|
Варто тільки загуглити: "собака рятує викинутого новонародженого" або "діти виганяють батьків", як переконуєшся не в одному милосерді тварини, явленій до жертви людського звірства...
Люди звіріють, а звірі - "людіють",
Бо милосердя являє вже звір,
Люди придумали сонм своїх вір,
Що вічній волі Творця протидіють.
Божу ідею - безсмертне "люблю",
Втілити чому бажання немає,
Чому душа злу ідею сприймає:
Зрадити Бога, батьків і сім'ю?
Щоби від пекла спасти душі наші,
Змити тавро з них щоб "зрадник Творця",
Стати дітьми щоб їм Бога - Отця,
Випив Христос "смерть за гріх" - нашу чашу.
Щоби диявольських, гордих ідей,
Душам зректися навік добровільно,
Вимолить прощення щоб за свавілля,
Вчитись любити Творця і людей.
Бо якщо в душах Христос не панує,
Він їх від пекла не зможе спасти,
Бо, Дар ЖИТТЯ, що здобув на хресті,
Лише бажаючим душам дарує!
Втілити щоб Суть Святого Творця,
Дасть душам спраглим і силу, і вміння,
Щоб полюбити Творця і творіння,
Ритм "Я ЛЮБЛЮ" щоб був вічним в серцях!
#####################
Люди "звереют", а звери - "людеют"
Люди звереют, а звери - "людеют",
Зверь милосердие может являть,
Люди готовы людей убивать,
Дьявола в жизнь воплощая идеи.
Божью идею:"любите друг друга"
Что-то не хочется нам воплотить,
Проще нам лгать, предавать и судить -
Мать и отца, и детей, и супругов.
Что ж мы Воскресшему Божьему Сыну
Не доверяем, как Богу, сердца,
Чтоб воплотить Суть Святую Творца,
Сердце избавить от сути змеиной?
Грешным добыл на Кресте Он Спасенье
Сердце чтоб любящим сделать навек,
Богу подобным чтоб стал человек,
Чтоб возлюбил и Творца и творенье!!!
##################
Что чувствовал душ наших Искупитель
За грешных проливая Свою Кровь,
Что чувствует Воскресший - душ Спаситель
В глазах любимых видя нелюбовь?
Что чувствует Христос, когда цинично,
Держа Его на уровне слуги,
Любя при этом деньги фанатично,
Взываем: "то подай, то помоги"?
Что ощущаем мы, когда нам трудно,
Коль через нас легко перешагнув,
За серебро готов друг, как Иуда,
Продать тебя и глазом не моргнув?
Что чувствуем, когда нас потребляют,
Что чувствуем, когда нас предают,
Коль, лицемерно пыль в глаза пуская,
На дьявольскую сторону встают?
Что чувствует Отец Небесный, видя:
Сын Его распят снова в тех сердцах,
Что, веря в Бога, Бога ненавидят,
Ну, разве трудно гнев понять Отца?
ГЛАЗОМ НЕ МОРГНУВ - долго не раздумывая
ID:
963548
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.10.2022 16:29:52
© дата внесення змiн: 24.12.2023 21:35:24
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
