Як можна не писати про війну,
Коли земля здригається від болю,
І доля України – на кону,
Коли народ твій підданий сваволі!?
Коли вмирають ті, хто мав би жить,
Коли міста і села – у руїнах,
Як можна біль у серці заглушить,
Коли стікає кров’ю Україна!?
Хіба сховатись можна від війни,
Залишивши країну дикій зграї?
Чи не замучить почуття вини,
Що ти орду і словом не караєш?
Хіба життя дала не ця земля
Тобі й праотчому твоєму роду?
Адже полки, що послані з Кремля,
Катами стали для твого народу!
Тоді перо своє скоріш зламай,
Якщо воно глухе до бід народу.
Коли в душі твоїй живе зима,
І ти до волі не знаходиш броду!
20.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
