Мої почуття до тебе
Не дають спокійно спати
Розумію, що не треба
До усього ревнувати
Розумію, розумію
Але все чомусь не так
Я від ревнощів тьмянію
Сохну, наче в полі злак
Ми з тобою говорили
І я обіцяв тобі
Але сумніви загризли
Що ти десь на стороні
Знаю я, що ти кохаєш
Знаю, що нізким й ніде
Знаю, що мене чекаєш
І розкажеш про усе
Я не можу більш страждати
Я не хочу в рабство снів
Відтепер не буду спати
Ревнувати, нема сил!
Ми не бачимось з тобою
Це найгірше за усе
Й знову ревнощі стіною
І мене в її несе
Моє серце, знову б’ється
Немов рибонька об лід
Може скоро розірветься?!
Може вгамуватись слід?!
Я і сам це розумію
Та ревную до усіх
Бо по іншому не вмію
Й цим беру на душу гріх
Я ревную, бо кохаю
Зрозумій, прошу, мене!
Вірю, вірю, довіряю!
Я люблю, тільки, тебе!!!!!!!!!!
Оценка поэта: 5 В мене схожа ситуація з моїм коханим.Хочу порадити,якщо можна,краще виливай свою енергію в поезію.А ще можеш порадувати її якимось сюрпризом.
А. С. Похозей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пройшов чaс i я змiнився, ревную тiльки коли э повод. И слава богу що цих самих поводiв моя кохана менi не даэ! Дякую що прокоментували!
23.01.2010 - 00:35
А. С. Похозей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
но бывает перебор ..
спасибо
