Говорили двоє в полі:
«Гарне плаття є у Олі.
На нім соняхи високі
і волошки синьоокі.»
Говорили двоє в лузі:
« З нею ми - веселі друзі.
Вона дома залишилась,
що не з нами - засмутилась.»
Говорили двоє в лісі:
«Так багато на горісі
виросло плодів! Збираймо
та всіх друзів пригощаймо.»
Всім по жменьці… А три - Олі,
про яку згадали в полі
там, де соняхи високі
і волошки синьоокі.
Про яку згадали друзі,
як були в квітучім лузі.
Говорили ще й у лісі,
де горіхи на горісі.
Оля братика малого
доглядала і сестричку.
Підростуть - в п'ятьох всі підуть
по горіхи в ліс, за річку.
МАВПОЧКА
Мавпочка хвостата
бігала, стрибала,
хвіст свій доганяла.
А догнати не змогла.
Натомилась. Сіла.
Та й побачила хвоста.
"Ось він. Є!" - зраділа.
А той хвіст мавпячий
зовсім неледачий.
Вліво, вправо так вертівся,
що й на мить не зупинився.
Мавпочка зловила,
лиш коли присіла.
Хоч ці вірші про різне, але обидва чудесні, діткам будуть до вподоби. 
Дякую! Зі Святом Вас! Миру і добра! 
