Пораненою птаха полетіла.
Та чи далеко? Може й до гнізда.
Але чи стане їй назавтра сили
Відчути те, що новий день настав?
Немов обсипались пелЮстки, і калина
Зронила ягідку на них, перо лежить
Шуліки хижого. І крик мій досі лине
Над плутанкою заячих стежин.
Пістряву пляму розбирає вітер.
Підхватить зараз, рознесе за мить.
Злетіла птаха, та мені радіти
Чомусь не хочеться. І звично вже щемить.
Вітри залижуть згодом рани.
Щось стороною обійде, щось минеться.
Закінчиться і щастя, і біль поганий.
Дивись на світ, як справжня хижа птиця.
---
З повагою.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зворушливий вірш. І образність влучна. Тримаймося. Бо жодні посягання ворога на нашу свободу не похитнуть нашої віри в нашу Перемогу. Аби і наші душі, як ті шуліки, вільно літали в мирному небі, і більше вже не ранилися об існуючу ще дійсність війни. З повагою і дружнім теплом.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що побачила в Вашому творі.
Людина допомогла живій істоті вижити і далі почала перейматися її подальшою долею. Саме так ми переймаємося долею людей, яким допомагаємо, починаємо ненавидіти їх ворогів і іноді настільки захоплюємося цим процесом, що власне життя відступає на задній план.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Те, що то уже і не зовсім про пташку, сказано словами в кінці: і звично вже щемить. Але , мабуть, не змогла донести...