Випало нам, браття-українці,
Відстояти волю у кремля,
Щоби ми самі, а не чужинці
Сіяли пшеницю у полях.
Щоб не називали нас «хохлами»,
Не казали: «Ми – один народ»,
І в той час вважаючи рабами,
За людей таких, як «другий сорт».
Щоби не гнітили нашу мову,
Не везли за неї в Соловки,
Та ідеологію совкову
Не «впихали» людям у мізки.
Нашу щоб історію не крали,
Не казали: «Вас і не було»,
Щоби українців не вбивали
Й цілим було місто та село.
Тож до бою, українці - браття,
Проженем назавжди ворогів,
Щоб до рук смертельну зброю брати
З них ніхто ніколи більш не смів.
