UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: макарчук: В машине - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ макарчук, 14.08.2019 - 12:44
В машиніВін палив, а вона мовчала. Не терпіла ж диму донині – Та наразі не сперечалась. Били в скло дощові краплини. Як відрізані, в цій машині – Острівці серед зливи й грому, Від всього, що кинуто ними – Від родини, роботи, дому. – Нумо! – хитро він посміхнувся. – Починай! Бог засудить, люди… Ти ж зразкова жінка й матуся. – Не жартуй так. Вже хай, як буде. А як буде? Звісно, що сварки. Сльози потай і душ холодний, Шепіт злий сусідки-пліткарки – Ніби ж праведний гнів народний. В кров уста… Терпи: шлюб законний. Хоч життя до пекла подібне. І вервечка ночей безсонних. Розуміла – піти потрібно. І не бачитись більше. В змозі?! ...Очі ці – чорторий, що сниться. Ці краплини дощу, як сльози… І дві родимки на ключиці: Їх торкнутися б лиш губами… Сил нема в цю мить розлучатись! Не прекрасна для нього Дама… Так, дрібничка, нема чим пишатись. Як набридне комфорт, що далі? Піде геть він у день наступний, Ланселот міських магістралей, Переможець потвор підступних. Буде потім те все, пізніше. Нині в світі їх тільки двоє. Не обійме чому міцніше? І не скаже: "Лишайсь зі мною!» Власний голос вона не впізнала: "Допалив? Ми всі люди з плоті». Небо блискавка розірвала, Як життя – на «до того» і «потім». Переклад: Світлана Кононенко |
|
|
|||||||||||||||||||||||
Супер 
