Молодість десь ген гайнула птахою,
Їй кричу вслід я,- не поспішай,
Бо не планую зустріч з комахою,
Як і похід той, де небокрай…
Хочу ще величатися павою,
Свій не губити швидкісний злет,
Ранками – насолодитись кавою,
Носити шлейф, як гарний букет…
Бродом ще довго творити зрілості
Та не зменшувати кроків хід
Що отримала від хисту, вмілості
Зі стажем пройдених життям літ…
Старість чекає чомусь так невпинно,
Щоб я до неї швидше дійшла,
Але у пройденім, мабуть, не винна,
Бо мене турбували діла…
Тому хай мимо повзе черепаха,
Не хочу нести її тягар,
Знаю,- ще маю літати, як птаха,
Доки не піднімусь вище хмар…
30.01.2020р.
