини…
І сходить, більш тече –
що втратили…
Зовсім щоб не втратили!..
Бо виявилося! – ведмідь святому
всю малину і носив…
Й ми – мов без батька.
Осиріло. Просим сил…
28.03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
...І поєднають з компом
чіпи мізкові…
І щезла у пісках —
епістола!..
Листи щонайсердечніших
поривів!
Й характерів!.. —
і трепет гриви!
І найінтимніш:
волю і свободу…
навіть серце народу!
Утаємниченням — писати?
Писати нам?? а може не писати?
Що ж! й серцем нам —
не починати?
Серце веде,
серце праве.
Чистотремлінням — укидає
в правоту…
І хто уб’є?
Хто смерть собі поставить за мету…
Ковалевич Сергій Олександрович, режисер,
відновник давніх духовних напівів:
«Ми повинні бути разом (всіх зібрати б!),
це прийшло як оголена істина, і з тих пір відчуття
не притуплюється».
«Ігоре, я ж і повірив тобі не з рядків
про велике, а — зірвалось,
зрушилось, коли:
Я забув як за пальці мої
Входять впевнені пальці!
Можливо, що це для мене
найболючіше…»
(з листа від 24.7.1981 року)
Шевчук Ігор Степанович,
поет:
«Палаючі великі очі і серця Жінок
після «Царя духу» — ось диво.
Усвідомлення — як їх були
принизили. Приховали від них
справжнє. І новий погляд.
«Царя духу» не віддадуть ніколи і нікому —
Жінки! Ця книга — оправдання всіх.
Новий світ — буде заборонюваний»
(з листа до Людмили-редактора 1.08. 1992 р.).
«Чимало людей з висоти зрілості бачать:
Бог простий, все геніальне — просте, але як багато
Бог потрудився над покаянням і вихованням
серця християнського, щоб подарувати просте
Божественне бачення, правду Божу!»(2013)
Наталка Колісник-Половинка, лауреат Національної премії
ім. Т.Шевченка, співачка:
«Тут Бог посилає теж надзвичайно гарних людей —
Надійка Світлична (сестра Івана Світличного),
її хлопці, а через неї — її друзі.
І не тільки, — куди не піду —
зустрічаються такі люди, добрі, мудрі,
високі внутрішньо!» (28.01.2001)
«Поеми твої — вони дають теплого хліба...
якість тихого співу, серця буття...
Вони насичують.
Є якийсь рядок: думаю – запишу його...
куди писати?
Треба в серце...
Одразу маєш: мир, радість,
музику, спів...
Це поезія, яка входить в уста,
як хліб, вода – і починає жити в крові,
в розумі, скрізь.
Є місця — як рифи-камені збірки,
які є цілісним звучанням,
де відбувається зцілення свого покликання.
Воно потім ніби розсипається на
частинки — і знову збирається
в камені для зцілення.
Щоразу після прочитання
відкривається іще цілісніше!» (5.08.2013)
Клим (Володимир Клименко), драматург і режисер:
«Дякую тобі, що я
на цім світі
не такий самітний…» (9.12.2009)
Людмила Бережна, редактор:
«Поете!
За вірші ці
моя душа Твої сліди цілує —
тут, на Землі, — і т а м,
куди лиш зможе долетіть.
У цю розверзту мить
нехай Господь мене почує —
прошу: хай Він — Тебе цілує
на всіх шляхах Твоїх тисячоліть». (1995)
«Ігоре! Вітаю Вас!
Після 5-го серпня озвусь ще.
(Іде буріння скважин у болоті соціуму;
спина пряма, хода вільна.)
Бажаю доброго вітру,
обнімаю в небі над Горою!
Хай живе дух Гори!
Ігоре!! Решту подолаємо.
Ваша Л.»(1995)
Яценко Сергій Петрович, поет,
математичний синтаксист:
«Благодаря твоим статьям, особенно «Длению»
(«Тривання заповіту»), понял позицию человека
незапрограммированного
на временные экономические
задачи». (1987)
«Думаю, Игорь, младенческий мозг ведет мир.
Поэт в своем вдохновении
уподобляется ребенку.
Проникновение в будущее возможно
только в детском состоянии.
В своем рождении в средине 50-х
я уже знал середину 80-х». (1988)
Іван Лужин, поет, перекладач, редактор:
«Когда появилась поэма «Цар духу»,
стало ясно: приблизилось Царствие Небесное.
По крайней мере, в моей жизни
случилось именно так». (9.01.2013)
18.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018
Артему Веделю, українському небесному композитору,
присвячую
1
Ми душі небесні є –
ми душі небесні!
Ми ведені –
ведені!
