Алярм. Закінчується літо.
Я так і не знайшов твій клітор,
ти так і не знайшла роботу.
Але ми зберегли турботу
одне про одного. І може
з тобою заведем істоту:
дитину, мопса чи єноту,
як Україна переможе.
А може навіть і раніше.
Я спершу подолаю Ніцше,
а ти закінчиш свій рукопис.
Бо ми ж культурні два укропи!
Ми поважаєм простір інших,
ми щастя возимо з Європи,
не надто вірим в гороскопи
і в тридцять все ще пишем вірші.
Бо ми такі. І це чудово.
У нас є небо, ніч та слово,
є устриці та сигарети,
над головою є ракети.
Хутчіш в будиночок, де вірші,
кохатися й кусать багети!
З ютуба слухать оперети
і жить до смерті. І не більше.
