Волошковим квітом
заплелося літо
й білими ромашками
в полях,
сіялось насінням,
сонячним промінням,
вітерцем легесеньким
здаля,
теплого серпанку
вранці спозаранку,
у квітках метеликом
кружля,
в колоски спадало,
з вітром розмовляло,
росами вмивалася
земля.
Неслася розмова
й пісенька медова
бджілок і сердитого
джмеля.
Аромат із липи
він зібрав і випив
і тепер по квітах
вистеля.
Росами умите
тепле, ніжне літо
сонечком із неба
звеселя.