Чим ближче до
Бога –
тим ближче
до Веделя!
до Веделя…
Вітаймо, небесні,
вітаймо
небесних,
що дужо воскресли –
й ми дужо воскреснем!!
Ми ведені –
ведені…
І ближче до Бога –
і ближче
до Веделя, до –
Веделя!
Його душа гляне –
спаде
світу глянець.
І гляне – і Небом –
ми глянем:
не впав переможець,
бо йшов
за Христом
у Божому веденні!
у серці в нас Бог –
у серці і Ведель – є!
2
цей Край,
цей
Богом обраний народ
ти взнай,
якщо є
сухість – й недород!
тут стільки неба
стільки неба!
тільки небо –
обробити треба
так що народні псальми
канти
Давидові й мої псалми –
пролити
з неба
й годувати –
змогли
ми
дійки з небес
нам прилітали
й нас
нагодували
і Бог любив
любов – в душах
криштальних!
3
і під склепінням неба
Неба
мені б
оспівувать
Творця!
піти по землях України
многим
ішла
утіха ця…
Неусипущая в молитвах
Божа Матір
в тім непорушно
океан би
змогла
вляти…
сину Отця!
та не як люто
ще Дніпру
стогнати
а от – як Небо
й Чиста,
Божа Мати…
хотів я знати
чи хотів би
знати
де шлях
чим серце
пронизати…
4
бо я бентежу беззаконників
й їх діток
як перст –
що персть
співа в храмі співаючи!
я Божий свідок
Господь й мені
не дасть хреста –
з-над сили
а в Божій Силі
то й мене
ломили
але хребта –
ні,
не зломили
З високим небом України
сила
єдина
є – Небесна
Україна!
Небо!
Небо!
казав
я:
обробить
ще треба!..
І Небо! –
Небо!..
5
О Всепремудрість, Боже!
Боже!
малих ягнят
малих ягнят
Ти зможеш
і преображувать
бо їхня
слава
не звідана
нікому
й їм самим
тож ми неславні
тож не сумний
любов
воскресне
то Ти
і унебесниш
душу мою
бо Ти найбільше любиш –
унебеснить!
стріли
і видимих
й невидимих
не увійдуть
до кола –
любов, любов
в мені й навколо!
о Боже!
дім Твій
забрав мене живого:
не тимчасовість –
навкруги і дух Твій
й мова
молитвеник, співець –
це Божий дух
й чудовець!
Душа – з яким
надбанням?
де час?
де біг? і все останнє?
Це біг –
цей світ відстане!
Світ на розстаннях
й «Христос воскрес!»
і «Многоліття»
й «Покаяння…»
і «Великодні ірмоси»,
«Від сходу сонця» –
є Вічність
хор співає
щоб розвіять
земний сон цей!!
Але наблизьмось,
ще
це
лиш –
«…любовю щедрою
до ближніх…»!
І шедеври – Христового! –
значення –
більші від
світового…
13.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771301
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.01.2018
* * *
Моїй Людмилі присвячується
«Я райдугу Свою поставив у хмарі,
і стане вона знаком заповіту
між Мною та між землею». (Бут.9:13)
Ти Самарканд
ти мій торговий шлях
Ти — клема що над домом
ти оаза
ти мій верблюд —
і тільки люду не розказуй
бо люд...
і що була вся зразу...
Осяяння
немуркотіння космос
світло й печаль: все разом
і що я маю наробити?
над деревом
дугу ранкову народити
21.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
* * *
Що є рай?
У нас —
в гвоздиках винесений хрест,
для поклонінь
і цілування скраю
а у раю — а у раю
на місці тім
всепурпурове поле виростає!!!
гвоздик…
Що є сад?
забрати всі міста
й всіх хто в них вмирає
із нелюбові
то у раю — то у раю
Дерево
із величезними тюльпанами —
із гіацинтом в чашолистку!! —
виростає…
як з хреста:
і чистота
і світло –
ось це початок раю
О! хтось — зітхає …
29.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2018
Ти любов.
Небо хоче любові.
Шанувальники йдуть
в світлі сяйва Різдва
з Віфлеєму.
Навіть в піст не зарити талант –
я в собі поборовсь:
Поклоняюсь, Свята,
милосердю Твоєму…
Замилувавсь на печерських
дзеркалень кивки:
і глибоких джерел –
і зірок невтолиму взаємність.
Виправляєш:
все вірно, Провидіння ж – все
навпаки…
Я дивуюсь, Учителю,
довготерпінню Твоєму.
Це – як висунусь ємно, не аби як:
грішно ангелам вмулявся
на якусь тему.
Несумісність світів…
певно, це голова захиталась моя?
