казка
Ця історія трапилась у нашому лісі. Хоч і прийшла вже весна та зима не хотіла передавати їй свою владу. Навкруги усе було покрите білим снігом, і земля, і дерева, і кущі. Дні ставали довшими і сонечко все частіше радувало звірят своєю появою. Та морозець ще давав про себе знати. Вітрюганисько, який безжалісно зі свистом хуліганив два останніх тижня десь повіявся і запанувала тиша.
Ось в один із таких гарних тихих днів, Зайчиха народила п'ятеро зайченят. Вони спочатку були крихітні і майже лисі. Матуся зігрівала їх своїм теплом. Та вже скоро вони повдягали білі пухнасті шубки, стали гарно бачити і хутко рухатись. Зайчиха вже мала скоро їм дозволити виходити із нірки. І на знак цього та щоб привітати її з родинами, лісові звірі завітали до їхньої оселі і кожен приніс свій дарунок.
Єнотиха, яка нещодавно прокинулась від зимової сплячки подарувала зайченятам справжні смаколики, цілу жменю чорносливу та стільки ж кураги. 🦉 Сова подарувала подушку набиту сіном та сухою лавандою. Білочка принесла кошик горішків. Косуля - дві головки капусти, а Лисичка - п'ять червоних зв'язаних шарфиків.
На другий день пов'язавши їх своїм малюкам на шиї, Зайчиха дозволила побешкетувати їм біля нірки. Побачивши на дереві Совуню, подякувала їй за чудовий подарунок.
- Ваша подушка неймовірно м'яка. На ній сплять всі мої зайченята разом. Аромат сухого сіна та лаванди наповнив нірку, додаючи їй затишку, зайченята спали спокійним сном цілу ніч. А погляньте на ці чудові яскраві шарфики від Лисички. Вони їм так пасують. Я й не очікувала отримати від неї такий щедрий подарунок.
- Гарний, гарний подаруночок зробила собі лисичка - відказала їй на це Сова.
- А чому ж це собі? - здивувалася Зайчиха.
- А тому, що так легше побачити їх посеред білого лісу. Твоя малеча для Лисиці гарна здобич. Не будь легковірною. Пам'ятай про її підступність.
- Ой, лишенько! - скрикнула Зайчиха. - І дійсно таки. Без цих шарфиків їх біленьких, зовсім не видно серед засніженого лісу.
Зайчиха позбирала свою малечу до нірки. І після цього шарфики їм вже не вдягала.
А згодом звірі розповідали, що бачили як Лисиця, з якогось сказу, нападала на шарфики червоні які були розвішані на гілках кущів по всьому лісу.
Ну ось і новий жанр. Висококласний твір! Андерсон відпочиває (дійсно мало чути),а тим часом у нас народжуються свої казкові таланти.Пишіть! Підтримую і запевняю це принесе Вам чудові результати.
У мене те ж були спроби у прозі,але тоне моє . А Вам личить,запевняю!!! Є у Вас та жила що необхідна для таких творів. Казку написати не легко,тут особливий дар має бути і він у Вас є.
До речі там де літає Ваш слон є підказка до нової казки.
