Куди іти нам на своїй землі,
Де правда і до щастя де дорога...?
Наче тавро - безвихідь на чолі
Не віриться, що ми - забуті Богом.
Чи вже до безнадії топчем шлях
А предки, ще надіються на тебе,
Бо з шаблями в полях і у лісах
Боролися з молитвами до неба.
Невже зупинимося ми на цім путі,
Забудемо про мрію, і свободу...
Чи зникнемо назавжди в забутті?
Без боротьби не буде нагороди.
Вже руки потирають вороги,
Що станем поколіннями забуті,
Для нас уже готові ланцюги,
Щоб ми жили наче раби закуті.
Вставайте, браття - воля кличе нас!
У рабстві жити нам не личить, друзі,
Не зрадьте мрію доки є ще час
Хай лине пісня про калину в лузі...
Галина Грицина.