Сьогодні минає шість років, як душа чернігівського героя залишила нашу землю.
8 листопада 2015 поблизу смт Курахівка зміна прикордонних нарядів, що слідувала до КПВВ «Георгіївка» на службовому автомобілі «Кугуар», потрапила у ДТП, під час руху транспортний засіб злетів у кювет та перекинувся. Ігор Нешко загинув,
Був музикантом чоловік від Бога…
В руках сміявсь і плакав саксофон.
Пізніш покликав Ігоря кордон,
Де присягнув народу у любові.
Хоч музикою марив із дитинства
Й себе до цього довго готував,
Та іншу долю Бог подарував,
Адже війна геть серце йому стисла.
А мо’, то гени в ньому спрацювали,
Адже військовим тато був, дідусь.
У форму прикордонника вдягнувсь
І став щитом надійним від навали.
Стогнала «Кача» ще понад Майданом,
Як Раша в Україну поповзла.
Усе життя був Ігор проти зла.
Не міг він чути матерів ридання.
І ось він там, де гаряче до болю,
Там, де війна назвалася АТО.
Не знав, що підведе його авто.
У Господа в руках була і доля.
Воює там він, де найгарячіше,
В руках його тепер... гранатомет.
Не вірив він і жодній із прикмет.
Жалю не піддававсь, а бив точніше.
«Курахівка» п’ятнадцятого року…
Її боронять всі такі, як він.
О, як чекала Україна змін!
І смерть від нього майже за пів кроку.
В «Георгіївку» вої поспішали
Змінити побратимів на посту.
У ДТП утрапили просту…
Кювет не разом хлопці залишали…
Машину Ігор залишив останнім…
Його на ній цвіла ще свіжа кров…
До України в ній свята любов…
Та згодом серце битись перестане…
Чернігів стрів героя на колінах…
Розвішав біль і тугу листопад.
Нога його не буде тут ступать,
Герой життя віддав за Україну...
22.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
