UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Jinger: Я в храм вошла - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Макс Дрозд, 09.07.2023 - 13:51
Глибоко.Я ще в пошуках (якщо вони потрібні). Якщо ж бог існує, будь-який, ким би він не був (можливо, просто надлюдською силою, однією над всіма, тільки хтось зве його Будда, хтось - Аллаг, хтось - Бог; байдуже, на одній землі декілька богів? не сходиться щось в моєму технічно-математичному розумінні). Так от, якщо ж він існує, першочергово, як казала моя бабця: "Май Бога в собі". Всі ті храми, всі розмальовки, "правила" - театр людей для людей. Які правила? Схаменіться. Не так одягнувся, не там стоїш - все, не прийме тебе наш вдаваний бог. Не маєш права молитися йому, якщо не кинеш 100 гривень "на пожертви". А якщо в пустелі? А якщо без грошей? Схаменулися б вже. Згадую притчу: "Коли один чоловік був ще дитиною, бабуся завжди казала йому: «Онучок, ось виростеш ти великий, і коли стане тобі на душі погано, - ти йди до храму Божого: щиро помолися Господеві і тобі завжди там легше буде». Виріс чоловік. І стало йому жити якось зовсім нестерпно. Згадав він пораду бабусі і пішов до храму. І коли ось увійшов туди та знайшов для себе зручне місце, то тут до нього підходить хтось і злостиво шипить: «Не так руки тримаєш!» Друга особа підбігає і сердито зауважує: «Не там стоїш!» Третя бурчить: «Не так одягнений!» Ззаду обсмикують: «Неправильно хрестишся!» А тут підійшла ще одна жіночка і каже йому : - Ви б вийшли з храму, купили собі книжку про те, як себе тут вести треба, потім би і заходили. Вийшов чоловік з храму, сів на лавку, що стояла неподалік, і гірко заплакав. І раптом чує він голос: - Що ти, дитино Моя, плачеш? Підняв чоловік своє заплакане обличчя і побачив... Христа й скаржиться: - Господи! Мене в храм не пускають! Обняв його Ісус: - Не плач. Вони й Мене давно туди не пускають." Ваш вірш наштовхнув на роздуми. Отже, вагомо. Дякую! P.S. Пишу цей припис після прочитання коментарів нижче. Ваша позиція раціональна. Не люблю фанатиків. Як там казав той бог? "Не вбий"? То ж чому були хрестові походи? Чому війни за віру? Чому? Абсурд... Юрій Ходанич, 08.07.2023 - 22:09
Зрозумів Вашу позицію, продовжувати не буду далі, бо ні в чім не переконаю Вас - ми в різних системах координат... Аргументами можемо перекидуватися довго, це ні до чого не призведе...Лише одне, мабуть, скажу: було б так, як Ви кажете, якби не одна фундаментальна річ: Воплочення Сина Божого - саме Він явив Отця, ставши єдиним провідником до Нього, а головне - надією спасіння для кожного. Мало любові, бо без Істини (Христа) вона дуже крива... Макс Дрозд відповів на коментар Юрій Ходанич, 09.07.2023 - 13:58
Чому люди вірять в одного Бога, та втілюють його як оруддя проти самих же людей?Ви вірно заявили, перекидання аргументами нічого не змінить, кожен лишиться при своїй думці. Але ж чому? Не будемо ходити далеко: яку величезну роль грає релігія на болотах, яка прославляє вбивць наших дітей, й бажає їм "божої помічі" для того, щоб вбивати нас. Люди перетворили віру на щось фанатичне. Й немає в нашій вірі того Бога давно, бо позабули про все, й, здається, забули як бути людьми. Дякую. Юрій Ходанич відповів на коментар Макс Дрозд, 09.07.2023 - 17:05
Макс, дякую Вам за розлогі коментарі й аргументи. Я Вас, очевидно, не переконаю. Люди можуть зійтись лише тоді в розумінні, коли вони вже знаходяться на одній лінії такого розуміння. Тим не менше, Ви в пошуках...Скажу одразу, що не фанатик. Просто пізнав Істину (Христа), в Ній намагаюсь ходити. Те, про що Ви говорите, цілком людське, ганебна людська інтерпретація Божого, якої, дійсно, в історії бачимо повсюдно. Тим не менше, існує фактор віри і фактор Церкви, яка стоїть вже дві тисячі літ. Так-от, в їх істинному обличчі звязку з насиллям, війнами, ненавистю вони не повинні були мати. Те ж, що відбувалось і відбувається - спотворення Істини людиною, яке, однак не впливає на зміст і ціль такої Істини (Ісуса Христа). Вона (Він) повіки одна (один) і та (той) ж. Юрій Ходанич відповів на коментар Макс Дрозд, 09.07.2023 - 17:09
Наостанок у виді P.S. напишу:Я б дуже бажав, щоб Ви увірували і жили Істиною (Христом) - тільки тоді всі речі можуть стати на свої місця. Перепрошую, якщо, можливо, був надмірним у словах. Юрій Ходанич, 08.07.2023 - 14:38
Дякую, є над чим задуматись...Але от... "Храм мертвий, як у нім Нема життям бючої людини І серце пусткою прибите Як Бога вигнано із нього..." Храм - місце особливої присутності Бога... Jinger відповів на коментар Юрій Ходанич, 08.07.2023 - 16:58
Бога "створюють" люди: своїми словами, своїми діями, своїми емоціями, своєю творчістю, коли вона від серця та від любові. Ми є провідниками божої енергії. Бути в храмі й читати молитви, ще не означає звернутися до Бога чи його присутність. Можна читати одну й ту ж молитву, але одна людина буде звертатись до Творця, а інша... Бо емоції різні, різний посил... Через руки, через очі, через голос, через серце Бог "приходить" на землю. Храм - це лише місце для обрядів. Бог в нас та з нами, де б ми не були, якщо живемо в любові та діємо від любові.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
