| Сторінки (18/1759): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
На відстій «виконань церковних»,
для підтримки genosse шмурдяїв —
буде жить в нас любов духовна!
Особливо душевно-духовна:
уточнив сто літ назад Бєрдяєв.
Над тротуаром
з низьких віконниць,
які до і після «Динамо», —
буде світить ця любов до скону,
вся, що є і ще буде з нами...
Що не душа запише, так — гени!
Ти знаєш мене! Ти мене любиш...
Я скажу — як солодко співав Твій геній,
З’єднавши проспект, автостанцію й губи!!
І не встигаю вже більше: вникнуть,
чи крикнуть —
чи зникнуть!! —
Кінець Феодосії, площа!
...Сказав тихо Він: камінь великий
за любов до Неї поставлять тут,
чи положать...
9.9.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2019
* * *
Льотчики будуть пізно:
Льотчики — неба пісня!
О як заквітчані сині столи!
Ми всі між полем і небом
були,
Всі ми між небом
Й столами полів — помогли!
І як жили — так жили.
Ми — орли.
Льотчики будуть пізно.
Льотчики — з неба пісня.
Втомлені,
пізно убрані столи
пісні в долоню лягли...
Біди були? підступали, були.
О як по-нотно шляхи
розписали ми!
Далі яскравились,
далі згасали,
далі —
чіплялись:
Ми є! орли
21.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840031
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2019
1
Усміхнене літо!..
Дзінке є літо…
Кружляння віт –
більше кружляння віт!
Ось біжить вітер –
Стовпчики сині незрушні.
Як би спинив Ти, Боже,
барвисті ці – душі?
Сильні дзвіночки літа! –
В душах пташки і дзвінкість!
Душам це чути – потрібно бігти?
Так біжить вітер –
2
Світ не проходить мимо –
Спрага його невловима! –
Любов Твоя, Боже, в кінці
тих кінців?
Як Ти – по тім
так я – по боці цім…
і літньо-золоті
острівці!..
25.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839998
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.06.2019
Поема
«Говоріть один одному
правду.»
Ап. Павло
Лиш – правду в серці
розпинали
Щоб ви у правді
себе знали,
ви слово це
не розпинали б
Якби ви радість
так як діти
в серці мали!
і ваші крильця душ
так тріпотіли б
й підлітали!..
то Богу б ви не досаждали...
то не коптіли б,
а
голубили ви небо...
зітхнуло б
із полегшеннями й Небо!
бо зараз знаєте –
все те, чого не треба!!
для раю – ви сиділи б в ямі
з червяками
і дякували! –
як це я із вами...
Бог ще з вами.
2
А ті недавні
якби знали –
то Славу Господа
не розпинали б!
І дякуйте, і дякуйте –
орлам і левам,
сичам і дрохвам
і дрібним птахам –
що вони небо
шиями і крилами тримали!!
бо розуми без богослів’я
впали
донизу,
щоб дриком догори
(як всі праві –
щоб світ ходив на голові!!)
весь світ так, як то є, тримали.
Більш світ чадить
бо що...
Небо і Бог не те вам відкривали б!
Чадить найбільше те,
що відкриттів від Неба
і не годне вже сприймати –
свавільні мислячі
гравці диявола – як доброхотні
супостати!!
і діти дивляться
у вічі татам
а їхні тати – що можуть сказати??
ідіть к дельфінам
і до царських левів йдіть –
бо ті беруться ще спасати...
та ж чує серцем
ще дитину – мати...
але смартфони в перший
клас – купляти!
нема дітей
в таких
є інститути – щоб від компів
відлучати!!!
а мати де?
а мати хто?
та безсердечна мати!
забудькуваті – що дітей
поклали попідтинню
земних жахів!
Птахів, Боже, – птахів!! –
й позцілювати, й цілувати –
не клік-гормонами
щоб очі й душі поклювати!!!
а мати – де?..
як? а є ж Божа Мати?!
чи ж не досить
Серце роздирати??
3
Стоять біля Хреста!
Осли! –
що це,
все одно, ніби Пилата Їй
пікетувати???
Ганебнії!!!
Слонам із Індії –
до вас примчати??
Впаде Китай?
Ні... безсердечнії,
хто серцем не зумів
прийняти...
І ви як протестанти –
ви відцуралися
Божої Матері...
серцем сприйняти?
це схотіли?
як давні іудеї
не схотіли...
аби
та матер’яльність лиш ...
І – надруковані вам
органи – у тіло??..
4
А перші
якби себе точно знали,
то Господа слави
не розіп’яли б ...
Завжди –
лиш правду
в серці розпинали!..
24.06.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839959
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 25.06.2019
* * *
Я вільний – як вітер,
І ми з ним витаєм – як діти,
І ми з ним
літаєм – де квіти, –
Де квіти живуть – не скажу,
Бо там вітер...
У небі є квіти –
І їх тільки знаємо ми,
Чужі всім, як діти.
Як мало цього між людьми!
Не прийнятий в людях,
Я гаряче з вітром дружу.
Він коник в усюди, –
Де квіти живуть – не скажу,
Бо там вітер...
Нічого не просим,
Бо тільки у Небі я свій,
Ми врешті приносим
Гарячий любові напій.
Я вільний – як вітер,
І ми з ним літаєм...
Є вітер!
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2019
Я тільки лиш припав
достоту
бджола
як я
Божа істота
і літо й мед –
ліпша робота
некта-
некта-
(в опарі)
ри!
некта-
ри!
усе готово
для
сліпучого
удару
світлолиття!
і лікування!
аж ікота
і ходки
і червневі ходки
їмо
п’ємо
у Богові
аж
тоді мед
солодкий!
і ось собі – легати
й делегати?
ох і нелегко – храм
солодкий
збудувати
а хто
світ
ранить?
і все
за гранню!!
і –
мед
в ограні
23.06.2019,
після Ісусової...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839754
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 23.06.2019
Поема без переривів
«Зрілий як молодіє –
радіє» І.Ш.
Дружина моя
говорить тілом.
Кому народив Бог дружину
несмілу...
І, вибачаюсь, який
«звук тіла»?
Бо в чиї попаде оце руки,
такі чесна жінка
видає звуки!
Які «звуки тіла»?
Кому народив Бог
долину несмілу
ніжні барви
сопілку
тягниноса-горілку
дике сонце
ряднище
й просту перепілку
плідність
дикі канйони
плачинду
проростання
і літні обжинки
а мені жінку –
вона говорить тілом!
Чи мені не подумать
щось краще
і більше?
Он послатись на Бога
а Він посилається на Седакову
стрівсь їй дід-римлянин
мав щастя підкову
дарував їй щастя підкову
сказав:
«Я теж люблю поезію,
лише не у віршах...»
Що більше?
А взнав я –
й що більше...
Кому платину
плату й лопату
серця вічні
і дорослість
й обжинки
а мені подав
Він – жінку...
Любов говорить
й літера «б» гривою
підлітає
не йди, євреє, до Ідумеї
головне говоріння тілом
й ще головне –
хто побіля неї...
в неї в тілі тканина
ніби «молекули»
для вічної Одісеї
(вона моя дружина
нехай любов говорить)
вона говорить тілом!
каже – це вперед виступає
з неї
вічна поезія
вона безпечна, хоч любить
слово
вона щедра – його не ловить
душа чиста є і
кохає її Бог-Слово
19.06.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839544
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.06.2019
Божій Матері, що спасає ризикованих, в любові присвячується
«Воно тим християнськіше –
чим несподіваніше й гостріше споглядаєш...
я вибачаюсь щодо інших» І.Ш.
1
Заглянуть неухильно розсудкові?
Загинуть неухильно розсудкові??
є Задум –
обізватись добрим словом...
2
смиренний чловік – це
хто він?
неявлення-і-явлення
прийнять готовий?
Золото Духа –
золоті ці пальці
молоді трави плачуть
в ранку
живій праці
золоті трави пахнуть –
Божії скитальці
і Бог і трави
Бог пройде – і запах
а входить ранок
на рожевих лапах
є ранок генія
це ранок – мого генія –
від свята Божого
а чи – для кожного?
сліпим у тьмі – матеріальним виглядає
хоча цього ніколи
не буває
квіти очей
ці незабутньо пахнуть
не добачають?
та – не добачають
на одну мить в ограні світлом –
ахнуть!
стрічна любов
ці їх зіниці відкриває...
о люблять трави квітів
обнімаються
притягуються всі до
квітів – обнімаються
віти заквітчують і небо –
обнімаються
мов –
так спасаються
і Бог і трави
й знає Бог – йде запах
бо ходить ранок
більш на білих лапах
3
А згинуть неухильні розсудкові??
Є потяг
наректися
точним словом!..
21.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019
Чом провід голий
пташку не вбиває?
у глибину йде
правда
і — серця
торкає?
аж на узліссі
у бутті суха
є
в провесінь
стежечка
а чом в безгрішші
ноги їй співають??
хай Бог
і південь — її
знають!..
04.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839389
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.06.2019
Слову-Богу, що зробив
унікальним, з любов’ю
присвячується
Всі граються, а Бог і я
працюємо.
Вітер в паруси! – о!
це не тільки мрія!!
Бог мене в небі потрусив! –
о ...
щоби серцям я радістю –
повіяв
з-над сил
так
щоб – спастися
попросив!
Паси!
Кого паси?
Паси – повітряні! –
гра сил
швидкість! –
окрилення Краси!!
да! за Красу –
тебе можуть прийняти
(ліси, мости, річки...поля...а! –
дурень схоче ословляти!
так! за сміливість –
не встигають розглядати)
ось, я вже в Сина
й Тата –
то дмухнув Дух – що, нерозумні?
нема стовпів?
ти точно с т а н ь – постала хата
хата до хмар небес!!
дівчата
кажуть її не бачать
а хто Отця по правді бачить?
нема
все відлетіло як злетіло
маєм тіло
і Боже тіло
комусь
відкритись
захотіло...
19.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839388
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.06.2019
Як добре, коли розуміють, —
Як доторк Божий,
А не Зміїв!
Й не обпікають слух вуста
Як щось не прийняло Христа…
Бетховен!.. —
В нім
До пекла глухота!
Бо й ти у Небі!
Слух твій не зачах!
Нема сміливців, —
Навіть — що в кущах.
А ти ломивсь! І про-
ломився всенький —
І за тобою
заробітний і худенький…
Витрішки скачуть:
Що це значе??
І трімер кряче…
Й сумний iPad це скачує…
І несусвітність та —
зія,
Й верхняя палата неба —
просія!
13.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839180
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2019
* * *
Благовірному князю Ігорю
з любов’ю присвячується
А я в серці моїм
безбороннім
але в серці моїм –
моя і твоя, княже Ігоре,
бачиш – корони
краплі крові в твоїй короні!..
між серцями є нитка –
любов-охорона...
а я люблю тебе більше!!
і от –
вибори чайки стрижі
і ворони
вибори чайки стрижі і ворони!!
от ми виборем серце святого Ігоря
перш в собі!
слави ради Христової!
а не ігор!..
моя, княже Ігоре, бачиш – корона? –
це як дивлюсь в твоє серце –
є світло!!
княже, Боже! хай любов увесь Київ
й всі серця охоронить!!
Сила Божа!
повідлітають ворони!..
18.06.2019,
ранок Ангела
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839170
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.06.2019
* * *
Я згадував, Боже, слова
І згадувать серцю хотілось,
В таємних глибинах бував,
Відкіль вони днесь прилетіли
З якої потуги ішли
слова сії, Боже, огне́нні
що хмари важкі розійшлись —
являється сонячний геній!
Що враг? що вали?
Що сонця́
і прем’єра хули,
якщо слова, Боже, блаженні!!
16.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839043
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.06.2019
* * *
О, дар – удар!
Як хлине довга повінь
Вогню з небес,
наструнчена здаля
Душа пописана – як дерево любові
У світло тягнеться всім шумом і гіллям,–
Душа – в огонь, вогонь – у слово.
1989
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2019
* * *
«Хто не хоче,
той заплющує очі» (І. Ш.)
Я храм побудував із блискавок,
І дух мій блиска в радість не в папері,
Усі світи навкруги – в нього двері
І стріли ластівок...
Дім – резонатор мій,
і хто пролив
У ньому душу, той живим радаром
Зчиняє бурі ніжності й ударів,–
Приплив свій і відплив...
Та де б не був я – в легкій вишині,
Де пророста над головою кратер,
В землі,
в якім би лютому багні –
Мене знаходить Божеє вібрато
І водить пензлем-голосом в мені.
Наперед важить майбуття й слова,
І блискавок і ластівок розквітлість,
І цілий світ – мов сонце ожива,
Незримим перероджуючим світлом
Врочисто сяє в храмі голова.
1988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838892
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2019
* * *
Від ударів
лишаються іскри, як в склі
чи в небеснім льоду…
На землі!
всі століття! – іти щоб не ковзько!
Мисль танцює,
як білий наган
в арабесках моїх па-де-де!
Передайте цековським:
цей не впаде!..
Йдіте в небо!
Єдине, що я оспівавши, на груди б
згорнув.
Йдіть до мене!
я лобом його провернув!
Йдіте в небо!
ідіте! тримайте його на лиці, на руках,
Йдіте в небо,
це більше за все, що де скажуть
і зроблять
в віках!
Йдіте в Небо!
1981
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2019
Трійці Святій з любов’ю
й трепетом присвячується
Господи, молюсь за друзів.
Господи! Ти знаєш їхнє серце, –
хто, якщо не Ти,
і наставляє їх на води
від таких земля й вода
стрясеться
і святі серця
й нові народи
й світ зітхне
в потузі!
Ще й – в натузі!!!
Гляне морем –
те і те спирається
на Тебе –
раде ще й уважне Небо!
І з інстинктом рибним
гадь безкрила
гадь всім мила
так і розриватиме
ще океан цей –
де б – подіти – силу!!
Тільки я теоцентричний!
Боже! Вогне!!
Ти незвичний
Ти – і велетні класичні,
Боже! вгору – велети класичні! –
Боже! Боже – вічний!!!
станем й море ворушити!..
І – Отцеві добре буде жити.
Й рибам.
І птахам –
краплі стуснути! –
й підлетіти.
І – жлобам! І! – навіть
ерудитам!
Чи, художнику, ти Божий,
якщо крил не можеш –
народити?!
12.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838628
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.06.2019
Богородиці Діві Марії
і мамі нашій Галині*
з любов’ю присвячується
Не чуть пісні дочірньої,
Бо дочки моя мати
не має.
Заспівають вечірню
Птахи
і гласи поздіймають.
А сини три в містах,
І любов в серцях мають…
тож мають:
Тиха хата лунка і пуста —
Лиш птахи
всю вечірню співають.
Добре серце є Божим,
Хай зірки аж стрибають —
так сяють!
Тому небо є гожим,
Що Любов Твоя
всіх обіймає…
10.06.2019
* - мама в свої роки (їй більше 90 років)
книжки Божественні читає: "Собор" і інші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2019
* * *
Тому і Бог
що епохи
не варті Хреста
у борбі
Його із дияволом!
Христос — переможе в тобі.
О, біля водонапі́рки
пощипую струни
щемкі
я за Сина!
а поруч —
летять апельсини-вагон-апельси-
ни-вагон-апельсин...
вагон-апельси...
Блондиночка-клякса
що зна про сади
що зна про сади?
(в вагон підсади —
з вагона зсади)
і як їх садили?
Вернемось: епохи
не варті і цв’яха
як я у борбі
як я і поколюю
як медіатор —
прощипую грудку тобі
А там інкасатори
що нині тупі і рябі
не зможуть і взяти
не зможуть й підняти
дві слізки
із серця спустились
у тебе —
тобі...
