Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Родвін: Смерч ( без смертельной развязки ) - ВІРШ

logo
Родвін: Смерч ( без смертельной развязки ) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Смерч ( без смертельной развязки )

Родвін :: Смерч ( без смертельной развязки )
Царило лето,  полдень отошел,
Еще светило не свернуло к небосклону.
Но зной томил.
День землю беспощадно раскалил
И щедро с неба жаром лил...

Палил нещадно и неугомонно
И уходить, казалось, не спешил.

Меня никто не торопил,
Я брел домой  по заливному лугу,
Купаясь в солце и небесной синеве,
Шагал и пел на всю округу...
Ногами босыми, по скошенной траве...

Травы душистый аромат,
Как будто, целый мир заполонил.
Кузнечики, стремглав, с под ног летят,
Над лугом бабочки кружат,
Пьянящий запах воздух осенил.

Казалось впало все в дремоту...
Идиллия, покой да мир ...
Забылись страсти, скорьби и заботы
Лишь жаворонок трелью слух заполонил...

Я не спешил, прилег в траву, на спину,
Взор устремил в небес глубину ...
И мысленно парил, землю покинув...
Томился негой, стремясь в вышину.

Взвившись в небо, маленький певец
Чудесным пеньем мир  наполнил.
Крохотный маэстро, истовый  звонец,
Музыку небес лишь для меня исполнил !

В мечтах, средь облаков забылся,
Не ведал я, что краток миг покоя...
Нежданно край небес укрылся
Темною свинцовой пеленою !

Я тут же вскочил, да быстрее в дорогу !
Мрак резво ползет в небес бирюзу...
Ну-ка, давай-ка, налегу я на ноги -
Совсем неохота попасть под грозу !

Ветер, внезапно возник, заструился,
Ласково дунул, с травой поигрался... 
Повеял лениво, немного взбодрился,
Резко подул - да во всю разгулялся !

А туча уже небосклон* весь накрыла.
Вдруг ветер утих, воздух стал как стекло.
И тишина все вокруг поглотила...
Но грома раскаты вдруг донесло ...
 
Умолкли кузнечики, притихли цикады.
Не слышны небесные трели, рулады...
Жаворонок смолк в небесных глубинах.
Листик застыл, не дрожит на осине.

Покой наполнился смутной тревогой.
Уж я не шагаю - бегу по дороге !
Перед ненастьем природа застыла.
Но ноги легки и я мчусь, что есть силы !

Дохнуло внезапно бодрящей прохладой.
В такую жарищу - конечно отрада !
Лицо ветерок слегка овевает,
Но вид небосвода просто пугает !

Мрак кромешный полнеба закрыл,
Да так, что всю синь пополам раскроил.
Раздалса грозный раскатистый рокот !
И сполох полнеба тотчас  осветил.

Ветер взбесился, совсем стал неистов !
Дорогу пылью вмиг заклубил !
И подхвативши охапками листья,
Высоко вихрем вверху закружил !

Каплями дождь упал на траву,
Вымочил плечи, обрызгал листву.
Обрушился ливнем и тут же пристал,
Рассыпался градом и перестал.

Небес синевы уцелел лоскуточек.
Мрачным свинцом свод небес затянуло.
Мгла тяжела, бурлит и клокочет...
А солнце, наверно, во тьме утонуло.

Плывут облака, тяжелы как сугробы.
Несутся, клубятся по небосводу**.
Над миром проносятся, полные злобы,
Ненастьем преполнены и непогодой.

Колючий ветер подул, как назло.
Осины ветку, с треском, сорвало !
Копну растерзало и разметало.
И мраком, тотчас, все вокруг облекло.

Березка за землю корнями вцепилась
Трепещет и стонет на буйном ветру.
Осина до самой земли наклонилась, 
Стоит, надломилась, но не смирилась !

Упирается вихрю ! 

В кромешной мгле - ревущий ужас...
Скрутило небо, рев и грохот !
А в низ, мучительно натужась
Из тучи вырастает хобот !

Гибкий, хлещущий, как кнут !
Ползет к земле, кого-то ищет...
Крутит, вертит и дико свищет.
Еще мгновенье - и он тут !

Порыв - и с корнями березку
Несет в бурлящую пучину !
Осинку срезало под корень 
И утащило в середину !

Ударил гром, помилуй Бог !
Земля уходит из под ног !
Ветер хлесткий - не вдохнуть !
Глаза слезяться - не взглянуть !

Согнуло, надобно упасть,
К земле, как к матери, припасть.
Да лежать... Крепко держать !
И ни за что не отпускать !

Корнями в нее врасти,
Не дать буре унести...

