скрізь по землі розляглися магічні звуки;
земля від них тремтить і дрібно труситься.
безперестанний крик, мов дощ,
сиплеться з неба додолу,
і розповзається врізнобіч мокрими гадюками.
одним делікатним рухом:
завченим, точним, плавним –
вечірня імла вкриває безсонне обличчя неба.
та лиш один сріблястий промінь, мов лезо,
торкнувся краю ночі,
та розітнулася блискавично.
знаю: там внизу вона чекає,
щоб піднестися рвучко за моїм наказом.
коли вона приходить, я відчуваю виразно,
що моє життя – в її руках.
раптом за спиною щось ворухнулося,
й ненароком зачепило. я здригнувся
й відкинув це геть. потім це повторилося;
і знов. я був напружений, немов сталевий дріт,
та поступово став, здавалося,
обертатися на глину.
я дивився, як тиха поверхня озера
заколотилася, й там утворилася вирва до самого дна.
вона розросталася й ширилася;
я знав, що до мене вийде
дівчина в білих шатах,
і осяє цю ніч, як сонце.
я кручуся та обертаюся; сонце мене засліпило.
плачу, немов оглашенний: це так не до речі, боже!
так довго чекати, й тепер не знати, що відбувається!
боже, я мушу побачити! я ж знаю, що це – вона
lady of the lake, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=hdN2Kf3L2QU
