* * *
Якась покута, долі гра.
Крізь серце струм.
Надовго моститься хандра.
Осінній глум.
Немає міри цим дощам.
Геть сад пожовк.
Я не скажу тобі прощай,
Якщо замовк.
А зникну спомином у сни
З твоїх очей.
Дощі не вічні. Після них
Сніг обпече.
Затим порадує краса
Разочків рим.
Мене лікують небеса,
Й від свічки дим.