Поклоняюсь, Ісусе,
всіх немарнуванню Твоєму…
Добре – серце ще виведеш
мов до вмитості знов:
«Не блукай. Зорі – он. Дай стряхну
чорнозему…
Ти люби. То є точність: Любов.»
Поклоняюсь на віки віків
мировченню Твоєму.
Слава Богу!!
В серцях слава Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
Йди по своїй землі!
Поглядай: Божі руки і плечі!..
Плюнькаються королі,
Президенти бігатимуть малечою:
Ти – лише цар,
Ніколи ті не ідуть статечно,
Ти лиш ідеш спокійно й сердечно,
Бо ти для них зрощуєш хліб...
Сядьмо півколом, як –
хмарки, мов діти малі,
Як греки в амфітеатрі – єдиноротом!
Перш ніж із’їсти видуманую марноту,
Ви з’їли Служіння! молитви! розум! –
Святий божий хліб...
Встань, серце Отче, і йди по своїй
землі!! Хлібороб –
кров’ю вдобрює,
і все – своїм болем,
Дасть Бог! народ лиш один –
одказавсь від гордині...
Кого продаєте в раби, хутром усередині?..
Він сам – поле! Він поле!
Народ мій – теж хліб! Причастивсь:
Син – Хліб...
Ти лише цар,
Споглядай Божу поміч і плечі:
Ти у Бозі – центральний, сердечний!
Ти вирощуєш хліб...
Йди статечно по святій Шевченковій
землі!!
Бог! – не в злі...
18.09.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
Відкритим полем —
вільний вітер:
і Бог і раб і гук...
Стовпи хитаються,
і простір без вагання
в’їжджа на часі, —
і куди, не стачить рук...
Лагідне вітром долі роздягання
Велике серце:
в полі вогник мов горить.
Єдна собою долю і провалля.
Свистить у місячнім напої
причандалля
І ріжні враження
скидаються згори.
Ще, мабуть, довго щось рішатимуть вгорі.
Просієш душу, мов доходить в засіваннях,
Що рипнеться —
й заступить за поріг
мов рай простий просте замилування.
Око не дадє хвильностям покою,
а буде косми прививать і брить.
Се через вогник, що тихесенько горить, —
з обрію в обрій мов пронеслось осокою
Ще малодушшя сяде.
Правду заслоїть.
З гуком щось зробиться.
І найде уповання:
на покуті світло спокійнеє стоїть
простеє Божеє сердець замилування.
І дух — ключі сердець
під час попустить
Встане Жона ще й тихою рукою
Пропустить небо і опустить — й
за собою
Вселенську тугу принесе на гуслях.
І підріжняються іти байдаки
й струги:
Обидві туги встануть, величальні,
І та земна, що витріщається, благальна,
І та, що любить, всепрощальна туга...
18.11.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018
Ліні Костенко присвячую
Сійся й родися, жито й пшениця,
під синім небом
перед лицем Бога.
Йди і світися, красна дівице,
Мово!
Як царство Небесне береться зусиллям
під крилами Церкви
перед лицем Бога,
так це перше місце
тобі буде милим,
що дав тобі, Мово.
Бог-Слово – найперше,
бо Слово – над змістом...
бо Слово – це сяйво до всього:
стоятиме вічно збудоване місто –
збудоване Богом.
18.03.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018
Завтра з краю й до краю
Пролетить в небесах і раях:
В світі є невмовкаюча радість –
Це я!
це Я!
Що робити? не знають
Ні прибічники Риму, ні Холуя!!
В них єдине що не умирає –
Невмовкаюча радість – це я!!..
Прошу, прошу:
біжу – радість, радість!!
Радість щастя, радість Божа –
й моя!
Ніби з тіла вже вискочив я:
радости не помічають...
Точніше прошу:
Бах, Бетховен, Моцарт і я.
Якби ви мали раптом загинуть –
Не до пляца Петра вам,
не до хапця:
Мов від вовка стрибнули б
до мене
на плечі – Ісусу на спину!! –
І відчули б, до чого гаряча в нас
радість оця!!!
Може, листя в музик одбирають?
Дух – є: Бах, Бетховен, Моцарт
і я...
Що робить – я не знаю!
Біси шепчуть:
мовчи...коли хочеш святим...
Так! я хочу до раю: там вони!..
але треба до Неба...
бо – Вона! я без Неї,
так, помираю...
Хочу з Нею по праведности! –
але так, щоб – між тим...
Між всіма, між розбуджених –
Радістю!
Нащо святі –
якщо радощів і нема!!
Завтра з краю й до краю
ПРОЛЕТИТЬ в Небесах і в раях:
В світу є невмовкаюча радість –
Це Христос в мені!! більший,
ніж я...
