Чи можна мовчати, сидіти тихо?...
Коли йде війна... біда, горе, лихо.
І казати ,''що моя хата скраю''
Коли кат в невинне дитя стріляє.
Чужак розпустив орлині лабети
Спалюють міста і села ракети.
Знущаються під дулом автомата
Спалює наш дім у попіл гармата.
Прийшли до нас зі зброєю чужинці
Принижують за те, що українці.
Підпалили стигле зерно у полі,
Щоб від голоду пухли від недолі.
Я Україна! - ви, дочки та сини!
О ні, немає моєї тут вини!...
Прийшли вороги до нашої хати
Хочуть вас в рабство, в неволю загнати.
Я Україна - ваша мати земля!
Дала вам мову ростила, берегла .
Захищала від гріз, дощу рукою
годувала хлібом, поїла водою.
Щоб ви стояли стіною за мене
В бою захистили дім, все священне.
Віру, храм, солов'їну мову, пісню.
З нею йшли у світ в епоху новітню.
Я витримаю на світі всякий біль
Тільки не сипте на мою рану сіль.
З'єднайтесь докупи в одну родину
під стягом синьо жовтим - Україну.
Там де йшли кроваві бої у полі
Засійте зерно пшениці для долі
І на ньому зацвіте червоний мак
Пом'ятайте, за, що пролив кров козак!
Боровсь за перемогу -мирне небо
Щоб на столі святий хліб був у тебе
В саду соловейко співав калині
Щоб добре тобі жилось в Україні
Чи можна мовчати у жорстокий час?
Коли чужинець гнобить знищує нас
Казати, що ніц не бачу, не чую...
Коли розпинають душу святую.
-------------------2-------------
О, cкажіть, що то за країна така?
Де живуть не люди, а стадо баранів.
Лживий язик хає життя в козака
Живе в рабстві, ярмі, в неволі шайтанів.
Дивися на них немов дикуни,
Які нападають на невинну жертву.
Хмільні, а на язик гострі вони
З народами світу ведуть вічну битву.
Живуть немов у середньовіччі
В хатці пушкіна без газу, світла, води.
Немає мізків тупі, сліпучі
Сплять в болоті й не треба їм свободи.
Там живе ванька, льоха, анфіса,
Чешуть язиками ведуть в блуд народ.
Руський канал шоу служить у біса
Приймає медалі ,а еліті закриває рот.
Сильний вірш, Маріє! 
