Осиротіле материнство...
Війна забрала кращих...
Її соколик мамин, її дитина
Ангеликом полинув у небеса.
На кого ти мене полишив, сину?
І подумки його все воскреса.
І згадує щасливі дні й хвилини
Коли вагітною була дитям,
Як в радості та щасті народила
Й синочку милому дала життя.
Пригадує перші слова та кроки,
Забавлянки, і кумедні фрази,
Як став школяриком й усі уроки,
Перше кохання, перші образи.
Згадала його юність, як став зростати
Студентство, пари і дівчини́ну,
І щирий поклик серця захищати
Рідну землю, сво́ю Батьківщину.
В молитвах дні, в молитвах темні ночі,
Лице вмивається сльозами.
Боже, збережи, благала щоночі,
Дитя єдине в Твоєму храмі.
Раптом пронизливий дзвінок і світ завмер...
Упала в прірву відчаю та болю.
Чому жива ще? А він, синок, помер...
І страшне горе ввійшло у долю.
Як пережити, здолати божевілля?
Де взяти сили, щоб раз вдихнути?
Війна забрала кращих. Від безсилля,
Не знає, бідна, як у світі бути.
Осиротіле материнство...
Війна забрала кращих...
07.10.2023.
Ілюстрація з інтернету.
Цей вірш написався буквально на одному подиху. Вразила презентація книги Марії Матіос "Мати́", видавництва Абабагаламага. У книзі розповідається про п'ять жінок у яких різні долі, але об'єднує їх одне - найстрашніше, що може спіткати маму, - втрата єдиного сина.
"Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства".
Осиротіле материнство - ця фраза так вразила мене, що не задумуючись я відразу написала вірша.
Я дуже співчуваю мамам, які втратили саме найдорожче у світі.
Я не зможу уявити всю їх біль...
Щире дякую і земний уклін.
Героям Слава!
Щиро дякую Вам за Вашу відгук. Я вагалася чи публікувати вірш чи ні. Тема така дуже тонка і дуже страшна.
Вічна пам'ять всім нашим полеглим захисникам та захисницям⚘⚘🇺🇦💙💛
