І було попервах тільки Слово,
І було теє Слово про Бога,
І було теє Слово – Бог...
І нічого тоді не було ще, крім Нього, –
Ані тверді тобі, ані тіла живого.
І відчув Бог, що зле без нічого,
І створив собі небо і землю.
Та не видів Бог витвору Свого,
І сказав: “Нехай станеться світло!”
І з’явилося світло по вигуку Його.
І зрадів Бог, угледівши світло,
Бо не знав Бог добра ще такого.
Та й не зовсім зрадів, бо між світла отого
Ще лишалося зайвого мороку много.
І збагнув Бог забрати те світло від нього,
І забрав Бог те світло із виру пустого,
Бо, крім тьми, не було там нічого;
І назвав Бог те світло “день”,
І назвав Бог той морок “ніч”.
І не дивно, що вже після того,
Там був вечір і ранок для Нього.
Так відбувся день перший для Бога.
Так, по суті, з нічого
Бог придумав опору для всього.
А по ночі з’явився день другий раптово,
І чекала вже свіжа робота на Бога,
І не став лінуватися Бог.
І сказав Бог не знати до кого:
“Нехай станеться твердь між водою,
Щоби кожна вода знала берега свого!”
І так сталось по вигуку Його.
І тоді Бог для витвору того
Дуже влучне наймення придумав
І нехитро назвав його “небо”.
Так відбувся день другий для Бога.
Не було ще із Богом нікого.
А по ночі з’явилося світло раптово,
І чекали вже справи важливі на Бога,
І замислився Бог...
І невдовзі, придумавши, мовив Він строго:
“Хай вода вся тримається місця одного,
Щоби видно було суходіл!”
І так сталось по вигуку Його.
І назвав Бог те місце “море”,
І назвав суходіл “земля”.
І зрадів Бог від витвору Свого,
Бо і справді було тут радіти від чого.
І сказав Бог: “Хай скрізь буде зелені много,
І хай дерево плодить лиш овоча того,
Що у ньому насіння його на землі!”
І так сталось по вигуку Його.
І побачив Бог все те, що добре воно.
Так відбувся день третій для Бога:
Натворив Бог багацько нового.
А по ночі те світло з’явилося знову,
І нелегка робота чекала на Бога,
Але довго не думав вже Бог...
І сказав Бог не знати до кого:
“Хай світила небесні для задуму Мого
Стануть знаками часу!”
І так сталось по вигуку Його.
І вчинив Бог обидва світила великі,
І вчепив Бог світила аж скраю самого,
І велів правувати добою.
І придумав надвечір Бог зорів ще много,
Щоб прикметами ночі стали вони.
Так цікаво пройшов день четвертий для Бога,
Тільки Бог не показував настрою Свого...
А по ночі день п’ятий з’явився раптово,
І вже вкотре робота чекала на Бога,
І вже вкотре замислився Бог...
І невдовзі сказав Бог не знати до кого:
“Хай у морі нароїться много живого
І так само на тверді небесній!”.
І придумав наказ Бог для витвору Свого,
Бо велів їм плодитись.
Так відбувся день п’ятий для Бога.
На землі не було ще нікого.
А по ночі з’явилося світло раптово,
І серйозна робота чекала на Бога,
Та не довго барився вже Бог.
І сказав Бог вже вкотре не знати до кого:
“Хай земля видасть силу-силенну живого:
І худобу, і плаза, і звіра земного,
Щоб воно все плодилось!”
І так сталось по вигуку Його.
І збагнув Бог відразу, що добре воно,
І зрадів Бог від витвору Свого,
Та й не дуже зрадів,
Бо по задуму Його
Мав би бути велитель для витвору того,
І замислився Бог...
І сказав Бог по тому: “Створімо людину
За подобою Нашою владарем всього:
І худоби, і плаза, і звіра земного,
І небесного птаха, і риби морської!”
І створив Бог людину для діла такого,
Щоб була повелителем всього живого,
І створив Бог людину із праху земного
І створив чоловіка і жінку,
І велів їм: “Плодіться і множтесь!
І наповнюйте простору много,
І нехай ярина і плоди із дерев
Будуть їжею вам!”
І так сталось по вигуку Його.
І пізнав Бог, що добре воно...
Так закінчився тиждень робочий для Бога.
І солідна ж направду була та дорога!
Натворив Бог усякої всячини много,
Й не схотів Бог по тому нічого,
І придумав Собі вихідний...
липень, 1998
ID:
998863
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші до свят
дата надходження: 18.11.2023 12:52:37
© дата внесення змiн: 18.11.2023 12:52:37
автор: Ти
Вкажіть причину вашої скарги
|
Сподобалось! 