Но воздух, плотный как вода,
Толкнул, шатнул, упасть не дал,
На крыльях в высь меня поднял
И землю у меня отнял ...

Нет, мне не снится - я лечу ...
Беззвучным криком я кричу
Что жить хочу !  Я жить хочу ...
Но я живу, пока лечу ...

Мелькают памяти виденья...
Вся жизнь -  в последние мгновенья.
Вот я малец, а вот юнец...
А дальше что? Конец ? ! ...

Конец !  Мгновения сплыли,
Лишь темнота... да гул вдали.
Из вихря вышвырнуло тело !

Лежу в копне, чуть чуть дыша,
Обняв березку, а душа 
Стучится в плоть мою несмело...


*   небосклон - часть неба над горизонтом.
**  небосвод  - всё видимое пространство неба.


20.12.2020 р.

ID:  898686
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.12.2020 12:34:57
© дата внесення змiн: 18.04.2021 10:10:45
автор: Родвін

Мені подобається 10 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, Світлая (Світлана Пирогова), Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (481)
В тому числі авторами сайту (14) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 15.04.2021 - 15:39
Ви полюбляєте стихії ? Вам вдається дуже майстерно їх передати... good sty101 cup cup icon_flower icon_flower icon_flower 12
 
Родвін відповів на коментар Любов Іванова, 15.04.2021 - 16:15
Дякую, пані Люба, полюбляю.
Маленький смерчик бачив з 80 метрів - це чотири ширини дачного наділу. Це не вітер, це удар величеного батога. Мить - і з дачного будиночку змело весь шифер. Потім пройшов зовсім поряд - і поламав всі вишні вшент.
У сусідки. Решта дерев встояли.
Таке не забувається.
Ще бачив грандіозний льодохід на Інгоді, притоці Амура. Треба спробувати описати. Дуже вражаюче.
А більше всього хочеться написати про аварію на ЧАЕС, очима сільских жителів, яким випало стати самими близькими сусідами цього монстра.
 
Вікторія Лимар, 17.03.2021 - 13:23
Да! Вот это картина... насколько зримая, что стало страшно на мгновение!
Люблю такие темы и сама пыталась не раз писать о различных стихиях: и жизненных в т.ч. Но у Вас вышла целая поэма! Шикарно, восторгаюсь!
С наилучшими пожеланиями, Таня.
 
Родвін відповів на коментар Вікторія Лимар, 30.03.2021 - 12:38
Пані, вибачте за затримку з відповіддю.
Дуже радий, що вірш Вам сподобався.
Дякую за такий широкий гарний коментар.
Ця тема мене "не відпускає", спогади дуже яскраві, просятья "на папір". Багато деталей, які допомагають писати вірш.

Ще раз, дякую за відгук.

hi 16

ros ros ros ros ros
give_rose
 
Вікторія Лимар відповів на коментар Родвін, 31.03.2021 - 15:55
Не вибачайтеся, Родвіне!
Я сама, останнім часом, не в змозі виходити на сайти так, як раніше.
Спасибі, що читаєте мої вірші.
 
Гарно відобразили тематику. Влучно і зворушливо. 16 12 12 12 hi Доброго Вам ранку та чудового настрою. 22 22
 
Родвін відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 02.01.2021 - 10:12
Дякую, що прочитали, радий, що сподобалось.
23 23 23
Доброго ранку 22
hi
 
12 О, так у Вас, мабуть, не вірш, а ціла поема. Прочитала все, і навіть повіяло чимось від Лермонтова, чи може, мені так здалося. Одним словом - чудово! hi sp
 
Родвін відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 02.01.2021 - 10:07
Пані Світлано, вдячний Вам, що прочитали.
Мені дуже важлива Ваша оцінка.
Дякую.
give_rose
 
Valentyna_S, 20.12.2020 - 18:46
12 12 Чудово передали картину грози:тривожну і страшну
 
Родвін відповів на коментар Valentyna_S, 20.12.2020 - 19:06
Щось бачив,
Щось придумав...

Дякую за відгук. give_rose
 
Катерина Собова, 20.12.2020 - 16:32
12 12 12 Майстерний опис грози, враховані всі нюанси. Кілька разів в житті гроза заставала мене серед поля, це дуже страшне видовище!
 
Родвін відповів на коментар Катерина Собова, 20.12.2020 - 19:05
Особливо страшно малим...
А доросим....
Коли за мить вишня втрачає всі гілки і починає літати шифер, то багато не налюбуєшся...
Дякую за відгук give_rose
Жахливий вигляд має сосновий ліс, по якому
прокотився смерч. Бачив. Просіка шириною десь
в 50 м. Вікові дерева, зламані, як сірники.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: