ЗМАГ
Зашкрябати об вени леза край в сваволі
Зазо́йкано, на вдиху видоху. Як скрип,
У стогоні. Без корчу. Хай у кволій болі
Вістря здригнеться з жаху й у захрип
Затупиться у очманінні з крові волі
Сталева міць клинка. Наче дитяти хлип
Ковтне заточеність метал як вирок долі
І згине гістрь його. Лише іржава сип
Душитиме змарнілий блиск поволі,
А пульсу дух це впише в манускрипт
Та стягне перемогу в шрами захололі,
Й зга́сне між жил тесак, мов смолоскип.
Павло Гай-Нижник16 лютого 2021 р.
