|
Хоча не бачу я Тебе, Святий Творець,
Та бачу, дивлячись на світ, Твою ВЕЛИЧНІСТЬ,
Що демонструє для очей, і для сердець
Твою любов, майстерність, силу, мудрість, вічність!
Факт безперечний, що задумала не я -
Створити Всесвіт на фундаменті любові,
С законами святого і вічного життя,
Що терміни земні для нас не випадкові.
Що створене життя не розумом моїм,
Немає статусу у мене - "Богу - радник",
Не я платила на Хресті життям своїм
Ціну за смертний гріх - "Творця Святого - зрадник".
Не я, а Божий Син Дар вічного життя
Усім, охочим свято жити, пропонує,
Не я, Христос дає "люблю" серцебиття,
Як з згоди нашої у серці Він царює!
Обличчя хоч не бачу, Господи, Твого,
Отримавши за смертний гріх Твоє прощЕння,
Любові у душі відчула я вогонь,
Що вічно жити вчитися дає натхнення!
У захваті від величі всіх справ Твоїх,
Не вистачить мені і вічності всієї,
Віддати борг Христу, що Він платив за гріх,
Щоб у геєну не втягнув душі моєї.
Не зміниш Ти закони вічного життя:
Творця й Його творіння вічно щоб любити,
Я вдячна, що "люблю", Свій ритм серцебиття,
Ти серцю дав, і вчиш мене як вічно жити!
Ти вічного життя і Всесвіту Творець,
Ти Милосердний, Мудрий, Всемогутній,
Я дякую, що дав Христа - життя взірець,
Щоб з радістю душа дивилась у майбутнє!
Взірець - те, що варте наслідування, видатний приклад чого-небудь
Натхне́ння, на́дих - (англ. inspiration) — особливий стан людини, типова для творчості риса, її складовий елемент, який характеризується, з одного боку, високою продуктивністю, з другого боку — величезним підйомом і напругою сил людини.
####################
Как Ты велик, Господь, как Ты велик!
Хоть я не вижу, Господи, Твой лик,
На все Твои творения взирая,
Благоговейно сердце восклицает:
Как Ты велик, Господь, как Ты велик!
Бесспорно, что придумала не я
Все вечные Божественные знанья,
Не мною созидалось мирозданье
С законами святого бытия.
Не моим «я» придумана любовь -
Божественная, вечная, святая,
Которая вовек не умирает,
Мне нет причин бахвалиться собой.
Моим ли «я» дарована мне жизнь,
Меня ли пред Пилатом бичевали?
Вместо меня Безгрешного распяли,
Не я, а Ты мне вечность предложил!
Хоть я не вижу, Господи, Твой лик,
Но сердце, получив Твоё прощенье,
Поёт, взирая в вечность с восхищеньем:
Как Ты велик, Господь, как Ты велик!
ID:
978396
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 27.03.2023 20:33:48
© дата внесення змiн: 18.12.2023 19:55:30
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