За дошкою Бог
і нічого не варті
весняного
в струнній борбі
оті дві епохи
що зблідли потро́хи
з лиця у тобі
10.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2019
Поетесі Ользі Седаковій, доктору
теологічних наук, з любов’ю
присвячується
Біда і щастя тим – що ви не Україна
та ви ще чуєте художність
а я косив й тоді безбожних
тепер кошу – тяжко безбожних
аж де руїна
косну й не дихають
косіння і молОдить
високе затамовує всім
подих
та й Бог зачіплює – наповнить –
кожне серце!!
Ви ж і не дихаєте
Він й назбирає із єдиної людини…
Ось! має значення художність!!
одна художність тут працює!
там дихання нема!
бум! і тут легені
вже на дух лицюєм
ви в серці
малохудожня бусурма
в серці тупцюєте!
на однім місці!
Косу хапаєте –
люди-зима, земля-зима!!
Хай вхопить вас удар
святого Божества!
із серця
ви не вийдете
не із своїм…
і в ваше серце – вічні солов’ї!!
Щоб не казала вам канва
«ще мить назад
казав чужі слова»
Та Бог! –
серце його успів…
і Богу – в серце плачуть
з нього і стало все – своїм…
18.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838330
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 10.06.2019
Жовтень дзвінко ставав
був в усьому на лисі.
І якби не чуваючі тайну шедеври —
Живу тихо — поліг би на черешневому листі,
І циклони швидкі прибалтійські
у листі червонім задерли б…
Бог —
вдень сколок черкнув,
я іскру обняв в холод,
Чуйні пагони Духа
чомусь продихнулись за Каму
І — оголені в холоді —
лижуть внутрішній солод
Свіжим-свіжими рвійними
вшерх язиками…
Я по суті на осінь завдав
тяжку ношу:
І коли чиюсь душу
очистить? знасилує?
І кому мотивовано
й що я доношу?
Дух сказав — хто ще тут?
Бог помилує.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2019
пильнуй усі слова на серці
строго
таємний сік
у стовбурі притоком:
хто лиш прозрів
до кореня
до Бога
той не шумить
як смертний ще листок
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838124
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.06.2019
Господу Ісусу Христу,
що вознісся на Небо,
з любов’ю присвячується
У мене внутрішній
діаметр без обмежень.
Христос вознісся –
й діє м’яз
для спостережень!
Я душу піднесу
й спостерігаю
про що мовчать пташки
те я й співаю
я так люблю!
дашки мовчать
опісля маю
пташки і світло є –
й крізь мене
пролітають...
06.06.2019, з причастям,
свято Вознесіння Христового
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837990
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.06.2019
* * *
тінисті алеї і протяг
це в лип
лівобережних до правобережних
є потяг
юність – чи зліплена
з травня?
така в вітрі слизькість
і от мурава –
ще й мурав’я
тінисті алеї і
завжди є протяг
а влип юний травень
здимів ніби травень
а от в ногах трави
із берега в берег
синяву неба –
котять
а де ж тії тяги –
за руки
за ноги –
що то по Богові!
де Бог і де праця?
де сміливість по Богові?
сміливість – ні за що і
не браться?
тінисті алеї і протяг
це в лип
лівобережних до правобережних
є потяг
06.06.2019,
з причастям,
Вознесіння Христове
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837984
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.06.2019
Христе, Боже добра й в добрі,
щоб добре я Тобі робив! –
щоб Ти схотів?
Бо ось я не серед рабів.
Бо я й в полудень не упрів,
бо слухався, й Ти – мене захистив...
А Ти мене і серед друзів умістив
як день у сонці, щоб і в світлі
я ходив,
та й чистоті сердечній навернув:
щоб я пішов в мільйон дзеркал?
Великий й Чистий!
Совістливий Христе!
І це ж то навіть не дзеркальний зал.
І не два зали.
Якої б вони правди розказали?
Ліпше б за руку із Тобою йти!!
Бо Ти – це Ти!!!
Прости, що проповзав й добра приносив.
Ліпше за руку, як дитину, яку вчать ходити.
Тьма ерудитів.
Й як то на кладовищі неофіти...
Високий й Чистий!
Мій сердечний Христе!
І в серці я долоню затиснув.
То світ заснув? чи то прокинувсь –
для нового сну?!..
Ти в висоті,
Ти в чистоті, Ти – шлеш
всі найбожественніші звуки! –
То може б я тримавсь за Твою Руку?
Мене ж то дзвони чують,
й діти...
розшир, щоб я з Небес вмістив!!!
...й Вона!!!
о Боже!!!
сльозою Її – вгору і донизу! –
і аж до немічних, до дна!
і в немочі спаса Вона!!! –
це й Ти!!!
Скажи, куди ще йти, –
буду іти!!..
16.05.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837577
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.06.2019
* * *
о Христе, Himmlische* — стрижі,
що круті —
заспівають!
в імлі вже стрімкіше
твар
і діти
і дрібна мошка
й вечір —
всі опадають...
З горла свистом — мечі
каруселям кидають!
і вже нижче, й ще нижче! —
твар їдять і співають
і хто виправить Himmlische!?
і серця вмить черкають...
27.05.2019,
надвечір’я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837491
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.06.2019
Псалом 37.
Хочете зцілитись? – хочете правди?
«...новоприбулі не встигають зрозуміти, що було раніше.»
Ольга Седакова, поетеса і теолог
Ти благодарствуєш –
а я хоч живодарствую,
від Неба – я красивий,
Вогонь – тож гріюсь, Боже,
у мені є
Твоє Царство!
Красивий Боже –
внутрішня краса – не сивіє –
від Тебе, точно, набираюсь...
а придираються же ...
а я від чогось віддираюсь!
від чогось, що земне,
не заплямуй мене,
не заплямуй, чуєш, мене!
бо я і проливаю Царство –
якщо і щось наздожене!!
убережи, Слово, мене,
це кожен крикнув би –
якби – прибило днем!
пливун, терпун, плавець –
що хоч, Боже, наздожене
як розум в мізках вполонений –
вполонених, це виждь, жене!!
а я вогонь і світло – раз – і два –
й нема мене!
і все тягуче і земне
це від євреїв до волинських
до дулібів
це перетісто – переднем!
а я упік!!! – і вийде хліб –
і ніша – Хліб!!
і ще коржисті наддержавні,
а вжарив, а я – вжарю!!! й вийде Хліб...
і буде тоді кушать біб
й попісять – біб...
і бачитимете а чи не бачитимете –
і чим озброєний – дуліб!..
Боже!! убережи
гарячого мене!!!
Ти Бог і, Боже, Ти храни мене:
тут більш як цар,
бо тільки Царство – стане
Твоїм Днем!!!
29.04.2019,
другий день Пасхи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837489
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.06.2019
* * *
З веселим співом
в віражі –
я трохи не досяг
дитинно
дарувать себе –
вгорі –
в наскельному монастирі
як враз лице здивовують – і –
і ніби виціловують
стрижі!
так ніби Бога –
збережіть!
і не кажіть...
14.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837336
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2019
* * *
Синові Божому Христу
і Богородиці
з любов’ю присвячується
Ну як таке ось розчиняти літо!!
Вгорі рішили – ангелів пасти?
Чи так і посувають до мети
Південним соком! – повним
світла в світі!!
Аж кличуть ноги – вдаль
іти!..
Ну як таке ось розчиняти літо!!!
Грунтовою дорогою брести...
І тонко я б хотів хотіти –
Де Ти літаєш – те, що
й Ти!
І в серці кличі –
і це Ти!!!
А як мені це розчиняти літо!
В мені – ще ходять
два Пости...
Чи й так благословив би
мене Ти
Стовпами світла цю корону світу
Душам – корону літа –
всім нести!..
30.05.2019, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837335
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 02.06.2019
* * *
Польове й підліскове літо!..
не дано зрозуміти
як Бог є — а Він
все в Собі розуміє
те літо і піє
і ніжністю тихою віє
мов ягода — красна доспіє
так мов не діждались відмашки
побігли схвильовані серцем —
стада
стада білим-білі
бурунячись
силою серця — ромашка!
жасмин аж під хмарою
стада
але Богу
освіченням
серце напасти — не важко...
ллєш і ллєш, Христе,
і до щастя б
допастись
27.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837243
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2019
* * *
Матері-Діві присвячується
«Тільки щедрість не забувають,
Коли вже не літають.» - І.Ш.
Йшла дитинка – підстрибуючи
діти – скрізь діти
душа пам’ятає – і
хоче летіти!
Бо вона ще пташинка
вщасливлена світом
світла Божа струминка
в руках добрих –
пахтіти!
Руки добрі тримають світ
скрізь –
тільки – діти…
дощ добра в хмари йде
винувате в цім –
світло світу
от в цих дітях!..
1.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837242
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2019
Архімандрит Филип
Поема
Архімандриту Филипу,
що служить в Португалії,
присвячую
( і не спеціально про "Квартал 95"...)
1
Гностики, інтелектуали?
Чи на казан гарячий що сідає?..
Що вони мають?
одне яйце
і те
з мухи цеце.
Хай світ від Духа — через
мене
вибухає!! —
Божої ради!!!
Церквам.
Уладам.
Ми маєм вистояти
в правді.
Чи вам
за правду — будуть раді??
хто — раді?
архі-неєднані??
чи первні? чи паради?
От ви — що, правді раді??
села в монадах?
сварки у маринаді??
нас пересварюють —
негідники!..
Хто цьому радий?
Люцифер — той,
що проти Богоматері?!
Дух бурхає — аж весело —
з Божої ради!!
Уладам: ми
маєм вистояти —
тільки в Правді!!!
Маєм єднатись! Всі!!!
Й паратварюги-ги! — смішки!
проглазуровані
в зимовім маринаді!!! — Кв. 95.
2
«До Богоматері!
І всі — єднатись!!» —
плакав архімандрит
відкритим серцем —
бачив архіпрактиків ...
«Єднатись!!» — Филип із Порто...
Бо з вівтаря
бачив в людях прогалини,
в землях — прогалини!!
Надіявся ув серці
та й в серцях
охоронити більш,
ніж Португалію!..
Нагальними!
і нагло-непорушними сидять-лежать
(й стояли в храмі засклені
львів’яни!..)
люди-прогалини
люди просмалені:
чи Бог їх хоче об’єднать?
Яка це Божа рать?
Щоб марно помирать,
серцями не єднаючи,
серцями не єднаючись??
Архімандрит Филип —
це чистий! — чистий акт!!!
Чом всі не в нім?
чом всі не так?
Чи всі є — недо-акт?!
Не у Христі —
не в Літургії!!
Бо то вже не любов?!
Так — скрізь...
Й серця вже ті,
чи ще не тії ...
В Христі ми знов? —
чи Слово за дверима??
Хто серце вам затримав?
Напівправди гріх!
О як це? —
без гріха — при всіх!!
Й серце не баче...
серце не баче...
Вся служба ! — із відкритим
серцем!!
Й вся служба — так!!
Акт! Такт!
Акт!..
«Ви помоліть за мене Богоматір...»
ніби: полюбіть за мене
Богоматір...
Не мав він сил!!
Там перший я... він це
мене так попросив...
й відчув я: жить!!
малий в молитві!..
чи менш Її люблю, ніж то раніш...
Як у Христі — та й не любить?!
3
Филип творив все —
гостро-гостро!
Відкрито гостро!
Просто!
Дух такий:
Свят Дух такий:
чий дух підносить
аж на святий острів —
і гостро обрізає серце!
Дух Свят святить!
І можна освятить лиш на
чиємусь боці?
на цім?
чи на отім?
на несвятім?
а як же тобі буть
пред серцем Богородиці??
От в цьому річ:
що свята правда — вище протиріч!!
4
О, з нею йдеш ти у любов!
Одразу ж серце — й світ весь!!! — розквітає!!
Світає.
Розквітає!
Й легша кров!
Легшає в серці!
З легким серцем світ — творити...
Вогненним цілим духом! —
говорити!!
Пів-островам щоб — майоріти,
жити!!
Вище Женев!
Брюсселів!
їх незліковних старожитностей...
Як любить нас Христос! —
Він молодий!!!
Любов Його — знад-понад протиріч!!!
ув цьому й річ!
І ти —
без протиріч.
І Божа правда:
Із неї виливається — Любов...
5
І ти — кому потрібен?
Дрібний — світ,
дрібний...
А Мати Божа любить
правду дати...
А ти за гратами? — в соціум-гратах...
Орлу ти схочеш повідати,
чи, може, схочеш
сповідатись?
В орла —
як зір без Сонця-Правди?
Життя — без Бога Ради?!!
Закінчуйте, незрячії,
сліпі поради...
із мухами!
6
Захоче грім роздатись —
кому підуть сліпії супостати?
на що?
Син Божий прихистить ледащих?
Лежачих?
Ви — в імітаціях?!
24.08.2015,
свято Незалежності,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837111
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 31.05.2019
* * *
Господи Йсусе Христе, Ти
благословляєш?
бо що я
пил
що його
дощик прикропив
у полі два гаї
обидва серце мають!
Любов Твоя така є –
що ходять луни між гаїв
хай солов’ї
в обидва залітають!
25.05.2019, закінчив писати -
солов’ї відгукнулись…вдень (!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2019
* * *
Й не чують — що?
Що то не кримське.
І рідкий профіль римський.
І ходить
неназванним шок.
Їдять кінзу.
І пахнуть кіньми.
А баюркаються із лінню.
І задираються в грозу!
І ось відкрились небеса
І правда — й чудо.
І я Христа любити буду —
Даремно б вік цей що казав…
І вимкну я по рівню океана
Зал! —
Угорі світло! і Любов!
Краса!
13.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2019
Псалом 38. Не треба без Бога!
* * *
«Якщо сучасники за правду не б’ють,
то й для нащадків ніщо ти.»
І Ш.
Будь живою, Україно!
Будьте ви живими, Україно, Палестино,
леви місять вас із осокою.
Будьте й всі
самі собою.
І сусіди напівмертві,
що готові тому всіх пожерти.
Нині час абортувань світу всього,
аж тому всі – жертви,
коло.
Коло смерті.
Як же Бог, Він, до дзеркал загляне,
дзеркал правди,
Він, Бог-Правда?
Біля дзеркал – стане.
Древо вічніїх розливів,
шумів вічних
ще й щасливих –
хто Йому тим стане?
Древо вічне –
край зелений, –
от
Він гляне в мене!!
Львів від Києва не дасть Він
відірвати.
Мати! Божа Мати!!
Сам Шептицький так Тебе
списав
як Палама! той Тебе і світ
вписав
тим –
він серцем кровоточив:
так Твої ввібрали очі...
Як це так? А це є так!!
Вищий в нижчих задивитись схоче –
світ впаде на серце йому і на очі!!
А як – Бог!!
і де серце... і де
очі?...
той упрів
ще інший – іздурів
п’яниця як світ
і світ як п’яниця – хихочуть!!
І що? вам
є що сказати??
Це хіба що – розтерзати!
Це матерія в кусках.
Як то зараз.
Всякий орган – те, саме!
І підвищується.
Так, бо – опускається
усе страховисько!! Німе!!!
Й німотствующе – і – німе!!!
Без Бога.
Та зглянься, Боже,
ось і є: саме!
Спочатку верби
поопускають коси
в ріки...
Помолодійте ви, хто між природою
й – Христом,
навіки!!
І підіймайте дням важкі повіки...
Самоосліплені... галерники...
ще й із віконцями гиєн,
смертники із АйТі – вполоненці,
раби,
серце закрите,
і куди Господу воззріти?
