Дозволь тобі зробити комплімент,
Чудовної природи килимкарка,
Як тільки вдалий влучу я момент,
Милую очі чарами казкарки.
Скажи-но, Весно, хто тебе навчив
Такі дивниці вправно чаклувати?
Мабуть, ніхто у світі стільки див
Не може сотворить, це ж Земля-мати
Із пуп'янку навчила чарувать:
Вкривати зелом, квітом вистилати,
Усе буденне в свято гаптувать,
Сухеє життєдайним напувати?
Ось соковиті стебельця-в' юнці
Зіткала з них нечесаний шовк-килим.
Та це ж соромязливі мокреці,
Очиці в них біленькі гострокрилі.
Насіяла ти квіточок-зірок,
У місяця забрала всіх сестричок.
Тож він тепер, щоб не було дірок,
Ліхтарики повісив у рядочок. ..
Смарагдів блискітливих набралA.
На човник намотала оксамиту
І уперед - туди-сюди снувать,
Взяла росою квіточок умитих.
Попринишкали на мушлях-листках,
Дзвіночки польові, собача м' ята,
БудрA, ще назву має у книжках.
Дрімають, ротики пороззявляли.
І сняться фіолетові їм сни
Тому, що фіалкові у них личка,
І обнімають запахом вони,
ПурпУрову кропивочку-сестричку.
Чомусь глухою кличуть кропиву,
Яка глуха, просто не вміє жалить.
Один в один із бУдрою була б,
Та личенько пурпуровеньке має.
Полонила мою душу казка.
Скрізь зоріють різнобарв'ям килими.
Ось така ти, Веснонька, знахарка.
Де торкнулась, розпашіло осяйним!
01.05.2023
Chara Vinna
Щиро вдячна за увагу і оцінювання 
