Здається,що кожен день одне й те саме.Ранок та вечір кожного дня.Час,який видавався мені колись нескінченним,зараз пролітає,як муха над носом.Розумієш,як це бути дорослим...Починаєш відчувати світ,кожне Його творіння.І часом,буває,відчуваєш себе не людиною,а скинутим янголом,якому дали можливість випробувати цей світ.Ти крокуєш по вулицях,спілкуєшся з іншими янголами.Ти режисер цього фільму,зйомка якого може обірватися в будь-який момент.
Хочеш щастя?Будь готовий до талановитих акторів нашого часу.Вони професіонали своєї справи,мета якої накидати на себе якомога більше цяцьок.І справді ця буденність,бачиш весь цей мотлох кожного дня,якого усе більшає...Звикнути?Ні!
Де усі ці чуттєві кадри,які знімали все те саме та порадять що тобі робити?.Як правильно режисерувати.Їм байдуже,що ти знімаєш...І в цей момент тобі стає настільки тісно серед них,лише душа,чомусь зберігає надію.Одна людина з десяти мільярдів,простір кришталевої душі,якої важко уявити.Ти здатна мене змінити,так як і розбити...
Дивитись цей фільм?Чи може просто глянути трейлер?Цікаво?Аж ніяк!Чому я мушу знімати цей трейлер кожного разу,аби лише ти захотіла подивитися фільм?Мені це неважливо,я був готовий переглядати десятками твоє творіння кіносцени,доки інші бурчали:"Навіщо мені ця соплива драма?".Осліплені щастям,недоліків не бачать.І ми не побачимо з тобою кінець фільму.Ніколи.Доки я живий,буду знімати скільки є сили.Кіно-вічне,його ніколи не забути.Можливо,я й не режисер,але намагаюся ним бути...
(Я також актор та завжди ним буду.
Важко без таланту в світі жити.
Лиш я,свою роль ніколи не забуду.
Бути людиною,яка вміє любити.)
Цікаві міркування. 