і отверзаються лиця гаїв
а розспівається душам
Шахерезад – широко –
на кого гляне з краси око...
аж спахне в нім ще й пахне Боже Око...
Люблячий погляд – й настікає
гілка соком.
Христового ума –
Світло Божественне
глибоке і високе!!!
і проникає – все...
І як всі поживають?
А тим стають – що й споживають!
Свідомості – катма!
Не у Христа ще всі працюють.
Їдять і – зрять. Як плівка cinema...
1.05.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835683
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.05.2019
Небо живе! – й не узорами!
Небо працює хорами! –
потрібен великий художник
Небо побігло до Кафи
море лиш в небі стає
нелукавим
небо дражнить: Кафою –
як кружкою з кавою!
Що ж, нехудожні! –
смішні, метушливі
і... солодкавії...
закрийте рот!!!
собі? – й тим, хто не може!!!
бо ви все більше плюгавії
на це й Бог є довжник
а я кажу і Бог є довжник!!!
море виссало – все
і гляссе, і ессе, рожі скукожния
і на все , Боже дай, –
християнський художник!!!
Що вам наука?
Ви на небо – пенсне?!
а ви собаки...і не гавкне...
і на море – писне??
Бог не спасе – що, наука спасе??
Мало смиренного знали – мене! (?) –
Бог вас мине. Стіна поваплена буде
вас бити!
Бити одного, чи кожного?
Чи накриє всесвітній –
християнський художник!!
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835642
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.05.2019
в літі
дітки
на паличках щось
тримають в літі
і за ними – метелики
бо солодкеє світить
на дачі
(що далі?) (а притискань!! –
«системність»)
то й кажуть: «гарячі ви!»
а раптом відлине –
темність...
ах в літі
дітки
незумисно торкне ліктем
в них незрозуміло
безсмертне світить
діти ще вічні?
в них благе
вічне просвічує...
15.05.2019
«Історія вчить, що демократія без цінностей легко перетворюється на відкритий або закамуфльований тоталітаризм» (Папа Павло II)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
І серце відчинив
в Христа Ім’я.
І двері на балкон –
в тепле
Отця Ім’я!..
Отця обцілував –
псалмів воздвиженням,
й оберіганням різних М’ям, –
й Духа,
як Триєдине Їх Ім’я!
В виду всіх штучних
органів – з безсмертя
ям.
Й що світові мости –
в своє імя!
І я Отця обняв:
Серцем
обняв!!
14.05.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019
1
Христос воскрес із мертвих*!
Смертю смерть подолав!
Никне всяке! твердження дня!!!
Никне й просто дихання дня!
Христос воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав
і тим, що в гробах,
Життя дарував!!!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Меркне й просто дихання дня
так Ти мене
Своїм Серцем – пойняв!!!
Христос воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав
і тим, що в гробах,
Життя дарував!!!
Так я лечу просто в небо
в біле – а чи в голубе?
Всіх заливаю й все –
заливаю! –
серце співає
в святе й золоте –
бо лиш кохаю, Ісусе, Тебе!!!
Кохаю Тебе!!!
Христос воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав
і тим, що в гробах,
Життя дарував!!!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Христос воскрес!!
Воістину воскрес!!
2
Розпливаються унадливі міти.
Господи Христе,
як добре Тебе серцем жити,
в славі Тебе розуміти!!
Христос воскрес!
Воістину –
воскрес!
Скажуть молоді і довгожителі
торкнувши край поля златого Неба
до цього варто усім дожити...
торкнутись треба
Христос воскрес!
Воістину –
воскрес!
Золоті хліби язик рухали
і в серці палали ті звуки лиш
як ідем із чесної служби додому
відчуваючи крила невтомно...
благословляючи легкість –
упізнано невтомну
Христос воскрес!
Воістину –
воскрес!
Христос воскрес із мертвих –
Христос – воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав!
і тим, що в гробах,
Життя, Життя,
Життя – дарував!!!
Воскресіння Христове бачивши,
поклонімось Святому Господу Ісусу,
Єдиному безгрішному,
Хресту Твоєму поклоняємось, Христе,
і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо
і славимо, бо Ти єси Бог наш,
крім Тебе іншого не знаємо,
ім’я Твоє призиваємо.
Прийдіть, усі вірні, поклонімось
Святому Христовому Воскресінню,
бо через Хрест прийшла радість
усьому світові.
Завжди благословляючи Господа,
оспівуємо Воскресіння Його, бо
перетерпівши розп’яття,
Він смертю смерть переміг!
Христос воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав
і тим, що в гробах,
Життя дарував!!!
Христос воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав
і тим, що в гробах,
Життя дарував!!!
Христос воскрес із мертвих –
смертю смерть подолав
і тим, що в гробах,
Життя дарував!!!
28.04.2019,
ранок
* тут і далі тропарі з Часів Пасхальних
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835220
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 11.05.2019
«Мы знаем, какая шла брань в те годы между «сталинистами» и «ленинистами» – но в каком отношении передовые шестидесятники были с этими, совсем не ничтожными числом, нережимными и молчащими людьми? Скорее всего, ни в каком.»
«Моя память говорит мне о том, что вплоть до последних лет развитого социализма, когда лозунг «Партия и народ едины» стал в самом деле почти целиком правдивым и новая общность советских людей сформировалась, оставив за бортом окончательных отщепенцев, – вплоть до этих лет тотальность тоталитаризма преувеличивается. Кроме советских и антисоветских граждан в нашей стране жили внережимные люди, чьих слов, чьей жизни не замечали. И если на что надеяться, по-моему, то все же на эту, сужавшуюся с каждым поколением полосу …» нормальности? Молчаливой вечности.- І.Ш. ( Із статті Ольги Седакової «Шум и молчание шестидесятых.»)
«Народе мій, дозволь мені мовчати…» Л.Костенко
В 2010 році писав я,
що Ліну Костенко слід відв’язати справедливо
від ярлика «шістидесяті»- «найбільш багатобалакаючі».
Сила її духу і робота творча неспівставно більша
за всіх, що чіпляються: до некомуністичної –
вже «декомунізовані»!
Знаючи в трудному житті її серце велике,
хочу вірити, що зі «страшною силою» своєю
Ліна Василівна щасливо справляється.
Дивлячись на кінець життя колишніх комуністів
(як учив апостол Павло),
моторошно бачити їхнє призначення надалі…
Українці, чи ви віруючі?.. Це ж – Ліна Костенко!..
09.05.2019,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835024
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.05.2019
Синові Божому, Матері Його і нашій
з любов’ю присвячується
Сад весняний
в дочаснім пробудженні
люди весною
а не вмиті росою…
і як їм серце не стане
що не буде підйому –
небесного?
і їх серце зав’яне…
Біжать… 1 травня…8,9 травня…
серця схарапуджені…
Ти дарувала мене м’якістю
як глянеш
як тільки – Глянеш!
я розумів, що їх серце зав’яне!..
і плакав…
Розумів чому – святі плакали…
люди добрі – а
до останнього –
в тому, чого не стане!..
без «Ум’якшення злих
сердець»…
Без Христа –
як востаннє
09.05.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834989
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 09.05.2019
* * *
Хто чує що художність для
ума...
як я в псалмах:
«і раз – і два – й мене нема»
нема-нема?? –
його художність виціловує –
сама!..
Слово, Ісусе, Ти – щасливий?
й я щасливий
будь –
мені Тишею
я лиш
маленькі впливи...
люди провалюються в мене
в момент письма
як – я письмо Письма –
я – гульк у Тебе
все Тиша
і як молитва
й мене нема
нема?
нема? –
і світла радість – їх цілує
більш сама...
вони – нові
скрижалі
для
письма...
аж так любила Божа Мати!!!
аж так!!!
ні думки, ні часу, ні вибору...
...що я сказав?
любов навчилася перетікати
любов навчить – перетікати
в когось сльоза
ще є чиста сльоза!..
то ангел?
чи Ти, Божа Мати?
як я за Крилами Твоїми заскучав...
Христос – де Ти...
А в Тобі ходжу – мов находить дар!
Ах, Ти щаслива, молода.
01.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019
Поема
Неосоромній надії нашого спасіння
Пресвятій Богородиці Марії
присвячується з любов’ю
хто співаючих
до балакаючих
управляє?
Хто дзеркала
полотнищами закриває.
Ні – відбиткам!
і хто набрехав вам у компах
на вашу смартфонну муку?
Хіба Бог – бомба?
неминуче – я з Богом – бомба!!!
я вам виб’ю – в усіх – ваші тромби!..
Світло Боже найближче –
у звукові!!
Спас – у звукові!!!
тут треба віддати належне –
худоребрим він віддає
протилежне
слух – «незалежним»
цікаво – від чого всі незалежні??
довго не мив – вуха ти?
ні, ліпше мовчіть
віра – від звуку???
ні, це треба послухати...
Спас – у звукові!!!
То що, Бог – бомба?
то я вихлопну
з вух – сірку
і тромби!
неминуче – я з Богом –
всім гекатомба!!!
як на мене, то – мов до мене:
«слова оглашеннії –
все за тисячу років, дві з половиною
тисячі років, –
тепер їх видно? –
пусто як після псалмів Давидових ,–
хто зведе їх до Мене?»
хай ось музика: слух руки має
але без голосу...
з якої світлої річі?
звук при дорозі
брила і брилисько на дорозі
всі ми як серцем співаєм –
то ж є в Бозі – ми – півчі!
славно, вогненний, та ми
замерзаєм
Слава!!! славимо Бога!!!
славим – тримаємось
гаряче і
нагріває!!
де тут монахи – що Вогонь
тут тримають?
хто не знає про старших розлуку?
простягніть
з серця – руки!!!
Спас – у звукові!..
від найближчої річі
що в вас в серці згоряє
звук на дорозі –
якщо співаєм –
ми в Бозі – є – півчі!!
півчим, бачиш, окремо їсти
тепер накривають...
Вийдем із лицями раю!
Просто «вийдемо з миром», а
вийдем із лицями
Раю!
я з лицем вийшов
я з лицем – вийду,
а край мій спалає?
я вийду в свободу –
Богом через мене утворену –
як народ по землі:
якщо лиху не скорений:
Богу серцем впокорений.
вас теорії? – гладитимуть
по голівці?
а є Небо й земля
є в Бога півчі
в вас смартквартири?
смартбазар – та й смартскруха?
і смартчорнуха?
ще смартпорнуха??
а дітей смартсмартруками –
і гладитимете
по голівці?
В Бозі Небо й земля!
І є в Бозі – півчі!..
І що кримським татарам
кадебісти й нездари
і жиди із «культурних»
гонять смерть –
і з землі роблять урну!
красномовці мовчать –
й тупі речі і річі.
В Бозі є – тільки півчі!!!
І що все муляже
мороже
пороже
перейшло більш на «жесть»
сатаністи в горілках
і при горілці,
та ми любимо – вже,
в Бога є
одні півчі...
вже відспівуємо комуністів!
де їм в Богові сісти?
де накриють їм їсти??
Патріарх Філарет* за одного
за поета есеїсто-земного
попросив ув усіх розмаїтих
в Володимирськім храмові
помолитися
за цього комуніста –
три, о то й чотири рази!!!
ну, комуністична зараза,
яка й далі
хоче у душах лізти!..
а ми вічнії!
ріки у Небеса перетічнії –
вічнії речі і річі.
Ми в Бозі – є – півчі!..
08.05.2019,
ранок
*- великий в Богові православний Патріарх Церкви в Україні
"У нас є мільйони українців, які загинули під час Другої світової війни, є мільйони загиблих у сталінському ГУЛАГу, є десятки і сотні тисяч загиблих під час і після депортацій. Але є і тисячі загиблих на Донбасі, зниклих безвісти у Криму при окупації і після анексії, є десятки викрадених громадян, посаджених в російські в’язниці за свої політичні переконання і за те, що вони мають міцний імунітет проти «вірусів», які нам намагається нав’язати країна-сусідка."(Курков)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834905
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 08.05.2019
* * *
Господу Ісусу з любов’ю
присвячується
Про що тобі, душе, сонце?
Дозволь собі бути щасливою!..
Про що, серце, чистії зливи?
Прийми Мене, й будь щасливим.
Про що, о, тобі вітрогон цей –
Що змінює перспективи?
Тебе люблять – місяць і зорі! й сонце!
Якщо ти –
в Христі – щасливий!!!
Тебе любить – дуже велике!!!
Середнє, й мале – навроді...
Тебе любить тайна свята –
Бо любить уся природа!!!
Тобі йде життя присвята...
Любов впокоряє й все дике...
Вона ж пориває? – в небеса пориває!–
Ти любиш Христа – і немає
Тоді в світі надто великого –
крім любові!
боготворить, проникає –
всіх розв’язує і перемінює! –
це любов, її не вистачає
в світі – всім...
Все живе прилітає – і дзьоби відкриває –
а горланить! – верещить! –
прямо щастя співає
в лісі,
де любов у Христі заспіваєш!!!
все живе – прибігає!..
в місті ж – все утікає...
мов боїться її!
й найсильніше бажає –
цього...
оцього
сильного Бога!
найлюбимішого, наймудрішого Бога...
02.05.2019, Світлий Четвер,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834191
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 02.05.2019
Хто мов з пари, мов з пустині,
з пустки заніс?
Що мов з пари, з глибочин
гукало на ліс
Ліс до серця гукав мов пропащий
Хто і нащо?
Що любив, що люблю в Тобі – я
а як-як!.. а лісів –
малиновість? будь як? –
хоч будь-хто, а хоч як –
і нізащо:
що і нащо…
Християнам як ліс –
християнськи хто ніс…
я – мов з пари, з нічого, –
мов синій праліс
гуки слав з синьоти
не ледащі:
немов з пари сльозу
і розчинене в ню –
що і нащо…
«Що ви пісню співаєте
з-під лісу, діду?
що то пустинь,
та й що по дорозі ні сліду…»
«Е, постарієш скоро… і не абияк!
я то знав як,
лиш знав як…
а ліщиною ліщить
тепер це ́–
що?? навіщо?!
Околищо».
16.11.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834030
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019
Не під наділ й не за паркан,
За одне царськеє служіння битва.
І на колінах і в сльозі
У серці – є одна Тобі молитва…
…Мов одвалилась ляда –
й гноми стерті,
З камінного мішка святкую! –
Цілую Переможця смерті,
Цілую Вознесенную над смертю!
Раюю в серці – і вікую!..
Хвала Творцю,
що подав прю і цю побідність,
отакую!
Так, вивалюсь мов старий лій,
та омолоджуюсь,
лікуюсь…
Хвала молитві!
Темінь довго не замкує.
Не закує,
не закує нас темна сила вража!
Прогоримо! Проллємося:
любов-молитва все покаже…
В кого наділ, в кого аркан,
В кого розсіл, в кого тарган,
Я ж в світ кажу: я не
приспаний меломан…
Не визначить нас темних музик
ця державна вражість!
Я б, може, вам не показав,
Але тремтіть, брати!
смирюсь – й молитва все покаже!..
Я впокорюсь – молитва все покаже…
Досить, брати!
бо братолюбіє не обвести́–
Нема любові – не молитва:
дзвін репнутий,
Земля розтріскана, плеската кров –
Не воззове до Усевишнього
ця страшність: нелюбов!
і непокора!
в собі зчорнілість горя!
І от я – витрушу всіх душність!
Свіжість проб’є!
На що ж серце моє!
Свої не відають! –
так мене добре знають вражі!..
Загоримось! Возопієм!