Ніби забули: чому радісним буть?
27.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018
Ті слова, які ми
не сказали
серцем серцю —
обходять предовгі вокзали...
йдуть до потяга!
схоплюють лик
для довіри
вірять
вірять — послухайте їх...
гладять
вагони по шкірі
ніс чухкує, — не буде,
нема небезпеки…
все — слова,
які в серці скривали
їх є голка — в глибини
в деко
декого...
А десь запахла ковбаска...
3.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018
* * *
Василю Герасим’юку — поету з Божою печаттю, —
присвячую
М’якеє щастя серця...
білим-біле
Немов голубка в серце залетіла...
І м’яко твердість
ходить — з руки в руку
(буває — твердість
над квадратиками бруку...)
Стоїть і просить — білий жест
стоїть і просить
Одна любов — святе крило
підносить...
Як просочивсь ти Божеством —
стоїш божественний
Не слово — люди випадають
з жесту
10.02.2013, з причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018
Те
трюмитись в душі не перестане
тебе слухай спасуть
простії християне
Повстануть на недосмачність
самі повари!
Фур шофери — вдячність!
людяність їм говорив...
...тихо відповзатимуть
фальшиві кольори
художники тракт
козлозверстають:
як невдоботравлення — переварив
Шикуймось,
мовостражденності і прапори!
Бог закличе, це Він говорив.
...А під Анапою
палуби і вори.
Гори ж!
мій дух Апасіонатний.
10.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018
Де б не сховався –
Тебе твоє там розшукає:
Будівлі – мулярів,
дзвіниці – дзвонарів,
Небо – небесних своїх,
чи цього не знаєм?
Громом удареність,
лак із таїною! –
до свого Страдіварі
притікають…
Звучи, звучи –
як знаєш! Взнаєш!
Небо Високе –
духоносних досягає:
плач, скрипко,
серце,
духом поспіваєм:
це між Христом й Марією
любов,
смола я,
дошка я! – і звідки
це я знаю?
це тії пальчики,
що не існуючі,
в бутті – в бутті чомусь
торкають…
«Златії цвіти
на Небі жити…» –
в колядочці діти співають…
10.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
* * *
Василю Бережному,
татові доброму
Природа вдень ніби виходить
із єства.
Передчуття Різдва Христа.
Роз’яснюється від осонь повітря!
Дніпро деревам опрозорив віти.
Притихла набережна траса.
Віки до солоду передчуття
прилипли разом.
На кручах золото і храми, –
й подих в храмах,
Повітря світиться у вівтарі!
просочує чуття між нами:
Так житимемо у віці новім серцями...
Як сонце розсія́лось!
Ісус з нами.
01.01.2006, після причастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
* * *
Господи, Серце!
до Тебе очі
бо я так хочу
і всі так хочуть
Прийди Младенцем
мир нам творити
Так лине серце!! —
вуст не відкрити
Бо я так скучив!!
не розказати...
Там іти в вічність
Тут день відспати
Я розумію:
тут не стріляти б.
Маєм надію
як спить Дитятко!
07.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
* * *
Світло:
зорі – і ніч.
Сніг. Рип – й вільніше.
Нелегко дать ім’я
й слова –
щонайпростішому:
Єдино єсть місце тепле
єдиним єсть місце тепле
єдине єсть місце тепле
у вертепі…
Сінце – порозсипано:
нагнися негорде!
Єдине є місце тепле
у зимнім вертепі
І те у вола під мордою…
Культури –
Грунт тільки для Діви!
Діамантова арія –
Діамантова арія!!
З діамантами між аріями –
Царі
слуги
ангели –
зі службовими речитативами…
Боже!!
Мабуть хтось не знає…
Бо це не хлів навіть:
вертеп замерзає.
Застовпіла інтелігенція,
якщо не ворушити,
вона «не воняє».
Нелегко отак без зворушення
дати слово, ім’я –
найпростішому
Рип і простість –
і стало вільніше!
Боже,
мудреців й царів –
все більше...
Діамантова арія –
діамантова арія!!
З діамантами поміж аріями –
Царі,
слуги,
ангели –
зі службовими речитативами…
всі культури: видихами –
для Слова і Діви...
03.01.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
З Тобою я на самоті.
Як гірний схил
і
тихі зорі!
А зірні сходи — й поготів —
Любов’ю жить!
Любов — в покорі...
Це сотворила все любов...
Любов!
Аж в серці голос
роздавався б!
Дай руку! —
і схиливсь Господь:
Люблю,
чого засумнівався?
22.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Духосповідальнеє море —
горе і Море!
