Душа моя, то небесний дзвін
Вона будить сонних від сну, хто спить.
Підіймає до Бога із колін
І каже: "Не здавайсь, борись, щоб жить!".
Людино, я дав тобі розум!,
Щоб думала ти, як жити ,рости.
Щоб ні гроза ,а ні морози...
Не зруйнували твоїх мрій -мости.
Людино, я дав тобі руки!,
Щоб сіять зерно добра, любові.
Зростала, як дуби, і буки
Була привітною у розмові.
Людино я дав тобі ноги!,
Щоб шукала дорогу до світла.
І хрестилась, ще із порога
І вільно дихала у повітря.
Людино, я дав тобі серце!,
Щоб була милосердна до ближніх.
І не була гордою з перцем
Шукала мідрість- мову Всевишніх.
Людино, я дав тобі душу!,
Щоб чула ти, мій голос із небес.
Молилась в спеку, мороз, в стужу
Твій пригнічений дух -ожив, воскрес.
Ти, не думай, що буде завтра!
Живи сьогодні, працюй,і трудись.
Гори у праці немов ватра
І у важкий час ти, Богу молись!.