Бог подасть небо й землю
навзаєм! –
В свободі серця. Й це молитва! –
й все покаже…
Хоч би,
за приклад взять, своє
серце до Бога
взяло й бенькнуло…
Та й дзвін опам’ятається
і ожиє ́–
і тьмищу ночі цю проб’є…
Їй-богу, якісь всі старенькі ви…
Але любов моя що каже?!
Любов-смирення – І! – мертві,
молитва все покаже…
…Мов одвалилась ляда –
й земність – стерта!
Із клітки з звірами –
виходжу і святкую!!
Цілую Переможця смерті!!
Цілую Переможницю над смертю!!
Все обніме це серце! Я вікую!
9.08.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019
Пасхальне
(пророцтво)
Там є повітря свіже-свіже
там таке небо ніжне-ніжне
там тихі люди живуть побіжно
в смислі побожно
ясно біжать
в небо зірками біжать
Хрест за селом
і зірками дрижать
роси дрижать
від автостради
там інші люди, що собі не раді
і розучились літать
в небі душею літать
Щось над дорогами
майже палає
десь за край неба лякає —
й лякає
все міждоріжжя спить, спочиває
ляля пасхальна — дитинство розмає
Спаса обійме — і не дрижить...
День п’є повітря — свіже!
свіжо
День новий. Небо ніжним-ніжне!
Останні орга́́ни тиші
зводять в красу благодать...
19.04.2012
Наближення до Бога
Улюбленій учениці Марії
Гурін, найпершій помічниці
в Христі Ісусі, присвячується
І як не журися
і як не живися
а кращі за все небеса!
І сонце прекрасне
і Син Бога ясний
що серцем поля написав!
Те, як я просився
ще й як я молився —
і сонце крізь хмари прийшло!!
Щасливе сміється
промінням ясниться
і йде! як довіку
ішло!
І я вам від Бога
в прозорості
і світ заливає теплом!
Високе сміється
аж серце нам б’ється
і йде —
як довіку
ішло.
Як в лузі по мреві
Ті коні рожеві —
Хвилюйтесь на щастя отав!
Як став я прозорий
бо Бог мене боре
бо серце я —
й защебетав!..
08.05.2015
Божі камені
Я не помру.
На крилах – злато п’ється.
Я пошиваю й шию храми,
що невидні.
Об кладовище спотикнусь,
хлебну–
І поки хто дійде
десь до обідні –
То через мене ще багато-що
стається
До влади не пишу:
краще небесній владі.
На проводах стоять у цвинтарі –
мов зважуються...
На скільки вгору дух чіпа
і знаджує–
А значить –
скільки є до впаді...
А скільки із навкружніх сіл
ще припливе по ріках!–
З каменем в грудях, отже,
сиплеться пісок...
І час вам – і часок!
І - чи безсовісні?–
щоб через руки – і навіки?
Дух –меч і голку дав
ще пристрастному чоловіку,
І возтрепечете для духу, маломірки.
Хлебнули міста? тут лягайте,
недовірки.
Бо – не помру:
все в духові дається.
Лягають стінами селяни:
вичинені і привітні,
Підсушені: полінами в дровітні...
Задумайтесь: бо через мене щось стається...
І цвинтарі: то підіймаються, то никнуть –
Зітхають.Здіймають гирі і здіймають.
По мені дихають –
в суворо-божій нитці,
А ви то думали –
що небеса самі спадають?
Гармонією: все натягаю – і зітхають!
Не даси духа – зле повзе до литки!
Чого ж священник той –
у облаченні?
Це ж – з дальніх міст
костюмношиті, у залізі.
Земля, що на гробках і ніздрювата...
й нескажена.
Всі з урядом рвонуть без мене.
Й пізно?
4.04.2007
Ти – особисто
(пророцтво)
Ти тільки зрушся
йти до Бога!!
Заздрість начитаних!..
в текучці днів – невдячність
у народу…
і нерішучість
й друзів мала ́віра!
і йдеш вперед – аж обдирає
шкіру:
так всі і все в провалля –
пріч від Нього!..
Що тут почнеться! –
Лише рішися йти до Бога…
То ти супроти всіх! і – ти
байдужий до хвалінь земного.
І що ти рвешся в рай, –
а ближній – як прийдеться…
І всім занось хвости,
під дудку князя грай…
Що тут лише не розпочнеться!
І в Піст –
і тлум, і з перцем, й скерцо…
І глухі ангели таких незрячих знають…
І всі чомусь ножами ріжуть тобі серце
Й не знають того… аж, звеселені,
співають!..
Та вийдім вже з неправоти:
і я, і всі, і – особисто!– ти.
Ти тільки лиш забудь – на мить –
Що ти християнин…
християнин є ти… і не один, о…
І що тоді вже розпочнеться!..
Сам світ-безодня отверзеться…
Гамлет – на одну мить забув: що він
християнин…
19.04.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833968
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2019
Дерева
Тобі, Ісусе
Дерева одягли білі штанці
В останній-і-передостанній тиждень Посту
І одірвались
так від чорноти
Так пориваються іти —
матросять в гості!
матросять — і оці, й оті,
і — в гості...
Адже тому
і закладаються
згори — зв’язки...
Більш гірне чує...
Один в одного не просять
оті шнурки...
розв’язують і
переносять:
що був такий
на землях
Чоловік
І терпнуть...
Шерехкають загорожі!
І висохло схитнувся вік:
То більше вже
Син Божий!!
І прокидається, що в серці, чоловік...
А добре
нам удвох
Ти — Бог!
5.04.2014
Світлий Тиждень
Погода — корабельная!
І я прийшов — щоб парусами
ворушити! —
людей, які живуть, жили
і будуть жити!
біло-пастельнії!!
Як вишні зранку
в квіті
уздовж жита!!
Це просто неможливо:
напнуті —
жильні —
пориваються злетіти!
Білопастельне — все
так і пантруй
що к Богу
вознесе!!
І тим прийшов я
щоб любов’ю дорожити —
які жили! живуть!
і вічно будуть жити!..
Нехай воскресне Бог!
Щоб грудочку землі
з любов’ю розім’ять
оці у біло-чорнім і стоять...
лелеками
любов’ю й возлетять...
Погода корабельная!
Серця дзвенять!!
28.04.2014
* * *
«Над праведником сходить сонце,
над щирим серцем – радість.»
(Пс. 97, 11-12).
О Божа правдо,
ти далась гукнутись...
О Божа совісте!!! далася –
чути!
О Всемогутній!!! –
в Тобі й вся могутність –
нехай живуть серця!!
комусь сподобалась мова ось ця
чи коні в лузі...
живуть в твердих горішках
друзі
інколи ковзають й по злітній
смузі
в натузі, –
о Сонце! Син воскреслий
у Отця!!!
Сину Всевишнього,
коли дібравсь крайця! –
тож і сколупують серця
у музі?..
то що я можу в славу Божу?? –
що можу?
дитинним серцем
тверда віра! й в славі Божій!
любов хай
чує кожен...
нарешті вже любов –
вже чує кожен!!
8.04.2018, Великдень
До Великодня
Ольга Седакова мовила
в інтерв’ю, що вона
з генієм (делікатно, непрямо мовила), —
йому й присвячується
Поет із генієм?
А тут — з теодицеєю!
поет з сторінки — цеї
умий писка
і зубами блискай —
так мовлять — дивлячись
на Сонце
поліцейські...
А ти з теодицеєю!
Люди, чого невеселі?
Мов першак — з-під
велосипедної рами! —
і храми як храми
і села як села:
й донизу — й земля блисне! —
й догори — в сонце — буц! незумисне! —
і їду!!
Навкруги ж — сільські люди
не в селах.
Та я в сонці!
Закачана справа штанина —
й веселість!!
Чого синдромите —
як то його? — Ансельмом?
19.04.2016, ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2019
* * *
Людмилоньці з любов’ю
присвячую
1
О чом ти, мово, —
солов’їна?
Дивись! — як
дивиться
людина!
До зір — до зір душа
злітає:
Чи там є Бог? —
кого питає??
І як ти любиш, любиш —
цю таїну
тебе й прониже на ту мить,
у ту ж хвилину!
О — це б вернутись
до очей — які в дитини...
вони глибинні теплі раді
не під зтином —
світів мочальних
і холодних
й безначальничих.
Що ж? Бог — начальник?
Він Світло —
Він цілується
світлом цілується
в серці цілується
навік цілується —
єсть Бог — дитина!
2
Як веснами
світ зеленів
я світ полюбив
пишнотою сердечної зелені
З зеленої глини
ці творива
амфори —
біг я у поле
і ставив для обпіку їх
на видноколі
Дзвоніннями гналося за видноколами
все це
дзвоніннями змінювавсь світ
Боже, Ти змінюєш серце
Гонитва постала в смітті
Бог спасе це
Тепер на смітті
у житті
лежить
лиш — велике серце
26.10.2016, ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2019
* * *
Чуєш, душе, щастя раю
як Божая Рука
попереду все некорисне
забирає...
Давид те сітями назвав
лиш Бог із того
позвільняє!
Антоній ачи два Антонії
те знають
той Бог! –
для праведного
Сонце
утискає...
А Божа Мати – хто?
і Бога упрохає – й націляє
як заволаєм
й чи самі одні – волаєм?
Сонце волає
і дзеркала – дзеркала вод
неіспроміняться й волають
то й твар
до Сонця реве
як думкою ще Бога-Сонце
захиляєм?!
І Бах жне тоннами
і тих жну – тоннами
а ті, духовні атоми,
з форматами
й поміж форматами
з лицем до Правди Сонця
полягають
й через лики
чи повставають?
й чи води
води душ
назад
повідбивають?
16.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832938
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.04.2019
* * *
Літаю день суцільний.
Бо я вільний.
На серці пісня витончилася.
Бажання повитрушувались хвильно
І тенькнули об лінію лиця.
Відтак стою, діла і люди вмерли,
Не звір я, не деру і не реву.
І не дивлюсь — з очей сковзнули б
перли
в просту траву.
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832835
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2019
* * *
Руки — в пащеку роялю!
Ширше — історію звуку!
Каву і все — або глибшую
штуку!
В чім і наука.
Глибше — пащеці роялю!
Глибше — в Іспанію звуку!
Моцарт один походжає
без муки
Моцарт — світів відпускає
педалі
16.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2019
* * *
притьмом і пішки
а у
надозерності –
вже білі зерна!
путі – ще воскової стиглості...
зерна
а – воскової стиглості
в голос жінок
скільки ліс
вніс
тож гімн земний –
невпевненість могутніх їх
чоловіків
Хіба Христос
не тряс десять
віків??
21.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2019
Як день вже
зліз з коня
а вечір іще
точно не пойняв
як небо молитовно прикриває
очі…
щось хочу я? нічого
і не хочу
в садки що це
праворуч від руки
з дерев високих залітають ці
птахи
сідають на верхи
великії птахи
ще щось сказати хочуть
і мов за помахом
з небес
руки
і вони є пророчі
може – любові хочуть?
30.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2019
Поема
вивільнення
Богородиці і Слову
з любов’ю!
1
Що скажеш, якщо
Бог хоче єднати?
Огонь з глибин –
і особисті аромати...
думки найглибші
утікають – до
найглибших!..
Слова живі –
в Христа і Богоматері...
світ об’єднати –
це Христа й Матір
прийняти!!
тоді – Вогонь в словах! –
прийдуть й до інших...
– це до індусів – й до китайців –
й до всіх інших –
Огонь з глибин
й ці особисті
аромати!!
кого мені
в цім світі об’єднати?
Любити всіх людей –
це любить Бога...
й – знати!
2
Очима в серці
збачить Бога –
це внутрі все,
зовні – нікого
«В тобі весь світ!» –
Весна! кричать закохані юннати,
і живу суть
її (його) бачать
у Бога –
й ніби неясно Бога –
тому не бачать
більш – нікого!..
3
Я радий!
Я люблю, Боже! Тебе!!
я радію!
О, як гребеш!!!
це я! є в точці сдвигу –
де дух не розпадається
на думку й дію...
Трати? Бати*!
Втрати?
А! Особисті аромати!..
Це Ти нас любиш
це Ти мене не лишиш
заки не роздягнеш
не лоскочи мене
заки не роздягнеш –
до тих пір
не напишеш!!!
Облишмо!
Облишмо! – цей паром
бо Ти – Ти
понад злом
й добром!!
і Жар Любові, і арома
і аром!!
11.04.2019, св. Андрія Критського
* Гучно-громовий голос Бога –
для юдеїв давніх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832579
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 13.04.2019
* * *
Воно пірве
і втягне в вись –
«...зате, яке чудове...»
хах, людям цим
далося слово? вони
для слова надались?
і Схід блись-блись
й на Заході –
блись-блись!!
«...і те – і те раптово...»
люби її допоки Боже слово –
і білії перини
й синії перини –
то хмари
ніц дверей й нікого
за дверима
то грім! то блискавка!
то вверх! то вниз!
то ж з Богом! й це не помилково!..
Бог блискавку –
ніби жону
подав
яка красива й молода!!!
10.04.2019
«А той скинув плаща свого,
і скочив з місця, –
і прибіг до Ісуса.»
(Марк, 10:50)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2019
* * *
1
якщо один напише
як от Ви:
не класик Ви навіть –
«та вище – є??» –
о так!
і це і інше – і все дим із голови...
зійдуть
на настил на земний
дощатий
чому готові генію прощати?!
Щоб Бог нове я-в-и-в.
Я вив!
чи Бог робив пустим
мене – до голови
й від голови...
І – геній несусвітнє це
у світ
явив.
І є таке – воно – для
голови...
«ніхто не зна як вичиняюсь
Богом...»
«Земний земне – і по-земнім
говорить.»
Зайде Бог в дихання!
Не горе – що ти – й в стежці
неповторний!!
І за що викликнув!
Він – викликнув за що
є, буде горе!!
лиш я і плачу
й відговорюю...
чому Ви претесь –
на настил дощатий?
чи Ви готові генію прощати?!
чи Схід блищить
чи Захід заблищить –
Ви в Бозі прецінь неповторні??
плачу і я
плачу лиш я
і відговорюю!
2
Бездимний Бог!
Нема – війни,
і чвари.
Чого чекаєте Ви?
08.04.2019,
Благовіщення післясвято
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2019
Пошта поета!
Котиться світом карета
Єсть твоє серце
Не для фагота й кларнета
В шклі тільки світ
Як на конях вуздечка…
Царськість Твоя
не зав’язує мене сердечно —
Ти безкінечна!
Ти — безкінечна…
Тихо. Проїдемо Штати…
Нащо Тобі уявляти? —
Все Ти і так в силі знати.
Став би — зв’язали б…
Як диво — у трамі
Ти найсердечніш…
Диво сердечне, Ти —
Безконечна
Я ніжками в рамі
Тут! Мимо сесій…
Моцарт-геній провів — і встограмив…
Сестро, вийнявсь фагот із депресії,
Сестро поезії! Фагот — і анексія!
Вся сяйво! Вся — суд! Безконечність…
Виймуть — і ляжу:
Ти — Бог, я — твій всесвіт…
28.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2019
Якщо є Піст
й напишеш не святих
тільки духовних
як пересушених
малих
то Бог – вдихне і видихне
усіх й все те! в повітря
золоте!!
зазолотіє! й розцвіте!!
ще й чи тебе – вбік відведе...
І подих Бога
дихає на те щасливе-молоде!!
та де! –
швидше і всім вінців
із слів
подай
і за їх гріх –
що ж! чоловіче, – постраждай...
08.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832025
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2019
Будь благословенна,
Богородице Діво, Маріє,
Благословенна єси ти в жонах!