усіх
хто чомусь не встиг
в щілини категорій…
Милі Богу —
запахи страстотерпця…
Моцарт заливатиме
кров’ю провалля
між Церквою і Лавкою!
Данте ізоплазмами —
і не трясеться.
Повітря нюхає Церква…
І — відпускаю усе
це.
Бог — і в руках його вершителі!
Янголів перемінить,
Небо захитає!
І — все хитре.
Щоби стояло те, що непохитне…
26.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
Моїх очей замилува́ння…
Очей у дусі,
що летять в Твоїм добрі!
І розплав золота
цей
над горою
й на горі
повільно скапує в чиєсь чекання…
Чекав і я Тебе – й мій дух горів!
Моїх очей святе замилування…
Якщо на те є Божа-Твоя воля,
Я б золото Твоє носив знедоленим
На серці і на піджаку, розста́нням…
Вступив на оране, що під горою, поле!
Наших очей святе замилування…
Як виявили б золото:
крупинки дві…
Щоб люди виросли в цей день живі
Й відповіли б на найпроникніші бажання –
І тихо випав чисто білий сніг
в Різдві…
31.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2018
В небо вилом —
оце Твої двері!
Зорі — й вила,
солома і — ери!
перші вірні, перша вечеря,
вічна зірка
всім —
у вічну любов!
Вийшов в дім —
і вийняв до світу,
у Любов —
в кому неба є світло...
Бог-тектон
поверта
нас в любов.
Вільне небо! —
оце Твої двері!
Се є Ти:
Ти — і вірні, й вечеря,
Ти любов там,
де бідні в печері...
Ти нас виніс
в небеснії сфери,
бо Твоя
ми любов!!!
5.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2018
1
Що нам ніч прошиває
й що ми прошиваєм?
Й що ми знаєм —
а ніч нас не знає?
Відлітає наш Бог?
голка лишається
зіронька вслід —
залишається сяйвом
Що нам ніч прошиває
й що ми прошиваєм
І заплачуть ялини
мов серце дитини
Відлітає любов?
голка лишається
палахкоче наш слід
залишається сяйвом!
А що ніч прошиває
й що ми проживаєм?
проривається північ!
залишається сяйвом
2
Звідки, музико, біле крило твоє?
світ без вершини
світ не вершиннеє п’є
гетерогамія —
ніч моногамії
білими-білими
світлими-світлими
крилами
білим-біла
світлим-світла душа ч’йогось генія
тільки літає — й конвалії
білості п’є
Душа навернулась до вишніх
і мукає серце моє
в Христі наче в яслах
просвітлення хлівове
є
розчинилось в любові
розчинилось і в музиці
серце чиєсь!
8, 9.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
1
А можна... ви не сердіться
сердиться в вас голова
я хочу жити
гратися й жити у серці
а не виймати із серця слова...
А правда...
станете справжніми ви?
ми будемо разом
літати у небо
як фіалки з трави
А можна – ще небом весняним
станете ви
я хочу по небу водити очима
як фіалка з трави
2
Легко як просто
правда ж: не сердиться
у вас голова?
ви
як і я
будьте гостем
і нумо – давайте
по-справжньому:
дерево – це дерево
зірка – це зірка
дірка – це дірка
трава – це трава
і все разом у серці
і це все нічиє
а просто
давно в серці є
тільки чого ви
на мене так дивитесь
ніби хворієте дорослістю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
Небесному Хлібу – Христу Ісусу
з любов’ю присвячується
1
І може вона народи́ть
в ранок слово
бо в ніч народила Його
і вклала до ясел Небесну Основу
й – примовк непалючий Вогонь...
Аж ось є в мені
авторучка у серці
і біле
і біле Різдво
бо ось я і викинув –
висмикнув все це –
що мав би весь світ за добро
Й скажіть: бо це личить
і це йому йде
творить чисто – чистих
лебедів-людей!
2
Як пальці у благословінні
у Христа
в мені спочила висота
і тішиться висотна піч
біла й проста
що вона вища
дров і протиріч
печей жарких
заходів
сходів – і
дулібів
Хай зійде з неба –
Хліб!..
3
І чистеє слово
в небеснеє серце –
прийде!
бо це личить
і це йому йде
творить
чисто –
чистих
лебедів-людей!
04.01.2017,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Сонце! – і сходить –
і спати несила...
Струсніть з двох століть сон цей!
Безкінечно легко терти
«наукове» мило!
Безкінечно трудно – омитись –
і спалахнути –
щоб стати сонцем!!
Й щоб встати – сонцем!!!
Зразу ж
радісному духу –
мільйон наукоманних навпроти!
Сірі і скорбні: углєбоша в категорії і претензії...
Безкінечно легка їхня,
схилена,
не божа робота...
