Відкрий обійми свої Земле
І дай впустить краплиночки води
Кричало грізно Небо до Землі
Б'ючи блискавицями й громами.
І відкривала стомлена Земля
Свої обійми назустріч Небу.
Тоді лили з Небес шалениї дощі
Й вода цілюща напувала Землю.
Оживали ліса,поля,сади й гаї
Головки підіймали квіти польові.
Земля від спраги й втоми оживала
Та Небо з вдячністю радісно вітала.
Повсюди чути дзвінкий спів пташок
Жене на пашу маленький пастушок
Стежками по полях росою вкритих
Своїх овець отару невеличку .
Ген ластівочка сонечко у Небі вітає
Й у цій красі весняній душа моя співає.
Немов би веселка кольорова
Природа барвами яскравими іграє.
Валентина Онищук