Більш присипляння сердець
по мені не повіє:
Стала нежданно Одна в чотирьох
сторонах…
Сльози й обвал,
молодая ясна моя сило!
Зовнішній скік одійшов,
де я звик…
Се якби вся від одвірка
Всегодна явилась,
То одійнявся б не тільки негодний
язик.
Встав, поклонюся Тобі, безневісна
Невісто,
В дусі вседивному блискавка
в серці проста!!
Стала, вся світлом пітьму занавісила
Перед солодким сповіданням
в слові Христа.
Ниць упаду, світ живу в Тобі,
благоговію!!
Все оправдовуюча,
всіх глибин Глибина…
Всіх благословеніє, Богородице Діво
Маріє,
Благословенна Вседіво в жонах!
Будь благословенная, Богородице Діво, Маріє,
Благословенна навіки в жонах!!
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831428
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2019
* * *
Ти в любов мене взяв
що гортань моя –
дихає солодом вічності
І знов в пустині
2019, після соборування
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831426
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2019
є
речі прості і правильні
а поверх них –
все непрості аж дурнуваті
так і весь люд: хто де є серцем –
тим багатий
а чи є я простий?
високі прості корабельнії сосни
в душу мені ізгори ніби в човен
ввійдуть
і загудуть
гулом праведним
просто
от і пронизує –
чи то ви ввійшли в серце моє?
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831280
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2019
1
Заметіль
„Шукайте перш за все царство Боже...”
(Мф. 6: 33)
Як пішов, то не давав одвіту.
Замело, де сніг, а де дорога?
От коли я загубивсь для світу,
Лиш отак зустрів у небі Бога.
Взяв за руку, м’яко, тільки строго,
Та й повів невідану науку,
Я все чув – не розумів нічого,
І – міцніш Йому втулявся в руку.
Що було – мене більш не займає,
Видно, маю я щасливу долю.
Як так вийшло – один Бог лиш
знає,
Через небо – аж на краю поля.
1999
2
Чиста далечінь
Хліб, цукор, глибини, світла печаль
світла печаль – серця сльози
хто кого любить,
про того серцем думає
за тим скучає
чогось йому такий жаль
в серці роси
Хліб, цукор, стабільність, світла печаль
і за ким я скучаю?
де ти, Батьку, – безсмертна
скрижаль?
з ким я вип’ю чаю?
Хліб, цукор, блискавки безодень
жаль
стіл, на столі стакан порожній...
випий мене, Батьку, –
з серця печаль
я як є подорожній
Хліб, цукор, не знаю
світла печаль
простір чи що трясеться...
якби не Ти, Чистий, не та даль –
чим було б моє серце??...
Хто кого думає –
сліз серця
світла печаль причащає
о Боже!..
2000
3
Хвала Отцю
Возхвалим Батька найвсілякіших!
Возхвалим!
Хвала Отцю з усього вигляда:
Побачить око серця – й валом
валить!
І день на дні! І на гряді гряда!
Щасливі йдуть:
десь син побачив батька...
А найщасливіші є – Батько й
Божий Син!
І Син мене возвів в хвалу Отцю!
я не один,
Се йдем тепер, нас є багацько!
Возхвалим Батька! найвсілякіших!
Возхвалим!!
Розуму кучері,
і лисина, й коса!
Хвала Отцю –
де можна йти загалом,
І слава Богу, є для всього шанс!..
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2019
* * *
«Ніколи чоловік не говорив так,
як цей чоловік говорить.»
Чад закінчується
жуйний спирт
видихається
бром закінчується
мабуть десь
ще таргається
час закінчиться
навіть смішно
як розум
за поверхню речей
западається
але я в глибині
але правда Христа не кінчається
правда навіть
в кінці не кінчається…
Я за Сонце молодший –
молодший –
молодший !
Христос зглиблений в серці,
солодкий,
дитинність,
повік найсолодший!!!
Хай співає земна
вся родина
хай співає
цей світ вибирає
й припаде увесь цвіт!
Й золоте серце
яко невинне
світ є світ
Бог – дитина
29.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831045
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2019
Поема
1
Вірю, що зміню світ.
Наскільки з Христом —
так буде.
Серце палає за гранню,
а той світ
у серці — чудо!
Мене не пропустять люди?
Вогонь, вбравшись в
одяг чистот,
ввіходить в серця —
і в народ —
і в народ —
і в народ —
щасливі серця літають
усюди!
Приймаєте владців, які
вас порочать?
Нещасні порочать.
Щасливо дивлюсь вам у очі
в Христі! —
щасливого слова всі хочуть
і щастя всі хочуть!
З влади щастя не кривляться.
Бо щастя
хочуть!
2
Як Вогонь для серця
віднайти
й звести персти! —
вікна моляться
й витягуються за хрести
цілувать небо!
а хати —
у теє ж небо відлітають
з простим
«прости»!
але хати
і Бога в серці мають…
і дивний знак для правоти
та й той
дерева споглядають!
Боже, прости.
Висотне —
з тріском
ницих проганяє!
Смиритись треба…
щоби світ цей
не мостив…
Господнє Слово, Ти
прости…
3
І світу я волаю — «Видихаю!»
От розумом змалюєте
поки мене не чуєте
(таки Бога не чуєте?)
а те не дихає
і не живе —
од краю неба
і — до краю!
Я — видихаю.
Гляну на хату —
й хату видихаю!..
і ті чумні з історій
що не знали
Тебе (й мене) —
«А якщо Дух
й з історій
видихає?»
а як аннали
а як анальні
і як аннали…
де ноги? голова? —
ну те й не знаєм.
Я, Боже, смиряюсь…
відійдіте, чорнобриві:
видихаю.
подобаюсь, милі?
Христос моя сила!
і Огонь, і Господь!
І каже дружина
«та вертайся…
додому заходь…
а що світ замерзає…»
Дихаєш: небо й земля —
з краю й до краю!
4
Бог видихає.
24.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831044
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.03.2019
Поема
Слову-Богу, що надихає серце,
вкидає крила в серце,
і чекає від нас творчості,
і щасливо керує,
любов’ю присвячується
1
Єсть випадки – глядіть
лиш ви – і даль
і до Бога лиш линуть
а людей як жаль!
але треба й поїсти
або ж – одітись...
і так воно так,
та на жаль...
я в серці* з Христом
а в цій світлій поезії
не живе печаль!
нема суму-печалі!
Радість!! все –
новизна...
Очі – сині! обличчя – рожеве! –
я дух Слова
новий
взнав...
2
Як дивно і нахраписто
стається
що розум продає...
і продається –
мізками
в світ
руїна
повернеться
а наш народ чи продається?
В Христовім серці...
щось у нім
не продається!
Бог – більший сотворенних див,
й поетів,
і народів,
й тих, що народив!
Коли поет й мовчав –
хто, коли Богу рот закрив??
І як би світ звучав? –
людськеє серце б’ється!
Й все дивно! й несподівано –
стається. – Бог й світ!
Вогонь у серці – зазвучав,
і в серці – світлом
запручась!!
Не візьме світ – лиш з Христом
в серці...
народ не зовсім розуміє все це...
Бог й серце!!
поет би точно не змовчав! –
і на причал –
і імпульсом відкинувся б з природи –
бо що народи? –
з духовнм диханням свободи
Бог сяє світу!!!
й
до нових градів
незнаних
і справжніх!!
3
Люблю – я людина –
людську радість
і як поет-людина –
найвищий градус! –
радуйтесь! –
сіється Богом
духовна радість!!
і в серці знов
крила –
до нових градів! –
незнаних!
і справжніх...
Всіх перепробує
справжніх – Китай
градів й поетів.
Штучний Інт-т шукатиме
вищий «вай фай»!
Тверезий і творчий
(«Вай Фай»...)
І який саме Китай?
Комуністичний?
Ні, первісний!
Шкільний
первісний
ум
чи зависне?
І?
Сухомлинський?
«Серце віддаю дітям» –
інші в світі –
й не писнуть...
А до Нестайка,
до Нестайка
«В країні сонячних зайчиків»?
а океани
а в Океани Духу –
зі слухом??
Й зойки
із Маріанської
впадини
«Ум витісняється
маріхуаною!
світ – алкоголіків
і наркоманів (!)
і всі – в мережі «вай фаю» (!)
і відтісняються!..»
Ну і куди працьовитий
неп’ючий Китай?
первісний некомуністичний Китай?
Та до Христа! –
бо у Христа тверезіння
й найвищий є градус Радощів!! –
є таємниця і управління (!) –
і ввійти – в Господа більшую Радість!
Великий, Китаю?
так – і велике розпочинай!!
І ум великий – чистий
і з слухом!
І радість Духу!!!
4
Як жить?
Світ все скаженіш –
я все блаженніш!
Люблю!
і участь всіх священників:
«світ все скаженіш,
я – все блаженніш»?
і моє серце плаче від радості
найзнеможенійше!
«Чим гірший час,
тим вище слово!»-І.Ш.
й що?
щось випадкове є?
це й хто
й де
випав?
й хто переплив –
у Христа мову??
Чудово!
Й зорі
і океан
і в глибінь –
одне в одного задивились –
раптово...
19, 24.03.2019,
з причастям
*- «Потрібне лиш добре серце,
далі Бог чуда зробить,
й шлях подасть, умудрить
і наблизить до Себе.
Розпитуйте Бога, Бог любить співтворчість, дерзання
й сміливість!» - І.Ш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830599
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 26.03.2019
* * *
О, на коно́плі лепетали всі –
ахи́ва…
Нас на руках, як воду із криниці,
Носили на руках на огороди –
чи вклониться,
Чи вийняти з гірчиць, небесних,
незлоби́вих…
І світ – мов ліс!
Серед згорділих сонцем –
білоли́ці:
ми янголи, ми біло на́взнак
й біло ни́цьма…
«Горіхів дайте, губите ж ви, білолиці!» –
Ліси й хмарки за нами мовчки гнались.
…І журавлі на вранішніх криницях
і кланялись – і восклонялись…
1.04.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2019
Поема-симфонія
Єдиній довершеній
Марії, натхненниці
Ще трішки —
і Бог мене втя;гне
до першої теми…
Ваали новітні!.. понадієтеся на Іллю.
Враз попалю вас,
сумні академіки!
Змус отруйного дихання вашого —
чистим Пречистої — попалю.
Хочете Голодного…
голод й неголод,
відкритість — й закритість,
роси — і сухість,
молитись — чи не молитись:
спечність — чи холод!
Люблю я Іллю!! —
Станете, ваали… тьху!.. на Іллю
більш дивитись!
Що ви?
з Бетховеном вийшли битись?
Допрацювалися на Антихриста?
Клони повнісінькі! пси скаженії:
вам крок — без Божого благословення?
дикуни-науковці, озброєні бісами:
що більш нині «в вооруженії»?
Ви — думаєте?..
Правду
засвідчую — міріади завтра
зневажених і засмучених —
мої друзі…
Моральні сили нижче дна океанів!
І кризосвятоначальнії — в площинах
завішені: «повнії»!
! Я вам скажу:
ви не знаєте — що
було в Бога з Бетховеном…
Всі прислужники Лютера —
як то нині —
страждали так само —
лиш іншим «Ейндхо;веном»…
Моліться, бо на сороковий день —
все розпадеться,
моліться! щоб зараз почули —
про що ідеться! —
про Бетховена має право говорити —
тільки Бетховен…
Та ще Бах: радість! керуючим згори
каноном…
Бач, є орач тектонік!
пахар Нової землі,
ризикований…
Бо я проведу плугом вершинно-кріпким
біля голів вам, неправедні!
Орач веселий, орач підйомний!
орач нере;пнутий!
і Бога ради — моліться — щоб не дав
плугом!
бо я пахар у Бога розкований.
Ледь що пікнете—
дуже я вже розкутий:
розкований!
Й людці ті ще,
як і всі, ніяк аж не знали
і Бога — й Бетховена…
Звідси й про вас — змисл? —
що казать?
Що Бог сказав?
Як із Бетховеном садив Він — Сад!!
…Ще тільки трішки! —
й Бог мене створить для першої
Теми!!
Чи ви не чули, що в тлінній Америці
були
академіки?
! Ісус-молильники нині!
Бог зігріває, підігріває:
Син знає — де ми!
Як Людвіг з Богом садили Сад! —
Це вам не роздавати,
Це не давати і брати ордени і медалі…
Мов Бог Сам!!
Тільки хто бачив — Удар!
всі дременули назад…
(що за удар?)
вернулись, дослухать,
з краєчку в сад.
Сад? — йо, ще глядь —
Удар! — майо!!—
тікають ще далі…
Цікаво, вертають, вітають — Удар! —
йо триньйо —
тікають! тікають ще далі!..
Одумались:
примазались королі, плюралі,
моралі;, недостатні пряжки, півпряжки —
тримаються,
трясуть привітальним… тільки…
Удар!! — тільки далі і далі!..
Що це? Що ж ц е?!
Що ми туди і назад?
— Мовчіть, — кажуть, — провінція…
Бог садить Людвігом Собіподібний Сад!
Спочатку такі собі… як муздумки;.
Бетховен —
розказує:
— Ні, навпаки,
я вгору-вниз з Богом,
а ви це куди й чого?
— А… не з провалля тектону в т е,
де ангели,
чогось як дурні вперед і назад...
Що це з Богом у тебе? Що з мелодією?
Не дурійте вже ви при мені,
О ні!
Кидати стане у глину — в якийсь Укрсад…
Клацать і далі зубами по лінії обрію?
Так вертає Бог:
там повен Бетховен…
І приходять знову бундючні,
псуті, без совісті, паки каню;чити:
Чи не надто?.. королі, моралі-плюралі,
толері всі, прямо всі проститутки —
В святий та неосвячений ще ж…
Диво-Сад!
Я вас навчу, личинні,
як чіплять один одному
позацерковні регалії!
Удар!
Йо триманьйо! —
сподівались що Людвіг
пригладив па;тли по формі —
й в світі надфо;рмному —
а він — суть зсередини, суть ви;ломив!
всю! наглий! й ці зрадники самих себе —
по три, по чотири,
тікають далі — всі дезертири
тільки побренькують…
за іскус, за геройство
медальорегаліє!..
Жах! Удар! —
ще далі!
Рай!! — Удар!! —
і ще далі…
Світло й Жах!
о Боже!!
у с е в невідо;мості! —
що далі??!
«Бог цього Бетховена безмежно трима!
Ну хана! закінчується роздача медалей…
Як би це, бляха-муха, так підповзти,
зачекать — поки пролітають
ангели, чорти і троглоди;ти…
От же, вчасно не накрили… дали маху…
Як тоді я промахнувся й з ніщим Бахом!
…так хоч цього… хоч накинутись —
й нагороди;ти!!
слів, регалій начепити б…
Це ж відвів би око од Бог-Слова!
І не міг би з Богом сперечатися! — й
творити…
Дак навіщо тоді тут оцьому жити…
Оббрехали б… Всякі жителі…
Бач, духів сміліших розколи;хує!!
Тихо все… Дивись, і оклики…
От — от — от
з Божим даром…»
Я вдарю! це вас підітру;, курчатка —
дохлики,
цим
скипіда;ром! —
Навчу миттєвих злетів в вертикалі!
Кладіть
дражні і суєтні геройства і медалі…
Любов!
лиш до Христа…
І сині, й подсознательненькі,
не знаєте? —
Бетховена й мене хотіли похова;ти?..
Бога! — молитву і симфонію? Сона;ти!?
Як Людвіг в Бозі: ви — куди?
Куди ви? старі й младі маразматики!..
Бога і Людвіга тут уникаєте?
