Роняться сльози із сріблом сніжинок.
Мов смертю окута холодна земля.
Відходять герої на вічний спочинок-
За нас полягли у жорстоких боях.
Села здригнулися розпачем й болем.
Живі коридори на зло всім смертям.
Сигнали кортежів розносяться полем.
А віко печалі покрило життя.
Їдуть додому, до рідної хати...
Чому ж у сльозах зустрічає рідня?
І чорну хустину не скине вже мати.
Й дружина ридатиме гірко щодня...
Цвіт із квітучих дерев обірвала
Кривава війна, догоріла свіча...
Царство небесне Героям і Слава!
Нехай згине той, хто війну розпочав.