Трудна справжня поезія!
Небесна Поезія...
Радість в Сонці-Христі! і – сила...
Зітріть з двох століть і сон
цей!
Подивіться: який в чуді світ красивий!!
Яка повнота радості – носить
в небі Сонце!
світлом правди –
рухать з небес всю милість!!..
Трудно мені будити 6-мільярдну
адамолюдину...
Слава Радості! що вибухає
зорею з грудей
як з віконця!
Їй все одно де: в ранкові,
в дитинці...
в Іоанових – що спахнуть на Небі
сонцями святими...
Тут – закриють попелом сонце,
аби не бачило сонце! –
як це, в залізі, загине!!..
Слава Радості! вічна –вона є вічно
в людині!
спасенній в Христі – Людині!!!
Нема радости – то загинути...
Ісуса Любов – Життя
всім життям!..
Чого ж не хочуть,
як я нині Христу, –
служкою дрібним?
Чого в столах, завжди продажних,
«хотят»?
Грошей, влади, бандитоверлібру,
менталу побільшого калібру,
чаду комфорту, всього – де істини нема...
і Богу тому це все – непотрібно...
Сонце! – і сходить –
і спати несила...
Струсніть двохсотлітній сон цей!
Безконечно легко терти «наукове» мило!
Трудна справжня небесна поезія!..
омитись – і спахнути!!
і стати сонцем!!
І – встати з Сонцем!
Стрункість! – мов гімнаст
відчути в у с ь о м у !
Листя теплинь від сонця почує...
як то долоні йому поцілує...
а Ти кого, як мене, поцілуєш –
як йому це позабути?
як листю сонце й забути...
Так починають Тепло й Світло чути,
і повертають додому...
Додому!!
Небу прийдеться, мабуть, підтянутись!
Чую із Тебе й до Тебе!
Ісус милий – більший за небо!
Ісус любий – вищий за Небо!
Був я струнким,
був хтось струнким –
до скаженості...
Єсть це тепло по спокуті...
Обережені ми від навіженості.
Небу прийдеться у чомусь, мабуть,
підтянутись!
Такий Ісус! – подасть,
сходь і світи, і світись!
дай більше Слово! –
для інших –
відчути!!..
Все дасть Ісус! бо Він любить нас...
дасть це –
нехай неймовірно –
почути...
Бачив: в чеських лісах
хмурі-хмурі
полишені замки...
цегляні у зеленім
спохмурені замки!
Як би поети
від світу відлинули...
і ні сліду!
як би спинились екзамени!
як для світу –
всі сліди їхні згинули...
Добре, Йсусе, Ти встиг –
та й пізнав мене!
Все може Ісус!
де глибини
сердечні
розпочав Він екзамени.
19.03.2008, після причастя,
19.07.2008, в матері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768785
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.12.2017
* * *
Світло небесне
Син Божий родився.
Хто серцем воскресне,
Прийди — подивися.
Ці кроки таємні...
Син вічний родився!
Любов — це взаємність...
Прийшов — і дивився.
У ясла — не з чресел
Явивсь, це — явився!
Младенець Небесний —
І світ освятився...
6.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2017
Крок зробив – і став.
Висловив. Тим все сказав!
Як стоїш
в народженні Христа…
Ти поет?
О, ти поет!..
А це – благоговійний середньовічний
менует...
Я спитав би: Божа Мати,
і куди це ліплення
з ХХ-го – дівати?..
Тільки мовчки дивимось на Нього:
я і Матір...
О, художнє надбання...
Пастух народивсь –
стоїть ягня!..
Хвостиком до нас!
як ангел
тільки б став...
О я к ц е с т о ї т ь
в н а р о д ж е н н і Х р и с т а!
Ти художник?
Ти й поет?
Так с т а н ь от: перший срібний менует...
Запитати б Божу Матір:
Звідки це? – із ХХІ-го...куди
дівати?
Тільки мовчки дивимось з ягням:
на Нього і на Матір...
Це так є... культурну
ліпку оббивати!..
Вознестись!
Та подивилась Божа Мати:
Ігоре, ти стань
хоч як ягня…
Чи не досить нам крилатого коня?
Крок один! –
у світлі Слова стати...
Це ж – Христос!..
І тиха Його Мати.
2.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017
* * *
Назару і Лесі Романюкам
вдячним серцем присвячую
Ангелом бачити —
це треба ангелом стати
Білі сосуди дерев —
їм до ранку стояти…
Білий лапатий
сніг сіється з неба
лапатий, —
Тепло у хаті.
Й тепло — де хата.
Бачить ягнятком —
то треба ягнятком ще стати
Лагідним-лагідним — і розчинитись
в Дитяті…
Сходять ангельськи білі сніжини!
Бог став людиною.
06.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2017
Я – ягнятко.
Я – на Сина дивлюсь,
хвостиком до людей...
Тільки рівновага твоя, Сину,
і – ніхто в рамці не впаде...
алітерація – бог-зна чи впаде
і поза нами – ніщо
і ніхто не впаде...
і це бачено де?
зірка небес
в такій чисто-чистій вовні
відобразиться ще й ляже
ножем вздовж спини...
Тоненькі ніженьки –
білим полям
білі пензлики...
Рожденного Сина –
в серцях –
Творця ще й Художника...
крім художника по справі безбожники
крім матері-батька Художника –
розтиральники вохри пемзою!
В художника радість – чи річ остання ? –
по смерті точніша...
Є народження на заклання!
як би в притчі і вірші...
Без глибинно-художнього
пласкі старання...
10.01.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2017
Сірий ослик. Білий сніг.
Багряниця —опинало.
З голови до ніг.
Хекає по стежці.
Цокіт... Слизькавиця.
Він везе майбутнього Царицю.
Піднялась мітлиця:
у небі зоря:
Сей везе майбутнім і Царя.
Хуга, лід, —
чи дорога стезя?
Хто людські гріхи
на себе взяв?..
Просяває горам: світлая мітла.
Тьмі — багряна сина принесла.
Кучугури: щоки собі закруглили.
Знайти б входи- виходи просили.
О, діра! Печера чимала.
Породила! — Сонце!
в ясла понесла.
Нахилилась.
Дала їсти маленьким губам.
Вибіг слави свіжий кусень! —
провістив горбкам.
Ніжно клала на коліна
тихе дитинча.
Вверх дививсь...
А спелену́ла — пружився,
кричав.
Все як в світі.
Розійдімось.
А підходимо — вклонімось.
Бог спасать почав.
Поспішим серця віддати!
Тихо сяє ясна Мати.
21.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017
1
Боже,
з серця візьми славу,
забери собі.
В серці дух святим сотвори
право:
Возлечу к тобі молитись
і жалітися тобі,
Серцем мовити
й вустами нелукавими!
Всі переступи одкинув,
на покутну лаву
Опущуся, скрушний серцем,
нижче й нижче:
Вознеси добуту славу –
в свою Божу Славу,
Дай усю покірність попелища...
Радуйтеся, із поклоном
Вам, сили святії,
Вотще серцем безборонним
Пію всі златії
думи серця, іже в Вишніх,
іже вогневіють!
О скорб земна!
Най ллють
сльози
люди серцем злії! –
Нехай пом’януть пророка,
Що світ серцем плавив,
А мені-то місце нижче –
Ради Вишніх Слави!
Радуйтеся, Духом Святим
Всі переродженні
У Христі Ісусі серцем
Люди сокровенні –
І на землі і на Небі!
Радуйтеся, в Славі
Христа Бога!
У Тройці Єдиній,
Вогнеликі, осіянні
Днем боголюдини!
Радуйтеся: одреклися
Од хвороб лукавих,
Та й одкинули донизу
Тим, що хтять забави –
В роті демона...
Радуйтеся, праві:
в серці добрім, милосерднім,
в добрій Божій Славі!!
2
Може, я на небі занє
навік одпочину;
Але нищать долі – крайні
Турботи в людині:
Проречи, Сину Великий,
у серці людини
Святим Духом –
світло лику і світлої днини! –
Просвітліють молодії
Душами у небі.
І дозріють, і зрадіють
і злетять до Тебе!..
Радуйтеся, гірні серцем:
в душах світло і Вогнь є
неопалимий,
Ледь ковтнувши із Слави
Христової –
присоромимось, інші –
нижче і мимо...
Радуйтесь, ліпші серцями,
в облак Слави сповитого
Єрусалима – діткнулися,
вієте, інші – далі і мимо...
Радуймось, вірні!
в серці визріло просто:
ковтнуть зір й стетеріти тут,
не висовуватись –
куди нас не просять.
Радуймось, птиці, в трепеті:
одягнемося в дробнеє золото –
в життєдайнеє просо.
Радуйся,
Єрусалиме,
за серця, що дольні
стовпом в Небо стали –
линуть
до святої волі!
3
Возликують!!
Й навернуться
І дольні і гірні –
к cлову Слова!
Й стрепенуться
однодушні й вірні!!
І засяє красномовно
одна Правда вільна –
І серця нам перемовить –
й правду пишуть сильні!
Радуйтеся, всенькі роди,
всілякі, дзвеніте
стоязико на природі,
У Славі яснійте...