І нас прикончить і схова;ти —
нас? недоумки і недокошла;ті,
і нерозла;писті в Бозі,
і подсознательненькі! недопила;ти!!
Так діло тут не піде далі.
Крізь оркестр небес
ще кликати — і накликати,
щоб вчули —
будете — це консона;нсно.
Вульгарні, вивчите сила;біки і ноти?
Нещасність!
Кладіте перед Богом і Людвігом
незароблені медалі:
за що? за землю?
У Бетховена і Небо.
Хтось мав за Небо?
Так?! —
а Бетховен й оцю грішну землю…
Так? І хто вам сказав нищить повноту,
Що від Марії, як Бетховен, я приємлю?
Святим оцим, вами спаскудженим
творінням,
Богу і Людвігу — які ще говоріння?
І чути, й жити схочете? і Бога силу
знати?
Насправді це рішили ви, самоприховані,
тайновідсебегиблоподсозна;тельні?..
О, тепер слухайте
правду про Бога і Бетховена.
Де;мони життя, глухонімії!
Демони носили мільйонтонну вату!
Щоб приглух! Щоби заглох!
І в вас ці демони, всі, глухуваті.
Демони ці носять вами мільйонтонні —
мило й вату:
намилити, замилити, накидати,
щоб Ігор теж оглу;х!
щоби спустивсь умом —
у пацанва;цтво…
В всесвітню «кислоту»,
в «попсовість» — щоб забув,
як світ про совість —
про секуля;рне євроамерикохова;цтво…
Демони, що в вас! й попереду,
і ззаду — цим хвостогрішшям носять
сірова;ття!
щоб не ввійшла правда, що в Нього:
і всім кінець, хто не у Бога!
Але Людвіг відбивав їх,
бо глушили й життя! —
що і до чого!..
За аристократів-доходяг відбивав!
І їм писав — і вам й Богу — давав.
До останнього вбивав!
Кров’ю Бога! І він бачив орло!
І щоб пронести — то цих, з землі —
й своєю
з горла…
З вух.
Тільки глянули — і всі тікали…
Підленькі,
свої життя… приберігали…
Ниці, розумовенькі ці лютери…
Ісус — Серцеум! Я з серця кажу:
а — тікаєте! Від Істини втікаєте!!
Проти Христа в вас є… прелютії!!
Куди вам проти Людвіга! —
Скільки воєн! — нічому не навчили…
Без Ісуса! у всерединній людині…
всі обдерті…
Уселенський Бубон! — кличте
своїм дітям смерті!..
Лиш Цариця! ущерть повна…
Це Любов!
І Син Любов!
Любов є
над «коштовним» й над
«коштовними»…
В Людвіга ван Бетховена
росла щедрість!
запах цедри,
запахи планетні, — Сад писав…
Углиблювась — був в вишнім…
полиша;в
незавершене в чернетках…
Неточно йшов — є, у чернетках…
Він щедрий!! —
Сам один як би за всіх поетів!
А потім в Сад пішли —
всьому навчились!
і віднайшли… Що богоданне.
І — Богу відбулись!..
Прорив! Поки смирення стане…
З великими — прямо біда…
Удар!! —
здригнувся люд —
тікать від Сил до океану!..
Удар!!! — і перед носом вже вода!!
Я вас доб’ю:
Удар!
що видно? Бог літа — й вода…
У Людвігу і землю й Небо править
Бог! —
а ви куди, коли страда?
Як він стражда!..
Від Слова геть?
Удар!— кінець вам,
хто Христа продав!
чи ще продасть…
Удар! у стан молекул…
чутно, в вас вода і все вода?
да воврещу я Огнь! нещасні крези.
Удар! о жах — злізать з комп’ю-протезів!
Кажу, злізьте, без серця хто, з протезів…
У Серці ангели, рай, і святі, й Небо —
все умісти;лось, свідчу, все; є…
І кип’ятком запісяєте в мене, фарисеї!!
!Удар!
бо ви все ще вода:
проб’єте — шкарлупу ;
культур??
ФОНТАННІЇ! Сміхи;!
Удар!
без Любові — Слова??
ах ви, плутні…
У тьму єгипетську, в ментал! в форму! —
назад…
Просіть Іллю!
Удар! —
(я вибачаюсь: братці, це робота…)
Бог садить Людвігом
Сам — неповторний Сад…
Дух Святий втрапить в кого?
Не знаю,
з питаннями —
до Сина-Бога!
Не то ще підповзуть — та й
привітають!
А поки в мені Дух:
!Удар!! —
Небо й земля все перекро;їться…
Наші не умні —
в нірках, життєвій поле-грі…
в конфесіях,
в букво-науках, якісь, ро;яться…
Розумні!.. й хто
в Цариці що буде питати!
Ні, кажуть, совісно… мабуть,то нацхудожник…
а наца — наца — це обовязково привітати!
Шелесть, шелесть, підмістки клинять,
чорнильнять, зачинають — наповзати…
!Удар! хто? — Людвіг не утримавсь? —
і тільки світові учення —
і мерси й фраки й захиснії торочення! —
і шати шати шати ! скільки в бідних
шат! —
і потопити в честі не вдалось! і п’яти —
п’яти п’яти п’яти — у даль — у вихор…
навіть — загуло.
Мов не було!
«Розумні!»
Думають, що Богу ліплю бра;…
Й сам Людвіг цього вже не вибирав…
Бо бачив: друга тема —
це Діра…
Земне…
науки, хитання, хвилі, плутні…
ви — Не в серці,
в голові,
ба! і без голови… Діра.
Боже, пора!
Росте, Боже, страшна діра!
І каже: якщо можеш, то — роби!
там підніми мільярднії гроби…
ори, єднай, збирай — і ввись ори…
Людвіг орав.
Цей перетворював і перетворює усе —
в божих дарах!
О так, Бетховен — не вмирав!
і не вмира!..
Поборемось, серця-вулкани!
Поборемось, серця-титани!!..
Поборемось, духовні християне!!
Поборемось, поки цей світ не перестане
синіть та ни;діть…
Здолаєм гнид!
Поборемось за славу Божу над цим
світом!
Нас не змахнуть —
ми полюбили Світло!!
Нас не убить, поки ми любимо це
Світло!!
Боже, пора! Дуже велика
вже Діра.
Бо горе вам, всі вчені,
провінційні в Дусі,
горе!
Ви за пізнішими утво;реннями…
Служіння справжні скриті в вас…
Неправедне, дасть Бог — палив й спалю!
Прямих служінь! Сил! —
вми;кнутість — як у Іллю…
Нове все йде!..
Пора і на подвижні контрапункти!
Антихрист ходу сам не відверне:
без сил і без служінь — сяде… хоч де,
а хоч на пупі.
Якщо не встоїть в серці. Нове — йде!!
Бетховен Богу пахар —
не вмер і не умре!
Любить цих Бог!
і в Небо — позамежні ж це! — бере.
В недоторканність. Бо себе зреклись:
Богу — дари, і землю й небо, й славу.
Всіх берегли:
й примножили спасенну віру:
словом, числом і нотою.
Лишнє від’єднували у
комірках.
Й серце, й дух у Церкві…
Бог й зараз чує. Він не жартує.
Він просить кожне серце.
В руки візьміть себе!
Ще мнетесь?
На сороковий — розпадеться…
Це вчули ви: всю правду я казав.
Тут в Вічність хочуть —
кліше;, комп’ютернії манії;…
Прямо у мене — й в Діву — як у двері!
Світські! Гріхоп’ючі;! Бісоп’ючі; — у
Вічність?
А, може, нижче, в мільярдери?
28.12.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829671
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 19.03.2019
* * *
Ліні Костенко правда – подарунок,
з любов’ю
Як дивно і нахраписто
стається
що розум продає...
і продається
мізками
в світ
руїна
повернеться
а наш народ чи продається?
В Христовім серці...
щось у нім
не продається!
Бог – більший сотворенних див,
й поетів,
і народів,
й тих, що народив!
Коли поет й мовчав –
хто, коли Богу рот закрив??
І як би світ звучав? –
людськеє серце б’ється!
Й все дивно! й несподівано –
стається. – Бог й світ!
Вогонь у серці – зазвучав,
і в серці – світлом
запручась!!
Не візьме світ – лиш з Христом
в серці...
народ не зовсім розуміє все це...
Бог й серце!!
поет би точно не змовчав! –
і на причал –
і імпульсом відкинувся б з природи –
бо що народи? –
з духовнм диханням свободи
Бог сяє світу!!!
19.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
* * *
Поезія життя – життя поезії…
Більш!
раптом занавіс закривсь
в театрі
аж раптом – з громом він упав
упали всі
по два боки
його
коли Бога ніхто і не чекав!
Як без Христа – світ деградантів-боягузів!!
Лиш спідниці
на голові допідправляли
труси
й підгузники!
Душа же чиясь тонко
полетіла
шляхом – поезії…
Я був з причастям
чи прима опери з причастям –
то які претензії?
Чи до Його Крові і Тіла
чи, зовсім мале, мого тіла?
Які претензії??
16.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2019
Поема
1
А що цим землям
зробить ноги
якщо не твердь
не смерть
поглинута вже
Перемогою?
Кому ця участь –
серце як готове?
Ісус же м’яке щастя!
Яке і де народиться це слово?
Коли і ким –
з яким причастям
народиться
солодке слово?
2
Солодкий мед –
й зразу щасливе слово
Любов –
зразу щасливе слово
душе моя німа,
як ти тримаєшся за слово,
якого ще нема?!
і в сон схилятиме –
щоб у душі я плакав...
чи то я падав
із летючого коня?
Боже! то Ти мене
возив по лоні
дня?
то я Тебе дістав?
чи Дух оце дістало!
нехай я падав! –
а –
розбитись
не давало...
чи Ти мене ловив?
чи швидше Дух і Мати?
ловило їх? – як і вони колись
це Неможливе Щастя?
що неможливе
для приматів
у сонці пальці –
як – тримати?
о ти! душе німа!
як ти тримаєшся за слово,
що не народжене?
бо я у Космосі –
його ж то ще нема!!!
ще крикнуть з Церкви:
«Бог і він!» –
і дзвін!
чом калатає?
чом цей дзвін!!
чи Ти дістав –
щоб калатати?
душе заплакана, щаслива і німа,
як ти тримаєшся за слово,
якого ще нема???
...бай, бай, о музико, лети –
нема...
бай, співе із грудей,
це ти про сонце,
а це, що скрізь й ніде? –
о так, нема...
ликуй, душе страхітлива,
засяй!
й яса красна – німа!!
то майже ще нічого
і нема
о, майже?
трусне мене –
й святе причастя!
мов в серце вкинеться
немов прийде –
де фіолетово
і фІгово
й фігОво!
щонайсолодшеє
само-Божественійше слово!!
що ж, так тримаюся...
щасливий світ?
нещасний? –
чи він відкине
щастя слово?..
ово – щасливії...
о ви! нещасні!!!
3
Ох, люди світу...
Ще те щастя
бачиться в багатствах...
а м’яке щастя – само
дивиться багатства...(!)
з душі угору...
де Христос...
й тим розквітає!
О, влада вічна –
м’яке щастя!!
ой, в Христа слово
радо утікають...
в поетові Поета слово –
і насолода вся поезпричастя...
ця влада щастя?
Вся – влада щастя!!!
Ти влада вічна,
м’яке щастя.
Щож, м’яке
щастя – Христа щастя:
з душі – ще й дивиться багатства
вся насолода – як поезпричастя
й цілунок Духа оживляє!
ще й обіцяється благословіннями –
спасіння!..
( ну ви,
ви що-небудь понімаєтє?
і Церква?
слова Христа
нє прінімаєтє?..)
Поет з Христом –
летюче знає.
Що буде вечором не знає –
тупа і сліпа
влада
а тільки б’є і обпікає
й сама при заході конає!
Бог обливає...
Десь кров’ю
а десь ще руками
музика
гами
діток любить...
мамі в сім’ї неповній
святі ноги обмиває...
НіжЕ!
ні? це, глухні,
ви не знаєте??
А в небі Бог,
ви в дурачка перекидаєтесь?
Моліть!
хитайте діл і несхитанність!!
в колоді дурники злочинні –
ви вже отримали
за чином
скаредну мзду!
скареднії!!
багаті ззаду
чи спереду!!!
Дрібні! Старі! –
Мільярди, ви не знаєте,
вже чи потрібні!..
А що цим землям
зробить ноги
якщо не твердь
не смерть
поглинута
вже Перемогою?
Поет з Христом перемагає!!
Смерть переможена –
це слово знає...
Й всі люди люблять –
владу щастя!
15,17. 03. 2019, з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829424
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 17.03.2019
* * *
Пишеться доля речей
нижеться воля речей
пишеться повість речей
видом твоїх молодих
і красивих
і вдумливих дуже очей
Душі й серця
димні й бездимні
виявляємось
ми молодими
в Господа Оці
тверді й високі
й найперше – сміливі
Й що це? І бачать
сливу –
наукову, стару
і примхливу?..
І що?
до моєї з’яви
художники піють –
й роти порозкривали
роззяви…
Є небо високе
і твердь
і низи як наддаті
і райськії птиці
і ми
й спільне серце
нам змащують –
небо співаюче
й мед благодаті!!!
Я бачу як бачу
не знають
від чого заплачуть…
Пишеться повість речей
летючих
вже сяючих
Божих у тобі очей…
Чи й до твоєї з’яви
стоять ці художні – і піють
літає осяйність…
і відблиск осяйний
у явність?
І мед несу
Богу
15.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
* * *
"Так то останні будуть перші, а перші - останні."
(Мт 20, 16)
вівсянка – таблетка – трамвай –
у Києві Божі живуть
небесні їх Піст бережуть
ох цей досконалий «вай фай»...
в начальних у серці зима
ув матеріальнім – це перші
є все в них – «вай фаю» нема...
і піст весняний – він не бреше
бо серце просте
вже не бреше
15.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829106
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019
* * *
«Ти перестала сумувати
восени...» І.Ш.
І я побачу тебе –
і утримаю.
Ось весняне
вже край поглинає...
Хто кохає?
Чоловік жінку
тримає. Бог більш
в серці кохає!!
Ми над краєм.
Ми – над краєм.
Й чоловік жінку –
утримує!
Якщо ці небеса горять –
ліпше б – горіти
бездимно...
Ох, наш Отче! –
ось так
всіх Ти вдихаєш...
Чоловік – спалахом жінку – утримує.
Хтось невидимо
листя
в серце бездимне –
згрібає...
14.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829006
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2019
* * *
Радість – хоч невидимо
протікає
але й струм між
гіллями
замикає
і що? всіх – Присутність
і обіймає!
І хто струм між
душами
замикає??
Не втечеш від Господа,
світло знає!
Хто від чого
в світі цім
утікає
не втече від радості
бо
така є!!
Всеблагая!!
І звільняє.
24.02.2019,
з причастям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019
1
Іду через грозу,
немов через кохання!!..
Рубай кінці!
І віддавай хвости...
Вже подивись! — більш скелі і хитання!
Єсть Океан! і корабель, є ти...
Осклизло все; у водах —
загнивання,—
Біль наповзає на кермо мети!..
Твань узбережжя — виють
в тванях-лазнях
Заперті в смерть
мудрійші мокроти!!
Став парус! Підбирай живих останніх!
Все на ходу!
І майже — вже — мов бог!
бо дихаєш із свіжаком в ладнаннях…
Хід! Хід!.. Пішло!! Ого!
Ого!!
Ха-ха!! Оце отак
виносить?!
Бог — сила... Це натрапивсь на підйом.
Дух — сни знесе...
Снів — жабуриння просить!!!?..
О!..
Бог і ти,
і добре вам обом...
Мить. Смерть й життя!
Всеодкривання.
На фронтові грози!—
Мить висоти:
Є Бог і ти! І хвилі! й невертання.
Лети і не вертайся: рви хвости...
2
Чи то жахливий Бог? — з ним —
надихався...
Бог — надлишком в плоті
сечовини?
І не вини:
Бога кохання не вини:
як подавалося ти зігрівався ж...
Бог краще знає. Де не грівся?
Сказав — з грошима... Без грошей?
І як де «повезе»... іще.
Скаже: «поп...й в океан»:
ти і поп...й...
Замерзлий,
а що нарікати на вошей?..
Личини!
корчаться в піні, без сеї змоги...
Це в духові усе є так як є:
ба! думають —
пухканням їхнім миші зроблять ноги...
інтелігенти...
мов хто стягне — і хтось уб’є.
Дивись! Се дух!—
є все таким як справді є.
Не звязаний земним,
і не вдосталь небесним!
Ти співтворець —
Нового неба і землі...
Нехай ти будеш — тільки чесним...
Чесним!
Бог створить решту...
аби не плакали — малі.
Гади! не молять Бога: це —
й не гріють Сонця...
І є мана:
що їм потрібен виліт калу-
мислі — в Красу, та є ж— лиця віконце...
Усе віддай, щоби в віках не нарікали!..
Лети — незв’язаний.
3
Лети—
не в пам’яті життя
де повзав рачки...
Й співай! де хоче Дух Бога і знов —
Злітай!
і от затихнуть ніби скачки...
і зігріває Кров Бога — любов!
Лети! — із Богом лиш добро творити—
Весь архаїзм, благо: ідея і вода...
Ти — архетип? та ж ... типи недобиті:
Дивись! під надписом води дереворити...
більш сирий надпис висиха і — пропада...
(Чи зрозумів?)
От!! — як хто Христа продав!..
Лети! —
важливо не лякатись,
й не зазнатись:
Відчуття Бога, Бога у собі
Співати!
мов святі! —
тільки співати...
І зблиски казу
зблиски сказу — моря...
геть рябі;
І виклики! кобальт, брилиськ —
за
голубінь.
Небо не тисне. А завіс нема. Одно вже.
Які слова? Темінь множин.
Бо погляд твій в Бозі
безсмертя довжить,—
Обоє довжать!
всьому — як хоче на землі пожить...
І все дозріло — щоб безсмертя жить...
Богові досить увійти у вухо...
І не важливо — із якої висоти:
Важливо тільки те — яким є ти...
А — глухо…
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828549
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 10.03.2019
Він грав Христа.
Він проповідував з хреста!
Світ – камера,
яка була пуста!..
Бо неможливо оце так мовити,
без Бога не буде слова!
Ставайте, палайте,
загоряючись – будете:
і ставайте поетами!
Клоуни стають президентами! –
якщо без Христа.
В камері серця
смердить – пустота…
Актор цей мовить – але як поет:
він причащався щодня!
бо розумів, що він є актором...
бачив, продивляючись фільм, –
Христа злет!!!
Тепер як начальник
і слуги співтворчі
кажуть не з серця
духа правд с в о є слово,
прямо в очі...
те, обізлене,
йде кабінетом - це ніби
тут мовить належить...(!)
Що їхні "функції"? і все крадучії "тексти"?
ці "висловлювання"?
Та люди до слова
своєю душею належать??
Ох, і що? - Нежить!!
Й шмаркатії лізуть в президенти
хором –
в преценденти з експериментами
і
експерименти із прецендентами…
Всі паралелі, що не перетинаються...
лиш в живім... в серці поетовім…
в нім - в Слові Божім!!!
Ну, і в акторах буть вже не можна!
може це шпана?
гошма
но-шпа?
ні.. в грошах
мертві – ті, що не в Богові,
ось ці в грошах.
09.03.2019,
День народження Т.Шевченка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828547
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 10.03.2019
Льву Миколайовичу Толстому присвячуємо
Хмари, орди,орди,–
хмари і орди!
Супроти світу і Волі
мій розум встав в ХХ-віці
гордим!
Десь під церквою, – близько,
в переоранім мінами полі –
Хто б встояв перед моєю блискавкою –
Перед моєю хижою світлою волею? –
Мовчать!!
в тупість зачаровані довжники!..
Художник є вовком! вовк –
збіг художником.
Фюрер– склав би екзамена
на художника,–
не мали б всемирного кіллера...
Мовчать!!
бо зроблю – що Бог назнаменав...
Та вас підвісить, – хека англо-сакського
повісить –
моя колишня палітра!..
Рептилії незримії хряскають керівників –
ще до світа!..Що ви знаєте?? –
З Хєвою під попою в президентів крута
півлітра...
І – художники останні, два-три,
йдуть зо світу.
Мало мені світите –
мало й вам, кажу, що світить!
А богозвір– звіробога насправді
досить баче...
Бог вам! Бог вам нехай пробачить!! –
Бачте? – на портреті
дід? Вовк!! пише:
«...махали антимінсом...»
Леве! брови твої, зволоч ти, пришию
тобі над переніссям...
Вовк долі підлісової, –
Ти з більш земним ще напаром!!
Не попавсь ти моїй хижій волі! –
Закопать Євангеліє?...
Не попавсь ти удару–
спасительному удару!!!
І що? – допарюєшся...
І ходите, хріни, навкруги вовка
з хрінофарбами?
Її, Його писати!
Вона – пензлем може водити...
А не як ті , рукоблудителі...
що один одного звуть «харями»...
Харі – хмари-хмарами, орди,
хмари і орди!.. Бігборди, бігморди...
Так хай сплине світ!
ніж пробиратись – примари! світ весь
премарний – отак у світло...
як витирати – мов хну – усіх гордість...
Чим гордитись тут??
Хмари, звірі, демони –
й ще гірше – гріхи і орди!!
А Вона любить, роздайдушу-
козака:
Любить бо каже: нічого, всміхайся,
Ігорку!
Художник взиває любов’ю по імені!! –
Ручні собаки? –дивіться ви мені...
17.09.2007, ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2019
* * *
Миколаєві, переможцеві народів,
присвячується
І не бійтеся, що світ назве вас ненормальними. Світ все так робив!
Хто при мені кликне різати і палити?
в ад втягти за канонічними інтересами?
Де це в мені – не надміром радости
жити?
Де це в Христі? Гул контрверсій?..
Внутрішньо – он де:
дітей, внуків вішаєте...
Без Сина хто.
Руками – то добре утішите.
Без слізки дитяти,
без благоговіння,
бо стерто,–
стирають Розпятого.
Усміхніться, усміхніться,
ХІХ-й і ХХ-й, віки розуму,
два вішальники!!..
Навчителі!
візьме ад тихесенько...
на класненьку кльовість...
й не помітите
чи вішають шоу і шоу??..
і шоу? і шоу ! і шоу...
і далі– дешевки
і шоу... і шоу!
і шоу
що найстрашніше: не зможуть
й помітить
вже не помічають: всім так кльово...
І Сатан – візьме на кльовість.
11.11.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828367
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.03.2019
Весняний сонячний день!
Мільйон декалітрів
пасе
мільйон декалітрів
пісень
земля в собі Богу несе
бо Богу всього – і про все!
Земля, ми не знаємо чар
як серце співає про все
то сонце виходить
з-за хмар
і вітер і даль й світлу радість
за все
і Бога – душа моя –
Богу несе!!
Мільйон! декалітрів – пісень!..
07.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828202
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.03.2019
* * *
Вітри Твої парус труть
очисті вітри — благенькі
я визнав що парус — труд
а нині ведуть в блаженство
троянда шість днів — любов
а в сьомий в любов відлітає
люблю Тебе шість віків
знов
хай в сьомий відпочивають
край моря звину́всь
як спрут
непізнаний Ти, Боже́нько...
я чув що то радість — труд
а нині веде — блаженство!
19.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827549
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019
* * *
«Не так хай буде між вами…»
Мт.20:26
«Панщина — безвольність і страх перед паном, що узаконив
несправедливість
і живе в розкоші за рахунок збіднення людей, торгуючи їхнім
життям...»
Зиновій Свереда
Слово, дозволь
стати на виднім?
Служитель — це чернець
чи в чорнім
а чи в білім
виді??
Любимий в серці!
закриймо всім пастки:
бо я не пан
і не паную
лиш навпаки:
Тебе люблю
людей люблю
не того, що за спинами —
панує…
Хто серце чує?
Хто впав у мислення — є все неточне,
безочне, брате.
Не з Тебе, Йсусе, а з нього черпають...
і ходять пити брати
22.10.2018,
метро
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827548
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.03.2019
* * *
я прикрив тебе тілом
осяйної моєї свідомості
спи, млада:
перший сон що земний буду я сторожить
в другий сон що небесний ввійду —
і зберемося вдома всі
Бог прийде до нас жить
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2019
* * *
Душа! собака напівплатиновий
натягує значущість,
й натягає!
аякже – сонце! цар...
а рудий промінь – грає
чи може біля храму –
в платі новій?
і що є вічність? аж та вічність
лиш внутрішній народ – торкає
і з зовнішнім –
гра час
в політехнічність
стають розкосі й не розкосі досі
а храм вкорінений
у Бозі
а стоять всі і спів!! – як
спирт у cклянці – на підносі
27.02.2019,
храм в лісі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827050
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.02.2019
У біблійному
у світлозвуці,
над отими, що собі не довіряють,
тонке слово моє,
тигро-жук цей,
дуелянтів у вогких ярах обнімає…
Все неспішне. Облітає.
Й край світла. Й змисл неспішний.
Й звук червлений і темномедовий.
Й земля ця сирая.
Й кивок неба з горішень.
Тигр зв’язав – тигр і зірве:
жук промовив,
і жук одспіває…
4.08.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2019
Поема
Визволителю світу, Дателю Вічності і безсмертя
Ісусу Христу з любов’ю
й трепетом...
1
За Твоїми словами великими
як за сонцем
і за весною
посвічують ликами
І як плини вод
на полях
з неба кличуть –
розцвітають
квіти-обличчя
Оживають – молоді серцем й духом!
І не йдуть,
не зворушуються
земно-здухом!..
Люблять, не люблять, любляться
і даль звеличують –
стають до неба – красиві
обличчями!!
Все-таки до неба обличчям
потрібно
звідать сповідь
в словах Твоїх
що не дрібні...
Де весна, де Краса? –
слова роджень запитують.
Та і вибухи серця –
що й весна – ритм похитують
2
Більше чи менше
в собі дика –
цей світ-пустеля
без Христа!!
Але під поглядом Владики
душа у небо
вироста...
Більше чи менше
хто насміливсь
вогонь в поезіях
писав...
Але сердечні
чисто білі
квіти летять
на небеса!
І жар життів їх
Небу пише
як то поля
із вод й вогню
все вище – вищим
вище – вище
і з ока Бога
в славу дню!
а укріпившись на
корню –
у славу Божую!
Я упаду, злечу
бо в сліз є днище
я чую, Боже,
що Ти вище!
і світ
чогось
крізь мене пише...
І чуєш, Боже,
може ці?
і сполохи й трепетні гуки
й людей, і корінців...
що засівається в серцях?
Й ще ходьба – ця?
Й що вони зерна
прості
сіють
у сонці
і стають златії...
Та всі! – і тії
й тії – й тії...
вони ж у сонці
й споловіють...
А слава?
у засіки тії
що Ти зробив
їм Вічність –
вони ж сміють!
Ось в серці гуки!
Може б Ти взяв на руки...
синів з війни,
синів з розпуки...
вони і зирять
точно в небо
хіба їм розтлумачувать
це треба??
18.02.2019, ранок, річниця розстрілів Небесної Сотні
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826558
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.02.2019
Уривок з поеми «Царя духу»:
А що? А хто сказав, що компас гордий?
Врешті, говорю не шкарубніш, ніж народ...
Народ пішов на перевод — то, значить, в морду
Бог дасть народу. Ось, моєю правою.
«Ах, що це, українське?» — Тьфу, підлота...
Забули, хто вони, звідки земля пішла,
Забули корінь — матір руських міст,
Архари, короїди і кнури! І матір’ю
Не мовлять до небес! трюмні щури!
Іуди і паскуди. Засіли в Києві —
їм керувати подавай...
А що в вас українського, ви, моськи!
Дошки співаючі, бездушні недоноски!
І ви — г.., і ваші всі вожді:
Раз світ — тюрма, то й ви — тюрму давай
На Україну, «правову державу»:
Це в центр уваги — знов політику,
Не Бога! і не культуру! і не компас душ —
Поезію й науку, й на довір’ї общину.
Знов обдурення, бо кращих там не буде,
А де не кращі — там новітнього нема,
Оцього кличу Бога і любові небесної.
Політика — для ваших душ тюрма:
Там все є офіційне, тож — г... не;
Зумисне викривлене, скручене, обманом —
На механічних схемах не для вас —
Засаджене у тісний чобіт: в час...
Великий Космос порівняти — й цей обрубок
Від всеоб’ємного народного буття!
Велику вічність — і земного здоха!
Політику — у центрі у так званих мас —
Й поета! Ви! кретини!
І лізуть: я ось — офіційний (ну, г...)
Ох, ця юдоль неповноцінної людини
Щодо духовного себе й святих Небес!...
1990 р.
Уривок з поеми «Царя духу»:
Друг:
(встає)
Святе натхнення — безум для мерців,
Конаючих на морозці обчислень.
Удар пече вас, та без дару — тьма,
Тож краще бути в ґулях, ніж бездарним!!
І у ваших радах — верхів нема?!
Жінки, ви знаєте, за що всі голосують?
«Хто за вирубку молодняка?» —
І всі пеньки догори тягнуть руки!!!
Хто може бути проти того, що красиве?!
Жінки, чому ви перестали бути дивом? —
Трясетеся перед старими — молодих
Вбиваєте! Жінки! попереду поганого — ви скрізь!
Як так? Де ваша гордість? Ваше добре серце?
Нечоловічі гнучкість і чутливість?
Огида до гнилого — де? де? де?
Ах, як вас обдурили хуторяни!..
Якби не ми — хто дав би царський спокій,
В якому тільки й бачите той світ?
Так майте ж совість! Майте стид! —
Нащо вбивати холодом поетів?
Для чого це безглуздеє життя,
Коли без серця — смерть, і навкруги —
Жодного серця?! Дошки холодні трун
На нескінченному хороненні земних.
Що ж ви верхи собі морочите:
Вбивать чи ні ту Шапошникову?
Що ж, хто що побачить — те він є.
(Виходить.)
1990 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826557
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 23.02.2019
«Невже з-за цих
морфологічних спин
не вийдеш ти, як —
ходиш ти один?!
Невже на цих часах
не сплеснула — не скинулась!
не схвилювалася краса!..»
Невже
за молодими перевеслами
Сніпки
тугу́ любов — не зажили б ?!
Умерти б ще раз! — в трепеті
воскресли б:
що всі приречені на щастя —
й що могли б ...
Осипалися б чудеса і зали!
Обсипались трирічнії слова! —
як ти Їй соромливій несказанній!
це просто серцем — серце
цілував
3.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826317
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.02.2019
Поема
«...віра зростає, якщо її переживають як досвід отриманої любові
і якщо передають як досвід благодаті й радості»
( Папа Римський Бенедикт ХVI)
1
Нас покликає сутність –
не бажання!
геній-любов –
а не уява!
від Сонця, що в мені, –
і пощезали тіні
й всяка осява й з’ява!!
