Пройшло століття.. Знову Крути
І знову йде запеклий бій.
Чи заново змогло б все бути
У день новий воєнних дій?!
Свою земельку відстояти
Тепер ми здатні у цей раз.
А довелося ж то чекати
Століття довге... І весь час
Була рідненька Україна
Під гнітом виродків совка:
Весь час схиляли на коліна
І рід наш нищили до тла.
НКВДешники, чекісти
Людей гноїли в Соловках..
За правду, віру, совість чисту
Усі вмирали в таборах.
В часи страшні голодомору,
І ще в буремні дні війни,
Багато гинуло народу,
Та не ламалися вони.
Дух український не зламати,
Не знищити козацький рід.
І рідну Неньку захищати
До бою встав увесь нарід.
І знову Крути, знов стріляють,
І в цей раз - танками повзуть.
Ординцям хлопці страх вселяють,
Та з дронів їх добряче б’ють.
Те ж саме поле, ті ж дороги,
Проте війна уже не та.
Москва принесла смерть та горе,
Тепер горіти їй до тла.
Душевиворітно!
