одного дня він звідси піде з тихою радістю в серці.
він не підпалить школи на прощання,
жоден дурень не постраждає.
та він вболіватиме за команду суперника
на футбольному матчі завтра.
трохи самодисципліни, й він переросте
власного татка, отримає повну освіту
і стане людиною принципу.
битва не припиняється, й він гратиме на перемогу.
дивіться, як грає блакитна кров у нього під шкірою;
жахніться, як грає презирство в нього під чемною усмішкою!
вони потупляться знічено, й зрештою всі відступлять.
а якщо їм не буде куди відступити? знаєте, що він зробить?
перенесе свого хреста на иншу гору. –
так з божою поміччю він завжди може вчинити
згідно зі своїми принципами.
при м'якому вечірньому світлі
з хорошою чесною дівчиною.
він її так кохає, що паморочиться в голові.
ось він довів її до її хати, й цілує її на прощання.
дівчина дрібно тремтить. вона вже, по правді, наважилася,
тож тягне його за руку. вдома нікого немає,
отже, цієї ночі вона зламає всі його принципи.
усвідомлення цього приходить не раптом,
а поступово, за дією дія. що це? це він погойдуєтьcя,
повішений на власній вишуканій краватці?
– ні,
що за дурна романтика? ми, резонери, кажемо про таких:
він був би став сенсацією, та він є людиною принципу
man of principle, jethro tull