Радуйтеся, неповторні,
ще й станьте єдині
У серцях:
за словом горнім
йдіть к Боголюдині! –
Горнітеся!
Радуйтеся: в Славі
Син приіде і у Силі!
Радуйтесь, бо нелукаві,
Що далися в милість
Слави Тройці:
з слави – в Славу!!
з сили – в Божу Силу!!
Радуйтеся, дивні
на цім світі:
Христа Слава – свята радість
на серцях правдивих!!
Отак і є...
Радуйтеся, Бог радіє
і підносить віру:
Правда колом обнадіє –
і поможе миру!!!
Слава Отцю! Слава Христу! –
Спаситель наш діє!!!
Слава вічна Богу-Духу!
Сам ходить і віє!!
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768310
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.12.2017
Їжте, люди,
солодкі цукерки.
Через це жовтень не відходить
від церкви.
Що ви, люди? — радше прищепа.
На мені, дикому, визріло
Усвідомлення в церкві.
Вважте, душі, солодкі-солодкі
заправи-приправи.
Рай — не жовтень,
цей — враз в гарячім
якесь право.
Я ж — серце! Світ — бачу — тління...
«Нічого,— мовить,— підемо в серці
пом’якшенням
ще й просвітлінням».
Їжте, у жовтні, солодкі цукерки.
Цей гарячий у серці —
не піде більш від церкви...
Правда, в серці — золото змісту
всі несете додому??
Правда, цей смисл
як живий —
на воцерковлену Духом свідомість?..
Тож і я устачав:
їжте і солодкі цукерки.
Пом’яни, Душе Свят, —
через Тебе цей жовтень
при церкві...
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2017
Гуси повертаються із скрути:
Дай мені Тобою хоч дихнути!!
В тьмі озерця дихають в підзір’я!
Серце моє сходить у спокуті…
Раб Твій, другом я назвавсь надміру!
Шлях цей викаже всю мою віру,
Ще я вхожу серцем в біль туману –
Чисте серце повиймає біль в офіру…
Вмер за світ – а чи я вмер для світу?
Серце одкриває просту данність:
Що самі блукання й оправдання? –
Жде Марія птиць, щоб одігріти!..
Птиць в ночі охолодає слід.
Я не досить ревний в ночі бід:
Нині з болю до сутінок знятий. –
Як це маю серцем всім казати??
09.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2017
Співбесідниця з глибокими очима
і яка причина?
а яка причина?
двері є
і є поріг
й двері душі відчинено
А в мені нічого
нуль мішків
нічого
але встане
і зависне на порозі —
на шиї в Бога
і не лихий
я не надам...
але — стихи
стихи
стихи Адаму...
13.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017
* * *
Пренепорочній Діві присвячую
І ледь бачив Тебе — досконалу,
Але заповідь Бога для мене широка...
І до Тебе — хто йшов з небувалого,
Ще й власкав Твоє око?
Краще видіти Тобі хатину —
І іти попідтинню.
Краще тратить на зовсім нікчемність —хвилину?
Кропить де горобина.
То як стріть на дорозі життя селянина
без кутка і шматочка
Але я в Тобі є
як людина,
як пульс в закуточку.
18.8.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017
Ігор Степанович Шевчук:
Перший Гімн України-Русі
Вглянься в серце, Україно,
де Слава і воля!!
Хай слова святі знайдуться
заживити долю!!
Накажи нам добре жити,
поможи всім, Боже!!
Дяку в серці оживити! –
та й що ворог зможе?!
Упадуть з нас воріженьки!
Гарт наш аж клекоче!!
Слава Правді, слава неньці! –
й що живе – те й хоче!
Таж кажи нам в щасті жити,
поможи, наш Боже!!
Правду в серці ворушити –
світ впаде! й все зможем!!!
Скільки ще на нас сидіти?!
Сіль землі клекоче!!
Гей, вставаймо, Божі діти!!!
Що живе – ще хоче!!!
21.12.2017, ранок
Київ
Ігор Степанович Шевчук:
Другий Гімн України-Русі
Поет (співає)
«Україно, зоряна трава,
Чом ти небом сієш, сієш зорі?
Чом ти серцем з серцем не говориш?
Де твоя небесна голова?
Хилишся на часових вітрах,
Не летиш у думці проти вітру,
Дай я сльози з серця твого витру,
Отряхну од тебе тьму і прах.
Скинь – в ім’я Христа – усякий страх
І пітьму, зі мною несумісні:
Бог дає тобі – це Боже місце:
Ока духу в зоряних вітрах!
Україно, зблиснемо смерчем,
Світ здригнеться від осердя мислі,
І коли на тобі він зависне —
Ось моє безсмертнеє плече.»
1990, рік Незалежності України
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017