Хтось проклинає час важких реформ
І бачить зло в них, помисли ворожі,
Когось дратують заклики і фон
І бісить влади в’яла неспроможність.
А я щаслива: на моїх очах
Стяг відродився наш, жовтоблакитний!
Радію, як торкається плеча,
Бо маю дух свій гордий, непохитний.
Це за мого короткого життя
Проснувсь народ, озброївсь українством,
Хоч душі й досі просять каяття,
Що маємо іще слабке суспільство.
Моє також стояло слово «ні»
На референдумі супроти всіх союзів.
Майдани два, піднесено-сумні,
Котрі й останні розірвали узи.
Сьогодні серце і моє кричить
Проти війни й смертей важких, синівських,
Жаль материнський з усіма п’ючи,
Я внука віддаю у наше військо.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