до дріботіння –
й вся світів
управа!!
І що сумління?
Усіх сумління!
Не додасте як сіль
у страви
й однакові – осончені мурави
й закохані в світськії
справи...
й хитрі служіння!!
Й від Сонця, що в мені, –
от пощезали тіні!
й всяка осява й з’ява...
така бо ваша музика
така без Сонця – справа!!
2
«Якби він каганцем
блідо блимав,
в руки міцно не взяв,
то де би були ми?!»
«А на літургії
його як не помічаю,
здається, що
все-таки
чогось не вистачає...»
Між рожевістю
хворостіє
людьми хворостіє...
Люди ви, а чи ні? але ж –
це не я!
серце,
серце в Христі є!!
а людина хворостить
а протест –
хворостіє...
3
Передвранішньо просія
а рожевість
дитятком прийде –
і підводиться
я би серцем не зміг
то любов Христа
й Богородиці!!
І сія
осяває –
віки осія
та квартири без сяйва
й віки опустіють
Люди! чуєте? –
це не я
а це серце в Христі є!..
І от все-таки –
думають –
що це серце – моє?!
10-13.12.2018,
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826316
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.02.2019
* * *
Його садили в пам’яті –
незримій
Й за вбитих
він моливсь
цей ліс
він зріс – із ними
у пам’яті у найглибиннішій
й коли простивсь
то їм
останні вибрав деревянії
костюми
і думи
думи...
із дум
думи!
тоді по нім
майбутні дошки
повезли
а сльози ще живі й –
текли...
І що люди могли?
Мале могли.
Поскладать на площі.
Убитих в безвікОвій прощі!
Дощі
оплачуть.
Їх на площі.
Опершися на пам’ять...
У лісу в пам’яті
ніби й немає ночі!*
20.02.2019,
пам’ять розстрілів Сотні на Майдані
* - це рядки
про задум Божий (не всім відкриється)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
* * *
І як це колись наречуть?
Нема значення –
як чи коли наречуть.
Як ти не можеш поїхать до Слова
На вечерю щирую
для всіх готову –
Сльози самі потечуть...
Як ти не пішов до коханої
серед світу напханого
бо став серцем – дід
і тобі вже й себе, себе не почуть...
Сльози мої
до Бога за нас
течуть!
15.02.2019, з причастям,
Стрітення Господнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825554
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.02.2019
* * *
Є Божа Правда,
та, що іншої
немає!
А крапля правди
душу вже зціляє...
Озвись, бо
милосердний Бог
і правих серцем
Він – чекає.
Він чекає!!
Хто серцем небо
й землю ще читає –
той прочитає:
а правда – Божа,
правди іншої немає.
Бо Бог не в силі,
Бог є в правді. Да –
є! почни в молитві
жить!
і Бог дообнімає...
Нема любові – щоб без правди,
і правди
в нелюбові
не буває!
Люблення Істини –
то блискавка
й грім над твоїм
краєм!!
А Сила Імені! –
ця крапля пропікає!!
І дірка в серці!
Й Бог заглядає.
А силу правди –
на всім Бог –
Він оправдає!!!
01.02.2019,
ранок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823643
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.02.2019
* * *
сам дух чиюсь
цікавість лиже
й яке воно дотепне! –
це, відлижне...
листки з дубів лежать –
некнижні
що за неправильність
лист дивовижний
а що як сон тепла –
полиже??
відлижний...
і що за лиск
чи дум
чи дам
що за любов все оддала б
мій теплий рот –
і в Слова –
повен рот
тепла...
а світ у кризі –
й я оддам
смішного – много
і оклики
на сіро-зеленкавім білім
темперовано
теплом й любов’ю
і – нікого
31.01.2019,
ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823534
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2019
От заплач до вод глибоких
зрілих рік:
на очах
у сні здригнуться –
світ тут згадують? –
два джмелі
чи два метелики
з повік:
налюбились з нас,
а світ цей радують…
Що нас Бог узяв, ядучих,
з трону літ??
Упадем чуттям в серця –
сон полясується:
як ти, дорога,
сонцем обілиш світ…
два джмелі –
макнувшись в тьму і в світло –
чують це…
Сяду я та й хоч од краю помолюсь,
Та й замислюсь, сіре клоччя, біла
ягниця.
От відпадуть всі в тюрму –
чи, обіливши, обілюсь?
у зафрахтовану тюрму –
і захотівши не дотягнешся…
От і плач до слів
як сліз глибоких рік:
Господи! у сні здригаються –
світ згадують? –
два джмелі,
чи два крила з глибин повік:
налюбилися од нас, та й дух
тут радують…
02.02.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019
Христос хрестився
ув річці Йордані.
Вимерз народ,
бо морози хрещальні!!
Диханням хукають на білі длані:
жінки на руки
сніги на доли
ченці на рами
коні накриті – на сани:
все бач зігріте тихою турботою –
й тихо присутнім бажанням здоров’я,
а от не спробувано сильніше:
вогонь серця, вулкан Любові…
Ну, а для чого ж Син охрестився?
ліси промерзли впень і зразково –
Господи, кришку серця відкрий,
подай здоров’я.
Коням копита приснилися з іскрою –
Боже, святий, вклади здоров’я.
Смішно, алкань: ні дійшов до лі́си ,
ні напівзліг,(?) позоровіш –
Боже, пришли, чи лісу підніми, верни обом – здоров’я.
Душа чиясь клацнеться об страх –
а де притулок? –
Господи, захисти мене боголюбов’ю…
Душа якась вилетить над ліс,
в зріз пустелі, у холод оковний:
Боже, чого я, дурна, не зігрівалась там
боголюбов’ю?!!
Ага.
Була нога.
Далі серця пройдеш?
Та чи не спробувати зараз всім:
машинам,
розвіяним земним апашам,
лісам, лугам,
селянам в запічках з мухою про корову
– підйом!
вогонь серця, розгрів боголюбов’ю…
Це ж Син дав серця вогонь для здоров’я!
Христос хрестився!
20.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019
* * *
Між соснами сині пір’їни
І смокчуть їх видолинки,
І озеро в час солов’їний,
І озеро — і ритуальні гребки.
О озеро!
молитовні хвилини —
О озеро... якась тиха
сльоза
А шлях я пройшов
до дитини
Та найголовнішого ще не сказав...
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2019
«віра зростає, якщо її переживають як досвід отриманої любові
і якщо передають як досвід благодаті й радості.»
( Папа Римський Бенедикт ХVI)
Але: більш забезпечені – менш чутливі до справжніх речей...
Яке має буть серце
Поема
Найтаємничішій і найсильнішій
і найулюбленішій натхненниці Божій Матері Марії
в тремтінні присвячується
1
Це стою
не бути горю
вертикаль небес
виборюю!
се – трима всіх вим’я неба
це бо видко – вим’я
неба
і тримаю неба
дійки
я – дою!
а не говорю...
сильна музика
як війни
наростають
раз – присвяту зняв
з стихійного*
два! – Бетховена і дух спокійний!..
три – і Перша
вже краса – є
раз – спаса мене Марія –
та безліч раз!
два – з’яви сил Її
й час неспокійний
плаче і любов Її розширенню
можливостей духом спокійних
й прахом покійних!..
се – трима все вим’я Неба!
все бо видко – вим’я
Неба!
для останньої надії
се – тримаю неба дійки:
я дою – не сплю і не говорю
2
яке має буть серце
які мають бути слова
не зна того світ!
главизна у нім – булава
яке має буть серце?
які мають бути слова?
якими любити
якими співати
і жити
а Ти не прийшла
лиш любов прилетіла
знайшла…
найшла вибухати
не хочеться спати!!!
не хочеться їсти ні
щось пам’ятати
нічого!
злітати!!
співати?
щоб я – не осліп?
цей світ – тільки кліп!..
яке має буть серце?..
які мають бути слова?..
цей світ – і поникне трава
агов, де віки?
це усе – не пам’ятаю але –
навпаки…
які мають бути слова?
як у Тобі
мною люблене Серце??
залишитися жити?
Ов-ва!!!
3
що ви говорите –
як йду
небесне молоко налляти??
в Баха вмерла
жінка –
і світ став зірчатим
Бах не був гірчастим
Бах не став гірчатим!
тільки тло
потріскувало!
ледь світ став
тріщати –
ви мене не знаєте,
мої
майбутні адресати,
і ви Її не знаєте,
Її
майбутні адресати...
4
наші пасати –
я народжений вдихати
й видихати
ви – Її
ще несподівано
й писатимене!..
а ви думаєте –
це я йду надути
ви такі стрімкі
на коліщатках
що ви зможете
в авто вміщати? –
мені нікуди –
у світ цей
видихати!!
аж зачне на вітрі –
витряхати
на вітрі витряхати
ну це ж не
природній геній
свята Божа Матір
так і випадкове
в ловах –
що лови? що – які і патли?
несподівано ви –
станете писати
5
як антихристові ви
чи
ви не діждетеся лопати
це ж бо геній – так, природа
природам – всихати...
лижуть язики світлющі
лижуть язики –
огненнії –
ось це Божа Мати!
ви, що як загуслі
біля пені –
може в пені
в слинах проходоних
і скажених,
що цей наносний природний
геній!
після Матері?
ще писатимуть?
і –?
6
постороньтеся, віків рекрути, –
дайте мені –
продихнути!!
дайте мені сонце – пряжить
від вас
залишились тільки пряжки...
волонтери ви в віках?
межа остання
бо життя вже не життя –
а – виживання...
не хапужтеся, підкнутні,
воля хоче вам дихнути –
дайте волі продихнути!!
7
музи мовчать?
ви вже хочете мовчати?
ну, війна? –
війна – не Божа Матір
Вона – Огонь!!!
гарматам дула зав’язати...
хто ти, світе?
що ти никнеш?
що ти свиснеш?
і ти це –
наставиш у Лице,
святій Божій Матері?
це Любов!!! – Її
не зможуть
замовчати...
8
дак сильна музика –
сильні й слова!
І – нявкаєте?
І я немов душі на муку?
Немов Христос
Петрові – руку!
Й – світло з Небес!
І – ожива.
22.12.2018,
24.12.2018, ранок,
Київ
* дехто Наполеон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822945
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.01.2019
* * *
Ликуй, возстань, пророче божий Амос!
та не у тих, що розп’яли
святого Бога –
в мені возстань: пророцтво боже
над віками:
«Отемню землю серед дня, і з цього
в країні плач – як то за первістком,
що згинув, йде й гряде,
Й кінець країні буде – як цей день,
прогірклий».
Пітьма! затьмарення!
до цих пір рід цей зневажають:
він зневажає!–
у повний місяць зтемнень сонця
не буває...
Погроза Божа, страх,
диво – що й рівного нема:
Люди ішли і били себе кулаками! –
У свої ж груди! гострячи серця:
Таке супроти Бога! це віками...
Земля тряслась! тріщини! божий жарт?
Нарешті запекло – вниз
просочився жар:
Завіса в Храмі (у 4 пальці товщини...) –
роздерлась,
гріх впав (зник) – це між Свята Святих
й людьми...
Возстань, ликуй, пророче Амос, в простір!
Начальники хибкі! – чого схитнулись прості?
Як сотник, що прогриз війни аршин,
І він не став душу кривить, а просто
Гука:
– Воістину, цей – Божий Син!
Ликуй же, Амос! бо пророча
правда й наша!
Начальства кров! – уперемішку з патронташами...
Зтруситься, звариться народ у каші!
Сонце засяє – небо заясніє.
Час половіє...
13.03.2007, після соборування
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019
Я – Макарій, і Фелікс, і Герій,
Троє нас, християн,
потайком ми дивились,
Як левиця, розсердившись
на злих тарсян – гризла двері:
Перед тим на піску на арені
мирно лащилася до трьох мучеників-християн,
Там лежала... Було чудо.
Христовою силою.
– Відчиніте левиці! Уже й двері зламались!! –
схвилювався народ,
І стовклись, й закричали...
Ба! й ведмідь –
він роздер вже трьох
нехристиян –
Лизав рани Тараху, і Прову, й Андроніку!
Товксь народ – всім вже п’яний...
– Терентіан! – крикнув звір той, проконсул –
Терентіан! кінчай всіх,
бо народ вже йде за християн!
Й тих – Тараха, і Прова, й Андроніка –
розсікли.
Ми до самої ночі молились, ховались,
не йшли...
Потім – гах! грім і блискавка, й буря,
і – землетрус!! й воїни – утекли...
І три свічки, – три зірки –
де святі – і ми їх взяли.
У печері - по другий бік згір’я –
заклали, сховали.
І три свічки небесні! Ох! –
їх десь не стало...
...Я – Макарій, Фелікс і Герій,
Хочем тут звікувать:
І зарийте нас теж – в тій печері.
17.03.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822867
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019
Вода – пам’ять і нерви душі Землі
як це і відомо... та невідомо, що вже
майже нема керівників держав:
некомпетентність, психологічна
провінційність, засліпленість
ума: ум не в Небі; клоуни і пошляки.
Не бачать цього нехристияни... і –
«теплохладні, номінальні»...
1
Христос і земля моя –
й вселенна благословенная!
Проведіть «визначних»,
проведіте відомих –
на поля і в ліси,
й де родились,– до рідного дому...
Та й зловіть – напоїть їх живою водою!
будуть геть вириватись, в біді,
Напоїть всіх Христом –
Він зновив сюю воду
й златою
ум підвів, –
й що побачать тоді?
Що Ісус і земля чия –
і вселенна благословенная...
Половіть жорстких німців,
бо будуть брикатись,
і крутитимуть біля скронь...
що – ліси і поет...
а вони не безумні,
мозково-дресированенькі...
ще й пихатії...
та метро –
це дорога у Небо...
й механічний є лет...
Так? Ісус і Огень Благодатний і вода
нова? то чиї і чия?
і вселенна благословенна? А?
ja? ja.
А піднята земля над собою:
земля нова моя! –
ja? ja –
І вселенна благословенная!!
О, Владичице Світу, відкрий мені рот...
Заговорю їм серцем, до води й дичини!
Що «вершина шляхів Божих є бегемот»;
Глибина, що у Тройці –
лісова полуниця
Хмельниччини!
Живий я! скачуть вгору пупками –
приорані,
Мов від лемішів – кури!
нехай в безум небесний поета прийдуть
процерковлені, Духосвячені і про-Ігорені:
не брешу – Все впаде,
Нові небо і земля не впадуть.
Скоро – небо де?
скоро – вода де?
де наші корені!
Інакше куцими
крутити вам біля скронь
впадуть –
з журбою дивлячись
на радісно воцерковлених!
Амінь.
2
І що це? що до ранішніх криниць –
Бджола,
і ще бджола,
і ще бджола...
Принесли відсвіт до цямрин –
аж блискавиць...
трудів і жару,
й дрожі тягот
медодня
що я так серцем нести
перейняв –
й так –
до дня виліту – з води –
Петра й Павла...
Ніщо велике
в світі впалім не звучить...
Ніщо величне, що Любов з Небес дала...
Унеможливлені
здє
геніальні
і безсмертнії діла!!..
Їх душа Божа найпослідущим
як придала,
чи роздала.
Хвала!
Хвала!
всім найпослідущим хвала...
Христос і земля моя
і благословенна Уселенная!
Хвала!
це найстрашніше для людської ліні
й всього зла:
сама природа Божа оддала
мені язик і – во язики!
Богопокірная! медом пролитому! –
недиким!
Божим.
Син – Бог воістину Великий!!
Хвала цим –
внємлющим громадою з язиків!..
Не знаєте! покірних Богу!..
І що, як непокірний, з цього...
29–30.06.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2019