Ця страшна звістка над селом,
Як чорний ворон в хату залітає,
Ніхто на горе, звісно, не чекає,
Гірчить біда у серці полином.
Додому виглядали дітки тата,
Кохана теж дивилась у вікно,
Війна цих звісток роздає багато,
Молилися до Бога все одно...
Щоб оминуло горе це солдатів,
Живими щоб верталися сини,
Сьогодні плаче Україна-мати,
І знову смерть іде до нас з війни.
Осиротіли діти та дружина,
Матуся чорну хустку одягла,
Востаннє зустрічає хата сина,
Дорога вся у квітах із села.
Схилили, стяги, голови й коліна,
І "Плине кача" серце розриває
Герої не вмирають! Сину, сину!
Сини вмирають, а війна триває...
Галина Грицина.
